Роль гостроколів у системі оборони ранньосередньовічних городищ басейну ріки Горинь (на прикладі городищ грушвиця та жорнів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль гостроколів у системі оборони ранньосередньовічних городищ басейну ріки Горинь (на прикладі городищ грушвиця та жорнів)

Рибчинський Нестор-Миколай Олегович аспірант кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки, Львівський національний університет імені Івана Франка

Анотація

На початку ІХ ст. завершується велике розселення слов'ян, вони осідають на величезній території та починають утворювати локальні громади, що об'єднуються в перші протодержавні утворення. В Європі цей період пов'язаний з пануванням воїнів з Скандинавського Півострова, тому в літературі він зустрічається під назвою Епоха Вікінгів. Обов'язковим елементом перших середньовічних держав, на території сучасної України, стають городища, які беруть на себе функції господарських, адміністративних, а згодом і політичних функцій. Основним аспектом таких фортець, який відрізняв їх від інших поселень були фортифікації, що захищали мешканців від диких тварин чи нападу інших племен.

Саме тут проживало найбагатше населення, розташовувалась вічева площа для загальних зборів, торгівлі чи натурального обміну. Городища різнились за площею, та за конфігурацією оборонних ліній, що вказувало на його роль у системі заселення регіону. На конструкцію оборонних ліній впливав також і рельєф, адже при вдалому розташуванні фортеці не було потреби зводити серйозні укріплення, так як природні умови створювали всі необхідні умови для вдалого ведення захисту. На території сучасної України найбільш поширеними були три типи фортифікацій: гостроколи, стіни стовпової конструкції та городні. Іноді вони могли поєднуватись між собою, або ж існувати цілком самостійно. Кількість оборонних ліній та їхні конструктивні особливості сприяють кращому визначенню ролі фортець в просторово-територіальному устрої в епоху Раннього Середньовіччя.

Не став винятком регіон у басейні ріки Горинь, що на Волині. Всього на цій території вдалось виявити 62 фортеці, які функціонують в період ІХ - Х ст., тобто в час появи племінних протодержавних утворень та до моменту їх входження до складу Києво-Руської держави. Серед них фортифікації частково вивчені лише на двох - Грушвиця (На території Села Грушвиця Перша, Рівненського Району) та Жорнів (неподалік с. Жорнів, Дубенського району).

В обох випадках гострокіл використовувався для досягнення різних цілей тому саме цей аспект і детальніше розглянутий у статті.

Ключові слова: Городища, Волинь, гострокіл, раннє середньовіччя; фортифікації; Епоха Вікінгів; Горинь; протоміста;

Abstract

Rybchynskyi Nestor-Mykolay Olegovych PhD-student of the Department of Archeology and Special Branches of Historical Science, Ivan Franko National University of Lviv

THE ROLE OF THE PALISADE IN THE DEFENSE SYSTEM OF EARLY MEDIEVAL FORESTS IN THE BASIN OF THE HORYN RIVER AS AN EXAMPLE OF HRU SHVYTSIA AND ZHORNIY FORTRESTS

At the beginning of the 9th century the great resettlement of the Slavs ends, they settle on a huge territory and begin to form local communities that unite into the first proto-state formations. In Europe, this period is associated with the rule of warriors from the Scandinavian Peninsula, so in literature it is called the Viking Age. A mandatory element of the first medieval states, on the territory of modern Ukraine, are hillforts, which take on economic, administrative, and later political functions. The main aspect of such fortresses, which distinguished them from other settlements, were fortifications that protected the inhabitants from wild animals or attacks from other tribes.

It was here that the richest population lived, the eternal square for general meetings, trade or natural exchange was located. The fortifications differed in area and in the configuration of defensive lines, which indicated its role in the settlement system of the region. The construction of defensive lines was also influenced by the terrain, because with a successful location of the fortress there was no need to build serious fortifications, as natural conditions created all the necessary conditions for successful defense. On the territory of modern Ukraine, three types of fortifications were the most common: sharp walls, walls of pillar construction and garden ones. Sometimes they could be combined with each other or exist completely independently. The number of defensive lines and their design features contribute to a better definition of the role of fortresses in the spatial-territorial system in the Early Middle Ages.

The region in the Horyn river basin in Volyn was no exception. A total of 62 fortresses were found on this territory, which functioned in the period of the 9th - 10th centuries, that is, at the time of the appearance of tribal proto-state formations and before their incorporation into the Kyiv-Rus state. Among them, only two fortifications have been partially studied - Hrushvytsia (on the territory of the village of Hrushvytsia Persha, Rivne District) and Zhorniv (near the village of Zhorniv, Dubensky District). In both cases, the sharp wheel was used to achieve different goals, so this aspect is discussed in more detail in the article.

Keywords: Hillfort, Volyn, Hostrokyl, Early Middle Ages; fortifications; The Viking Age; Horyn; proto-city;

Постановка проблеми

Наприкінці VIII - на початку ІХ ст. завершується Велика Слов'янська Міграція, що сприяє тому, що люди починають вести осілий спосіб життя, це і спричинило потребу в появі укріплених поселень. Вони і стають господарськими та адміністративними центрами регіону. Не став винятком і регіон у басейні ріки Горинь. Перші городища почали виникати тут, ще у ІХ ст. (Дюксин [2, С. 143], Жорнів [2, С. 143], Нетішин [2, С. 143] та Залужжя [2, С. 143]). Головною відмінністю цих фортець від решти населених пунктів була наявність оборонних ліній. У більшості випадків вони складались з земляних насипів - валів та дерев'яних конструкцій у вигляді гостроколів, стін стовпової конструкції або городень, що створювало периметр безпеки для населення, що проживало на укріпленому майдані, а також спричинило формування перших протодержавних утворень.

Одними з найпростіших конструкцій фортифікацій були гостроколи. Їхнє спорудження відоме ще з давніх часів. Так, римський полководець Публій Флавій Вегецій Ренат у своєму трактаті «Короткий виклад військової справи» Лат.: De Re Militari зазначав, що військові табори необхідно захищати стіною з заточених паль [5]. У писемних джерелах, що пов'язують з Київською Руссю також зустрічаються згадки про даний тип фортифікацій під назвами «острог» [3, С. 253], та «столпіє» [3, С.243].

Попри писемні згадки наявність решток гостроколів під час досліджень фортифікацій не є частим явищем. Це може бути пов'язано з складністю виявлення (у землі мав би лишатись слід від викопаної канавки в якій фіксувались палі), а також з інтерпретаціями дослідників отриманих під час досліджень результатів. Саме тому реінтерпретація матеріалів досліджень дозволить по новому подивитись на системи оборони городищ Грушвиця та Жорнів та визначити роль гостроколів в них.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Одним з перших почав вивчати фортифікації, у середині ХХ ст., археолог Павел Раппопорт. На його думку конструкція фортифікацій на пряму залежала з загрозами з якими зустрічались місцеві мешканці (кочівиками з південного-сходу). Саме тому городища розташовували на зручних локаціях, на зразок мисів, останців чи високих терас [4, С. 12]. Найбільш поширеними типами конструкцій досліднник вважав саме гостроколи та стіни стовпової конструкції [4, С. 9].

Вивченням гостроколів в другій половині ХХ - ХХІ ст. займався археолог Юрій Моргунов, який і гостроколи і стіни каркасно-стовпових конструкцій зараховував до групи стовпових конструкцій [3, С. 42]. А самі гостроколи поділяв на однорядні та дворядні [3, С. 42].

Серед закордонних дослідників, які сьогодні вивчають фортифікації є словацький археолог Петер Салковський (P. Salkovsky). Він проаналізував городище Шеліги (Szeligi) у Польщі [7, С. 34], яке також було обнесене одним рядом частоколів чи фортеця Старе Место (Stare Mesto) [7, С.34] де оборонна стіна складась з трьох рядів заточених паль. Дослідник також звернув увагу, що конструкція гостроколів могла бути не самостійною, а розташовуватись у зв'язці з гаковою конструкцією [6, с. 35] чи у ролі заборол на городнях [7, С. 47].

Мета статті - визначити особливості ліній оборони з гостроколами у городищах Грушвиця (Рівненський Район, Рівненської області) та Жорнів (Дубенський район, Дубенської області).

Виклад основного матеріалу

Грушвицьке городище знаходиться на території одноіменного села у Рівненському районі Рівненської області. Воно оточене лише однією оборонною лінією та, за даними Б. Прищепи, який його і вивчав, майже не має культурного шару в межах укріпленого майданчику [2, С. 42]. Археолог датує його за матеріалами селища-супутника - Х - ХІ ст. [2, С. 42]. Площа цієї фортеці - 0,3 га [2, С. 42]. Воно розташовується на мисі, що піднімається над річкою Гнилушкою, що є однією з приток Горині. З півночі, сходу та півдня фортецю оточують сільсько-господарські угіддя, а з західної сторони - дорога та ріка. Укріплене поселення частково поруйноване через розробку кар'єру. Збережена конфігурація оборонного периметру за формою нагадує прямокутник. На сьогодні невстановленим залишається місце в'їзду на укріплену територію, можемо припустити, що він міг розташовуватись у поруйнованій частині це не дає встановити його конструкцію. Цей фактор, на жаль, не дозволяє вибудувати цілісний імовірний вигляд Грушвицького городища у Х - ХІ ст.

Оборонна лінія була досліджена у західній частині фортеці, саме у тому місці, де вона зазнала руйнації. У висоту земляний насип, що залишився від фортифікації сягав 2,4 м, а ширину - 5, 5 м [2, С. 149]. При археологічних дослідженнях Б. Прищепі не вдалось простежити жодних залишків дерев'яних конструкцій у насипі валу [2, С. 149], тому можна припустити, що його доповнювали тільки дерев'яні надбудови.

З огляду на параметри земляного насипу Візуальний вигляд решток земляного насипу вказує на те, що тут неможливо було розташувати городні, які потребують наявності великого за площею валу-платформи. та відсутності слідів дерев'яних конструкцій Дослідження не проводились класичним методом закладання траншеї чи розкопу, а лише за допомогою зачистки поруйнованого краю валу, саме тому і не вдалось простежити наявність слідів дерев'яних конструкцій. Окрім цього, наявність дерев'яної конструкції не може викликати сумнівів, так як сам земляний насип в такій системі оборони не створюватиме периметру безпеки для мешканців внутрішнього майданчику. всередині нього можна припустити, що зверху на насипі розташовувався гострокіл. З зовнішнього боку він був додатково підсипаний землею, що надало стійкості дерев'яній конструкції. З внутрішнього боку міг знаходитись дерев'яний настил, що спрощує доступ захисників до оборонного рубежу. У верхній частині гострокіл міг бути додатково скріплений шнуром, або ж горизонтальними плахами прикріпленими до колод. Товщина окремої заточеної палі могла сягати близько 250 мм. Такі розміри дозволяли ефективно стримати наступ ворога та витримати стрільбу з простих облогових машин. Слід зазначити, що колоди з схожими параметрами були використані під час спорудження укріпленого поселення Звенигород, на Львівщині [1]. Ширина галереї, що прилягала до фортеці з внутрішнього боку, могла становити не більше 1 м. Така конструкція зустрічається і на інших городищах Центрально-Східної Європи. Гарним прикладом буде фортеця Шеліги (Szeligi). Вона розташована у Польщі на березі озера Сельмет Вієлькі (Selm^t Wielki). Польський археолог А. Буко (A. Buko) вважає, що воно було захищене гостроколом та стіною стовпової конструкції [6, С. 651 - 653]. Відмінним елементом є те, що у захисні споруди були вмонтовані т.зв. «довгі будинки» [6, С. 652].

Серед факторів впливу, що сприяли вибору саме гостроколу, як основної оборонної конструкції можемо відзначити особливості рельєфу: стрімкий схил на вершину якого важко видертись в обладунках. Взимку ця фортифікація ставала ще більш неприступнішою через те, що земний насип з зовнішнього боку могли додатково поливати водою, щоб створити шар льоду, по якому неможливо піднятись догори.

На конструкцію фортифікацій також впливала роль городища в організації поселень регіону. З огляду на невелику площу можемо припустити, що городище в с. Грушвиця перша не грало великої адміністративної чи господарської ролі. Скоріш за все, це був локальний центр, який контролював невелику територію, саме тому і мав прості оборонні конструкції. Господарську роль цієї фортеці також встановити важко, адже в межах укріпленого майданчику практично відсутній культурний шар [2, С. 42]. Припускаємо, що в окремих місцях, з внутрішнього боку, до гостроколу могли прилягати наземні прибудови прибудови Такі прибудови зустрічаються в конструкції трьох оборонних ліній Пліснеського городища, а також на городищах Буковини: Ломачинці, Магала та ін.. Однак, для встановлення таких деталей необхідне продовження археологічних досліджень на інших, збережених ділянках городища.

Інша досліджена фортифікація розташована на території Жорнівського городища. Фортеця розташована південніше одноіменного села на мисовому підвищенні, в ур. Замок. Вона займає площу понад 7 га, має два укріплені майданчики та ряд допоміжних фортифікацій [2, С. 153]. Пам'ятка частково зруйнована місцевим кар'єром. Вивченням цього городища також займався Б. Прищепа. На його думку укріплене поселення існувало у ІХ - ХІ ст [2, С. 153-154]. На північно-східному краю другого укріпленого майданчика вдалось зафіксувати рештки фортифікації, що складалась з двох етапів будівництва. Протягом першого етапу оборонна лінія складалась з земляного насипу, що був насипаний на природньому схилі. Його параметри складали 12 м ширини в основі та 5 м у висоту [2, С. 154]. Перед ним розташовувався рів та невеликий контрескарп. Таким чином, для того, щоб захопити городище з цього боку необхідно було подолати стрімкий схил, контескарп та вал з ровом, що в комплексі створювало надзвичайно важкі умови для штурму городища з цього боку. Під час другого етапу побудови був вирівняний внутрішній бік валу, через що утворилась тераса шириною 18 - 20 м [2, С. 154].

Перший етап Б. Прищепа датує Х ст, а другий - початком ХІ ст [2, С. 154]. Така, відносно проста, оборонна конструкція дозволяє припустити, що великий майданчик Жорнівського городища слугував посадом городища, ще проживали небагаті мешканці та розміщувались виробничі потужності.

З огляду на параметри земляного насипу можна припустити, що товщина кожної колоди могла становити не менше ніж 250 мм, а загальна висота - не менше 3600 мм. Такі параметри дозволяють укритись від зброї дального бою, яку могли застосовувати нападники: стріли, пращі, сулиці, а також витримати удари від легких стінобитних машин.

Окрім функціонального призначення на параметри паль впливали технологічні особливості. Саме такий діаметр найкраще піддається обробці, є доступний у безпосередній близькості до місця побудови та є оптимальним по своїх захисних параметрах. Серед інструментарію, який використовували середньовічні будівельники були: дерев'яні лопати з металевим окуттям, молотки, сапи та ручні пили. Всі ці рухомі артефакти знайдені у великій кількості, як під час досліджень фортець так і на звичайних селищах.

З внутрішнього боку міг розташовуватись вузький настил (шириною до 1 м), щоб захисники мали легкий доступ до стрілецьких позицій, що суттєво зменшує час на розгортання оборони під час раптового нападу. Це вказує на високий розвиток інженерної думки давніх зодчих. Схожий гострокіл розташовувався на вершині оборонного валу городища Гнєзно (Gniezno) у Польщі [7, С. 35]. Там вертикально розташовані колоди знаходитись на вершині валу сформованого гаковою конструкцією чи на городищі Гранічна (Graniczna) [7, С. 42].

Для кращого розуміння особливостей оборони Жорнівського городища необхідно простежити систему в'їздів Більшість досліджених в'їздів на Ранньосередньовічні городища мають стовпову конструкцію., а також дослідити інші відтинки цієї фортифікації, а також встановити конструктивні особливості лінії захисту дитинця З огляду на тенденції спорудження фортифікаційних ліній городищ Центрально-Східної Європи можемо висунути гіпотезу, що захист дитинця мав в основі дерев'яні городні забутовані землею, однак точну інформацію можуть надати тільки археологічні дослідження. та допоміжних валів. Це дозволить змоделювати гіпотетичну конструкцію валів на втрачених ділянках, а також встановити оборонні можливості укріпленого поселення.

Обидві досліджені фортифікації в своїй основі мали земляний насип перед яким розташовувався рів. На кожному з валів розташовувались по одному ряду гостроколів з заборолами, що дозволяли вести спостереження та обстріл наступаючого ворога. З внутрішнього боку, для зручності доступу до вогневих позицій. Такі прості конструкції зумовлені також і рельєфом, що був вдало вибраним давніми зодчими та сприяв вдалій обороні.

Попри це, варто відзначити те, що вони виконували різні ролі при обороні. У випадку Грутвиці - це основна і єдина лінія оборони. Це дозволяє припустити, що на інших відтинках валу вона мала іншу конструкцію. Натомість городище Жорнів має кілька ліній оборони. Гострокіл обмежує лише невелику ділянку посаду та входить до п'ятої лінії оборони, і, скоріш за все, виконує лише допоміжні функції

У підсумку, варто зазначити, що хоч гостроколи і присутні в системах оборони обох городищ Грушвиця і Жорнів, однак виконували різну функцію. У першому випадку - це єдина лінія оборони, що оточує невелику площу укріпленого майдану. Це дозволяє припустити, що Грушвицьке городище мало незначну роль у поселенській системі регіону. З огляду на те, що в межах фортеці майже відсутній культурний шар городище, і фортифікація, датовані за матеріалами селища, що розташоване зразу біля городища - Х - ХІ ст.

Гострокіл у системі оборони Жорнівського городища виконував допоміжну функцію та обороняв посад укріпленого поселення. Він складав частину п'ятої оборонної лінії та, скоріш за все, мав допоміжну функцію, так як фортифікація прикривала посад у місці де знаходився крутий мисовий схил та імовірність штурму була невеликою. Фортифікація має два етапи спорудження, які датуються Х ст. та ХІ ст. відповідно. На такі рамки вказували об'єкти (житла, що знаходились безпосередньо біля цього валу. Назагал складна система оборони городища неподалік Жорнева вказує на те, що воно відігравало роль великого господарського та адміністративного центру в басейні р. Горинь.

Для того, щоб детальніше встановити особливості фортифікацій городищ Грушвиця та Жорнів потрібні ширші археологічні дослідження, які б дозволили дізнатись конструкцію в'їздів, та наявність веж в системі оборони. Уточнення цих даних сприятиме кращій локалізації ролі городища у територіальній структурі городищ у басейні ріки Горинь, а кін. І тис. н.е.

Література

1. Гупало В. Д. Звенигород і Звенигородська земля у ХІ - ХІІІ століттях (соціоісто- рична реконструкція). - Львів: Інститут Українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2014. - 532.

2. Прищепа Б. А. Погоринські міста в Х - ХІІІ ст. - Рівне: ПП Дятлик М., 2016. - 297 с.

3. Моргунов, Ю.Ю. Древо-земляные укрепления Южной Руси Х - ХІІІ веков. Москва: «Наука», 2009

4. Раппопорт, П. А. Древние русские крепости. Москва: «Наука», 1965

5. Флавий Вегеций Ренат. Краткое изложение военного дела // Весник древней истории №1 1940

6. Buko A. Fortified medieval sites in central Europe: construction, techniques, functions, regional differentiations. Scienze dell'Antichita. 2013. pp. 651 - 667.

7. Salkovsky, P. Hrady zapadnych slovanov. Nitra: Archeologicky ustav Slovenskej akademie vied, 2015

References

1. Hupalo V. D. (2014). Zvenyhorod i Zvenyhorodska zemlia u Х - ХШ stolittiakh (sotsioistorychna rekonstruktsiia) [Zvenyhorod and Zvenyhorodska lend in XS - XIII centuries (socialhistorical reconstruction)]. Lviv: Instytut Ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy [in Ukrainian].