Стан шкільної літературної освіти України в період з 1991 по 1998 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан шкільної літературної освіти України в період з 1991 по 1998 рр

Резнікова Катерина Володимирівна, викладачка української мови та літератури, Відокремлений структурний підрозділ «Гуманітарно-педагогічний фаховий коледж» Мукачівського державного університету, здобувачка третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти, спеціальність 011 Освітні, педагогічні науки, Мукачівський державний університет

Анотація

Стаття присвячена проблемі реформування шкільної літературної освіти України в період з 1991 по 1998 рр. Центральним завданням сучасної освіти є формування мовної особистості школяра, яке є неможливим без уточнення історичних змін, що в свою чергу потім будуть реалізовуватися шляхом здобуття літературної освіти в закладах загальної середньої освіти. Закцентувано увагу на тенденціях та реформах, що відбулися та вплинули на формування літературної освіти в базовій школі України в зазначений період. Одним із важливих чинників реформування шкільної літературної освіти стало оновлення її змісту. Наголошено, що відбувся остаточний поворот до людиноцетрованої освіти.

У навчальних програмах із української літератури для 5-11 класів (1992, 1995, 1998) спостерігалося тенденційне наповнення змісту шкільної літературної освіти художніми творами письменників, які прославляли український патріотизм та увиразнювали народність. На основі аналізу літератури з проблеми дослідження розкрито дидактико-методичний аспект підручника з української літератури. Автором зазначено, що соціальні умови, а саме війна в Україні, зумовили підвищений інтерес до формування патріотично спрямованої особистості, оскільки саме літературна освіта має на меті сформувати «вільне» покоління від стереотипів минулого. Під час тотальної комп'ютеризації суспільства підвищується і значення уроків української літератури та особистості вчителя-словесника. Адже саме художнє слово має навчити дитину такому важливому на сьогодні критичну мисленню, відірвати від віртуального світу, що нищить власну фантазію дитини. Саме вивчаючи предмет «українська література» в закладах загальної середньої освіти, здобувачі освіти отримують весь гуманістичний потенціал та фундамент для формування людиноцентристських принципів сприйняття світу. Резюмовано, що літературна освіта має сприяти опануванню вітчизняного культурного й мовного багатства, усвідомленню учнями себе як громадян України, виробленню в них широкої світоглядної позиції, яка ґрунтується на повазі до духовних здобутків усіх народів. Назріла необхідність неперервного, розподіленого в часі цілеспрямованого розвитку в учнів літературних знань і читацьких умінь як чільних засобів осягнення художнього твору й важливого чинника становлення гармонійної особистості.

Ключові слова: літературна освіта, етап, розвиток, реформа, напрямок, тенденційність, періодизація, компетентність, гуманітаризація.

Abstract

State of literary education in the period from 1991 to 1998

Reznikova Kateryna Volodymyrivna Teacher of Ukrainian language and literature, A separate structural unit "Humanities and Pedagogical Vocational College" Mukachevo State University; obtaining the third (educational and scientific) level higher education, specialty 011 Educational, pedagogical sciences, Mukachevo State University

The article is devoted to the problem of reforming school literary education in Ukraine in the period from 1991 to 1998. The central task of modern education is the formation of the language personality of a schoolchild, which is impossible without clarifying historical changes, which in turn will then be realized by obtaining literary education in institutions of general secondary education . Attention is focused on the trends and reforms that took place and influenced the formation of literary education in the basic school of Ukraine in the specified period. One of the important factors in reforming school literary education was updating its content. It is emphasized that the final turn to human-centered education has taken place.

In the curricula of Ukrainian literature for grades 5-11 (1992, 1995, 1998), there was a tendency to fill the content of school literary education with artistic works of writers who glorified Ukrainian patriotism and emphasized nationalism. Based on the analysis of the literature on the research problem, the didactic-methodical aspect of the textbook on Ukrainian literature was revealed. The author states that social conditions, namely the war in Ukraine, led to an increased interest in the formation of a patriotic personality, since it is literary education that aims to form a "free" generation from the stereotypes of the past. During the total computerization of society, the importance of Ukrainian literature lessons and the personality of the lexicographer also increases. After all, the artistic word itself should teach the child critical thinking, which is so important today, to detach from the virtual world, which destroys the child's own imagination. It is by studying the subject "Ukrainian literature" in institutions of general secondary education that students get the full humanistic potential and the foundation for the formation of human- centered principles of world perception. It is summarized that literary education should contribute to the mastering of national cultural and linguistic wealth, students' awareness of themselves as citizens of Ukraine, development of a broad outlook based on respect for the spiritual achievements of all peoples. The need for continuous, time-distributed purposeful development of students' literary knowledge and reading skills as prominent means of understanding a work of art and an important factor in the formation of a harmonious personality is ripe.

Keywords: literary education, stage, development, reform, direction, tendency, periodization, competence, humanitarianization.

літературний освіта словесник школа

Постановка проблеми

Український освітній процес завжди знаходився у постійній зміні напрямів розвитку. Саме із проголошенням незалежності України у 1991 р., розпочалося зміцнення суверенності держави та активізувався процес розроблення державних стандартів якості мовно-літературної освіти, докорінно перебудувався зміст шкільної мовної та літературної освіти. Література - внутрішній потенціал, який розвивається з людини з моменту її народження і до усвідомлення свого покликання. Основи з літературного сприйняття дійсності, ми повинні сприймати, як соціокультурний феномен, який допомагає у пізнанні світу та його емоційно-свідомих явищ. Саме предмет української літератури у ЗЗСО стоїть на шляху до формування особистості та її навиків до спілкування, отримання й передавання інформації, висловлювання емоцій, почуттів, думок тощо.

У процесі вивчення цього предмету здобувачі освіти не лише оволодівають комунікативними та емоційно-естетичними знаннями, але й вчаться дбати про красу, чистоту й розвиток власного мовлення. Шкільна літературна освіта перебуває в постійному пошуку можливостей удосконалення змісту, оновлення форм, методів і засобів навчання, які дозволили б зробити його більш продуктивним. Дослідження історико- педагогічного й наукового досвіду дає змогу окреслити вектори для покращення подальшого розвитку літературної освіти в школах України, забезпечити його прогресивний характер.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Література - це не просто один з основних базових предметів навчального плану у ЗЗСО. Це розвиток людської свідомості та самовиховання. Окремі аспекти історіографії формування літературної освіти розглянуто в працях учених-методистів таких, як Н. Волошина[2], В. Кременя[6], А. Лісовського[7], О. Бандури[1], Т. Яценко[12], Б. Степанишина [11], О. Семеног [10]. Необхідність поліпшення шкільної літературної освіти зумовлює значний інтерес методистів до шляхів і засобів вивчення художніх творів (І. Бровка, Т. Бугайко, С. Жили, О. Ісаєвої, М. Коцюбинської, Є. Пасічника, Т. Пахомової, Токмань Г. та ін.). Методико-літературні аспекти формування предметної читацької компетентності розглянуто в дослідженнях (В. Мартиненко, О. Слижук, А. Ситченка, А. Фасолі, В. Шуляра, Т. Яценко та ін.). Аналізуючи наукові розвідки Б.Степанишина, ми дійшли думки, що в досліджуваний період, увагу зосереджували на важливості визначення змісту і форми навчання, виокремлюючи комунікативний аспект взаємодії педагога та учнів: «Продуктивність літературної освіти значною мірою залежить від наявності не тільки прямого зв'язку «вчитель-клас», а й зворотного, тобто інформації про хід сприймання і засвоєння навчального матеріалу кожним учнем зокрема»[11,с.87]. Розкриваючи психологічні основи навчання на уроках літератури, Б. Степанишин вказував на три аспекти: «психологічні стани вчителя, взаємоконтакти вчителя з учнями, стан і розвиток розумових сил учнів» [11, с.16].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми.

Періодизація будь-якого соціально-педагогічного процесу дає можливість виявити не лише основні тенденції його розвитку, але й їх еволюційні зміни на кожному історичному етапі. Така проблема розглядається крізь призму визначення і висвітлення хронології та закономірностей у тісному взаємозв'язку освіти і культури.

Мета статті - розкрити історико-ретроспективне відображення й осмислення вже набутого суверенною Україною досвіду державної освітньої політики в сфері літературної галузі знань в історичний період з 1991 по 1998 роки.

Виклад основного матеріалу

У перші роки незалежності в Україні відбувалося наростання суспільно-економічної кризи, що позначалося й на освітній сфері. Освіта у традиційному суспільстві переважно постає як засіб передачі не лише вже готових знань, але й вже готових суспільних норм.

Впровадження нових стандартів, перехід на нові методи й методики навчання, введення сучасної технології оцінювання знань учнів, розмаїття вітчизняних методичних шкіл, новаторські пошуки вчителів засвідчують успіхи української школи, наближення вітчизняної освіти до світових стандартів. Одним із важливих напрямків української системи освіти є гуманітарний, що забезпечує духовний розвиток учнів. Серед предметів гуманітарного циклу особливе значення має література як мистецтво слова.

У творах відомого українського поета О. Олеся знаходимо, що «українське художнє слово - це «чудовні трави-ліки» для ран України, це - меч на голови її ворогів, це - «рідна мова в рідній школі» для її дітей, це й судний дощ для тих, хто його безпам'ятно забуває»[8, с.134].

Дослідження проблеми розвитку та тенденцій реформування шкільної літературної освіти дає змогу виокремити такий проміжок часової хронології - від 1991 по 1998 рр. Саме цей часовий період засвідчив початок розбудови, відокремлення від радянщини й удосконалення національної української мовно-літературної освіти в Україні та суттєво змінив ставлення до неї. Однак фактично першим документом про стратегічні шляхи й пріоритетні напрями реформування освіти в усіх її галузях, розробленим у суверенній Україні за міністра освіти М. Таланчука (1992-1994), стала затверджена у листопаді 1993р. Кабінетом Міністрів України Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). Її проект було схвалено на 1-му з'їзді педагогічних працівників України (1992р.) [3, с.124]. При виданні Програми головна увага зверталася на необхідність відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, про вихід вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, про національне відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні. Акцентувалась увага на створенні у загальноосвітніх навчально-виховних закладах психологічної та соціально-педагогічної служби, що розглядалося як один із основних шляхів реформування загальної середньої освіти. Програма стала першим ідейним орієнтиром у подальшій роботі з оновлення і розбудови національної системи освіти.

Критеріями нашої періодизації, зокрема аналізованого часового проміжку в розвитку шкільної літературної освіти в Україні (1991- 1998 рр.) було визначено зміни у таких показниках, як нормативно-правова база, реформаційні зміни; мета, завдання і зміст мовно-літературної освіти; розподіл годин у школах за мовами навчання відповідно до національної мовної політики; навчально-методичне забезпечення (підручники, посібники та методичні розробки для вчителів тощо); зміни у формах, методах, засобах навчання української літератури; забезпечення шкіл кваліфікованими вчителями філологічних дисциплін [5, с.12].

Реформування шкільної системи освіти викликало потребу в перерозподілі годин на вивчення української літератури, зміни навчальних планів і програм, які свого часу проросійська влада намагалася скоротити, залишивши лише необхідні їй теми й розділи. В умовах реформування шкільної мовно-літературної освіти (1991-1998) актуальними були проблеми вдосконалення уроку літератури, індивідуалізації та диференціація навчання, організації самостійної роботи учнів та розвитку їхньої креативності [2, с.2].

Значною віхою в розвитку національної шкільної гуманітарної освіти стало прийняття Закону про мови (1991 р.), реалізація якого зумовила позитивні зміни в розвитку літературної освіти, зокрема щодо обов'язкового вивчення предмету «Українська література», оновлення змісту навчальних програм із літератури, фахової перепідготовки вчителів-словесників тощо [3, с.124]. О. Бандура і Н. Волошина підкреслюють, що метою предмету «українська література» в базовій школі повинно бути саме розкриття ідейно-художнього багатства літературного твору, а також навчити школярів самостійно розбиратися у ньому, розвивати читацький талант, підносити рівень читацької культури [1, с.96]. Виникла потреба в ефективній модернізації не лише змісту, а й форм літературної освіти.

Формування в учнів системи прийомів пізнавальної діяльності, дослідниця О. Бандура трактувала, як один з найбагатших, але ще мало використовуваних арсеналів удосконалення освітнього процесу. Цінним здобутком стала наукова праця дослідниці «Шкільний підручник з української літератури». Важливо, що й у контексті сучасних освітніх завдань не втрачають дидактико-методичної значущості її основні положення. Зокрема такі:

- щодо відповідності змісту підручника навчальній програмі шкільного курсу літератури;

- дотримання системності навчальних завдань для роботи учнів із текстом художнього твору;

- змістовності біографічних матеріалів про письменників;

- наявності необхідного довідкового матеріалу, теоретико-літературних і критичних статей або їх фрагментів;

- насиченості дидактичної частини підручника різноманітними орієнтовними основами розумових дій (пам'ятки, алгоритми, схеми, таблиці тощо);

- доречності та якості ілюстративного матеріалу підручника; необхідності апробації підручника в шкільній практиці.

У навчальних програмах із української літератури для 5-11 класів (1992, 1995, 1998) [3, с.124], що мали статус паралельного функціонування, також спостерігалося тенденційне наповнення змісту шкільної літературної освіти художніми творами письменників, які обстоювали національну ідею, прославляли український патріотизм та увиразнювали народність. Зокрема це праці Т. Шевченка, І. Франка, О. Довженка. До вивчення входять і вже колись заборонені твори, такі як: п'єса Л. Українки «Бояриня», урбаністичний роман «Місто» В. Підмогильного, драматургічні твори М. Куліша, давно заборонений твір М. Хвильового «Я(Романтика)», виходять із заборони ранні твори П. Тичини, В. Сосюри та М. Рильського. Знову до програмового матеріалу включені твори письменників «Розстріляного Відродження», та письменників - шістдесятників, серед яких були Л. Костенко, В. Стус, В. Симоненко, О. Ольжич. Позитивною ознакою тогочасних шкільних підручників української літератури є впровадження елементів аналізу художнього твору, що передбачав послідовний розбір його сюжету, персонажів, композиції та мови. Поступово такий порядок літературного аналізу набув ознак стереотипного ідейно-художнього розбору будь-якого епічного твору, що подавався у тогочасних підручниках української літератури. Нам імпонує думка С. Карамана і В. Тихоші, які зазначають, що «підручник - один із найскладніших жанрів навчальної літератури. Складність полягає в тому, що перед авторами стоїть багатоаспектна мета, для здійснення якої потрібно врахувати й пов'язувати в єдине ціле безліч різнорідних вимог - мовних, методичних, соціальних, психологічних, українознавчих тощо» [4, с. 37].

Якісною навчальною книгою досліджуваного періоду, що відповідала тогочасним освітнім завданням, став підручник «Українська література» для учнів 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів за авторством О. Бандури та Є. Кучеренка. Навчальний матеріал підручника подано з дотриманням дидактичних принципів системності та доступності навчання, врахуванням вікових психологічних характеристик учнів, що забезпечує формування ґрунтовних предметних знань. У навчальному посібнику для учнів 6 - го класу реалізовано принцип діалогізму, тобто матеріал орієнтується на своєрідний особистісний діалог із письменниками, текстами художніх творів, іншими читачами. У розроблених запитаннях і завданнях помітною є апеляція до читацького досвіду учнів 6-го класу та врахування їхніх естетичних смаків й уподобань: «Випишіть по два-три слухові, зорові й тактильні словесні образи з вашого улюбленого вірша Т. Шевченка» [11]. Літературно-критичний матеріал, представлений у вигляді художньо-публіцистичних нарисів, статтях теоретико-літературного змісту та «Літературознавчому словничку» забезпечують розвиток літературо-знавчої компетенції учнів.

Ознаками шкільної літературної освіти аналізованого субперіоду загалом стали перші спроби теоретичного обґрунтування її змісту, врахування психологічних особливостей для професійного викладання мовних дисциплін та опанування їх учнями)[8, с.133]. Актуальності набували ідеї інтегрованого навчання. Так, на проведенні мистецьких паралелей орієнтують учнів завдання, в яких може акцентуватися увага на творах живопису. Наприклад, «Прочитайте вірш Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати» (З циклу «В казематі») й порівняйте його з ілюстрацією до цієї поезії сучасного українського художника Івана Марчука (нар. 1936 р.), який своїм картинам переважно назви не дає. Що спільного, а в чому суттєва різниця між змістом словесного й малярського малюнка?». Звернення учнів до творів фотомистецтва зумовлюють такі завдання та запитання: «Розгляньте світлину, на якій зображено яблуневий цвіт. Чим саме цвітіння яблуні прекрасне, і як його зображує М. Коцюбинський?» тощо.

Активно починають вчителі використовувати на уроках літератури епіграфи до навчальної теми. До прикладу, для п'ятикласників до теми «Прислів'я та приказки в українській і світовій літературі» вчителями запропоновано епіграф до теми: «...прислів'я різних народів... є мудрістю... мудрістю міжнародною» (І. Франко). Школярі-читачі знайомилися з літературним матеріалом, де були подані прислів'я і приказки різних народів, кожен міг довести та аргументувати фактами думку поета. Нововведенням стало те, що вивчення українського фольклору стало наскрізним, з ним учні знайомилися на початку кожного навчального року з 5 по 11 клас.

Знання з теорії літератури необхідні учням для кращого розуміння й міцнішого засвоєння художніх творів письменників та явищ літературного процесу. Це забезпечує належний рівень літературної освіти молоді. Здебільшого елементи теорії літератури у програмах і підручниках з літератури для 5-8 класів вивчаються при розгляді окремих творів письменників.

Висновки

Реформування шкільної літературної освіти України в перше десятиліття незалежності (1991-1998) ми можемо оцінювати як перехідний і кардинальний період, своєрідний місток між авторитарною парадигмою освіти, що відходила в минуле, і новою демократичною особистісно орієнтованою парадигмою, котра відкривала нові горизонти її розвитку. Серед негативних чинників, які гальмували розвиток шкільної літературної освіти, на досліджуваному етапі, ми можемо визначити недостатню розробленість змісту літературної освіти; відсутність альтернативних підручників та належного навчально-методичного й технічного забезпечення шкіл; предмет «українська література» в досліджуваному періоді знаходився під впливом русифікованих кадрів, що в свою чергу, викликало брак кваліфікованих учителів філологічних дисциплін у школах; мало місце вивчення російської мови та літератури як варіативних або факультативних предметів, в залежності від керівництва школи.

90-ті р. ХХ ст. - це досвід не лише національного законотворення, а й реалізації основних законодавчих документів у шкільній літературній практиці Вивільнення на початку 1990-х років української політичної, соціогуманітарної думки й освітньої практики з жорстких тенет моноідеологічних імперативів сприяло поширенню ідей про необхідність гуманізації всієї освітньої сфери.

Література

1. Бандура О. Міжпредметні зв'язки в процесі вивчення української літератури: посіб. для вчителя. О.М. Бандура. Київ. 2009. 167 с.

2. Волошина Н. Якість освіти і перспективні педагогічні технології. Українська література в загальноосвітній школі. 2016. №9. 56 с.

3. Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”)

4. Караман С. Технологія створення підручників і посібників для поглибленого вивчення української мови в гімназії. С. Караман, В. Тихоша. Днвослово.2001. № 4. С. 36-38.

5. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні: Педагогічні концепції. Всеукраїнське Педагогічне Товариство ім. Г. Ващенка; Київський національний ун-т ім. Т.Г. Шевченка; Ін-т українознавства; Академія наук вищої освіти України. К.: Школяр. 2009. С. 149.

6. Кремень В. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. К. Грамота. 2021. С. 325-360.

7. Лісовський А. Деякі проблеми шкільної літературної освіти: метод. посіб. А.М. Лісовський. К. 2019. 60 с.

8. Олесь О. Коли нема пророка на землі. Поетичні та драматичні твори. Олександр Олесь. Упоряд. В. Яременко. Київ. Веселка. 2007. 375 с.

9. Про концепцію державного стандарту загальної середньої освіти та проекту Базового навчального плану загальноосвітньої школи. Інформаційний збірник Міністерства освіти України. Київ. Освіта. 1996. № 17(18) (вересень). С. 2-18

10. Семеног О. Професійна підготовка майбутніх учителів української мови, і літератури: монографія. Суми. Мрія 1, 2005. 404 с.

11. Степанишин Б. Еволюція і корекція програми української літератури 5-11 класів. Українська мова і література в школі. 1999. № 1. С.44- 50.

12. Яценко Т., Пахаренко В., Слижук О. Українська література: фрагмент підруч. для 5-7 кл. закл. заг. серед. освіти.

References

1. Bandura О.(2009) Mizhpredmetni zviazky v protsesi vyvchennia ukrainskoi literatury [Intersubjective connections in the process of studying Ukrainian literature: manual. for the teacher] O.M. Bandura. Kyiv. [in Ukrainian].

2. Voloshina N.(2016) Yakist osvity i perspektyvni pedahohichni tekhnolohii [Quality of education and promising pedagogical technologies]. Ukrainian literature in secondary schools. [in Ukrainian]

3. State national program "Education" ("21st century Ukraine")

4. Karaman S.(2001) Tekhnolohiia stvorennia pidruchnykiv i posibnykiv dlia pohlyblenoho vyvchennia ukrainskoi movy v himnazii [Technology of creating textbooks and manuals for in-depth study of the Ukrainian language in gymnasium]. S. Karaman, V. Tihosha. Miraculous [in Ukrainian]

5. Conceptual principles of democratization and reform of education in Ukraine: Pedagogical concepts. All-Ukrainian Pedagogical Society named after G. Vashchenko; Kyiv National University named after T.G. Shevchenko; Institute of Ukrainian Studies; Academy of Sciences of Higher Education of Ukraine.(2009) Kyiv.: Schoolboy. [in Ukrainian]

6. Kremen V.(2021) Osvita i nauka v Ukraini - innovatsiini aspekty. Stratehiia. Realizatsiia. Rezultaty. [Education and science in Ukraine - innovative aspects. Strategy. Realization. The results]. Kyiv Gramota. [in Ukrainian]

7. Lisovsky A.(2019) Deiaki problemy shkilnoi literaturnoi osvity: metod. Posib. [Some problems of school literary education: method. manual] A.M. Lisovsky. Kyiv [in Ukrainian]

8. Oles О.(2007) Koly nema proroka na zemli. Poetychni ta dramatychni tvory. [When there is no prophet on earth. Poetic and dramatic works]. Oleksandr Oles. arrange V. Yaremenko. Kyiv. Rainbow. [in Ukrainian]

9. About the concept of the state standard of general secondary education and the project of the Basic curriculum of a comprehensive school. Information collection of the Ministry of Education of Ukraine (1996). Kyiv. Education. [in Ukrainian]

10. Semenog O.(2005) Profesiina pidhotovka maibutnikh uchyteliv ukrainskoi movy. i literatury: monohrafiia [Professional training of future teachers of the Ukrainian language. and literature]: monograph. Sumy. [in Ukrainian]

11. Stepanyshyn B.(1999) Evoliutsiia i korektsiia prohramy ukrainskoi literatury 5- 11 klasiv [Evolution and correction of the Ukrainian literature program for grades 5-11]. Ukrainian language and literature at school. [in Ukrainian]

12. Yatsenko T., Pakharenko V., Slyzhuk O. (2001) Ukrainska literatura: frahment pidruch. dlia 5-7 kl. zakl. zah. sered. osvity. [Ukrainian literature: a fragment of the textbook. for 5-7 grades closing general among]. education [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru