Українська радянська військова символіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська радянська військова символіка

У період панування в Україні радянської влади символіка була позбав - лена національного колориту та перебувала у загальносоюзній системі радянської символіки. Власне за національним характером українська символіка загалом, та військова зокрема, розвивалися за кордоном. Спочатку у таборах інтернованих вояків армії Української Народної Республіки та згодом у місцях компактного проживання українців в еміграції в різних країнах світу. У зв'язку з цим небагато дослідників приділили увагу вивченню питання української радянської військової символіки. Серед них відомі та знані в Україні історики А. Гречило, В. Воронін, Я. Тинченко та інші. радянська влада символіка

У часи Визвольних змагань на території України діяли підрозділи так званої, за Я.Тинченком, Української червоної армії [438, c.108] і до проведення в СРСР у 1929 році військової реформи на території України існували формування, що мали назву Збройні сили України та Криму. Це військове формування було у складі Робітничо-селянської Червоної армії. Офіційною мовою у Збройних силах України та Криму була українська мова. Військова символіка українських радянських збройних формувань відповідала символіці Червоної армії , яка була єдиного зразка для усіх військових підрозділів на усій території СРСР і у тому числі й українських.

Питання використання червоного кольору у символіці армії УНР та у Че - рвоній армії є важливим. Якщо у Червоній армії цей колір асоціюється із революційною владою Рад і комуністичними ідеями, то в армії УНР цей колір символізував революційні, однак демократичні, національні за характером пе - ретворення. В українському війську червоний колір став найпопулярнішим під час протигетьманського повстання у листопаді 1918 року [506, с.4].

Про запровадження в повстанському війську відмінності у формі із гетьманцями свідчить телеграма датована 8 грудня 1918 року Головного штабу Отамана УНР підписана старшиною для доручення сотником Даценко у якій говориться: «Всім. Всім. Головний Отаман УНР наказав негайно всім старши - нам, козакам армії УНР носити кокарду червону розетку.» [506, телеграма]. Така символіка в армії УНР використовувалася до повалення гетьманату і уже 8 січня 1919 року у наказі Головної Управи військ УНР про символіку української армії згадки про кокарду із червоною розеткою вже не було.

Використання червоного кольору в армії УНР простежується при запро - вадженні Бойових прапорів військових частин. Зокрема, прапор 3-ї Залізної стрілецької дивізії армії УНР [131, с.24; 126, с.110] має червоне полотнище із поєднанням національної символіки - жовто-блакитного крижа та тризуба, герба держави [94, с.4; 95, с.56; 96, с.63]. У даному випадку він символізує історичну спадкоємність із червоним кольором прапорів українського козацтва часів Богдана Хмельницького та пролиту кров вояків армії УНР за самостійну соборну Україну [137, с. 110].

Про прапори українських радянських дивізій мало що відомо. У фондах Національного музею історії України зберігається прапор Української Галицької армії періоду її союзу із більшовиками - другої половини 1920 року.

Це червоний прапор із зіркою, символом Робітничо -селянської Червоної армії, та написами: «Пролетарі Всіх Країн Єднайтесь!», «Хай живе Інтернаціональна Червона Армія!» та «Окрема легка Галицька батарея» [438, с. 124]. Отже, можливо дійти висновку, що прапори українських радянських військових частин були червонного кольору, мали символ Робітничо -селянської Червоної армії - зірку та напис: «Пролетарі Всіх Країн Єднайтесь!».

Вирізнення війська відбувалося за допомогою його назви, наприклад, Червона армія. Український варіант - Червоне козацтво. Саме полк Червоного козацтва став самою першою радянською військовою частиною створеною українським радянським урядом за національною ознакою. Основою для фор - мування цього полку став особовий склад 2-го Українського запасного полку Центральної Ради, що дислокувався у місті Харкові. Це відбувалося на фоні першої україно-більшовицької війни. Цей полк взяв участь у поході на Київ радянських військових частин, присланих з Росії [438, с.110].

Після взяття Києва до Червоного козацтва приєдналося ще три військові частини: 1-й Київський полк червоної гвардії, 4-й Сердюцький імені Івана Богуна полк та полк імені П. Сагайдачного. До весни 1918 року у цих військах ніякої символіки не було, а тим паче української. І тільки влітку 1918 року появляються червоні лампаси на штанах, що стало головною відмінністю Червоного козацтва. До кінця 1918 року за допомогою Раднаркому з повстанців та мобілізованих прилеглих до України губерній Росії були сформовані чотири дивізії, які в офіційних радянських документах називаються Партизанськими, а в українських - Українськими. Весною 1919 року було сформовано ще три українські радянські дивізії. Полки цих дивізій носили українські назви - богунці, таращанці, ніжинці, махновці та інші.

Військової форми одягу встановленого зразка в українських радянських дивізіях не існувало. Вони змушені були забезпечувати себе одягом самостійно. Відсутність тилового забезпечення з боку Червоної армії призвела до повстання

6- ї Української радянської дивізії Григорьєва та незадоволення більшовиками

7- ї Української радянської дивізії отамана Н. Махно.

В конці 1919 року в складі стрілецьких дивізій, які умовно можливо рахувати українськими, появились ще дві кавалерійські частини - Окрема кінна бригада 45-ї стрілецької дивізії (утворена з 5-ї Української радянської дивізії) Григорія Котовського та Окрема кінна бригада 60 -ї стрілецької дивізії (прибула з Росії) Сергія Байло. В кінці 1920 року ці дві бригади були об'єднані.

Кавалерійська бригада С. Байло у своїй більшості це бійці Кінного полку Січових Стрільців армії УНР мала свою символіку - червоні чакчири, випушки жовтого кольору, кашкет з жовтим обідком. Кавалерійська бригада Г. Котовського, утворена з Бессарабського та Інтернаціонального ескадронів 45 дивізії мала свою особливість у формі одягу. Інтернаціональний ескадрон скла - дався в основному з угорських гусар, які носили австро -угорську кавалерійську бархатну пілотку червоного кольору та чакчири червоного кольору. Командир бригади Г. Котовський носив штани-галіфе червоного кольору і такого ж кольору кашкет. Слід відмітити, що кольорові кашкети із різними барвами ча - сто використовувались у радянських військах.

Свої особливості старався зберегти полк Червоного козацтва, який на початку 1920 року був реорганізований у 8-у Червонокозачу дивізію. Від украї - нського у нього залишилась тільки назва після того як в дивізію влились Латишський, Московський, Орловський, Алатирський полки та залишки Ку - банської червоно -козачої бригади. У квітні 1920 року призначений на посаду командира сотні 1-го Червонокозачого полку Т. Юшкевич виділив у зовнішньому вигляді козаків смушкові шапки та червоні лампаси. На кінець 1920 року він описав свій зовнішній вигляд так: « сапоги из сыромятной кожи (одел, высохли, сбежались, только через месяц снял при помощи ножа); брюки из крестьянской дерюги, протертые путлищами до голого тела, откуда вместо белья выглядывают кружевца дамских панталон (наложницы черноостровского ксендза), а на плечах - какой-то женский Бурнус. Только красная фуражка фик - сировала мою «краскомовскую» сущность. Да, кой у кого были и «лампасы», и «папахи», но только у тех, кто, где и как смог раздобыть, что придавало сотням и полкам вид обычной иррегулярщины» [438, с. 114].

І тільки у літку 1922 року Червоне козацтво, через чотири року після сформування, отримало нову уніформу радянського зразка - темно-сині гімнастерки з сукна, такого ж кольору штани з червоними лампасами та смушкові шапки.

Таким чином, на відміну від армії УНР, в українських радянських військах не приділялася належна увага розробці форми одягу, та її уодноманітненню, встановленню символіки війська. Очевидно, що символіка має у своїй основі певні культурні традиції та світоглядні позиції і на час утворення українського радянського війська вони були відсутні. Цілком логічним є те, що з часом завершення війни в Україні такі військові частини прийняли символіку Робітничо -селянської Червоної армії.

Утворена у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік у 1922 році Українська Соціалістична Радянська Республіка вирізнялася своїм червоно -синім прапором та гербом, що складався із зображення на щитку серпа і молота на фоні сонця, що сходить, а над ними напис «У.С.Р.Р.». Щиток з обох боків обкладений колосками пшениці, які знизу обвиті стрічкою з написом «Пролетарі усіх країн єднайтесь!». Пізніше у 1949 році до герба було додано стрічку із таким же написом російською мовою та у горі між колосками вставлено п'ятикутну зірочку. Стрічки переміщено на колоски по бокам, а внизу розміщено стрічку із написом «Українська РСР» [83, с.212; 146, с.936;150, с.205].

Як зазначає у своїй науковій праці дослідник української фалеристики В. Вороній історія творення власних нагород Радянської України розпочинається одразу із завершенням воєнних дій в Україні. 2 березня 1921 року 5 -й Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, який відбувся у Харкові прийняв резолюцію про встановлення в УСРР ордену Трудового Прапору. Керівництво республіки також мало наміри заснувати орден Бойового Червоного прапору. Однак, такі наміри не були реалізовані [51, с. 121].

У той же час в інших радянських республіках у період з 1920 по 1923 роки такий орден було встановлено в Азербайджанській, Грузинській та Хорезмській республіках. У Вірменській радянській республіці було засновано орден Срібної Зірки та орден Червоної Зірки, у Бухарській народній республіці орден Червоної Зірки, який мав три ступені [466, с. 110].

Як зазначає В. Воронін до 1934 року в Українській СРР в цілому була встановлена нагородна система роль якої відігравав інститут почесних звань - заслуженого діяча науки, техніки або мистецтва, народного артиста чи худож - ника республіки, заслуженого артиста чи художника республіки. Зазначимо, що ця система не мала власне символів і скоріше схожа на систему заохочень.

До питання українських за характером нагород повернулися у нелегкі часи Великої Вітчизняної війни. Напередодні визволення Києва 10 жовтня 1943 року Президія Верховної Ради СРСР прийняла рішення про заснування ордену Богдана Хмельницького трьох степенів. Ним нагороджувалися командири та бійці Червоної армії та Військово -морського флоту, керівники партизанських загонів, партизани які особливо відзначилися у боях зі звільнення радянської землі від німецьких загарбників.

Перші «полководницькі» ордени Великої Вітчизняної - ордени Суворова, Кутузова, Олександра Невського встановлені одним указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 липня 1942 року, що є єдиним випадком в історії нагород СРСР [468, с. 111]. Встановлення нових орденів відбувалося в дні найтяжчих боїв на Дону та Волзі, коли підписувався суворий наказ Верховного Головнокомандувача від 28 липня 1942 року №2 227 відомий своїм гаслом: «Ні кроку назад!».

Лейтмотивом встановлення ордену Богдана Хмельницького безумовно є звільнення території України від загарбників. Це відбувалося на фоні процесу заміни уніформи Червоної армії на нову уніформу із традиційними погонами [420, с. 14] та в кінцевому результаті заміною назви самої армії з Червоної на Радянську.

На український характер ордену вказує не тільки сам факт використання імені гетьмана, а й напис його імені українською мовою, використання націо - нального декору, козацької шаблі та зображення погруддя гетьмана Богдана Хмельницького у традиційному козацькому одязі з булавою в його оформленні.

Історію встановлення, детальний опис ордену, інформацію про перших нагороджених та їх кількість подає дослідник В.Воронін. Він констатує, що за - дум з заснування нового полководницького ордену (хоча третя його ступінь вважається солдатською) з українською специфікою себе повністю виправдав. Орден Богдана Хмельницького користувався великим авторитетом в армії, став одним з найпрестижніших та зіграв позитивну роль у заохоченні та піднятті бойового духу військ у боях з німецькими загарбниками [51, 150; 105, с.34; 344, с.265]. Останнє, на думку В.Вороніна, було обумовлене серед іншого й тим, що нагорода була заснована на глибокій духовно -національній традиції, що сягала глибин української ментальності.

Факт наявності ордену Богдана Хмельницького в історії фалеристики радянського періоду спонукав творців нагородної системи незалежної України до використання цього досвіду та встановлення українського ордену Богдана Хмельницького, який докорінно відрізняється від радянського [192, с.15].

До української тематики радянської нагородної системи слід віднести також встановлення у роки війни медалей за оборону Одеси та Севастополя [203, с.18; 204, с. 18], а також, встановленої 21 червня 1961 року Указом Президії Верховної Ради СРСР медалі «За оборону Києва». Отже, українська тематика в історії радянської символіки посідала значне місце. У свою чергу символи СРСР домінували та впливали на суть і зміст української символіки радянського періоду.

Узагальнюючи розгляд питання історичних підвалин української військової символіки загалом слід відзначити, що протягом багатьох десятиліть фахівці різних галузей спеціальних історичних дисциплін - вексилології, геральдики, фалеристики, сфрагістики, вели дослідження, присвячені тим чи іншим проблемам військової символіки України. Вони розглядали їх в широкому історичному розрізі. Провівши аналіз результатів цих досліджень, стає можливим зробити висновок, що історикам у цілому вдалося розкрити історичні умови виникнення сучасної військової символіки. Історія розвитку української військової символіки послугувала основою становлення власної школи. Історична спадщина була врахована при створенні системи державної та військової символіки, яка є підтвердженням незалежності і водночас засобом заохочення широкого кола громадян до її розбудови.Українська військова сим - воліка від княжої доби до одержання незалежності Україною в 1991 р., як про це свідчать історичні джерела та артефакти, пронесла століттями ідею звитяги, засвідчила тяглість вірності традиціям свого народу, християнським цінностям. Чимало від того часу з українського прапорництва і геральдики перейшло до української військової символіки новітньої доби.

Размещено на Allbest.ru