Утвердження системи військових прапорів та посадових штандартів у Збройних Силах України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Відділ аспірантури та докторантури

Утвердження системи військових прапорів та посадових штандартів у Збройних Силах України

Карпов В.В., д.і.н.

м. Київ

Важливою складовою системи військової символіки є прапори видів Збройних Сил. Прапори Сухопутних військ, Військово-Повітряних сил, Військ протиповітряної оборони мають у центрі зображення відповідних емблем-символів. Для прапора Сухопутних військ вибрано малиновий колір, Військово-Повітряних сил - блакитний, Військ ППО - синій. Для ВМС залишено традиційний військово-морський прапор, який затвердив у липні 1918 р. гетьман П. Скоропадський. Військово-геральдичною службою Генерального штабу Збройних Сил України було опрацьовано й проект Бойового прапора військової частини.

5 грудня 2001 р. під час проведення урочистих зборів військовослужбовців з нагоди 10-річчя Збройних Сил України Президент України Л.Д. Кучма вручив штандарти Міністрові оборони України генералу армії України В. Шкідченку та начальникові Генерального штабу Збройних Сил України генерал-полковнику П. Шуляку [411, с. 11].

Штандарти найвищих посадових осіб Збройних Сил України мають квадратну форму й прикрашені золотими торочками. Штандарти Міністра оборони й начальника Генерального штабу малинового кольору з відповідними емблемами в центрі. Полотнище штандарта Міністра оборони прикрашене також золотою рамкою, з орнаментами у вигляді стилізованих гілок калини й козацькими хрестами по кутах [270, с. 130]. Передбачено кріплення до древок металевих скоб з вигравіюваними військовими званнями, прізвищами та ініціалами, датами перебування тієї чи іншої особи на відповідній посаді. Верхівка древка має краплеподібну форму, у центрі її - емблема Збройних Сил України.

Колір штандарта командувача виду Збройних Сил відповідає кольору прапора цього виду, а в центрі його міститься відповідна емблема. Для кращого візуального сприйняття на штандарті командувача Військово-Морських сил колір якорів замінено із золотого на чорний.

Слід відзначити, що характерною рисою процесу створення символіки Збройних Сил України є практичне застосування опрацьованої службою символіки без правового її затвердження. Як пояснює О. Муравйов, після входження до складу Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-полковника С. Кириченко раніше опрацьовані проекти емблем, прапорів та штандартів, доопрацьовані з урахуванням змін, що відбулися у Збройних Силах (Військово-Повітряні сили і Війська протиповітряної оборони були об'єднані у новий вид Збройних Сил - Повітряні сили, а посади головнокомандувачів видів ЗС перейменовані на командувачів), були схвалені і набули правового статусу [270, с. 141].

Аналіз подій свідчить, що шлях до офіційного встановлення символіки Збройних Сил України був доволі непростий через розбіжності в поглядах на символіку між військовим керівництвом, а фактично Воєнно-геральдичною службою Генерального штабу ЗС України і окремими членами Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України [258, с. 139]. Вручення штандартів Президентом України Міністру оборони України та начальнику Генерального Штабу Збройних Сил України започаткувало процес втілення в життя офіційної символіки української армії.

Аналіз законодавчої роботи Міністерства оборони, спрямованої на схвалення Верховною Радою України проектів Бойового прапора військової частини і прапорів видів Збройних Сил, показує залежність цього процесу від вирішення питання затвердження Державного герба України.

Певний час лишався законодавчо не визначеним порядок затвердження ескізів і описів Бойового прапора та прапорів видів Збройних Сил вищими органами влади. Щоб змінити цю ситуацію, Міністерство оборони ініціювало у Верховній Раді розгляд доповнень до Закону України «Про Збройні Сили України». Згідно з цими доповненнями, прийнятими 21 жовтня 1993 р., право затверджувати проекти Бойового прапора військової частини й прапорів видів Збройних Сил було надано Верховній Раді України.

Уже 5 січня 1994 р. проект постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про Бойовий прапор військової частини, прапори видів військ та символу Збройних Сил України» був погоджений з Президентом України, Кабінетом Міністрів України та іншими центральними органами виконавчої влади й переданий на розгляд Верховної Ради України.

До кола осіб і установ, які погоджували розроблені Міністерством оборони України проекти прапорів, належали: В. Онопенко (міністр юстиції), П. Толочко (віце-президент НАНУ), В. Смолій (директор Інституту історії України НАНУ), В. Ворона (директор Інституту соціології НАНУ), І. Курас (директор Інституту національних відносин НАНУ), Ю. Немшученко (директор Інституту держави і права НАНУ), П. Кононенко (директор Інституту українознавства Київського університету імені Т.Г. Шевченка), А. Бровкін (заступник директора Центральної наукової бібліотеки імені В.І. Вернадського), В. Бузало (заступник голови Українського геральдичного товариства, старший консультант відділу нагород Адміністрації Президента України) [131, с. 34].

Подаючи до Верховної Ради України проект постанови, Прем'єр-міністр України Віталій Масол пояснював потребу прийняти зазначені положення тим, що зразки Бойового прапора військової частини, прапорів видів військ і символу Збройних Сил України ще не затверджено й рішення на виготовлення їх не прийнято. Під час проведення військових ритуалів у військах використовують Державний прапор України, а для зустрічі державних і військових делегацій інших держав виносять прапори видів Збройних Сил України, які нормативними актами не затверджено. Прем'єр-міністр України підкреслював, що «затвердження положень дасть змогу Міністерству оборони розпочати роботу з виготовлення прапорів і символу, а також установити порядок їх використання» [306, ДФ, №3864].

Черга розгляду цього проекту постанови у Верховній Раді України надійшла 3 жовтня 1994 р. На засіданні Президії Верховної Ради, коли обговорювалося включення питання про затвердження проектів Бойового прапора військової частини й прапорів видів Збройних Сил України до порядку денного сесії, аргументовану доповідь виголосив перший заступник Міністра оборони України генерал-полковник І. Біжан. Проте члени Президії ухвалили повернути поданий документ на доопрацювання до комісії Верховної Ради з питань оборони і державної безпеки, яка мала ініціювати розгляд цього питання пізніше - після затвердження Державного герба України. геральдичний служба прапор сухопутний повітряний збройний

Збройні Сили були готові до реалізації рішення Верховної Ради, якби вона його прийняла. Ще в серпні 1994 р. Управління служби військ і режиму Генерального штабу підготувало проект наказу Міністра оборони України «Про введення в дію Інструкції про порядок вручення Бойових прапорів військовим частинам Збройних Сил України» [275].

Верховна Рада України у 1999 р. ухвалила закон, яким упроваджувався Статут внутрішньої служби Збройних Сил України. Окремий розділ Статуту визначає порядок вручення Бойових прапорів військовим частинам, їх утримання і зберігання. У ньому в основному повторювалися положення згаданої інструкції, яка відтепер скасовувалася [50, с. 453]. Незважаючи на бюрократичні перепони, бойові прапори й прапори видів Збройних Сил фактично вже використовувалися під час військових парадів у День незалежності України й День Перемоги, при проведенні ритуалу зустрічі іноземних делегацій ротою Почесної варти Міністерства оборони України, а прапор Військово-Морських сил був піднятий на всіх кораблях флоту.

Вручення нових прапорів розпочалося разом з утворенням нових військових частин і установ. Перший український Бойовий прапор військової частини був вручений 1 червня 1994 року 1-й аеромобільній дивізії. Другий - 1 вересня того ж року Академії Збройних Сил України. Усього у 1994 р. вручено 10 бойових прапорів: Київському військовому інститутові управління та зв'язку, Київському інститутові Сухопутних військ, Київському інститутові Військово-Повітряних сил, Київському військовому ліцею, 169-му окружному навчальному центру підготовки молодших спеціалістів, 95-му навчальному центру, Севастопольському військово-морському інституту, Харківському військовому університетові. У 1995 р. вручено два прапори - 4-й окремій бригаді морської піхоти й Прикарпатському військовому округу. На той час були готові для вручення прапори Одеського військового інституту

Сухопутних військ, 240-го й 60-го окремих спеціальних батальйонів, 1014-ї бригади Сил протиповітряної оборони, 181 -ї учбової артилерійської бригади й Сумського військового інституту артилерії [306, ДФ, № 3869].

Однак процес вручення Бойових прапорів військовим частинам припинився. Це призвело до того, що подекуди у вiйськаx почали виявляти власну ініціативу. Tак, командир 97-ї бригади, не погодивши своїх дій з командуванням, виготовив коштом місцевих органів влади міста Славути на Kиївськiй фабриці художніх виробів Бойовий прапор нового зразка. Він відповідав установленим розмірам і колірній гамі, однак мав доповнення у вигляді емблеми бригади. Воднораз у деяких військових частинах під час проведення військових ритуалів стали використовувати прапори радянського зразка поряд з Державним прапором, що викликало обурення й нарікання громадськості. Врешті вручення бойових прапорів було відновлено. Станом на 28 жовтня 1999 р. вручено 42 бойові прапори.

У зв'язку із поділом у 1997 році Військ повітряної оборони на два види Збройних Сил постала нагальна потреба в розробленні прапорів для них. Командувач Військово-Повітряних сил генерал-полковник В. Антонець запропонував прапор у вигляді синього прямокутного полотнища, розшитого 12 променями жовтого кольору. У центрі прапора вміщено зображення птаха українських степів сокола, який у своїх пазурах тримає пропелер. Над соколом - Тризуб. Командувач Сил протиповітряної оборони генерал-полковник О. Стеценко взяв за основу прапор Сил оборони повітряного простору й доповнив його силуетами літаків і ракет, розміщеними за дубовою і калиновою гілками. Проте колір полотнища з блакитного згодом змінено на синій, внаслідок чого фактично існували два різновиди прапора.

У 1995 р. утворено спільний українсько-польський батальйон миротворчих сил ООН. Бойовий прапор для нього, який розробило Західне оперативне командування спільно з польською стороною, дуже відмінний від прапорів Збройних Сил України. Це квадратне полотнище з жовтими й блакитними променями у вигляді хреста, що розходяться до його кутів. У центрі розміщено малий Державний герб України, облямований дубовою й лавровою гілками. На самих променях розміщено символіку Західного оперативного командування, герб гетьмана П.К. Сагайдачного, герби Львова і Яворова. На зворотному боці прапора розміщено символіку Краківського військового округу, герб Я.К. Ходкевича, герби Перемишля і Кракова.

Процес розвитку українського військового прапорництва тривав. Міністром оборони України генералом армії України О. Кузьмуком були затверджені посадові прапори і прапори різноманітних служб Військово-Морських сил України. Вони створюють цілісну систему прапорів Військово-Морських сил України як окремого виду Збройних Сил.

До часу офіційного утвердження символіки Збройних Сил Міністром оборони України А. Гриценком було прийняте рішення про запровадження у практику військової діяльності Збройних Сил України вручення перехідних вимпелів Міністра оборони кращій військовій частині у Сухопутних військах, Повітряних та Військово-Морських силах за результатами бойової підготовки за рік.

Вручення перших перехідних вимпелів Міністра оборони України відбулося у Національній академії оборони України. Перші вимпели у березні 2006 року отримали: командир 24-ї окремої механізованої бригади підполковник Л. Харахаліль, командир 299-ї штурмової авіаційної бригади полковник А. Алімпієв та командиру середнього десантного корабля «Кіровоград» капітан 3 рангу В. Свірса [374, с. 154]. За прообраз вимпела було узято прямокутне полотнище з фігурним вирізом знизу, на якому розміщено емблему відповідного виду Збройних Сил України. Щоб підкреслити особливий характер нагороди, яку воїни повинні шанувати як одну з найдорожчих реліквій, вимпел виконали одного кольору з Бойовим прапором.

Розроблена у липні 2001 року система військових символів Збройних Сил України остаточного визнання та завершеності набула у червні 2006 року. Президентом України В.А. Ющенком було засновано емблеми і прапори Збройних Сил України, Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Сухопутних військ Збройних Сил України, Повітряних сил Збройних Сил України, емблему Військово-Морських сил, Збройних Сил України і Військово-Морський прапор Збройних Сил України, штандарти Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, командувача Повітряних сил Збройних Сил України, командувача Військово-Морських сил Збройних Сил України.

Відбулося правове утвердження військової символіки, яка використовувалася у Збройних Силах України вже декілька років [456]. Однак мали місце деякі зміни. Зокрема, такий вид Збройних Сил України як Сили протиповітряної оборони був ліквідований. Відповідно раніше опрацьовані проекти прапора і штандарта командувача виду, хоча й певний час використовувалися, стали набуттям історії.

Затверджена Президентом України емблема Збройних Сил України відповідає раніше розробленій. Що ж до прапорів видів Збройних Сил України, то відмінність їх від раніше опрацьованих пропозицій геральдичної служби полягає тільки у тому, що на час підписання указу існувало вже три види і відповідно затверджено три прапори, які відповідають розробкам, окрім прапора Повітряних сил.

Прапор Повітряних сил Збройних Сил України являє собою прямокутне полотнище блакитного кольору. У центрі полотнища розміщено зображення емблеми Повітряних сил Збройних Сил України - прямий рівносторонній хрест із розбіжними сторонами малинового кольору, в центрі якого у круглому медальйоні синього кольору вміщено зображення Знака Княжої Держави Володимира Великого. Медальйон накладено на стилізовані зображення меча вістрям угору на вертикальних сторонах хреста, двох крил на горизонтальних сторонах хреста.

Однак, аналіз практики застосування символів показав, що прапор Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України виявився зайвим елементом у системі символіки Збройних Сил України і не вживався.

Окремим Указом Президента України затверджено опис і малюнок базового зразка Бойового прапора військової частини (з'єднання) Збройних Сил України. В указі зазначалося, що Бойовий прапор військової частини Збройних Сил України використовується відповідно до вимог статутів Збройних Сил України, а зображення Бойового прапора військової частини Збройних Сил України вміщується на бланку Грамоти Президента України, яка видається військовій частині під час вручення Бойового прапора [455; 131, с. 50].

Бойовий прапор військової частини Збройних Сил України являє собою квадратне полотнище малинового кольору розміром 130х130 см із запасом для прикріплення до древка. На його лицьовій стороні в центрі зображено емблему Збройних Сил України, вміщену на тлі золотих променів, які по три розходяться від центра між сторонами емблеми (хреста). На променях міститься зображення вінків із листя і кетягів калини, в центрі яких - емблема виду Збройних Сил України, до якого належить військова частина.

Полотнище по периметру має лиштву, обшиту золотим кантом. У верхній частині лиштви - напис «За Україну», у нижній - «За її волю». Права і ліва частини лиштви прикрашені орнаментом у вигляді зображення листя і кетягів калини. У кутах Бойового прапора в обшитих по периметру золотим кантом квадратах вміщено зображення прямих рівносторонніх хрестів із розбіжними сторонами. На зворотній стороні Бойового прапора у центрі - напис повної назви військової частини (з'єднання), якій вручається Бойовий прапор [126, с. 110].

Зворотний бік Бойового прапора прикрашений по периметру лиштвою з орнаментом у вигляді зображення листя і кетягів калини. У кутах розміщено емблему роду військ, до якого належить військова частина. Усі зображення та написи на полотнищі Бойового прапора виконані золотим шитвом. Вільні його сторони прикрашені золотою бахромою.

Древко прапора дерев'яне, коричневого кольору. Верхівка древка стрілоподібна з жовтого металу, в ній вміщено рельєфне зображення емблеми Збройних Сил України. До трубки верхівки прикріплено тасьму, кінці якої прикрашені китицями. Тасьму та китиці сплетено з ниток жовтого і синього кольорів. Головки прапорних цвяхів - жовтого металу. Підток древка з жовтого металу у вигляді зрізаного конуса.

Працюючи над проектом Бойового прапора військової частини, фахівці Воєнно-геральдичної служби ґрунтовно вивчали історію і традиції українського військового прапорництва, а також досвід російської, польської, австрійської, французької армій. Орнаментована рамка з написами - данина традиціям українського військового прапорництва, а калина - давній фольклорний символ України. Символом українського війська вона стає на початку XX ст. завдяки славетним Українським січовим стрільцям (прапор Легіону Українських січових стрільців) [264, с. 110].

Список використаної літератури

1. Військові статути Збройних Сил України. - К.: Варта,1999. - 453 с.;

2. Карпов В.В. Бойовий прапор сучасної Української армії // Військово-історичний альманах. -2 001.-4.1(2);

3. Карпов В.В. Військові прапори України. - К.: Українська хата, 2007.56 с.;

4. Муравйов О. Нова символіка українського війська (Розробка Воєнно-геральдичної служби ПИ ЗСУ)// Військово-історичний альманах. - 2001. - 4.2(3);

5. Муравйов О. Штандарти Міністра оборони й начальника Генерального штабу Збройних Сил України // Військово-історичний альманах. - 2001. - 4.2(5);

6. Наказ Міністра оборони України «Про введення в дію Інструкції про порядок вручення бойових прапорів військовим частинам Збройних Сил України» від15 серпня 1994 р, No 215;

7. Скрябін О. Перехідні вимпели Міністра оборони України // Військово-історичний альманах. - 2006. - 4.1(12);

8. Слободянюк М. Штандарти Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України // Знак [вісник Українського геральдичного товариства]. - 2001. - 4.25;

9. Указ Президента України «Про опис і малюнок базового зразка Бойового Прапора військової частини (з'єднання) Збройних Сил України» від 20 червня2006 р, No550/2006;

10. Указ Президента України «Про символіку, яка використовується у Збройних Силах України»

Размещено на Allbest.Ru