Життєдіяльність УПА в роки Другої світової війни крізь призму новітньої вітчизняної історіографії: локальні сюжети

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ УПА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ НОВІТНЬОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ: ЛОКАЛЬНІ СЮЖЕТИ

Никифоров Олексій Володимирович

аспірант кафедри археології та спеціальних

галузей історичної науки

м. Черкаси

Анотація

повстанський війна світовий старшинський

Стаття присвячена визначенню рівня висвітлення в українській науковій літературі доби Незалежності локальних аспектів повстанського життя в роки Другої світової війни. Акцентовано увагу на тому, що сучасні вітчизняні наукові напрацювання характеризуються посиленою направленістю на мікроісторичні тематичні сюжети.

Констатовано, що предметом наукових зацікавлень сучасних українських дослідників стає старшинський вишкіл, господарське, фінансове, матеріально-технічне забезпечення УПА, озброєння та обмундирування, повстанська розвідка, підпільна пропаганда, діяльність підпільного Українського Червоного Хреста, місце і роль жіноцтва в підпільній боротьбі, повстанська повсякденність, повстанський фольклор, військова символіка, нагородна система УПА, інформаційно-пропагандистська робота УПА та ін.

Визначено, що якісно опрацьованими є питання, пов'язані з висвітленням проблематики бойового вишколу повстанців, діяльності повстанської розвідки, медичної опіки в УПА, формування нагородної системи. Зосереджено увагу на тому, що набувають динаміки й дослідницькі напрями, пов'язані з вивченням практик повстанського життя крізь призу повсякденності. З'ясовано, що стабільністю та перспективністю характеризуються й гендерні студії.

Встановлено, що загальна динаміка сучасних вітчизняних наукових напрацювань, особливо їх направленість на вузькотематичні аспекти, постійність розширення палітри дослідницьких пошуків, спрямованих на більш поглиблене й деталізоване вивчення повстанського життя у воєнний час, дають підстави говорити про багатовекторність дослідницької проблематики УПА, системні позитивні зрушення у вивченні якої сприяють створенню комплексної картини феномену УПА.

Ключові слова: Українська повстанська армія, Друга світова війна, сучасна вітчизняна історіографія, мікроісторичні дослідження, локальні аспекти.

Annotation

Nykyforov Oleksii Volodymyrovych graduate student of the department of archeology and special branches of historical science, Cherkasy National University named after Bohdan Khmelnytskyi, Cherkasy

LIFE ACTIVITIES OF THE UPA DURING SECOND WORLD WAR THROUGH THE PRISM OF MODERN NATIVE HISTORIOGRAPHY: LOCAL STORIES

The article is devoted to determining the level of coverage in the Ukrainian scientific literature of the era of Independence of local aspects of insurgent life during the Second World War. Attention is focused on the fact that modern domestic scientific developments are characterized by an increased focus on micro-historical thematic plots.

It has been established that the subject of scientific interest of modern Ukrainian researchers is the senior high school, economic, financial, material and technical support of the UPA, weapons and uniforms, insurgent intelligence, underground propaganda, the activities of the underground Ukrainian Red Cross, the place and role of women in the underground struggle, insurgent everyday life, insurgent folklore, military symbols, UPA award system, information and propaganda work of UPA, etc.

It was determined that issues related to the coverage of the issues of combat training of insurgents, activities of insurgent intelligence, medical care in the UPA, and the formation of an award system are qualitatively worked out. Attention is focused on the dynamics and research directions associated with the study of the practices of insurgent life through the prize of everyday life. It was found that gender studies are also characterized by stability and perspective.

It has been established that the general dynamics of modern domestic scientific developments, especially their focus on narrowly thematic aspects, the constant expansion of the palette of research searches aimed at a more in-depth and detailed study of insurgent life in wartime, give grounds to talk about the multi-vector nature of the research problems of the UPA, systemic positive shifts in the study which contribute to the creation of a comprehensive picture of the UPA phenomenon.

Keywords: Ukrainian insurgent army, Second World War, modern national historiography, micro-historical studies, local aspects.

Постановка проблеми

Останнім часом в українському історичному просторі стрімко зростає обсяг напрацювань, присвячених різним акцентам життєдіяльності УПА в період Другої світової війни, так як пожвавлені дискусії навколо даної проблематики постійно мають місце. Зростає не лише кількісний показник, а й розширюються тематичні зацікавлення наукових студій. Залишаються в полі зору дослідників і вже так звані традиційні теми: формування УПА, організаційна структура, ідеологічні засади, перебіг збройного протистояння з ворогами української державності в роки Другої світової війни. В той же час варто відмітити, що тематична палітра дослідницьких пошуків останніх років спрямована й на поглиблене вивчення локальних сюжетів діяльності УПА в означений період. Провідні сучасні вітчизняні історики констатують системність процесу розширення й осучаснення тематичної палітри військово-історичних студій в українському історіографічному просторі і відзначають, що дедалі виразнішим стає їх ухил у бік мікроісторичних досліджень [1, С. 193].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Заявлена в статті наукова тема на сучасному етапі розвитку вітчизняної історичної науки займає вагому нішу в історіографічному просторі. Поява низки мікроісторичних дослідницьких напрямків стала свідченням кількісного і якісного розширення тематичної палітри наукових студій проблематики УПА загалом, та її створення та функціонування в роки Другої світової війни зокрема. Вивченню локальних сюжетів життєдіяльності УПА приділяють увагу І. Патриляк, Д. Вєдєнєєв, Г. Биструхін, О. Понипаляк, М. Срібна, О. Олійник, В. Карпов, Г. Стародубець, В. Прокопов, Р. Забілий, Л. Онишко, І. Дерев'яний, В. Манзуренко, О. Пагіря тощо. Зацікавленість когорти вітчизняних вчених вузькими тематичними нішами діяльності УПА є свідченням формування національних наукових традицій, нових тенденцій українського історіографічного процесу дослідження історії УПА в роки Другої світової війни.

Мета статті - визначити рівень висвітлення в українській науковій літературі доби Незалежності локальних аспектів повстанського життя в роки Другої світової війни.

Виклад основного матеріалу

Предметом наукових зацікавлень сучасних українських дослідників стає господарське та фінансове забезпечення УПА, озброєння та обмундирування, підпільна пропаганда, старшинський вишкіл, діяльність підпільного Українського Червоного Хреста, місце і роль жіноцтва в підпільній боротьбі, повстанська повсякденність, повстанський фольклор, підпільна пропаганда, нагородна система та ін. Вважаємо за необхідне прослідкувати дані тенденції. В статті ми виокремили для історіографічного аналізу декілька важливих вузьких тем із загального різноманіття локальних сюжетів.

Суттєвим аспектом дослідження історії УПА в роки Другої світової війни в українській історіографії доби Незалежності стало вивчення проблематики бойового вишколу повстанців. Українські дослідники роблять наголос на актуальності висвітлення цієї сфери повстанського буття, так як про повноцінну діяльність повстанських формувань можна вести мову лише тоді, коли вони забезпечені військовими кадрами. Відповідно, це питання викликає дослідницький інтерес у вітчизняному науковому середовищі. Важливість з'ясування істориками цього сюжету є незаперечною, адже саме військова підготовка давала змогу формувати збройні загони вишколених вояків, які могли протистояти сильних ворогам. А аналіз українськими дослідниками системи такої підготовки, її військової, ідеологічної, патріотичної, морально-психологічної складової сприяє кращому усвідомленню жертовної і героїчної боротьби повстанців в усіх її проявах.

В цьому контексті інтерес становлять наукові розвідки І. Патриляка, який одним з перших у вітчизняній історичній науці почав деталізовано розробляти важливу, проте мало охоплену дослідниками проблематику, присвячену функціонуванню старшинських і підстаршинських шкіл УПА протягом 1943-1945 рр., соціальному портрету курсантів, висвітленню методики підготовки старшин і підстаршин у військових школах УПА [2-5]. І. Патриляк цілком логічно вказує на те, що оцінка роботи УПА з підготовки командирських кадрів тривалий час характеризувалась необ'єктивністю, малозначністю, хоча саме цей аспект у діяльності командування повстанської армії був одним із найголовніших [2, с. 246]. Проаналізувавши і узагальнивши документальні дані, І. Патриляк зробив цілком, на нашу думку, результативну і науково вартісну спробу з'ясувати основні принципи організації вишкільних таборів, відтворити господарське життя упівських командирських шкіл й розглянути тісно пов'язані з цим проблеми забезпечення одягом, продуктами харчування, промисловими товарами, медикаментами та зброєю [2, с. 250].

Питання командирського вишколу стало й предметом наукового пошуку О. Понипаляка. Дослідник здійснив комплексний аналіз діяльності старшинських (офіцерських) і підстаршинських (сержантських) шкіл Української повстанської армії в роки Другої світової, визначивши проблеми їх створення та основні напрямки діяльності, специфіку формування та функціонування офіцерської ланки в повстанській армії, проаналізував вишкільні програми, системи оцінювання навичок і навчальну літературу підстаршинських шкіл УПА, здійснив аналіз рівня забезпечення озброєнням, участі курсантів підстаршинських шкіл в бойових операціях тощо. Значний масив емпіричного матеріалу О. Понипаляк акумулював у дисертаційній роботі «Діяльність старшинських і підстаршинських шкіл Української повстанської армії (19431946 рр.)» [6]. Дослідник в своїх напрацюваннях аргументовано доходить висновку, що, попри труднощі в розбудові збройних сил та загрозливій нестачі необхідних старшинських та підстаршинських кадрів, ОУН змогла використати більшість моментів для залучення, підготовки й врешті-решт створила міцний офіцерський стан в Українській повстанській армії [7, с. 121]. Проштудіював О. Понипаляк і зарубіжну та вітчизняну історіографію з історії діяльності старшинських і підстаршинських шкіл УПА, зробивши висновки стосовно того, що дана проблематика, попри звернення до неї науковців, ще не знайшла свого належного висвітлення в розмірі синтетичної праці й залишається нерозкритою на рівні окремого дослідження [8, с. 91].

Початку процесу створення військової навчальної системи УПА на території Станіславської (нині Івано-Франківської) області в 1943 році присвячена наукова стаття В. Тимківа [9]. Автор зосередив увагу на питаннях оволодіння курсантами основами бойової тактики, зокрема, елементами партизанської тактики; дав характеристику типів військового вишколу УПА, визначив чітку систему організації військових шкіл УПА, чітко аргументував наступне: організація військових шкіл - це саме та ознака, яка надавала Українській повстанській армії регулярного характеру [9, с. 121]. Аналізував питання підготовки старшинських та підстаршинських кадрів УПА до їх майбутньої військової діяльності та досвід навчально-виховного процесу у військових школах й І. Омельченко, надавши цілком об'єктивний висновок відносно того, що керівництво українського національного збройного підпілля у вкрай важких і несприятливих умовах зуміло облаштувати мережу вишкільних закладів (а це було важливою ознакою, яка притаманна регулярним арміям), і система навчання в командирських школах перебувала на достатньо високому рівні [10, с. 100].

Про процес формування старшинських кадрів ведуть мову й автори дослідження «Українська повстанська армія: історія нескорених», які на основі зібраних документів, свідчень учасників тогочасних подій дають оцінку роботи старшинських та підстаршинських шкіл, визначають основні проблеми у підготовці командирських кадрів [11, с. 114-116].

Сферу наукових зацікавлень вітчизняних дослідників з проблематики ОУН-УПА збагачують й напрацювання, направлені на висвітлення діяльності підрозділів спеціального призначення Української повстанської армії, їх функцій, структури, напрямків діяльності, системи організації розвідки УПА, захисту військової таємниці, формування агентури і т.д. Присвячені висвітленню діяльності підрозділів спеціального призначення Української повстанської армії насамперед напрацювання Д. Вєдєнєєва, в яких автор обґрунтовує власне трактування поняття «спеціальні служби Української повстанської армії», дає ґрунтовний аналіз нормативних, навчальних та інструктивних документів повстанців щодо організації партизанської боротьби та місця в ній спеціальних заходів, надає характеристику структури, завдань та напрямів польової розвідки, засобів та способів її ведення тощо [12-15].

Критичністю аналізу, об'єктивністю оцінок, науковою цінністю характеризується монографія Д. Вєдєнєєва у співавторстві з Г. Биструхіним «Меч і тризуб: Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (19201945)» [16], яка за своєю суттю, як зазначив директор Українського інституту воєнної історії О. Гуржій, стала систематизованим зведенням й аналізом спеціальної діяльності руху українських націоналістів та УПА від його зародження і до завершення Другої світової війни [16, с. 9]. Вивільненою від суб'єктивізму, політичної заангажованості є й монографія вище зазначених авторів «Повстанська розвідка діє точно і відважно. Документальна спадщина підрозділів спеціального призначення ОУН та УПА. 1940-1950-ті роки», в якій Д. Вєдєнєєв та Г. Биструхін розвінчують псевдонаукові, пропагандистські кліше радянської історіографії [17].

Доповнює тематику нашого дослідження низка публікацій, присвячених діяльності медико-санітарної служби УПА та підпільного Українського Червоного Хреста (далі - УЧХ) в лавах УПА, адже формування дієвої й всеохоплюючої медичної служби було важливим питанням виживання й дієздатності повстанської армії в бойових умовах.

Дана проблематика стала предметом наукового пошуку і знайшла своє відображення у двох томах фундаментального багатосерійного видання «Літопис УПА»: «Медична опіка в УПА: документи, матеріали і спогади» [18; 19]. В них вміщено науково ціннісний масив інформації: підпільні документи, біографії працівників УЧХ, практикуючих лікарів, які надавали медичну допомогу воякам УПА, нариси, статті, спогади санітарів, медиків, лікарів й інших працівників санітарної служби УПА й Українського Червоного Хреста, архівні документи санітарної служби Української повстанської армії тощо.

Питання медичного обслуговування бійців УПА в роки Другої світової війни привертає увагу низки українських дослідників. Етапи, методи та масштаби діяльності УЧХ в загонах Української повстанської армії в роки Другої світової війни стали предметом наукового вивчення М. Срібної [20]. Висвітлення функціонування підпільного червонохресного руху в лавах УПА в роки Другої світової війни, дослідження його структури, принципів роботи та особливостей взаємодії з місцевим населенням, зі структурними одиницями українського національно-визвольного руху - це питання, яким присвячено напрацювання О. Олійника, який умотивовано доводить, що УЧХ став важливим і невід'ємним елементом українського визвольного руху в роки Другої світової війни, користувався значною підтримкою місцевого населення, зумів налагодити розгалужену та ефективну роботу [21, с. 145]. Про організацію медико-санітарної служби в повстанському запіллі веде мову Г. Стародубець [22]; А. Кравець прослідковує роль медиків у визвольних змаганнях українського народу [23]; І. Дерев'яний приділив увагу визначенню основних завдань Українського Червоного Хреста [24, с. 106-107].

Розмаїта проблематика досліджень формування і діяльності УПА в період Другої світової війни наповнена і напрацюваннями в царині такого напряму методології історії як історія повсякденності. Тривалий час цьому напрямку досліджень не надавали достатньої уваги, але в останні роки з'являється низка публікацій, які досить таки виважено й масштабно розкривають воєнне повсякдення повстанців.

Так, воєнна повсякденність вояків УПА як наукова проблема є об'єктом досліджень В. Прокопова. В площині його наукових інтересів лежать питання підпільного та повстанського повсякдення, аналізу життєдіяльності людини з урахуванням різностороннього контексту епохи та суспільства. Дослідник вважає, і ми повністю розділяємо його судження, що цілісне та об'ємне відтворення повсякденних аспектів життя людини в екстремальних умовах підпілля та повстанської боротьби дає можливість створити більш широку узагальнену картину життєдіяльності повстанської армії у всьому її різноманітті [25, с. 127]. В. Прокопов, оперуючи досить широким джерельним матеріалом, найбільш інформативним серед якого були як опубліковані спогади учасників підпілля, так і усні їх свідчення, повстанські хроніки, дає детальну характеристику матеріального аспекту повсякденного життя учасників УПА. Приділив дослідник і увагу дозвіллю та святам учасників УПА у воєнний період, розкривав і внутрішній психологічний світ повстанців, торкаючись таких питань як повсякденні релігійні практики членів УПА, забобонність в їх уявленнях, смерть у повсякденних уявленнях українських повстанців тощо [26].

Питанню вивчення щоденного життя повстанців приділив увагу й Р. Забілий. Досить детальною є подана ним характеристика розпорядку дня повстанців, повстанського побуту у вишкільному таборі чи бойовому відділенні, питань дисципліни, святкової і буденної повсякденності [27]. Повсякденні практики вояків УПА в роки Другої світової війни стали предметом наукового зацікавлення О. Пагірі, аналіз яких дослідник провів за допомогою джерел усної історії. Важливість змісту публікацій полягає не лише в тому, що О. Пагіря розкриває малодосліджені аспекти життя повстанців, а й в тому, що для їх висвітлення він застосував новітні досягнення наукової методології, актуалізувавши сучасні прийоми методу усної історії [28, с. 41].

Порівняно новим в українській новітній історіографії є й напрям, пов'язаний з гендерною проблематикою. Наукові гендерні студії поступово заповнюють тематичні ніші, пов'язані з участю жіноцтва у збройних протистояннях, щоб витіснити з наукового простору ситуацію ігнорування, замовчування та забування ролі жінок у збройній боротьбі, що тривалий час було типовим для представників багатьох країн [29, с. 592]. Зростає зацікавленість дослідників вивченням ролі і місця жінки в середовищі Української повстанської армії в роки Другої світової війни, адже членство жіноцтва в УПА було досить численним.

Звернення до ролі жінки у національно-визвольних змаганнях 1940-х рр. в українській історичній науці є якісно значним. Так, відома вітчизняна дослідниця гендерних студій О. Кісь досить виважено вивчила фактори мотивації жіноцтва до активної діяльності в УПА, прослідкувала особливості поєднання сімейних цінностей українських жінок, материнства та їх національних переконань в контексті активної участі у збройному підпіллі [29, с. 591]. Питання ролі жінки в українському національно-визвольному русі середини XX століття порушує в своїх наукових напрацюваннях й Л. Онитттко. Дослідниця характеризує методи організації жіночої мережі ОУН, визначає основні завдання жіноцтва в ОУН та УПА [30, с. 32]. Ґрунтовну монографію та дисертаційну роботу Л. Онишко присвятила ролі в українському національно-визвольному русі К. Зарицької, зв'язкової головнокомандувача УПА Р. Шухевича та першої голови підпільного Червоного Хреста [31; 32]. Про роль жінок у визвольній боротьбі ОУН-УПА веде мову й історик І. Дерев'яний, вказуючи на те, що жінки не лише опікувались матеріально-побутовою підтримкою воїнів УПА, а й були активними членами визвольного руху: кур'єрами та зв'язковими, медиками, працівницями підпільних друкарень, розвідницями та інформаторами Служби безпеки ОУН [33, с. 208]. Причини, особливості, форми участі українських жінок у підпільно-повстанському русі у зазначений період з'ясовувала Л. Трофимович [34]. Процес входження українського жіноцтва до лав підпільних структур, напрями та форми діяльності, ставлення чоловічої більшості до жінки як активного учасника повстанської боротьби розглядала О. Петрович [35] тощо.

Серед сюжетів, які доповнюють аналіз повстанського життя в роки Другої світової війни, ми виокремили також й висвітлення таких моментів, як військова символіка Української повстанської армії. Вивченню проблематики історії української військової символіки присвячена монографія В. Карпова «Українська звитяга в символах», в якій він дав характеристику національної ідентичності символіки Української повстанської армії [36]. Історії формування нагородної системи УПА, історії створення бойових нагород, процедурі відзначення повстанців найвищими нагородами УПА присвячені дослідження В. Манзуренка [37-40]. Дослідник провів колосальну роботу з вивчення нагородних наказів головного військового штабу УПА, ідентифікації справжніх прізвищ нагороджених повстанців за їх псевдонімами, систематизував отримані дані в розлогі таблиці з метою подати якнайповнішу інформацію про структуру нагородної системи УПА. Вагому дослідницько-пошукову роботу у цьому напрямку провів Р. Забілий. В науковій розвідці про нагородну систему УПА дослідник констатував, що наявність стрункої нагородної системи є важливою для бойового духу будь-якої регулярної армії, а для УПА, підпільної армії без держави, цей аспект був вельми значущим [41, с. 172].

Висновки

Загальна динаміка сучасних вітчизняних наукових напрацювань, а саме їх направленість на мікроісторичні тематичні та локальні сюжети, дає підстави говорити про багатовекторність дослідницької проблематики УПА. Історіографічний аналіз повстанського життя в роки Другої світової війни свідчить про постійність розширення наукових горизонтів та тематичних пошуків, спрямованих на більш поглиблене вивчення локальних аспектів повстанського життя у воєнний час, що сприяє формуванню нових тенденцій в сучасному історіографічному просторі України. Тематична палітра дослідницьких пошуків повстанського життя в роки Другої світової війни доволі різнобарвна і в своїй сукупності дає можливість створити комплексну картину феномену УПА в усьому його різноманітті.

Література