Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС «Галичина» в СРСР та незалежній Україні

Оксана Хом'як

Метою статті є висвітлення правового статусу ветеранів дивізії «Галичина» від липня 1944 р., коли вони вперше потрапили в радянський полон, і до сьогоднішнього дня. Аналіз нормативних документів, архівних матеріалів, біографічних даних окремих ветеранів дивізії, усних свідчень, зібраних авторкою, найновішої української та західної літератури становить наукову новизну, адже, за винятком поодиноких згадок, їхня повоєнна історія досі всебічно не розглядалася.

Висновки. З'ясовано, якими були життєві траєкторії «українських дивізійників», порівняно з тими, які після Другої світової війни були інтерновані англійськими та американськими військами. Кістяк Галицького братства в 1992 р. склали ті, хто брав участь у битві під Бродами в липні 1944 р. (майже 80% членів). Після Бродівського котла вояки дивізії потрапили в радянський полон, і/або повернулись додому, і/або поповнили лави УПА. Зрештою, так чи інакше, більшість із них було заарештовано в повоєнні роки радянською владою, що трактувала їх як «зрадників Батьківщини», які перейшли на бік ворога. Тим не менш, є невеликий відсоток осіб, яким вдалося уникнути арешту. Їхній офіційний статус практично не змінився як після розпаду СРСР, так і після проведення політики декомунізації, частині ветеранів було відмовлено в реабілітації.

Ключові слова: Друга світова війна, СРСР, Україна, воєнні злочини, колаборація, дивізія Ваффен-СС «Галичина».

Legal status of the Waffen-SS “Galicia” division' veterans in the USSR and independent Ukraine

The purpose of the article is to highlight the legal status of the «Galicia» division' veterans from July 1944, when they were first taken into Soviet captivity, to the present day. The analysis of normative documents, archival materials, biographical data of the former soldiers, oral testimonies collected by the author, and the latest Ukrainian and Western literature would contribute to the understudied aspects of the division's postwar history.

Conclusions. It is shown the life trajectories of the «Ukrainian divisijnyky» in comparison with those who were interned by British and American troops after the Second World War. Most of the Galician Brotherhood members in 1992 (almost 80% of its members) consisted of individuals who took part in the Battle of Brody in mid-1944. After the Brody encirclement, soldiers were taken prisoner by the Soviets and/or returned home and/or joined the Ukrainian Insurgent Army. Finally, one way or another, most of them were arrested by Soviet authorities during the post-war years. They were treated as «traitors to the Motherland» who defected to the enemy. Nevertheless, a small percentage of individuals have managed to avoid arrest. Their official status practically did not change both after the collapse of the USSR and after the implementation of the decommunization; some veterans were not rehabilitated due to their war records.

Key words: World War II, USSR, Ukraine, war crimes, Holocaust, collaboration, Waffen-SS «Galicia» division.

ветеран дивізії галичина воєнний

Уже із часу офіційного оголошення про формування СС стрілецької дивізії «Галичина» (назва на початку) Оскільки назва дивізії Ваффен-СС «Галичина» впродовж 1943-1945 рр. змінювалась декілька раз, то в тексті рівнозначно вживатимуться також короткі назви дивізія або дивізія «Галичина». 28 квітня 1943 р. у Львові біля оперного театру, її історія під час та після Другої світової війни була й залишається контроверсійною. Це вкотре було засвідчено скандалом у канадському парламенті наприкінці вересня 2023 р. довкола особи Ярослава Гуньки та його приналежності до дивізії Ваффен-СС «Галичина» Зеленський, Трюдо і ветеран СС «Галичина». Як українець спричинив відставку спікера парламенту Канади. BBC News Україна. 2023. 26 вересня. . Дослідження історії дивізії «Галичина» означені прагненням авторів зобразити дивізійників як «зрадників Батьківщини», «воєнних злочинців» або ж «борців за волю України»Див.: Дмитрук К. Безбатченки. Правда про участь українських буржуазних націоналістів і церковних ієрархів у підготовці нападу Німеччини на СРСР. Львів: Каменяр, 1974. С.234; Prus E. SS-Galizien. Patrioci czy zbrodniarze? Wroclaw: Nortom, 2001; Верига В. За Рідний край, за нарід свій, або Хто такі дивізійники? Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2006. 288 с.. В історіографії, за винятком поодиноких згадок, окремо майже не розглядалося питання правового становища ветеранів дивізії Ваффен-СС «Галичина» як в СРСР, так і в незалежній Україні. На основі аналізу нормативних документів, біографічних даних, усноісторичних джерел, зібраних авторкою, найновішої української та західної літератури, в статті висвітлено, яким був статус колишніх вояків дивізії та як він (не)трансформувався, як їх трактували спочатку радянська держава, а потім і Україна. Найперше спробуємо відповісти на питання, наскільки воєнний досвід «українських дивізійників» вирізнявся від досвіду їхніх побратимів за кордоном та чим був зумовлений.

Після капітуляції нацистської Німеччини, вояки 1-ої Української дивізії Української національної армії (остання назва) були інтерновані британськими та американськими військами в Австрії. За даними Санітарно-харитативної служби Українського Червоного Хреста, відомо загалом про 11940 дивізійників-українців станом на осінь 1945 р. Боляновський А. Дивізія «Галичина». Історія. Львів, 2000. С. 369. Близько півтори тисячі вояків під юрисдикцією американців були звільнені з полону влітку 1946 р. та в січні 1947 р. Там само. С. 354-356. Натомість, солдати, інтерновані британцями, з листопада 1945 р. до травня 1947 р. перебували в таборі поблизу містечка Ріміні (Rimini) в Італії, звідки близько 8500 осіб було переміщено до Британії. Тут вони вже трактувалися як «військовополонені» (Prisoners of War, PoW), на відміну від попереднього статусу «підданого ворожого персоналу» (Surrended Enemy Personel, SEP) Різниця у статусі полягала в тому, що «військовополоненими» вважалися ті особи, які потрапили в полон під час бойових дій, а «підданим ворожим персоналом» ті, що здалися добровільно.. Вояки дивізії так і не були репатрійовані до СРСР, як цього вимагали Ялтинські домовленості. Остаточне звільнення відбулося в листопаді 1948 р., підтверджуючі документи надано 15 лютого 1949 р. Про дискусії довкола статусу вояків дивізії в Британії у 1947 - поч. 1950 рр. див.: Khromeychuk O. «Undetermined» Ukrainians... Р. 121-145. Майже одразу після звільнення було ухвалено рішення про створення Братства І УД УНА наприкінці 1949 р. на першому з'їзді в Ульмі, Німеччина. Вперше Установчі збори Братства відбулися 2930 квітня 1950 р. в Мюнхені. Згодом засновано його п'ять Крайових управ (КУ): у США, Канаді, Аргентині, Німеччині, Австралії, які діяли автономно. У країнах, де проживало мало дивізійників (Іспанія, Франція тощо), діяли уповноважені Головної управи. Повоєнна історія Братства в період Холодної війни й у подальшому була означена необхідністю відповіді на низку викликів, передусім на звинувачення у воєнних злочинах Див: Хом'як О. Дивізія Ваффен-СС «Галичина» та звинувачення у воєнних злочинах: історіографічний зріз. Краєзнавство. 2023. Ч. 3-4 (124-125). С. 162-169; Shkandrii М. In the Maelstrom. The Waffen-SS «Galicia» division and its legacy. McGill-Queen's University Press, 2023; Khromeychuk O. «Undetermined» Ukrainians. P. 61-90..

Розпад Радянського Союзу став поштовхом не лише до початку переосмислення та переписування історії, а й до активної діяльності ветеранських організацій, яка ще кілька років перед тим була неможливою. Так, 20 червня 1992 р. до структури Братства додалася ще одна Крайова управа - українське Галицьке братство, коли було прийняте відповідне рішення Установчих зборів у Львові в присутності 358 осіб. Далі було утворено 4 станиці у Львові, Івано-Франківську, Тернополі та Дрогобичі. Загалом, на момент створення Галицьке братство налічувало 898 осіб Галицьке братство колишніх вояків І УД «Галичина» УНА 1992-2002. Львів, 2002. С. 30-40.. Тож від задуму до реалізації цієї ідеї пройшло два роки: «Це довгожданий, святковий для нас дивізійників день, коли ми нарешті змогли зібратись разом на такі збори в нашій рідній Україні, що стала незалежною державою» Державний архів Тернопільської області. Ф. Р-3464. Оп. 1. Спр. 59. Арк. 5..

Дивізійники в СРСР

Дивізійники, які після Другої світової війни залишилися, повернулися чи були репатрійовані на територію СРСР, стали радянськими громадянами й були зараховані до категорії «ворогів народу». У радянський період ветерани дивізії не були інституційно оформлені та не мали можливості соціальної комунікації. У ювілейному виданні, приуроченому до 10-річчя діяльності Галицького братства в Україні, вміщено загальні дані про воєнний досвід членів Братства Галицьке братство колишніх вояків. С. 30-40.. Із нього чітко видно, що кістяк Братства (майже 80% членів) склали ті, хто брав участь у битві під Бродами влітку 1944 р. (див. табл. 1). Зрештою, навіть ті, хто добровільно «повернулися додому» до СРСР у результаті діяльності радянської репатріаційної комісії до кінця 1945 р. (ідеться про 1052 особи з табору - близько 10% від загальної кількості) і швидше за все опинилися в ГУЛАГу Верига В. Під сонцем Італії. Вояки Дивізії «Галичина» Першої Української Дивізії Української Національної Армії в Британському таборі полонених «5Ц» у Беллярії, Італія, червень-жовтень 1945. Торонто: [б. в.], 1984. С. 151.. Серед них був і Василь Вінтоняк, який після відповідної фільтрації відбував заслання в Ленінабаді до 1953 р. Івано-франківська станиця Галицького братства колишніх вояків 1-ї Української дивізії Української національної армії. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2012. С. 113.

У цьому ж виданні вміщено 78 коротких біографічних довідок членів Львівської станиці Галицького братства. Із них було обрано 67 біографій власне ветеранів дивізії, які, наскільки це дозволяє специфіка опублікованих матеріалів, були проаналізовані на предмет їхніх біографічних траєкторій в СРСР Галицьке братство колишніх вояків... С. 30-40.. Очевидно, що дані на 67 осіб вказують на загальні долі людей (саме з цією метою їх наведено), вони аж ніяк не є репрезентативними для усього Братства. На прикладі пропонованої вибірки бачимо, що з 67 осіб в радянському полоні перебувало 26, 30 - було заарештовано радянською владою у повоєнні роки, а 11 - вдалося уникнути арешту. Розглянемо кожну з цих категорій детальніше.

Таблиця 1. Структура Галицького Братства, 1992 р.

Галицьке братство одразу розгорнуло активну діяльність, на той час більшість ветеранів дивізії були переважно молодими пенсіонерами. Основні активності були спрямовані на наповнення наявного інформаційного вакууму про дивізію в публічному просторі, а також на вшанування пам'яті про полеглих побратимів Див.: Хом'як О. Галицьке братство колишніх вояків Першої Української дивізії Української національної армії: заснування та діяльність. Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. Київ, 2013. Т. 143. C. 20-25.. Утім, створення Галицького братства та його діяльність не означає, що суспільство та публічна думка прийняли колишніх вояків як повноправних ветеранів війни на кшталт солдат Червоної армії, а подекуди й УПА.

Як буде показано далі, трактування колишніх вояків дивізії Ваффен-СС «Галичина» на офіційному рівні в незалежній Україні практично не змінилося з радянського часу. Згідно з чинним Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р., до «ветеранів війни» віднесено три категорії осіб: учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни (особи, які народилися до 1932 р. та під час війни працювали в тилу) Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. Верховна Рада України. Відповідно до нього, до учасників бойових дій зараховувалися ті вояки УПА (вояків дивізії в цьому переліку не було), які «брали участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941-1944 рр., які не вчинили злочинів проти миру і людства» та реабілітовані згідно з Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 р. Там само. Згідно з новим законом «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті», статус «учасника бойових дій» присвоювався усім воякам УПА без виключень.

Після перегляду кримінальних справ колишніх вояків у 1990-ті рр., багатьох із них не було реабілітовано. Відповідно до Постанови Верховної Ради України про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 р., реабілітації не підлягають ті особи, які в роки Другої світової війни «служили у військових формуваннях фашистської Німеччини та її сателітів, охоронних військах СС, поліції, адміністративних органах окупантів» (якщо не доведено, що саботували вимоги влади, надавали допомогу партизанам тощо) Постанова Верховної Ради «Про тлумачення Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”». Верховна Рада України. . За твердженням Василя Вериги, дивізійни- ка з Канади, вони «не вимагають реабілітації, бо вони не провинились супроти власного народу, навпаки, вони вимагають визнання їх як борців-воїнів за незалежну, вільну і демократичну Україну». Порівняння власного статусу зі статусом вояків естонської (20-та дивізія Ваффен-СС) та латвійських дивізій (15-та та 19-та дивізії Ваффен-СС) в їхніх країнах не сприяє порозумінню з українською державою: «Вони воювали за свою державу, за Латвію чи за Естонію, але їх сьогодні ніхто колаборантами не рахує, знаєте. А рахують ще й героями, що воювали за свою державу. А в нас зовсім інше відношення» Товарянська О. Спогади колишніх вояків дивізії «Галичина». Інтерв'ю з Аксинчуком Зеноном Юліановичем. Магістеріум. Історичні студії. Київ: НаУкМА, 2007. Вип. 28. С. 97..

Оскільки багатьох вояків дивізії не було реабілітовано, термін перебування в ГУЛАГу не зараховувався до їхнього робочого стажу. А тому ветерани отримали низькі пенсії. Якщо шість областей Західної України (пізніше також Закарпатська й Хмельницька) забезпечили відповідну соціальну допомогу ветеранам УПА на рівні з ветеранами Червоної армії, то у випадку з дивізійниками цього не відбулося: «Це вбиває не тільки фізично, бо не вистачає коштів на лікування, а й морально» Малкош В. Чому легіон? Івано-Франківська станиця Галицького братства колишніх вояків 1-ї української дивізії Української Національної Армії. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2012. С. 37.. У 2001 р. Івано-Франківська міська рада 48-ма голосами із 50-ти проголосувала за те, щоб визнати 27 франківчан - ветеранів дивізії «Галичина» - «борцями за волю України». Однак мер міста Зеновій Шкутяк так і не підписав цього рішення Там само.. У квітні 2009 р. Тернопільська обласна рада без видимого результату офіційно звернулася до Президента України Віктора Ющенка щодо надання ветеранам дивізії статусу «борців за свободу України» ВО «Свобода»: правда про дивізію «Галичина» замовчується. УНІАН. 2009. 28 квітня. . Проте є й інші, радше неофіційні, випадки. Скажімо, Івано-Франківська обласна рада видала розпорядження, щоб 29 травня 2011 р. на честь Дня героїв дивізійники змогли безкоштовно користуватися таксі На День героїв у Івано-Франківську ветерани УПА зможуть безкоштовно їздити в міських таксі. Кореспондент.com. 2011. 18 травня. . Згодом, за рішенням депутатів Львівської міської ради від 20 березня 2013 р., з 1 квітня близько 15 ветеранів дивізії, які проживали у Львові на той момент, отримають від міста доплату до пенсії в розмірі тисячі гривень.

У контексті «війн пам'яті» довкола радянського спадку та Другої світової війни зокрема, потрібно звернути увагу, що паралельно з ініціативами Братства, безпосередня участь крайніх правих націоналістичних організацій у приверненні уваги громадськості до дивізії слугує радше негативним чинником, який не сприяє порозумінню між прихильниками та противниками офіційного визнання ветеранів дивізії. Наприклад, за посередництвом ВО «Свобода» з 2010 р. у Львові проходить 28 квітня «парад вишиванок» до дня офіційного створення дивізії. Через надмір політичних лозунгів і відповідної атрибутики, сприйняття цієї події уже зовсім інше і, відповідно, не вносить конструктиву в ситуацію довкола дивізії, а натомість є гарним інформаційним приводом для ЗМІ як чергова спроба реабілітації фашизму та його посібників.

У результаті політичних змін внаслідок Революції Гідності та після того, як Український інститут національної пам'яті (УІНП) очолив Володимир В'ятрович, було ухвалено кілька знакових законів в рамках політики декомунізації, які жодним чином не вплинули на зміну офіційного статусу ветеранів дивізії. Передусім ідеться про ухвалення 8 квітня 2015 р. Закону України «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX ст.» Закон України «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті». Верховна Рада України. . Так, цим законом уперше визначено великий список як збройних формувань, так і органів влади, організацій тощо, яким надано офіційний статус «борців за незалежність України», починаючи від УНР, органів влади Східно-Лемківської (Команчанської, Команецької) Республіки та Гуцульської Республіки, уряду Карпатської України й завершуючи Українською Г ельсінською Спілкою та Народним Рухом України за перебудову. До переліку окремо включено УВО та ОУН, а також УПА й «Поліську Січ» Тараса Бульби-Боровця. Дивізії Ваффен-СС «Галичина», яка співпрацювала з нацистами в період Другої світової війни, у цьому переліку немає.

Майже одночасно, у 2015 р. було ухвалено Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», який до нацистської символіки відніс символіку партії, державних органів Третього Райху тощо. Згідно з п. 3.8 статті 4, заборона використання символіки не діє «на намогильних спорудах, розташованих на території місць поховань, місць почесних поховань, на території кладовищ» Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Верховна Рада України. . Як бачимо, у переліку нацистських символів у цьому законі немає символіки дивізії «Галичина». Саме довкола цього питання близько 5 років тривала судова епопея із судами різних інстанцій (із вересня 2017 р. до листопада 2022 р.) щодо того, чи уповноважений УІНП давати відповіді на звернення громадян, зокрема з тлумачення тих чи інших норм законодавства. У цьому кейсі йшлося про офіційну негативну відповідь УІНП на запит, чи підпадає символіка дивізії під визначення нацистської, оскільки її не було в переліку нацистської символіки згаданого вище закону.

У міжчассі між судами, 9 жовтня 2020 р. УІНП надав офіційний коментар на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 р., зазначивши, що суд насправді «підтвердив право Інституту відповідати на звернення громадян у межах його компетенції», а про символіку в рішенні не йдеться Коментар УІНП щодо рішення суду у справі про символіку дивізії військ СС «Галичина». Український інститут національної пам'яті. 2020. 29 травня. . Фінальне рішення в цій справі було ухвалене Верховним судом 28 листопада 2022 р., який залишив у силі деякі рішення саме Шостого апеляційного адміністративного суду Див.: Символіка дивізії СС «Галичина» не є нацистською. Історична правда. 2022. 5 грудня. . Тим не менш, офіційного рішення суду саме про символіку немає. Це рішення Верховного суду радше підтверджує право УІНП тлумачити деякі закони, і такі висновки УІНП можна вважати офіційною позицією держави, а не приватним оціночним судженням її тодішнього очільника Володимира В'ятрови- ча, що символіку дивізії не слід вважати нацистською.

У 2020 р. скандальний депутат від «Слуги народу», відомий прорадянською та проро- сійською позицією, Максим Бужанський виніс на розгляд ВР законопроєкт (реєстр. № 2797 від 03 лютого 2020 р.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання героїзації військових злочинців і легалізації нацизму, зокрема й про внесення змін до закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Детальніше про законопроєкт див.: Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання героїзації військових злочинців та легалізації нацизму. Верховна Рада України. 2020. 23 січня. . Ішлося, зокрема, про те, щоб п. 5 частини першої ст. 1 доповнити переліком «символіки, зображень, написів, присвячених .. СС (включаючи підрозділи Ваффен-СС), СА, гестапо та СД», а п. 1 ст. 4 аналогічним переліком «військових або напіввійськових формувань СС (включаючи підрозділи Ваффен СС), СА, гестапо та СД». Законопроєкт було відхилено 3 червня 2021 р. після експертних висновків низки державних і наукових установ. Зокрема, тут викладу витяг із відповіді УІНП (№ 2408/07-04-20 від 07.09.2020 р.) на лист Комітету Верховної Ради України з питань правової політики - їхньої експертної оцінки законопроєкту, в частині, що стосується символіки. У документі зокрема було наведено низку прикладів поширеної практики того, як у військах СС використовувалися національні прапори та символіка окупованих Німеччиною країн і територій, де було сформовано відповідні частини. Так, 21-ша гірська дивізія СС «Скандербег» використовувала зображення чорного двоголового орла, який до та після Другої світової війни й по теперішній час є державним гербом Республіки Албанія. Інший приклад, 11-та добровольча дивізія СС «Нордланд» використовувала зображення герба Королівства Данія - жовтий щит із трьома блакитними леопардами, який на сьогодні є символікою Королівства Данія. Про символіку дивізії сказано наступне: «У символіці 14 гренадерської дивізії військ СС “Галичина” використовувався так званий галицький лев, який на сьогоднішній день використовується у гербі м. Львова та на гербі і прапорі Львівської обл. 29 дивізія Російської визвольної народної армії (РОНА) в якості емблеми використовувала зображення георгіївського хреста з мечами, який з 2000 р. є державною нагородою держави-агресора Російської Федерації» Документ із приватного архіву авторки..

Тим не менше, символіка дивізії внесена до списків т. зв. символів ненависті (hate symbols) низкою міжнародних організацій. Так, у звіті правозахисної неурядової організації «Freedom House» вказано, що символіка дивізії є популярною в Україні, зокрема некритично використовується націоналістами та представниками крайніх правих. Наголошено, що потрібно звертати увагу на те, чи галицький лев використовується сам, чи разом із трьома коронами Emblem of Ss Galizien. REPORTING RADICALISM. . Міжнародна організація Антидефамаційна ліга (Anti-Defamation Leaque) також створила подібну базу даних, куди внесено на загал усю символіку дивізій СС та Ваффен-СС без конкретних назв військових підрозділів SS Divisional Insignia. Anti-Defamation League. .

Слід згадати й те, що Львівська обласна рада 16 лютого 2021 р. надіслала офіційне звернення до Верховної Ради України щодо внесення змін до Закону України «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX ст.» стосовно статусу воїнів Першої Української дивізії «Галичина» Перелік звернень Львівської облради. Львівська обласна рада. . Відповідь було отримано від Міністерства культури та інформаційної політики: вона була негативною. Серед причин названо «політизованість питання» через прив'язку до СС та нацистів, «відсутність консолідованого погляду українського суспільства» і «можливий міжнародний резонанс». До відповіді додано й позицію Міністерства соціальної політики України, яка полягала в тому, що українській державі загалом бракує коштів на поточні виплати пільговикам Відповідь Міністерства культури та інформаційної політики від 28 травня 2021 р. Google. .

Вважаю за доцільне завершити статтю згадкою про публічні думки очільників УІНП щодо дивізії та її офіційного статусу. Так, і Володимир В'ятрович, і Антон Дробович у різний час висловлювалися проти глорифікації дивізії, які відбувалися в Україні, передусім ідеться про «марші вишиванок» та відзначення роковин створення Володимиру В'ятровичу належать слова «Річниця створення дивізії “Галичина” не свято для українців» (Історична правда. 2018. 30 квітня). Антон Дробович висловився так: «Глорифікація військ СС - це неприпустимо для європейської країни» (New voice. 2021. 29 квітня)..

Підсумок: вояки дивізії не отримали в Україні жодного офіційного статусу, який би передбачав надання пільг та/чи офіційне їх визнання державою як «учасників бойових дій» чи «борців за незалежність України». На моє переконання, історія дивізії є частиною української історії, яка повинна неупереджено вивчатися та досліджуватися, не замовчуватися, уникаючи при цьому як глорифікації, так і демонізації її вояків.

References

1. Bolianovskyi A. (2000). Dyviziia «Halychyna». Istoriia [Division «Galicia». History]. Lviv, Ukraine.

2. Dashkevych Ya., Kuk V. (2010). «Osobye papky» Stalina i Molotova pro natsionalno-vyzvolnu borotbu v Zakhidnii Ukraini u 1944-1948 rr. [Stalin and Molotov's «personal files» on the national liberation struggle in Western Ukraine in 1944-1948]. Lviv, Ukraine.

3. Khomiak O. (2013). Halytske bratstvo kolyshnikh voiakiv Pershoi Ukrainskoi dyvizii Ukrainskoi natsionalnoi armii: zasnuvannia ta diialnist [Galician brotherhood of former soldiers of the First Ukrainian Division of the Ukrainian National Army: foundation and activity]. Naukovi zapysky NaUKMA. Istorychni nauky - Scientific notes of the NaUKMA. Historical Sciences, 143, P. 20-25. Kyiv, Ukraine.

4. Khomiak O. (2023). Dyviziia Waffen-SS «Halychyna» ta zvynuvachennia u voiennykh zlochynakh: istoriohrafichnyi zriz [Waffen-SS Division «Galicia» and accusations in war crimes: review of historiography]. Kraieznavstvo - Local history, 3-4 (124-125), S. 162-169.

5. Khromeychuk O. (2013) “Undetermined” Ukrainians. Post-War Narratives of the Waffen SS “Galicia” Division. Bern, Switzerland.

6. Malkosh V. (2012). Chomu lehion? Ivano-Frankivska stanytsia Halytskoho bratstva kolyshnikh voiakiv 1-yi ukrainskoi dyvizii Ukrainskoi Natsionalnoi Armii [Why the legion? Ivano-Frankivsk branch of the Galician brotherhood of former soldiers of the 1st Ukrainian Division of the Ukrainian National Army]. Ivano-Frankivsk, Ukraine.

7. Shkandrii M. (2023) In the Maelstrom. The Waffen-SS 'Galicia' Division and Its Legacy. Montreal- Kingston, Canada.

8. Tovarianska O. (2007). Spohady kolyshnikh voiakiv dyvizii «Halychyna». Interviu z Aksynchukom Zenonom Yulianovychem [Memoirs of former soldiers of the «Galicia» division. Interview with Zenon Yulianovych Aksynchuk]. Mahisterium. Istorychni studii - Magisterium. Historical studies, 28, P. 90-99. Kyiv, Ukraine.

9. Vronska T. (2013). Upokorennia strakhom. Simeine zaruchnytstvo u karalnii praktytsi radianskoi vlady, 1917-1953 rr. [Pacification by fear. Family hostage-taking in the punitive practice of the Soviet government, 1917-1953]. Kyiv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru