Львівська земля згідно з тарифом подимного податку 1710 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України

ЛЬВІВСЬКА ЗЕМЛЯ ЗГІДНО З ТАРИФОМ ПОДИМНОГО ПОДАТКУ 1710 РОКУ

Богдан Смерека кандидат історичних наук,

науковий співробітник

Анотація

тариф подимний податок львівський

Мета роботи - доповнити знання про історію Львівської землі у складі Руського воєводства на початку XVIII ст. крізь призму поселень в її складі та їх власників. Оригінальність дослідження полягає у впровадженні до наукового обігу малознаного описово-статистичного джерела - тарифу подимного податку Львівської землі 1710 р. Документ було виявлено в актовій книзі львівського земського суду, що зберігається в Центральному державному історичному архіві України у Львові. Стаття супроводжується публікацією документа. Методологія дослідження базується на принципах об'єктивності та історизму. Застосування історико-географічного методу дало змогу ідентифікувати зафіксовані в тарифі поселення. Використання історико-критичного та компаративного методів дозволило виявити певні розбіжності між актульними (станом на 1710 р.) власниками населених пунктів і тими, чиї імена зафіксовані в реєстрі. Методи археографії були застосовані при публікації тексту тарифу. Перспектива подальших досліджень полягає в актуалізації маловідомих описово-статистичних документів до історії українських земель ранньомодерного часу. Впроваджені до наукового обігу, вони послужать цінним матеріалом для досліджень з історичної географії та демографії, архонтології, історії Церкви тощо. Висновки. У тарифі подимного податку Львівської землі зафіксовано 714 населених пунктів, серед яких 53 міста. Зазначена в реєстрі інформація про їх власницьку приналежність дає змогу реконструювати склад королівських, духовних, міських та шляхетських володінь. Останній сегмент власності був найбільшим (охоплював понад 2/3 всіх поселень), головним чином за рахунок значних маєткових комплексів магнатерії (родин Собеських, Сенявських, Потоцьких, Цетнерів, Яблоновських і т. д.). Сумарно їм належала майже половина населених пунктів Львівської землі (49,2%). За кількістю міст станом на початок XVIII ст. Львівська земля випереджала сусідні Белзьке воєводство (таке ж за площею; 43 міста) і Перемишльську землю (у півтора рази більшу за Львівську; також 43 міста).

Ключові слова: Львівська земля, Руське воєводство, Річ Посполита, податковий реєстр, подимний податок.

Виклад основного матеріалу

Описово-статистичні документи є цінним матеріалом для історико-географічних досліджень доби пізнього середньовіччя і раннього нового часу. Серед низки різновидів цього типу джерел слід виділити податкові реєстри з переліками населених пунктів тієї чи іншої адміністративної одиниці, укладеними за абеткою, парафіями або за принципом власності. Основна їх цінність полягає у відтворенні поселенської мережі певного регіону, а також в можливості реконструювати за іменами власників склад маєткових комплексів.

В запропонованій статті розглянемо мережу поселень Львівської землі та їх власницьку приналежність на підставі тарифу подимного податку 1710 року¹.

Обставини появи документа. Постанову про збір подимного податку у Львівській землі було ухвалено на вишенському сеймику 28 липня 1710 р. Фіскальну акцію було розділено на два етапи: на збір «першого внеску» відводилося півтори місяці - з 1 вересня по 15 жовтня 1710 року. Поборцями на цьому етапі були призначені луківський ловчий Рафал Свірзький з Романова Оригінал тарифу з підписами скарбових урядників зберігається в історичному архіві у Львові (Центральний державний історичний архів України у Львові (далі - ЦДІАУЛ). Ф. 10 (Львівський земський суд). Оп. 1. Спр. 300. С. 1052-1083). В тексті ухвали від 28 липня 1710 р. Рафал названий луківським ловчим, в ухвалі від 28 липня 1696 р. - більським, а в тексті протестації від 22 січня 1695 р. - жидачівським. Свірзький обіймав лише останній уряд - з 1695 по 1697 рр. AGZ. Lwow, 1914. T. 22. Lauda sejmikowe, t. III. Lauda wiszenskie 1673-1732 r. / [oprac. A. Prochaska], S. 276, nr 97; S. 287, nr 100; S. 463, nr 179; Urzcdnicy wojewodztwa ruskiego XIV-XVIII wieku: (ziemie halicka, Iwowska, przemyska, sanocka): spisy / oprac. K. Przybos; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kornicka. Instytut Historii. Wroclaw, 1987. S. 172, nr 1377. та овруцький стольник Анджей Тужанський (у Жидачівському повіті, який формально належав до Львівської землі, але фігурував у фіскальних документах окремо Незасвідчена копія тарифу подимного податку Жидачівського повіту 1710 р. зберігається в бібліотеці ім. Стефаника (Львівська національна наукова бібліотека імені Василя Стефаника НАН України. Відділ рукописів (далі - ЛННБ. ВР). Ф. 145 (Архів Яблоновських з Бурштина). Оп. 1. Спр. 19. Ч. 1. Арк. 3-5 зв.)., поборцею став жидачівський підчаший Анджей Менжинський Urzcdnicy wojewodztwa ruskiego XIV-XVIII wieku... S. 176, nr 1429.). Другий етап стягнення податку мав бути проведений в середині наступного року (з 15 червня по 15 липня 1711 р.) іншими поборцями: Казімежем Яніковським, родатицьким війтом Владиславом Ґуровським Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie w skutek fundacyi sp. Alexandra hr. Stadnickiego (далі - AGZ). Lwow, 1884. T. 10. Spis oblat zawartych w aktach grodu i ziemstwa lwowskiego / [oprac. O. Pietruski,X. Liske]. S. 385, nr 6479. (у Львівській землі) та чернігівським ловчим Міхалом Вжещем Urzcdnicy wojewodztw kijowskiego i czernihowskiego XV-XVIII wieku: spisy / oprac. E. Janas i W. Klaczewski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kornicka, Instytut Historii. Kornik, 2002. S. 162, nr 1239. (у Жидачівському повіті). Під час першого етапу збору з одного диму стягувалася сума в 36 злотих, під час другого - 26 AGZ. Lwow, 1914. T. 22. S. 179, nr 463..

Тариф подимного податку Львівської землі 1710 р. був внесений до актів скарбових судів 16 березня 1711 р. Отже, перед нами результат збору «першого внеску», відтворений у формі переліку населених пунктів, укладеного за латинською абеткою («всередині» кожної «літери» алфавітний порядок не дотримано). Після переліку зафіксовано загальне число димів - 750 (таким чином, за результатами першого етапу фіскальної акції з поселень землі сумарно мало бути зібрано 27 тис. злотих За нашими підрахунками, число димів у реєстрі 1710 р. складає 749 і чверть, а з урахуванням половини диму в с. Вовчківці - 749 димів і три чверті диму. Відповідно, сума зібраних коштів становить 26 991 злотий.). Завершують документ підписи чотирьох осіб:

- львівського підкоморія, маршалка фіскальних судів Миколая Кросновського;

- жидачівського хорунжого, скарбового судді Самуеля Сокольніцького В довіднику „Urzcdnicy wojewodztwa ruskiego” Самуель з невідомих причин фігурує під іменем Єжи (Urzcdnicy wojewodztwa ruskiego XIV-XVIII wieku... S. 167, nr 1310).;

- львівського земського підсудка, скарбового судді Францішка Яна Мрозовицького;

- львівського підстолія і судді гродського суду Львова Войцеха Лося.

Географія стягнення. Львівська земля вперше згадується в польськолитовському договорі 1352 р. Українські грамоти. Київ, 1928. Т. 1: XIV в. і перша половина XV ст. / упор. В. Розов. С. 5. № 3. Детальніше див.: Szyszka J. Ksztaltowanie sic podzialow terytorialnych Rusi Czerwonej na przykladzie ziemi Iwowskiej // Sredniowiecze Polskie i Powszechne. 2011. T. 3 (7). S. 120-140. З утворенням у 1434 р. Руського воєводства, земля увійшла до його складу, а її центр - Львів - став воєводським центром. Територія землі була сформована з ряду волостей, що існували ще з княжого часу - Городоцької, Звенигородської, Львівської, Олеської, Підгорайської, Щирецької, а також Жидачівської, що через свою віддаленість зберегла окремішність у формі однойменного повіту¹¹.

За своєю площею (без Жидачівського повіту бл. 8 530 кв. км) Львівська земля була трохи більша за сусіднє Белзьке воєводство (8 467 кв. км). Земля охоплювала терени нинішньої Львівської (центрально-східна частина), Івано-Франківської (ряд сіл на крайній півночі області) і Тернопільської областей України (частини колишніх Бережанського, Зборівського та Козівського районів), простягаючись від Яворова на заході до Залізців на сході (понад 140 км) і від Кам'янки Струмилової (нині Кам'янка-Бузька) на півночі до Княгинич на півдні (понад 80 км).

Подимний реєстр 1710 р. зафіксував у Львівській землі 714 населених пунктів (53 міста Містами в реєстрі названо 47 населених пунктів: Бережани, Бібрка, Біще, Броди, Брухналь, Вибранівка, Виспа, Глиняни, Гологори, Городок, Дунаїв, Жовква, Залізці, Заруддя, Зборів, Золочів, Княгиничі, Козова, Комарно, Кукезів, Куликів, Львів, Миколаїв [б. Львова], Миколаїв [на Дністрі], Наварія, Нараїв, [Новий] Яричів, [Нові] Стрілища, Озерна, Олесько, Перемишляни, Підвисоке, Підкамінь [б. Бродів], Підкамінь [б. Рогатина], Погорільці, Поморяни, Раковець, Сасів, Свірж, Соколівка [б. Бібрки], Соколівка [б. Буська], Стратин, Тадані, Топорів, Щирець, Яворів, Янів. Статус ще 6 міських поселень в документі з невідомих причин не окреслено: Білий Камінь, Ґнін, Кам'янка Струмилова (нині Кам'янка-Бузька), Маркопіль, Станіславів (нині Станіславчик) і Фірлеїв (Archiwum Glowne Akt Dawnych (далі - AGAD). Metryka Koronna. Dz. XVIII. Sygn. 56. K. 147; Ibid. Sygn. 57. K. 67 v.; ЛННБ. ВР. Ф. 4 (Баворовські). Оп. 1. Спр. 1042. Арк. 19, 23, 25, 28). і 661 село, в т. ч. 3 передмістя, які пізніше стали селами: Адамівка біля Бережан, Лани та Піски біля Щирця Йосифінська (1785-1788) і Францисканська (1819-1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. Покажчик населених пунктів / Відп. ред. П. Захарчишина. Київ, 1965. С. 17, 169, 237.), що, на нашу думку, є адекватним відображенням поселенської мережі того часу Для порівняння: в поборовому реєстрі Львівської землі 1661 р. згадано 558 поселень. В подимному тарифі землі 1711 р. (укладеному за парафіями) - 664 населених пункти, в недатованому «абетковому» тарифі кінця XVII ст. (Андрій Фелонюк датує його 1693-1694 рр., копіїст у документі вказав на 1706 або 1708 р.) - 708 поселень (48 міст, 659 сіл, 1 передмістя-село Адамівка) (AGAD. Archiwum Skarbu Koronnego. Dz. 1. Sygn. 145. 91 k.; ЛННБ. ВР. Ф. 4. Оп. 1. Спр. 1042. Арк. 18-32 зв.; Описи передмість Львова XVI-XVIII століть / упоряд. А. Фелонюк. Львів, 2014. С. 292-293; ЦДІАУЛ. Ф. 9 (Львівський гродський суд). Оп. 1. Спр. 494. С. 228-245).. З врахуванням вказаного вище числа поселень коефіцієнт щільності розташування населених пунктів (їх середнє число на 100 кв. км) у Львівській землі станом на початок XVIII ст. складав 8,37. Це високий показник, близький до сучасного У нинішній Львівській області він становить 8,84, в Івано-Франківській - 5,77, в Тернопільській - 7,65.. Значним був і рівень урбанізації. Так, у Белзькому воєводстві (такому ж за площею) у XVIII ст. нараховувалося 43 міста, у Перемишльській землі (більшій за Львівську у півтори рази) Руського воєводства - стільки ж Міста на магдебурзькому праві українських земель у XIII-XIX ст. Т. 1: Руське та Белзьке воєводства / упоряд. М. Капраль, Б. Смерека, А. Фелонюк. Львів, 2019. С. 13, 16..

Особливості документа. Серед згаданих власників поселень в реєстрі знаходимо тих, хто вже не обіймав станом на 1710 рік вказаного в документі уряду або був покійним. В таких випадках у тарифі зазначалося, що поселенням володіють їх наступники - без уточнення імен (див. табл. 1).

Таблиця 1

Згадані в тарифі подимного податку 1710 року власники поселень Львівської землі та їх уряди

Скорочення літератури

AGZ X - Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie. Lwow, 1884. T. 10. Spis oblat zawartych w aktach grodu i ziemstwa Iwowskiego / [oprac. O. Pietruski,X. Liske]. VI, 543 s.

AGZ XXII - Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie. Lwow, 1914. T. 22. Lauda sejmikowe, t. III. Lauda wiszenskie 1673-1732 r. / [oprac. A. Prochaska]. XXI, 849 s.

Chlapowski - Chlapowski K. Starostowie niegrodowi w Koronie 1565-1795: (materialy zrodlowe). Warszawa; Bellerive-sur-Allier, 2017. 494 s.

PSB - Polski Slownik Biograficzny.

UrzBelz - Urzqdnicy wojewodztwa belskiego i ziemi chelmskiej XIV-XVIII wieku: spisy / oprac. H. Gmiterek i R. Szczygiel; pod red. A. Gqsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kornicka. Instytut Historii. Kornik, 1992. 280 s. [Urzqdnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku; t. 3. Ziemie ruskie; z. 2].

UrzCPol - Urzqdnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku: spisy / pod red. A. Gqsiorowskiego; oprac. K. Chlapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kornicka. Instytut Historii. Kornik, 1992. 220 s. [Urzqdnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku; t. 10].

UrzCWKL - Urzqdnicy centralni i dygnitarze Wielkiego Ksiestwa Litewskiego XIVXVIII wieku: spisy / oprac. H. Lulewicz i A. Rachuba; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kornicka, Instytut Historii. Kornik, 1994. 255 s. [Urzqdnicy dawnej Rzeczypospolitej XIIXVIII wieku; t. 11].

UrzKCz - Urzqdnicy wojewodztw kijowskiego i czernihowskiego XV-XVIII wieku: spisy / oprac. E. Janas i W. Klaczewski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kornicka, Instytut Historii. Kornik, 2002. 343, [1] s. [Urzqdnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku; t. 3. Ziemie ruskie; z. 4].

UrzKrak - Urzqdnicy wojewodztwa krakowskiego XVI-XVIII wieku: spisy / oprac. S. Cynarski i A. Falniowska-Gradowska; Polska Akademia Nauk. Instytut Historii, Biblioteka Kornicka. Kornik, 1990. 276, [1] s. [Urzqdnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku; t. 4. Malopolska (Wojewodztwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie); z. 2].

UrzLub - Urzcdnicy wojewodztwa lubelskiego XVI-XVIII wieku: spisy / oprac. W. Kiaczewski i W. Urban; Polska Akademia Nauk. Instytut Historii, Biblioteka Kornicka. Kornik, 1991. [Urzcdnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku; t. 4. Malopolska (Wojewodztwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie); z. 4]

UrzPod - Urzcdnicy podolscy XIV-XVIII wieku: spisy / pod red. A. Gasiorowskiego; oprac. E. Janas [et al.]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kornicka, Instytut Historii. Kornik, 1998. 242, [2] s. [Urzcdnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku. Ziemie ruskie; z. 3].

UrzRus - Urzcdnicy wojewodztwa ruskiego XIV-XVIII wieku: (ziemie halicka, lwowska, przemyska, sanocka): spisy / oprac. K. Przybos; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kornicka. Instytut Historii. Wroclaw, 1987. 415 s. [Urzcdnicy dawnej Rzeczypospolitej XIIXVIII wieku; t. 3. Ziemie ruskie; z. 1].

UrzWoI - Urzcdnicy wolynscy XIV-XVIII wieku: spisy / oprac. M. Wolski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kornicka, Instytut Historii. Kornik, 2007. 188, [1] s. [Urzcdnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku; t. 3. Ziemie ruskie; z. 5].

Однак, у ряді випадків вказівки на наступників таких осіб відсутні. Так, Станіслав Тарло перестав займати уряд люблінського воєводи в 1705 році у зв'язку зі смертю. Анджей Міхал Куропатницький був бецьким каштеляном лише до 1696 року. Тим не менше, вони згадані як власники місцевих поселень.

Припускаємо, що укладачі тарифу опиралися на попередні зразки подимних реєстрів із застарілими даними. Так, у тарифі 1710 р. одночасно фігурують два кам'янецьких каштеляни - Нікодем Жабокліцький, який займав цей уряд з 1693 по 1704 роки (ф1706) Urzcdnicy podolscy XIV-XVIII wieku: spisy / pod red. A. Gqsiorowskiego; oprac. E. Janas [et al.]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kornicka, Instytut Historii. Kornik, 1998. S. 242., а також Александр Ян Потоцький, кам'янецький каштелян на момент укладення документа.

Подимний реєстр як демографічне джерело. Подимний податок в Речі Посполитій був запроваджений на звичайному сеймі у Варшаві 20 лютого 1629 р. Volumina Constitutionum. T. 3, 1611-1640. Vol. 2, 1627-1640 / do dr. przygot.

5. Grodziski, M. Kwiecien i A. Karabowicz; przedm. W. Uruszczak. Warszawa, 2013. S. 55-56. Основний принцип стягнення полягав у зборі з «димів» (житлових приміщень). Таким чином, подимне мало стати альтернативою лановому податку (розмір якого залежав від величини земельного наділу), а його збір мав усунути зловживання, поширені раніше при стягненні ланового Детальніше див.: Filipczak-Kocur, A. Sejm zwyczajny z roku 1629. Warszawa; Wroclaw, 1979. 141 s..

Власне, кількісні параметри димів, зафіксовані у ранніх зразках подимних тарифів (де 1 дим дорівнював 1 житловому приміщенню), можуть бути використані фахівцями з історичної демографії. Так, Олексій Баранович на підставі подимного реєстру 1629 р. оцінив кількість населення Волинського воєводства на цей період у 655 660 осіб. Для цього він помножив загальне число димів (108 460) на 6 (середня кількість осіб, що, на його думку, мешкала під одним дахом), додавши до отриманого числа тих, хто не підлягав оподаткуванню - 4 400 місцевих шляхтичів та 500 представників духовенства Баранович, О. Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. / Залюднення України перед Хмельниччиною. Т. 1. Волинське воєводство; Всеукраїнська академія наук. Комісія історично-географічна. Київ, 1930. С. 15-19..

Однак, в наступних реєстрах дим перестав бути тотожний помешканню. Як приклад, Баранович навів подимний тариф Летичівського повіту Подільського воєводства 1668 р., де принцип стягнення був «якійсь складний, не завсіди ясний» Там само. С. 8..

Подимні реєстри XVIII ст. опиралися на ревізії маєтностей, якими встановлювалася кількість житлових будинків у поселеннях повіту чи землі, де планувалося стягнення податку. Загальне число помешкань ділилося на заздалегідь визначену сеймиком кількість димів. Займалися цим комісари, яким сеймики доручали укладати подимні тарифи. Так, у Київському воєводстві в 1724 р. 1 дим у середньому дорівнював 80 хатам, в 1754 р. - 320. Однак, комісари могли й не вдаватися до ділення сумарного числа хат на число димів. Микола Крикун, який вивчав подимні тарифи воєводств Правобережної України, зазначав, що при укладенні деяких реєстрів першої чверті XVIII ст. «ніби нехтували середнім показником хат на дим». Дослідник припускав, що в таких випадках комісари звертали увагу на спроможність маєтків сплачувати подимне, а також на співвідношення між кількістю тяглих і піших господарств Крикун, М. Подимні реєстри першої і початку другої половини XVIII ст. // Історичні джерела та їх використання. Київ, 1972. Т. 7. С. 69, 70, 72, 73, 74. Див. також: Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року / Опрац. К. Жеменецький; Вступ укр. перек. Є. Чернецький. Біла Церква, 2015. С. 15..

У розглянутому нами тарифі подимного податку 1 дим також не був тотожний 1 помешканню. На це вказують його рубрики: Dymy, Putdymy, Czwierci i Putczwierci. Однак, встановити середнє число хат на 1 дим у Львівській землі станом на 1710 р. (як і те, чи взагалі здійснювали укладачі реєстру відповідні арифметичні розрахунки) не можемо через відсутність у документі даних про кількість будинків у оподаткованих населених пунктах.

Тим не менше, реєстр містить цінну інформацію про власницьку приналежність місцевих поселень. Згідно з його даними, шляхта володіла більш ніж двома третинами тутешніх міст та сіл (68,5%). Характерною рисою цього сегменту власності у Львівській землі було зосередження значних маетностей у руках магнатерії. Перш за все йдеться про володіння двох синів покійного короля Яна ІІІ Собеського - Константія Владислава та Александра Бенедикта. Перший зосереджував у своїх руках чотири маеткові комплекси на північному заході землі - великий Жовківський ключ (міста Жовква і Кукезів, села Банюнин (частково), Боянець, Велика [Стара] Скварява, Винники [б. Жовкви], Вирів (частково), Вілька Кунинська, Воля Висоцька, Воля Жовтанецька, В'язова Воля, Глинсько, Горпин (частково), Грибовичі [Великі], Добросин, Желехів (частково), Жовтанці, Замочкова Воля, Збоїща, Колоденці, Крехів, Кулява, Кунин, Любеля, Мала [Нова] Скварява, Мацошин, Нагірці [Малі] (частково), Пили, Ременів, Руданці, Сопошин, Туринка), та три малих - Дідилівський (села Дідилів, [Малі] Нагірці (частково), Соколів (частково), Убині), Куликівський (місто Куликів, села Великий і Малий Дорошів, Віднів, Гребінці, Надичі, Сулимів) і Яричівський (місто Яричів, села [Великі] Підліски, Запитів, Старий Яричів, Хрінів, Цеперів). Також Константію належав Олеський ключ на північному сході землі (місто Олесько, села Брахівка, Заболотці (частково), Закомар'я, Кути [б. Олеська], Лабач, Ожидів, Підлисся, Ражнів, Хватів, Чішки, Юськівці).

Маетності його брата Александра були зосереджені на сході землі і включали Зборівський (місто Зборів, села Жуківці, Тустоголови), Золочівський (місто Золочів, села Батьків, Бзовиця, Білківці, Богданівка, Верхобуж, Вовчківці, Волосівка, Воробіївка, Гарбузів, Гнидава, Голубиця, Городилів, Грабківці, Данилівці, Єлиховичі, Зарваниця, Звижень, Івачів, Кабарівці, Кокутківці, Колтів, Кругів, Кудинівці, Кудобинці, Літовище, Лука, Лукавець, Манаїв, Маркопіль, Межигори, Метенів, Млинівці [б. Зборова], Монилівка, Мшана [б. Зборова], Нище, Опаки, Осташівці, Пеняки, Перепельники, Підгайчики [б. Зборова], Підлипці, Плугів, Побіч, Ритвяни, Сервири, Сновичі, Струтин, Сукманів, Творимирка, Тростянець [б. Золочева], Хильчиці, Цебрів, Чепелі, Шишківці, Ярославичі, Ярчівці, Яцківці), Озернянський (місто Озерна, села Висипівці, Нестерівці, Серединці) та Оліївський ключі (села Беримівці, Білокриниця, Гукалівці, Лопушани, Оліїв Новий і Старий). Також йому належало місто Сасів.

Значний Поморянський ключ (міста Поморяни і Заруддя, села Бібщани, Богутин, Вірлів, Глинна [б. Козової], Годів, Жабиня, Золочівка, Кальне, Коршилів, Красносільці, Коропець, Кропивна, Лавриківці, Махнівці, Озерянка, Плісняни, Погрібці, Присівці, Ремезівці, Риків, Розгадів, Славна, Торгів, Травотолоки, Угерці, Хоробрів, Хоростець, Храбузна, Цецова, Чижів, Шпиколоси, частково Віцинь, Каплинці і Мерещівка) також належав Александру Якуб Людвік (найстарший син Яна Собеського) відступив Поморянський ключ брату Александру Бенедикту у вересні 1699 р. В документі маєтність описано так: oppidum Pomorzany cum fortalitio murato atque Zarudzie oppidum et Hlinna cum suis fortalitys nec non villas Remizowce, Snowicz et Czyszkow cum attinentys in palatinatu Russiae terra Leopoliensis consistentia una cum villis omnibus in dicta bona Pomorzany et Zarudzie pertinentibus alysque attinentys et pertinentiis eo antiquitus spectantibus agris (ЦДІАУЛ. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 476. С. 593-594).. В самому реєстрі власник Поморян не зазначений.

Чималими маєтностями володіли краківський каштелян Адам Миколай Сенявський та його дружина Ельжбета (з дому Любомирських). Їм належали Бережанський (місто Бережани з передмістям Адамівка, села Баранівка, Гиновичі, Жуків [б. Бережан], Плеників, Пліхів, Ценів), Гологірський (місто Гологори з передмістям Воля, села Бонишин, Жуків [б. Золочева], Зашків [б. Золочева], Залісся, Майдан [Гологірський], Новосілки [б. Глинян]), Старосільський ключі (села Будьків, Вільхівець, [Великі] Глібовичі, Гринів, Коцурів, Лопушна, Підмонастир, Старе Село, Суходіл, Шоломинь), а також низка інших сіл та міст, зосереджених довкола названих вище маєтностей: Біще, Боршів (частково), Брикун, Ваньківці, Вербів, Вибудів, Виписки, Вишнівчик (частково), [Велика] Вільшаниця, Вовків [б. Перемишлян] (частково), Германів (частково), Гологірки, Городиславичі, Двірці, Дибще, Жовнівка, Звенигород, Козівка, Конюхи, Коросно, Куропатники, Ладанці, Лапшин, Лісники, Лоні, Липівці, Ляцьке Велике і Мале, Миколаїв [б. Львова], Митулин, Нараїв, Перемишляни, Підгородище, Підсоснів, Під'ярків, Поручин, Посухів, Потутори, Рогачин, Романів, Селиська, Солова (частково), Стінка, Трудовач, Урмань, Чемеринці (частково), Шибалин, Шумляни, Ясенівці).

Київський воєвода Юзеф Потоцький був власником Залізцівського ключа (місто Залізці, села Білоголови, Вертелка, Мильне, Мшанець, Нетерпинці, Ратищі, Ренів, Тростянець [б. Залізців], Чистопади), а також села Женів і міста Козова. Додатково йому належав Бродівський ключ (міста Броди і Станіславів, села Берлин, Білявці, Бовдури (частково), Броди [Старі], Боратин, Висоцько (частково), Голосковичі, Дітківці, Дуб'є, Загірці, Кадлубиська, Клекотів, Конюшків, Паньківці, Підгірці [б. Бродів], Пониква, Пониковиця, Руда [Брідська], Смільне, Суходоли, Суховоля [б. Бродів] (частково), Черниця, Шнирів, Язлівчик, Ясенів), хоча в самому документі цього не вказано. Воєвода придбав його в 1704 р. у Якуба Людвіка Собеського Porazinski, J. Sobieski Jakub Ludwik h. Janina (1667-1737) // Polski Slownik Biograficzny. Warszawa; Krakow, 2000. T. XXXIX/4. S. 494.. Іншому представнику родини Потоцьких - черкаському старості Пйотру Згідно з актовими документами, Пйотр Ян Потоцький був черкаським старостою в першому десятилітті XVIII ст. Однак, на думку Кшиштофа Хлаповського, з 1694 по 1721 рр. королівщину утримував коронний ловчий Стефан Потоцький (AGZ. Lwow, 1884. T. 10. S. 386, nr 6501; S. 391, nr 6578; Chlapowski, K. Starostowie niegrodowi w Koronie 1565-1795: (materialy zrodlowe). Warszawa; Bellerive-sur-Allier, 2017. S. 188). - у Львівській землі належали два села - Мшана [б. Городка] і Великі Мальчиці.

Ще одна велика маєтність у Львівській землі, власник якої в тарифі не зазначений - Комарнівська. До неї входили місто Комарно, села Андріянів, Березець, Бірче, Бучали, Венгерка (Горбуля), Грімне, Ґрунт, Кліцько, Колодруби, Литовка, Лівчиці, Новосілки [Опарські], Поріччя [Задвірне], Свинюша, Підвисоке, Повергів, Саска, Татаринів, Хлопи, Чуловичі і Якимчиці. Ймовірно, цим ключем станом на 1710 р. володіла Анна Дольська і/або її син Міхал Сервацій Вишневецький 26 травня 1690 р. ряд сіл Комарнівського ключа (Звіринець, Колодруби, Куряни, Новосілки, Остророг, Підвисоке, Повергів, Саска, Татаринів, а також Гнилий і Паперинський стави) від Яна Станіслава Яблоновського перейшли у власність до Яна Кароля Дольського ('і`1695). В документі останній названий «графом на Дольську, Дубровиці і Комарному», тобто центром ключа він теж володів. Станом на цей час дружиною Дольського (другою) була Анна Ходоровська. Від першого шлюбу з Константієм Кшиштофом Вишневецьким у неї залишився син, Міхал Сервацій Вишневецький. Останній в джерелах першої чверті XVIII ст., як і вітчим, іменується «графом на Дольську, Дубровиці і Комарному» (AGZ. Lwow, 1884. T. 10. S. 362, nr 6064; 404, nr 6816, 6821; Anusik, Z. O ksiazctach Wisniowieckich j czasach w ktorych zyli. Suplement do monografii rodu [Recenzja na: Czamanska I. Wisniowieccy. Monografia rodu. Poznan, 2007. 552 s. - 2 tabl.] // Przegl^d nauk historycznych. Lodz, 2009. R. VIII. Nr 2. S. 238; Piwarski, K. Dolski Jan Karol, h. Kosciesza (1637-1695) // Polski Slownik Biograficzny. Krakow, 1939-1946. T. V. S. 289; ЦДІАУЛ. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 458. С. 1712)..

Достеменно (з тексту реєстру) про Анну Дольську відомо, що їй в цей час належало село Кривчиці біля Львова та Білокамінський ключ (місто Білий Камінь, села Белзець, Бужок, Жуличі, Ушня, Черемошня).

Руський воєвода Ян Станіслав Яблоновський, який в 1690 р. передав частину Комарнівського ключа Яну Каролю Дольському, залишався власником міста Підкамінь [б. Рогатина] та навколишніх сіл: Грусятичі, Дуліби, Жабокруки, Кнісело, Ліщини, Прибинь (частково) і Фрага. Його молодший брат, коронний хорунжий Александр Ян Яблоновський володів розташованим неподалік містом [Нові] Стрілища, селами Беньківці, Підбір'я, [Старі] Стрілища, а також Виспівським ключем (місто Виспа, села Дички, Любша, Мельна, Яглуш).

Невеликий Топорівський ключ (міста Соколівка [б. Буська] і Топорів, села Бачка, Боложинів, Кобилі, Переволочна, Стовпин, Тур'я) перебував у володінні наступників київського каштеляна Владислава Миколая Коссаковського. Люблінському воєводі Станіславу Тарлу належали три села неподалік Львова: Винники, Млинівці та Підберізці.

Поселеннями Львівської землі володіли також представники родини Цетнерів: кам'янецький староста Францішек (Берездівці, Гранки, Кути [б. Миколаєва], Малехів, Підгірці [б. Миколаєва] (частково), Тужанівці і, ймовірно, Станківці), львівський старостич, син Яна Цетнера Urzcdnicy wojewodztwa ruskiego XIV-XVIII wieku... S. 153, nr 1189. (Підкамінський ключ: місто Підкамінь [б. Бродів], села Вербівчик, Дудин, Накваша, Нем'яч, Орихівчик, Стиборівка, Тетильківці), наступники теребовлянського старости Александра Цетнера (міста Княгиничі і Свірж, села Волове, Глібовичі, Зендовичі, Лозино (частково), Мерещів, Неділиська, Осталовичі, Станимир, Старий Свірж, Стрілки, Тучне, Утіховичі) і щуровицький староста Згаданий вище Александр Цетнер був щуровицьким старостою до смерті, яка наступила в 1709 р. В 1710 р. королівщину утримувала його вдова, Констанція Цетнерова (з дому Доманевських). Також знаємо, що в 1713 р. щуровицьким старостою був син Александра Станіслав. Можливо, саме його в тарифі названо «ясновельможним Цетнером, старостою щуровицьким» (Bondyra, W. Wlasnosc ziemska w wojewodztwie belskim w czasach saskich. Lublin, 2015. S. 31; Chtapowski, K. Starostowie niegrodowi w Koronie 1565-1795... S. 265; Herbarz Polski. Czcsc 1. Wiadomosci historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich / ulozyl i wydal A. Boniecki. T. II: Bonieccy h. Boncza - Chmielenscy. Warszawa, 1900. S. 327-328). (Домажир, Дусанів, Зелів).

Таким чином, представники перелічених вище магнатських родин володіли на початку XVIII ст. майже половиною всіх поселень у Львівській землі (49,2%).

Що стосується інших шляхтичів, перелічимо спершу власність урядників - від каштелян до підстоліїв (включно з їхніми родинами):

- Катажина Урбанська з дому Незабитовських, дружина велюнського каштеляна Войцеха Урбанського Lukaszewicz, J. Historya szkol w Koronie i w Wielkiem Ksicstwie Litewskiem od najdawniejszych czasow az do roku 1794. Poznan, 1849. T. 1. S. 446. (Брухнальський ключ: місто Брухналь, села Підлуби (частково), Прилбичі, Чолгині);

- наступники краківського каштеляна Марціна Казімежа Контського (села Воля Грядецька, Гряда, Кожичі, Ситихів);

- галицький каштелянич Карчевський, один з братів житомирського старости Юзефа - Стефан або Антоній Przybos, A. Karczewski Tomasz h. Jasienczyk // Polski Slownik Biograficzny. Wroclaw; Warszawa; Krakow, 1966-1967. T. XII. S. 38. (місто Вибранівка, села Глуховичі, Гончари, також, ймовірно, Борусів, Бринці Загірні, Бринці Церковні);

- бецький каштелян Анджей Міхал Куропатницький, який помер в 1697 р. В укладеному за парафіями тарифі Львівської землі 1711 р. власником Будилова, Будилівки і Плотичі названо Куропатницького (без уточнення імені) (ЦДІАУЛ. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 494. С. 237 б). (Будилів, Будилівка, Каплинці (частково), Медова, Плотича);

- коронний підскарбій Атаназій Мйончинський (Кам'янопіль);

- львівський підкоморій Миколай Францішек Кросновський (Великий і Малий Любінь, Конюшки [Тулиголівські], Коропуж, Романівка, Сусолів, Тулиголови, Хишевичі);

- кременецький підкоморій Станіслав Ледуховський (Полтва);

- наступники подільського підкоморія Марціна (Францішека) Богуша (Желдець, Купичволя);

- збирач шелязного податку у Львівській землі, новогрудський підкоморич Єжи Антоній Лончинський AGZ. Lwow, 1884. T. 10. S. 394, nr 6629; S. 400, nr 6743. (Куткір);

- латичівський (1694-1696 рр.) і любачівський (1702-1709 рр.) хорунжий Євстахій Станіслав Шептицький (Погорільці-село і частково Погорільці-місто, Торкутин);

- чернігівський стольник Єжи Сокольніцький (Велика і Мала Горожанна, Ричагів і, можливо, Братковичі);

- львівський стольник Якуб Пйотр (Станіслав) Озґа (Годвишня, Гошани, Лагодів, Лісок, Милятин, Новосілки [б. Буська]);

- чернігівський підчаший Станіслав Коритко (частини сіл Банюнин, Вирів, Соколів);

- львівський земський підсудок Францішек Ян Мрозовицький (Перемивки, Сенів, Соколівка [б. Бібрки], Ходорківці, частково Заболотці);

- львівський підстолій Войцех Лось (Білка, Брюховичі [б. Перемишлян], Костенів, Лісновичі);

- львівський чашник Александр Домінік Ґедзинський (Бишки, Вижняни, Ганачівка, Куровичі, Печенія, [Великий] Полюхів, Розворяни, частина с. Солова).

Вкажемо також на володіння старост і старостичів - Стратин (належав наступникам буцнівського старости Яна Стефана Сільніцького), Виннички (належали житомирському старості Юзефу Карчевському), Паликорови і Попівці (належали літинському старості Станіславу Ґурському), Голодівка, Погірці й Подільці (належали річицькому старості Анджею Жечицькому).

Нарешті, перерахуємо тих власників поселень у Львівській землі, чиї імена невідомі, або ми можемо лише припускати, хто вони були і які уряди обіймали: N Б'ялоскурський (Чайковичі), Байбузина, можливо дружина брацлавського чашника Щенсного Грибуновича Байбузи Ibid. S. 393, nr 6609; S. 402, nr 6782; S. 407, nr 6869. (Вислобоки), Бжуховський (Кутища, Яснища; ним міг бути любачівський каштелян Францішек або овруцький і літинський (станом на 1710 р.) староста Юзеф Антоній Urzcdnicy wojewodztwa belskiego i ziemi chelmskiej XIV-XVIII wieku: spisy / oprac. H. Gmiterek i R. Szczygiei; pod red. A. Gqsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kornicka. Instytut Historii. Kornik, 1992. S. 133, nr 926; Urzcdnicy wojewodztwa ruskiego... S. 314.), N Вежховський (Сороки [б. Щирця]), N Венявський (Волиця, Глинна [б. Пустомит], Малечковичі, Милошевичі, Наварія, Пустомити), N Долинянський (Долиняни [б. Городка]), Домбровська, можливо дружина товариша гусарської хоругви Станіслава Домбровського AGZ. Lwow, 1884. T. 10. S. 372-373, nr 6259. (Неслухів), Дрогомири і Ожеховська (Угерці), Дубрські (Горбачі), Жураковські (Вовчухи), серед них, ймовірно, галицький скарбник Александр Жураковський Ibid. S. 383, nr 6442; Urzcdnicy wojewodztwa ruskiego... S. 64, nr 316., N Залеський (Вістовичі, Яремків), Калиновські (Милятичі, Пнятин), Коц, ймовірно буський підстолій Миколай Юзеф Urzcdnicy wojewodztwa belskiego i ziemi chelmskiej... S. 91, nr 558. (Спас, Стрептів, Тадані), Курдванівські (Петричі), серед них, ймовірно, галицький мечник Маврицій Станіслав AGZ. Lwow, 1884. T. 10. S. 378, nr 6356; S. 379, nr 6371; Urzcdnicy wojewodztwa ruskiego... S. 355. і/або галицький підстолій Миколай Urzcdnicy wojewodztwa ruskiego... S. 62, nr 283., Любовецькі та Іздебські ([Верхня] Білка, Германів (частково), Чижиків, Ясловичі), Моравець, ймовірно Томаш AGZ. Lwow, 1884. T. 10. S. 402, nr 6783. (Лісневичі, Містки, Полянка), Нелавицькі (частково Берездівці і Гранки), Олевінський, можливо кам'янецький підстолій (1691-1697 рр.) Якуб Urzcdnicy podolscy XIV-XVIII wieku: spisy / pod red. A. Gqsiorowskiego; oprac. E. Janas [et al.]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kornicka, Instytut Historii. Kornik, 1998. S. 222. (Велике Колодно, Печихвости), Орховська, можливо дружина львівського войського Казімежа Еразма Александра Орховського Urzcdnicy wojewodztwa ruskiego... S. 165, nr 1292. (Чехи Великі), Папари, серед них, ймовірно, Єжи AGZ. Lwow, 1884. T. 10. S. 345, nr 5766; S. 379, nr 6380; S. 390, nr 6555. (Батятичі), N Пшедвойовський (Долобів, Новосілки [Гостинні], Підгайчики [б. Рудок], Рудки), Свірзькі і Більські (Журавники), N Семінський (Добряни [б. Городка]), Стаміровські (Дегова, Долиняни [б. Рогатина], Помонята, Псари), N Стшемеський (Куряни, Підвисоке [б. Бережан]), Телефус, можливо теребовлянський підчаший Станіслав Пйотр Ibid. S. 378, nr 6355, 6356; Urzqdnicy wojewodztwa ruskiego... S. 90, nr 587. (Пнятин), N Цебровська (частина с. Плетеничі), N Чермінський (частина с. [Малі] Нагірці).

Королівський сегмент власності (17,7%) складався з п'яти староств До старость зараховуємо комплекси королівщин Львівської землі, що були окреслені таким чином в люстрації 1661-1665 рр.: Львівський, Дроговизький, Яворівський, Кам'янецький і Городоцький (Lustracja wojewodztwa ruskiego 1661-1665. Wroclaw, 1974. Cz. II: Ziemia Iwowska / [wydali E. i K. Ariamowscy], S. 3, 29, 125, 164, 184). і низки тенут (заставлених королівщин). До перших відносимо:

- Городоцьке староство (міста Городок і Ґнін, села Верещиця, Вишенька [Велика], Воля Добростанська, Галичани, Добростани, Дроздовичі, Завидовичі, Керниця, Курники, Лелехівка, Мавковичі, Поріччя [б. Городка], Родатичі, Стариська, Цунів, Черляни, частково Зашковичі, Кам'янобрід, Колбаєвичі);

- Дроговизьке (місто Миколаїв, села Веринь, Демня, Дроговиж, Ілів, Надітичі, Розвадів, Стільсько, Устя);

- Кам'янецьке (місто Кам'янка Струмилова, села Дернів, Лани і Руда [б. Кам'янки]);

- Львівське (місто Львів В тарифі 1710 р. подано перелік міських юридик (читач може порівняти його з аналогічними переліками в інших подимних тарифах Львівської землі кінця XVII - початку XVIII ст.: Описи передмість Львова XVI-XVIII століть / упоряд. А. Фелонюк. Львів, 2014. С. 292-293, 296)., села Жирівка, Знесіння, Солонка);

- Яворівське староство (місто Яворів, села Вільшаниця, Завадів [б. Яворова], Залужжя, Тростянець [б. Яворова], Цетуля, Чернилява, Шкло, Яжів Новий і Старий).

До Львівської землі належав також незначний фрагмент Рогатинського староства (місто Фірлеїв, села Кореличі і частково Янчин), більша частина якого (включно з Рогатином) входила до складу сусідньої Галицької землі Руського воєводства.

Низка поселень перебувала також у складі тенут:

- Бібрківської в утриманні руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського (місто Бібрка, села Баківці, Лани [б. Бібрки], [Малі] Ланки, Любешка, П'ятничани, Репехів, Серники, Трибоківці);

- Глинянської Міхала Сервація Вишневецького (місто Глиняни, села Кривичі, Перегноїв);

- Мервицької, яку до 1704 р. утримував галицький хорунжий Вікторин Собеський (Блищиводи (частково), Великі Передримихи (частково), Мервичі, Мокротин, Смереків);

- Тучапської Юліана Друшкевича та Терези Друшкевич з дому Оссолінських (Жбадин, Молошковичі, Тучапи) ЦДІАУЛ. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 480. С. 153-155; Herbarz Polski... T. V: Dowiattowie - Gasiorkowicz. Warszawa, 1902. S. 43.;

- Щирецької галицького підкоморія і кам'янецького каштеляна Александра Яна Потоцького (місто Щирець з передмістями Лани і Піски, села Бродки, Гуменець, Дмитре, Добряни [б. Щирця], Красів, Луб'яна, Нагоряни, Поляна, Попеляни, Поршна, Хоросно);

- Янівської люблінського воєводи Станіслава Тарла (місто Янів, села Великополе, Вербляни, Вороців, Жорниська, Залісся [б. Янова], Карачинів, Поріччя [б. Янова], Ставки, Страдч, Ямельня, частково Лозино і Ясниська);

- тенути з 4 сіл на північний схід від Львова (Кошелів, Нове Село, [Малі] Підліски, Стронятин) в утриманні черкаського старости Пйотра Потоцького Згідно з тарифом, лише Нове Село перебувало в його тенуті. Кошелів утримувала «белзька воєводина Замойська», Стронятин - її наступники. Тенутарій с. Підліски в документі не зазначений. З актових документів знаємо, що дружина белзького воєводи Яна Казімежа Замойського Уршуля (див. табл. 1) відступила свої права на Кошелів, Підліски і Стронятин на користь великого литовського ловчого Міхала Денгоффа і його дружини Людвіки Домбської ще в 1695 р. В 1704 р. Август II дозволив Людвіці, на той момент дружині черкаського старости Пйотра Потоцького, передати своєму новому чоловіку право володіння трьома переліченими населеними пунктами. Нарешті, в 1709 р. нова дружина Пйотра Яна Потоцького Катажина (з дому Ходоровських) стала співвласницею сіл Кошелів, Нове Село, Підліски і Стронятин (AGZ. Lwow, 1884. T. 10. S. 372, nr 6255; S. 386, nr 6501; S. 391, nr 6578)..

Згідно тарифу, у Львівській землі станом на 1710 р. існувало ще три малих тенути по два села: Дмитровичі і Шанів кам'янецького каштеляна Александра Яна Потоцького, Задвір'я і Полоничі львівського стольника Якуба Пйотра (Станіслава) Озґи та Новий Став з Честинями в утриманні Сулімірських В 1702 р. Теофанія Глерицька передала права власності на село Новий Став Пйотру Сульмерському (Сулімірському). Можливо, останній володів також ріллею Сулімірщина у Кам'янці-Струмиловій (Смерека Б. Кам'янецьке староство Львівської землі Руського воєводства в XVI-XVIII ст. (у світлі фіскальних джерел) // Історикогеографічні дослідження в Україні: Зб. наук. праць. Київ, 2015. Ч. 13. С. 129). (в тарифі «родовитих Суломірських»). Інші заставлені села не формували комплексів володінь - до таких належали Артасів, [Нижня] Білка, Болотня, Борщовичі, Відники, Гаї, Гульків, Кожичі, Конюшки [Королівські], Ляшки [Муровані], Миклашів, Новосілка [б. Раківця], Підбірці, Пруси, Рокитне (частково), Скнилів, Словіта, Сороки [Львівські] (частково), Стремінь, Суховоля [б. Львова], Сухоріччя, Сокільники, Чорнокунці). Ще два села належали війтівствам - городоцькому (Артищів) і щирецькому (Семенівка).

Практично всі володіння духовенства (12,3%) у Львівській землі були власністю Римо-католицької церкви. Перш за все, йдеться про володіння львівської митрополичої капітули (села Бартатів, Басівка, Вербіж, Годовиця, Гонятичі, Добряничі, Жидатичі, Зимна Відка, Кагуїв, Оброшине, Пикуловичі, Рясне Ляцьке і Руське, Ставчани, Стриганці, Черкаси, Чорнушовичі) та львівського архиепископа (місто Дунаїв, села Біле, Зушиці, Мальчиці Малі, [Малий] Полюхів (частково), Повітно, Подусів, Поточани, Рекшин).

Чимало сіл знаходилося у власності чернечих орденів (як чоловічих, так і жіночих), в першу чергу львівських общин: домініканців (Бірки, Давидів, Завадів [б. Львова], Зарудці, Зашків [б. Львова], Костеїв, Кротошин, Рокитне (частково), Черепин), езуїтів (Бачів, Бердихів, Зимна Вода, Ляшки [б. Яворова], Мужиловичі, Подусільна, Речичани, Рудне, Товщів, частково Кугаїв, Підлуби, Підтемне, Раковець), францисканців (Ганачів, Козельники, Чишки), бенедиктинок (Горпин, Дубровиця, Лисиничі, частково Вовків [б. Львова], Загір'я, Кугаїв, Підтемне, Раковець), боніфратріїв (частина с. Дубляни), кармелітів (частина с. Лозино), бернардинок (Двориська, Кимир, Підгайчики [б. Глинян], Ушковичі, Чуперносів, частково місто Погорільці), бригідок (Никонковичі, частково Сороки [б. Щирця] і Яструбків), домініканок (Бертешів, Дев'ятники, Кологори, Юшківці, Ятвяги), домініканців-обсервантів (Селисько). Ряд поселень належало чернечим общинам в інших містах: домініканцям у Бродах (Вовковатиця, частково Заболотці), Жовкві (Звертів, Зіболки), Підкамені [б. Бродів] (Городище, Носівці), кармелітам з міста Розділ Жидачівського повіту (частина с. Підгірці [б. Миколаева]).

Незначні володіння зосереджували місцеві римо-католицькі парохи. Власниками, як правило, виступали священнослужителі в містах, що були центрами староств і приватних маетностей: в Бережанах (місцевому пароху належало с. Дрищів), Бродах (Чижичі, Язлівчик), Гологорах (Кіндратів), Городку (частина с. Кам'янобрід), Жовкві (Верб'яни, Могиляни, Нагірці [б. Куликова], частково Великі Передримихи, Рокитне і Ясниська), Козовій (Недбайлівка), Олеську (Розваж) та Фірлееві (частина с. Янчин). Селом Якимів володів парох села Вижняни. Останне також було центром маєтності (т. зв. «Клюсівщини»). Римо-католицька парафія тут з'явилася ще в 1400 р. (однією з перших у Львівській землі) Tylus, S. Fundacje kosciolow parafialnych w sredniowiecznej archidiecezji Iwowskiej / Katolicki Uniwersytet Lubelski. Wydzial Teologii. Instytut Historii Kosciola. Katedra Historii Kosciola w Sredniowieczu. Lublin, 1999. S. 223-228, nr 47, 48.