"Для мене наш "націоналізм" - то власне вища понадпартійність...": Євген Онацький як член ОУН

Ріжниця величезної принципової ваги.

Фашизм є націоналізмом нації державної, ворожої будь-яким ірідентам, готової всіх і вся принести в жертву культові своєї вже створеної держави.

Український націоналізм є, навпаки, націоналізмом нації недержавної, що тільки й живе іріден- тизмом і готовий принести всіх і вся в жертву для зруйновання культу тих держав, що не дають йому жити.

Фашизм, устами найбільшого свого проводиря й ідеольога - Мусоліні, не раз проголошував цілому світові, що він не є крам для експорту, Що він, на місци лише в Італії - і це цілком зрозуміло, бо державний націоналізм виключає всі инчі націоналізми, - мусить навіть поборювати їх, бо вбачає в них можливих майбутніх ворогів чи суперників.

Тому власне всі спроби т. з. «фашистів» инчих держав - знайти матеріяльну підтримку в Римі - завжди знаходили й знаходитимуть вельми зимне приняття.

Певно, що молодий український націоналізм дещо перейняв вже від італійського фашизму і це перш за все визнання потреби залізної гієрархичної організації та підпорядковання всіх приватних, партійних і клясових інтересів інтересам батьківщини. - «Батьківщина понад все». Далі визнання переваги сили духа над силою матерії. У свій час італійські фашисти, а тепер й українські націоналісти не піддають своєї справи розрахункам, - вони й без розрахунків знають, що проти них стоїть величезна матеріяльно-переважаюча сила. Але, далекі від чванькуватих націоналістів бувшої Росії, що намагалися звоювати цілий світ кількістю дурних голов («Шапками закидаєм»!), вони, повні віри й свідомої волі, не підносять старе заялозене гасло: «Борітеся - поборете», - гасло так ганебно спаскуджене його бувшими носителями й тому його більше негідними.

Італійський фашизм й український молодий націоналізм спираються обидва на молодь, активну, неспокійну, шукаючу все нових шляхів, все нових засобів, бо для молоді так само натурально діла- ти, як для дідів - розважати, - тут навіть більше фізіольоїії, ніж психольоїії. Критики молодого українського націоналізма дивуються, чому саме український молодий націоналізм бере монополь на віру, коли всі инчі українські партії так само вірять, бо инакше б не існували. Монополь на віру, розуміється, ніхто не бере й не може брати, але коли фактично виходить, що українські партії в минулому не мали віри, то на то є поважні причини. «Віра без діл мертва єсть», - але й там, де забагато розважности, - замало діла. У час революцій пізно думати, - треба робити.

У тому власне є заслуга італійського фашизму перед батьківщиною, що в хвилину смертельної небезпеки, коли державні діди сиділи, почухуючи глибокодумні голови перед примарами комуністичної революції, фінансовим та економічним крахом, господарським безладдям та національними невдачами на полі закордонної політики, - молодь відчула непереможне бажання не розважати, а діяти, і, схопившись за рушниці, почала наводити свій лад, що походив спершу більше на безладдя, - при чому влітало також високодумним головам, - а скінчився повною перемогою «чину» й «віри» над «розважністю» та «розрахунками».

Тим часом нашу українську молодь революція застукала непідготовленою, бо вона занадто відчувала на собі авторитет «високошановних» та «заслужених» старших громадян, - у котрих все було, розуміється, окрім одного єдино-потрібного в кожній революції - уміння рішуче й безперестанно ділати. Не працювати, - працездатости у нас, особливо щодо засідань, можна було позаздріти, а власне ділати. За це наша молодь жорстоко заплатила. Тим часом як старші розважали над ріжними теоретичними, байдужими для життя нації пунктами ріжних мертворождених програм, радилися й сперечалися, - молодь дисципліновано й свідомо чекала й... гинула. Хтось бо инчий не радився й не чекав.

Тим-то програли ми першу революцію. Тому-то, наче парії, не знаходимо ми для себе місця на банкеті вільних народів.

Але за першою прийде ще друга. Ця знайде нас вже на поготівлі.

З'єднані в одній міцній організації, перейняті палкою любов'ю до батьківщини понад партії й кляси, озброєні досвідом своєї й чужих революцій, свідомі своєї мети й своїх завдань, ми зуміємо розбити нарешті прокляті мури...

«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод

Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,

Бо вам призначено скалу сесю розбить» (Ів. Франко).

Подається в авторській редакції за першодруком: Розбудова нації: орган проводу українських націоналістів. Прага, 1928. Ч. 3. С. 93-96.

References

1. Bilokin, S. (2016). Perednie slovo. Onatskyi Ye. Ukrainska mala entsyklopediia [Foreword. Onat- skyi E. Ukrainian small encyclopaedia]. Kyiv, Ukraine.

2. Demchenko, T. (2016). Zdobuttia Batkivshchyny: zhyttia ta tvorchist Yevhena Onatskoho [Gaining the Motherland: life and work of Yevhen Onatskyi]. Chernihiv, Ukraine.

3. Demchenko, T., Ivanytska, S. (2016). Problemno-tematychnyi diapazon biohrafichnykh narysiv Yevhena Onatskoho (na prykladi zbirky «Portrety v profil») [Problematic and thematic range of biographical essays by Yevhen Onatskyi (on the example of the collection «Portraits in profile»)]. Ukrainska biohrafis- tyka - Ukrainian biographical studies, 13, P. 204-220.

4. Demchenko, T., Ivanytska, S. (2018). Istoriia stvorennia «Ukrainskoi maloi entsyklopedii» u lystuvan- ni Yevhena Onatskoho i Romana Bzheskoho (1957-1968) [History of the creation of the «Ukrainian small encyclopaedia» in the correspondence of Yevhen Onatskyi and Roman Brzeski (1957-1968)]. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk - Ukrainian archaeographicyearbook, 21/22, P. 861-894. Kyiv, Ukraine.

5. Hrytsak, Ya. (1996). Narys istorii Ukrainy: formuvannia modernoi ukrainskoi natsii XIX-XX st. [Essay on the history of Ukraine: formation of the modern Ukrainian nation in the 19th-20th c.]. Kyiv, Ukraine.

6. Kentii, A. (2003). Yevhen Konovalets i pochatky diialnosti OUN: Peredmova. «Ia b'iu v dzvin, shchob zrushyty spravu OUN z mertvoi tochky...» [Yevhen Konovalets and the beginnings of the OUN: Foreword. «I am ringing the bell to move the OUN case forward...»]. Kyiv, Ukraine.

7. Lozytskyi, V. (2008). Ukrainska politychna emihratsiia 1919-1945: dokumenty i materialy [Ukrainian political emigration 1919-1945: documents and materials]. Kyiv, Ukraine.

8. Mirchuk, P. (2003). Narys istorii Orhanizatsii Ukrainskykh Natsionalistiv [Essay on the history of the Organisation of Ukrainian Nationalists]. Lviv, Ukraine.

9. Mushynka, M. (2014). Yevhen Onatskyi - pryzabutyi ukrainskyi entsyklopedyst [Yevhen Onatskyi - a forgotten Ukrainian encyclopaedist]. Kyiv, Ukraine.

10. Roh, V. (2011). Ukrainskyi natsionalizm: Antolohiia [Ukrainian nationalism: Anthology]. Kyiv, Ukraine.

11. Stakhiv, M. (1995). «Patsyfikatsiia» Zakhidnoi Ukrainy i moia spivpratsia z polk. Melnykom. Andrii Melnyk. Spohady ta dokumenty [«Pacification» of Western Ukraine and my cooperation with col. Melnyk Andrii Melnyk. Memoirs and documents]. Kyiv, Ukraine.

12. Zaitsev, O. (2013). Ukrainskyi integralnyi natsionalizm (1920-1930-ti rr.): Narysy intelektualnoi istorii [Ukrainian integral nationalism (1920s-1930s): Essays on intellectual history]. Kyiv, Ukraine.

13. Zhukovskyi, A. (1993). Yevhen Konovalets - u 55-tu richnytsiu smerty. OUN: mynule i maibuttia [Yevhen Konovalets - on the 55th anniversary of his death. OUN: past and future]. Kyiv, Ukraine.

14. Zinkevych, O. (2009). Oleh Olzhych. Shliakhy zhyttia, tvorchosti y borotby [Oleh Olzhych. Ways of life, creativity and struggle]. Kyiv, Ukraine.

15. Zinkevych, O., Sverstiuk, Ye. (Ed.). (2009). Olzhych O. Vybrani tvory [Olzhych O. Selected works]. Kyiv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru