Штрихи до портрета історика науки Олексія Боголюбова (1911-2004)

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

НАН України

Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського

Інститут архівознавства

Відділ археографії

Штрихи до портрета історика науки Олексія Боголюбова (1911-2004)

О. Ємчук, к.і.н., с.н.с.

Анотація

У статті на основі неопублікованих архівних документів розглянуто біографію члена-кореспондента НАН України, доктора технічних наук, професора Олексія Миколайовича Боголюбова (1911-2004); уточнено відомості про його життя й діяльність у трагічні роки сталінського терору, коли він був репресований і відбував покарання в Норильську.

Метою статті є розширення відомостей про життя й діяльність О. Боголюбова на основі архівних документів, що зберігаються в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та Архіві Президії НАН України, і спогадів ученого про роки сталінських репресій.

Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, об'єктивності. Використано загальноісторичні методи аналізу, синтезу та спеціально-історичні методи. Вивчення архівних документів відбувалося на підставі архівно-евристичних, археографічних, історико-біографічних методів і міждисциплінарних підходів.

Наукова новизна. Вперше залучено до наукового обігу біографічні документи особового фонду О. Боголюбова, додано нові штрихи до портрета вченого, проаналізовано обставини його засудження і перебування у засланні в Норильську.

Висновки. Аналіз неопублікованих біографічних документів, що зберігаються в особовому фонді вченого в ІА НБУВ, і малодосліджених спогадів О. Боголюбова уможливлюють розширення відомостей про життя науковця, особливо про перші етапи його діяльності, що припали на добу сталінських репресій. Виявлені документи дозволили створити більш точний портрет ученого з метою подальшого глибшого вивчення його творчої спадщини.

Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні творчого доробку О. Боголюбова на підставі документів його особового архіву, що мають значний джерельно-інформаційний потенціал і можуть стати підґрунтям для нових наукових розвідок фахівців різних галузей науки.

Ключові слова: О. Боголюбов; сталінські репресії; особовий фонд; спогади; Інститут архівознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Annotation

Portrait touches of the historian of science Oleksiy Boholyubov (1911-2004)

O. Yemchuk, C. Histor. Sci., Senior Research Ass. of Department of Archeography, Institute of Archival Studies of the V.I. Vernadsky National Library of Ukraine of National Academy of Sciences of Ukraine

The article, based on unpublished archival documents, examines the biography of the corresponding member of the National Academy of Sciences of Ukraine, Doctor of Technical Sciences, Professor Oleksiy Mykolayovych Boholyubov (1911-2004), details his life and activities during the tragic years of Stalinist terror, when he was repressed and served his sentence in Norilsk.

The purpose of the article is to expand information about the life and activities of O. Boholyubov on the basis of archival documents stored in the Institute of Archival Studies of the V.I. Vernadsky National Library of Ukraine, the Archives of the Presidium of the National Academy of Sciences of Ukraine and on the basis of the scientist's memories of the years of Stalinist repressions.

The research methodology is based on the principles of historicism, systemicity, and objectivity. General historical methods of analysis, synthesis and special historical methods were used. The study of archival documents were conducted on the basis of archival- heuristic, archeographic, historical-biographical methods and interdisciplinary approaches.

Scientific novelty. For the first time, the biographical documents of the personal fond of O. Boholyubov were included in the scientific circulation, new touches were added to the portrait of the scientist, and the circumstances of his conviction and stay in exile in Norilsk were analyzed.

Conclusions. Analysis of unpublished biographical documents stored in the scientist's personal fund in the Institute of Archival Studies of the V.I. Vernadsky National Library of Ukraine and little-studied memoirs of O. Boholyubov make it possible to expand information about the scientist life, especially about the first stages of his activity, which fell on the days of Stalin's repressions. The revealed documents made it possible to create a more accurate portrait of the scientist with the aim of further in-depth study of his creative heritage. Prospects for further research consist in the study of O. Boholyubov's creative output based on the documents of his personal fond, which have significant source and information potential and can become the basis for new scientific investigations by specialists in various fields of science.

Key words: O. Boholyubov; Stalinist repressions; personal fond; memories; Institute of Archival Studies of the V. I. Vernadsky National Library of Ukraine.

В історії української та світової науки ім'я доктора технічних наук, професора, члена-кореспондента НАН України Олексія Миколайовича Боголюбова (1911-2004) добре відоме. Його внесок у науку як видатного вченого в галузях математики і механіки, дослідника історії науки, фундатора української школи з історії математичних дисциплін і талановитого педагога високо оцінено в Україні та за кордоном. Діяльність ученого відзначена медаллю А. Койре Міжнародної академії історії науки за участь у створенні багатотомної «Історії вітчизняної математики» (1971 р.), орденом «За громадянські заслуги» від короля Іспанії Хуана Карлоса І за видатні дослідження з історії іспанської науки та праці про відомого вченого Августина Бетанкура (1996 р.), премією імені М.М. Крилова НАН України (1997 р.) за дослідження в галузі нелінійної механіки й математичної фізики, почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України» (2001 р.).

Метою статті є розширення відомостей про життя й діяльність О. Боголюбова в роки сталінських репресій на основі архівних документів, які зберігаються в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі ІА НБУВ), та особової справи, що відклалася в Архіві Президії НАН України. У статті також проаналізовано маловідомі спогади О. Боголюбова про перебування у засланні в Норильську.

Дослідження про життя й діяльність О. Боголюбова переважно друкувалися до його ювілейних дат, зокрема у «Нарисах з історії природознавства і техніки», «Українському математичному журналі» ¹. Більше інформації про складні періоди життя з' явилося у публікаціях до 100-річчя з дня народження вченогоШтокало Й.З. Олексій Миколайович Боголюбов (до 70-річчя від дня народження) // Нариси з історії природознавства і техніки. 1982. Вип. 27. С. 98-99; Кошляков В.М., Митропольський Ю.О., Самойленко А.М., Урбанський В.М. Олексій Миколайович Боголюбов (до 90-річчя від дня народження) // Український математичний журнал. 2001. Т. 53. №3. С. 294-295.Самойленко А. Через терни до знань: до 100-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України О.М. Боголюбова // Вісник Національної академії наук України. 2011. №3. С. 59; Харитонова М.О., Євдокименко І.Д. Брати Боголюбови // Питання історії науки і техніки. 2011. №4. С. 67., проте обставини його арешту і засудження не були докладно розглянуті. Підсумковим виданням стала біобібліографія праць О. Боголюбова, підготовлена в Інституті математики НАН України у 2001 р.Олексій Миколайович Боголюбов. Біобібліографія / відп. ред. М.О. Пустовойтов. Київ: Ін-т математики НАН України, 2001. 80 с., але й тут про його засудження та роботу на засланні в 1944-1953 рр. згадується стисло Там само. С. 5, 45..

Відомості про життя та діяльність Олексія Миколайовича також вміщено у розвідках про його родину і старшого брата видатного математика і фізика-теоретика, академіка НАН України Миколу Миколайовича Боголюбова (1909-1992), особовий фонд якого сформовано та науково описано в ІА НБУВ Шаповал А.І., Старовойт С.В. Документи академіка М.М. Боголюбова в архівних фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського // Рукописна і книжкова спадщина України. 2019. Вип. 24. С. 71-86..

В ІА НБУВ зберігається особовий фонд «Боголюбов Олексій Миколайович (25.03.1911-02.11.2004) член-кореспондент НАН України за спеціальністю «механіка» (1969)» (Ф. 43). У зв'язку з великим обсягом документів (630 см розсипу, що приблизно складає 500 од. зб.) науково-технічне опрацювання фонду здійснюється поетапно. У 2022 р. було завершено опрацювання біографічних документів О. Боголюбова та сформовано опис №2 «Документи біографічні, про вченого, родини та рідних», що містить 59 справ за 1937-2003 рр. Документи цього опису стали джерельним підґрунтям пропонованого дослідження. У розвідці також використано документи особової справи О. Боголюбова в Архіві Президії НАН України, де зберігаються автобіографії, особові листи з обліку кадрів, витяг із трудової книжки, довідки, фотопортретиОсобова справа члена-кореспондента НАН України О. М. Боголюбова // Архів Президії НАН України. 79 арк.. Окремі документи особової справи вже були предметом нашого розглядуЄмчук О. Маловідомі біографічні документи про історика науки Олексія Боголюбова // Бібліотека. Наука. Комунікація: Інноваційні трансформації ресурсів і послуг: матеріали міжнар. наук. конф. (4-6 жовт. 2022 р., м. Київ). Київ: НБУВ, 2022. С. 292-295., але деякі з них варті поглибленого аналізу.

Дотепер не проаналізовані біографами і дослідниками наукової спадщини О. Боголюбова його спогади про часи сталінських репресій у нарисі «Заполярне козацтво»Боголюбов О.М. Заполярне козацтво // Матеріали Всеукраїнської конференції сумної пам'яті великого терору 1937 року «Злочин без кари» 3-4 листопада 1997 року. Київ: Стилос, 1998. С. 158-178.. Ці спогади заслуговують на увагу як свідчення історика про жахливі часи геноциду українського народу. Вони були оприлюднені у матеріалах Всеукраїнської конференції сумної пам'яті великого терору 1937 року «Злочин без кари», що відбулася в Києві у 1997 р.

Роки навчання та перші етапи трудової діяльності О. Боголюбова припали на добу сталінського терору. Цей період став предметом фундаментальних історичних досліджень у пострадянській Україні. Історія виникнення, сутність радянської репресивної системи та її наслідки проаналізовано українськими й зарубіжними дослідниками в різних аспектах: політичних, економічних, соціальних. Більш розгорнуті дослідження проведено після відкриття доступу до секретних архівних документів. В українській історіографії одним із перших масштабних видань став збірник «Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ-ХХ ст.: Історичні нариси»Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ-ХХ ст.: Історичні нариси / НАН України, Ін-т історії України; відп. ред. В.А. Смолій. Київ: Наукова думка, 2002. 952 с.. Колектив авторів, серед яких відомі історики С. Білокінь, С. Кульчицький, Ю. Шаповал та ін., розглянув проблему терору і тероризму в теоретичному вимірі, дослідив тему тероризму початку XX ст., радянської доби, часів Другої світової війни та післявоєнного періоду. Найбільш трагічними періодами масових репресій були часи Голодомору та «Великого терору» 1937-1938 рр., документальні свідчення про які також збережено в архівних фондах ІА НБУВ, зокрема в «Колекції документів вчених України, репресованих у 30-50-х рр. ХХ ст.» (Ф. 257). До колекції увійшли документи С. Єфремова, А. Кримського, М. Слабченка та ін. В сучасних умовах стрімко розвиваються інформаційно-довідкові комплекси на основі інтернет-ресурсів. Державними архівами, наприклад, розроблено довідкову базу даних «Український мартиролог ХХ ст.», де представлена інформація про 123 тис. 922 жертви політичних репресій в УкраїніУкраїнський мартиролог ХХ ст. [Електронний ресурс]. Вронська Т.В., Пастушенко Т.В. Зворотний бік війни: Історичний та соціально-правовий портрет радянських оточенців // Український історичний журнал. 2015. №2. С. 22-41.. Одним із першорядних видів джерел з історії сталінських репресій залишаються документи особового походження, щоденники, спогади репресованих.

У контексті вивчення біографії О. Боголюбова нас зацікавили повоєнні етапи сталінських репресій 1944-1950-х років: фільтраційні табори, репресії проти військовополонених і тих, хто потрапив в оточення; репресії щодо осіб, вивезених до Німеччини на примусові роботи, в'язнів концтаборів, а також проти тих людей, хто з різних причин опинився на окупованій території. Більшість таких осіб була відправлена до концтаборів, на будівництво промислових об'єктів Сибіру та Далекого Сходу.

Розглядаючи життя і діяльність О. Боголюбова, насамперед варто згадати його автобіографію, що стала частиною нарису «Боголюбови»Боголюбов О.М. Боголюбовы // Праці Інституту математики НАН України. Т. 39: Нариси з історії математики і математичного природознавства. Київ: Ін-т математики НАН України, 2001. С. 86-101.. Машинописна версія цієї праці зберігається в особовому фондіІА НБУВ (Інститут архівознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського). Ф. 43. Оп. 2. Спр. 43. 14 арк., де також відклалися різні автобіографічні документи, нотатки, замітки, фрагменти особистих записів про себе і членів родиниТам само. Спр. 38, 41, 42, 44, 45.. Цей нарис опубліковано у збірнику до 90-річчя О. Боголюбова, що містив також інші його праці: «Апологія історії математики», «Ньютон і Гук: суперечка про закон всесвітнього тяжіння». У передмові до видання упорядники підкреслили, що ювіляр творець наукової школи з історії математики і механіки, і що доля родини Боголюбових тісно пов'язана з УкраїноюБоголюбов О.М. Боголюбови... С. 6.. Нарис «Боголюбови» складається з біографій декількох поколінь родини: батька Миколи Михайловича Боголюбова (18721934), матері Ольги Миколаївни Боголюбової (у дівоцтві Люмінарської) (1881-1965), старшого брата Миколи Миколайовича Боголюбова (1909-1992), молодшого брата Михайла Миколайовича Боголюбова (1918-2010), дружини Тамари Василівни Боголюбової (1911-1998), а також племінників.

Звертаючись до витоків, відзначимо, що Олексій Боголюбов народився 25 березня 1911 р. у м. Ніжин на Чернігівщині в родині професора богослов'я та вчительки музики. Свій соціальний стан він зазначав як «син професора (священика)». Родина мала російське походження, проте О. Боголюбов, вказуючи свою національність, завжди писав «українець», про що свідчать автографи в документахОсобова справа члена-кореспондента НАН України О.М. Боголюбова // Архів Президії НАН України. Арк.3.. Відомо, що навчаючись у семирічній школі с. Велика Круча Полтавської губернії, Олексій почав захоплюватися творами класиків української літератури.

У 1928 р., коли заарештували батька, почалися перші випробування, тому що О. Боголюбов потрапив до списку «лишенців» і не мав права на подальше навчання. Він так згадував ці роки: «радянська влада вирішила, що я як син священика не матиму ніяких прав. Теоретично мова йшла про виборче право, а фактично я не мав взагалі ніяких прав, не мав права працювати, вчитися й повинен був вічно дякувати «народній» владі, що мені дозволено жити»ІА НБУВ. Ф. 43. Оп. 2. Спр. 43. Арк. 5.. Протягом трьох років він працював механіком радгоспу, механіком будівельної бригади, слюсарем заводу. Після звільнення батька у 1931 р. із-під арешту Олексій нарешті вступив до Харківського університету на відділення математики і механіки, який закінчив у 1936 р. На першому курсі зустрів свою майбутню дружину Т. Морозову, з якою прожив щасливо все життя. Цікаво, що на першому курсі навчання він також захопився поезією П. Тичини, багато творів знав напам'ять, згадував, що в університеті всі предмети тоді викладали українською мовою. Згодом успішно склав іспити до аспірантури, але навчатися там йому не дозволили. Тоді він вирішив не втрачати час і вступив одразу на третій курс механічного факультету Харківського механіко-машинобудівельного інституту, який успішно закінчив за спеціальністю «динаміка машин».

Зауважимо, що в особовому архіві збережено дуже мало портретів, тому фотознімок 26-річного О. Боголюбова на студентському квитку один із самих помітнихІА НБУВ. Ф. 43. Оп. 2. Спр. 1. Арк. 1зв.. У ці роки майбутній вчений працював у різних установах інструктором, виконробомВиконроб керівник середньої ланки, що завідує окремою будівельною ділянкою., інженером, науковим секретарем, викладачем. На жаль, пізніше він не зміг офіційно підтвердити стаж роботи за цей період до 1937 р., про що свідчить витяг із трудової книжкиОсобова справа члена-кореспондента НАН України О.М. Боголюбова // Архів Президії НАН України. Арк. 6..

Студентський квиток О. Боголюбова. ІА НБУВ. Ф. 43. Оп. 2. Спр. 1. Арк. 1зв.

вчений історія математика механіка боголюбов

Наступний етап життя й діяльності О. Боголюбова до 1941 р. був пов'язаний з роботою організатора та вчителя математики і фізики Харківської середньої школи для іспанських дітей. Одночасно до 1939 р. він викладав українську мову для іспанських політемігрантів. В особовому фонді зберігаються спогади про талановитих педагогів цієї школи, які навіть перекладали твори Т. Шевченка іспанською мовоюІА НБУВ. Ф. 43. Оп. 2. Спр. 43. Арк. 6.. Важливо, що О. Боголюбов самостійно вивчав іноземні мови та, як писав в автобіографіях, володів багатьма європейськими мовами, зокрема англійською, італійською, німецькою, польською, португальською, французькою, чеською тощоОсобова справа члена-кореспондента НАН України О.М. Боголюбова // Архів Президії НАН України. Арк. 3, 17.. Широкий творчий діапазон і великий науковий потенціал ученого розкрився й завдяки його дослідженням зарубіжних першоджерел мовою оригіналу. О. Боголюбов першим увів у науковий обіг новий матеріал про історію розвитку механіки машин у світовому контексті, дослідив роль вітчизняних і зарубіжних учених, талановито передав атмосферу епохи, особливості культури тих країн, з якими були пов'язані біографії видатних математиків та інженерів, зокрема І. Артоболевського, Л. Ассура, А. Бетанкура, Р. Гука, М. Крилова, Г. Монжа, Ж.-В. Понселе, Г. Ніколадзе, О. Коши та ін.

Проте, події Другої світової війни докорінно змінили долю О. Боголюбова, оскільки при захопленні нацистами Харкова він був змушений залишитися в окупації. Про факт перебування на окупованій території він завжди коротко писав в автобіографіяхТам само. Арк. 11зв., 12зв., тому про подробиці та обставини можливого виїзду в евакуацію відомо зовсім мало. В особовому фонді вченого в ІА НБУВ зберігається одна цінна публікація з його рукописними помітками ІА НБУВ. Ф. 43. Оп. 2. Спр. 36. Арк. 1., яка заповнює цю лакуну і суттєво доповнює біографічні відомості. 27 вересня 2001 р. у газеті «Ваше здоров'я» (№39 (613)) вийшла стаття М. Щерби «Професор Олексій Боголюбов: праця і добрі думки сприяють довголіттю», що мала форму інтерв'ю авторки з ученим. У тексті цієї публікації були деякі погрішності. Наприклад, помилково вказано, що після відбування покарання О. Боголюбов повернувся до Харкова, хоча насправді він поїхав спочатку до Черкаської області, а згодом до Києва. Крім того, як дату візиту царя Миколи ІІ до Києва вказано 1917 р. замість 1916 р. Таким чином, збережені в особовому архіві рукописні правки О. Боголюбова мають джерелознавчу цінність.

Поряд із портретом Олексія Миколайовича в анотації до цієї статті зазначалося: «Тавро сина священика, п' ять невдалих спроб вступу до вузу, відрахування з університету, дев'ять років сталінських таборів не зламали професора Олексія Боголюбова»Там само.. Зробивши короткий огляд біографії, авторка розповіла про його роботу в Харківській середній школі для іспанських дітей. Школа підлягала евакуації, і О. Боголюбов повинен був супроводжувати іспанських дітей, але шкільний автобус відібрали частини радянських військ, які відступали. Отже, саме за таких обставин, поза своєю волею, О. Боголюбов змушений був залишитися в Харкові.

До січня 1942 р. О. Боголюбов ніде не працював, а, отже, не було засобів до існування, і він у пошуках їжі та будь-якої роботи пішов по селах Харківської області. У с. Старовірівка йому запропонували працювати перекладачем із німецької мови, а згодом секретарем сільської управи. У 1943 р., коли німецькі війська почали відступати, вони змусили всіх чоловіків їхати за ними. О. Боголюбов дійшов до Молдови, де під с. Слободзея під час бою перейшов лінію фронту до радянських військ. Його відразу заарештували, деякий час тримали в Одеській тюрмі, але згодом повернули до Харкова та у с. Старовірівка, де намагалися знайти компрометуючі матеріали для обвинувачення. Однак нічого виявити не змогли, тому що, як сам він підкреслював у спогадах, «працював з людьми і для людей»ІА НБУВ. Ф. 43. Оп. 2. Спр. 43. Арк. 7.. Тоді його звинуватили в участі у розпуску колгоспу і начебто розвішуванні плакатів із карикатурами на Й. Сталіна, а також за націоналізм: у нього дійсно був портрет С. Петлюри, біля якого він закріпив невеликий жовто-блакитний прапорець, і засудили. Рішенням Військового трибуналу НКВС у Харківській області від 17 липня 1945 р. О. Боголюбову присудили 15 років каторжних робіт і позбавлення прав на п'ять років за статтею 54-1 а. Відбувати покарання відправили в Норильськ, що розташований на Таймирському півострові. Спочатку О. Боголюбов працював машиністом підіймальної машини на шахті в передмісті Норильська селищі Каєркан, згодом його перевели до табору репресованих, що обслуговував будівництво великої збагачувальної фабрики у самому Норильську. Він працював там переважно на інженерних посадах: старшим інженером служби головного механіка, заступником головного механіка, начальником прокатного цеху Норильського металургійного комбінату.

Про ці роки заслання О. Боголюбов детально розповів у нарисі «Заполярне козацтво»Нарис «Заполярне козацтво» цитується за опублікованим варіантом тексту. Машинописний варіант цього нарису, що повністю ідентичний надрукованому, теж надійшов до особового фонду О. Боголюбова. Після науково-технічного опрацювання всіх творів ученого він буде включений до опису №1. Ф. 43., що став не тільки автобіографічним твором, але й цінним історичним документом. Нарис «Заполярне козацтво» має таку присвяту: «Світлій пам'яті тих, хто без вини були винуваті й залишилися назавжди спати у вічній мерзлоті Таймирської землі»Боголюбов О.М. Заполярне козацтво... С. 158.. О. Боголюбов описав географічні особливості, суворий клімат, корисні копалини регіону, а також національний та соціальний склад ув'язнених. Автор підкреслив, що історія заполярного козацтва є складовою частиною історії самої України, тому що українці складали більшість серед усіх засуджених. Свідчення О. Боголюбова збігаються із даними дослідників цієї теми та спогадами колишніх в'язнів. Наприклад, у статті Л. Бондарук «Роль політв'язнів у економічному зростанні Російської Федерації (на прикладі Норильского нікелевого комбінату)» зазначено, що в деяких зонах Норильлагу кількість українців сягала 80%Бондарук Л. Роль політв'язнів у економічному зростанні Російської Федерації (на прикладі Норильського нікелевого комбінату) // Український визвольний рух: наук. зб. Львів, 2016. Зб. 21. С. 362..

О. Боголюбов намагався якомога більше розповісти про загальну атмосферу табірного життя, описати жахливі умови утримання людей, голод, каторжну працю. Наприклад, на шахті у Каєркані люди вмирали від голоду дуже швидко, особливо естонці й латиші. Українцям вдавалося легше пристосуватися до нелюдських умов життя та роботи, адже вони вже пережили той геноцид, який влаштувала сталінська влада в Україні. Автор підкреслив, що серед «ворогів народу» було більше мешканців міст, ніж селян, тому що виробництво вимагало відповідних фахівців, яких шукали по «заявці» з Москви. У таборі при санчастині було організовано відділення з трохи кращими умовами харчування, але це не допомагало. Коло воріт лежали мішки з тілами тих, хто вмер за ніч, їх проколювали багнетами, щоб переконатися, що вони дійсно неживі. За провину засуджених саджали в карцер без тепла, де більше доби людина не витримувала та помирала.

О. Боголюбова як фахового інженера перевели працювати в Норильськ на велику збагачувальну фабрику. Там добували руду, доводили її до стану порошку для подальшої металургійної обробки на нікелевому та мідному заводах. Умови роботи на фабриці були трохи легші, але траплялося багато трагічних випадків загибелі людей, які описав О. Боголюбов. Він поставив у спогадах риторичне питання: «Чи знають сучасні члени комуністичної партії про ті жахливі випадки загибелі людей, освячені ім'ям КПРС»? І далі зазначив, що «на фоні геноциду українського народу, геноциду, якого вони не засудили, такі випадки й не мають якогось значення».Боголюбов О.М. Заполярне козацтво... С. 163.

О. Боголюбов згадував також, що у кожному підрозділі табору був представник КДБ «кум», тому люди боялися спілкуватися, а новини дізнавалися від новоприбулих засуджених. Так, згодом стало відомо, що Україна вступила в ООН, з' явилися надії на те, що вона може стати незалежною державою, особливо після смерті Й. Сталіна. На початку 1950-х років начальниками у таборі були переважно малограмотні офіцери МВС, які торгували художніми виробами, що їх виготовляли засуджені, спиртом, тушонкою і м'ясом, надісланими зі США та Китаю.

Історична цінність спогадів полягає також у низці чудових словесних портретів людей, поданих Олексієм Миколайовичем. Із цими людьми він відбував заслання і підтримував з ними дружні зв'язки після звільнення. Великою повагою серед засуджених користувався головний інженер Леонід Андрійович Ройтер (1905-1975), який був талановитим ученим і прекрасною людиною. У спогадах, що відклалися в особовому архіві, йдеться про те, що дніпропетровський інженер Л. Ройтер був засуджений ще в 1937 р., але після звільнення залишився працювати в НорильськуІА НБУВ. Ф. 43. Оп. 2. Спр. 43. Арк. 7.. Важливо, що особовий архівний фонд його брата доктора хімічних наук, академіка Академії наук УРСР Володимира Андрійовича Ройтера (1903-1973) також зберігається в ІА НБУВ Там само. Ф. 31. Оп. 1. 130 од. зб..

Поряд з Олексієм Миколайовичем працював найближчий друг і колега, головний механік Георгій Іванович Мужило, про якого написано, що він міг виконати будь-яке складне інженерне завдання, тому що мав «сміливість козака і голову глибокого інтелігента»Боголюбов О. М. Заполярне козацтво... С. 170.. Ці видатні інженери, зусиллями яких побудовані унікальні промислові об'єкти в Якутії, були родом з України. Як наголосив О. Боголюбов, такі люди могли бути гордістю нації, але радянська влада і сталінський режим зруйнували їхню долю, заславши далеко від України до сибірських таборів. Дотепер залишається актуальним питання відновлення історичної справедливості, моральної та матеріальної компенсації політичним в'язням ГУЛАГуБондарук Л. Роль політв'язнів у економічному зростанні. С. 371372., які ціною власного життя й здоров'я забезпечили промисловий розвиток у СРСР.

На початку 1950-х років у Норильську організували ще один гірничий табір особливого режиму, де умови утримання були жорсткішими ніж в інших. До цього табору забрали колегу Олексія Миколайовича харківського інженера Бориса Петровича Запаренка. Ув'язнені намагалися щось передавати туди з продуктів, але канали передач викрили. Після смерті Й. Сталіна у 1953 р. розпочалася реорганізація ГУЛАГу, амністії деяких категорій репресованих, але 27 березня 1953 р. сталося повстання, відоме як наймасовіше і найтриваліше в історії ГУЛАГу. Це повстання політичних в'язнів знайшло відображення у спогадах учасників, які вижили, та багатьох історичних дослідженняхБондарук Л.В. Прямостояння. Українці в особливих таборах ГУЛАГу. Харків: Фоліо, 2022. С. 258-328... О. Боголюбов згадував, що між «зеками» ходили різні сумнівні чутки: начебто це повстання було спровоковано самими органами КДБ для того, щоб отримати «право» розправитися з неозброєними людьми. Коли до Норильська прибув генерал КДБ І. Сєров, табір оточили солдати та безжально із кулеметів розстріляли в'язнів. У Норильську говорили, що чули, як там усю ніч кричали люди, а потім самоскиди з тілами загиблих вивозили за місто, де ховали у виритому бульдозером рові. Такими спогадами О. Боголюбов закінчив свій нарис «Заполярне козацтво».

У грудні 1953 р. довгоочікувану волю отримав і Олексій Миколайович. В особовому фонді збережено оригінал довідки Міністерства юстиції СРСР (із фотопортретом) про звільнення 28 грудня 1953 р. після відбування покарання у виправно-трудовому таборі за рахунок заліків робочих днів (тобто достроково, оскільки працював без вихідних) та направлення для проживання до м. Черкаси Київської областіІА НБУВ. Ф. 43. Оп. 2. Спр. 4. Арк. 1.. Після звільнення Олексію Миколайовичу грошима та одягом допоміг старший брат Микола, тож спочатку він поїхав до Золотоноші, а потім до Черкас, де влаштувався на роботу головним механіком обласного будівельного тресту. У 1955 р. йому дозволили повернутися до Києва, і він нарешті потрапив до дружини та матері.

Остаточне зняття судимості з О. Боголюбова відбулося пізніше. Лише у травні 1956 р., після листування з Головною військовою прокуратурою СРСР, його викликали до Військового трибуналу Київського військового округу для ознайомлення з рішенням у його справіТам само. Спр. 8. Арк. 1-3.. В особовому фонді збереглися довідка Військового трибуналу про зняття судимості від 9 лютого 1956 р.Там само. Спр. 9. Арк. 1. і виробнича характеристика про роботу на засланні для Прокуратури СРСР, де зазначено, що О. Боголюбов проявив себе як ініціативний інженер, винахідник і раціоналізатор виробництва Там само. Спр. 6. Арк. 1..

Подальші роки життя й діяльності вченого у Києві були наповнені плідною працею. У 1956 р. він започаткував читання курсів лекцій з предметів: деталі машин, теорія машин і механізмів у Київському інженерно-будівельному інституті, де викладав до 1981 р. Починаючи з 1962 р., трудова діяльність Олексія Миколайовича також була пов'язана з Академією наук України: у 1963-1974 рр. він працював у секторі історії природознавства і техніки Інституту історії, у 1962-1963 рр. та у 1975-2004 рр. в Інституті математики.

Дітей у подружжя не було, але талановитий педагог мав багато учнів і аспірантів, які стали друзями їхньої сім' ї. Одним із учнів і колег Олексія Миколайовича був відомий історик масового терору в СРСР, філософ, професор Микола Маркович Роженко (1936-2012), автор багатотомного видання «Сосни Биківні свідчать: злочин проти людства» (кн. 1-4, 6. 1999-2005; кн. 1 у співавторстві), який склав мартиролог жертв політичних репресій 1937-1941 рр. у Биківні та ініціював створення меморіального заповідника «Биківнянські могили». О. Боголюбов також цікавився цими темами, робив нотатки в особистому щоденнику про відвідування меморіалу в Биківні ІА НБУВ. Ф. 43. Оп. 2. Спр. 33. Арк. 16зв., 17..

Важливі факти про страшні роки Голодомору 1932-1933 рр. О. Боголюбов виклав у післямові до книги М. Роженка «Трагедія академіка Юринця»: «Ці гіркі роки повністю заслуговують на назву періоду суцільної трагедії українського народу [...] Я вчився тоді в Харківському університеті й після лекцій ходив додому Клочківською вулицею. І щодня Клочківською вулицею йшли голодні селяни, дорослі й діти, жінки з немовлятами, повзли бруком й вмирали від виснаження. Охорона, що стояла на вулиці, не дозволяла дати «куркулям» навіть шматочка хліба. Уночі трупи збирали й палили десь на Холодній горі. Серед харків'ян були чутки, що між спалених траплялися живі люди. А вранці з'являлися нові ешелони громадян «найдемократичнішої країни світу», і все повторювалося заново»Роженко М.М. Трагедія академіка Юринця (Штрихи до історії української філософії радянської доби). Київ: Український Центр духовної культури, 1996. С. 176..

Підсумовуючи відомості про життя та діяльність О. Боголюбова, слід відмітити основні риси його характеру. Вчений відрізнявся стійкістю у складних життєвих обставинах, винятковою працелюбністю і сумлінністю, надзвичайною творчою активністю, вимогливістю до себе і своїх учнів, а також здатністю захоплюватися не тільки наукою, але й глибоко відчувати музику, поезію, живопис, красу природиОлексій Миколайович Боголюбов. Біобібліографія. С. 10.. Все життя вчений бажав допомагати людям, ділитися своїми знаннями, що втілилося, насамперед, в його успішній педагогічній роботі.

Світогляд О. Боголюбова, його релігійність вдало підкреслила М. Щерба у згаданому вище інтерв'ю. На питання, що саме допомагало йому вижити в тяжкі роки, вчений відповів так: «Передусім мене врятувала віра в Бога, я її не втрачав ніколи і завжди відчував поміч Божу. Словами це пояснити нелегко. Однак із 100 арештантів, доставлених разом зі мною в Норильськ, вижили лише 51» ІА НБУВ. Ф. 43. Оп. 2. Спр. 36. Арк. 1.. Ці слова О. Боголюбова вказують на те, що він не просто був віруючою людиною, але, можливо, сприймав ув'язнення як випробування власної віри, що надавало йому сили духу, як і багатьом іншим глибоко віруючим в'язням ГУЛАГу.

До останніх днів О. Боголюбов активно працював. Після 90-річного ювілею він почав більше робити записів в особистому щоденнику. Цікаво, що вчений мав виняткову пам'ять і здібності фіксувати деталі багатьох подій, але в останні декілька років життя він записував у щоденник думки про певні особливості людської психіки, коли, наприклад, у сновидіннях чітко бачив деякі події і факти, що не відбувалися в його реальному життіТам само. Спр. 33. Арк. 14.. Достовірність цих картин із минулого дивувала його, але, ймовірно, була результатом пережитого досвіду й енциклопедичних знань.

Учений завжди цікавився суспільно-політичними і міжнародними проблемами, особливо турбували його міжнародні конфлікти, які, на його думку, можна було б вирішити шляхом перемовин. Він згадував часи військового вторгнення СРСР в Афганістан у 1979-1989 рр. на підставі вражень від наукових експедицій свого молодшого брата М. Боголюбова. Відомий сходознавець, який об'їздив один на мулі, без супроводу, всю цю країну і завжди зустрічав щиру гостинність місцевих жителів, вважав, що афганці були історично дружнім до слов'ян народом, тому не треба було починати там війнуІА НБУВ. Ф. 43. Оп. 2. Спр. 36. Арк. 1..

Варто підкреслити, що декілька поколінь родини Боголюбових виявили не тільки унікальні наукові здібності, схильність до самовідданої праці, але й порядність, активну громадянську позицію. Сини старшого брата Миколи Микола Миколайович Боголюбов (молодший) та молодшого брата Михайла Микола Михайлович Боголюбов, також відомі фізики-математики, у лютому 2022 р. підписали відкритий лист російських учених і наукових журналістів проти війни в Україні Открытое письмо российских ученых и научных журналистов против войны с Украиной..

Розглянуті архівні документи О. Боголюбова, що зберігаються в особовому фонді вченого в ІА НБУВ, є цінним джерелом історичного та біографічного характеру, вони уможливлюють розширення відомостей про життя й діяльність науковця та допомагають створити більш точний портрет історика науки з метою подальшого глибокого вивчення його творчої спадщини. Виявлені документи ліквідували лакуни в біографії вченого щодо обставин арешту, засудження і заслання в Норильськ. Зі спогадів О. Боголюбова про роки репресій ми довідуємося не тільки про його особистий досвід, але й поглиблюємо знання про трагічні сторінки історії України, жахливі умови примусової праці українців у ГУЛАГу на прикладі будівництва Норильського комбінату.

Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні творчого доробку О. Боголюбова на підставі документів його великого особового архіву, що зберігається в ІА НБУВ. Ці архівні документи мають значний джерельно-інформаційний потенціал і можуть стати підґрунтям для нових праць фахівців різних галузей науки, оскільки вчений працював у досить широкому діапазоні досліджень: з історії механіки та математики, машинобудування, соціальної історії науки, історії освіти в Україні, математичного природознавства.

References

1. Boholiubov, O.M. (1998). Zapoliame kozatstvo [The Arctic Cossacks]. Materialy Vseukrainskoi konferentsii sumnoi pamiati velykoho teroru 1937 roku «Zlochyn bez kary» 3-4 lystopada 1997 roku (pp. 158-178). Kyiv: Stylos. [in Ukrainian].

2. Boholiubov, O.M. (2011). Boholiubovy [Boholyubovs]. Pratsi Instytutu matematyky NAN Ukrainy. T. 39: Narysy z istorii matematyky i matematychnoho pryrodoznavstva (рр. 86-101). Kyiv: In-t matematyky NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

3. Bondaruk, L.V. (2022). Priamostoiannia. Ukraintsi v osoblyvykh taborakh HULAHu [Standing upright. Ukrainians in special Gulag camps]. Kharkiv: Folio. [in Ukrainian].

4. Bondaruk, L. (2016). Rol politviazniv u ekonomichnomu zrostanni Rosiiskoi Federatsii (na prykladi Norylskoho nikelevoho kombinatu) [The Political Prisoners' Role in the Economic Growth of the Russian Federation (the Norilsk Nickel Facility Case)]. Ukrainskyi vyzvolnyi rukh: nauk. zbirnyk, 21, 358-372. Lviv. [in Ukrainian].

5. Kharytonova, M.O. & Yevdokymenko, I.D. (2011). Braty Boholiubovy [The Boholyubov brothers]. Pytannia istorii nauky i tekhniky, 4, 63-71. [in Ukrainian].

6. Koshliakov, V.M., Mytropolskyi, Yu.O., Samoilenko, A.M. & Urbanskyi, V.M. (2001). Oleksii Mykolaiovych Boholyubov (do 90-richchia vid dnia narodzhennia) [Oleksiy Mykolayovych Boholyubov (to his 90th birthday)]. Ukrainskyi matematychnyi zhurnal (Vol. 53(3), pp. 294-295). [in Ukrainian].

7. Pustovoitov, M.O. (Ed.) (2001). Oleksii Mykolaiovych Boholiubov. Biobibliohrafiia [Oleksiy Mykolayovych Boholyubov. Biobibliography]. Kyiv: In-t matematyky NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

8. Rozhenko, M.M. (1996). Trahediia akademika Yuryntsia (Shtrykhy do istorii ukrainskoi filosofii radianskoi doby) [The tragedy of academician Yurynets (Strikes to the history of Ukrainian philosophy of the Soviet era)]. Kyiv: Ukrainskyi Tsentr dukhovnoi kultury. [in Ukrainian].

9. Samoilenko, A. (2011). Cherez terny do znan: do 100-richchia vid dnia narodzhennia chlena-korespondenta NAN Ukrainy O.M. Boholiubova [Through thorns to knowledge: to the 100th anniversary of the birth of the correspondent member of the National Academy of Sciences of Ukraine O.M. Boholyubov]. VisnykNatsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 3, 58-60. [in Ukrainian].

10. Shapoval, A.I. & Starovoit, S.V. (2019). Dokumenty akademika M.M. Boholiubova v arkhivnykh fondakh Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni V.I. Vernadskoho [Documents of Academician M.M. Boholyubov in the archival fonds of the V.I. Vernadsky National Library of Ukraine]. Rukopysna i knyzhkova spadshchyna Ukrainy, 24, 71-86. [in Ukrainian].

11. Shtokalo, Y.Z. (1982). Oleksii Mykolaiovych Boholiubov (do 70-richchia vid dnia narodzhennia) [Oleksiy Mykolayovych Boholyubov (to the 70th anniversary of his birth)]. Narysy z istorii pryrodoznavstva i tekhniky, 27, 98-99. [in Ukrainian].

12. Smolii, V.A. (Ed.) (2002). Politychnyi teror i teroryzm v Ukraini ХІХХХ st.: Istorychni narysy [Political terror and terrorism in Ukraine in the 19th-20th centuries: Historical essays]. NAN Ukrainy, In-t istorii Ukrainy. Kyiv: Naukova Dumka [in Ukrainian].

13. Vronska, T.V. & Pastushenko, T.V. (2015). Zvorotnyi bik viiny: Istorychnyi ta sotsialno-pravovyi portret radyanskykh otochentsiv [The reverse side of the war: Historical and socio-legal portrait of the Soviet entourage]. Ukrayinskyi istorychnyi zhurnal, 2, 22-41. [in Ukrainian].

14. Yemchuk, O. (2022). Malovidomi biohrafichni dokumenty pro istoryka nauky Oleksiia Boholiubova [Little-known biographical documents about the historian of science Oleksiy Boholyubov]. Biblioteka. Nauka. Komunikatsiia: Innovatsiini transformatsii resursiv i posluh: materialy mizhnar. nauk. konf. (pp. 292-295). Kyiv: NBUV. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru