Стратиграфія юрської системи району села Кам’янка. Кожулинська світа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стратиграфія юрської системи району села Кам'янка. Кожулинська світа

Андрій Матвєєв, Маріанна Паккі,

Олена Шевчук, Олександр Клевцов



Анотація

Попри активне дослідження відкладів юрської системи Донбасу протягом останніх двох сторіч, досі дискусивним залишається питання їх стратиграфії. Здійснений авторами аналіз наявного наукового доробку виявив суперечність між нормативно закріпленою вимогою спиратися на літостраграфію в процесі дослідження відкладів, та тим, що існуюча використовувана система спирається на біостратиграфію. Розв'язання цієї проблеми можливе завдяки вивченню літостратиграфічних одиниць донецької юри. Тому, метою статті стало дослідження кожулинської світи, встановлення її складу та опис основних особливостей. Були досліджені нижньоюрські відклади з відслонень поблизу с. Кам'янка (Ізюмського району), оскільки на даній території наявні придатні для дослідження стратотипи більшості стратонів юри, які добре відслонюються на вивченій території. Науковий пошук спирався на аналіз літературного доробку, результатів попередніх бурових та картувальних робіт, а також власні польові, лабораторні та аналітичні дослідження. Було відібрано проби глин з різних стратиграфічних рівнів світи та з різних літологічних відмін. Лабораторне дослідження проводилося за двома напрямками: з використанням електронного мікроскопа та спектрометра для виявлення речовинного складу глин. Це дозволило вперше представити результати детального хімічного аналізу глин, а також встановити співвідношення концентрацій акцесорних елементів у глинах відносно один одного. Також було проведено палінологічний аналіз цих відкладів, а саме стратифіковані відклади за допомогою мікрофітофосилій, в тому числі, вперше за ортостратиграфічною групою - диноцисти. Результати показали, що кожулинська світа представлена переважно сланцюватими сірими, темно-сірими, іноді блакитно-сірими глинами з відносно тонкими шарами пісковиків. Основна маса глин складається з гідрослюд з незначним вмістом монтморилоніту та ще меншим вмістом добре розкристалізованого каоліну. Місцями в нижній частині світи зустрічаються лінзи та прошарки вохристих, тонковідмучених глин, зі скупченнями відбитків двостулкових молюсків. Також у нижній частині світи наявні конкреції сидериту та лімоніту (на поверхні), кристали добре сформованого гіпсу. Окремо простежуються витримані за простяганням прошарки кварцевих, зцементованих глинистим матеріалом пісковиків. Палеонтологічні рештки в глинах кожулинської світи зустрічаються рідко. Палінологічні угруповання представлені переважно пилком і спорами, також рештками динофітових, зелених водоростей та акритархами. кожулинський світа юрський відклад

Ключові слова: юрська система, Північно-Західний Донбас, стратиграфія, літологія, палеонтологічні рештки.



Annotation

Jurassic system stratigraphy at the Kamianka village. Part 1. The Kozhulinska formation

Introduction. Despite the active research of Jurassic system deposits of Donbas during the last two centuries the issue of their stratigraphy principles is still debatable. The authors' analysis of the available scientific material revealed a conflict between the normatively established requirement to rely on lithostratigraphy during the sediment research, and the fact that the existing common system relies on biostratigraphy. This contradiction could be solved by the study of lithostratigraphic units of the Donetsk Jurassic deposits. Therefore, the purpose of the article was to research the Kozhulinska formation, establish its composition and describe its main features. The Lower Jurassic deposits from the outcrops near the village of Kamyanka (Izyum district) were studied, since the studyable stratotypes of most of the Jurassic strata, which are well exposed in the studied area, are available in this area.

Material and methods. The scientific search was based on the analysis of literature, results of previous drilling and mapping works, as well as own field, laboratory and analytical studies. Clay samples were taken from different stratigraphic levels of the formation and from different lithological varieties. Laboratory research was carried out in two directions: using an electron microscope and a spectrometer to detect the material composition of clays. A palynological analysis of these deposits was also carried out, namely, stratified deposits with the help of microphytofossils, including, for the first time, according to the orthostratigraphic group - dinocysts.

Results and discussion. The results showed that the Kozhulinska formation was mainly represented by shaly clays (gray, dark gray, sometimes blue-gray) that contained relatively thin layers of sandstones. The main mass of clays consisted of hydromicas, with an insignificant content of montmorillonite, and an even smaller amount of kaolin. The layers of quartz sandstones cemented with clay material were separately traced along the strike.

Paleontological remains in the clays of Kozhulinska formation were rare. Palynological groups are mainly represented by pollen and spores, as well as remains of dinophytes, green algae and acritarchs. According to paleoalgological analysis, the sediments of the Kozhulinska formation are dated for the first time.

Stratigraphy. Kozhulinska formation is represented by a fairly uniform layer of montmorillonite clays of hydromica composition. The clays are mainly siltstone, but there are, especially in the lower part, washed clean varieties. It is impossible to divide the formation into sub formation based on lithological features. According to biostratigraphic data, deposits are divided into Plinsbachian, Toarian and Aalenian.

Paleogeography. At the end of the Early Jurassic and the beginning of the Middle Jurassic era, the territory of the Kamianska area was a low-lying part of the seabed that was drained during low tides. The land that surrounded it was also low-lying and almost did not supply detrital material, however, there is a regular removal of plant detritus. The source of the terrigenous material was the sedimentary complexes of the Donetsk Ridge. Features of the chemical composition of the world are a significant amount of iron (siderite, ocher, chamosite) and the absence of calcium and magnesium carbonates. At the end of the early Aalene, this unstable basin finally regresses, which leads to the accumulation of a powerful subaerial pack of sandstones, which weigh and border the cores of anticlines - elevated areas of the bottom or small islands.

Keywords: Jurassic system, North-Western Donbas, stratigraphy, lithology, paleontological remains.



Вступ

Створення стратиграфічної схеми юрських відкладів північно-західного Донбасу з моменту перших досліджень (кінець 18 ст.) і понині залишається дискусійним, зокрема в аспекті керівних принципів, за якими вона будується. Одна із перших її редакцій, запропонованих О. Борисяком на межі 19-20 ст., ґрунтувалася на поєднанні двох груп методів: дослідженні літологічних ознак порід та знахідок керівної фауни. Натомість стратиграфічна схема, запропонована Л. Лунгерсгаузеном в першій половині 20 ст., враховувала лише літологічні ознаки. Однак вже у 1950-х роках остаточна перевага була надана палеонтології. Так, силами дослідників Інституту геологічних наук АН України та Харківського університету була розроблена біостратиграфічна схема, яка з незначними змінами успішно проіснувала до кінця 20 ст.

Але, за цей час практика геологокартувальних робіт показала, що для складання карт великого і середнього масштабів літостратиграфічні схеми мають переважне значення, що власне і було відображено в створеному у 2012 році «Стратиграфічному кодексі». Проте, оскільки цілеспрямованих робіт у цьому напрямку не проводилось, фактично довелося повернутися до схеми 1941 року, що ми і спостерігаємо у фундаментальній праці по стратиграфії України за головною редакцією П.Ф. Гожика, виданій у 2013 р. [17].

Таким чином, під час дослідження відкладів юрської системи Донбасу було виявлено неузгодженість: нормативними документами рекомендовано спиратися на літостратиграфію, в той час як існуюча схема побудована за принципами біостратиграфії. Водночас апелювати до літостратиграфічної схеми, запропонованої Л. Лунгерсгаузеном у праці [12], теж не видається оптимальним, оскільки за майже сторіччя існування вона потребує корективів та уточнення.

Вирішення вказаної неузгодженості вбачаємо у дослідженні літостратиграфічних одиниць донецької юри задля подальшого уточнення стратиграфічної схеми. Вибраний нами район села Кам'янка, Ізюмського району, у вирішенні питань стратиграфії юрських відкладів Донбасу є ключовим. Саме тут розташована низка стратотипів місцевих стратонів, територія добре відслонена та досить щільно розбурена під час картувальних та пошуково-розвідувальних робіт, також на цій площі проводилася розробка корисних копалин, пов'язаних з юрськими відкладами.

Зважаючи на обсяг фактичного матеріалу зі стратиграфії юрських відкладів Північно-Західного Донбасу, отримані результати плануємо викласти у серії публікацій.



Аналіз попередніх публікацій

Цілеспрямоване вивчення юрської системи Донбасу почалося у 1787 році під керівництвом Г Гюлденштедта. Проте лише в 1905 році О. Борисяком [1] описано її нижню глинисту частину. Виділення лейясу у праці А.В. Гурова (1882) було помилковим, оскільки до нього були віднесені бат-келовейські відклади. Остаточна ж стратиграфічна схема юрських відкладів О.О. Борисяка була опублікована у 1917 році [2]. В ній до нижньоюрського відділу віднесена глинистосланцева світа, яка об'єднала безумовно морські відклади нижньої юри та континентальні верхнього тріасу.

Проведені у 1939-1941 роках дослідження дозволили Л.Ф. Лунгерсгаузену [13] запропонувати більш детальну схему розчленування юрських відкладів північного Донбасу. Зокрема в нижньому та середньому відділах юрської системи були виділені світи: новорайська (пізніше був встановлений її тріасовий вік), кожулинська, бурханівська та черкаська. Втім, вже в перші повоєнні роки від цієї літостратиграфічної схеми відмовляються і починається робота над детальною біостратиграфічною схемою. Низка стратиграфічних схем 1951, 1955, 1964 років відображають саме такий стан.

У 1953 році Б.П. Стерлін [19] виділив у нижній частині кожулинської світи лінгулові, і вище них естерієві шари, а у 1964 В.Г. Конашов [7], в її основі - амодискусові верстви.

У 1969 році В.Г. Конашовим та І.М. Ямніченко [8] доведено, що бурханівська світа, принаймні в межах кам'янського полігону, є фаціальним аналогом пісковиків кожулинської світи. Але у фундаментальній монографії [17] вона знов виділяється.

До кінця 1960-х років спеціальні літологічні дослідження нижньоюрських відкладів не проводилися. Так, всі дослідники описують глини, що складають кожулинську світу, як бейделітові, не наводячи жодних результатів мінералогічних або хімічних аналізів на підтвердження такого висновку. Більш пізні дослідження дають певну деталізацію. Наприклад, М. Канський [4], Є. Литовченко, Г Карпова, О. Додатко [11] характеризують їх як переважно гідрослюдисті глини з домішками монтморилоніту. Доволі ґрунтовний аналіз досліджень, присвячених глинам кожулинської світи здійснено в роботі В. Космачова [9].

Тому, зважаючи на складну стратиграфію юрської системи в межах Кам'янської площі метою цієї статі стало дослідження кожулинської світи, встановлення її складу та опис основних особливостей.

Матеріал та методи

Кожулинська світа на території Кам'янської площі поширена всюди, за виключенням ядер антикліналей, де вона розмита. На жаль, відклади світи відслонені дуже нерівномірно. Її нижній контакт та, приблизно, нижня половина майже повністю відслонені в ярах правого схилу балки Протопівської. Верхня частина відслонена значно гірше і не дає суцільних виходів, найкращі її відслонення розташовані в Топальській балці. Невеликі за об'ємом, але важливі в стратиграфічному відношенні відслонення є в околицях с. Суха Кам'янка та хут. Тихоцький, а також, і у ярах вздовж берега р. С. Дінець біля с. Шпаківка (рис. 1).

Відклади світи також виявлені низкою свердловин структурно-пошукового буріння.

Нами були відібрані проби глин з різних стратиграфічних рівнів світи та з різних літологічних відмін (рис. 3). Проби 2 та 3 відібрані з тонковідмучених вохристих глин, які використовувалися промисловістю в якості пігментів. Всі інші проби - світло сірі алевритисті глини. Проби з відміткою «п» відбирались на палінологічний аналіз.



Рис. 1 Схема розміщення досліджених розрізів / Fig. 1 Scheme of placement of the investigated sections

Зразки глин були досліджені в лабораторії кафедри експериментальної фізики Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна. Попередньо відібрані зразки були відмиті та подрібнені, для аналізу використовувалася лише найдрібніша фракція. Для дослідження глин було використано два основні інструменти: електронний мікроскоп «Tescan Vega 3 LMH» (на якому було зроблено низку фотографій глин під збільшенням) та спектрометр «Bruker XFlash 5010» (який дав змогу встановити речовинний склад глин).

Для виявлення мікрофітофосилій в "Інституті геології" Київського національного університету імені Тараса Шевченка проведено мацерацію досліджених порід за стандартною методикою первинної обробки зразків на палінологічний аналіз: породу розчиняли у 10% розчині соляної кислоти, заливали гарячим розчином пірофосфату натрію і відмивали від колоїдних глинистих частин, промивали кожні 2-3 години дистильованою водою за допомогою сифонного пристрою, зливали воду до позначки 2 см над осадом, після чого відокремлювали у важкій кадмієвій рідині з питомою вагою 2,25 (для спорово-пилкового аналізу) і 2,0 (для виділення диноцист). Частина зразків було оброблено відповідно до стандартних палінологічних процедур у Global Geolab Limited. Аналітичні роботи виконувались за допомогою мікроскопу модульного Olympus BX51 в Департаменті Палеобіології Шведського Музею історії природи.

Були проаналізовані дані, отримані під час буріння, а також узагальнені відомості з власних зборів та літературних даних про знахідки викопних решток.

Результати та обговорення

Кожулинська світа представлена переважно сланцюватими сірими, темно-сірими, іноді блакитно-сірими глинами потужністю більше 100 м з відносно тонкими (товщиною 2-5 м) шарами пісковиків. Світа виділена Л.Ф. Лунгерсгаузеном у 1941 р [12], стратотип не вказаний (можна припустити за назвою, що це відслонення у балці Кожулиній (Кожуховій) біля м. Краматорська).

Літологія. Попередні дослідження показують, що відклади кожулинської світи представлені сірими тонкодисперсними, зазвичай алевритовими, глинами, з лінзами тонковідмучених охристих (нижня частина), іноді сіро-зеленкуватих (верхня частина). За мінералогічним складом це переважно гідрослюдисті глини з домішками монтморилоніту [4, 11].

Електронно-мікроскопічні дослідження (рис. 2) показали, що основна маса глин складається з гідрослюд, в яких значно менша кількість монтморилоніту, та ще менша досить добре розкристалізованого каоліну.

Хімічний аналіз глин, отриманий за допомогою спектрометру «Bruker XFlash 5010», наведений у таблиці І. Водночас у зв'язку із тим, що C, O2, Al та Si є базовими складниками глин, для дослідження елементного складу проб їх було виключено з аналізу (тобто ми ігнорували їх, а сума інших елементів складала 100 %). Так ми змогли чіткіше побачити співвідношення концентрацій акцесорних елементів у глинах відносно один одного. Перераховані дані подано в таблиці ІІ. Для підтвердження валідності результатів було проведено декілька повторних аналізів. Загалом за речовинним складом кожна проба була гомогенною без суттєвих відмінностей.

Рис. 2 Електронномікроскопічне зображення глин кожулинської світи / Fig. 2 Electron microscopic image of the clays of Kozhulinska formation

Місцями (хут Тихоцький, с. Сулигівка) в нижній частині світи зустрічаються лінзи та прошарки товщиною від 0,4 до 0,8 м вохристих, тонковідмучених глин. Для цих глин характерні скупчення відбитків двостулкових молюсків. За основним складом вохристі глини не відрізняються від інших глин кожулинської світи, але містять вдвічі більшу кількість заліза. Ймовірно, вони утворилися за рахунок перевідкладення глин з тріасових континентальних утворень.

Для нижньої частини кожулинської світи характерний вміст у глинах досить великих (до 1 м) конкрецій сидериту, які при окисленні на поверхні перетворюються на лімоніт та надають глинам строкате - червоне та фіолетове забарвлення. Також у нижній частині світи в глинах містяться численні кристали та друзи добре сформованого гіпсу, розміром до 5 см.

В цій одноманітній товщі глин в досліджених розрізах простежуються витримані по простяганню шість прошарків пісковиків. Пісковики ясно-жовті, білі, зеленувато-жовті дрібнота тонкозернисті, прошарками глинисті, зазвичай з поодинокими гравійними зернами, слабозцементовані. Текстура масивна або косошарувата. Товщина прошарків 3-5 м, верхній (бурханівський пісковик) - 10-15 м, відстань між прошарками 1520 м. Пісковики кварцові, зцементовані глинистим матеріалом, верхня частина прошарків зазвичай цементується залізистими мінералами: сидерит, шамозит, окисли заліза.

За вмістом акцесорних мінералів в пісковиках М. Канський [4] відносить відклади тоару та аалену на досліджуваній території до епідот-турмалін-дістенової провінції. Найбільш поширеними мінералами (в порядку зменшення вмісту) є: епідот, турмалін, дістен, біотит, циркон, гранати. Водночас в аалені дещо збільшується концентрація циркону та гранатів, зменшується кількість біотиту.

Серед алотигенних мінералів кожулинської світи зустрічаються: кварц (переважно кутастообкатаний), польовий шпат (завжди кутасто-обкатаний), уламки аргілітів та кременю, вивітрилий хлоритизований зеленкувато-бурий біотит, зерна зеленкуватого кутуватого епідоту, переважно обкатані зерна бурого або рожевого циркону, добре окатані зерна турмаліну (зрідка синього або зеленого) та безбарвні кутасті зерна гранату. Серед аутигенних мінералів трапляються оксиди кременю, гіпс, кальцит (біогенного та хемогенного походження), гідрослюди (найпоширеніший мінерал глинистих порід, що зустрічається разом із мусковітом, монтморилонітом та каолінітом); монтморилоніт (значно рідший), бейделіт (має найбільше поширення після гідрослюд), каолініт, зрідка арагоніт [4].

Палеонтологічні рештки. Відзначимо, що палеонтологічні рештки в глинах кожулинської світи зустрічаються вкрай рідко. Навіть в результаті ретельних цілеспрямованих пошуків керівних груп (амонітів) протягом десятків років знайдені лише поодинокі екземпляри. Деякі групи решток, які можна було б передбачати, зокрема, вапняний нанопланктон, секретуючі форамініфери, остракоди, в результаті спеціальних досліджень не знайдені зовсім.

Таблиця І / Table I

Елементний склад проб, у % (номери проб на рис. 3)

Elemental composition of samples, in % (sample numbers in Fig. 3)

№ проби / № аналізу	1/1	1/2	2/1	2/2	3/1	3/2	4/1	4/2	4/3	5/1	5/2	5/3	6/1	6/2	6/3
O	57,43	54,71	55,53	55,05	47,46	51,75	57,93	61,48	57,65	55,78	56,47	57,20	57,20	55,95	56,20
Si	23,72	25,37	20,75	23,95	25,10	23,73	24,35	20,14	24,62	25,27	24,87	24,05	22,61	24,14	23,54
Al	11,55	12,36	11,34	10,35	14,57	13,18	14,78	13,22	13,39	12,39	12,24	12,35	14,34	14,57	14,56
Fe	2,61	2,86	7,96	6,58	8,23	7,30	0,78	1,13	1,25	1,62	1,70	1,69	1,63	1,72	1,76
K	2,13	2,30	1,87	1,40	2,02	1,67	0,41	0,54	0,56	2,51	2,31	2,10	1,65	1,70	1,60
Mg	0,90	0,94	0,80	0,48	0,36	0,36	0,41	0,30	0,1	0,72	0,65	0,73	0,83	0,46	0,47
Na	0,63	0,23	0,54	0,60	0,46	0,56	0,59	0,83	-	0,77	0,75	0,83	0,77	0,36	0,76
Ti	0,54	0,48	0,41	0,49	0,61	0,46	0,56	0,48	0,65	0,56	0,67	0,73	0,64	0,65	0,70
Ca	0,36	0,58	0,51	0,90	0,87	0,74	0,11	1,15	1,39	0,26	0,23	0,24	0,23	0,27	0,21
Cu	0,09	0,12	0,11	-	0,22	0,20	-	0,21	0,21	-	-	-	-	0,08	0,12
Cl	0,002	0,006	0,03	0,04	0,05	0,01	0,03	0,08	0,06	0,02	0,04	0,03	0,03	0,05	0,04
P	-	-	0,10	0,09	-	-	-	-	-	-	0,01	-	-	-	-
S	-	-	-	-	-	-	-	0,41	0,08	0,05	-	-	-	-	-



Таблиця ІІ / Table II

Деталізований елементний склад проб без C, O2, Al та Si, у % (номери проб на рис. 3) / Detailed elemental composition of samples without C, O2, Al and Si, in % (sample numbers in Fig. 3)

№ проби / № аналізу	1	2/1	2/2	3/1	3/2	4/1	4/2	4/3	5/1	5/2	5/3	6/1	6/2	6/3
Fe	28,36	52,12	51,60	53,11	53,44	21,17	18,23	20,78	20,60	22,01	22,02	24,09	24,10	24,68
Mg	24,47	14,54	15,04	12,48	13,32	26,27	19,38	31,12	23,58	22,97	23,88	23,35	22,51	22,64
K	22,99	10,92	10,78	12,40	11,57	10,10	7,86	7,98	29,16	27,36	25,07	22,24	21,86	20,62
Na	10,56	10,42	10,54	9,64	10,77	21,34	17,51	-	13,97	13,90	14,74	15,97	15,81	16,20
Ca	7,08	7,70	7,47	5,97	5,71	3,40	17,98	22,47	4,28	3,88	3,97	4,19	4,57	3,71
Ti	5,29	4,04	3,94	4,01	3,45	14,39	8,00	11,77	7,53	9,01	9,85	9,66	9,29	9,90
S	-	-	-	0,45	-	-	6,01	1,34	-	-	-	-	-	-
Cu	1,19	-	-	1,63	1,73	2,46	3,62	3,54	0,58	-	-	-	1,18	1,72
Cl	0,05	-	0,35	0,31	-	0,87	1,42	0,99	0,30	0,56	0,46	0,51	0,66	0,52
P	-	0,26	0,28	-	-	-	-	-	-	0,31	-	-	-	-

Рослинні рештки. Рослинні рештки з кожулинської світи були описані у 1911 р. Х.Х Томасом [27]. Відбитки рослин зустрічаються у залізистих пісковиках в нижній частині світи досить регулярно. Втім, визначити вдалось лише Dictyophillum nathorsti Zeiller, Clathropteris meniscoides Brongniar, Podozamites sp. Більшість знахідок представлені незначними уривками (табл. ІІІ, фіг. 1-3).

Органостінкові рештки. Нами були проведені результативні палінологічні дослідження. Палінологічні угруповання представлені переважно пилком і спорами, також відмічаються рештки динофітових, зелених водоростей та акритархи (табл. ІУ). Оцінка віку базується на наявності/відсутності ключових таксонів у поєднанні з даними про чисельність у порівнянні з паліностратиграфічними схемами північної Європи та світу, викладеними в роботах [25, 24, 28, 20]. Комплекси з відкладів Топальської, Сухокам'янської та Протопівської балок характеризуються типовими ранньоюрськими таксонами пилку та спор. Більшість із 37 ідентифікованих таксонів є транзитними. Палінофлора включає один таксон мохоподібних, три лікоподіуми, 15 спорових таксонів папороті та 17 пилкових таксонів голонасінних. Пилок голонасінних складає 66%, спори - 25%, інші рештки - 9%. Домінуючими спорами є Marattisporites scabratus Couper, Osmundacidites wellmanii Couper, Dictyophillidites spp., Densoisporites sp. та поодинокі Cyathidites spp., Concavisporites sp. Також відмічаються Todisporites major Couper, Todisporites minor Couper, Deltoidospora toralis Lund, Laevigatosporites ovatus Wilson & Webster, Apiculatisporis sp., Neoraistrickia sp., Selaginellidites sp., Reticulatisporites sp. і інші. Серед мохоподібних встановлено спори Stereisporites spр. Домінуючим пилком голонасінних є Alisporites spр., Pinuspollenites sp., Piceapollenites sp., Vitreisporites pallidus Nilsson, Podocarpidites sp., Parvisaccites sp. та Protopinus sp. Серед однобороздного пилку багато Perinopollenties elatoides Couper, Callialasporites sp., що утворюються голонасінними рослинами, пов'язаними з Taxodiaceae/Cupressaceae та Eucomiidites troedsonii (Erdtman) Potonie. Відмічені поодинокі Monosulcites spр., Araucariacites australis Cookson, Callialasporites spp., Cerebropollenites thiergartii Eberh. Schulz, Classopollis sp., Spheripollenitespsilatus Couper також гінкгові та цикадові.

Диноцисти встановлені в зразках Топальської балки: Nannoceratopsis sp., Batiacasphaera sp., Endoscrinium sp., Dissiliodinium sp., Chytroeisphaeridia sp., у верхніх шарах - поодинокі Pareodinia sp. та поганої збереженості Ctenidodinium sp. Такий комплекс диноцист є характерним для тоар-ааленського часу. У зразках з відкладів нижчих шарів відбору Сухокам'янської балки встановлено поодинокі диноцисти Dapcodinium cf. priscus Evitt. та Suessia sp.

Рештки зелених водоростей представлені Tasmanites sp., Ovoidites sp., Pteropspermella sp. and Pediastrum sp. В зразках Сухокам'янської балки зустрічаються численні Botryococcus sp.

Встановлені акритархи Baltisphaeridium sp. [22].

Всі зразки містять рештки деревини - tracheids, окремі рештки дуже вуглефіковані [21].

На підставі палінологічних досліджень вік більшої частини кожулинської світи, яка відслонюється у Протопівській та Топальській балках можна датувати як тоар-ааленський, так як щільні спори Densoisporites та незначний відсотковий вміст Classopollis sp. і Spheripollenites psilatus, сприяють тоарському датуванню, а високий відсотковий вміст однобороздного пилку Perinopollenites elatoides та пилку хвойних родини Pinaceae [26], а також поява Eucommiidites troedsonii є характерними ознаками ааленського віку. У зразках 1п-3п з відкладів Сухокам'янської балки встановлені диноцисти Dapcodinium cf. priscus, які є зональним видом для встановлення пограничних відкладів тріасу та юри і не зустрічаються в комплексах вище плінсбахського, а також великий відсоток складають диноцисти Suessia spp., які характерні для пізньотріасового часу (норійськийретський час).

За даними палеоальгологічного аналізу відклади кожулинської світи датуються вперше.

Форамініфери. Дослідження форамініфер донецької юри проводилось лише у 50-х роках ХХ сторіччя [5, 6]. В роботах не приділяється увага біостратиграфії і для великих стратиграфічних підрозділів наводяться списки видів.

Плінсбах - нижній тоар. Ammodiscus marginatus Kapt. (табл. ІІІ), A. incertus (Orb.), Reophax multilocularls Kaeusler, Ammobaculites fontinensis (Terq.), A. agglutinans (Orb.), Trochananina squamataformis Kapt. Ці форамініфери мають широкий стратиграфічний діапазон і не можуть бути використані для встановлення віку нижньої межі кожулинської світи. Втім, в нижній частині світи, в шарах з великим вмістом формініфер з роду Ammodiscus, було запропоновано виділяти місцеву одиницю аммодискусові верстви [7].

Верхній тоар. Rhizammina rudis Kaptarenko, Proteonina ampullaceal (Brady), Proteonina difflugifortnis (Brady), P.micra Kaptarenko, Hyperamtnina ramosa Brady, Reophax helveticus Haeusler, Ammodiscus incertus (ОгЬ.), Ammodiscus marginatus Kaptarenko, A.varions Kaptarenko, Ammobaculiles agglutinans (Orb.), A.fontinensis (Terquem), A.pictonicus (ВєгШє1іп), Spiroplectammina biformis (Parker et Jones), Textularia haeusleri Kaptarenko, Trochammina squamata Parker et Jones, T.squamatafortnis Kaptarenko, Placopsilina сепотапа Orb.

Аален. Ammodiscus sulcatus Blank, Frondicularia tenerrima Kobler et Zwingli, Lenticulina constricta (Kaptarenko), L.hoplites (Wisniowski), L.insignis Kaptarenko, L.orbignyi (Roemer), L.praeintegra Карtаrеnкo, L. subalata (Reuss), Astacolus primus (ОгЬ.), A.quadricoslatus (Terquem), Planularia cordiformis (Terquem), P.crepidula (Fichtel et Moll), P.filosa ('1^^), P.minuta (Bornemann), P.protracta (Bornemann), P.terquemi (Orb.), Marginulina ooliiliica ('1^^), Dentalina bicornis Terquem, Citharinella obliqua (Тифеш), Praelamarckina humilis Kaptarenko, Lamarckella antiqua Kaptarenko, Pseudolutiturcltlna discorbisi (Kapta-renko), Pseudolamarckina prima (Kaptarenko).

Двостулкові молюски. Двостулкові молюски у нижньоюрських відкладах Червонооскілського куполу були досладжені А.Є. Юнгерман, А.Я. Янчук та Б.П. Стєрліним і монографічно описані А.Є. Юнгерман [23], якою встановлені наступні види: Nuculana acuminata Goldf., N.inflexa Quenst., Myophora aff. laevigata Ziet., Lucina sp., Plesiocyprina rostralis Pcel., Pleuromya goldfussi Roll., P.unioides Roem., P.aff.alduini Goldf., P.galathea Agas., P.olenekii Lah., Gresslia major Agas., G.aff.rostrata Agas., Pholadomya sp., Bureiomya sp., Mytiloides dubius Sow., M.amygdaloides Goldf., M.quenstedti Pcel. Представники цих видів мають тонкостінну мушлю та відносяться до бентосу, що заривається.

Черевоногі молюски. В верхній половині світи зустрічається своєрідна фауна черевоногих молюсків, представлена дрібними формами: Promathilda tricostata Jam., P.quadricostata Jam., Zygopleura infima Jam., Procerithium matutinum Jam., Pseudomelania leyerbergensis Krumb.

Головоногі молюски. Вперше амоніти з кожулинської світи були описані у 1908 р. О.О. Борисяком [3]. В межах кам'янської площі ним були зібрані Hammatoceras insigne перевизначений пізніше, як Hammatoceras semilunatum (Quehst.) [16] та Lioceras cf.opalinum Rein., а в районі м. Слав'янськ Coeloceras sp., Hildoceras cf. serpentinum Schloth та Hildoceras quadratum Haug. Пізніше цей список був суттєво доповнений, але нажаль без прив'язки знахідок.

Були встановлені керівні форми майже всіх тоарських зон і в останньому опублікованому вигляді до зазначених вище додались [/А|: Hildoceras bifrons (Bruguiere), Lytoceras cfjurense (Ziet.), Grammoceras thouarsense (Orb.), G.quadratum Haug., Pseudogrammoceras fallaciosum Bayle.

Також в районі с. Кам'янки в залізистих пісковиках зустрічаються відбитки белемнітів Belemnites aff. compressus Blain., а в районі м. Слав'янська в тоарських відкладах ростри Mesoteuthis aff.rhenana (Opp.), M.janenschi (Ernst.), M.exycona (Hehl.), M.pyramidalis (Munst.), M.tripartita (Schloth.), M.triscissa (Janensch.) та в аалені Dactiloteuthis digitalis (Voltz.), D.cf.heberata Ernst., D.krimgolzi Nikitin, D.similis (Seebach.), D.lancetica Nikitin [15].

Брахіоподи. Фауна брахіоподів з кожулинської світи відзначається багатьма дослідниками та була описана у монографії В.П. Макрідіна [14]. В нижній частині світи у глинах зустрічаються численні залишки Lingula longo-viciensis Terq., та більш рідкі Lingula sacculus Chap.et Dew., L.metensis amadocensis Makrid (табл. ІІІ, фіг. 7).

Членистоногі. Скупчення відбитків дрібних мушель Estheria відомі з перших робіт, присвячених дослідженню юри Донбасу. Пізніше вони були визначені як Estheria aff. heckeri (Tchern.) (табл.ІІІ, фіг. 8), Cyclestheroides sp., Pseudostheria sp., втім монографічного опису цієї групи досі немає.

Стратиграфія. Таким чином, виходячи з вищенаведеного, кожулинська світа представлена достатньо одноманітною товщею глин монтморилоніт гідрослюдистого складу. Глини переважно алевритові, але зустрічаються, особливо в нижній частині, перемиті чисті різновиди. Приблизно через рівні інтервали в 15-20 м в товщі глин знаходяться відносно тонкі 2-5 м прошарки дрібнота тонкозернистих пісковиків, які витримані по площі та можуть бути визнані як маркувальні горизонти (Рис. 3). Розділити світу на підсвіти, за літологічними ознаками, неможливо.

По вмісту в глинах залишків викопних організмів в нижній частині світи можна виділити шари з фауною. В повних розрізах (Сухокам'янська балка) в нижній пачці глин виділяються шари з Ammodiscus по відносно високому вмісту аглютинуючих форамініфер. Вище них зосереджені шари з Lingula, ще вище знаходяться шари з Estheria.

В підошві світи зазвичай знаходиться тонкий 0,3-0,5 м прошарок гравійних конгломератів або грубозернистих пісків. У випадку їх відсутності нижня межа фіксується або по літологічних змінах: сірі шаруваті глини залягають на строкатоколірних алевролітах та глинах тріасу, або по вмісту аглютинуючих форамініфер.

В верхній частині світи у вигляді лінзоподібних тіл, які облямовують палеопідняття, можна виділити бурханівські верстви, складені дрібнозернистими, косоверствуватими пісковиками.

За біостратиграфічними даними відклади кожулинської світи відносяться до плінсбахського, тоарського та ааленського ярусів.

По знахідкам керівних амонітів вік світи встановлюється як тоар -аален. Втім, вкрай рідкі знахідки амонітів та їх переважно погана збереженість не дають змоги виділити зони. По поодиноким знахідкам амонітів та ще й у різних відслоненнях, які не завжди можна однозначно співставити, доцільно встановити лише датовані рівні. Точно встановлюється по знахідкам амонітів та белемнітів межа між тоаром та ааленом [15], яка проходить у товщі першого від поверхні, так званого шамозітового, пісковику. Нижня частина світи, глиниста пачка до, принаймні, першого від низу пісковику по знахідкам диноцист відноситься до плінсбаху. Встановлення точного положення границі плінсбах/тоар потребує додаткових досліджень.



Рис. 3 Стратиграфія кожулинської світи / Fig. 3 Stratigraphy of Kozhulinska formation Coeloceras sp. шари з Estheria шари з Lingula шари з Amniodiscus

Палеогеографія. В кінці ранньоюрської та початку середньоюрської епохи територія кам'янської площі представляла собою досить мілководну частину морського дна, що осушувалась під час відливів, аналогічно сучасним ваттам. Суша, що її оточувала, була низинною і майже не постачала уламкового матеріалу, втім, спостерігається регулярний винос рослинного детриту. Джерелом теригенного матеріалу, на думку М. Канського [4] стали осадові комплекси Донецького кряжу.



Таблиця ІІІ Палеонтологічні рештки кожулинської світи району с. Кам'янка. Масштабна шкала 10 мм. (якщо не вказано інше): флора 1. Dictyophillum nathorsti Zeiller, 2. Clathropteris meniscoides Brongniar, Podozamites sp.; форамініфери (масштаб 1 мм): 4-5. Ammodiscus marginatus Kapt., 6. Ammodiscus incertus (Orb.); брахіоподи: 7. Lingula metensis amadocensis Makrid; членистоногі (масштаб 5 мм): 8. Estheria aff. heckeri (Tchern.); двостулкові молюски: 9. Pleuromya unioides Roem., 10. Pleuromya goldfussi Roll., 11. Pleuromya regularis Pcel., 12. Mytiloides dubius Sow., 13. Mytiloides amigdaloides Goldf., 14. Mytiloides quenstedti Pcel., 15. Nucula inflexa Quenst., 16. Nucula subovalis Goldf., Cypricardiaporrecta Dum /



Таблиця IV Характерні спори та пилок голонасінних рослин, рештки деревини, водоростей з відкладів Кожулинської світи (північно-західна окраїна Донбасу, Україна). За номером зразка слідують координати England Finder. Масштабна шкала 10 мкм. Спори: 1. Dictyophillidites sp. cf. D. harrisi Couper, Топальська балка, зр. TB-4a, M29. 2. Reticulatisporites sp., Топальська балка, зр. TB-5a, J38-4. 3. Selaginellidites sp., Топальська балка, зр. TB-1a, О44. 4. Todisporites major, Топальська балка, зр. TBба, R41-3. 5. Stereisporites sp., Сухокам'янська балка, зр. 6, J33. 6. Marattisporites scabratus, Топальська балка, зр. TB-5a, J29. Пилок: 7. Cycadopites sp., Топальська балка, зр. TB-5a, J29-1. 8. Eucomiidites troedsonii. Сухокам'янська балка, зр. TB-5a, J30. 9. Monosulcites sp., Топальська балка, зр. TB-5a, M24 10. Classopollis sp., Топальська балка, зр. TB-5a, Y12. 11. Protopinus sp., Топальська балка, зр. TB-5a, S41-2. 12. Vitreisporites pallidus, Топальська балка, зр. TB-5a, R23. 13. Callialasporites sp., Топальська балка, зр. TB-3b, T26-1. 14. Araucariacites australis, Топальська балка, зр. TB-5a, L35. 15. Parvisaccites sp., Топальська балка, зр. TB-6a, E32-3. 16. Podocarpidites sp., Топальська балка, зр. TB-5a, L35-4. 17. Alisporites sp., Топальська балка, зр. TB-5b, S23. 18. Alisporites sp., Топальська балка, зр. TB-5a, F32-4. Pinuspollenites sp., Топальська балка, зр. TB-4a, F16-2. Рештки водоростей (динофітові та зелені): Suessia sp., Сухокам'янська балка, зр. 1, L32-2. 21. Pediastrum sp., Топальська балка, зр. TB-4a, Q14-3. 23. Dissiliodinium sp., Топальська балка, зр. TB-5a, E38-2. 24. Dapcodinium cf. priscus. Сухокам'янська балка, зр. 1, J30. 25. Botryococcus sp., Топальська балка, зр. TB-4b, R15-3. 26. Batiacasphaera sp., Топальська балка, зр. TB-4b, R23. 22. Рештки деревини - tracheids, Топальська балка, зр. TB-6a, T31-3

Швидкість осадконакопичення досить низька і дорівнює 0,8-1 см/тис. років. Особливостями хімічного складу світи є значна кількість заліза (сидерит, вохра, шамозит) та відсутність карбонатів кальцію та магнію.

В таких умовах, у дещо розпрісненій водоймі, існували переважно тварини, що занурювалися в мул: естерії, лінгули, двостулкові молюски з тонкою мушлею, а в кінці цього етапу дрібнорослі гастроподи та двостулкові молюски. При цьому солоність порових вод була значною, що приводило до утворення кристалів гіпсу.

Періодично підняття рівня моря приводило до незначного збільшення глибини водойми та накопичення тонкозернистих косоверствуватих пісковиків барової фації, а в більш глибоких частинах - детритових вапняків. Солоність води в ці часи нормалізувалась, саме в верствах пісковиків знайдені залишки амонітів. Зазвичай у верхній частині прошарків пісковиків спостерігаються шамозитові ооліти, що іноді зливаються у суцільну плиту в декілька десятків сантиметрів товщиною, що свідчить про дефіцит кисню при їх утворенні.

В кінці раннього аалену цей нестійкий басейн остаточно регресує, що приводить до накопичення потужної субаеральної пачки пісковиків (бурхановські пісковики), які тяжіють та облямовують ядра антикліналей - піднесені ділянки дна або невеличкі острови.



Висновки

Кожулинська світа є єдиним геологічним тілом, яке було сформовано протягом плінсбахського - ааленського віків та відповідає початковим фазам трансгресії юрського моря до Дніпровсько-Донецької западини. Незважаючі на досить різноманітний склад викопних решток, час формування світи тривалий час залишався дискусійним. Нам вперше вдалось довести плінсбахський час початку формування кожулинської світи.

Результати цього дослідження можуть бути використані для подальшої детальної стратифікації юрських відкладів та уточнення існуючих стратиграфічних схем Донбасу.



Список використаної літератури

1. БорисякА.А. Геологический очеркИзюмскогоуезда и прилежащей полосы Павлоградского и Змиевскогоуездов /А.А. Борисяк // Тр. Геолком. Новая серия. 1905. Вып. 3. 423 с.

2. Борисяк А.А. Донецкая юра /А.А. Борисяк. 1917. Изд. Геолкома, т.3. Вып. 3. 18 с.

3. Борисяк АА. Фауна Донецкой юры. Вып. 1. Cephalopoda / А.А. Борисяк // Тр. Геол. ком., Нов. сер.1908 - Вып. 37.

4. Канский Н.Е. Литология юрских отложений Днепровско-Донецкой впадины /Н.Е. Канский.Издательство Харьковского университета, 1969. 219 с.

5. Каптаренко-Черноусова О.К. Последовательность развития мезозойских фораминифер в Днепровско-Донецкой впадине и Северо-Западной окраине Донбасса / О.К. Каптаренко-Черноусова //Геол.строение и нефтегазоносность вост. обл. Украины. 1950.

6. Каптаренко-Черноусова О.К. Форамініфери юрських відкладів Дніпровсько-Донецької западини / О.К. Каптаренко-Черноусова // Тр. ІГН АН УРСР, сер. Стратиграфії і палеонтології, в. 15. 1959.

7. Конашов В.Г. Новий маркіруючий горизонт в основі тоарського ярусу донецької юри // Геол.ж. 1964, т. XXIV, вип. 2. С. 81.

8. Конашов В.Г. Новые данные о бурхановской свите Донецкой юры / В.Г. Конашов, И.М. Ямниченко // Геол. ж., 1969. №6. С. 92-95.

9. Космачев В.Г. Геологичекая база «Каменка». Учебное пособие / В.Г. Космачев. Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, 1993. 104 с.

10. Котельников Д.Д. Глинистые минералы осадочных пород / Д.Д. Котельников, А.И. Конюхов. М.: Недра. 1986. 247 с.

11. Литовченко Е.И. Глинистые породы Украины / Е.И. Литовченко, Г.В. Карпова, А.Д. Додатко и др. Изд-во «Наукова думка», 1982. 248 с.

12. Лунгерсгаузен Л. Ф. Новые данные по стратиграфии юры /Л. Ф. Лунгерсгаузен. В кн. «Геологическое строение СССР. Донбасс. Геологическое описание», 1941. С. 234-243.

13. Лунгерсгаузен Л.Ф. Стратиграфия Донецкого лейяса / Л.Ф. Лунгерсгаузен //ДАН СССР, нов. сер, XXXIV, №4 1942. С. 150-153

14. Макридин В.П. Брахиоподы юрских отложений Русской платформы и некоторых прилежащих к ней областей /В.П.Макридин.М.: Недра, 1964. 396 с.

15. Нікітін І.І. Про положення межі між відкладами тоару та аалену в районі білки Кожухової (Кожулиної) на північно-захаднай окраїні Донецького кряжа /І.І. Нікітін, І.М. Ямниченко // Тектоніка і стратиграфія.1973. №5. С. 23-35.

16. Парышев А.В. Аммонит Hammatoceras semilunatum Janensch из верхнего тоара северо-западных окраин Донбасса /А.В.Парышев //Палеонтологический сб., 1974. №10, вып. 1. С. 53-55.

17. Стратиграфія верхнього протерозою та фанерозою України. Т.1: Стратиграфія верхнього протерозою, палеозою та мезозою України /Гол. ред. П. Ф. Гожик. К.: ІГННАН України. Логос, 2013. 638 с.

18. Стратиграфія УРСР. Т. VIIIЮра. Київ, Наук.думка, 1969. 219 с.

19. Стерлин Б.П. Новые данные по стратиграфии юрских отложений Донецкого бассейна и области его северозападного погружения /Б.П. Стерлин //ДАН СССР, 1953. Т 89, №5. с. 83-86.

20. Шевчук О.А. Біостратиграфія середньої юри центральної та східної частини платформної України / О.А. Шевчук // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, серія «Геологія. Географія. Екологія», 2016. Вип. 45. С. 86-99. DOI: https://doi. org/10.26565/24107360-2016-45-12

21. Шевчук О.А. Трахеїди з юрських відкладів України / О.А. Шевчук //Доповіді Національної Академії наук України, 2015. № 7. С.105-109. DOI: https://doi.org/10.15407/dopovidi2015.07.105

22. Шевчук О.А. Акритархи мезозою України / О.А. Шевчук, К.В. Іванченко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, серія «Геологія. Географія. Екологія», 2021. Вип. 55. С. 107-116. DOI: https://doi.org/10.26565/24107360-2021-55-08

23. Юнгерман А.Е. О новом местонахождении нижнеюрских пелеципод Краснооскольского купола (Донбасс) / А.Е. Юнгерман //Записки геол.ф-таХГУ, 1957. Т 14. С. 173-200.

24. Pienkowski G. Sedimentological, palynological and geochemical studies of the terrestrial Triassic-Jurassic boundary in northwestern Poland / G. Pienkowski, G. Niedzwiedzki, M. Waksmundzka // Geological Magazine, 2012. 149(2). P 308-332. DOI: https://doi.org/10.1017/S0016756811000914

25. Schrank E. Pollen and spores from the Tendaguru Beds, Upper Jurassic and Lower Cretaceous of southeast Tanzania: palynostratigraphical and paleoecological implications / E. Schrank // Palynology, 2010. 34:1. P. 3-42. DOI: https://doi.org/10.1080/01916121003620106

26. Sirenko O.A. Levels of changes in the genus Pinus Linne in the composition of Mesozoic and Cenozoic flora and vegetation as an additional criterion for the division of sediments by the Mesozoic and Cenozoic of Ukraine / O.A. Sirenko, O.A. Shevchuk // Journal of Geology, Geography and Geoеcology, 2021. Том 30, №4. Дніпро. Р. 741753. DOI: https://doi.org/10.15421/112168

27. Thomas H.H. Юрская флора Каменки в Изюмскомуезде /H.H. Thomas// Тр. геол. ком. Новая сер., 1911. Вып. 71. 95 с.

28. Vajda V. Disrupted vegetation as a response to Jurassic volcanism in southern Sweden / V. Vajda, H. Linderson, S. Mcloughlin // Geological Society London Special Publications, 2016. 434. P. 127-147 DOI: https://doi.org/10.1144/SP434.17



References

1. Borysiak A. (1905). Geological sketch of the Izyum district and the adjacent strip of the Pavlograd and Zmiiv districts. Works of Geolkom. New series, 3, 423. [in Russian]

2. Borysiak A. (1917). Donetsk Jura. Geolkom Publishing House, 3 (3), 18. [in Russian]

3. BorysiakA. (1908). Fauna ofthe Donetsk Jura. Issue 1. Cephalopoda. Works of Geolkom. New series, 37. [in Russian]

4. Kansky N.E. (1969). Lithology ofthe Jurassic sediments ofthe Dnieper-Donetsk basin. Kharkiv University Publishing House, 219. [in Russian]

5. Kaptarenko-Chernousova O.K. (1950). The sequence of development of Mesozoic foraminifera in the Dnieper-Donetsk basin and the North-Western outskirts of Donbas. Geological structure and oil and gas production of eastern regions of Ukraine. [in Russian]

6. Kaptarenko-Chernousova O.K. (1959). Foraminifera of the Jurassic sediments of the Dnipro-Donetsk Basin. Works ofthe Geology Institute of Scientific Research of the Ukrainian SSR, series “Stratigraphy and Paleontology”, 15. [in Ukrainian]

7. Konashov VG. (1964). A new marking horizon at the base of the Toar stage of the Donetsk Jurassic. Geol. journ., XXIV 2, 81. [in Ukrainian]

8. Konashov V.G., Yamnychenko I.M. (1969). New data on the Burkhanov Formation ofthe Donetsk Jura. Geol. journ.,

9. 92-95. [in Russian]

10. Kosmachev V.G. (1993). Geological base "Kamenka". Textbook. V.N. Karazin Kharkiv National University, 104. [in Russian]

11. Kotelnikov D.D., Konyukhov A.I. (1986). Clay minerals of sedimentary rocks. M., Nedra, 247. [in Russian]

12. Lytovchenko E.I., Karpova G.V, Dudshcho A.D. etc. (1982). Clay rocks of Ukraine. Scientific Thought Publishing House, 248. [in Russian]

13. Lungershausen L.F (1941). New data on Jurassic stratigraphy. In the book Geological structure of the USSR. Donbass. Geological description, 234-243. [in Russian]

14. Lungershausen L.F. (1942). Stratigraphy ofthe Donetsk leyas. RAS USSR, New series, XXXIV 4-5, 150-153. [in Russian]

15. Makrydin VP. (1964). Brachiopods of the Jurassic sediments of the Russian platform and some areas adjacent to it. M., Nedra, 396. [in Russian]

16. Nikitin I.I., Yamnychenko I.M. (1973). On the position of the boundary between thoar and aalenian deposits in the area ofthe Kozhuhova (Kozhulina) squirrel on the northwestern edge ofthe Donetsk ridge. Tectonics and stratigraphy, 5, 23-35. [in Ukrainian]

17. Paryshev A.V (1974). Ammonite Hammatoceras semilunatum Janensch from the upper toar of the north-western outskirts of Donbas, Paleontological coll., 10 (1), 53-55. [in Russian]

18. Stratigraphy ofthe Upper Proterozoic and Phanerozoic of Ukraine. Volume 1: Stratigraphy ofthe Upper Proterozoic, Paleozoic and Mesozoic of Ukraine. Chief editor PF Gozhik (2013). K., IGS NAS of Ukraine, Logos, 638. [in Ukrainian]

19. Stratigraphy ofthe Ukrainian SSR. T VIII Jurassic (1969). Kyiv, Nauk. dumka, 219. [in Ukrainian]

20. Sterlin B.P. (1953). New data on the stratigraphy of the Jurassic sediments of the Donetsk basin and the area of its north-western subduction. RAS USSR, 89 (5), 83-86. [in Russian]

21. Shevchuk O.A. (2016). Biostratigraphy of the Middle Jurassic of the central and eastern part of platform Ukraine. Visnyk of V N. Karazin Kharkiv National University, series "Geology. Geography. Ecology", (45), 86-99. DOI: https://doi.org/10.26565/2410-7360-2016-45-12 [in Ukrainian]

22. Shevchuk O.A. (2015). Tracheids from the Jurassic deposits of Ukraine. Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, (7), 105-109. DOI: https://doi.org/10.15407/dopovidi2015.07.105 [in Ukrainian]

23. Shevchuk O.A., Ivanchenko K.V (2021). Mesozoic acritarchs of Ukraine. Visnyk of V. N. Karazin Kharkiv National University, series "Geology. Geography. Ecology", (55), 107-116. DOI: https://doi.org/10.26565/2410-7360-202155-08 [in Ukrainian]

24. Jungerman A.E., Makrydin VP. (1953). To the question of the Lower Jurassic sediments of the Krasnooskol dome of the northwestern edge of the Donetsk ridge. Reports of the National Academy of Sciences of the USSR, 92, (2), 409411. [in Russian]

25. Pienkowski G., Niedzwiedzki G., Waksmundzka M. (2012). Sedimentological, palynological and geochemical studies of the terrestrial Triassic-Jurassic boundary in northwestern Poland. Geological Magazine, 149(2): 308-332. DOI: https://doi.org/10.1017/S0016756811000914

26. Schrank E. (2010). Pollen and spores from the Tendaguru Beds, Upper Jurassic and Lower Cretaceous of southeast Tanzania: palynostratigraphical and paleoecological implications, Palynology, 34:1, 3-42. DOI: https://doi.org/10.1080/01916121003620106

27. Sirenko O.A., Shevchuk O.A. (2021). Levels of changes in the genus Pinus Linne in the composition of Mesozoic and Cenozoic flora and vegetation as an additional criterion for the division of sediments by the Mesozoic and Cenozoic of Ukraine. Journal of Geology, Geography and Geoecology. Dnipro, 30, (4), 741-753. DOI: https://doi.org/10.15421/112168

28. Thomas H.H. (1911). Jurassic flora of Kamenka in Izium district. Works of the geological committee. New series, 71, 95. [in Russian]

29. Vajda V., Linderson H., Mcloughlin S. (2016). Disrupted vegetation as a response to Jurassic volcanism in southern Sweden. Geological Society London Special Publications 434: 127-147. DOI: https://doi.org/10.1144/SP434.17

Размещено на Allbest.ru

...