Фінансово-господарська діяльність "Центросоюзу" в міжвоєнний період у Східній Галичині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансово-господарська діяльність «Центросоюзу» в міжвоєнний період у Східній Галичині

Савченко О., Національний університет «Львівська політехніка»

Вступ

Західноукраїнська кооперація в досліджуваний період входила в нову стадію свого розвитку - організацію власного кооперативного виробництва. Частим явищем ставали початки організації виробництва кооперативної продукції в низових кооперативах, в окружних союзах. Кооперація мала широку й густу мережу торговельних кооперативів і організованого в них масового споживача товарів і виробів щоденного вжитку. Це давало змогу не залежати від сторонніх поставок деяких товарів і їхнє виробництво можна було організувати, використовуючи місцеву сировину, матеріали, і при цьому створювати щораз більше нових місць праці для українського населення.

Розпочалося планування фабрик і центральних виробничих спілок для консервування овочів, виробництва тари, розвитку шкіряної, текстильної та хімічної промисловості, млинарства. Окружні союзи кооператив почали відігравати значну роль у справі розвантаження перенаселеного села від зайвих робочих рук, наближали село до українського міста. [1].

Виклад основного матеріалу

В організаційну структуру Ревізійного Союзу Українських Кооперативів входили чотири централі української кооперації. Це «Центросоюз», «Центробанк», «Народна Торгівля», та «Маслосоюз». «Центросоюз» був головним двигуном в житті сільськогосподарської і споживчої кооперації, який увійшов у тісний зв'язок з «Народною Торгівлею». «Народна Торгівля», як краєва централя споживчої кооперації, мала тоді досить доларових вкладів до обігу від своїх фізичних членів, та не могла їх повністю використати. Вона мала також більший досвід у торгівлі споживчими товарами. Співпраця Народної Торгівлі та Центросоюзу розпочалася 1.11.1925 року. У той час Народна Торгівля охоплювала працю у 29 кооперативних районах, які налічували 24 повітові союзи та 5 повітових гуртівень при повітових кооперативах 1 ступеня і 801 кооператив, у яких об'єднувалися за статистикою 1.07.1925 року 90 396 членів.

У праці «Центросоюзу» віддзеркалювалося все життя закупівельно-збутової кооперації. «Центросоюз» постачав союзним кооперативам майже всі ті товари, які кооперативи доставляли до своїх членів. Він об'єднував майже всю Східну Галичину чи то через повітові союзи чи через гуртові кооперативи. На загальному торговельному ринку кооперація здобула повну довіру. Векселі, як форму оплати, приймав не тільки банк, а й фабрики. Споживча кооперація у своєму розвитку прагнула дійти до виробництва власної продукції. Так, «Центросоюз» став 60-відсотковим власником фабрики мила «Мута». Завдяки «Центросоюзові» було покращено та збільшено продукцію фабрики, а її вироби стали конкурентним товаром. «Центросоюз», беручи до уваги особливості українського населення, яке в більшості було хліборобським, вважав перехід до організації сільськогосподарської кооперації основною метою. Головним завданням кооперації, яка служила хліборобському населенню, була організація збуту власної продукції. У цьому напрямі «Центросоюз» у 1925 році уклав угоду на доставку яєць з Фімою «Яйо» в Кракові, але у зв'язку з реформою польської валюти змушений був обмежити свою діяльність львівськими ринками.

Українське село в 1920 - 1925 роках опинилося в гірших господарських умовах, ніж перед війною, селяни не знаходили навіть короткотермінового кредиту, тим часом коли польські кредитні спілки процвітали. Українські споживчі, молочарські та інші спілки занепадали без свого банку, пошук кредитів в польських та єврейських банках максимально узалежнював кооператорів. О. Луцький писав з цього приводу: «Ніяка кооперація, осягнувши організаційну силу, не могла існувати в залежності від некооперативних сил, не маючи спромоги протидіяти чужій кооперації на своїй землі [2].

Малі обігові фонди на початку не давали змоги «Центросоюзові» розвивати діяльність, відповідну до окреслених завдань. Як і низові кооперативи для загальної закупівлі та збуту і їхні окружні об'єднання, «Центросоюз» спочатку обмежував свою діяльність переважно до постачаня об'єднаним союзам і кооперативам помислових товарів, товарів для хатнього вжитку в селі (сіль, гас, сірники, цукор, дрібна галантерея), дрібного господарського приладдя, перебраного від Крайового Союзу Господарсько-Торгівельних спілок, - серпів, кіс, цвяхів тощо.

Розглянемо наступне: «Центросоюз» розпочав свою діяльність 1.07.1924 року при участі 9 повітових союзів, які об'єднували понад 700 кооператив та 29 інших членів. Від 1.07.1924 р. до 31.03.1925 «Центросоюзі»:

19 повітових союзів

53 кооперативи Львівщини

47 кооперативів у краю Разом до 31.03.1925

року закупили товарів у

на 726 188 зл.

на 109 164 75 зл.

на 158 162 57 зл.

на 993 515 32 зл.

Порівнявши обіги повітових союзів з їхніми закупівлями в «Центросоюзі» у другому півріччі 1924 р. бачимо, що ПСК закупили в «Центросоюзі» 41,2% свого попиту. Окремо закупили: Жовква - 94,5%, Чортків 83%, Коломия - 81,8%, Копичинці (гуртівня солі) - 65%, Бібрка - 53,3%, Стрий - 53,1%, Сокаль - 35,1%, Борщів - 27,5%, Перемишль - 27,5%, Яворів - 24,6%, Станіславів - 23%, Тернопіль - 21,7%. «Центросоюз» продавав кооперативам товари за готівку або давав 37- денний безвідсотковий векселевий кредит. [3].

Варто зазначити, що у виробництві мила, ниток та іншого «Центросоюз» показував зростання обсягу продукції та покращення її якості. Це засвідчує, що виробнича діяльність «Центросоюзу» була на правильному шляху, що дозволяла йому продавати свої вироби за ринковими цінами, навіть нижчими ніж у приватних продавців. Крім цього, «Центросоюз» мав прибуток із закуплених у нього власних виробів Окружними Союзами, чим давав приклад цілій кооперації. Черговим позитивним фактом у праці «Цетросоюзу» був збут сільськогосподарських продуктів. У 1932 році «Центросоюз» розпочав збут живини. Треба зазначити, що збут сільськогосподарських продукції та власне виробництво було основною метою діяльності Центросоюзу.

Майже 9/10 союзних кооперативів припадало на кооперативи і виробничо-торговельні кооперативи. У 1925 році торгівельні кооперативи становили 89,1% усіх союзних кооперативів, а у 1931 - 88,7%.

Усі чинні повітові союзи об'єднували до 31 грудня 1933 року 1667 кооперативів для загальної закупівлі та збуту. Через «Центросоюз» перепродали 350 тонн збіжжя, 165 тонн квасолі, 455 тонн картоплі.

кооперація центросоюз виробничий сільськогосподарський

Таблиця 1. У 1934 році кооперація через «Центросоюз» експортувала яєць:

На внутрішньому ринку повітовими союзами було продано 13 870 скринь яєць.

Збуто худоби до беконарень і на крайовому ринку 8057 голів, зокрема до Відня було збуто 1 766 голів, гусей - 4459, іншої птиці 17 529 штук - загалом на суму 560 330 02 злотих, а також мила звичайного - 535 983 кг, туалетного - 5 108 кг, разом на 556 188 06 злотих. 1934 року було продано 541 091 кг мила, 1933 р. - 459 305 кг - бачимо, зростання продукції на 81 796 кг. 1935 року виробництво і збут мила «Центросоюзу» зросли порівняно з 1934 роком на 10,75%, звичайного мила було виготовлено на 57 474 кг більше, а туалетного - на 738 кг більше. [4].

У 1936 році фабрика виготовила 812 723 кг мила, а саме звичайного мила 806 112 кгі 6 611 кг мила туалетного. Як бачимо, кожного року показники зростали.

Щодо навивання ниток, то продукція порівняно з 1933 р. зросла на 17,8%, упродовж звітного року ціни знизилися з 9 до 32%. За 1934 рік виготовлено 30 593 котушок ниток різної величини - на 1 230 котушок більше, ніж у 1933 році. Розглянемо дані за 1935 рік. У 1935 році через «Центросоюз» кооперація реалізувала 1710 тонн різних рослинних продуктів, а саме: 250 тонн вівса, 255 тонн жита, 195 т пшениці, 180 т ячменю, 112 т проса. Продукцію експортували окружні союзи таких міст як: Борщів, Бучач, Копичинці, Сокаль, Тернопіль, Збараж, Жовква, Теребовля. Звичайно, це було ще дуже малою частиною того, що міг реалізувати «Центросоюз», але й ця мала частина впливала на ціни в краю. 15 союзів мали свої магазини. Кооперативний збут не міг обмежуватися лише експортом, доцільніше було налагодити збут на внутрішньому ринку, який звільнив би село від посередників. Внутрішній ринок був неорганізований, велику перешкоду становили магістрати та волосні управи, які трактували справи під кутом власного інтересу. Податки та оплата транспорту значно здорожували збут, але все ж таки експорт був регулятором цін на внутрішньому ринку. Також «Центросоюз» налагодив реалізацію конопель та льону, було перепродано 30 тонн цих продуктів. [5].

Таблиця 2. Також через «Центросоюз» перепродано у 1934 - 35 роках рослинних продуктів:

Значить, у 1935 році збут збіжжя і фасолі реалізовано на 975 тонн більше, а це 191,26%, картоплі - на 345 тонн, а це 75,82%. Отже, збут сільськогосподарської продукції значно зріс, а це означає, що зросло виробництво власної продукції.

У 1935 році через «Центросоюз» збували продукцію окружні союзи таких міст: Збараж, Копичинці, Сокаль, Бучач, Тернопіль, Борщів, Теребовля, Жовква, Золочів. Експорт яєць за кордон у 1935 році зменшився на 1926 скринь через різні перешкоди, зате значно зріс збут яєць на внутрішньому ринку. З експорту яєць отримано:

у1934 році 1 523 044 55 зл.

у 1935 році 1 735 500 35 зл.

Тобто у 1935 році від експорту яєць отримано на 212 455 80 злотих більше.

Протягом 1936 року стрімко розвинувся кооперативний збут збіжжя, квасолі, олійних рослин. Цей збут зосереджувався в окружних союзах, які мали свої магазини. Якщо порівняти дані, то побачимо, що в 1934 році через «Центросоюз» кооперація реалізувала збіжжя, квасолі, олійних рослин тільки 515 тонн, а у 1935 - 1 500 тонн, у 1936 році - 21 534 тонни. Найбільше цих продуктів реалізували через «Центросоюз» окружні союзи в Борщеві - 815 тонн, у Сокалі - 719 тонн, в Бучачі 375 тонн, в Городенці - 365 тонн, в Золочеві - 334 тонни, Рогатині - 310 тонн. Таким чином, об'єднана в «Центросоюзі» закупівельно-збутова кооперація стала в 1936 році поважним чинником на краєвій біржі. Також кооперація через «Центросоюз» доставляла жито й овес для армії понад 900 тонн. [6]. Навчання працівників, розбудова магазинів, пізнання ринків збуту, налагодження торговельних відносин дало кращий результат у порівнянні з минулими роками.

Зростання продукції у 1935 році становило 60 452 кг, або 11,6% а в 1936 р. - 211 180 кг, або 35%.

Таблиця 3. Товарні обіги становили

Кількість працівників на фабриці мила постійно зростала. Якщо в 1934 році працювало 2 урядовці та 14 робітників, то у 1935 р. число працівників зросло до 16, а в 1936р. - до 20 осіб. Вищенаведені дані свідчать про повну життєздатність кооперативної форми виробництва.

Таблиця 4. Обіг споживчого відділу характеризують дані, які постійно зростали, а саме:

Цілісну картину розвитку споживчої ділянки «Центросоюзу» може дати лише статистичне порівняння збуту товарів. Розглянемо декілька важливих для покупців товарів:

Таблиця 5.

Обіги зростали завдяки раціональній роботі підбудов, а також деякою мірою завдяки збільшенню закупівлі товарів членами кооперації. Річний збут цукру цієї кооперації в 1935 році становив 300 вагонів. Споживчий відділ охоплював своїм збутом до 99% усіх товарів, які мали попит на селі. У 1936 році споживчий відділ «Центросоюзу» мав чималі труднощі в доставці колоніальних товарів, таких як, чай, кава та інші, з огляду на обмеження імпору цих товарів. «Центросоюз», як найбільша крайова централя, отримав дозвіл на імпорт цих товарів тільки нарівні з львівськими гуртівниками. «Центросоюз» із кожним днем поширював збут сільськогосподарських продуктів, а саме збіжжя, олійних рослин, ріпаку, картоплі й кукурудзи, гречки, овочів та городини. Якщо йдеться про збут збіжжя в 1937 році, то було продано 33 487 тон за 8 254 368 злотих, у попередньому році збуто 10 726 тонн на суму 1 614 450 злотих. Торги «Центросоюзу» у 1937 році становили 15% усіх обігів на львівській біржі. Звертали пильну увага на організацію збуту овочів та городини на промислових ринках Заходу, з цією метою активно розбудовували склади для продукції. Загальні обіги «Центросоюзу» в 1937 році зросли до 35 мільйонів злотих проти 19 мільйонів у 1936 році, зокрема збутові обіги зросли до 17 мільйонів злотих проти 6 376 тис. злотих у 1936 році, обіги з постачання зросли до 15 990 тис. злотих проти 11 441 тис. злотих у 1936 році. Обіги продукції зросли до 1950 тис. злотих проти 1506 тис. злотих у 1936 році. На кінець 1937 року окружні союзи мали вже 21 власний магазин, а всіх закупівельних пунктів було 53. Кількісно збут збіжжя зріс у 1937 році на 143 %, а у вартості в злотих - на 244%. «Центросоюз» обслуговував у 1937 році через свої гуртові склади у Львові, Бібрці та Городку 119 кооперативів для загальної закупівлі та збуту. Усі вони мали 151 крамницю. У Львові на складі закуповували товар 65 кооперативів, у Бібці - 32, а в Городку - 22. Також на майбутні роки планувалося поширити кооперативне скуповування прядива, овочів, організацію домашнього промислу. Не занедбував «Центросоюз» у своїй діяльності культурно-освітньої праці - підтримував «Просвіту», «Рідну Школу», українське мистецтво, наукове життя, фінансував також агрономічну працю «Сільського Господаря». [7].

Розглянемо дані про кількості працівників у «Центросоюзі». На кінець 1937 року в «Центросоюзі» працювало 160 осіб, з яких було 3 члени управи, 2 заступники, 92 урядовці, 63 робітники.

Загальне число членів кооперації:

1934 рік 12 109 осіб

1935 рік 12 423 осіб

1936 рік 14 037 осіб

Число працівників «Центросоюзу»:

1933 рік 70 осіб

1934 рік 65 осіб

1935 рік 85 осіб

1936 рік 125 осіб

1937 рік 160 осіб

Із вищенаведеного видно, що стосовно до 1936 року загальне число працівників зросло на 35 осіб, тобто на 28%. За п'ятиріччя кількість працівників зросло на 90 осіб, тобто на 146,5%, отже більше ніж удвічі. У відсотках це виглядало так: у 1934 році - працівників збільшилося на 7,69%, 1935 р. - на 30,77%, 1936 р. - на 47,5%, 1937 рік - 28,0%. Серед урядовців було 15 осіб, або 16,3% з вищою освітою, 48 осіб, або 52,18% із середньою освітою та з однорічною торгівельною школою, 29, або 31,53 %, з середньою освітою. Експорт яєць у 1937 році збільшився на 21,27%, в грошах - на 41%. Значить, конь'юнктура була сприятлива, ціни високі. Через «Центросоюз» у 1937 році було продано товарів на 3 391 193 31 зл., а в 1936 році - на 2 402 801 00 зл., грошовий надлишок становив 988 400 000 зл. В експорті брали участь: Рогатин - 55 вагонів, Копичинці - 47,5 вагонів, Бучач - 44,5 вагонів, Теребовля - 39, Тернопіль - 38,5 вагонів, Збараж - 36 вагонів. [8].

Висновки

Отже, аналізуючи організаційно господарську діяльність «Центросоюзу» у міжвоєнний період, можна зробити висновки, що розвиток кредитної системи кооперації набувало розвитку, хоч малими темпами, але все ж рухалось вперед. Створення власної кредитово-фінансової системи було по глибоким переконанням першою складовою продуктивної праці кооперації. В об'єднаній кооперації зламалася психологія раба, відбувалася боротьба тільки за незалежне існування українського народу. В кооперативних установах народ виховувався на господаря своєї землі. Український господар ставав громадянином. Почуття громадських обов'язків поневоленого українського народу було першою і головною умовою його перебудови на справжню незалежну націю.

Список використаних джерел

1. Витанович І. Історія українського кооперативного руху.: Нью-Йорк, 1964. С 397.

2. О.Луцький //Господарсько-кооперативний часопис, 1925. Ч. 2. - С. 2

3. Торги кооператив РСУК у 1925-31 рр. //Господарсько- кооперативний часопис, 1925. Ч. 1(2). - С. 1

4. Збут мила Центросоюзу //Господарсько-кооперативний часопис, 1936. Ч. 3 . - С. 4

5. Краєва нарада Окружних союзів «Центросоюзу»// Господарсько-кооперативний часопис, 1935. Ч. 1 . - С. 3

6. Збут рослинних продуктів через «Центросоюз» // Господарсько-кооперативний часопис, 1937. Ч. 1 . - С. 3

7. Загальні Збори Центросоюзу //Господарсько-кооперативний часопис, 1938. Ч. 36 . - С. 7

8. Кооперативний збут живини Центросоюзу у 1937 році // Господарсько-кооперативний часопис, 1938. Ч. 21 . - С. 5

Размещено на Allbest.ru