Анна Валентинович: доля українки, яка змінила долю Польщі

Размещено на http://allbest.ru

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

Анна Валентинович: доля українки, яка змінила долю Польщі

Телегуз Андрій Володимирович, кандидат історичних наук,

доцент кафедри історії України, етнології та краєзнавства

В історії Польщі були і є українці, які долучились до розвитку цієї сусідньої країни в багатьох сферах життєдіяльності. Окремо слід приділити увагу постатям, що розвивали громадянську культуру, як вищий ступінь політичної культури. Громадянську культуру можна розуміти як орієнтацію громадян у державних справах і широку соціальну участь. До компонентів цієї культури також належать довіра та співпраця, а також комунікативні навички. В умовах соціальних змін, пов'язаних із посткомунізмом, головним чином таких як: оцінка різноманітності, зростання значення ЗМІ, зростання ролі споживання, проблеми з ідентичністю, виникає потреба в переозначенні громадянської культури та переартикуляції її конститутивних компонентів. Це має значні наслідки для сучасної громадянської освіти. Найкращим способом задоволення вимог і потреб новітньої громадянської освіти є приклад життєдіяльності, світовідчуття та світосприймання особистостей, що змінюють життя колективів і суспільств.

В історії українського і польського народів є особистості, які мають беззаперечну шану й авторитет. У новітній історії такою є Анна Валентинович, яку в Польщі називають «Мати Солідарності» або «Анна Солідарність». Це українка, що змінила країну, у якій жила.

Загалом, біографія Анни Валентинович - це історія Польської Народної Республіки. У ній, як лінза, фокусується образ обману та беззаконня комуністичної влади, так і суть помилок, які сприяли зриву спроб опору. Доля А. Валентинович дуалістично типова як для бездержавних українців на чужині, так і для багатьох польських робітників. Що її особливо вирізняло серед сучасників - це надзвичайна, через її силу характеру, мудрість і чесність. Життєпис А. Валентинович схожий на збірний портрет дисидентів і опозиціонерів, які встають з колін на повстання проти комунізму. Навіть якщо вона усвідомлювала це, вона ніколи публічно не згадувала про свою знамениту роль у революції «Солідарності».

Анна Валентинович народилася 15 серпня 1929 р. в уже неіснуючому хуторі, який належав селу Сінне (тепер - Садове) на Волині в не дуже заможній, українській селянській родині Любчиків - Назара і Приськи. «У дитинстві вона загубила батьків і брата, який фактично був заарештований Совітами і за співпрацю із ОУН був засуджений на 15 років таборів (на волю вийшов після смерті Сталіна, на Україну йому дозволили повернутися лише через кільканадцять літ)» [1]. «Виховувалася із п'ятьма братами і сестрами, встигла закінчити чотири класи загальної школи в Сінному. Пізніше вже не могла продовжувати навчання, бо німці під час війни закрили місцеву школу» [1]. Після трагічних подій у сім'ї, шляхетська родина Прушинських прийняла на роботу малу Анну, а згодом вони разом переїхали до Польщі. Незабаром А. Валентинович переїхала в околиці Гданська, де працювала на фермі, згодом у пекарні та на маргариновому заводі.

1950 р. вона вступила на курси зварювальника і розпочала трудитися на Гданському суднобудівному заводі. Вона швидко стала лідером, зробивши в перший рік 270 відсотків плану. Її фотографії потрапили в газети. У нагороду, як члена комуністичного польського союзу молоді, її відправляють на молодіжний з'їзд до Берліна. Однак незабаром вона передала своє посвідчення до Спілки польської молоді та вступила до Ліги жінок. Як активістка вона боролася за права робітників. Саме тоді почалися її неприємності зі службою безпеки ПНР. Її викликали на попереджувальні бесіди. Напружена праця зварювальника підірвала її здоров'я. Могла піти на пенсію по інвалідності, але не хотіла. Стала кранівником. Уперше її звільнили з роботи 1968 р., коли вона вимагала пояснень щодо розкрадання грошей із фонду допомоги Гданського суднобудівного заводу. Проте на її захист став весь колектив відділу W-3, де вона працювала. Під час протесту робітників у грудні 1970 р. вона готувала страви для страйкарів. У січні 1971 р. вона була обрана делегатом для зустрічі з Едвардом Гіреком, першим секретарем ЦК Польської об'єднаної робітничої партії.

1978 р. в її житті стався перелом. Вона стала одним із співзасновників Вільних профспілок Польщі. Її квартира була контактною точкою профспілки. А отже постійно переслідувала служба безпеки ПНР: затримання на 48 годин, обшуки, погрози звільнення. 8 серпня 1980 р. погрозу було здійснено. За п'ять місяців до досягнення А. Валентинович пенсійного віку її звільнили з роботи. Тоді ніхто не думав, що це рішення змінить історію Польщі та світу [3, 24]. 14 серпня розпочався страйк, який розпочав революцію «Солідарності». Першим пунктом вимог було повернення А. Валентинович до роботи. На прохання робітників її привезли на суднобудівний завод на машині директора. І це був ще один поворотний момент в історії Польщі. Саме тоді Лех Валенса, Анна Валентинович та інші жінки переконали робітників проводити «окупаційний страйк на корабельні», який за декілька днів перекинувся на більшість підприємств Гданська і всієї Польщі [3, 24]. валентинович польща солідарність українка

А. Валентинович відігравала провідну роль у антикомуністичному русі поляків, відмовившись від керівництва на користь Л. Валенси, упродовж 80-х рр. ХХ ст. За що була декілька разів арештована, та від своїх принципів не відмовлялась. Не відмовлялась від них і після повалення комуністичного режиму та формування демократичної влади.

Не відмовилась вона і від своїх рідних та України. Починаючи з 1996 р. щороку приїздила на Батьківщину. Але загинула в дивній катастрофі польського президентського літака 10 квітня 2010 р. поблизу Смоленська [2].

Анна Валентинович - це особистість, якій не була байдужою доля людини, доля країни. Вона завжди говорила правду, не зважаючи на її гіркоту. Загибель А. Валентинович - це втрата й Польщі, й України. Адже свої останні роки, після єднання з українською родиною, вона жила на дві країни. Завдяки небайдужим журналістам вона відкрилась для нас як свідомий громадянин та історична постать, що вплинула на зміни політичної культури цілої країни, завдяки своїм життєвим і моральним принципам.

Література

1. Галагіда І. Українська мати польської Солідарності. Невідоме дитинство Анни Валентинович // Історична правда. URL : https://www.istpravda.com.ua/articles /2016/09/8 /149190/ (дата зверн. 18.11.2021).

2. Одарченко В. В авіакатастрофі під Смоленськом загинула українка, доля якої колись змінила долю Польщі. URL : https://www.radiosvoboda.Org/a/2012550.html (дата зверн. 18.11.2021).

3. Телегуз А. В. Антитоталітарна демократична революція «Солідарності» на тлі суспільно-політичної та економічної кризи комуністичного режиму (1980-1990 рр.). Київ : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012. 194 с.

4. Телегуз А. В. Генеза громадянського руху «Солідарність» від організації із захисту прав робітників до політичної сили загальнодержавного значення у Польщі в 1980-1981 рр. // Історія України. 2009. № 45. С. 3-7.

Размещено на Allbest.ru