Іван Пулюй: роль і значення у науковій спадщині України та світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Іван Пулюй: роль і значення у науковій спадщині України та світу

Райківський Ігор Ярославович доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України і методики викладання історії, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника м.Івано-Франківськ

Сухий Олексій Миколайович доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів

Анотація

пулюй український вчений

Стаття висвітлює життя та спадщину видатного українського вченого Івана Пулюя, який залишив неоціненний внесок у розвиток природничих і стислих наук. Наукова діяльність І. Пулюя, що розпочалася з 1874 року, була надзвичайно плідною, привертаючи увагу вчених по всій Європі. В праці описуються його значні досягнення і винаходи. Зацікавлення Пулюя не обмежувалось лише наукою; він також був активним громадським діячем, що відстоював права українського народу, зокрема у сфері освіти та мови.

Підкреслює значення роботи Пулюя не тільки як перекладача, а й як активного учасника культурного та наукового життя, засновника Наукового товариства імені Шевченка, який вбачав у публікації україномовних перекладів важливий засіб для підвищення інтересу українців до власної мови та культури, а також можливість представити Україну на міжнародній арені. Також аналізуються сучасні виклики для науково-популярних видань в Україні та важливість підтримки наукового контенту українською мовою. Доведено, як зусилля окремих осіб, на кшталт І. Пулюя, можуть сприяти великим змінам у розвитку освіти та науки, наголошуючи на актуальності його підходів у сучасних умовах.

Проаналізовано досягнення І. Пулюя в області рентгенівських променів, радіометрії та досліджень фізичних властивостей газів і парів. Аналізуються ключові роботи Пулюя, які виокремлюють його внесок у розуміння виникнення та фотографічної дії рентгенівських променів, а також його передбачення щодо їхнього потенціалу в медицині. Зокрема, акцентується на експериментальній роботі з фосфоресцентною лампою власного виготовлення та гіпотезі про природу рентгенівських променів як явище ефіру. Також обговорюється дослідження Пулюя про внутрішнє тертя парів різних речовин та сумішей газів, зокрема залежність коефіцієнта внутрішнього тертя парів етеру від абсолютної температури та вплив молекулярної ваги на коефіцієнт тертя газових сумішей. Ці відкриття підкреслюють значний внесок Пулюя у фізику газів і розширення знань про їх властивості.

Ключові слова: історія науки, Галичина, науково-освітній простір, природничі науки, стислі науки, українська мова.

Abstract

Raikivskyi Ihor Yaroslavovych Doctor of Historical Sciences, Professor, Head of the Department of History of Ukraine and Methods of Teaching History, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

Suchyj Oleksij Mykolayovych Doctor of Historical Sciences, Professor, Head of the Department of Modern History of Ukraine named after Mykhailo Hrushevskyi, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv

IVAN PULUJ: THE ROLE AND SIGNIFICANCE IN THE SCIENTIFIC HERITAGE OF UKRAINE AND THE WORLD

The article highlights the life and legacy of the outstanding Ukrainian scientist Ivan Puluj, who made an invaluable contribution to the development of natural and condensed sciences. Ivan Puluj's scientific activity, which began in 1874, was exceptionally fruitful, attracting the attention of scholars across Europe. The work describes his significant achievements and inventions. Puluj's interests were not limited to science; he was also an active public figure advocating for the rights of the Ukrainian people, particularly in education and language.

The importance of Puluj's work as not only a translator but also an active participant in the cultural and scientific life, the founder of the Shevchenko Scientific Society, is underscored. He saw the publication of Ukrainian-language translations as a crucial means to increase Ukrainians' interest in their own language and culture, as well as an opportunity to present Ukraine on the international stage. The article also analyzes contemporary challenges for popular science publications in Ukraine and the importance of supporting scientific content in Ukrainian. It is demonstrated how the efforts of individuals like I. Puluj can contribute to significant changes in the development of education and science, emphasizing the relevance of his approaches in modern conditions.

Puluj's achievements in the field of X-rays, radiometry, and research into the physical properties of gases and vapors are analyzed. Key works of Puluj that highlight his contribution to understanding the generation and photographic action of X-rays, as well as his predictions regarding their potential in medicine, are discussed. Particular attention is given to his experimental work with a homemade phosphorescent lamp and the hypothesis about the nature of X-rays as an ether phenomenon. Puluj's research on the internal friction of vapors of different substances and gas mixtures, particularly the dependency of the coefficient of internal friction of ether vapors on absolute temperature and the impact of molecular weight on the friction coefficient of gas mixtures, is also discussed. These discoveries underscore Puluj's significant contribution to the physics of gases and the expansion of knowledge about their properties.

Keywords: history of science, Galicia, scientific-educational space, natural sciences, condensed sciences, Ukrainian language.

Постановка проблеми полягає у вивченні і висвітленні життєвого шляху та спадщини видатного українського вченого, чиї дослідження та досягнення суттєво вплинули на розвиток природничих і стислих наук. Його невтомна праця та інноваційний підхід до наукових досліджень в галузі рентгенівських променів, радіометрії, а також дослідження фізичних властивостей газів і парів, відкрили нові перспективи для подальших досліджень. Крім того, активна громадська позиція Пулюя та його внесок у розвиток української мови та культури, зокрема через роботу в Науковому товаристві імені Шевченка та створення наукової термінології, підкреслюють його значення як вченого та громадського діяча. Зв'язок цієї проблеми з важливими науковими чи практичними завданнями полягає у підтримці та розвитку наукового контенту українською мовою, забезпеченні доступу до наукових відкриттів для ширшого кола дослідників, а також у сприянні інтеграції української науки в міжнародний науковий простір. Враховуючи сучасні виклики, зокрема необхідність поширення наукових знань та підтримки наукових досліджень, вивчення життя та робіт таких вчених, як Іван Пулюй, може слугувати натхненням для майбутніх поколінь учених та сприяти розвитку наукових досліджень в Україні та за її межами. На порозі нового століття, коли світ стояв на межі технологічних та культурних змін, Іван Пулюй, визначний український вчений, відігравав ключову роль у формуванні наукової думки та культурного розвитку України. Ця стаття має на меті розкрити багатогранність діяльності, яка охоплює створення української наукової термінології, ретельну роботу над перекладами важливих творів, та його внесок у розвиток української культури та освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, присвячених Івану Пулюю, виявляє інтенсивну працю дослідників над вивченням його життя та наукової спадщини. Зокрема, значний внесок у розуміння життя та діяльності Пулюя зробили Р. Цегельського "Др. Іван Пулюй як науковий дослідник", а також Гайда Р. і Пляцко Р. у нарисі "Іван Пулюй. 1845-1918: Життєписно- бібліографічний нарис" . Ці роботи подають детальний огляд життя вченого, його наукових досягнень та впливу на розвиток науки. Окрім цього, стаття І. Шаров у своїй книзі "Пулюй Іван Павлович: 100 видатних імен України" висвітлює його роль у науковому дослідженні, підкреслюючи значення його робіт у десятиліття після його смерті.

Мета статті полягає у всебічному вивченні та аналізі життєвого шляху, наукової діяльності та громадської роботи Івана Пулюя, українського вченого, педагога і громадського діяча, який зробив значний внесок у розвиток природничих та стислих наук на зламі ХІХ-ХХ століть. Стаття покликана висвітлити роль Пулюя у формуванні наукової думки, його досягнення в області дослідження рентгенівських променів, радіометрії, фізичних властивостей газів і парів, а також внесок у розвиток української мови та культури. Особливу увагу приділено його діяльності в Науковому товаристві імені Шевченка та зусиллям щодо створення наукової термінології українською мовою. Метою статті є також підкреслення важливості наукових відкриттів Пулюя для сучасної науки, освіти та культури, а також їх значення для підтримки та розвитку наукового контенту українською мовою. Через призму життєпису та діяльності Івана Пулюя, стаття має на меті надихнути майбутні покоління учених та дослідників на нові відкриття та зміцнити зв'язок між історією української науки та сучасними науковими дослідженнями.

Виклад основного матеріалу

Пулюй, визнаючи значення мови як фундаменту національної ідентичності та засобу наукового пізнання, звертався до сучасників із закликами до співпраці у важливій справі створення української наукової термінології. Приєднання Пулюя до Наукового товариства ім. Шевченка стало визнанням його внеску у розвиток української науки та культури. Його ініціатива щодо створення великого словника підкреслює стратегічний підхід до наукової роботи, що мала на меті не лише задовольнити потреби сучасників, але й слугувати майбутнім поколінням.

Робота, що охоплює вивчення рентгенівських променів, внесок у розробку радіометрів, дослідження фізичних властивостей газів і парів, та піонерські розробки в області освітлювальної техніки, заслуговує на детальний аналіз та високу оцінку. Через свої праці, Пулюй не лише відкрив нові горизонти для наукових досліджень, а й заклав основи для майбутніх технологій, які сьогодні вважаються невід'ємною частиною сучасної науки та медицини. Робота розкриває передбачливість та інноваційний підхід, який дозволив йому вийти за межі наукових знань свого часу та зробити відкриття, що продовжують впливати на науковий світ. Окрім технічного аналізу наукових досягнень Пулюя, стаття також прагне висвітлити його роль як освітнього діяча, що сприяв популяризації наукових знань серед широких верств населення та зробив значний вклад у розвиток науково-освітнього простору українців. Через призму його робіт ми зможемо краще зрозуміти, як особистісні якості вченого, його непохитна віра у науку та невтомна праця відкривають нові шляхи для розвитку суспільства і культури.

2 лютого 1845 року у Гримайлові, що на Галичині, світ побачив Івана Пулюя, сина заможного міського голови, який обіймав свою посаду з 1861 по 1865 рік [1]. Його освітній шлях пролягав через тернопільську гімназію, де він успішно завершив навчання у 1865 році. В період Польського національного відродження в 1863 році, Пулюй ініціював створення у Тернополі спільноти з Володимиром Ганкевичем та іншими однодумцями, метою якої було поглиблення знань про українську історію та культуру та підтримка журналу "Мета". Завершивши гімназію, Пулюй продовжив освіту у Віденському університеті, де, окрім теології, захоплювався математикою, фізикою та астрономією. Його студентські роки ознаменувалися заснуванням товариства українських богословів та ініціативою створення "Січі" у 1868 році. У відповідь на москвофільські настрої, які домінували у Галичині та принижували українську мову та культуру, Пулюй вклав чимало зусиль у переклад геометрії та створення молитовника українською мовою. Ці дії стали його внеском у зміцнення української національної ідентичності та культурного відродження [2].

У 1876 році Іван Пулюй успішно захистив докторську дисертацію на тему "Вплив температури на внутрішнє тертя газів", завдяки чому отримав науковий ступінь доктора фізики від Університету Страсбурга. Після повернення до Відня в період з 1876 по 1883 роки він виконував обов'язки асистента та приват-доцента на кафедрі Віденського університету [3].

Після електротехнічної виставки у Відні в 1883 році інновації Пулюя привернули широку увагу, що призвело до пропозиції від відомого промисловця Верндла, власника популярної в Європі компанії, перебратися до міста Штайра в Австрії. Так, у 1883-1884 роках Пулюй виступав як консультант та керівник на фабриці освітлювальних ламп, розроблених ним самим, де він сприяв успіху електротехнічної виставки в Штайрі влітку 1884 року. Визнання його досягнень швидко набуло урядового рівня, і за запрошенням Міністерства освіти Австро-Угорщини, вже восени того ж року Пулюй зайняв посаду професора експериментальної і технічної фізики у Німецькій вищій технічній школі в Празі. Там він не тільки викладав фізику, а й проводив окремий курс з електротехніки, розробляючи детальний план наукових досліджень для Празької політехніки [4].

У роки 1880-1882 його значні праці, присвячені вивченню катодних променів, були опубліковані в "Записках Віденської академії наук" та викликали значний інтерес серед наукової спільноти.

Присвятив себе викладацькій діяльності у Віденському університеті, а з 1884 року -- викладав у Празькому політехнічному інституті, де також обіймав посаду ректора. Його наукові інтереси охоплювали молекулярну фізику та електротехніку, включаючи дослідження електричних розрядів в газах і дослідження рентгенівських променів [4]. Він був нагороджений на Всесвітній виставці в Парижі за свій прилад для вивчення механічного еквіваленту тепла, а його роботи з холодного світіння отримали визнання на виставці в Штаєрі. Він також зробив значний внесок у розвиток електротехнічної освіти, будівництво електростанцій та був автором багатьох наукових та науково-популярних праць. У 1888-1889 навчальному році Пулюя було обрано ректором цього навчального закладу, а в 1890 році він став деканом машинобудівного факультету.

Монографія Пулюя, що зосереджена на дослідженнях катодних променів, у 1889 році була опублікована Лондонським фізичним товариством англійською мовою як частина серії "Physical Memoirs", що представляє ключові наукові досягнення, виконані за межами Великобританії. Роботи Пулюя з катодних променів відіграли вирішальну роль у здійсненні подальших відкриттів у сфері класичної фізики, зокрема виявлення рентгенівських променів у 1896 році та електрона у 1897 році. Його внесок у фізичні науки кінця 19 століття отримав широке визнання та відображений у фундаментальних працях, де ім'я Пулюя внесено до "Зали слави" поруч із іншими видатними діячами фізики [3].

В останні десятиліття 19 століття, спостерігалося зростання опору проти москвофілії серед української спільноти, яке негативно впливало на освітню сферу та культурне середовище. Важливу роль у цьому процесі відіграли літературні твори Тараса Шевченка та активність культурних організацій, що сприяли розповсюдженню ідей національного відродження. Іван Пулюй, відомий вчений і громадський діяч, став одним із ключових фігур у цьому русі, зокрема через його зусилля у збереженні та розвитку української мови. Співпраця Пулюя з Пантелеймоном Кулішем, визначним представником літературного руху, спрямовувалася на переклад священних текстів українською мовою. Після зустрічі з Кулішем у 1869 році, Пулюй розробив молитовник для українських солдатів, що був виданий у Відні. Проте ця ініціатива зіткнулася з опором з боку консервативних релігійних кіл, які намагалися заборонити та навіть знищити рукопис.

Незважаючи на ці перешкоди, Пулюй не припиняв свою діяльність і опублікував оновлений молитовник за власні кошти. Його непохитна відданість українській культурі та мові, а також активна участь у суспільному житті, віддзеркалюють глибоке зобов'язання перед ідеєю національного самовизначення і відродження України.

Іван Пулюй пішов з життя у січні 1918 року, залишивши після себе вдову та п'ятьох дітей. Його шлюб тривав з 1884 року. Різнобічний досвід, набутий Пулюєм протягом життя, значно вплинув на його наукові досягнення. У 1870х роках, на початку своєї кар'єри, він працював у фізичних лабораторіях професорів Лянґа у Відні та Кундта у Штрасбурзі, досліджуючи питання, пов'язані з теорією газів, що була вельми популярною на той час. Окрім того, Пулюй викладав кінетичну теорію газів і термодинаміку у Віденському університеті, акцентуючи на дослідженнях внутрішнього тертя газів, їх сумішей та дифузії пар.

Видатний науковець у галузі фізики та електротехніки, Іван Пулюй, зіграв ключову роль у одному з найбільш значних відкриттів людства - розробці "Х"-променів, і він створив перші якісні зображення, використовуючи цю технологію. Вчений здійснював свої дослідження "Х"-променів, використовуючи спеціально розроблені ним вакуумні трубки. Він також приділяв увагу питанням молекулярної фізики, а також дослідженню властивостей та суті катодних променів. І. Пулюй був одним з перших, хто повторив експерименти Вільгельма Рентгена з використанням рентгенівських променів, але зробив це незалежно та розробив власний метод генерації цих променів, який був більш ефективним. Його робота допомогла покласти основу для медичного застосування рентгенівських променів. Пулюй розробив декілька винаходів, пов'язаних з електротехнікою, включаючи поліпшення для електричних ламп та генераторів. Він також займався дослідженнями в області електромагнетизму, що сприяло розвитку цієї галузі.

У 1884 році Іван Пулюй увійшов у шлюб з Катериною-Йосифою-Марією Стозіцькою, студенткою Віденського університету. Церемонія вінчання відбулася в греко-католицькому храмі святої Варвари у Відні. У їхній родині народилося шестеро дітей: три дочки - Наталка, Ольга та Марія, та троє синів - Олександр, Юрій і Павло, які обрали собі різні життєві та професійні шляхи. З огляду на відсутність українських навчальних закладів у Празі, Пулюй під час літніх місяців організовував навчання української мови для своїх дітей, залучаючи до цього вчителів з України та розміщуючи оголошення в львівській газеті «Діло». Після смерті Пулюя двоє його синів, Павло і Юрій, продовжили навчання у Львові, українській гімназії. Олександр, найстарший син, у віці сімнадцяти років долучився до Січових стрільців і воював у складі Української галицької армії до 1920 року. Під час Другої світової війни він активно долучився до діяльності ОУН в Україні, а після війни працював у кіноіндустрії Австрії [2].

Пулюй був активним у науковій освіті, працюючи професором у Львівській політехніці, де він викладав фізику та електротехніку. Він також написав ряд наукових праць та книг, спрямованих на популяризацію науки серед широких мас.

Переклад релігійних текстів з давніх мов був одним з улюблених занять Івана Пулюя. У співпраці з Пантелеймоном Кулішем, видатним істориком, письменником, етнографом, перекладачем, та Іваном Нечуй-Левицьким, відомим письменником, Іван Пулюй здійснив перший переклад Біблії на українську мову, включаючи Новий та Старий Заповіти [5].

Іван Пулюй не просто науковець; він є символом наукового прогресу та інновацій в Україні. Його праця відображає непохитну відданість розвитку науки та освіти, а також прагнення застосовувати наукові знання для поліпшення життя людей. У контексті сучасних викликів та війни, яку зараз переживає Україна, його спадщина нагадує про значення науки, технологій та освіти для подолання труднощів та побудови майбутнього.

Життєвий шлях Івана Пулюя більшою мірою проходив поза межами України, однак своїми думками, діяннями та співчуттями він завжди залишався зі своїм народом, підтримуючи його аспірації та збільшуючи його гідність. Нині ім'я Івана Пулюя, науковця світового рівня, виходить із небуття, стаючи символом інтелектуальної сили українського народу та показником майбутніх досягнень нашої країни.

Розглядаючи праці Івана Пулюя, потрібно підкреслити "Нові і змінні зорі" де розширює рамки астрономічних досліджень, включаючи філософські роздуми про життя, смерть, і непостійність часу, акцентуючи на важливості вивчення природних законів для покращення людського життя. Водночас, у виданні "Непропаща сила", він звертається до ключового принципу збереження енергії та матерії.

У роботі "Іван Пулюй-великий патріот України" висвітлює менш відомі аспекти творчості Пулюя, його внесок у національне та культурне відродження України. Особливо підкреслюється період 1880-х років, коли Пулюй зосереджується на дослідженні електричних явищ та внеску в розвиток електротехніки, що підтверджує його роль як піонера в цій області [3].

Іван Пулюй був зосереджений на розробці ідей, що передбачали майбутнє, працюючи не лише для свого часу, але й для наступних поколінь. Він надавав великого значення науковим перекладам, вважаючи, що таку роботу можуть виконувати лише ті, хто глибоко занурився у науку і досконало володіє мовою. У листі до Олександра Барвінського, студента "Громади" Тернополя, який у 1893-1896 роках став головою НТШ, він писав про важливість створення української наукової термінології і залучав до цього процесу інших членів НТШ. В іншому листі, датованому 28 жовтня 1893 року,

Пулюй звертався з проханням переглянути його переклад і за потреби запропонувати вдосконалення, що свідчить про його відкритість до співпраці та бажання досягнути якнайкращого результату у створенні української термінології. Таким чином, українські вчені - члени НТШ - активно працювали над розвитком наукової мови [6].

Наукове Товариство ім. Шевченка визнало Івана Пулюя своїм Повноправним членом у червні 1899 року. У своїй діяльності, зосередженій на створенні української термінології, та створення великого словника для цього, рекомендував залучити до цієї значної роботи якнайбільше осіб з України. З таким словником науковці могли б з легкістю та швидкістю формувати наукову термінологію. Коли рукопис Словника буде готовий, Пулюй пропонував звернутися до Петербурзької Академії Наук за фінансуванням видання, використовуючи кошти, зібрані Костомаровим для цієї мети [5].

Після відходу з життя Пантелеймона Куліша, інформація про який досягла Івана Пулюя через публікації Наукового товариства імені Шевченка, Пулюй вирішив повністю присвятити свій дозвілля ретельній роботі над редакцією перекладу Біблії, зокрема Старого Завіту. Він не лише редагував текст, але й займався його частковим перекладом заново, де це було потрібно. Задля допомоги у перекладі окремих фрагментів, Пулюй звернувся до Івана Нечуя-Левицького. Псалми були перекладені особисто ним, оскільки Куліш пропонував власну, віршовану версію. Окрім редакторської і перекладацької праці, Пулюй активно займався питаннями видання текстів. Це було неабияким викликом, враховуючи його насичений графік: роботу зі студентами, наукові дослідження та їхнє впровадження, а також забезпечення потреб великої родини.

Пулюй також висловлював занепокоєння змістом публікацій НТШ. В одному з листів до Олександра Барвінського, він критикував Товариство за надмірну увагу до перевидання старовини, ігноруючи роботи, які могли б принести більше користі для України, наприклад, переклади Шекспіра від Куліша. Після багаторічних спроб Пулюй досяг успіху, і переклади Шекспіра Кулішем були опубліковані [7].

Як учасник тернопільських і віденських "Громад" та засновник НТШ, Пулюй глибоко розумів значення перекладів Куліша для української культури і міжнародного визнання. Він бачив у публікації Святого Письма та творів Шекспіра українською мовою засіб для підвищення інтересу українців до власної мови та культури, а також спосіб показати світу існування української нації, що аспірує на незалежність. Ці переклади, на думку Пулюя, мали стати символічним "паспортом" України у світ вільних і незалежних держав.

Проникливість та передбачення Івана Пулюя дійсно вражають, особливо коли йдеться про значення освіти та науки для майбутнього України. У наш час, коли інформаційні потоки перевантажені, а доступ до знань став майже необмеженим завдяки інтернету, наявність якісних науково-популярних часописів для молоді набуває ще більшої ваги. Ці видання сприяють формуванню наукового світогляду, розвитку критичного мислення та вивченню української мови та термінології. Щодо конкретних часописів, як "Наука і суспільство" чи "Науковий світ", їхня відсутність або складнощі із забезпеченням виходу в світ стають певним сигналом для наукової спільноти та ширшого суспільства про необхідність підтримки та розвитку таких проектів. Важливо розуміти, що збереження та розвиток україномовного наукового та науково-популярного контенту вимагає спільних зусиль -- від написання статей до фінансової підтримки. Пулюй та його сучасники продемонстрували, що навіть у складних умовах можна зробити значний внесок у розвиток освіти та науки. Вони перекладали підручники, вірили у майбутнє українських навчальних закладів і працювали на передодні створення українського університету. Ці дії слугують нам прикладом того, як зусилля окремих осіб можуть сприяти великим змінам [8].

У другій половині 19 століття, період становлення кінетичної теорії газів став важливим моментом в історії фізики. Цей час ознаменувався видатними досягненнями вчених, таких як A. Kroenig, Clausius, Maxwell, Boltzmann та інших, які заклали основи цієї теорії і зробили значний внесок у її розвиток. Вони провели численні експерименти, які дозволили глибше дослідити властивості газів, такі як внутрішнє тертя та дифузію [9]. Іван Пулюй, працюючи у фізичних інститутах Відня, також зосередив свою увагу на цих питаннях. Під керівництвом професора Лянґа, він докладно вивчав внутрішнє тертя газів, використовуючи для досліджень інноваційні методики. Одна з його робіт, присвячена вивченню залежності внутрішнього тертя газів від температури, була опублікована в працях Віденської Академії Наук. Це дослідження Пулюя внесло важливий вклад у розвиток фізики, зокрема в кінетичну теорію газів, демонструючи, що коефіцієнт внутрішнього тертя газів залежить не від тиску, а від температури. Активно досліджував ці явища, використовуючи різні методи, включаючи транспіраційну та осциляційну методики, які допомагали точно виміряти швидкість перетікання газу через вузькі канали та спостерігати за затуханням коливань у газовому середовищі. Ці експерименти допомогли уточнити та розширити розуміння внутрішнього тертя в газах, що мало значне теоретичне та практичне значення для подальших досліджень у цій галузі [3].

Іван Пулюй розпочав свою наукову діяльність у фізичному інституті Віденського університету, де виконав свої перші значимі роботи, зосереджені на дослідженні внутрішнього тертя повітря та його залежності від температури. Ці дослідження були опубліковані під загальною назвою, що акцентує на вивченні цієї залежності. Наступні досліди Пулюя проводилися в Штрасбурзі під керівництвом професора Кундта, де він продовжив розвиток теми внутрішнього тертя газів. Пулюй також розширив свої дослідження на тему внутрішнього тертя парів та сумішей газів. Основним внеском Пулюя у цій області стало виявлення, що теоретичний підхід, що зв'язує коефіцієнт внутрішнього тертя повітря з температурою, не відповідає дійсним спостереженням. Цей висновок співзвучний з роботами інших вчених, таких як Maxwell і O. Meyer, які також вказували на невідповідність між теорією та експериментальними даними. В результаті своїх досліджень, застосувавши транспіраційний метод, Пулюй зміг точно визначити коефіцієнт внутрішнього тертя повітря при нульовій температурі. Далі Пулюй у своїх роботах звернув увагу на коефіцієнт совгання повітря по стінках рурки, демонструючи, що коефіцієнт внутрішнього тертя майже не змінюється і є дещо менший за попередньо визначене значення [10]. Ці результати були важливими для подальшого розуміння фізичних процесів і підкреслили значення емпіричних даних у наукових дослідженнях. У своїй третій дослідницькій роботі впровадив осциляційний метод для дослідження внутрішнього тертя в різних газах, включаючи кімнатне повітря, вуглекислий газ (CO2) і водень (H2), демонструючи, що залежність тертя від температури не є однаковою для всіх газів. Зокрема, він виявив різні температурні коефіцієнти для повітря, CO2 та H2, демонструючи їх варіабельність у залежності від типу газу [4].

І. Пулюй опублікував дві значущі роботи, присвячені дослідженню рентгенівських променів, де він описує їхнє виникнення та фотографічну дію. Він підтвердив, що рентгенівські промені генеруються в місцях, куди падають катодні промені, використовуючи для експериментів фосфоресцентну лампу власного виготовлення. Пулюй також передбачив можливість використання рентгенівських променів у медицині, зокрема в хірургії, та висловив передову для свого часу думку про природу рентгенівських променів як явище ефіру [11].

У додаткових дослідженнях Пулюй займався радіометрами, прагнучи з'ясувати принципи їхньої роботи. Він запропонував, що взаємодія між світловими променями та молекулами газу, які вдаряють по крилах радіометра, може зумовлювати їх рух. Ця робота додала розуміння до складних процесів, що відбуваються в радіометрі, та впливу світла та тепла на кінетичну енергію молекул. Дослідження в галузі фізики не лише проклали шлях для подальших наукових відкриттів, але й вказали на широкі можливості застосування фізичних явищ у різних областях знань.

В одному з наступних досліджень, присвяченому внутрішньому тертю парів різних речовин, Пулюй встановив, що для парів етеру коефіцієнт внутрішнього тертя лінійно залежить від абсолютної температури. Це відкриття мало значення для подальшого розуміння фізичних властивостей пар.

Також в одне з досліджень зосереджувалося на внутрішньому терті сумішей газів, зокрема суміші CO2 і H2, де він виявив, що коефіцієнт тертя суміші залежить від молекулярної ваги компонентів і їх часткових тисків. Його роботи показали, що додавання навіть малої кількості газу з більшою молекулярною вагою може значно збільшити коефіцієнт тертя суміші, підкресливши складність взаємодій у газових сумішах [3].

З результатів своїх дослідів над катодовими променями, Іван Пулюй розробив унікальну лампу для використання при високонапружених струмах, де катодові промені активізують окис тору. Це відкриття стало основою для публікації його роботи про електричні розряди в лампах при високих напругах. Пулюй також вніс важливі удосконалення у виробництво ламп із вугільними волокнами, що зазначено у його дослідженні про міцність та густину вугільних ниток. Його внесок у чисту фізику не обмежувався лише дослідженням катодових променів або розробкою освітлювальних приладів. Пулюй також розробив низку експериментальних методів та приладів, які стали корисними для викладання досвідної фізики у середніх та вищих навчальних закладах, охоплюючи різні аспекти фізики, включаючи акустику.

Одним з цікавих експериментів Пулюя було демонстрування інтерференції двох хвиль, що поширюються по паралельно розташованих шовкових шнурах, приєднаних до різних гілок камертону. Цей дослід ілюстрував взаємодію хвиль та їх здатність до інтерференції.

Інший його дослід стосувався візуалізації форми коливаючої струни за допомогою спеціального освітлення, створюючи об'єктивне зображення коливань. Такі експерименти не тільки сприяли кращому розумінню фізичних процесів, але й показали значення візуалізації у фізичних експериментах.

Дослідження Пулюя та його інновації у сфері фізики продемонстрували глибину його розуміння наукових явищ та його здатність втілювати теоретичні знання у практичні відкриття. Ці роботи підкреслюють його значний внесок у розвиток фізики та її дидактики.

Іван Пулюй, як голова електротехнічного товариства в Празі, активно виступав з лекціями на теми, що стосуються сучасних електротехнічних явищ та теорій, включаючи самоіндукцію, її вплив, методики вимірювань та теорію електронів. Його роботи були висвітлені у річниках журналу "Elektrotechnische Zeitschrift", де одна з лекцій, присвячена самоіндукції, була опублікована в повному обсязі, ставши взірцевим матеріалом для студентів електротехніки та фізики.

Пулюй також розробив безпечну телефонну станцію, захищену від високовольтних розрядів, що можуть потрапити на телефонні лінії через ушкодження ізоляції чи інші причини. Цей винахід був патентований у кількох країнах і знайшов широке застосування на залізничних станціях, в копальнях та електричних централях. Пулюй опублікував кілька робіт, присвячених цій тематиці, в тому числі опис безпечної телефонної станції та нововведень у телефонізації. Крім цього, Іван значний вклад у розвиток електричних централей в Празі, досліджуючи їхню ефективність та безпеку. Він публікував роботи, що аналізують електричні централі, зокрема централю фірми “Спіро і Сини”, наголошуючи на важливості інновацій та безпеки в електротехніці. Його дослідження та розробки мали значний вплив на електротехнічну галузь, підвищуючи її ефективність та безпеку [2].

Наукова спадщина Івана Пулюя є вражаючою за своєю продуктивністю та різноманіттям. З початку своєї кар'єри у 1874 році він регулярно публікував праці, в результаті чого загальна кількість його наукових робіт склала близько 50 німецькою мовою та 4 українською. Серед його робіт є значні популярно- наукові праці, зокрема "Непропаща сила" та "Нові і перемінні звізди", які мали кілька видань та вплив на широке коло читачів. Пулюй активно долучався до дискусій та розвитку фізики та електротехніки, виголошуючи багато лекцій та публікуючи статті з актуальних тем свого часу, включно з самоіндукцією та теорією електронів. Його робота не лише обмежувалася теоретичними дослідженнями, а й мала практичне застосування, зокрема у розробці безпечних телефонних станцій, що захищали від високовольтних розрядів.

Окрім технічних досягнень, Пулюй вносив вклад у суспільно-політичне життя, активно виступаючи на підтримку прав українців та ідеї створення незалежної України. Його діяльність у цьому напрямку засвідчує глибоку прихильність до свого народу та бажання сприяти його розвитку на всіх рівнях [12].

Пулюй залишив після себе значний внесок у розвиток наукових знань та технологій, а також у поліпшення становища українського народу. Його робота в області електротехніки, зокрема, визнана піонерською, що заслуговує на шану та пам'ять майбутніх поколінь. Ці відкриття Пулюя не лише збагатили розуміння фізики газів, але й внесли важливий вклад у кінетичну теорію газів, дозволивши краще зрозуміти поведінку різних газів та їх сумішей при різних умовах. Його дослідження підкреслюють важливість експериментальної роботи у встановленні основних фізичних законів.

Висновки

Іван Пулюй, відомий своїми революційними дослідженнями в області фізики, особливо за внесок у вивчення рентгенівських променів, зокрема він автор близько 50 наукових праць українською, німецькою, англійською мовами. Вчений також залишив неоціненний слід у розвитку української наукової, освітньої та культурної сфер. Його зусилля у створенні української наукової термінології, розробка освітніх методів і приладів, а також активна перекладацька діяльність, зокрема над Біблією та творами Шекспіра, підкреслюють його погляд у майбутнє та бажання забезпечити розвиток і визнання української культури на міжнародному рівні. Пулюй не лише працював на благо свого часу, але й з відданістю дбав про наступні покоління, розуміючи важливість мови, наукової співпраці, і культурного розвитку як ключових елементів для досягнення загальнонаціонального процвітання. Його діяльність і залишене спадщина є незаперечним свідченням того, що індивідуальні зусилля, направлені на просвітництво та культурний розвиток, можуть мати далекосяжний вплив, сприяючи розвитку суспільства та науки.

Література

1. Шаров, І. (1999). Пулюй Іван Павлович: 100 видатних імен України. Київ.

2. Гайда, Р., & Пляцко, Р. (1998). Іван Пулюй. 1845-1918: Життєписно-бібліографічний нарис. Львів.

3. Цегельський, Р. (1928). "Др. Іван Пулюй як науковий дослідник (В десятиліття його смерти)." В Збірник Математично-природописно-лікарської секції НТШ, том 27, с. 1-25.

4. Гайда, Р. (1997). Іван Пулюй та становлення науки про Х-промені. Львів.

5. "Пулюй Іван Павлович." (2023, грудень 1). У Вікіпедія. [Online]. Доступно: https://uk.wikipedia.org/wiki/Пулюй_Іван_Павлович.

6. Збожна, О. (2012). Учнівські та студентські "Громади": школа виховання української національної еліти. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан.

7. Збожна, О. (2014). "Іван Пулюй і "Наукове товариство ім. Шевченка"." Праці наукового товариства ім. Шевченка. Фізичний збірник, том 37(9), с. 333-340.

8. Збожна, О. (2014). "Від таємних "Громад" до легальної "Січі"." Літературний Тернопіль, том 1, с. 94-100.

9. "Strahlende Elektrodenmaterie. Wiener Berichte I." (1880), том 81, с. 864-923.

10. "Strahlende Elektrodenmaterie. Wiener Berichte IiI." (1881), том 83, с. 693-708.

11. Гривняк, Ю. (1983). Хто такий проф. др. Іван Пулюй. Справжній винахідник променів X. Наша культура.

12. Влох, О. (1991). Доля вченого в долі України. У Аксіоми для нащадків: Українські імена у світовій науці. Львів.

13. S. E. W. B. II. (1881), том 83, с. 402-420.

14. "Strahlende Elektrodenmaterie. Wiener Berichte IV." (1882), том 85, с. 871-881.

15. "Strahlende Elektrodenmaterie und der sogenannte Aggregatzustand." (1883). Відень: Verlag Carl Gerold Sohn.

16. "Radiant Electrode Matter and the so Called Fourth State." (1889), том 1, с. 233-331.

17. "Uber die Entstehung der Rontgen'schen Strahlen und ihre photographische Wirkung." (1896), Wiener Berichte, том 105, с. 228-238.

18. "Nachtrag zur Abhandlung: Uber die Entstehung der Rontgen'schen Strahlen und ihre photographische Wirkung." (1896), Wiener Berichte, том 105, с. 243-245.

19. Чайковський, М. (1968). Іван Пулюй (2.ІІ.1845-31.І.1918) -- видатний фізик. Варшава: Український календар.

20. Оленич, Л., & Онисько, Г. (2010). "Іван Пулюй: життя в ім'я науки та України." Бібліографічний покажчик, том 6.

21. Козирський, В., Рокіцький, О., & Шендеровський, В. (2005). "Сповнене праці життя: До 160-річчя від дня народження Івана Пулюя." Вісник НАН України, том 2.

22. Миколаєвич, Р. (1983). "Іван Пулюй (1845-1918). У Шляхами Золотого Поділля: Тернопільщина і Скалатщина: регіональний історико-мемуарний збірник," том 3.

23. Гайда, Р., & Плачко, Р. (2001). Johann Poluj: Ratsel des universalen Talents. Львів.

References

1. Sharov, I. (1999). Ivan Puluj: 100 vydaiuchykh osobystostei Ukrainy [Ivan Puluj: 100 outstanding personalities of Ukraine]. Kyiv.

2. Haida, R., & Plyatsko, R. (1998). Ivan Puluj. 1845-1918: Biographical and bibliographical sketch. Lviv.

3. Tsegelskyi, R. (1928). Dr. Ivan Puluj as a scientific researcher (On the decade of his death). In The Collection of the Mathematical-Natural-Physician Section of the NTSH (Vol. 27,

pp. ^1-25).

4. Haida, R. (1997). Ivan Puluj and the development of X-ray science. Lviv.

5. "Ivan Pavlovych Puluj." (2023, December 1). In Wikipedia. Retrieved from https://uk.wikipedia.org/wiki/Пулюй_Іван_Павлович.

6. Zbozhna, O. (2012). Uchni ta studenty "hromady": Shkola pidhotovky ukrainskoi natsionalnoi elity [Pupils and students "Hromadas": The school for training the Ukrainian national elite]. Ternopil: Navchalna Knyha - Bohdan.

7. Zbozhna, O. (2014). Ivan Puluj ta Shevchenkivska naukova tovarystvo [Ivan Puluj and the Shevchenko Scientific Society]. Proceedings of the Shevchenko Scientific Society. Physical Collection, 37(9), 333-340.

8. Zbozhna, O. (2014). Vid tainykh "hromad" do zakonnoho "Sich" [From secret "Hromadas" to the legal "Sich"]. Literary Ternopil, 1, 94-100.

9. (1880). Radiant electrode matter. Wiener Berichte I, 81, 864-923.

10. (1881). Radiant electrode matter. Wiener Berichte III, 83, 693-708.

11. Hryvniak, Y. (1983). Khto takyi prof. Dr. Ivan Puluj. Spravzhnii vynakhidnyk rentgenivskykh promeniv [Who is Prof. Dr. Ivan Puluj. The true inventor of X-rays]. Nasha Kultura.

12. Vlokh, O. (1991). Dolia naukovtsia v dolii Ukrainy. U Aksiomakh dlia naslidkiv: Ukrainski imena u svitovii nautsi [The fate of a scientist in the fate of Ukraine. In axioms for descendants: Ukrainian names in world science]. Lviv.

13. (1881). S. E. W. B. II, 83, 402-420.

14. (1882). Radiant electrode matter. Wiener Berichte IV, 85, 871-881.

15. (1883). Radiant electrode matter and the so-called aggregate state. Vienna: Carl Gerold Sohn Publishing.

16. (1889). Radiant electrode matter and the so-called fourth state, 1, 233-331.

17. (1896). On the generation of Roentgen rays and their photographic effect. Wiener Berichte, 105, 228-238.

18. (1896). Supplement to the paper: On the generation of Roentgen rays and their photographic effect. Wiener Berichte, 105, 243-245.

19. Chaikovskyi, M. (1968). Ivan Puluj (2.II.1845-31.I.1918) -- Vydatnyi fizyk [Ivan Puluj (2.II.1845-31.I.1918) -- An outstanding physicist]. Warsaw: Ukrainian Calendar.

20. Olenych, L., & Onysko, H. (2010). Ivan Puluj: Zhyttia dlia nauky ta Ukrainy [Ivan Puluj: Life for science and Ukraine]. Bibliographic Index, 6.

21. Kozirskyi, V., Rokytskyi, O., & Shenderovskyi, V. (2005). Zhyttia povne pratsi: Do 160-richchia vid dnia narodzhennia Ivana Puliuia [A life full of work: On the 160th anniversary of the birth of Ivan Puluj]. Bulletin of the NAS of Ukraine, 2.

22. Mykolaievych, R. (1983). Ivan Puluj (1845-1918). Shliakhamy Zolotoho Podillia: Ternopilski ta Skalatski okruhy: Regionalna istoryko-memuarystychna zbirska [Ivan Puluj (18451918). In the paths of the Golden Podillia: Ternopil and Skalat regions: Regional historical-memoir collection], 3.

23. Gajda, R., & Placko, R. (2001). Johann Puluj: Zagadka vsebichnoho talantu [Johann Puluj: Puzzle of the universal talent]. Lviv.

Размещено на Allbest.ru