Діяльність Комісії Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих: початковий етап (1991–1994 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність Комісії Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих: початковий етап (1991-1994 рр.)

Кравченко Наталія Борисівна кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин і суспільних наук, Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Любовець Олена Миколаївна доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних відносин і суспільних наук, Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Білан Сергій Олексійович доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних відносин і суспільних наук, Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Анотація

поновлення прав реабілітованих київська міська рада

Стаття присвячена дослідженню початкового етапу діяльності Комісії Київської міської ради народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих (1991-1994 рр.). За підсумками вивчення поточної історіографії виявлено фрагментарність висвітлення визначеного періоду діяльності Комісії у наукових працях. Із залученням звіту про діяльність Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих з'ясовано факт її утворення 12 липня 1991 р. Поряд із тим, виявлено факт функціонування аналогічної Комісії до вказаної дати, рекомендації якої враховувалися в діяльності виконавчого комітету Київміськради. Згідно з відомостями названого звіту, протоколів засідань та супутніх документів Комісія Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих протягом 1991-1992 рр. складалася із 22-х, а в 1993-1994 рр. - із 23-х осіб, зокрема депутатів Київміськради I (XXI) скликання включно із колишнім дисидентом Є. В. Пронюком. Загалом з 31 липня 1991 до кінця 1994 рр. Комісія провела 39 засідань, кількість яких була найменшою в 1991 та найбільшою в 1993 рр. із тенденцією до проведення більшості в 1992-1994 рр. в останній декаді відповідного місяця. На засіданнях поряд із членами Комісії були присутні запрошені особи від місцевих органів державної влади м. Києва та заявників щодо окремих питань діяльності Комісії. У перервах між розглядом питань на засіданнях Комісії її члени отримували та опрацьовували численні звернення, що надходили від органів державної влади та громадян, а також вели кореспонденцію з компетентними установами та організаціями. Питання, що виносилися на засідання Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих, стосувалися переважно визнання осіб реабілітованими, надання матеріального відшкодування у вигляді фінансових виплат та надання житла, поліпшення поточних житлових умов. Звернення з означених питань члени досліджуваної Комісії отримували від репресованих та їхніх родичів насамперед у межах м. Києва, України та пострадянського простору. Переважна частина звернень стосувалася реабілітації жертв політичних репресій сталінського режиму, проте в низці випадків тотожні заяви надходили й стосовно репресованих у 1960-1980-х рр. У звіті Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих поряд із позитивними оцінками її діяльності наявна й критика останньої стосовно недостатньої фаховості її членів та відсутності налагоджених зв'язків із медіа, що частково підтверджується текстом її протоколів із внесенням пропозицій стосовно вдосконалення її діяльності. Надалі актуальним є поглиблення дослідження діяльності аналогічних комісій в межах України.

Ключові слова: міське самоврядування, Київська міська рада І (ХХІ) скликання, Комісія Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих, столиця України, історія Києва, політичні репресії, реабілітація, права людини.

Abstract

Kravchenko Nataliia Borysivna PhD, Associate Professor of the Department of International Relations and Social Sciences, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

Liubovets Olena Mykolaivna Doctor of Historical Sciences, Professor of the Department of International Relations and Social Sciences, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

Bilan Serhii Oleksiiovych Doctor of Historical Sciences, Professor of the Department of International Relations and Social Sciences, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

THE ACTIVITIES OF THE KYIV CITY COUNCIL COMMISSION FOR THE RESTORATION OF THE RIGHTS OF REHABILITATED PERSONS: THE INITIAL STAGE (1991-1994)

The article is devoted to the study of the initial stage of activity of the Commission of the Kyiv City Council of People's Deputies on the Restoration of the Rights of Rehabilitated Persons, which took place in 1991-1994. Based on the results of the study of current historiography, the author reveals the fragmented coverage of this period of the commission's activities in scientific works. Using the report on the activities of the Kyiv City Council Commission for the Restoration of the Rights of Rehabilitated Persons, the fact of its formation on July 12, 1991 was established. At the same time, the fact of the functioning of a similar commission before that date was revealed, the recommendations of which were taken into account in the activities of the Executive Committee of the Kyiv City Council. According to the information in the texts of the above-mentioned report, minutes of meetings and related documents, the Kyiv City Council Commission on the Restoration of the Rights of Rehabilitated Persons in 1991-1992 consisted of 22, and in 1993-1994 - of 23 people, including deputies of the Kyiv City Council of the I (XXI) convocation, including former dissident Yevhen Proniuk. In total, from July 31, 1991 to the end of 1994, the commission under study held 39 meetings, the number of which was the lowest in 1991 and the highest in 1993, with a tendency to hold most of them in 1992-1994 in the last decade of the respective month. These meetings were characterized by the presence of a number of invited persons from local state authorities of Kyiv and applicants on certain issues of the Commission's activity. In between the consideration of issues at the commission's meetings, its members also received and processed numerous appeals from public authorities and citizens, as well as corresponded with competent institutions and organizations. The issues raised at the meetings of the Kyiv City Council Commission on the Restoration of the Rights of Rehabilitated Persons mainly concerned the recognition of persons as rehabilitated, provision of material compensation in the form of financial payments and housing, and improvement of current living conditions. The members of the commission received appeals on these issues from the repressed and their relatives primarily within the city of Kyiv, Ukraine, and the post-Soviet space. The vast majority of appeals concerned the rehabilitation of victims of political repression by the Stalinist regime, but in a number of cases similar applications were received in relation to those repressed in the 1960s and 1980s. The report of the Kyiv City Council Commission for the Restoration of the Rights of Rehabilitated Persons, along with positive assessments of its activities, also criticizes the latter for the lack of professionalism of its members and the lack of established relations with the media, which is partially confirmed by the text of its protocols with proposals for improving its activities. In the future, it is important to deepen the study of the activities of similar synchronous commissions within Ukraine.

Keywords: Local Government, Kyiv City Council of the first (XXI) convocation, Kyiv City Council Commission for the Restoration of the Rights of Rehabilitated Persons, the capital of Ukraine, the history of Kyiv, political repression, rehabilitation, human rights.

Постановка проблеми

Проблема реабілітації незаконно постраждалих за політичними мотивами громадян України та поновлення їх прав постала відкритою для вирішення у часи перебудови та із відновленням Україною незалежності у 1991 р. Посеред тих, кого поглинула радянська репресивна система, були й кияни, що актуалізує дослідження виникнення та діяльності Комісії Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Початковий період діяльності означеної Комісії фрагментарно відображено у наукових дослідженнях істориків, правників, політологів, аналітичних довідках професійних політиків. Окремі аспекти роботи Комісії містяться у праці Л. Абраменка [1, с. 9, 14-16], аналітичній доповіді М. Папенка [2, с. 4-8] та нарисах А. Кондрацького [3, с. 11, 18-19, 25-26], монографії Л. Місінкевича [4, с. 313-314, 381, 347-351], статті Т. Булгакової [5, с. 33-40].

Метою статті є дослідження початкового етапу діяльності Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих, що охоплює 1991-1994 рр.

Виклад основного матеріалу

Найбільш узагальнена інформація про діяльність Комісії Київської міської ради народних депутатів (Київміськради) з питань поновлення прав реабілітованих від її початку до жовтня 1994 р. міститься у звіті про діяльність Комісії. У документі наведено дату створення Комісії де згадано про створення означеної комісії 12 липня 1991 р. як єдиної в межах м. Києва без аналогічних комісій на районному рівні, що збігається з твердженням М. Папенка про доцільність створення однієї міської комісії замість 14-ти районних [2, с. 4] та А. Кондрацького про відповідну пропозицію С. Малеєва [3, с. 18]. Важливими фрагментами звіту є згадка про 2 склади Комісії: 1991-1992 рр. - 22 особи, 1993-1994 рр. - 23 особи [6, арк. 78], уточнення про тривалість роботи Комісії та оцінка її діяльності: «Таким чином, за три роки і три місяці роботи комісії проведена велика робота по поновленню прав реабілітованих» [6, арк. 79].

У звіті наведено інформацію про розгляд членами Комісії справ майже 3-х тисяч громадян репресованих як у межах м. Києва так і на теренах СРСР загалом, надання письмових та усних консультацій більш, ніж 1000 особам та формування картотеки [6, арк.78].

Згідно зі звітом, за результатами розгляду справ була започат- кована та в подальшому активно підтримувалася кореспонденція з громадянами, органами державної безпеки та внутрішніх справ, органами суду і прокуратури, архівними установами, тотожними комісіями у межах України та інших держав [6, арк. 78], що узгоджується із відповідною тезою М. Папенка [2, с. 4-5].

За підсумками діяльності Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих до жовтня 1994 р. було ухвалено близько 300-х рішень про визнання реабілітованими після розкурку- лення та адміністративного виселення, близько 30-ти рішень про надання житла в м. Києві реабілітованим та їхнім родичам, стільки ж рішень про поліпшення їхніх житлових умов, понад 500 рішень про сплату компенсації після позбавлення волі та конфісковане майно [6, арк. 78]. Загалом протягом липня 1991 р. - жовтня 1994 р. було ухвалено 860 рішень. У звіті кількість звернень громадян до Комісії оцінювалася у кількості до 100 за тиждень [6, арк. 78], тобто приблизно понад 400 за місяць.

Поряд із позитивними оцінками, у звіті містилася й критика діяльності Комісії щодо професійної невідповідності її членів спрямованості включно із головою М. Лаврухіним [6, арк. 78], недостатності інформування про діяльність Комісії на сторінках періодичної преси, суттєвими ускладненнями із втіленням рішень Комісії з боку виконавчої влади про надання житла та поліпшення житлових умов реабілітованим та членам їхніх родин [6, арк. 79].

Теза про заснування Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих в липні 1991 р. потребує уточнення через наявність твердження про її створення на основі вже наявної аналогічної Комісії при виконавчому комітеті Київської міської Ради народних депутатів (Київміськвиконкомі) [3, с. 11; 17, с. 124-125]. Останнє є точним, оскільки у згадуваному А. Кондрацьким та в протоколі № 3 засідання від 25 березня 1994 р. [6, арк. 22, 26зв.] рішенні Київміськвиконкому

№ 1065 від 14 грудня 1990 р. наявна згадка про аналогічну комісію до 1991 р.: «Враховуючи рекомендації Комісії при Київській міській Раді народних депутатів по сприянню в забезпеченні прав та інтересів реабілітованих і створенні пам'ятників жертвам репресій, що мали місце в період 30-40-х і початку 50-х років» [7, с. 30].

Детальніше про діяльність досліджуваної Комісії протягом 1991- 1994 рр. свідчать протоколи її засідань та супутні документи [5, с. 33].

У 4-х відповідних справах наявні насамперед протоколи [6, 8, 9, 10]. Супутні документи, попри наявність у протоколах вказівок «Рішення додаються» [7, арк. 91; 6, арк. 16; 7, арк. 5; 8, арк. 29], є нечисленними, будучи представленими вже згаданим звітом [6, арк. 78-79], рішенням від 27 листопада 1992 р. «Про хід виконання Закону України від 17.04.1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» щодо поліпшення житлових умов реабілітованих та членів їх сімей» [9, арк. 105] із додатком до нього у вигляді інформації [9, арк. 106-108], довідкою про перевірку виконання районними управліннями соціального забезпечення стану виконання пенсійного законодавства щодо реабілітованих [9, арк. 113-115], переліком громадян із представленими на розгляд комісії заявами про реабілітацію в січні 1993 р. [10, арк. 1], рішенням від 3 грудня 1993 р. № 263/593 про виплату компенсацій реабілітованим та членам їхніх родин [10, арк. 153-156], проєктом рішення Представника Президента України у м. Києві Л. Косаківського «Про розгляд квартирних питань окремих громадян» [10, арк. 168-172] в якості додатку до протоколу № 13 від 17 грудня 1993 р. [10, арк. 157-164], рішення від 23 грудня 1994 р. про зобов'язання Київміськвиконкому надати житло з огляду на 10 рішень Комісії 1993 р. [6, арк. 94].

Через нечисленність та водночас цінність згаданих супутніх документів слід звернутися до їхнього змісту.

У рішенні від 27 листопада 1992 р. було наголошено на необхідності посилення контролю з боку міського квартирного управління за діяльністю районних державних адміністрацій (РДА) м. Києва щодо виконання рішень Комісії з питань поновлення прав реабілітованих [9, арк. 105]. Детальніше особливості діяльності Комісії відображено в додатку до рішення [9, арк. 106-108]. Згідно з ним, на квартирному обліку в 11-ти РДА м. Києва станом на листопад 1992 р. перебувала 31 родина реабілітованих та їхніх родичів [9, арк. 106], до 24 листопада 1992 р. від міського квартирного управління на адресу Комісії було спрямовано 49 зі 150 справ заявників щодо отримання житла в м. Києві. За рекомендаціями Комісії 7 родин реабілітованих та їхніх родичів отримали житло від КМДА та 3 - від 3-х РДА м. Києва. На квартирний облік РДА м. Києва за сприяння Комісії на пільгових умовах було взято 9 осіб, 1 особа включена до переліку щодо заміни житлової площі, а справи 5-ти осіб про першочергове поліпшення житлових умов надані на розгляд РДА м. Києва [9, арк. 107]. Поряд із тим, члени Комісії відмовили в рекомендаціях щодо надання житла та поліпшення житлових умов 12-ти особам, Дніпровська та Харківська РДА не вирішили житлових питань через відсутність необхідних документів у 3-х осіб, рішення стосовно однієї особи залишилося на розгляді Комісії через необхідність перевірки низки даних, а в одному випадку справа вдруге не надавалася на розгляд комісії через отримання відповідною особою однокімнатної квартири [9, арк. 108].

Цікавою є довідка про перевірку стосовно пенсійного забезпе- чення реабілітованих. Вона була складена 21 жовтня 1992 р. членом Комісії С. Горбунцовим на основі перевірки протягом 9-20 жовтня 1992 р. 13-ти районних управлінь соціального забезпечення за винятком Дарницького [9, арк. 113-115]. Результати перевірки відображені у таблиці 1.

Таблиця 1. Результати перевірки районних управлінь соціального забезпечення щодо пенсійного забезпечення реабілітованих

За підсумками перевірки було встановлено факт покращення в цілому забезпечення реабілітованих пенсійними пільгами та надбавками, проте виявлено низку порушень, зокрема випадки невиплати належних надбавок попри наявність необхідних документів, невизнання довідок 1950-х рр., вимагання у довідках слова «реабілітований» додатково або замість номера статті пенсійного закону [9, арк. 113], обмеження кількості надбавок лише однією, порушення в оформленні довідок, слабке інформування реабілітованих про необхідні документи та підсумки розгляду наданих ними документів [9, арк. 114], відсутність належного приміщення та засобів зв'язку у Ватутінському райсоцзабезі [9, арк. 115]. Окрім того, в низці перевірених справ було знайдено оригінали довідок про реабілітацію, що тлумачилося як порушення через необхідність знаходження оригіналів безпосередньо у реабіліто- ваних та членів їхніх родин [5, с. 37-38; 7, арк. 114]. Перелік заяв про реабілітацію, винесених на засідання Комісії, містить 10 осіб у 9-ти пунктах, зокрема 8 жінок та 2 чоловіка [10, арк. 1].

Рішення від 13 грудня 1993 р. про сплату компенсацій свідчить про надходження до Комісії з питань поновлення прав реабілітованих заяв 27-ми громадян з-поміж реабілітованих та їхніх спадкоємців та ухвалення рішення про доручення міському фінансовому управлінню стосовно сплати компенсацій за незаконне позбавлення волі 22-м особам в обсязі 1052,2 мінімальних зарплати, частки з яких в обсязі 20% планувалося сплатити протягом 1994-1998 рр. [10, арк. 153-156]. Відповідний еквівалент у вигляді мінімальних зарплат наводився у праці Л. Місінкевича як введений у зв'язку зі складною економічною ситуацією [4, с. 296-297], так само як і практика виплати компенсацій протягом 5-ти років [4, с. 289].

У згаданому проєкті рішення КМДА від 17 грудня 1993 р. [10, арк. 157] стосовно надання житла [10, арк. 168-172] пропонувалося надати однокімнатні квартири за заявами 8-ми осіб. Усі заявники були нащадками осіб, репресованих у 1930-х рр. і переважно розстріляних за тогочасними судовими вироками, щодо яких реабілітаційні процеси здійснювалися впродовж 1950-1980-х рр. [10, арк. 168-171]. Факт надання однокімнатних квартир не лише одинакам, але й подружнім парам [10, арк. 168-171] конкретизує твердження Л. Місінкевича про недостатнє врахування інтересів спадкоємців в діяльності Комісії з питань поновлення прав реабілітованих [4, с. 300, 303].

Рішення досліджуваної Комісії від 23 листопада 1994 р. № 134 [6, арк. 98] свідчить про збереження законодавчих засад надання житла реабілітованим та їхнім родичам у вигляді ст.ст. 4 та 6 [4, с. 289] Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» [11, с. 83-84] щодо першочергового надання житла включно із втіленням такого права у разі повернення реабілітованих та їхніх спадкоємців до м. Києва. У рішенні від Київміськвиконкому вимагалося виконання 10-ти рішень Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих стосовно надання житла 11-м особам. В документі рішення досліджуваної Комісії тлумачилися як рівноцінні судовим рішенням з огляду на пункт 18 статті 348 Цивільно-процесуального кодексу України. Пункти рішення після вимоги до Київміськвиконкому передбачали в разі невиконання рішення Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих подання позову з боку останньої до Старокиївського районного суду м. Києва, а також інформування Київміськради про стан виконання законодавства про реабілітацію репресованих [6, арк. 98].

Після дослідження згаданих документів слід перейти до протоколів Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих за 1991-1994 рр. [5, с. 33-34]. Протоколи засідань досліджуваної Комісії свідчать про суттєву активізацію її діяльності порівняно із аналогічною Комісією, що існувала з 1989 р. до липня 1991 р. та засідала раз на квартал [12, с. 124].

Впродовж 1991 р. проведено лише 5 засідань новоствореної Комісії [8], натомість у 1992 р. їхня кількість зросла до 11-ти [9], досягши піку в 1993 р. із 13-ма проведеними засіданнями [10] та спавши до 10-ти у 1994 р. [6]. Загальна кількість проведених у 1991-1994 рр. засідань становила 39.

З огляду на кількість засідань важливими є характеристики стосовно частоти їхнього проведення. Протягом 1991 р. із часу проведення першого засідання 31 липня 1991 р. [5, с. 34] з вересня 1991 р. [8, арк. 9-31] спостерігається тенденція до проведення засідань щомісяця [8, арк. 9, 17, 24, 28]. Вона посилилася у 1992 р. [9], коли проведення 11-ти засідань припало на всі місяці, окрім вересня 1992 р. [9, арк. 1, 12, 27, 39, 50, 59, 67, 76, 85, 95, 109]. Всі згадані засідання було проведено в другій половині місяця [9, арк. 1, 12, 27, 39, 50, 59, 67, 76, 85, 95, 109], й усі, окрім грудневого [9, арк. 109] - в останній декаді місяця [9, арк. 1, 12, 27, 39, 50, 59, 67, 76, 85, 95]. Згадані тенденції збереглися і посилилися в 1993 р. [10], коли засідання проводилися щомісяця [10, арк. 2, 19, 30, 49, 61, 73, 85, 96, 108, 114, 128, 146, 157], окрім січня 1993 р. [10, арк. 1-2], включно з проведенням 2-х засідань 5 та 26 лютого 1993 р. [10, арк. 2, 19], а також 3 і 17 грудня 1993 р. [10, арк. 146, 157]. 11 засідань, або 84,61%, було проведено в другій половині місяця [10, арк. 19, 30, 49, 61, 73, 85, 96, 108, 114, 128, 157]. Певне зменшення кількості засідань спостерігалося впродовж 1994 р. [6], коли засідання проводилися в останній декаді кожного місяця у січні-липні 1994 р. [6, арк. 1, 9, 22, 28, 33, 39, 47], проте наступні засідання проводилися вже у жовтні-грудні 1994 р. [6, арк. 64, 80, 87], тобто відбулося часткове повернення до стану 1991 р. [8; 6]. Відповідні зміни 1994 р. були пов'язані як із згаданою зміною скликань Київміськради [13, с. 43-44], так і смертю голови досліджуваної Комісії М. Лаврухіна [12, с. 126-127].

Протоколи засідань Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих свідчать про регулярне та стабільне її проведення. Проте кожне засідання Комісії проходило за відсутності частини членів комісії із найбільшим проявом відповідної тенденції у 1991 і 1994 рр. [6, 8-10].

Всі засідання досліджуваної Комісії впродовж 1991-1994 рр. відзначалися присутністю запрошених осіб, кількість яких поступово зростала у 1991-1993 рр. [8-10] і впала у 1994 р. майже до рівня 1991 р. [6, 8] включно із відсутністю запрошених на засіданнях у травні-липні 1994 р. [6, арк. 33, 39, 47].

Серед запрошених переважали працівники міського фінансового управління, що згідно з текстами протоколів брали участь у більшості засідань 1991-1993 рр. [6; 9, 10] та частині засідань 1994 р. [6, арк. 9, 22, 28, 87]. Меншим, проте активним залученням до діяльності досліджуваної Комісії відзначалися представники міських житлових органів саме у 1991-1993 рр. [8-10]. Віднайдені дані в цілому підтверджують та частково корегують тезу Т. Булгакової про присутність працівників міських фінансового та квартирного управлінь майже на кожному засіданні досліджуваної Комісії [5, с. 34]. В 1992-1994 рр. утверджується практика участі у засіданнях Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих членів Київського міського товариства репресованих та заявників [6, 9, 10]. Окрім них, у складі запрошених з'являлися представники низки органів та установ [6, 8-10], дані про яких згруповано у таблиці 2.

Таблиця 2.Кількісні показники участі запрошених осіб у засіданнях Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих

У контексті специфіки діяльності досліджуваної Комісії у протоколах її засідань зафіксовано окремі пропозиції її членів щодо вдосконалення її діяльності. Зокрема, у протоколі № 6 засідання комісії від 25 червня 1993 р. [10, арк. 73-84] йшлося про пропозицію члена комісії [10, арк. 61], депутата Київміськради I скликання від 279-го виборчого округу [13, с. 42] та колишнього дисидента [14, с. 773] Є. Пронюка про включення до складу Комісії професійного юриста, що було схвалено присутніми [10, арк. 83]. На засіданнях комісії лунали пропозиції про вдосконалення законодавства про реабілітацію жертв політичних репресій [10, арк. 94] та оприлюднення в медіа інформації про останніх [10, арк. 162-163].

У протоколах фіксується специфіка різновидів виплат реабіліто- ваним особам. Зокрема, у протоколі № 6 засідання Комісії від 26 червня 1992 р. [9, арк. 59-66] в доповіді стосовно розгляду заяв реабілітованих громадян та їхніх спадкоємців про виплату грошових компенсацій згадано факт підготовки рішень про відшкодування за незаконне позбавлення волі та конфісковане в адміністративному та судовому порядку майно [9, арк. 59, 64].

Цікавою особливістю діяльності досліджуваної Комісії було вирішення питань реабілітованих та членів їхніх родин в контексті не лише сталінських репресій [12, с. 124-125], але й переслідувань щодо дисидентів у 1960-1980-х рр. [14, с. 726-727]. Зокрема, в Комісії розглядалися питання стосовно покращення житлових умов низки дисидентів разом із родинами: О. Бердника [14, с. 727; 9, арк. 21-22, 35], В. Лісового [14, с. 717; 9, арк. 63-64], М. Горбаля [14, с. 727; 9, арк. 98-99, 35], Є. Пронюка [14, с. 717; 10, арк. 35-36]. У 1994 р. членами комісії було вирішено сплатити грошові компенсації за час позбавлення волі Л. Лук'яненку [6, арк. 24, 31]

Окрім питань, члени Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих також брали безпосередню участь у комеморацій- них процесах. Зокрема, на засіданні 10 жовтня 1991 р. [8, арк. 17-23] було прийняте рішення про звернення до Кабінету Міністрів України та парламентської Комісії у справах ветеранів, пенсіонерів, репресованих, малозабезпечених та воїнів-інтернаціоналістів [8, арк. 22] щодо найменування 2-х теплоходів на честь очільника Дніпровського пароп- лавства [15, s. 21-22] Д. Межевича за заявою його сина [8, арк. 22]. На засіданні 20 березня 1993 р. [10, арк. 30-48] голова Комісії М. Лаврухін проінформував присутніх про виставку проєктів пам'ятників жертв розстрілів у Биківні, що свідчить про залучення досліджуваної Комісії до утвердження означеного «місця пам'яті» [16, с. 787-788].

Висновки

Початковий етап діяльності Комісії Київміськради з питань поновлення прав реабілітованих вирізнявся її формуванням на основі попередньої аналогічної Комісії, регулярністю засідань, активною участю в них запрошених осіб та різнобічною діяльністю щодо реабілітації жертв політичних репресій. Комісія у межах чинного правового поля сприяла відновленню прав громадян, постраждалих внаслідок політичних репресій, а також забезпеченню виконання державних гарантій, передбачених Конституцією України. Надалі актуальним є поглиблення дослідження діяльності аналогічних Комісій у межах України.

Література

поновлення прав реабілітованих київська міська рада

1. Київ: жертви репресій. Т. 1 / упоряд. Л. Абраменко. К.: Логос, 1997. 496 c.

2. Папенко М. Шановні присутні! Десять років роботи комісії Київради з питань поновлення прав реабілітованих : Матеріали Міжнародної науково- практичної конференції, Київ, 27-28 квітня 2001 року. Київ : «Варта», 2001. С. 3-8.

3. Кондрацький А.А. Часопис київського політрепресантства (коротка історія Київського товариства політв'язнів та жертв репресій 1988-1998 рр.). Київ : Стилос, 1998. 48 с.

4. Місінкевич Л.Л. Реабілітація жертв політичних репресій в Україні (друга половина XX - початок XXI століття). Хмельницький : Вид-во ХУУП, 2009. 426 с.

5. Булгакова Т.О. Діяльність Комісії Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих (1991-2005 роки) (за документами Державного архіву м. Києва). Архіви України. 2017. № 3-4. С. 33-41. URL: https://archives.gov.ua/ wp-content/uploads/2020/03/3-6.pdf

6. Державний архів м. Києва (ДАК). Ф. 1697. Оп. 1. Спр. 102. 98 арк.

7. Про надання допомоги жертвам репресій, що мали місце в період 30-40-х і початку 50-х років, а потім були реабілітовані: Рішення міськвиконкому від 14.12.[19]90 р. № 1065. Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. 1990. № 12. груд. С. 30-31.

8. Державний архів м. Києва (ДАК). Ф. 1697. Оп. 1. Спр. 33. 31 арк.

9. Державний архів м. Києва (ДАК). Ф. 1697. Оп. 1. Спр. 60. 115 арк.

10. Державний архів м. Києва (ДАК). Ф. 1697. Оп. 1. Спр. 84. 172 арк.

11. Проць О.Є., Копельців-Левицька Є.Д. Правове регулювання реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму в Україні (1991-2023 рр.). Нове українське право. 2023. Вип. 2. С. 81-91. URL: http://www.newukrainianlaw.in.ua/ index.php/journal/article/view/458/410

12. Пронюк Є. (упор.). Всеукраїнське товариство політичних в'язнів і репресованих: історія створення та діяльність. Київ : Український Центр духовної культури, 2007. 680 с.

13. Мужилко О. Влада міста Києва (1990-2011 роки). Київ : Бужани, 2011. 146 с.

14. Даниленко В. (відп. ред.). Українське суспільство в 1960-1980-х рр. Історичні нариси. Київ : Інститут історії України НАН України, 2022. 959 с. URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=2&I21DBN=ELIB&P21DBN= ELIB&Image_file_name=book/0016950.pdf

15. Амонс А. Биківнянські поховання 1937-1941 років та їх роль в історії України та Польщі. Miejsca / Miejsce pamiкci. Polsko-Ukraiсski dialog porozumienia (80. rocznica tragedii w Bykowni) : zbiуr streszczeс Miкdzynarodowej naukowo- praktycznej konferecji (6 paџdziernika 2018 r.). Kijуw - Warszawa: NULES of Ukraine, 2019. S. 15-28. URL: https://nubip.edu.ua/sites/default/files/u132/zbirnik_tez_20189_ bikivnya.pdf (дата звернення: 24.03.2024).

16. Алєєва Я.А. Вітчизняна історіографія політики пам'яті щодо політичних репресій радянської доби в Україні (1991 - 2021 рр.). Вісник науки та освіти. 2023. № 9 (15). С. 779-797. URL: http://perspectives.pp.ua/index.php/vno/article/view/6678/6713

References

1. Abramenko, L. (Comp.) (1997). Kyiv: zhertvy represii [Kyiv: victims of repressions]. Vol. 1. Kyiv : Vydavnytstvo «Lohos» [in Ukrainian].

2. Papenko, M. (2001) Shanovni prysutni! [Dear participants!]. Proceedings from MIIM '22 Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Desiat rokiv roboty komisii Kyivrady z pytan ponovlennia prav reabilitovanykh» - International Scientific and Practical Conference «Ten years of the work of the commission of the Kyiv City Council for the renewal of rights of the rehabilitated». (pp. 3-8). Kyiv: «Varta» [in Ukrainian].

3. Kondratskyi, A.A. (1998). Chasopys kyivskoho politrepresantstva (korotka istoriia Kyivskoho tovarystva politviazniv ta zhertv represii 1988-1998 rr.) [The chronicle of the Kyiv politically repressed (a brief history of the Kyiv union of political prisoners and victims of repressions 1988-1998]. Kyiv: Stylos [in Ukrainian].

4. Misinkevych, L.L. (2009). Reabilitatsiia zhertv politychnykh represii v Ukraini (druha polovyna XX - pochatok XXI stolittia) [The rehabilitation of the victims of political repressions in Ukraine (the second half of the 20th - the beginning of the 21st century]. Khmelnytskyi : Vyd-vo KhUUP [in Ukrainian].

5. Bulhakova, T.O. (2017). Diialnist Komisii Kyivskoi miskoi rady z pytan ponovlennia prav reabilitovanykh (1991-2005 roky) (za dokumentamy Derzhavnoho arkhivu m. Kyieva) [Activities of the Commission of the Kyiv City Council for the renewal of rights of the rehabilitated (1991-2005) (according to documents of Kyiv City State Archives)]. Arkhivy Ukrainy - Archives of Ukraine, 3-4, 33-41. Retrieved from: https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/3-6.pdf [in Ukrainian].

6. Derzhavnyi arkhiv m. Kyieva (DAK). F. 1697. Op. 1. Spr. 102. 98 ark. [in Ukrainian].

7. Pro nadannia dopomohy zhertvam represii, shcho maly mistse v period 30-40-kh i pochatku 50-kh rokiv, a potim buly reabilitovani: Rishennia miskvykonkomu vid 14.12.[19]90 r. № 1065 [About the assistance to the victims of repressions held during 1930-1940s and the beginning of 1950s rehabilitated later: The decision of the executive committee of the Kyiv City Council of 14 December 1990 No 1065] (1990, December). Biuleten vykonavchoho komitetu Kyivskoi miskoi Rady narodnykh deputativ - The bulletin of the executive committee of the Kyiv City Council, 12, 30-31 [in Ukrainian].

8. Derzhavnyi arkhiv m. Kyieva (DAK). F. 1697. Op. 1. Spr. 33. 31 ark. [in Ukrainian].

9. Derzhavnyi arkhiv m. Kyieva (DAK). F. 1697. Op. 1. Spr. 60. 115 ark. [in Ukrainian].

10. Derzhavnyi arkhiv m. Kyieva (DAK). F. 1697. Op. 1. Spr. 84. 172 ark. [in Ukrainian].

11. Prots, O.Ie., & Kopeltsiv-Levytska, Ye.D. (2023). Pravove rehuliuvannia reabilitatsii zhertv represii komunistychnoho totalitarnoho rezhymu v Ukraini (1991-2023 rr.) [Legal regulation of the rehabilitation of victims of epressions of the communist totalitarian regime in Ukraine (1991-2003)]. Nove ukrainske pravo - The New Ukrainian law, 2, 81-91. Retrieved from: http://www.newukrainianlaw.in.ua/index.php/journal/ article/view/458/410 [in Ukrainian].

12. Proniuk, Ye. (Comp.) (2007). Vseukrainske tovarystvo politychnykh viazniv i represovanykh: istoriia stvorennia ta diialnist [All-Ukrainian association for political prisoners and victims of repressions: history of the foundation and activities]. Kyiv: Ukrainskyi Tsentr dukhovnoi kultury [in Ukrainian].

13. Muzhylko, O. (2011). Vlada mista Kyieva (1990-2011 roky) [Authorities of the city of Kyiv (1990-2011)]. Kyiv: Buzhany [in Ukrainian].

14. Danylenko, V. (Resp. Ed.) (2022). Ukrainske suspilstvo v 1960-1980-kh rr. Istorychni narysy [The Ukrainian society in 1960-1980s. Historical essays]. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. Retrieved from: http://resource.history.org.ua/cgi- bin/eiu/history.exe?C21COM=2&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&Image_file_name=b ook/0016950.pdf [in Ukrainian].

15. Amons, A. (2019). Bykivnianski pokhovannia 1937-1941 rokiv ta yikh rol v istorii Ukrainy ta Polshchi [Bykivnia burials of 1937-1941 and their role in the history of Ukraine and Poland]. Proceedings from MIIM'19 Miejsca / Miejsce pamiкci. Polsko- Ukraiсski dialog porozumienia (80. rocznica tragedii w Bykowni) - Sites / Site of memory. The Polish-Ukrainian dialogue of understanding (the 80th anniversary of the tragedy in Bykivnia). (pp. 15-28). Kijуw - Warszawa: NULES of Ukraine. Retrieved from: https://nubip.edu.ua/sites/default/files/u132/zbirnik_tez_20189_bikivnya.pdf [in Ukrainian and Polish].

16. Alieieva, Ya.A. (2023). Vitchyzniana istoriohrafiia polityky pamiati shchodo politychnykh represii radianskoi doby v Ukraini [Domestic historiography of the politics of memory on Soviet-era political repressions in Ukraine (1991 - 2021)]. Visnyk nauky ta osvity - The Bulletin of Science and Education, 9 (15), 779-797. Retrieved from: http://perspectives.pp.ua/index.php/vno/article/view/6678/6713 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru