Роль німецьких діячів - Розенберга, Коха та Гітлера в створенні плану ОСТ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Роль німецьких діячів - Розенберга, Коха та Гітлера в створенні плану ОСТ

Орнст Антон Андрійович

здобувач освітнього рівня «Магістр»

Анотація

Метою статті є визначення внеску німецьких діячів Гітлера, Розенберґа та Коха у розробку плану ОСТ, а також продемонструвати неоднозначний вплив цих історичних постатей на вирішення українського питання. І також дослідження взаємодії цих відомих постатей між собою. Актуальною метою дослідження було також відображення ставлення Гітлера до Розенберга та Коха в розумінні довіри.

Методологія. Принципи об'єктивності, науковості, системності, історизму, детермінізму. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння тощо), та спеціальні методи (контент-аналіз, проблемно-хронологічний, історико- типологічний тощо). Також було використано праці джерелознавчих досліджень, які дають можливість дослідити дане питання завдяки архівним джерелам. Завдяки зарубіжної літератури, можна було з'ясувати обставини та причини призначення відомих історичних постатей на важливі посади в рейхкомісаріаті України.

Наукова новизна полягає у тому, що вперше на основі системного аналізу зарубіжних та вітчизняних джерел було висвітлено суперечливий характер поглядів нацистської верхівки на майбутнє України під німецьким владарюванням. Дослідження актуального питання сприводу передумови утворення рейхскомісаріату Україна під новим кутом погляду через призму владної верхівки третього рейху.

Висновки. Метою окупації України була територіальна експансія та колонізація. Як Коху, так і Розенберґу притаманний конформізм, що у силу їх особистісних властивостей проявлявся дуже по-різному. Призначенням Розенберга та Коха на найвищі посади в рейхскомісаріат «Україна» особисто займався Гітлер. Хоча Розенберг був теж наближений до Гітлера, але рішення Адольфа Гітлера зробити Еріха Коха рейхсканцлером рейхскомісаріату Україна було прийнято через його жорстокі методи та підтримці ідей Адольфа Гітлера.

Ключові слова: нацистська Німеччина, рейхскомісаріат «Україна», план ОСТ, колоніальна політика, окупація, конформізм.

Ornst Anton Andraywich recipient of the master's degree, Taras Shevchenko Kyiv National University

THE ROLE OF GERMAN FIGURES - ROSENBERG, KOCH, AND HITLER IN THE CREATION OF THE OST PLAN

Abstract

The aim of this article is to determine the contribution of German figures such as A. Hitler, A. Rosenberg, and E. Koch to the development and implementation of the plan for the occupation and Germanization of Eastern European territories, known as "OST," as well as to demonstrate the ambiguous and contradictory influence of historical figures A. Rosenberg and E. Koch on the resolution of the Ukrainian issue during the German occupation regime in the territory of modern Ukraine. And also a study of the interaction of these famous figures with each other. The actual goal of the study was also to reflect Hitler's attitude to Rosenberg and Koch in the sense of trust.

Methodology. The methodology of the conducted research is based on the principles of objectivity, scientific rigor, systematic analysis, historicism, and determinism. Both general scientific methods (analysis, synthesis, comparison, generalization, classification) and specialized methods of historical analysis (content analysis, problem-chronological, historical-typological, historical-comparative, historical-systemic) were utilized. Also used were works on source studies, which make it possible to explore this issue through archival sources. Thanks to foreign literature, it was possible to find out the circumstances and reasons for the appointment of well-known historical figures to important positions in the Reich Commissariat of Ukraine.

The scientific novelty is that for the first time, based on a systematic analysis of foreign and domestic sources, the contradictory nature of the Nazi leadership's views on the future of Ukraine under German rule was highlighted. The study of the topical issue of the prerequisites for the formation of the Reich Commissariat Ukraine from a new perspective through the prism of the ruling elite of the Third Reich.

Conclusions. In the colonial scheme of Nazi Germany, Ukraine held a key position, and the primary objective of its occupation was territorial expansion and colonization Both E. Koch and A. Rosenberg exhibited a conformist position, which manifested in different ways in these German figures. The appointment of Rosenberg and Koch to the highest positions in the Reich Commissariat "Ukraine" was personally handled by Hitler. Although Rosenberg was also close to Hitler, Adolf Hitler's decision to make Erich Koch Reich Chancellor of the Reich Commissariat Ukraine was made because of his brutal methods and support for Adolf Hitler's ideas.

Keywords: Nazi Germany, Reichskommissariat "Ukraine," Plan OST, colonial policy, occupation, conformism.

Вступ

Постановка проблеми. 30 січня 1933 р. коли А. Гітлер став рейхсканцлером, що означало ліквідацію Веймарської республіки, на світовій арені фактично з'явилося нове державне утворення - нацистська Німеччина. Її поява, функціонування та стрімкий мілітаристсько-економічний розвиток, спровокувавши Другу світову війну, призвів до тяжких і трагічних наслідків для всього людства, що пов'язані з десятками мільйонів жертв та зруйнованих доль людей по усьому світу. Зовнішня стратегія нацистської Німеччини була зумовлена бажанням верхівки нацистського режиму та верховних кіл корпоративних груп врегулювати внутрішні суперечності в країні, зміцнити і розширити свою гегемонію завдяки агресивним амбіціям до захоплення чужих територій, нових сфер для торгівлі, видобувних секторів, а також галузей, здатних приносити прибуток. Ці амбіції могли бути реалізовані лише завдяки підкоренню інших націй. Вихідною точкою для стратегії нацистів щодо підготовки і провокування світового конфлікту було бажання верхівки Німеччини вирішити розбіжності між вражаючою промисловою потужністю та відносно незначною територією їхнього панування. Цьому процесові сприяла також мотивація позбутися внутрішніх економічних і політичних викликів, які вже з 1938 року почали загрожувати серйозними соціальними потрясіннями[1 ].

Маючи на увазі отримання нових просторих територій на Сході, Гітлер розглядав їх як простір для розширення чисельності німецького сільського населення, яке він вважав найціннішою частиною свого народу. Отже, посилення чисельності німецької етнічної групи розглядалося як збільшення чисельності німецького сільського населення, але не в межах Німеччини, оскільки всі землі там вже були розподілені. Україна завжди розглядалася як ідеальний регіон для сільського господарства. Отже, вона не могла не стати об'єктом надзвичайної важливості в майбутній нацистській політиці онімечування східної Європи. Для українського народу це становило особливу загрозу. Розуміння цього спонукало А. Гітлера до розробки концепції розши¬рення життєвого простору, що передбачала експансивно-завойовницький рух на Схід. Необхідним «життєвим простором» володів тодішній СРСР, але особливу увагу А. Гітлера привертала саме Україна, що мала родючі землі та якій був притаманний ідеальний клімат для отримання продовольчих та інших ресурсів. Зокрема, він проголошував: «Ми отримаємо південну територію України, насамперед Крим, і перетворимо її на винятково німецький колоніальний регіон. Це нескладно вигнати населення, що там мешкає - це нескладно. Через століття тут проживатимуть мільйони німецьких фермерів».

Багатства України надихали й захоплювали його: «Де ще можна знайти регіон, здатний забезпечувати залізо, якість якого б відповідала українському?.. У України є марганець, який навіть Сполучені Штати розглядають з зацікавленістю. І, крім того, стільки інших потенційних перспектив!» [2].

Спираючись на ці ідеї нацистським керівництвом було розроблено так званий план ОСТ[3]. У ньому було представлено вичерпний план захоплення східної Європи із використанням методів військового примусу, а також тотального онімечування захоплених територій. Більшість дослідників погоджуються з тим, що це один із найбільш таємних документів «третього рейху», розроблений під особистим наглядом Гіммлера. У своїх офіційних виступах А. Гітлер явно висловлювався про свої плани, що вписувалися у концепцію розширення життєвого простору за рахунок земель східної Європи, а також про те, яка доля чекає українців. Це ж саме можна відстежити і в висловлюваннях інших нацистських лідерів - рейхскомісара рейхскомісаріату «Україна» Е. Коха, міністра пропаганди Геббельса, рейхсляйтера Німеччини Бормана та міністра окупованих територій Розенберґа.

Основною ідеєю плану було те, що більшість слов'янського населення мало б бути переселено до Сибіру, а на їхнє місце мали приїхати німці та представники інших етнічних груп «німецького походження». Відомі лише уривки з плану «ОСТ». Зокрема, він включав Галичину, де планувалася депортація 65% місцевого населення. Перший етап реалізації плану передбачався протягом 25 - 30 років після війни. Протягом цього періоду мала бути створена мережа «марок» - колоній з німецьким населенням на європейській території Радянського Союзу.

Як зазначає В. Нестеренко процес онімечування українських земель нацисти розпочали ще до закінчення війни. Першим етапом було створення сільськогосподарських садиб для членів СС. Долю місцевого населення ілюструє призначення в липні 1942 року О. Поля, головного управлінця цими садибами, який також був керівником системи гітлерівських концтаборів. Ця система представляла собою ще одне ланцюжок у структурі СС [4].

Нацистські ідеологи передбачали поділ всієї захопленої території Вермахтом на чотири німецьких рейхскомісаріати: рейхскомісаріат Москва, рейхскомісаріат Остланд, рейхскомісаріат Україна. При цьому необхідно підкреслити, що фашисти не мали наміру ставитися до жителів цих регіонів з особливою турботою. «Наша принципова позиція», - стверджував Гіммлер, - «абсолютно чітка: не варто дарувати цьому народові культуру. Я хочу повторити слово в слово те, що сказав мені фюрер. Достатньо, щоб діти в школах освоїли правила дорожнього руху і утримувалися від кидання під машини; також вони повинні знати таблицю множення, але тільки до 25; та навчитися підписувати своє прізвище. Більш ґрунтовна освіта їм не потрібна» [5].

Вищою точкою масштабного знищення людських життів на східних землях мало стати втілення масштабної програми етнічного винищення, розробка якої розпочалася безпосередньо після розгрому і окупації Польщі. 7 жовтня 1939 року Гітлер підписав указ про «підсилення німецької нації». Зокрема, це передбачало повернення німецьких громадян і фольксдойче, створення нових німецьких поселень та нового німецького селянства. Саме цей указ став відправним пунктом для цілого ряду інших жорстоких та нелюдських директив і наказів, виконання яких сформувало основу німецької політики на окупованій Україні. І саме він активізував механізм спустошення східних територій, починаючи від вбивства заручників і закінчуючи використанням газових камер у жахливих «фабриках смерті» [6].

У середині 1941 року нацисти прийняли рішення про створення Міністерства справ Східних територій, під керівництвом Альфреда Розенберґа, яке займалося управлінням на захоплених територіях Радянського Союзу. Зокрема, 17 липня 1941 року Гітлер доручив А. Розенберґу очолити Міністерство окупованих територій Східної Європи, але він не вважав за потрібне створювати український уряд. Рейхскомісаріат «Україна» був одним із п'яти рейхскомісаріатів у відповідності до планів А. Розенберґа, якому Гітлер доручив 20 квітня 1941 року розробку стратегії політичної перебудови європейської частини СРСР після його захоплення німецькими військами. Рейхскомісаріат «Україна» також став однією з двох найбільших цивільних адміністративних областей на території СРСР, які були окуповані Німеччиною під час Другої світової війни. В липні того ж року було вирішено поділити ці землі на дві частини: рейхс-комісаріат «Остланд» і рейхс-комісаріат «Україна», наділяючи кожну з них статусом цивільної адміністративної одиниці [7].

20 серпня 1941 року Гітлер видав указ про створення на захоплених німцями територіях рейхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному. Відповідальність за управління цією областю покладено на гауляйтера Східної Пруссії Е. Коха. З метою зменшення прагнення до незалежності, було виділено Галичину, Північну Буковину та Трансністрію (передані Румунії). Підкарпатська Русь була анексована Угорщиною за наказом Гітлера ще в березні 1939 року. Рейхскомісаріат «Україна» був задуманий як незалежний регіон із тимчасовим українським управлінням, але з німецькою присутністю і контролем у політичних, військових та економічних сферах. У цьому ж місяці Гітлер офіційно передав Волинську, Рівненську та Кам'янець-Подільську області під управління рейхскомісаріату «Україна». По мірі просування німецької армії всередину радянської території, все більше регіонів включалися в структуру рейхскомісаріату: були включені території Луцької, Вінницької, Житомирської, Київської, Полтавської, Миколаївської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Запорізької областей РРСР та південні райони Пінської, Брестської та Поліської областей БРСР. Однак деякі території залишалися під контролем німецьких військових влад протягом усього періоду окупації [8].

Перші кроки для реалізації основної концепції генерального плану «ОСТ» були вжиті вже у 1942 році. У липні 1942 року у зв'язку зі зміщенням акценту бойових дій на радянсько-німецькому фронті у бік південного напряму, штаб Гітлера був переміщений в регіон Вінниці. З цього моменту розпочалася масова евакуація українців, і Гіммлер видає наказ переселити 10 тисяч німців в цей район. ДО 15 жовтня, за розпорядженням Е. Коха зона виселення була розширена на південну частину прилеглої Житомирської області, охоплюючи приблизно 60 населених пунктів. Вся ця територія отримала назву «Хегельвальд». До 12 грудня, після завершення основної частини операції, Кох видає наказ про створення «німецького переселенського району Хегельвальд» з площею 500 квадратних кілометрів і населенням близько 9 тисяч осіб. Згідно з генеральним планом «Ост», цей район був виключений із компетенції влади рейхскомісаріату «України» і переданий у управління органам СС.

Станом на початок 1943 року, рейхскомісаріат «Україна» охоплював площу розміром у 339 362 квадратних кілометрів і налічував майже 17 мільйонів осіб. До цього часу столиця незмінно залишалася в Рівному.

Отже, впродовж 1941 - 1943 рр. ті території України, що потрапили під німецьку окупацію, були структурно та адміністративно перебудовані, суголосно прийнятого гітлерівським керівництвом плану «Ост». При цьому особлива роль у створенні плану ОСТ належить саме таким нацистським постатям як А. Гітлер, А. Розенберґ та Е. Кох. Саме вони створили як теоретичну модель конфігурації суспільно-політичного та адміністративного устрою українських земель під німецькою окупацією (А. Гітлер, А. Розенберґ), так і певним чином реалізували її на практиці (Е. Кох). Варто зазначити, що теоретичне осмислення призначення захоплених українських земель та їх практичне освоєння супроводжувались значними суперечками та непорозуміннями між А. Розенберґом та Е. Кохом. Саме тому уявляється актуальним дослідити роль цих неоднозначних історичних постатей у реалізації плану ОСТ на прикладі одного з основних його компонентів - рейсхкомісаріату «Україна».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологічною основою дослідження послужили монографії, статті, джерелознавчі дослідження та інше. Були використанні джерелознавчі дослідження Н. Кошеварова. Також було використано працю діаспорного науковця Ігоря Каменьського. Серед монографій, які були використанні були монографія Юрія Левченка, Гоначаренка О.М. Та були використанні іноземні наукові праці німецького походження, які спеціалізуються на дослідженні німецького режиму.

Використані джерела дослідження дозволили сформувати уявлення про предмет наукового дослідження, якісно узагальнити та систематизувати історичні відомості про діяльність ключових діячів періоду нацистської Німеччини щодо створення та реалізації плану ОСТ, зокрема, функціонування рейхскомісаріату «Україна».

Мета статті. З опорою на зарубіжну та вітчизняну наукову літературу визначити внесок таких німецьких діячів як А. Гітлер, А. Розенберґ та Е. Кох у розробку та реалізацію плану захоплення та онімечення земель східної Європи, що отримав назву «ОСТ», а також продемонструвати неоднозначний та суперечливий вплив історичних постатей А. Розенберґа та Е. Коха на вирішення українського питання під час панування німецького окупаційного режиму на територіях сучасної України.

Виклад основного матеріалу

У результаті аналізу наукових джерел, що висвітлювали зміст німецького плану ОСТ, а також процес створення та функціонування рейхскомісаріату «Україна» було визначено, що ключовими фігурами у цих історичних процесах виступали такі німецькі діячі як А. Гітлер, А. Розенберґ та Е. Кох.

Викликає особливий інтерес вплив характеру адміністративної взаємодії та особистісних взаємостосунків цих 3-х історичних фігур на розгортання ключових концептів плану ОСТ, які визначали особливості та специфіку управління на захоплених українських територіях, що увійшли до складу рейхскомісаріату «Україна», зокрема, ставлення до місцевого населення, організацію їх побуту тощо.

І. Каменецький зазначає, що рейхскомісаріатом «Україна» керувала залізна рука рейхскомісара Е. Коха, який значною мірою був фактичним втіленням планів Гітлера у Східній Європі. Вся основна адміністративна діяльність у рейхскомісаріаті перебувала в руках Німеччини.

Генеральні комісари керували більшими субрегіонами, які називалися Генерал-Безирке, а гебітські комісари керували меншими адміністративними одиницями, які називалися Крайсгебітс. 5 штадткомісарів і ландвіртшафтсфюрера здійснювали нагляд за управлінням районів, 6 муніципалітетів і сіл, і всі вони фактично підпорядковувалися Е. Коху. Формальне верховенство Остміністеріум під керівництвом А. Розенберґа було фікцією, оскільки Е. Кох вдалося встановити тісний прямий контакт з А. Гітлером і тому він міг дозволити собі переступити через голову А. Розенберґа [1]. Незважаючи на субординаційну підлеглість він звітував особисто А. Гітлеру, оминаючи А. Розенберґа. Пояснював він це тим, що для керування Україною у міністерстві східних територій немає потреби, і тому він «не визнає компетенції А. Розенберґа в питаннях східної політики») [9, 2].

У той же час верховенство рейхскомісара Коха було певним чином обмежене і він мав враховувати при виконанні своїх повноважень ряд стримуючих чинників. Так, наприклад, німецька поліція в цьому районі підпорядковувалася начальнику німецького гестапо Гіммлеру. Економічне планування та експлуатація природних ресурсів рейхскомісаріату були створені при рейхсмаршалі Герінгу. Відповідно ці особи також мали неабияку владу, з якою мав рахуватися Е. Кох.

Призначення А. Гітлером на відповідні посади саме А. Розенберґа та Е. Коха можна обґрунтувати досить просто. А. Розенберґ, володіючи значним інтелектуальним потенціалом та розвиненим теоретичним мисленням був потрібен А. Гітлеру у якості мозкового центру, що сформулював та розгорнув концептуальні положення ідеї А. Гітлера про розширення життєвого простору німецької нації на схід. Е. Кох, у свою чергу, характеризуючись жорстоким, безжалісним та вольовим характером, був ідеальним претендентом для практичної реалізації цих ідей, сутність яких зводилась до поневолення та знищення українського народу. Такий підбір кадрів забезпечив закономірне виникнення принципових розбіжностей у поглядах таких різних німецьких діячів.

В. Доброчинська, посилаючись на американського дослідника А. Далліна, зазначає, що він досить детально аналізує особистості А. Розенберґа та Е. Коха. А особливу увагу приділяє діяльності Е. Коха на посаді рейхскомісара України. На думку А. Далліна є декілька відомих висловлювань цих німецьких діячів, що характеризують їх політичні концепції по відношенню до України та кристалізують принципові розбіжності між А. Розенберґом та Е. Кохом. Зокрема, А. Розенберґ зазначав, що метою німецького вторгнення є створення вільної української держави. Е. Кох же вважав, що України не існує та наголошував на тому, що німці є народом повелителів [10].

На принципові протиріччя, що існували між Кохом та Розенберґом щодо політики по відношенню до окупованих українських земель, що увійшли до складу рейскомісаріату «Україна» звертає увагу Н. Кашеварова. Зокрема, вона зазначає, що значна кількість ідей А. Розенберґа стали основою більшості програмних положень НСДАП, зокрема відносно термінів «раса», «етнос», «культура» та інших, вплинули на погляди А. Гітлера, хоча останній не поділяв усі його думки. Розенберґ також висловлював підтримку ідеї расової чистоти німецького народу, необхідності завоювання «життєвого простору» на сході від Німеччини, боротьби проти загрози більшовизму. Під впливом ідей Чемберлена, особливо щодо арійців (тобто германських народів) як творців та носіїв світової культури, і євреїв, які, за його переконанням, представляли протилежні, руйнівні сили, Розенберґ написав і в 1930 році опублікував свій найвідоміший твір - «Der Mythus des 20. Jahrhunderts» [11]. Але сприйняття Розенберґа, його політичних поглядів та ідеологічних роздумів, включаючи зазначений твір, викликало різні реакції у німецькому політичному середовищі. З другої половини 1930-х років впливова частина оточення Гітлера розглядала його як слабкого ідеолога та політика, що відображено в повоєнній історіографії.

Після окупації частини території СРСР, Розенберґ наголошував на необхідності послаблення радянської влади, яке передбачало відокремлення окремих державних утворень, зокрема України та Білорусі, від Росії, і підтримку інших народів, які історично опинилися під впливом Росії та потім увійшли до складу Радянського Союзу. Ця політика передбачала надання цим народам, особливо українцям, обмежених прав: на розвиток власної культури та формування національної свідомості в певних межах, на самоуправління (на рівні нижнього та часткового середнього рівнів), на окремі аспекти державності тощо. Проте через розбіжності у поглядах на управління окупованими східними територіями, Розенберґ потрапив у конфлікт із рейхскомісаром України Е. Кохом, який проводив жорстку репресивну політику стосовно українського населення. У порівнянні з діями Е. Коха, який мав підтримку А. Гітлера та його оточення, помірковані погляди А. Розенберґа, а також політика його міністерства, не отримали широкої підтримки в урядовому колі [12,11].

Підтвердженням експлуататорсько-геноцидної політики фашистських загарбників є те, що на думку німецького керівництва рівень населення, який німці прагнули зберегти на Сході, не повинен був підніматися вище рівня робочої тварини. Кожен, хто перевищував цей рівень, мав бути усунутий. І. Каменецький наводить приклад інциденту, що стався між Розенберґом та Кохом на тлі питання просвітництва українського населення, що досить красномовно ілюструє людиноненависницьку політику нацистської влади за расовою ознакою. Під час свого візиту в Україну влітку 1943 р. Розенберґ відстоював більш примирливе ставлення до українців, особливо під час війни, і запропонував Коху запросити кількох видатних українців пообідати з ними. Відповідь Коха на цю пропозицію була дуже характерною: «Якщо я знайду українця, гідного сісти зі мною за стіл, я мушу дозволити його розстріляти...» [1].

Кох виступив проти інтелектуальної та культурної діяльності в Україні, вважаючи її джерелом натхнення проти німецької політики. У своїй доповіді від 16 березня 1943 року він намагався вказати Розенберґу, що українська інтелігенція та колишні емігранти були рушійною силою українського національно-визвольного руху, який був несумісним з німецькими цілями в Україні. Знищення української інтелігенції почалося ще взимку 1941 - 42 рр. Арешти та розстріли відбувалися у великих містах України, таких як Київ, Харків, Дніпропетровськ, Миколаїв, Кам'янець-Подільський та ін. Коли почалася партизанська війна, німці поставили собі за мету відбирати заручників насамперед у інтелігенції. Ще більше було зроблено німцями для того, щоб не допустити створення нової інтелігенції, і це вважалося настільки важливим, що фюрер підкреслив це в своєму наказі про визначення німецької політики в Східній Європі. Гітлер завжди підкреслював, що особливо важливо уникати будь-яких заходів, які могли б пробудити у ненімецького населення тенденції до самоврядування. Саме тому він не хотів давати українському населенню жодних шансів на здобуття вищої освіти, оскільки розцінював це як можливе джерело опору німецькому правлінню. Натомість, на думку Гітлера, школи для українців мають бути платними, а освіта має обмежуватись навичками лічби, читання та письма на німецькій мові, а також розуміння дорожніх знаків.

Кох настільки прагнув виконувати ці директиви, що навіть не хотів відкривати початкові школи в Україні. Щодо ступеня освіти в Україні, то між Рейхскомісаріатом і Остміністеріумом, існували гострі розбіжності. Ворожнеча зайшла так далеко, що заступник Коха на ім'я Даргель особисто з'явився в Департамент освіти в Остміністеріумі і ініціював дику сцену з нападом на начальник відділу - пана Мільве [1].

Іншою точкою розбіжностей між Кохом та Розенберґом стала земельна політика. Німці прагнули максимально зберегти радянську колективну систему, тому що передача земель громади або земель державної власності здавалася їм простішою, ніж передача багатьох індивідуальних господарств. Контроль і експлуатація сільськогосподарських товарів також здавалися простішими в колгоспній системі. Тому земельний указ Розенберґа від 15 лютого 1942 залишив колгоспну систему недоторканою і лише змінив назву колгоспу на «Кооперативне господарство», а також передав його під місцевий німецький контроль. Надлишок продукції кооперативних господарств мав продаватися за номінальними цінами німецькій владі, а приватним господарствам торгівля була заборонена [1].

Інший, більш ліберальний земельний указ був виданий Розенберґом 3 червня 1943 року. Він передбачав розподіл землі між усіма селянами східних окупованих районів, які мали змогу її обробляти. Указ також обіцяв земельні дарування всім колишнім солдатам Червоної армії після закінчення війни. Цей розумний крок Розенберґа, зроблений на тлі німецьких невдач на Східному фронті і зростаючої партизанської війни, був занадто пізнім, щоб змінити основну позицію народу. Е. Кох виступив проти оголошення указу в Україні і відмовився вводити його в дію. Гітлер всім серцем підтримував Коха. Тому жорстка колоніальна політика в її незмінному вигляді залишалася єдиною метою німецької влади в Україні аж до самого кінця окупації [1].

На принципові розбіжності поглядів та ставлення Е. Коха та А. Розенберґа щодо окупованих територій звертали увагу багато інших дослідників. Зокрема, О. Тішин зазначає, що конфлікт між Е. Кохом і А. Розенберґом щодо окупаційної політики на завойованих територіях СРСР викликав стійкі розбіжності у більш низьких ешелонах влади, а виразне свавілля генеральних комісарів наразі виступало наслідком цього перманентного конфлікту. Це змушувало місцевих нацистських представників обирати ту чи іншу сторону в конфлікті в залежності від обставин. Внутрішня боротьба між Е. Кохом і А. Розенберґом своєрідним чином позначалась на стосунках між генеральними комісарами. За свідченням А. Фрауенфельда у нього було двоє сусідів, що користувалися прихильністю Е. Коха (один у Дніпропетровську, інший в Миколаєві). І коли вони обговорювали його (тобто - А. Фрауенфельда) поведінку, то дуже презирливо відзначали, що він вживає алкоголь у надмірній кількості [6].

Ю. Левченко відзначає, що суголосно наказу рейхсканцлера А. Гітлера від 17 липня 1941 р. економічний апарат Г. Герінга та цивільний апарат А. Розенберґа були змушені тісно співпрацювати. Тому рейхскомісар рейхскомісаріату «Україна» Е. Кох «де-юре» підпорядковувався їм обом, але «де-факто» керував рейхскомісаріатом на власний розсуд [2, 9].

Отже, зважаючи на численні підтвердження суттєвих протиріч німецької верхівки щодо особливостей та механізмів провадження окупаційної політики по відношенню до українських земель, які увійшли до складу рейхскомісаріату «Україна», можна вважати підтвердженим фактом відсутність єдності серед досліджуваних німецьких діячів стосовно цього питання. Це позначалось на німецькій політиці та керівництві на окупованих територіях. України. Не дивлячись на більш гуманні та помірковані погляди А. Розенберґа щодо майбутнього українського народу, його лінія була програшною у порівнянні з безкомпромісною та жорстокою лінією поведінки, якої дотримувався Е. Кох. Це у значній мірі було зумовлено тим, що Е. Коха підтримував рейхсканцлер нацистської Німеччини Гітлер, якому була більш близька жорстка колоніальна політика, що сповідувалася Е. Кохом. Головним же ідеологом плану ОСТ по праву можна вважати А. Розенберґа.

Висновки

німецька окупація колонізація

Головною метою і сенсом війни для Гітлера і його найближчих соратників, таких як Кох, була територіальна експансія і колонізація населення у Східній Європі. У колонізаційній схемі Україна займала ключове місце, а Польща, країни Балтії та Білорусь-Росія мали бути включені до німецького Lebensraum більш-менш як території, що зв'язували б Німеччину з Україною.

План ОСТ передбачав захоплення східної Європи із використанням методів військового примусу, а також тотального онімечування захоплених територій. Основною ідеєю плану було те, що більшість слов'янського населення мало б бути переселено до Сибіру, а на їхнє місце мали приїхати німці та представники інших етнічних груп «німецького походження».

Рейхсміністром окупованих східних територій, до яких входив і рейсхкомісаріат «Україна», було призначено А. Розенберґа. Рейхскомісаром цього регіону став Е. Кох. Призначення А. Гітлером на відповідні посади саме цих осіб пояснюється тим, що А. Розенберґ, володіючи значним інтелектуальним потенціалом та розвиненим теоретичним мисленням був потрібен А. Гітлеру у якості мозкового центру, що сформулював та розгорнув концептуальні положення ідеї А. Гітлера про розширення життєвого простору німецької нації на схід. Е. Кох, у свою чергу, характеризуючись жорстоким, безжалісним та вольовим характером, був ідеальним претендентом для практичної реалізації цих ідей, сутність яких зводилась до поневолення та знищення українського народу.

Можна зробити висновок про прояви конформізму у діяльності як Е. Коха, так і А. Розенберґа. У першого це проявлялося у сліпій відданості Гітлеру, готовністю неухильно реалізовувати усі його садистські ідеї. Другий же, розуміючи фатальну помилковість курсу, обраного Гітлером, не знаходив у собі душевних сил та сміливості відстоювати свою позицію, що відрізнялася більш миролюбним та гуманним ставленням по відношенню до окупованих регіонів нашої держави.

Література

1. Kamenetsky, I. (1956). Hitler's occupation of Ukraine (1941 - 1944). The Marquette University Press. Milwaukee, Wisconsin, 101 p.

2. Левченко, Ю. І. (2015). Особливості реалізації політики окупаційної влади в адміністративно-територіальних одиницях України 1941 - 1944 рр.: дис... канд.. іст. наук: 07.00.01. Національний педагогічний університет. Київ, 262 с.

3. Rossler, M. and Schleiermacher, S. (1993). Der Generalplan Ost. Hauptlinien der nationalsozialistischen Planungs- und Vernichtungspolitik. Akademie, Berlin, 181 p.

4. Нестеренко, В. А. (2005). Окупаційний режим у військовій зоні України в 1941 - 1943 рр. (адміністративний, економічний та соціокультурний аспекти): автореф. дис... канд.. іст. наук: 07.00.01. Інститут історії України. Київ, 23 с.

5. Гончаренко О. М. (2011). Функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату «Україна»: управлінсько-розпорядчі та організаційно-правові аспекти (1941 - 1944 рр.): монографія. НПУ імені М. П. Драгоманова, Київ, 600 с.

6. Тішин, О. В. (2020). Німецьке окупаційне цивільне управління на півдні України (1941 - 1943 рр.): адміністративно-політичний та соціально-економічний аспекти: дис... канд.. іст. наук: 07.00.01. Запорізький національний технічний ун-т. Запоріжжя, 255 с.

7. Спудка, І. М. (2007). Німецька окупаційна політика у соціокультурній сфері в рейхскомісаріаті «Україна» (1941 - 1944 рр.): дис... канд.. іст. наук: 07.00.01. Запорізький національний технічний ун-т. Запоріжжя, 229 с.

8. Rozett, R. Spector, S. (ed). (2000). Encyclopedia of the Holocaust. The Holocaust Martyrs' and Heroes' Remembrance. Jerusalem Publishing House Ltd, Jerusalem, available at: https://www.yadvashem.org/ru/holocaust/lexicon/reichskommissariat-ukraine.html (accessed 15 October 2023).

9. Левченко, Ю. І. (2017). Особливості реалізації політики окупаційної влади в адміністративно-територіальних одиницях Укарїни 1941 - 1944 рр.: монографія. Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова, Київ, 402 с.

11. Доброчинська, В. (2012). «Культурне життя у Рівному - центрі рейхскомісаріату Україна (1941 - 1944 рр.)», Волинь і волиняни у Другій світовій війні: зб. наук. пр. за матеріалами І Міжнар. наук.-практ. Конф., присвяч. Подіям Другої світової війни на території Волинської області, Луцьк, С. 303 - 310.

12. Кашеварова, Н. Г. (2014). Діяльність Оперативного штабу Розенберґа з вивчення нацистами «східного простору» (1940 - 1945). Ч. 1: Джерелознавче дослідження. Інститут історії України, Київ, 552 с.

13. Кашеварова, Н., Малолєтова, Н. (2006). Діяльність оперативного штаба рейхсляйтера Розенберґа в окупованій Європі у період Другої світової війни. Київ, 577 с.

References

1. Kamenetsky, I. (1956). Hitler's occupation of Ukraine (1941 - 1944). The Marquette University Press. Milwaukee, Wisconsin, 101 p

2. Levchenko, Yu. I. (2015). Osoblyvosti realizatsii polityky okupatsiinoi vlady v administratyvno-terytorialnykh odynytsiakh Ukrainy 1941 - 1944 rr. [Features of the implementation of the policy of the occupation authorities in the administrative-territorial units of Ukraine in 1941 - 1944]: dys... kand.. ist. nauk: 07.00.01. Natsionalnyi pedahohichnyi universytet. Kyiv, 262 s. [in Ukrainian].

3. Rossler, M. and Schleiermacher, S. (1993). Der Generalplan Ost. Hauptlinien der nationalsozialistischen Planungs- und Vernichtungspolitik. Akademie, Berlin, 181 p.

4. Nesterenko, V. A. (2005). Okupatsiinyi rezhym u viiskovii zoni Ukrainy v 1941 - 1943 rr. (administratyvnyi, ekonomichnyi ta sotsiokulturnyi aspekty) [The Occupation Regime in the Military Zone of Ukraine in 1941 - 1943. (administrative, economic and socio-cultural aspects)]: avtoref. dys... kand.. ist. nauk: 07.00.01. Instytut istorii Ukrainy. Kyiv, 23 s. [in Ukrainian].

5. Honcharenko O. M. (2011). Funktsionuvannia okupatsiinoi administratsii Raikhskomisariatu «Ukraina»: upravlinsko-rozporiadchi ta orhanizatsiino-pravovi aspekty (1941 - 1944 rr.): monohrafiia [The Functioning of the Occupation Administration of the Reichskommissariat "Ukraine": Administrative-Administrative and Organizational-Legal Aspects (1941 - 1944)]. NPU imeni M. P. Drahomanova, Kyiv, 600 s. [in Ukrainian].

6. Tishyn, O. V. (2020). Nimetske okupatsiine tsyvilne upravlinnia na pivdni Ukrainy (1941 - 1943 rr.): administratyvno-politychnyi ta sotsialno-ekonomichnyi aspekty [German Occupation Civil Administration in the South of Ukraine (1941 - 1943): Administrative-Political and Socio-Economic Aspects]: dys... kand.. ist. nauk: 07.00.01. Zaporizkyi natsionalnyi tekhnichnyi un-t. Zaporizhzhia, 255 s. [in Ukrainian].

7. Spudka, I. M. (2007). Nimetska okupatsiina polityka u sotsiokulturnii sferi v reikhskomisariati «Ukraina» (1941 - 1944 rr.) [German Occupation Policy in the Socio-Cultural Sphere in the Reichskommissariat "Ukraine" (1941 - 1944)]: dys... kand.. ist. nauk: 07.00.01. Zaporizkyi natsionalnyi tekhnichnyi un-t. Zaporizhzhia, 229 s. [in Ukrainian].

8. Rozett, R. Spector, S. (ed). (2000). Encyclopedia of the Holocaust. The Holocaust Martyrs' and Heroes' Remembrance. Jerusalem Publishing House Ltd, Jerusalem, available at: https://www.yadvashem.org/ru/holocaust/lexicon/reichskommissariat-ukraine.html

9. Levchenko, Yu. I. (2017). Osoblyvosti realizatsii polityky okupatsiinoi vlady v administratyvno-terytorialnykh odynytsiakh Ukariny 1941 - 1944 rr. [Peculiarities of the implementation of the policy of the occupation authorities in the administrative-territorial units of Ukraine in 1941 - 1944]: monohrafiia. Vydavnytstvo NPU imeni M. P. Drahomanova, Kyiv, 402 s. [in Ukrainian].

11. Dobrochynska, V. (2012). «Kulturne zhyttia u Rivnomu - tsentri reikhskomisariatu Ukraina (1941 - 1944 rr.)» [Cultural Life in Rivne - the Center of the Reichskommissariat Ukraine (1941 - 1944)], Volyn i volyniany u Druhii svitovii viini: zb. nauk. pr. za materialamy I Mizhnar. nauk.-prakt. Konf., prysviach. Podiiam Druhoi svitovoi viiny na terytorii Volynskoi oblasti, Lutsk, S. 303 - 310. [in Ukrainian].

12. Kashevarova, N. H. (2014). Diialnist Operatyvnoho shtabu Rozenberga z vyvchennia natsystamy «skhidnoho prostoru» (1940 - 1945) [The activities of the Rosenberg Operational Headquarters for the Nazi study of the "eastern space" (1940 - 1945)]. Ch. 1: Dzhereloznavche doslidzhennia. Instytut istorii Ukrainy, Kyiv, 552 s. [in Ukrainian].

13. Kashevarova, N., Malolietova, N. (2006). Diialnist operatyvnoho shtaba reikhsliaitera Rozenberga v okupovanii Yevropi u period Druhoi svitovoi viiny [The activities of the operational headquarters of Reichsleiter Rosenberg in occupied Europe during the Second World War]. Kyiv, 577 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru