Козацький фактор у боротьбі Молдавії з Османською імперією у 1574 році

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

КОЗАЦЬКИЙ ФАКТОР У БОРОТЬБІ МОЛДАВІЇ З ОСМАНСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ У 1574 РОЦІ

Олексій БАЛУХ

кандидат історичних наук,

доцент кафедри історії України

Анотація

молдавія іоан козацтво османський

Проаналізовано події, що відбулися у Молдавії в 1574 р. за господарювання Іоана ІІІ Лютого, який, відмовившись сплачувати збільшену данину Порті, розгнівав султана і втратив свою посаду. Звернено увагу на те, що значного розголосу в Центрально-Східній Європі набули успішні військові дії українського козацтва, яке, прийшовши на допомогу господарю Іоану ІІІ Воде у боротьбі за визволення з-під ярма Османської імперії, часто брало на себе вирішальну роль у нерівному протистоянні з турецько-татарською ордою. Простежено, що саме так і розгорнулися події в Молдавії 1574 р., коли господар Іоан ІІІ Лютий спробував звільнити Молдавію від турецького іга й запросив на допомогу українських козаків. Він не поїхав до Константинополя, як хотів Селім ІІ, а натомість зважився на збройне протистояння з військами, відправленими скинути його з престолу. Стверджено, що, попри мізерні шанси перемогти турків, військо Іоана ІІІ тривалий час успішно оборонялося. Загін козаків, який прибув до Молдавії з прикордоння Польщі під проводом гетьмана І. Сверчовського, відіграв важливу роль в описаних подіях. Козаки стали однією з найцінніших бойових частин в армії господаря Молдавії, але їхню долю і поразку вирішила зрада молдавського боярства. З'ясовано, що через військову невідповідність між силами, які перебували у розпорядженні Іоана ІІІ Лютого, і потенціал Османської імперії поразка молдаван була лише питанням часу.

Ключові слова: Молдавія, воєнно-політичні відносини, Польща, Османська імперія, Іоан ІІІ Лютий, козаки, І. Сверчовський, Хотин.

Annotation

Oleksii Balukh PhD (History), Associate Professor Department of History of Ukraine Yurii Fedkovych Chernivtsi National University

THE COSSACK FACTOR IN THE STRUGGLE BETWEEN MOLDAVIA AND THE OTTOMAN EMPIRE IN 1574

The article analyzes the events that took place in Moldavia in 1574 during the reign of John III the Terrible, who, refusing to pay an increased tribute to Porte, angered the sultan and lost his post. At the same time, the successful military actions of the Ukrainian Cossacks gained considerable publicity in Central and Eastern Europe. They came to the aid of hospodar John III Voda in the struggle for liberation from the Ottoman Empire and often took a decisive role in the unequal confrontation with the Turkish-Tatar horde. That is how the events in Moldavia unfolded in 1574 when the hospodar John III the Terrible made an attempt to liberate Moldavia from the Turkish yoke and called on the Ukrainian Cossacks for help. He did not go to Constantinople as Selim II wanted but instead decided to take up arms against the troops sent to overthrow him. Although the chances of defeating the Turks were slim, the army of John III successfully defended itself for a long time. A detachment of Cossacks who arrived in Moldavia from the Polish border under the leadership of hetman I. Sverchevskyi played an essential role in the described events. The Cossacks became one of the most valuable combat units in the army of the Moldavian hospodar. But their fate and defeat were decided by the betrayal of the Moldavian boyars. However, John III the Terrible lost the war, demonstrating what became axiomatic: the international position of Moldavia could be altered only in a favorable international situation and only with the military support of the European powers.

Keywords: Moldavia, military-political relations, Poland, Ottoman Empire, John III the Terrible, Cossacks, I. Sverchevskyi, Khotyn.

Виклад основного матеріалу

В останній чверті XVI ст. ситуація у Центрально-Східній Європі значно загострилася. Це пов'язано з активізацією дому Габсбургів, основною метою яких стало розв'язання польсько-турецької війни та поява нового конфліктного чинника - запорозького козацтва. Зміна ж господаря у Молдавії була чудовою можливістю розв'язати цей конфлікт Milewski D. From Swierczowski to Wallachian Expedition of Jan Zamoyski: Rise of the Cossack Factor in Polish-Ottoman Relations (1574-1600). Cristea O., Pilat L. From Pax Mon-.

Упродовж XVI ст. турецькі султани призначали молдавських господарів, кожен з яких сплачував данину (харадж) Константинополю. Щоб стати господарем Молдавії, кандидат мав переконати султана Селіма II (1566-1574) та його урядовців, що він буде кращим за попереднього господаря. Зазвичай це визначалося обіцянкою збільшення данини.

У 1574 р. господарем Молдавії був Іоан III Лютий (1572-1574), при якому підтримували добрі стосунки з Портою, виконували всі її розпорядження. Уряд Іоана III Воде регулярно надсилав султану інформацію про події у Польщі та Литві. За наказом султана господар навіть почав сприяти новому польському королю Генріху Валуа (1573-1574)golica to Pax Ottomanica. War, Religion and Trade in the Northwestern Black Sea Region (14th-16th Centuries). Brill, 2020. Vol. 58. С. 217. Очерки внешнеполитической истории Молдавского княжества (последняя четверть XIV - начало XIX в.) / под ред. Д. М. Драгнева. Кишинев, 1987. С. 144.. Проте господар Валахії Олександр II Мірча (1568-1577) почав вести інтриги проти молдавського господаря, стверджуючи, що його брат Петро буде кращим правителем, ніж !оан III. Він обіцяв османам удвічі вищу данину (80 тис. золотих), ніж сплачував !оан (35 тис.) Огуй О. Д. Кторія обігу грошових одиниць та найменувань на Буковині. Молдавський період. Чернівці, 2010. Ч. 2. С. 44.. Окрім того, він зауважував, що !оан III занадто любить поляків, що не подобалося Порті Beczek H. Moldavian Uprising of 1574 in Polish Sources. Codrul Cosminului. Suceava, 2021. Vol. 27. N 1. Р. 92..

Польський хроніст італійського походження О. Гваньїні так описав ці події: «Цей Петрило разом з турками, угорцями, греками, сербами та валахами напав на нього Роана III - О.Б.], також підкуповував султана Селіма заради Молдавського господарства для себе» Гваньїні О. Хроніка Європейської Сарматії / упоряд. та пер. з пол. о. Ю. Мицик. Київ, 2009. С. 210..

У відповідь султан надіслав посольство, яке прибуло до Молдавії 21 лютого 1574 р., саме того дня, коли у Кракові коронували Генріха Валуа Горецький Л. Опис війни !вонії, господаря Волоського 1574 р. Мемуари історії Південної Русі / за ред. В. Антоновича; пер. з рос. Т. С. Завгородньої; передм. В. С. Мороза. Дніпропетровськ, 2005. Вип. 1 (XVI ст.). С. 122.. Султанський чауш вимагав від господаря Молдавії сплати подвійної данини (хараджу), а в разі незгоди прощатися з престолом у Яссах Масан О. Буковина як об'єкт міжнародних відносин з давніх часів до 1774 р. Буковина в контексті європейських міжнародних відносин (з давніх часів до середини ХХ ст.) / за заг ред. В. М. Ботушанського. Чернівці, 2005. С. 84.. Отже, господар !оан Воде Лютий змушений був або заплатити, або повстати проти влади Селіма II.

Скликавши боярську раду, господар оголосив волю султана, запитав, якій пропозиції вони надають перевагу, а також заявив, що виконання турецьких вимог зараз може призвести до потроєння данини у майбутньому Beczek H. Moldavian Uprising of 1574 in Polish Sources. Р. 92-93.. Звідси, на нашу думку, і береться сума данини у 120 тис. золотих, яку нібито вимагали від Молдавії османи, що трапляється у працях сучасників тих подій Горецький Л. Опис війни Івонії, господаря Волоського 1574 р. С. 122.. «Молдавани погодилися з тим, що треба боронитися. Івоня пристав на це й пообіцяв стояти на смерть» Гваньїні О. Хроніка Європейської Сарматії. С. 210. Масан О. Буковина як об'єкт міжнародних відносин... С. 84.. Так, рішення про відмову сплачувати данину Порті фактично означало початок війни. Державну скарбницю і всі багатства господаря відправили до Хотина, куди виїхали також боярські сім'ї¹¹.

Боротьбу проти Порти Іоан ІІІ розпочав, прагнучи проводити самостійну внутрішню і зовнішню політику. Шукаючи союзників, він звернувся за допомогою до польського короля Генріха Валуа (який у червні 1574 р. виїхав до Франції, залишивши країну в скрутному становищі Milewski D. From Swierczowski to Wallachian Expedition of Jan Zamoyski... С. 218-219.) чи принаймні за дозволом завербувати солдатів у Польщі, проте ні польський король, ні польські еліти не були зацікавлені у підтримці молдавського господаря проти османів Голобуцький В. Запорозьке козацтво. Київ, 1994. С. 140; Plewczynski M. Wojny i wojskowosc Polska XVI wieku. Zabrze-Tarnowskie Gory, 2012. Т. II. S. 288; Bielski M. Kronika polska Marcina Bielskiego. Sanok, 1856. T. 3. S. 1346., оскільки не хотіли порушувати «давнє перемир'я і договір з турецьким султаном» Гваньїні О. Хроніка Європейської Сарматії... С. 210., а також безрезультатно просив сприяння у Трансильванії Краткая история Румынии: с древнейших времен до наших дней / под ред. В. Н. Виноградова. Москва, 1987. С. 66..

Тоді в пошуках допомоги господар Іоан ІІІ Лютий звернувся до подільської шляхти й українських козаків. Навесні 1574 р. він «послав до них [козаків - О.Б.], просячи їх, аби йому до потреби [битви - О.Б] проти турків прибули, обіцяючи їм плату, яку самі будуть хотіти» Отрывки из летописца или хроники иеромонаха Леонтия Боболинского. ГрабянкаГ. Летопись. Киев, 1853. С. 278.. Вони порадилися і зібрали дванадцять сотень війська, не питаючи дозволу короля, розуміючи, що пішли проти його волі Bielski M. Kronika polska Marcina Bielskiego. S. 1346.. Так у Молдавії і з'явився загін на чолі з Іваном Сверчовським.

На думку чернівецьких дослідників Б. Боднарюка та А. Федорука, «господарі Дунайських князівств, цінуючи в козаках їхні виняткові вояцькі якості, вироблені у тривалій збройній боротьбі з татарами й турками, постійно запрошували їх вступити до них на військову службу» Боднарюк Б., Федорук А. Участь козаків у антиосманських війнах дунайських князівств (остання третина XV! - початок XVH ст.). Хотинська війна: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 380-річчю Хотинської війни (м. Хотин, 22 жовтня 2001 р.). Чернівці, 2001. С. 82-83.. Відгукнувшись на звернення, у 1574 р. українське козацтво взяло активну участь в одній з найбільших тогочасних військових кампаній у Центрально-Східній Європі - війні господаря Молдавії проти османського поневолення.

Війна тривала упродовж трьох місяців, і всі перемоги Іоана ІІІ Воде було здобуто за безпосередньої участі козаків І. Сверчовського, які активно воювали із самого початку боротьби проти Порти. Загін останнього був невеликим, проте виконував при господареві роль гвардії, оскільки складався з професійних військових, досвідчених у боротьбі проти турків і татар Історія українського козацтва. Нариси: у 2 т. / редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. Київ, 2006. Т 1. С. 330.. Польський історик і письменник Л. Горецький зазначав, що «Сверчовський, чоловік досвідчений у військовій справі й надзвичайно дужий, мав загін з 200 кіннотників та ще 200 брацлавців і стільки ж барян; ніхто з них не мав права вступати в бій без наказу ватажка. У загонах Козловського і Стуженського було по 200 чоловік. Янціус та Соколовський мали по 100 осіб» Горецький Л. Опис війни Івонії, господаря Волоського 1574 р. С. 127-128.. На думку українського історика С. Леп'явка, «у 1574 р. дві тисячі подільських козаків на чолі з І. Сверчовським та запорожців на чолі з кошовим отаманом Хомою Покотилом беруть участь у війні молдавського господаря Івонії проти турецького панування» Лепявко С. А. Українське козацтво у міжнародних відносинах (1561-1591). Чернігів, 1999. С. 38-39.. Так, молдавська армія поповнилася близько 1 200-1 400 козаками на чолі з гетьманом І. Сверчовським та 600 запорожцями, очолюваними Х. Покотилом, які приєдналися пізніше.

Козацький загін прибув до Сучави 20 березня 1574 р., там його урочисто зустрів господар Іоан ІІІ Лютий Голобуцький В. Запорозьке козацтво. С. 140.. Очевидно, що під Сучавою зосереджувалися основні військові сили господаря Молдавії.

За наказом султана претендента на молдавський престол Петра Кульгавого підтримали волохи, угорці та турки, але їхню кількість у «100-200 тис. чол.», згідно з Л. Горецьким Горецький Л. Опис війни Івонії, господаря Волоського 1574 р. С. 131., на думку польського дослідника М. Плєвчинського, потрібно зменшити мінімум у десять разів Plewczynski M. Wojny i wojskowosc Polska XVI wieku. S. 288..

Своєю чергою, молдавський господар зумів мобілізувати у «велике військо» 35 тис. осіб, а роль селян у ньому вже була другорядною, оскільки він здебільшого спирався на загони молдавських бояр, які становили майже всю кінноту Очерки внешнеполитической истории Молдавского княжества... С. 145-146.. Молдавський дослідник Т. Мовіляну також вказував, що молдавське військо, мобілізоване Іоаном ІІІ Воде, налічувало близько 35 000 осіб Movileanu T. Efectivele militare din Jara Moldovei in secolele XV-XVII. Revista de stiinfe socioumane. 2013. № 1 (23). Р. 122-123..

Невдовзі розпочалися і воєнні дії. На придушення повстання турки спрямували спочатку 60-тисячне, а потім ще 150-тисячне військо Огуй О. Д. Історія обігу грошових одиниць та найменувань на Буковині. Молдавський період. Чернівці, 2010. Ч. 2. С. 44.. 14 квітня 1574 р. молдавськокозацька армія на чолі з господарем Іоаном ІІІ Лютим та гетьманом І. Сверчовським завдала нищівної поразки турецько-валасько-угорському війську у битві при Жиліште, поблизу Фокшан Голобуцький В. Запорозьке козацтво. С. 140; Стати В. История Молдовы. Кишинев, 2002. С. 142.. Молдавани і козаки, оточивши ворожий табір, раптово напали на нього та майже повністю знищили. Валаський господар Олександр ІІ та його брат Петро, не зумівши дати гідний опір, врятувалися втечею до Бреїли. «Потім він [Іоан ІІІ Воде - О.Б.] напав на Валаську землю і вчинив там велику шкоду вогнем і мечем, майже нікого не милуючи» Гваньїні О. Хроніка Європейської Сарматії. С. 212.. Обложивши Бреїлу та завоювавши столичне місто Бухарест, молдавський господар став володарем і валаського престолу. На початку травня 1574 р. Іоан ІІІ Лютий призначив господарем Валахії свого воєводу Вінтіла, а також залишив з ним кількох молдавських бояр для управління країною Стати В. История Молдовы. С. 142..

Розвиваючи успіх, козаки, підтримані кількома сотнями молдавської кінноти, розгромили контингент у 2 000 воїнів, відправлених з Кілії. Після цього успіху Іоан ІІІ припинив облогу замку Бреїли і вирушив до Бендер - османської фортеці на Дністрі, на варті Молдавії Milewski D. From Swierczowski to Wallachian Expedition of Jan Zamoyski... С. 219.. Молдавські та козацькі загони завдали нищівних ударів по турецьких фортецях Бендери (Тягиня) і Аккерман (Білгород). У штурмі Бендерської фортеці відзначилися козаки І. Сверчовського, а після атаки на Бендери загін запорозьких козаків, який налічував 600 осіб під орудою Х. Покотила, на 25 човнах спустився по Дністру до Аккермана і, не зустрівши опору, захопив та цілковито розорив місто, взявши численні трофеї Горохівський П. Гетьман Іван Свирговський у молдавсько-турецькій війні 1574 р. Умань, 2010. С. 58; Голобуцький В. Запорозьке козацтво. С. 140-141..

Проти османів пліч-о-пліч з козаками билися й ополченці з Хотинщини на чолі з пиркелабом Єремією. Він згадується як Єремія Хотинський, або Чарнович Milewski D. From Swierczowski to Wallachian Expedition of Jan Zamoyski... С. 219.. На думку О. Масана, є підстави вважати, що «це був Єремія Могила, майбутній господар і дядько Київського митрополита Петра Могили» Буковина: історичний нарис / відп. ред. В. М. Ботушанський. Чернівці, 1998. С. 46; Добржанський О. Хотинщина: історичний нарис. Чернівці, 2002. С. 89.. Проте Є. Могила, який народився близько 1555 р., повинен був мати на 1574 р. всього 18-19 років, тож у такому юному віці пиркелабом Хотинської волості бути не міг. Очевидно, йшлося про іншу людину з таким самим ім'ям.

Однак турецька загроза з півдня і татарська зі сходу змусили молдавсько-козацькі війська відступати. Тоді ж Олександр ІІ Мірча, зібравши велику армію, зумів повернути собі валаський престол, перемігши та вбивши Вінтілу І Стати В. История Молдовы. С. 143.. Загострення протиріч у молдавському таборі завадило подальшим успіхам господаря Іоана ІІІ Лютого. Молдавські бояри були незадоволені централізаторською політикою останнього та його союзом з українськими козаками, побоювалися також можливого об'єднання молдавських селян з козаками і їхнього виступу вже проти них самих Голобуцький В. Запорозьке козацтво. С. 141..

На нашу думку, основним тактичним завданням молдавсько-козацького війська було не допустити об'єднання турецького і татарського військ, а також розгром їхніх військ по черзі. З цією метою потрібно було якомога довше затримати турків на переправі через Дунай, водночас розгромити татар, а потім усі наявні сили спрямувати проти турків Очерки внешнеполитической истории Молдавского княжества... С. 146.. «Справді, вже було близько до цього, якби хотинський староста Єремія не зрадив Івоню. Єремія на чолі тринадцяти тисяч молдаван був посланий Івонею на берег Дунаю, щоб обороняти від турків переправу. Сам же розпустив на короткий час своє військо, щоб воно зібралося докупи на вість Єремії про ворога. Однак цей Єремія взяв від Петрила, брата валаського господаря, тридцять тисяч золотих червінців і дав йому можливість переправитися на другий бік Дунаю разом з його військом і турками», - писав О. Гваньїні Гваньїні О. Хроніка Європейської Сарматії. С. 214.. Отже, зрада хотинського пиркелаба Єремії та молдавських бояр завадила Іоану ІІІ та українським козакам здобути остаточну перемогу над османами.

Вирішальна битва відбулася 10 червня 1574 р. біля озера Кагул поблизу р. Прут. І знову бачимо зраду молдавських бояр на чолі з хотинським пиркелабом Єремією, війська якого перейшли на бік османів Очерки внешнеполитической истории Молдавского княжества... С. 146; Milewski D. From Swierczowski to Wallachian Expedition of Jan Zamoyski... С. 220.. «Він же [Єремія - О.Б.], маючи першим зійтися з ворогом, наказав схилити свій прапор до землі, а знявши шапки з голів, підняти їх на списах та іншій зброї і самим піддатися, турки заколивалися і взяли це військо до себе. Тим часом турки поставили проти них [військ Іоана ІІІ - О.Б.] молдаван Єремії і погнали їх у бій як худобу, і всі вони були побиті, хто від турків, хто від своїх» Гваньїні О. Хроніка Європейської Сарматії. С. 215-216..

Водночас зазнало поразки військо Іоана ІІІ Лютого під час генеральної битви поблизу Рошкан при гирлі Дунаю, а сам господар потрапив у полон і був страчений Жуковський А. Історія Буковини. Чернівці, 1991. Ч. 1. С. 67; Ureche G. Letopiseful Jarii Moldovei dela Drago§-voda pma la Aron-voda. Ureche G., Costin M., Neculce I. Letopiseful JariiMoldovei: Cronici / Ingr. textelor, glosar §i indici de T. Celac. Chisinau, 1990. P. 106-107.. Турки прив'язали його за хвости двох верблюдів і розірвали навпіл Славяно-молдавская летопись Азария 1551-1574 гг. Славяно-молдавские летописи XV-XVII вв. Москва, 1976. С. 137; Ureche G. Letopiseful Jarii Moldovei dela Drago§voda pma la Aron-voda. P. 107.. Польський хроніст М. Стрийковський зазначав, що «у той час волоського господаря Івоню, який вигнав Богдана і вів переможні і хоробрі битви з турками і мультанами [валахами - О.Б.], свої видали туркам, які четвертували його. 1575 року я сам бачив його голову, прибиту на воротах у Бухаресті, столичному місті мультанського [валаського - О.Б.] господаря Олександра, брат якого Петрило став волоським [молдавським - О.Б.] воєводою замість Івоні» Стрийковський М. Літопис польський, литовський, жмудський і всієї Руси / відп. ред. О. Купчинський. Львів, 2011. С. 943.. Отже, новим молдавським господарем став Петро V Кульгавий (1574-1591).

Так і завершилася жорстока та кровопролитна молдавсько-турецька війна, в якій найактивнішу участь взяли українські козаки. Серед них залишилося в живих лише декілька осіб: «тільки дванадцять козаків вони [турки - О.Б.] взяли у полон: самого гетьмана Сверчовського, Лаврентія Козловського, плочанина герба “Яструб”, Задовського, Янчі, Залеського, Сучинського, Богуцького, але всіх цих було викуплено» Гваньїні О. Хроніка Європейської Сарматії. С. 219..

Українська народна пісня так описує період молдавсько-козацької співпраці: Ой пан пишний, пан Свирговський,

А ще другий пан Зборовський,

А ще третій Морозенко,

А ще четвертий пан Горленко,

Що із волохами турок дереться,

А із татарами волох б'ється.

Да волоську землю руйнують,

Плюндрують, ще й не милують.

Ой ми, волохи, ми, христіяни,

Да не милують нас бусурмани:

Ви, козаченьки, за віру дбайте,

Нам, христіянам, на поміч прибувайте!

А козаченьки за віру дбають,

Волохам-христіянам поміч посилають,

Трублять в труби, в сурми вигрівають,

Оченьками козаченьків з України проводжають Жуковський А. Історія Буковини. С. 67-68..

Після завершення воєнних дій великий візир Мехмет-паша надіслав листа Великому гетьману коронному Є. Язловецькому від 28 липня 1574 р. зі звинуваченнями поляків у захопленні в Хотині після смерті екс-господаря Іоана ІІІ його дружини, тестя, скарбниці з усіма цінностями, а також дружин сімох молдавських бояр і 27 возів з їхніми багатствами. Господар Петро V одразу ж спробував повернути забрані цінності покійного Іоана ІІІ Воде та молдавських бояр у польської влади. Поляки заявили його послу, що це питання має розглянути сенат упродовж півроку Масан О. Буковина як об'єкт міжнародних відносин... С. 84; Arhiva istorica Romaniei / red. B. Petriceicu-Hajdeu. Bucuresci, 1865. Т. ІІ. С. 44.. Тож усі намагання молдавського господаря повернути ці багатства завершилися невдачею.

Відновивши владу над Молдавською державою, султан наказав у Хотинському замку розташувати турецьку залогу, проте в руках хотинського пиркелаба продовжувала залишатися адміністративна влада над цими землями. М. Стрийковський, який у 1574 р. проїжджав через місто Хотин, побачив фортецю в осаді турків. Він зазначав, що «Хотин - замок прекрасний та укріплений, розташований на скелі, який я оглядав 1574 року вже захоплений турками. Але воєвода мав у ньому надалі свого пиркелаба, який там двічі нас приймав від імені господаря» Стрийковський М. Літопис польський, литовський, жмудський і всієї Руси. С. 920.. Однак цей автор не повідомив жодної інформації про руйнування держави з боку турків і татар.

Петро V Кульгавий став вірним ставлеником султана. Прихід останнього до влади негативно позначився і на українських, і на молдавських землях, оскільки з Петром прийшло багато османів, які восени 1574 р. вогнем та мечем грабували країну, зокрема землі між Прутом і Дністром Ureche G. Letopise^ul Jarii Moldovei dela Drago§-voda pina la Aron-voda. P. 107.. Літописець Азарій писав про це так: «Татари, що вирізнялися собачим норовом та злістю, вдерлися у молдавські землі, спалюючи їхні міста, відбирали їхнє майно, і села перетворювали у руїни. І дійшли вони до м. Роман, все спалюючи та плюндруючи. І жінок, і дівчат, і старців з юнаками, і матерів з дітьми, усіх брали у полон, від людей і до тварин, і їх було безліч. І було багато плачу, стогонів і криків у Молдавії тоді» Славяно-молдавская летопись Азария 1551-1574 гг. С. 137-138.. Отже, вдершись у Молдавію, турки і татари спустошили межиріччя Пруту та Дністра.

Очевидним наслідком тих подій став голод і демографічна криза, яка тривала кілька років. М. Стрийковський, у складі польського посольства проїжджаючи через Молдавію до Константинополя восени 1574 р., писав, що «у Волощині [Молдавії - О.Б.] та на всіх турецьких шляхах панував голод» Стрийковський М. Літопис польський, литовський, жмудський і всієї Руси. С. 943-944.. Після татарських безчинств у 1574 р. господар Петро V Кульгавий висловив турецькому посланцю і кримському хану побоювання, що не зможе зібрати наступну данину для Порти Очерки внешнеполитической истории Молдавского княжества... С. 160.. Отже, в цей час воєнно-політичне та соціально-економічне становище Молдавської держави, а разом з нею і її північних волостей (Буковини), значно погіршилося.

Прагнучи помститися за допомогу, яку козаки I. Сверчовського надали господарю Іоану ІІІ Лютому, татари у вересні 1575 р. здійснили нищівний напад на підвладні Речі Посполитій подільські землі Там само. С. 149.. Польський хроніст Б. Папроцький (1543-1614) у своїй праці «Історія жалісна про прудкість та лють татарську і про мордування та псування земель Руських і Подільських» красномовно описував жахливість татарських плюндрувань восени 1575 р. Paprocki B. Gniazdo cnoty, Zkqd Herby Rycerstwa slawnego Krolestwa Polskiego, Wielkiego Ksi^stwa Litewskiego, Ruskiego, Pruskiego, Mazowieckiego, Zmudzkiego, y inszych Panstw do tego Krolestwa nalezqcych Ksiqzqt y Panow, poczqtek swoy maiq. Warszawa, 2014. 452 s.. Також повідомлялося про захоплення у полон 35 тис. людей, 40 тис. коней і до півмільйона голів худоби Очерки внешнеполитической истории Молдавского княжества... С. 149.. Після цього татари швидко відступили до р. Дністер і почали переправу поблизу Хотина. Під час форсування річки їх атакували військові загони української та польської шляхти. Проте гарматний вогонь, що вела з башт Хотинського замку турецька залога, завадив їм відбити полонених та здобич. Переправившись через Дністер, татари без особливих втрат повернулися у місця своїх кочовищ Добржанський О. Хотинщина: історичний нарис. С. 89..

Молдавський господар Петро V Кульгавий продовжував бути вірним слугою Осяйної Порти. Польща, зацікавлена в мирних відносинах з Туреччиною, всі військові сили спрямувала проти Московії у зв'язку із загостренням Лівонського конфлікту. За цих умов перебування турецької залоги у Хотинській фортеці втратило актуальність, тому султан і відкликав її Масан О. Буковина як об'єкт міжнародних відносин... С. 85..

Отже, визначальним чинником у боротьбі Молдавії проти Османської імперії 1574 р. була наявність загартованого в боях загону українського козацтва, що свідчило про зростання його військової потужності. Лише зрада молдавських бояр, яких лякала централізаторська політика господаря, не дала змоги військам Іоана ІІІ Лютого та козакам здобути остаточну перемогу. Проте молдавське повстання 1574 р. не мало шансів на успіх, оскільки Молдавія була для османів економічно цінною власністю, яку вони б точно не випустили зі своїх рук. Так, під час молдавського походу 1574 р. козацтво діяло як провідна сила, від якої залежав успіх боротьби проти Порти, воно ставало суб'єктом міжнародних відносин у Центрально-Східній Європі.

References

1. Beczek, H. (2021). Moldavian Uprising of 1574 in Polish Sources. Codrul Cosminului, 27 (1), 91-104 [in English].

2. Bielski, M. (1856). KronikaMarcina Bielskiego (Vol. 3). Sanok [in Polish].

3. Bodnariuk, B., & Fedoruk, A. (2002). Uchast kozakiv u antyosmanskykh viinakh dunaiskykh kniazivstv (ostannia tretyna XVI - pochatok XVII st.). Proceedings of the International Scientific Conference to the 380 anniversary of the Khotyn war (pp. 82-83), Khotyn, 22 zhovtnia 2001. Chernivtsi [in Ukrainian].

4. Botushanskyi, V. (Ed.). (1998). Bukovyna: istorychnyi narys. Chernivtsi [in Ukrainian].

5. Dobrzhanskyi, O., Makar, Yu., & Masan, O. (2002). Khotynshchyna: istorychnyi narys. Chernivtsi [in Ukrainian].

6. Dragniev, D. (Ed.). (1987). Ocherki vneshnepoliticheskoi istorii Moldavskogo knyazhestva (poslednyaya chetvertXIVnachalo XIXv.). Chisinau [in Russian].

7. Grekul, F. A. (Ed.). (1976). Slaviano-moldavskaia letopis Azariia 1551-1574 gg. In Slaviano-moldavskiie letopisiXV-XVII vv. (p. 137). Moscow [in Russian].

8. Hvanini, O. (2009). Khronika Yevropeiskoi Sarmatii (2nd ed.) (Yu. Mytsyk, Comp. & Trans.). Kyiv [in Ukrainian].

9. Holobutskyi, V. (1994). Zaporozke kozatstvo. Kyiv [in Ukrainian].

10. Horetskyi, L. (2005). Opys viiny Ivonii, hospodaria Voloskoho 1574 r. Memuary istorii Pivdennoi Rusi (V. Antonovych, Ed.). (Vol. 1). Dnipro [in Ukrainian].

11. Horokhivskyi, P. (2010). Hetman Ivan Svyrhovskyi u moldavsko-turetskii viini 1574 r Uman [in Ukrainian].

12. Lepiavko, S. (1999). Ukrainske kozatstvo u mizhnarodnykh vidnosynakh (15611591). Chernihiv [in Ukrainian].

13. Masan, O. (2005). Bukovyna yak obiekt mizhnarodnykh vidnosyn z davnikh chasiv do 1774 r. In V. Botushanskyi (Ed.), Bukovyna v konteksti yevropeiskykh mizhnarodnykh vidnosyn (z davnikh chasiv do seredynyХХst.) (pp. 9-168). Chernivtsi [in Ukrainian].

14. Milewski, D. (2020). From Swierczowski to Wallachian Expedition of Jan Zamoyski: Rise of the Cossack Factor in Polish-Ottoman Relations (1574-1600). From Pax Mongolica to Pax Ottomanica. War, Religion and Trade in the Northwestern Black Sea Region (14th-16th Centuries), 58, 215-227 [in English].

15. Movileanu, T. (2013). Efectivele militare din Jara Moldovei in secolele XV-XVII. Revista de stiinje socioumane, 1 (23), 122-123 [in Romanian].

16. Ohui, O. (2010). Istoriia obihu hroshovykh odynyts ta naimenuvan na Bukovyni. Moldavskyi period (Pt. 2). Chernivtsi [in Ukrainian].

17. Otryvki iz letopistsa ili khroniki ieromonakha Leontiia Bobolinskogo. (1853). In G. Grabianka, Letopis (p. 278). Kyiv [in Russian].

18. Paprocki, B. (2014). Gniazdo cnoty, ZkqdHerby Rycerstwa slawnego Krolestwa Polskiego, Wielkiego Ksiqstwa Litewskiego, Ruskiego, Pruskiego, Mazowieckiego, Zmudzkiego, y inszych Panstw do tego Krolestwa nalezqcych Ksiqzqty Panow, poczqtek swoy maiq. Warsaw [in Polish].

19. Petriceicu-Hajdeu, B. (Ed.). (1865). Archiva istorica a Romaniei (Vol. II). Bucuresti [in Romanian].

20. Plewczynski, M. (2012). Wojny i wojskowosc PolskaXVI wieku (Vol. II). ZabrzeTarnowskie Gory [in Polish].

21. Smolii, V (Ed.). (2006). Istoriia ukrainskoho kozatstva: Narysy (Vol. 1.) Kyiv.

22. Stati, V. (2002). IstoriiaMoldovy. Chisinau [in Russian].

23. Stryikovskyi, M. (2011). Litopys polskyi, lytovskyi, zhmudskyi i vsiiei Rusy (O. Kupchynskyi, Ed.). Lviv [in Ukrainian].

24. Ureche, G. (1990). The Chronicle of Moldavia (...) from Drago§-voivode to Aronvoivode. In G. Ureche, M. Costin, I. Neculce, The Chronicle of the Land of Moldova: Chronicles (pp. 23-118.). Chisinau [in Romanian].

25. Vinogradov, V (Ed). (1987). Kratkaia istoriiaRumynii: s drevneishykh vremen do nashykh dnei. Moscow [in Russian].

26. Zhukovskyi, A. (1991). IstoriiaBukovyny. Chernivtsi [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru