Виняткове явище - драматург Олексій Коломієць

О. Коломієць як один із найвизначніших українських драматургів останніх десятиріч XX століття. Розгляд бунту жінок у сучасному українському селі внаслідок свого тяжкого становища. Відчуття гострого авторського болю за долю людини у воєнному лихолітті.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 09.06.2024
Размер файла 15,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виняткове явище - драматург Олексій Коломієць

Хоролець Лариса Іванівна

Виняткове явище - як українське, так і вселюдське, світове. Огром п'єс - огром постановок - в них глибока народна мудрість, гостре ясновидство, філософське передбачення. Він мислив в базисних категоріях смислів і стратегій і передбачив головний формат сучасності: управління смислами.

Олексій Коломієць - один із найвизначніших українських драматургів останніх десятиріч XX ст. Управною рукою митця написано понад кілька десятків п'єс - комедійних і глибоко драматичних, романтичних і реалістичних. Напрочуд багатогранна творчість письменника дає змогу читачам зустрітися з яскравими і колоритними характерами в народній комедії «Фараони», героями сивої давнини в п'єсах «Камінь русина» і «За дев'ятим порогом», із сучасниками в драматичній філософській розповіді «Планета сподівань» і притчі про кохання «Срібна павутина», ліричній дилогії «Голубі олені» та «Кравцов» і п'єсі про сім'ю «Дикий ангел».

Олексій Коломієць народився 17 березня 1919 р. на Полтавщині, у селі Харківці. Наймолодший із шести дітей селянської родини, рано залишившись без батька, Олекса пізнав життя не лише за підручниками. Після закінчення сільської школи навчався на робітничому факультеті при Харківському інституті торгівлі, а згодом - у Харківському університеті.

Артилеристом пройшов важкими фронтовими дорогами Другої світової війни, був тяжкопоранений. У повоєнні роки О. Коломієць працював на журналістській роботі, головним редактором газети «Молодь України», у журналі «Зміна» («Ранок»). Літературну діяльність розпочав у 1953 р. з оповідань і нарисів, які публікувалися в періодичній пресі. А в 1960 р. вийшла друком його перша збірка оповідань «Біла криниця».

У драматургію письменник прийшов у зрілому віці, коли йому було вже за сорок. Уперше ім'я О. Коломійця з'явилося на афішах театрів у 1960 р. Тоді відбулася прем'єра його комедії «Фараони» в Київському театрі ім. Івана Франка та Московському театрі ім. М. Гоголя. Уже перша п'єса автора здобула широке визнання не лише в Україні; вона була перекладена й поставлена театрами багатьох країн.

Відтоді п'єси О. Коломійця понад тридцять років були окрасою репертуару українських і театрів Канади, Японії й Польщі. Драматичні твори О. Коломійця непідвладні часові, вони свідчать про увагу автора до натур глибоких і цілісних, порушували вічні теми кохання, вірності й зради, життя і смерті, добра і зла. Найвідоміші з них - «Планета сподівань» (1965), «Спасибі тобі, моє кохання» (1967), «За дев'ятим порогом» (1972), «Голубі олені» (1973), «Кравцов» (1975), «Дикий Ангел» (1978), «Санітарний день» (1980), «Камінь русина» (1982), «Злива» (1985), «Святі грішниці» (1989) та ін. На робочому столі драматурга залишилася незавершеною остання п'єса «Завтра - Помпея» - яскраво символічний, гостропроблемний твір про руйнацію духовних цінностей в епоху Чорнобиля, утрату найдорожчого - людяності.

Письменник відзначений багатьма престижними преміями, у тому числі - Шевченківською (у 1977 р. за п'єси «Голубі олені» і «Кравцов»).

Уже будучи тяжкохворим, О. Коломієць найбільше пишався тим, що ювілейний, 75-й день його народження був названий святковим днем у його рідному селі. Помер драматург 23 листопада 1994 р. Рідна полтавська земля дала йому останній прихисток: письменника поховано в центрі Харківців поряд із Архипом Тесленком - класиком української літератури.

Олексій Коломієць як драматург починав із «Фараонів». Ця вистава франківців ставилася понад вісімсот разів у більш як 50 театрах колишнього Радянського Союзу й за кордоном - у Польщі, Болгарії, Чехословаччині, Румунії, Угорщині. П'єса була написана для самодіяльних драматичних гуртків. Автор і не сподівався, що одного ранку, після того, як її поставили театри Києва й Москви, прокинеться знаменитим.

Звернувшись до сюжету арістофанівської комедії «Лісістрата», письменник за допомогою алегоричної форми сну показує бунт жінок у сучасному українському селі внаслідок свого тяжкого становища. Комедійний жанр допомагає авторові розвінчати горе-керівників - п'яничок і ледацюг, які проголосили себе «фараонами». Вони узурпували владу в колгоспі та лише п'ють і керують жінками, «бо жінка така техніка, що тобі ні амортизації, ні запасних частин, ні капітального ремонту...». Нелегким був шлях комедії на сцену українського театру. Адже драматург не пішов протореним корнійчуківським шляхом, він не зображував колгоспну ідилію й боротьбу хорошого з кращим. Тому бюрократи від мистецтва не дозволили поставити п'єсу «Фараони» на рідній українській сцені. І тільки після успіху вистави в Московському театрі ім. М. Гоголя п'єса з тріумфом пройшла в усіх українських театрах і продовжує жити на сцені й досі.

Секрет довголіття своєї комедії драматург вбачав у національному забарвленні характерів персонажів. Цим твором драматург заявив про себе як про майстра комедії. Іскрометний гумор, іронія, гротеск, непідробний комізм ситуації, колоритність характерів - усе це забезпечило нечуваний успіх п'єсі, яка ввійшла до золотого фонду української драматургії. О. Коломієць промовив своє вагоме слово на захист жінки, на плечі якої ліг увесь тягар не лише необлаштованого сільського побуту, а й визискувальної колгоспної системи. коломієць драматург бунт воєнний

А далі чи не щороку з-під пера письменника виходили п'єси, які ставали окрасою репертуару театрів не лише України, а й зарубіжжя. Напрочуд різноманітна тематика його драматичних творів: це події громадянської й Другої світової воєн, духовна спадкоємність поколінь і становлення особистості, гострі соціальні й морально-етичні проблеми сучасності. Протягом багатьох років драматург розробляв тему поезії кохання, зображуючи в особливо ніжних барвах високі людські почуття. Тому центральними в багатьох його творах є жіночі персонажі, натури непересічні, зі своїм багатим внутрішнім світом («Горлиця», «Планета сподівань», «Спасибі тобі, моє кохання», «Срібна павутина» та ін.).

До теми кохання, цієї давньої й вічно нової теми в літературі, О. Коломієць звертається і в лірико-романтичній драмі «Голубі олені» (1973) та у п'єсі «Кравцов» («Повість про вірність»). Під час війни зустрілися сімнадцятирічна поліська дівчина Оленка й молодий сержант Микола Кравцов. Зустрілися, щоб покохати одне одного на все життя й пронести вірність своєму почуттю крізь воєнне лихоліття. Натура романтична, з поетичною душею, Оленка розмальовує піч своєї хати голубими оленями, що символізують вічність кохання. На голубих оленях, які вимріяла собі головна героїня, до неї після війни має повернутися Микола.

У «Голубих оленях» постійно відчувається гострий авторський біль за долю людини у воєнному лихолітті. Сам О. Коломієць пішов на фронт з аудиторії історичного факультету Харківського університету. Був тяжко поранений. «Пам'ятаю вмираючого бійця, який останніми зусиллями ослаблої руки намагався дописати листа близьким... - згадував драматург. - Війна здатна змести з лиця землі міста, цілі країни. Проте найсмертоносніша зброя не в змозі зруйнувати любов. Що вона таке, любов? Якби люди знайшли визначення вичерпне, то, думається мені, стали б роботами. Без уміння любити близьких, працю, Батьківщину немає людини».

Учасник боїв із фашизмом, драматург не міг не наголосити на антигуманній, антилюдській суті війни. «Здрастуй, Кравцов! Я вже снайпер. Убила першого німця, людину вбила, а мене поздоровляють... Ось яка вона, війна...», - пише Оленка в листі до Кравцова. Листам головної героїні до Кравцова в п'єсі належить своєрідна роль: вони допомагають авторові перекинути місток із минулого в сучасне й навпаки, глибше розкрити ідейно-тематичний задум твору, показати ті якісні духовні зміни, що відбуваються з героїнею.

Драматург ніколи не був пасивним спостерігачем життя чи байдужим описувачем подій. Письменник прагнув донести до читача й глядача суто людські проблеми, незалежно від того, чи події в п'єсі розгортаються в далекому минулому, у години воєнного лихоліття, чи в мирний час. У його творах оживають яскраві людські особистості, які сповідують нетлінні духовні цінності: добро, совісність, чесність, працьовитість, гуманізм і милосердя.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.