Ймовірний вигляд давньоруського харму Святого Петра у Перемишлі (за матеріалами археологічних досліджень 2015-2017 рр.)

У контексті заявленої теми можна виділити два види джерел. Один з них пов'язаний із історичними згадками про храм святого Петра та різними працями, які намагаються їх аналізувати. До таких джерел належать, зокрема, згадка про зайняття храму римо-католицьким єпископом Еріхом Вінзеном, що припало на період угорського панування у Галичині (Pawlowski, 1869), перетворення його на кафедральний для новостворюваної латинської єпархії (L^kawski, 1906), пожежа у храмі 1406 року (Orlowicz, 1917, ст.71), згадки в лавній книзі (Ksi^ga Lawnicza) тощо. Можна згадати також окремі згадки споруди в авторів ранньомодерної доби (Dobrianskyi, 1893).

Другий пов' язаний із археологічними дослідженнями, які проводили на місці розташування храму. Це передовсім роботи А. Жакі 1958 року (Zaki, 1958), А. Куниша 1981 року (Kunysz, 1981) та А. Коперського 2017 року (Koperski, 2017), а також стаття автора 2021 року, яка стосується інтерпретації хронології, характеристик, виявлених під час розкопок деталей, а також припущень про час та обставини зникнення ранньої будівлі (Frankiv, 2021).

Мета статті

На підставі матеріалів археологічних досліджень 2015-2017 років, та порівняльного аналізу окреслити ймовірний архітектурний вигляд давньоруської церкви св. Петра у Перемишлі.

Виклад основного матеріалу

Оскільки стратифікація та матеріальний аналіз археологічних розкопів 2015-2017 років вже був проведений у наведених вище працях, в межах цієї статті увага буде сконцентрована лише на тих елементах, які мають безпосереднє відношення до спроби відтворення можливого вигляду первинної споруди храму св. Петра періоду Рюриковичів. Ними є два фрагменти фундаменту на піщано - вапняному розчині, які позначають перетин “грецького хреста”, у формі якого був розпланований храм. Про це, зокрема, недвозначно свідчить прямокутний злам північного фрагменту, який позначав місце переходу нави у трансепт. Така структура плану свідчить про досить значні розміри будівлі, планувальні розміри якої приблизно відповідали плану ще одного храму у вигляді “грецького хреста”, який пов'язують із княжими часами - церквою Миколая у Львові (Frankiv, 2021).

Наступним важливим елементом до проблематики можливого вигляду ранньої будівлі церкви св. Петра є характер закладення фундаменту. Оскільки деякі фрагменти фундаменту були виявлені в ході більш ранніх досліджень, вже А. Жакі та А. Куниш висловлювали думку про те, що споруда була мурованою (Zaki, 1958; Kunysz, 1981). Розкопки 2015-2017 років показали, що фундаменти, з одного боку, закладались під муровані стіни, але з іншого - мали досить малу товщину, що не характерно для галицького будівництва того часу, за єдиним відомим винятком, а саме -квадрифолію “Полігон” (Диба, 2005). Крім церкви Миколая, яка могла виникнути щонайраніше у XIII столітті, в рамках галицької архітектури княжої доби до типу сакральної будівлі на основі “грецького хреста” також належить споруда, атрибутована як церква св. Івана в урочищі Царинка у Галичі.Відтак всі характеристики церкви св. Петра у Перемишлі мають свою паралелі у тогочасному церковному будівництві Прикарпаття.

З огляду на сказане, можна виділити такі загальні передумови для відтворення зовнішнього вигляду споруди: а) відносна тотожність планувальної структури з церквою св. Миколая у Львові; б) товщина фундаменту подібна до квадрифорію “Полігон” у Галичі; в) існування традиції планувальних структур на основі “грецького хреста” у місцевій дерев'яній архітектурі, першою відомою з яких є храм св. Івана в урочищі Царинка в Галичі.

На підставі цих передумов зовнішній вигляд церкви св. Петра у Перемишлі доби Рюриковичів, можна реконструювати таким чином. Матеріалом для будівництва мурованих частин був тесаний камінь, використання якого було відмінною рисою галицької архітектурної школи. Варто також зазначити, що така техніка мурування вперше була використана саме у Перемишлі, під час спорудження собору Різдва Івана Хрестителя правнуком Ярослава Мудрого князем Володарем Ростиславовичем приблизно у період 1119-1124 років (Joannis Dlugossii, 1969), а кар'єр для добування каменю для будівництва був на околиці міста, у селі Кругель.

Водночас вузька товщина фундаментів може свідчити про те, що споруда була мурованою лише частково. Верхні рівні, починаючи із склепінь і закінчуючи традиційним для східно-християнських храмів куполом, в такому випадку, виконувались із дерева. Прикладом може бути реконструкція втраченого “Полігону” у Галичі, яка була виконана на кафедрі архітектури та реставрації НУЛП. Крім того, дерев'яні завершення церков на основі “грецького хреста” поширені у традиційній народній архітектурі Галичини, зразком чого можуть слугувати храми Гуцульщини (Різдва Богородиці у Ворохті, Івана Милостивого у Яремче тощо).

Запропонований варіант відтворення зовнішнього вигляду давньоруської церкви св. Петра у Перемишлі (рис. 1-4) передбачає муровану частину з відносно незначною кількістю віконних прорізів, які розміщені у бічних стінах трансептів (які, можливо, використовувались також і як місця поховань) та центральній апсиді (рис. 2). На західному фасаді над входом, ймовірно, існував різьблений кам'яний барельєф, переказ про який фігурує у деяких історичних документах (Orlowicz, 1917, с. 40). Хоча певний час атрибутований із цим храмом барельєф із Старого Міста був згодом визнаний зразком пізнішого народного мистецтва, він принаймні свідчить про те, що в пам'яті про церкву св. Петра вона постає як така, що мала кам'яні архітектонічні частини. Реконструкція верхньої половини будівлі виглядає значно простішою з огляду на великий масив матеріалів з аналогічних за структурою об'єктів, багато з яких збережено і дають інформацію про особливості конструктивних і оздоблювальних прийомів. Ґонтове покриття на вертикальних стінах сприяє збереженості несучих конструкцій, заміна яких у сакральній будівлі не бажана з огляду на традицію релігійних розписів, що покривали переважну частину внутрішнього простору.

Декоративна програма храму залишається невідомою як в частині кам'яної нижньої половини, так і дерев' яної верхньої, тому запропонована реконструкція має відносно лаконічний та монументальний характер. Під час розкопок 2015-2017 років було знайдено рештки підлоги “руського” храму із полив'яних плиток, які знаходились під цегляним мощенням пізнішого римо-католицького костелу. Це свідчить про те, що оздоблення ранньої споруди відбувалось в рамках традиційної для Галицького князівства матеріальної культури і може бути приблизно реконструйовано на основі інших об'єктів цієї доби.

Рис. 1 Північний фасад Рис. 2 Східний фасад

Рис. 3 Західний фасад Рис. 4 Південний фасад

Перспективним напрямком подальших пошуків варіантів реконструкції зовнішнього вигляду храму св. Петра у Перемишлі доби Рюриковичів є інтерпретація можливостей кам'яної стіни, яка несе відносно легке навантаження від дерев'яного завершення. Хоча у цій пропозиції мурована частина має лаконічне вирішення, відсутність необхідності забезпечувати високу несучу здатність, ймовірно, надавало здатності для влаштування більшої кількості вікон та пов'язаних із ними елементів оздоблення.

Висновки

1. На підставі матеріалів археологічних досліджень 2015-2017 років та порівняльного аналізу споріднених зразків сакрального будівництва доби Рюриковичів у Галичині і традиційної регіональної архітектури було окреслено варіант зовнішнього вигляду давньоруської церкви св. Петра у Перемишлі, яка існувала приблизно у період XII-поч. XVстоліття. На підставі відносно вузького фундаменту було з проведено аналогію із квадрифолієм “Полігон” у Галичі, архітектура якого найімовірніше реконструюється як поєднання мурованих стін із дерев'яним завершенням. Додано графічно-візуальні види всіх фасадів споруди з мотивацією вирішення тих чи інших частин.

2. Окреслено перспективні напрямки для подальших спроб реконструювати зовнішній вигляд давньоруської церкви св. Петра у Перемишлі, які пов'язані з: а) можливостями кам'яної стіни, яка несе лише легке дерев'яного завершення і дозволяє влаштувати більшу кількість вікон; б) наявністю кількох елементів традиційного для галицької архітектури того часу оздоблення, що дає можливість реконструювати її декоративну програму за більш відомими аналогами.

Бібліографія

1. Диба Ю. (2005). Українські храми-ротонди Х - першої половини XIV століть. Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”., С. 12

2. Добрянский, A. (1893). Исторія епископовъ трехъ соединеннихъ епархій, перемыльской, самборской и саноцкой отъ найдавнЬшихъ временъ до 1794 г., Львов: накладом д-ра Івана Добрянського., С. 13.

3. Frankiv R. (2021). Chronology and architecture of St. Peter's church in Przemysl from the Old Rus era to the XVII century. Architectural Studies, 7(2), p. 148-153. https://doi.org/10.23939/as2021.02.148

4. Joannis Dlugossii (1969). Annalesseu Cronicaeincliti regni Poloniae. Varsaviae, t. 2: Libb. III-IV. p. 370.

5. Koperski, A. (2017). Prace archeologiczne przy kosciele sw. Piotra w Przemyslu. Nasz Przemysl, listopad.

6. Ksi^ga Lawnicza (1402-1445), wyd. J. Smolka, Z. Tyminska, Przemysl, S. 106

7. Kunysz A. (1981). Prszemysl w Pradziejach i wczesnym srednioweczu, Rzeszow: RSW “PrasaKs^zka-Ruch” Krajowa Agencja Wydawnicza., S. 129

8. L^kawski Т. (1906). Katedra przemyskawraz z kosciolem filialnym Najswi^tszego Serca Pana Jezusa, Przemysl: dr. Jana Lazora., S. 13-14

9. Orlowicz, M. (1917). Illustrierter Fuhrerdurch Przemysl und Umgebung, Lemberg: Verlagdes Verbandesder Polnischen Vereinein Przemysl.

10. Pawlowski F. (1869). Premislia sacra, sive Series et gesta episcoporum r. I. Premisliensium, Cracoviae: Vlad. Jaworski., P. 62

11. Zaki A. (1958). Topografia wczesnosredniowiecznego Przemysla. AACR. I;S. 84

References

1. Dyba, Yu. (2005). Ukrainski khramy-rotondy Х - pershoi polovyny XIV stolit'. Lviv: Vydavnytstvo Natsionalnoho universytetu “Lvivskapolitekhnika”., S.12

2. Dobrianskyi A. (1893). Istoryia epyskopov trekh soedynennyk heparkhyi, peremyshlskoi, samborskoi i sanotskoi, ot naydavnishykh vremen do 1794 hoda, Lvov: nakladom d-ra Ivana Dobrianskoho., P.13

3. Frankiv R. (2021). Chronology and architecture of St. Peter's church in Przemysl from the Old Rus era to the XVII century. Architectural Studies, 7(2), p. 148-153. https://doi.org/10.23939/as2021.02.148

4. Joannis Dlugossii. (1969). Annalesseu Cronicaeincliti regni Poloniae. Varsaviae, t. 2: Libb. III-IV, p. 370.

5. Koperski, A. (2017). Prace archeologiczne przy kosciele sw. Piotra w Przemyslu. Nasz Przemysl, listopad.

6. Ksi^ga Lawnicza (1402-1445), wyd. J. Smolka, Z. Tyminska, Przemysl, S. 106

7. Kunysz A. (1981) Prszemysl w Pradziejach i wczesnym srednioweczu, Rzeszow: RSW “PrasaKs^zka-Ruch” Krajowa Agencja Wydawnicza., S.129

8. L^kawski Т. (1906). Katedra przemyskawraz z kosciolem filialnym Najswi^tszego Serca Pana Jezusa, Przemysl: dr. Jana Lazora., S. 13-14

9. Orlowicz, M. (1917) Illustrierter Fuhrerdurch Przemysl und Umgebung, Lemberg: Verlagdes Verbandesder Polnischen Vereinein Przemysl.

10. Pawlowski F. (1869). Premislia sacra, sive Series et gesta episcoporum r. I. Premisliensium, Cracoviae: Vlad. Jaworski., P. 62

11. Zaki A. (1958). Topografia wczesnosredniowiecznego Przemysla. AACR. I. S. 84

Размещено на Allbest.ru