Зміни у системі освіти в середовищі грецької етнічної меншини в Україні у 20-30-ті роки ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміни у системі освіти в середовищі грецької етнічної меншини в Україні у 20-30-ті роки ХХ століття

Доценко Віктор Олегович доктор історичних наук, професор, кафедра всесвітньої історії та археології, УДУ імені М. Драгоманова, м.Київ

Жолоб Михайло Петрович кандидат історичних наук, доцент, кафедра всесвітньої історії та археології, УДУ імені М. Драгоманова, м. Київ,

Анотація

В статті досліджено комплекс процесів та явищ, що були характерними для освітнього процесу грецької етнічної меншини, що мешкала в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття. Розглянуто який вплив мала на освітній процес, проголошена радянською владою політика коренізації. У статті розкриваються причини проголошення радянською владою курсу на коренізацію та наголошується на тому, що основним завданням цієї політики була саме інтеграція радянських ідеалів в середовище грецької етнічної меншини, а не курс на розвиток етнічної культури, як про те офіційно заявляла більшовицька влада. Визначено яким чином політика коренізації з одного боку могла сприяти розвитку грецької культури, а з іншого боку стала містком, через який радянська влада нав'язувала грецькій меншині свої світоглядні орієнтири. У статті розкривається комплекс перетворень, направлених на націоналізацію освіти представників грецької меншини. Визначено які складнощі виникали на цьому шляху. Розкрито особливості роботи курсів та навчальних закладів, які мали на меті перепідготовку кадрів для викладання грецькою мовою. У публікації подано аналіз особливостей інтеграції радянської пропаганди до системи освіти, задля виховання ідейно «правильних» громадян. Проаналізовано які наслідки мала політика коренізації та яким чином усі невеликі позитивні зрушення в грецькій освіті та культурі були зведені нанівець хвилею репресій наприкінці 30-х років ХХ століття.

Практичне значення даної статті полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані у процесі підготовки наукових матеріалів стосовно грецької етнічної меншини в Україні та при підготовці комплексних матеріалів, присвячених вивченню меншин, що мешкають на території нашої держави. Матеріали дослідження можуть бути використані при написанні статей, монографій, дисертаційних досліджень науковцями та викладачами ВНЗ та наукових установ, а також приватними дослідниками, аспірантами та студентами. грецька етнічна меншина освіта

Ключові слова. Грецька етнічна меншина, освіта, коренізація, радянська влада, національні райони, школи, ЦКНМ, греки Приазов'я.

Dotsenko Viktor Olegovych doctor of historical sciences, professor, department of World History and Archeology, M. Drahomanov State University, Kyiv

Zholob Mykhailo Petrovych candidate of historical sciences, associate professor, department of World History and Archeology, M. Drahomanov State University, Kyiv

CHANGES IN THE EDUCATION SYSTEM IN THE ENVIRONMENT OF THE GREEK ETHNIC MINORITY IN UKRAINE IN THE 20-30S OF THE 20TH CENTURY

Abstract. The article examines a complex of processes and phenomena that were characteristic of the educational process of the Greek ethnic minority living in Ukraine in the 20s and 30s of the 20th century. The influence of the indigenization policy announced by the Soviet authorities on the educational process was considered. The article reveals the reasons why the Soviet government declared a course on indigenization and emphasizes that the main task of this policy was the integration of Soviet ideals into the environment of the Greek ethnic minority, and not a course on the development of ethnic culture, as the Bolshevik authorities officially declared. It is determined how the policy of indigenization, on the one hand, could contribute to the development of Greek culture, and on the other hand, it became a bridge through which the Soviet authorities imposed their worldview guidelines on the Greek minority. The article reveals a complex of transformations aimed at nationalizing the education of representatives of the Greek minority. It was determined what difficulties arose on this path. The features of the courses and educational institutions, which aimed to retrain personnel for teaching in the Greek language, were revealed. The publication presents an analysis of the features of the integration of Soviet propaganda into the education system, in order to educate ideologically "correct" citizens. It is analyzed what consequences the policy of indigenization had and how all the small positive changes in Greek education and culture were nullified by the wave of repressions at the end of the 30s of the 20th century.

The practical significance of this article is that its materials can be used in the process of preparing scientific materials about the Greek ethnic minority in Ukraine and in the preparation of comprehensive materials devoted to the study of minorities living in the territory of our state. Research materials can be used when writing articles, monographs, dissertation studies by scientists and teachers of universities and scientific institutions, as well as by private researchers, graduate students and students.

Keywords. The Greek ethnic minority, education, indigenization, the Soviet government, national districts, schools, Central Committee of the National People's Congress, the Greeks of the Azov region.

Постановкапроблеми

Дослідженняетнічнихменшин,які проживають на території України є складовою історії нашої держави. Вивчення історії грецької етнічної меншини на теренах України є важливимдляповноцінногорозумінняісторичнихпроцесів,що відбувалися в Україні, та задля недопущення помилок минулого. В наш час Україна опинилася у складній ситуації, коли країна має виборювати право на вільне існування. Важливою опорою у сучасній свідомості є історична пам'ять та розуміння процесів минулого. Саме тому особливо актуальним є дослідження історичних процесів, які мають безпосереднє відношення до нашого минулого. У період 20-30-х років ХХ століття грецька етнічна меншина, що мешкала на території України, перебувала увиріперетвореньтавипробувань,пов'язанихзреформамита репресіями, що проводилися радянською владою. Докорінних змін зазналивсісферижиття,підтискомпропагандиперебудовувався світоглядтаментальністьлюдей.Вивченняособливостейосвітніх реформ, що проводилися в 20-30-ті роки ХХ століття та стосувалися грецької етнічної меншини, дозволить краще зрозуміти масштаби та значення історичних процесів, які відбувалися на території нашої країни. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням різних аспектів життя грецької етнічної меншини в Україні у складний період 20-30-х років ХХ століття займалися різні науковці, які розглядалися історію греків як предметно, так і в якості складової комплексного дослідження. Найбільш значущі праці, присвячені етнічним меншинам або грекам зокрема виходили за авторством А. Гедьо, Л. Якубової, І. Пономарьової, М. Араджионі, М. Журби,М. Жолоба, С. Новікової, В. Піскіжової, Є. Чернухіна, В. Волониць та інших.

Мета статті. Метою дослідження є аналіз комплексу процесів і явищ, характерних для освіти в середовищі грецької етнічної меншини в Україні в період 20-30-х років ХХ століття.

Виклад основного матеріалу

Після встановлення свого режиму, радянська влада хотіла взяти під свій контроль всі сфери життя і привести систему освіти у відповідність з ідеологічними і політичними завданнями, які вона ставила.

Нова система національної освіти створювалася не на традиційній основі, а на нових засадах. Експерименти над новою, радянською системою шкільної освіти тривали весь період 20-х років ХХ століття. І. Конончук наводить приклад так званої бригадної системи навчання. За нею класи розбивалися на кілька груп - «бригад» школярів і оцінювання їх знань відбувалося шляхом опитуванням одного з членів бригади. Отриману оцінку виставляли і іншим членам його бригади [5, с. 6]. Ще однією новацією стало введення системи навчальних закладів, які надавали три ступені освіти. Початкової, в якій діти навчалися з 8 до 12 років (І- ІV класи), середньої - з 12 до 15 років (V-VІІІ класи) та вищої. Випускники семирічної школи її отримували в технікумах (3- 4 роки навчання) та інститутах (4-5 років навчання).

Для зміцнення свого впливу в середовищі етноменшин слід було розвинути культосвітні заклади та розгорнути мережу курсів і шкіл мовами меншин для прискореної підготовки кваліфікованих працівників у всіх сферах життєдіяльності меншини. Такі працівники мали поділяти політику партії та впроваджувати її в середовищі греків. Це було особливо важливо, враховуючи, що у своїй більшості представники національних меншин без захоплення сприймали більшовицьку ідеологію. Створення грецьких шкіл не завжди мало позитивний відгук всередині представників самої меншини. Подекуди невдоволення викликало те, що нова система навчання не рахувалася з релігійними і національними традиціями. Окрім того, розширенню мережі національних шкіл заважав фактор наявності кадрів. Для радянського керівництва важливим було не просто підготувати педагогів, які б володіли грецькою мовою; потрібні були люди, які б змогли впроваджувати політику правлячої партії в галузі освіти, навчати дітей думати «по-радянськи». Саме тому підготовка майбутніх вчителів національних шкіл відбувалася під значним ідеологічним тиском.

Навчальні плани педагогічних технікумів і курсів, як правило, містили дисципліни подібні до таких як «радянська держава і право», «семінар по політ-просвітництву», «марксизм-ленінізм», «методи політосвітньої роботи» та інші подібні [5, с. 7]. Також варто зазначити, що держбюджет УСРР упродовж 20-х років не виділяв навіть 50 % від обсягу необхідних коштів для організації навчання в середовищі етнічних меншин. Незначні кошти для потреб національних шкіл відраховував Наркомос України.

Ще одним напрямком освітньої політики стала ліквідація неписемності. Починаючи з травня 1921 року, після постанови РНК УСРР «Про боротьбу з неписьменністю», було розпочато кампанію по боротьбі з неписьменністю. Лише після прийняття курсу на політику коренізації було приділено увагу писемності грецькою мовою. Освітні реформи у середовищі етнічних меншини було вирішено проводити у руслі політики коренізації, яка мала привнести в середовище меншин національні культурні ідеали радянського зразка. Політика коренізації передбачала ряд реформ, зокрема, планувалося створення навчальних закладів, шкіл з грецькою мовою викладання, перепідготовка вчителів, відкриття грецькомовних навчальних закладів тощо. Центральну комісію у справах національних меншин (ЦКНМ) було створено 29 квітня 1924 р. постановою президії Всеукраїнського центрального виконавчого комітету. Комісія мала розпочати підготовку до проведення політики коренізації стосовно народів, які мешкали на території УСРР.

В структурі ЦКНМ було утворено секцію, яка займалася грецькою етнічною меншиною. Її очолив С. Яллі. Він став ініціатором ряду досліджень греків України, які мали на меті зібрати інформацію для поповнення інформації стосовно меншини та покращення процесу коренізації греків України. Було організовано спеціальну комісію, яка у 1925 році мала обстежувати регіони з грецьким населенням. Проведені експедиції у Маріупольському та Сталінському (Донецькому) округах допомогли зібрати чимало інформації. За їх результатами було створено звіт про обстеження. Після цього президія ВУЦВК ухвалила резолюцію про виокремлення грецьких національних адміністративно-територіальних одиниць, коренізацію управлінського апарату та заходи з підтримки грецької культури [2, с. 37].

Першочергово радянська влада зайнялася створенням національних адміністративних одиниць. 29 серпня 1924 року вийшла постанова ВУЦВК і РНК УСРР «Про виділення національних районів та сільрад». У регіонах проживання грецького населення таких районів було утворено три [8, с. 84].

На шляху впровадження політики коренізації чималою проблемою став білінгвізм греків Приазов'я. Майже половина греків цього регіону спілкувалася греко-еллінською мовою, в той час як інша половина користувалася греко-урумською. Подекуди мовна ситуація могла відрізнятися у межах одного населеного пункту.

Грецька писемність на початку 20-х років ХХ століття майже повсюди в регіоні Приазов'я була витіснена російською. Грецька етнічна меншина мала один з найменших відсотків людей, які б володіли грамотою рідною мовою, у порівнянні з іншими меншинами. Радянська влада, яка прагнула якомога швидше розпочати інтеграцію нової культури комуністичного зразка, мала спочатку вирішити мовне питання. Необхідно було прийняти єдину грецьку мову, якою б велося навчання та пропаганда. Рішенням, яке мало вирішити цю проблему, було прийняття димотики єдиною розмовною мовою для грецького населення на всесоюзній нараді з питань освіти та культурного будівництва греків СРСР [13, с. 124]. Прийняття димотики єдиною розмовною мовою викликало ряд труднощів, таких як нестача кваліфікованих педагогічних кадрів, недостатня кількість навчальної літератури тощо. Окремого вирішення потребувало питання греко- урумської мови, запровадження якої в учбовий процес гальмувалося ще більше. Населення греко-урумських селищ переважно продовжувало навчатися російською, подекуди українською мовами, аж до 1929 року.

Інформацію стосовно становища освіти у регіонах з грецьким населенням можемо отримати з архівних матеріалів, що зберігаються в Центральному архіві вищих органів влади та управління (ЦДАВО) України. У матеріалах про обстеження грецьких районів знаходимо інформацію, що станом на 1925 рік у Сталінській окрузі нараховувалося 16 шкіл у грецьких селах і ще 4 школи у сусідніх селах з грецьким населенням, в які разом відвідувало приблизно 3200 учнів [11, с. 73].

У рамках проведення політики коренізації у 1926 році було організовано курси перепідготовки вчителів, на яких мали навчати вчителів грецької мови, з кінцевою метою переходу на грецьку мову викладання у школах. Варто зазначити що такі курси у тому вигляді як вони функціонували не могли забезпечити кадрами усі наявні школи. У тому ж таки 1926 році Президія ВУЦВК прийняла рішення про відкриття Маріупольського педагогічного технікуму, проте працювати це відділення почало два роки потому [3, с. 54].

Серйозною проблемою, яка гальмувала перехід у школах на грецьку мову викладання, була нестача літератури грецькою мовою. У 1926 році у Харкові було засновано відділ видавництва, завданням якого був друк підручників та навчальної літератури мовами етнічних меншин. Крім того, друкувалася різноманітна партійна література грецькою мовою. Харківське видавництво видавало обмежений обсяг продукції і не могло задовольнити попит усіх грецьких навчальних закладів, які планувалося перевести на грецьку мову.

З самого початку проведення політики коренізації радянська влада проводила ряд заходів, що були направлені на зміну традиційного світогляду грецької меншини. Сама політика коренізації передбачала подолання мовного бар'єру, що існував, та відкриття доступу до свідомості представників меншини задля прищеплення їм радянського способу життя та комуністичних ідеалів. Радянська пропаганда недарма спрямовувала чималі зусилля на реформування освітньої сфери, тому що розуміла, що молодь легше піддається пропаганді та сприймає все нове, а отже стане саме тією ланкою суспільства, яка швидше перейде на комуністичний лад. Нова радянська система освіти мала стати містком до громадян та провідником у маси трудового та класового виховання.

Освітні реформи, що проводилися, були спрямовані не тільки на молодь. У містах та селах розпочалося зростання кількості бібліотек та сільбудів, культосвітніх установ. Радянські центри освіти та культури ставали тими установами, де населення разом із отриманням нових знань, також отримувало невпинний потік комуністичної пропаганди.

У процесі коренізації видавнича справа була одним із ключових моментів. Друкована продукція мала стати носієм пропаганди, який би легко сприймався у народі і доносив до представників грецької етнічної меншини комуністичні гасла. На друковані ЗМІ була покладено завдання стандартизації та формування нового типу мислення радянського громадянина. Було створено «Центральне видавництво народів СРСР» (Центрвидав), яке займалося видавництвом друкованої продукції. З часом видавництво перенесло частину своєї видавничої роботи на місця, в Україні випуском літератури для національних меншин займалася Всеукраїнська філія Центрального видавництва народів СРСР при ВЦВК, яка була створена у 1926 р. Грецькою мовою виходила зовсім незначна частина продукції [6, с. 24].

Окрім преси, радянська влада активно використовувала плакати. Плакатний формат агітативних зображень є чи не найбільш репрезентативним візуальним джерелом повсякдення етнічних меншин того часу. В такій формі можна було виразити необхідні реакції, заклики, ідеї, мотиви, і у доступній, привабливій формі донести до громадян. Політичне замовлення на створення плакатної продукції було дуже великим, повідомлялося що у 20-30-ті роки ХХ століття майже 42 % плакатної продукції припадало на продукцію, що була випущена мовами етнічних меншин [6, с. 25].

Видавництво книг грецькою мовою, зрештою, зростало, хоча і повільно. У 30-х роках ХХ століття розпочалося видавництво періодичних видань грецькою мовою. Нею виходили такі видання як газета «Колехтівістіс», газета «Большевікос», газета «Кокінас капнас», альманах «Неон Зої» [8, с. 84].

Якщо у 1924 році в Україні діяла лише одна грецька школа, у 1927 році їх кількість зросла до 15. Охоплення дітей представників грецької етнічної меншини початковою освітою становило майже 100%, проте частка навчання грецькою мовою становила приблизно чверть від числа учнів. Звісно у межах новостворених грецьких районів відсоток був найбільшим [13, с. 97].

У 1926 році було організовано курси з перепідготовки вчителів, на яких готувалися педагоги для грецьких шкіл. У тому ж таки 1926 році біло створено Маріупольський грецький педтехнікум. Працювали дві сільськогосподарські грецькі школи. За інформацією курси закінчило всього 35 осіб. У процесі навчання вони використовували шкільний буквар еллінської мови, граматику, а також газету «Комуністіс». В іншій доповіді про стан культосвітньої роботи зазначалося про те, що єдиним посібником для вчителів була граматика, написана викладачем курсів підготовки вчителів і потрібно в наступному році забезпечити курси достатньою кількістю літератури [9, арк. 53].

У звітах про обстеження Сартанского району можна знайти дані про кількість грецьких шкіл у цьому регіоні. Їх кількість поступово зростала, так якщо станом на 1928/1929 начальний рік нараховувалося 14 таких шкіл, то уже станом на 1930/1931 навчальний рік таких шкіл було 19 [11, арк. 40]. У інших матеріалах бачимо схожу статистику. Станом на 1928/1929 навчальний рік у Приазов'ї викладання новогрецькою мовою велося в 52 перших, 25 других, 15 третіх групах, проте перехід деяких груп на новогрецьку був лише номінальним. Маріупольський грецький педтехнікум у 1930/1931 році випустив 21 випускника, у 1931/1932 році 27 випускників, у 1932/1933 році - 43 випускники [12, арк. 30].

На початку 1929 року в Україні існувала всього одна семирічна школа, яка розташовувалася в Одесі, а також спеціальне відділення при Маріупольському педагогічному технікумі, відкрите у 1927 році. Спочатку кількість студентів в технікумі обмежувалася лише п'ятнадцятьма особами. Проте в наступному навчальному році, після проведення спеціального набору, загальна кількість студентів зросла до 226 осіб, з яких 61% складали греки. У Приазов'ї також функціонували Богатирська школа рослинництва та Бердянський садово-городній технікум. Бердянський технікум був заснований у 1924 році як професійна школа виноградарства і садівництва, і у 1930 році його перетворили в садово-городній технікум. До 1931 року у регіоні діяли Сартанський, Богатирський, Великоянісольський та Старо-Каранський технікуми, всі спрямовані на сільськогосподарську освіту. У 1932 році при зернораднаргоспі імені Володарського було створено спеціальне училище, призначене для підготовки фахівців для колгоспів, і розраховане на два роки навчання [8, с. 86].

До кінця 1930-х років у великих селах Приазов'я були проведені перші випуски учнів шкіл. У 1938 році в селищі Малоянісоль відбувся перший випуск десятикласників. На той момент у селі здійснювали діяльність приблизно 35 вчителів, що є значною кількістю для такого невеликого населеного пункту. Крім того, в селі з'явилися клуб та бібліотека. У грецькому педагогічному технікумі станом на 1931 рік діяли шість греко-еллінських груп та одна греко-урумська. Проводилися греко-еллінські семінари з підготовки вчителів. Загалом кількість викладачів складала 25 [8, с. 86].

За інформацією Народного комісаріату освіти УРСР, на початку 1930-х років для грецького населення існувало 20 бібліотек, 19 сельбудів та 4 хати читальні. Також у звіті подаються дані про зусилля щодо ліквідації неписемності станом на 15 червня 1931 року. У грецьких районах відзначаються такі показники: Мангуський район - 40,1% виконання; Сартанський район - 35% виконання, Янісольський район - 33% виконання. Загалом, стосовно грецького населення подається наступна інформація: серед греків у віці від 14 до 35 років, станом на 1931 рік, було 3000 неписемних і 13000 малописемних осіб. Зазначається, що було розподілено 2100 грецьких абеток у національних районах, і ще 900 мали бути передані у найближчому майбутньому [10, арк. 276, 281].

Також у 20-х роках ХХ століття в Україні діяли наукові установи національних меншин, які займалися науково-дослідницькою роботою та підготовкою національних кадрів. До таких наукових установ відносилися: кабінет національних меншин при етнографічній комісії ВУАН, кафедра з національного питання при Інституті марксизму- ленінізму.

На початку 30-х років ХХ століття радянська влада прийняла курс на згортання політики коренізаціі, що стало початком ліквідації усіх невеликих зрушень в освіті, які було досягнуто за попередній період. У 1932 році Сартанський та Мангуський грецькі райони було анульовано. Остаточно усі грецькі адміністративно-територіальні одиниці було розформовано у 1938 році, коли вийшла постанова ЦК КП(б)У «Про реорганізацію національних районів і сільрад УРСР у звичайні райони та сільради». У тому ж таки 1938 році вийшла постанова «Про реорганізацію національних шкіл на Україні». У ній зазначалося що існування надалі навчальних закладів для етнічних меншин є «шкідливим» та недоцільним. Після цього усі грецькі освітні заклади та відділення було остаточно ліквідовано. Маріупольський грецький педтехнікум було реорганізовано в педтехнікум вчителів початкових класів. Було сфабриковано так звану «грецьку справу», відповідно до якої чимало діячів-греків, які стояли у витоків проведення політики коренізації було репресовано або страчено.

Висновки

Отже, освітня політика у середовищі грецької етнічної меншини переважно проводилася у руслі політки еллінізації. Ряд освітніх реформ, спланованих радянською владою у рамках проведення цієї політики мав на меті відродження грецької мови та проведення ряду заходів, які мали сприяти еллінізації освіти у середовищі грецької етнічної меншини в Україні. Основною метою радянською влади було утворення таким чином комунікативного містка між представниками меншини та владою, за допомогою якого планувалося прищеплювати комуністичні ідеали та транслювати радянську ідеологію усім представникам меншини.

На шляху запровадження багатьох заходів стала недостатня компетентність відповідальних за це людей, проблеми у матеріальному забезпеченні, помилкові рішення та повільні темпи реалізації заходів. Розгортання політики коренізації в СРСР суттєво вплинуло на освіту у середовищі грецької етнічної меншини. Однак у другій половині 1930-х років, разом із згортанням коренізації, розпочалася ідеологічна зміна.

Таким чином, грецька освіта отримала сприятливі умови для свого розвитку у період проведення політики коренізації. Ряд заходів, спрямованих на відродження грецької мови допоміг відродити елементи грецької культури та привнести їх до системи освіти, незважаючи на пропагандистський характер більшості заходів. В той же час, радянська влада розгорнула потужну пропагандистську кампанію, яку було по суті інтегровано в освітнє середовище. Викладання у навчальних закладах проводили вчителі, які мали доносити комуністичну ідеологію. Посилена політизація усіх сфер життя, що відбувалася протягом 20-х років ХХ століття торкнулася і освітньої сфери. Невеликий період розвитку грецької освіти був перерваний репресіями другої половини

30-х років ХХ століття, які звели нанівець усі попередні досягнення політики коренізації. Грецькі райони було ліквідовано, навчальні заклади - закрито або реорганізовано. Значна кількість діячів освіти та культури були репресовані або страчені. Після цього освітній процес у середовищі меншини остаточно втратив свою елліністичну направленість та перестав відрізнятися від загальнорадянського.

Література:

1.Андрійчук М. Організація видавничої справи національних меншин у підрадянській Україні (20-ті - початок 30-х рр. ХХ ст.). Технологія і техніка друкарства. 2014. Вип. 3. С. 120-133.

2.Бондарчук П. Національно-культурна політика більшовиків в Україні на початку 1920-х років. Київ: Інститут історії України НАНУ, 1998. 45 с.

3.Дмитрієнко М., Литвин В., Томозов В. Греки на українських теренах: Нариси з етнічної історії: документи, матеріали, карти. Київ: Либідь, 2000. 448 с.

4.Журба М. Етнонаціональні та міжнаціональні аспекти діяльності громадських об'єднань українського села (20-30-рр. ХХ ст..). К., Науковий світ, 2002. 498 с.

5.Конончук І. Культурно-освітній розвиток етнонаціональних меншин в Україні у 20-30-ті рр. ХХ ст. Наукові записки Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. 2014, №5. С. 156-161.

6.Маєвський О. Етнічні меншини України 20-30-х років ХХ століття в радянському інформаційному та візуальному просторі: за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 23 грудня 2020 року. Вісник НАН України, 2021 (1), С. 62-71.

7.Нікілєв О. Освітня політика радянської влади на Катеринославщині (Дніпропетровщині) у 1920-х-1930-х рр. Етнонаціональний вимір. Науково- теоретичний альманах Грані, 2021, 24(10), С. 62-76.

8.Трейтяк Д. The impact of korenization policies on greek ethnic minority in the twenties - thirties of the 20th century. Вісник аграрної історії. 2018. Випуск 25-26. С. 81-87.

9.ЦДАВО. Ф.413. Оп.1. Спр. 283. Документи про роботу Маріупольського окрбюро національних меншостей серед грецького та єврейського населення / протоколи, плани, листування, історична довідка/ 1 листопада 1927 р. - 20 липня 1928 р. 62 арк.

10.ЦДАВО. Ф.413. Оп.1. Спр. 558. Документи про культосвітню роботу та стан політосвітніх установ національних меншостей / протоколи, резолюції, плани, доповідні записки, акти, листування. / 27 січня - 13 травня 1931р. 361 арк.

11.ЦДАВО. Ф.413. Оп.1. Спр. 444. Матеріали першої міжокружної наради по роботі серед греків Маріупольського та Сталінського округів. / 1929 р. 100 арк.

12.ЦДАВО. Ф.413. Оп.1. Спр. 598. Документи про результати перевірки роботи Маріупольського округу. 38 арк.

13.Якубова Л. Маріупольські греки (етнічна історія) 1778 р. - початок

30-х років ХХ ст. Київ: Ін-т іст. України НАН України, 1999. 331 с.

14.Ящук І. Особливості формування системи вищої педагогічної освіти в Україні (20-30-ті рр. ХХ століття). Педагогічний дискурс. 2009. Вип. 6. С. 203-211.

References:

1.Andriichuk M. (2014) Orhanizatsiia vydavnychoi spravy natsionalnykh menshyn u pidradianskii Ukraini (20-ti - pochatok 30-kh rr. XX st.) [Organization of national minorities publishing industry in Soviet Ukraine (20's - early 30's of XX century)]. Technology and Technique of Typography (3). P.120-133. [in Ukrainian].

2.Bondarchuk P. (1998). Natsionalno-kulturna polityka bilshovykiv v Ukraini na pochatku 1920-kh rokiv [The national and cultural policy of the Bolsheviks in Ukraine in the early 1920s]. Kyiv: Inst. National Academy of Sciences of Ukraine. [in Ukrainian].

3.Dmytriienko M., Lytvyn V., Tomozov V. (2000) Hreky na ukrainskykh terenakh: Narysy z etnichnoi istorii: dokumenty, materialy, karty [Greeks on Ukrainian territory: Essays on ethnic history: documents, materials, maps.]. Kyiv: Lybid. [in Ukrainian].

4.Zhurba M. (2002) . Etnonatsionalni ta mizhnatsionalni aspekty diialnosti hromadskykh obiednan ukrainskoho sela (20-30-rr. XX st.) [Ethno-national and international aspects of the activity of public associations of the Ukrainian village (20-30-years of the XX century)]. K., Scientific world. [in Ukrainian].

5.Kononchuk I. (2014). Kulturno-osvitnii rozvytok etnonatsionalnykh menshyn v Ukraini u 20-30-ti rr. XX st [Cultural and educational development of ethno-national minorities in Ukraine in the 20s and 30s of the 20th cen.]. Scientific notes of the Nizhyn State University named after Mykola Gogol. Psychological and pedagogical sciences. No. 5. P. 156-161. [in Ukrainian].

6.Maievskyi O. (2021). Etnichni menshyny Ukrainy 20-30-kh rokiv XX stolittia v radianskomu informatsiinomu ta vizualnomu prostori roku [Ethnic minorities of Ukraine in the 20s and 30s of the 20th century in the Soviet information and visual space]: based on the materials of a scientific report at the meeting of the Presidium of the National Academy of Sciences of Ukraine on December 23, 2020. Bulletin of the National Academy of Sciences of Ukraine, (1), pp. 62-71. [in Ukrainian].

7.Nikiliev, O. (2021). Osvitnia polityka radianskoi vlady na Katerynoslavshchyni (Dnipropetrovshchyni) u 1920-kh-1930-kh rr. Etnonatsionalnyi vymir [The educational policy of the Soviet authorities in Katerynoslav region (Dnipropetrovsk region) in the 1920s-1930s. Ethno-national dimension]. Scientific and theoretical almanac Grani, 24(10), pp. 62-76. https://doi.org/10.15421/1721101/ [in Ukrainian].

8.Treitiak D. (2018). The impact of korenization policies on greek ethnic minority in the twenties - thirties of the 20th century. Visnyk ahrarnoi istorii. V. 25-26. P. 81-87. [in Ukrainian].

9.TsDAVO. F.413. Op.1. Spr. 283. Dokumenty pro robotu Mariupolskoho okrbiuro natsionalnykh menshostei sered hretskoho ta yevreiskoho naselennia [Documents on the work of the Mariupol regional bureau of national minorities among the Greek and Jewish population]. November 1, 1927 - July 20, 1928. 62 sheets. [in Ukrainian].

10.TsDAVO. F.413. Op.1. Spr. 558. Dokumenty pro kultosvitniu robotu ta stan politosvitnikh ustanov natsionalnykh menshostei. [Documents on the cultural work and the state of political and educational institutions of national minorities.] January 27 - May 13, 1931 361 sheets. [in Ukrainian].

11.TsDAVO. F.413. Op.1. Spr. 444. Materialy pershoi mizhokruzhnoi narady po roboti sered hrekiv Mariupolskoho ta Stalinskoho okruhiv. [Materials of the first inter- district meeting on work among the Greeks of the Mariupol and Stalin districts]. 1929. 100 sheets. [in Ukrainian].

12.TsDAVO. F.413. Op.1. Spr. 598. Dokumenty pro rezultaty perevirky roboty Mariupolskoho okruhu [Documents on the results of the inspection of the work of the Mariupol district].38 sheets. [in Ukrainian].

13.Iakubova L. (1999). Mariupolski hreky (etnichna istoriia) 1778 r. - pochatok 30-kh rokiv XX st [Mariupol Greeks (ethnic history) 1778 - the beginning of the 30s of the 20th century]. Kyiv: Inst. National Academy of Sciences of Ukraine. 331 p. [in Ukrainian].

14.Iashchuk I. (2009). Osoblyvosti formuvannia systemy vyshchoi pedahohichnoi osvity v Ukraini (20-30-ti rr. XX stolittia) [Peculiarities of the formation of the system of higher pedagogical education in Ukraine (20-30s of the 20th century)]. Pedagogical discourse. Vol. 6. P. 203-211. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru