Військові традиції та символіка Давньої доби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Військові традиції та символіка Давньої доби

Українська символіка має давню і складну історію. В історичній науці утвердилася думка, що символіка у тому чи іншому вигляді постає, власне, зі з'явою стабільних етнічних груп. Символізм у житті та побуті стародавнього населення відігравав визначальну роль. Бачення побудови світу та місця людини у ньому трипільці відображали на предметах побуту. Безліч артефактів трипільської культури свідчать про найбільше піднесення духу архаїчної цивілізації мідного віку, що знайшло своє відбиття саме у сакральному світі, створеному трипільцями. Магічні символи та сакральні образи широко представлені в артефактах трипільської культури. На основі артефактів можна створити лише певні моделі, які стосуються окремих аспектів духовного світу давнього суспільства Археологічні дослідження свідчать про єдність символів трипільської культури. У цій єдності знаходимо вбачаємо форму символічної культури та відображення воїнських традицій суспільства, втілених у чоловічій фігурці з перев'яззю [109, т.1, с. 395]. символ військовий сакральний скіф

Однією із найяскравіших сторінок історії давньої доби є скіфський період. Скіфське царство виникло на території Північного Причорномор'я у VII ст. до н.е. внаслідок переселення племен скіфів, яких витіснили масагети воєнною силою з Азії. Кіммерійці, що мешкали тут, відступили до Малої Азії. Скіфське суспільство поділялося на кілька великих племінних об'єднань, кожне з яких очолював цар. Панівне становище в країні належало скіфам царським, котрі вважали решту населення своїми рабами. Володар царських скіфів, ймовірно, був верховним царем усієї держави [247, с. 14]. Влада царів обмежувалася радою старійшин, іноді відбувалися і більш представницькі збори населення, де вирішувалися найважливіші питання внутрішнього та зовнішнього життя, вважає видатний учений, археолог Б. Мозолевський.

Ідеологічні уявлення скіфів базувалися на загальноіранській основі і мали характер міфологічно-релігійної свідомості. За Б. Мозолевським, всесвіт за цими уявленнями у скіфів складався із трьох сфер, ті ж , у свою чергу, мали потрійну структуру. Такій системі відповідав розгалужений пантеон божеств, кожне з яких мало визначену функцію. Відповідно до цих уявлень, потрійну структуру мали і суспільні організації скіфів - три суспільні стани, три царства під владою трьох царів тощо.

Підтвердження цьому учений віднайшов у 1971 році в кургані Товста Могила, що на Дніпропетровщині, де було відкрито золоту царську пектораль (нагрудну прикрасу). Багаторічні дослідження дали змогу стверджувати, що пектораль - не лише шедевр мистецтва, а й концептуальний виріб культового призначення, композиція якого відбиває космогонічні уявлення скіфів - їхню концепцію потрійності світобудови, втілену у трьох поясах оздоби. Усі три плани композиції пекторалі, накладаючись один на одного, зливаючись між собою і посилюючи один одного, підносять пектораль до рівня творів величного симфонічного звучання, - згущених символів духовних пошуків людства [247, с. 173].

Найбільшої могутності Скіфія досягає в ІV ст. до н.е., коли могили степовиків з'являються навіть на широті Києва. Це піднесення пов'язується з іменем славнозвісного царя Атея, який об'єднав усі скіфські племена в єдину державу [247, с. 15].

Військова організація скіфів збігалася із соціальною. Структурно вона об'єднувала військові з'єднання трьох басилій, в які входили загони областей - архетаномів Скіфії. Загін поділявся на менші структурні компоненти, основою яких були сімейно-родинні групи [86, с.184]. Війни за участю скіфів численні, вони стали основою їхнього життя. Військовий історик В. Грицюк описав і проаналізував війни скіфів у їх хронологічному порядку та за регіонами розгортання й перебігу [86, с. 186 ]. Найвідоміші в історії - це війна із кіммерійцями, похід скіфів у Передню Азію та панування там понад чверть століття, скіфо-персидська війна, коли цар персів Дарій І Гістапс здійснює похід у Скіфське царство, війна із фракійцями та македонцями і загибель царя Атея, якому було понад 90 років, у битві із військом македонського царя Філіппа ІІ, батька Александра Македонського, набіги скіфів на Тамань тощо. У стародавньому світі скіфське військо здобуло славу непереможного.

В основі скіфської військової символіки лежать народні і військові традиції. Атрибутика скіфського війська була покликана символізувати становище воєнних старшин у військовій організації. Окреме місце посідала парадна зброя скіфів, захисне озброєння та спорядження, при виготовленні яких використовувалися коштовні метали і каміння. Символом різних рівнів влади слугували особливі головні убори, пекторалі або гривні, коштовні сокири, булави й шестопери. Парадні сокири могли бути як ознакою влади, так і жезлами воєначальників. Булави та шестопери відігравали сакрально-репрезентативну роль. Вони засвідчували високе суспільне становище їх власників. Скіфські воєнні значки на довгих жердинах застосовувались для управління підрозділами в бою.

В Україні чимало науковців вивчають історію скіфів. Це, зокрема, А. Мелюкова, В. Бережинський, Ю. Болтрик, О. Фіалко, В. Мурзін, В. Клочко, Б. Мозолевський, С. Скорий. Дослідженню військової історії скіфів присвятив своє життя видатний український археолог, професор Євгеній Черненко. Традиції скіфів так захопили ученого, що він просив поховати його прах у водах скіфської річки Борисфен. Це зробили його учні та колеги у 2007 році. До сфери наукових інтересів Черненка потрапили як зброя та обладунки скіфів, так і їхні битви та війни. Він першим дослідив військову справу скіфів. Його наукову діяльність у цій царині продовжили послідовники. С. Ольговський вивчив військові звичаї скіфів, їх озброєння та війни [315]. В. Грицюк узагальнив погляди науковців на комплекс озброєння та спорядження скіфського війська, проаналізував його організацію, склад, функціональну структуру [86]. На основі аналізу наукових знань про війни, в яких брали участь скіфи, учений виявив особливості скіфського воєнного мистецтва.

Усі дослідники так чи інакше зачепили тему символіки війська скіфів та їх традицій. Безперечно, усю інформацію про скіфські звичаї історики почерпнули з грецьких джерел і переказують її у тому чи іншому контексті. Очевидно, не оминути цього підходу і при розкритті теми символізму військового життя скіфів. С. Ольговський вказує на те, що одним із святих предметів для скіфів є зброя - сокира в одному випадку і старовинний меч в іншому. Як він стверджує, сокира є не тільки бойовим знаряддям, а й символом військового укладу життя скіфів, символом влади, своєрідним скіпетром [315, с. 63]. У релігії скіфів чільне місце посідали військові культи. За Геродотом, скіфи не мали звички споруджувати своїм божествам храми чи капища І тільки одному божеству Аресу вони, приносячи жертви, зводили із хмизу велику піраміду чи капище з чотирикутним майданчиком на горі. У центрі майданчика встановлювали стародавній меч. Це і був кумир Ареса [315, с. 83]. З мечем пов'язувався культ бога війни Арея. Лукіан Самоксатський відзначав, що скіфи давали клятву на мечеві [86, с. 68]. Мечі зустрічаються і на високих курганах, а це свідчить про застосування релігійної традиції при похованні воєначальників та царів. І донині, не тільки в українській військовій символіці, меч є одним із основних геральдичних символів, щоправда, позбавленим релігійного змісту.

Ще з часів неоліту булава, окрім звичайної бойової функції, виконувала роль символу влади - скіпетра, зауважує С. Ольговський. Він підкреслює, що недарма греки називали командний склад скіфського війська «скептухами», тобто «скіпетроносцями». Останнє, ймовірно, було перекладом скіфської назви воєнної знаті в цілому і виявлялося у носінні скіпетрів - булав, шестоперів, навертів у вигляді клевців або сокир. Скіпетри слугували символом статусу і рангу [315, с. 113], булави та шестопери - знаком високого суспільного становища їх власника [86, с. 74]. У сучасній військовій символіці України булави теж мають значення високого статусу військовослужбовця або установи.

У скіфів було немало військових обрядів - побратимства, відзначення першої перемоги воїна, із яким пов'язаний звичай знімати скальпи з черепів убитих ворогів. У кого на вуздечці виявлялося найбільше скальпів, той вважався найдоблеснішим воїном [315, с. 84]. У військових старшин були жердини, на яких воєнні відзнаки господаря возили за ним «ординарці». Побутує думка, що для збереження значної кількості таких відзнак військова верхівка використовувала великі золоті «ворварки» [86, с. 83]. Звичайно, тут можна провести аналогію із фалеристичною традицією відзначення воєнних заслуг.

Проаналізувавши матеріали з військової символіки періоду Скіфського царства, можна дійти висновку, що із поступом суспільних відносин у давні часи, розвитком методів господарювання виникає гостра потреба у їх забезпеченні засобами виробництва. Це потребувало пошуку нових джерел поповнення матеріальних запасів, збільшення пасовищ та обміну або торгівлі продукцією.

У свою чергу об'єктивні обставини розвитку давнього суспільства диктували необхідність становлення сильної воєнної організації, вироблення стратегії і тактики застосування війська й ведення війни у цілому. На основі цього виникає потреба означення військових загонів та запровадження знакової системи управління ними. Ця система базувалася і виростала на загальних традиціях давнього суспільства й тісно пов'язана з індивідуальними особливостями світосприйняття. Таким чином, слід наголосити на тому, що скіфи застосовували у своїй військовій діяльності символіку, яка базувалася на їхніх уявленнях про побудову світу. Власне самі символи взяті скіфами з життя і вписані у традиції та звичаї, які мають у свою чергу прикладний, функціональний характер.

Размещено на Allbest.ru