Ранньосередньовічне городище Ломачинці на Буковині: оборонний устрій та функціональна роль в системі заселення регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ранньосередньовічне городище Ломачинці на Буковині: оборонний устрій та функціональна роль в системі заселення регіону

Рибчинський Нестор-Миколай Олегович аспірант кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки, Львівський національний університет імені Івана Франка

Анотація

У статті розглянуто історію дослідження фортифікацій та проаналізовано теоретичні напрацювання оборонних споруд археологами П. Раппапортом, М. Кучерою, Б. Тимощуком, М. Филипчуком та архітекторами В. Шперком. та В. Лук'янченком.

Проаналізовано археологічні матеріали з городища Ломачинці, у Чернівецькій області, яке дослідив Борис Тимощук. Йому вдалось віднайти рештки фортифікації ІХ ст., що були законсервовані під час спорудження лінії оборони ІХ - Х ст. Це лягло в основу реконструкції імовірного вигляду фортеці. Окрім цього, для комплексного і об'єктивного аналізу проблеми були розглянуті знахідки схожих конструкцій з теренів Польщі, Чехії, Німеччини та Австрії. При розгляді внутрішньої забудови були використані аналогії з інших городищ Буковини, а також скандинавських фортець Півночі Європи. Окрім цього до уваги були взяті технологічні аспекти: матеріали з яких виготовляли споруди, а також інструменти давніх будівничих.

В результаті досліджень виявилось, що оборонна огорожа городища Ломачинці складалась з стіни стовпової конструкції, підсиленої з зовнішнього боку земляним відкосом та сухим ровом. З внутрішнього боку розташовувалась інша стовпова стіна, простір між якими використовувався для господарських або житлових потреб. Над ними містилася галерея для оборони фортеці.

На основі плану складеного Б. Тимощуком запропоновано імовірне функціональне зонування фортеці, а також гіпотетичне місце в'їзду. На основі одночасових знахідок з сусіднього городища Червона Діброва, а також з пам'яток Центрально-Східної Європи запропоновано його конструкцію.

Ґрунтуючись на археологічних дослідженнях конструкції оборонних ліній запропоновано гіпотетичну роль городища в системі заселення регіону між Дністром та Прутом, що полягала в мілітарній функції, контролю торгівельних шляхів та прикордонних спостережних пунктів.

Ключові слова: городище, Буковина, Раннє Середньовіччя, Епоха Вікінгів, фортифікація, довгий будинок, слов'яни.

Abstract

The early medieval fort of lomachyntsi in Bukovyna: defense system and functional role of the region

Rybchynskyi Nestor-Mykolay Olegovych PhD-student of the Department of Archeology and Special Branches of Historical Science, Ivan Franko National University of Lviv

The article examines the history of fortification research and analyzes the theoretical development of defensive structures by archaeologists P. Rappaport, M. Kuchera, B. Tymoschuk, M. Filipchuk and architects V. Shperk. and V. Lukyanchenko.

Archaeological materials from the Lomachintsi settlement in the Chernivtsi region, which were investigated by Borys Tymoshchuk, were analyzed. He managed to find the remains of the fortification of the 9th century, which were conserved during the construction of the defense line of the 9th - 10th centuries. This formed the basis of the reconstruction of the probable appearance of the fortress. In addition, for a comprehensive and objective analysis of the problem, findings of similar structures from the territories of Poland, the Czech Republic, Germany and Austria were considered. Analogies from other hillforts of Bukovyna, as well as Scandinavian fortresses of Northern Europe, were used when considering the internal construction. In addition, technological aspects were taken into account: the materials from which the buildings were made, as well as the tools of ancient builders.

As a result of research, it turned out that the defensive fence of the Lomachyntsi hillfort consisted of a wall of pillar construction, reinforced on the outside by an earth slope and a dry moat. On the inner side, there was another pillared wall, the space between which was used for economic or residential needs. Above them was a gallery for the defense of the fortress.

On the basis of the plan drawn up by B. Tymoshchuk, the probable functional zoning of the fortress, as well as the hypothetical place of entry, are proposed. On the basis of simultaneous findings from the nearby settlement of Chervona Dibrova, as well as from the monuments of Central-Eastern Europe, its construction is proposed.

Based on archaeological studies of the construction of defensive lines, a hypothetical role of the hillfort in the settlement system of the region between the Dniester and Prut rivers was proposed, which consisted of a military function, control of trade routes and border observation posts.

Keywords: Hillforts, Bukovyna, Early Middle Ages, Viking Age, fortification, long house, Slavs.

оборона городище фортеця

Постановка проблеми

В кін. І тис. на території України розпочинаються державотворчі процеси та починають виникати перші племінні утворення з своєю вертикаллю влади, просторовим та соціальним устроєм. Цей процес супроводжувався виникненням нових господарських, адміністративних та релігійних центрів - городищ. Не стала винятком і Буковина, через яку пролягали дві великі торгівельні водні артерії та рухались потоки товарів - Дністер та Прут. Саме тому поява тут великої кількості укріплених центрів є цілком логічним явищем.

В зв'язку з тим, що городища явно виконували роль об'єднавчих центрів на різних рівнях, дуже важливо встановити роль кожного окремо взятого укріпленого поселення. Це дозволить більше дізнатись про рівень розвитку потестарних Потестарні утворення - держави, що тільки почали формуватись та ще не мали яскраво виражених владних інститутів. племінних утворень та визначити витоки державотворчих традицій українців з часів Раннього Середньовіччя.

В контексті розвитку ранньосередньовічних протодержав на теренах Заходу України важливим є городище Ломачинці, що розташоване на південний-захід від одноіменного села на високому мису однієї з приток Дністра. Під час досліджень вдалось виявити добре збережені рештки фортифікації та вивчена внутрішня забудова, що дозволяє встановити його роль в системі заселення регіону, та на основі отриманої інформації з інших однотипних поселень визначити роль цієї групи фортець в системі оборони межиріччя Пруту та Дністра в кін. І тис. н.е.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Оборонні лінії слов'янських городищ ІХ-Х ст. на теренах Центрально-Східної Європи вивчені достатньо добре. Одним із перших дослідників, який висловив думку про те, що конструкція оборонних ліній напряму залежить від загрози для населеного пункту був археолог Павел Раппопорт Раппапорт Павел, Древние русские крепости, Москва: Наука, 9. Серед найчастіших типів дерев'яних конструкцій дослідник виділяв гострокіл, що масово зустрічається на багатьох ранньосередньвічних городищах по усій території Русі, та стовпову конструкцію, коли горизонтальні колоди затискали між двома вертикальними, або у пазах однієї вертикальної Раппапорт Павел, Древние русские крепости, Москва: Наука, 12.

До вивчення фортифікацій слов'янських городищ доклався й археолог Михайло Кучера. На його думку, протягом домонгольської найбільш використовуваною була зрубна конструкція оборонних стін Кучера Михайло, Слов'яно-руські городища VIII - XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем, Київ: ІА НАНУ, 62. Іншим варіантом фортифікацій, на думку дослідника були стіни стовпової конструкції. Однак цей тип він локалізував тільки у межах Буковини - на пам'ятках Грозинці, Дарабани ІІ та Ломачинці Кучера Михайло, Слов'яно-руські городища VIII - XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем, Київ: ІА НАНУ, 64.

Варто згадати і про архітектурний аналіз ранньосередньовічних фортифікацій. Так, ще у середині ХХ ст. військовий інженер Венедикт Шперк розглянув різні типи оборонних стін, що побутували на теренах Русі. На його думку, основним матеріалом, що використовували при їх спорудженні було дерево. Серед конструктивних типів він виділяв гостроколи та городні Шперк Венедикт, История фортификации, Москва (1957).

Варто загадати і про вивчення забудови укріплених майданів давніх фортець. Городища Буковини вивчав Б. Тимощук. На основі отриманих результатів він виділив чотири типи: городища-сховища Фортеці, в межах яких не вдалось виявити забудови, та лишився слабкий культурний шар, городища адміністративно-господарські центри, городища-святилища, городища феодальні фортеці [4. С. 29 - 55]. Останній тип зараховував до перехідного від племінного устрою до укріплених поселень у складі Київської Русі.

Вивчав забудову поселень (як селищ та і городищ) дослідник слов'янських старожитностей українського Прикарпаття Михайло Филипчук. Він виділив 4 типи забудови залежно від її інтенсивності, а також від наявності господарських та допоміжних споруд [5. С. 193 - 195].

Варто згадати і про архітектурний аналіз ранньосередньовічних фортифікацій. Так, ще у першій половині - середині ХХ ст. військовий інженер Венедикт Шперк розглянув різні типи середньовічних оборонних стін. Він вважав, основним матеріалом, який використовували при побудові фортець було дерево [6]. Інженер описав і заборола Надбудова на дерев'яних конструкціях, що захищала захисників від обстрілів ворога., виділивши два основні їх типи: прямий - для ураження ворога «вперед» і висунутий - для ліквідації ворогів, що змогли впритул наблизитись до оборонної стіни [6]. Серед типів фортифікацій, що були поширені на теренах Русі наприкінці І тисячоліття він зазначає і палісад - гострокіл [6].

Архітектурним аналізом займався також Вадим Лук'янченко. При роботі над реконструкцією укріплень для парку «Київська Русь», свої зусилля він зосередив на дослідженні фортифікацій Києва ІХ-ХІІІ ст. Він вважав, що, найранішим типом фортифікацій був гострокіл, а згодом виникло кілька типів укріплень: три, або чотиристінні городні та кліті [1, С. 95]. Окрім цього, він дослідив конструкцію заборол та бійниць які могли розташовуватись в оборонних стінах [2, С. 27]. На його думку, бійниці розташовувались вертикально, та були укріплені з бічних сторін дошками [2. С. 27].

Як бачимо, у науковій літературі є достатньо інформації про оборонні конструкції ІХ-Х ст. і про дослідження внутрішніх майданів городищ. А це дає можливість для реконструкцій вигляду давніх фортець із використанням сучасних технологій.

Мета статті - визначити особливості лінії оборони городища Ломачинці (Дністровський район, Чернівецької області), особливості забудови внутрішньої території та сформувати гіпотезу щодо його функціонального призначення у ІХ ст.

Виклад основного матеріалу. Фортеця Ломачинці розташована на березі однієї з приток ріки Дністер, неподалік від одноіменного села. У 80-х роках ХХ ст. його вивчав український археолог Борис Тимощук. Укріплене поселення мало конфігурацію оборонного периметру близьку до овалу та розташоване на мисовому підвищенні. Його довжина - 65 м, а ширина близько 38 м [4. С. 162]. Таким чином - площа внутрішнього майдану становила 7755 м². Така площа дозволяла вільно розмістити гарнізон вояків, а також розташувати як житлові приміщення, так і господарські майстерні. З огляду на те, що збережений земляний насип не має суттєвих відмінностей на всій своїй протяжності припускаємо, що фортифікація мала єдину конструкцію по всьому периметру.

Під час археологічних досліджень вдалось виявити рештки фортифікацій ІХ ст., а також прибудови у вигляді довгого будинку. Обидві стіни розташовувались на відстані 2,5 м [4. С. 32] одна від одної. Відстань від передньої стіни до початку рову становила 1,7 м [4. С. 32]. Вона стала основою для земляного відкосу, що укріпляв дерев'яну стіну з зовнішнього боку. Перед земляним насипом розташовувався рів, що мав 6 метрів в ширину та 2 метри в глибину [4. С. 32]. Такі розміри ґрунтуються на описах Б. Тимощука та стратиграфії розкопів.

З зовнішнього боку город захищав сухий рів шириною 6 м та глибиною 2 м Дослідник не зазначає про наявність додаткових захисних конструкцій перед ровом чи на його дні. [4. С. 32]. Така ширина рову була зумовлена не тільки тим, що створювало додаткові труднощі при штурмі фортеці, а й дозволяло ефективно вражати ворога коли він тільки намагався перетнути цю перепону.

Зразу за ровом розташовувався земляний відкіс, що додатково захищав дерев'яну оборонну конструкцію. Він не дозволяв нападникам закріпитись безпосередньо перед оборонною конструкцією та використати штурмові драбини. Цей відкіс підпирав стовпову конструкцію, виготовлену з дерева. Від неї залишись решки у вигляді паль, що були вкопані в землю на глибину до 1,4 м [4. С. 32] і розташовувались по всьому периметру з ритмом 3-4 м один від одного [4. С. 32]. Вони мали пази в які вкладались горизональні дошки В давні часи - дошки не розпилювали пилами, як сьогодні, а розколювали колоди повздовж, за волокнами, за допомогою металевих чи дерев'яних кілків.В проміжку між палями, для додаткової фіксації стіни розташовувались стійки На плані дослідженого відтинку Б. Тимощук позначає їх як півколодами..

З внутрішнього боку розташовувався ще один ряд стовпової стіни. Рештки стовпових ямок, які вдалось простежити Б. Тимощуку розташовувались навпроти стійок зовнішньої стіни на відстані 2,5 м [4. С. 32].

Досліджена конструкція дозволяє припустити, як виглядала оборонна конструкція в ІХ ст. Так, зовнішня оборонна стіна мала стовпову конструкцію В її основі знаходились палі, що мали товщину 45 см. Така товщина зумовлена тим, що вона має витримати навантаження, яке утворювали заборола та накриття, а також витримувати ворожий обстріл під час штурму Згідно поширеної думки каменеметні машині з'являються на теренах Русі з приходом монголів, однак наявність великої кількості городів та часі військові конфлікти говорить про те, що інженерні машини для руйнування фортифікацій.. Проміжок у 3-4 м між ними закладався горизонтально покладеними дошками. Щоб зменшити імовірність пролому на відстані 1 м один від одного розташовувались півколоди, що скріплювались з дошками тиблями [4. С. 32]. Стіни стовпової конструкції зустрічались і на інших пам'ятках Центрально-Східної Європи. Так, на городі Туземля Фортеця датується VI ст., що на Смоленщині також були знайдені фортифікації з стовповою конструкцією. Однак вони становили лише стіну, без надбудов та не були зав'язані з земляними насипами. Лише на дитинці вони були поєднані з т. зв. «довгими будинками» [7. С. 211]. Аналогічна ситуація простежується і на фортеці Шеліги (Szeligi) [8. С. 72], що на території Польщі Город датується VI - VII ст..

Наявність стовпової конструкції на укріплених поселеннях другої третини І тис. н.е. та на городах кін. І тис. н.е. говорить про те, що ця конструкція доволі архаїчна та має поширення на всю територію заселену слов'янським населенням. Внутрішня стіна також мала стовпову конструкцію, але складалась з менших колод (діаметром 30 см) [3. С. 63], що розташовувались навпроти стійок та навпроти півколод. Схожа ситуація простежена на городищі Ключув (Klucov), що в Чехії. Там зовнішня стіна була вищою за внутрішню, а простір між ними був забутований глиною таким чином, щоб утворювати хідник для оборонців [8. С. 34].

Надлишок верхньої стіни утворював забороло для захисту оборонців від ворожих обстрілів [8. С. 34]. Однак така конструкція не може бути застосовна до оборонного валу городу Ломачинці, адже дослідження показали, що простір між стінами був порожнім та утворював приміщення які за своїми потребами використовували мешканці фортеці. Б. Тимощук зазначає, що в одному з таких приміщень розташовувалась кузня [3. С. 64]. Простір між ними, імовірно використовувався для житлових (північно-західна дуга) та для господарських (південно-східна дуга) потреб. На таке функціональне планування впливає рельєф на якому був розташований город. З півночі та заходу фортеця обмежена стрімкими схилами мису, що нівелює імовірність штурму Саме тому розташування житлових приміщень виглядає там найлогічнішим, як найбільш безпечна частина городища., натомість південь та схід розвернутий до відкритої сторони на якому розташовувався пригород.

Така конструкція потребувала додаткової фіксації. Тому, зверху вони скріплювались додатковими перемичками, що також вкладались в пази. Це створювало стійку конструкцію, що могла витримати як сильні пориви вітру, так і штурм ворога.

Зверху розташовувалась галерея висотою 2,30 м. Вона була накрита дахом з дошок та мала бійниці шириною 1 м та висотою 1,1 м. Це створювало можливість для оборонців вести спостереження навколишніх територій з висоти, що практично унеможливлює раптовий штурм фортеці. Ця фортифікація має доволі добре датування, адже в кінці ІХ ст. вона згорає і поверх неї споруджують новий оборонний вал, який функціонує в Х - ХІ ст [4. С. 32]. У підсумку можемо зазначити, що фортифікація такого типу створювала ефективну систему захисту від сил нападу, та була сучасною станом на ІХ ст., відповідно надійно захищала від більшості дальнобійної зброї того часу.

Невід'ємним елементом кожного городу є в'їзд. Скоріш за все його влаштували у межах західного відтинку оборонного периметру. На підтвердження цієї гіпотези вказує незручне для штурму місце. По-перше, воїни, що атакували цю фортецю мусили підходити до воріт так, що щит опинявся в протилежній від обстрілів стороні. По-друге - в цьому місці рельєф не дозволяє розгорнути війська для штурму та зібрати достатню кількість сил для прориву.

Під час дослідження оборонних ліній на цьому городищі система заїзду на укріплений майдан не вивчалась. Проте, вона її вдалось віднайти при дослідженні фортеці Червона Діброва, що також знаходиться у Чернівецькій області та мала схожу конструкцію фортифікацій [4. С. 26] . Тоді вдалось віднайти рештки від чотирьох стовпів товщиною 45 см. У верхній частині вони мусили скріплюватись поперечними балками, що закріплювались в пазах стійок. Ближче до внутрішньої частини, імовірно розташовувалась брама, що закріплювалась на бігунах Архаїчна система кріплення дверей, що зустрічається на етнографічних пам'ятках.. Можемо припустити, що через схожість конструктивних особливостей ліній оборони обох городищ таку систему доцільно застосувати і до системи оборони Ломачинського городу.

Така конструкція в'їзду навряд чи мала високу надбрамну вежу з потужними оборонними характеристиками. В першу чергу, через те, що така система не призначена для складних конструкцій веж. Скоріш за все, над в'їздом проходила така ж галерея, як на інших відтинках оборони, аналогічно до польського городищі Тарнув [8. С. 98] та німецького Бранденбург [8. С. 95].

Такі схожості у конструкції стін та в'їзду дозволяють припустити, що ранньосередньовічна оборонна архітектура українського Прикарпаття була схожою з аналогічними об'єктами Центрально-Східної Європи, а це, в свою чергу, означає, що наприкінці І тис. н.е. всі ці пам'ятки становили єдиний етнокультурний регіон. Це було спричинено тим, що терени України в епоху Раннього Середньовіччя були повністю інкорпоровані в європейську систему торгівельно-обмінних зав'язків Основні торгівельні шляхи проходили річками Дніпро, Прип'ять, Західний Буг, Стир, Дністер та Прут.. Власне завдяки цьому поширювались нові будівельні та ремісничі технології.

Можемо припустити, що схожа конструкція фортифікацій простежувалась і на інших фотрецях, які Б. Тимощук зарахував до городищ - сховищ (Ломачинці, Карапчіїв, Біла [4. С. 32] та ін.). Це могли бути центри збору війська з постійним гарнізоном, який і проживав у приміщеннях на нижньому рівні оборонної стіни. На користь цієї гіпотези виступає наявність кузні в одному з приміщень нижнього рівня. Однак, для підтвердження цієї гіпотези необхідно провести дослідження північно-західного відтинку лінії оборони, щоб встановити особливості побуту оборонців цієї фортеці.

Завдяки цим фортецям вдавалось контролювати регіон, вони ж могли виконувати роль прикордонних опорних пунктів. У випадку городища Ломачинці, цей пункт міг відповідати за контроль великої торгової артерії - Дністра, збирати мито та виковувати роль спостережного пункту.

Висновки

Город Ломачинці виникає в ІХ ст. н.е. та обноситься міцною лінією захисту з двох стін стовпової конструкції проміжок між якими використовувався для проживання гарнізону чи для господарських потреб. Зовнішня сторона складалась з потужних стовпів в які за допомогою пазів були вставлені горизонтально покладені дошки. Вони додатково були скріплені півколодами. Внутрішня стіна також мала стовпову конструкцію. Обидві стіни були скріплені перекладинами у верхній частині. Поверх них розташовувалась галерея з накриттям. Там оборонці вели спостереження за околицями, або ж вели оборону. У південно-західній ділянці розташовувався в'їзд з воротами на бігунах та без надбрамної вежі. Схожі конструкції простежуються на багатьох городищах Центрально Східної Європи: Туземля, Шеліги, Тарнув та Бранденбург.

Такі схожості в конструкції оборонних ліній дозволяють припусти, що в кін. І тис. н.е. українське Прикарпаття входило в один культурний простір разом з іншими територіями Центрально-Східної Європи, адже входило в систему європейських торгівельних шляхів.

Наявність таких систем оборони не дозволяє класифікувати Ломачинці як «городище-сховище». Скоріш за все - це ранньосередньовічна фортеця, місце де проекціонувалась військова сила, розташовувались митні пости та спостережні пункти.

Однак, для цілісного вигляду Ломачинського городища необхідно провести дослідження системи в'їзду на укріплене поселення, а також встановити особливості функціонального призначення городища як на мікрорегіональному так і на макрорегіональному рівнях.

Література

1. Лукьянченко В.І. Городни - оборонные стены Киева ІХ - ХІІІ вв. Часть первая. Земляные валы. Місто: історія, культура, суспільство. Міська археологія. Київ: 2016. с. 87 - 105.

2. Лукьянченко В.І. Городни - оборонные стены Киева ІХ - ХІІІ вв. Часть третья. Заборола. Місто: історія, культура, суспільство. Міська археологія. Київ: 2017. с. 19-35.

3. Тимощук Б.О. Словяни Північної Буковини: V - IX ст. Київ: «Наукова Думка», 1976.

4. Тимощук Б.А. Восточнослав'янская община VI - X вв. н.е. Москва: «Наука», 1990.

5. Филипчук М.А. Слов'янські поселення VIII - X ст. в українському Прикарпатті. Львів: Астролябія, 2012.

6. Шперк В. История фортификации. Москва, 1957.

7. Gorewicz I. O wojownikach slowian. Druzyny I bitwy na l^dzie i morzu. Poznan: «Triglav», 2019.

8. Salkovsky P. Hrady zapadnych slovanov. Nitra: Archeologicky ustav Slovenskej akademie vied, 2015.

References

1. Lukianchenko V.I. (2016). Horodnyi - oboronnye steny Kyeva IX - XIII vv. Chast pervaia. Zemlanye valy.[Horodnyi - defence walls of Kyiv in IX - XIII centuries. Part one. Earth bulwarks]. Misto: istoriia, kultura, suspilstvo. Miska arkheolohiia. Kyiv. [in Russian].

2. Lukianchenko V.I. (2017). Horodny - oboronnye steny Kyeva IX - XIII vv. Chast tretia. Zaborola. [The fortress - the defensive wall of Kyiv in the 9th - 13 th centuries. Part three. Zaborola]. Misto: istoriia, kultura, suspilstvo. Miska arkheolohiia. Kyiv. [in Russian].

3. Tymoshchuk B.O. (1976) Sloviany Pivnichnoi Bukovyny: V- IXst. [Slavs of Northern Bukovyna: V- IXcentury]. Kyiv: «Naukova Dumka». [in Ukrainian].

4. Tymoshchuk B.A. (1990) Vostochnoslav'ianskaia obshchyna VI - X vv. n.e. [East Slavic community of VI-Xcentury]. Moskva: «Nauka». . [in Russian].

5. Fylypchuk M.A. (2012) Slovianski poselennia VIII - X st. v ukrainskomu Prykarpatti [Slavic settlement ofVII - X century in Ukrainian Prykarpattia]. Lviv: Astroliabiia. [in Ukrainian].

6. Shperk V. (1957) Istoryia fortyfykatsyy [History of Fortifications]. Moskva. [in Russian].

7. Gorewicz I. (2019). O wojownikach slowian. Druzyny I bitwy na l^dzie i morzu. [About slaves worriors. Companies and battles on ground and sea]. Poznan: «Triglav». [in Polish].

8. Salkovsky P. (2015). Hrady zapadnych slovanov. Nitra: Archeologicky ustav Slovenskej akademie vied. [in Slovak].

Размещено на Allbest.ru