Денацифікація у Баварії в 1945-1949 рр.: аспекти, напрями і результати політики США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Денацифікація у Баварії в 1945-1949 рр.: аспекти, напрями і результати політики США

Бойко Михайло Михайлович аспірант історичного факультету, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

Анотація

Становлення демократичної Федеративної Республіки Німеччина в 1949 р. багато в чому залежало від західних держав, основним чином США. П'ятирічний перехідний період в німецький історії після Другої світової війни означений впливом Американської окупаційної адміністрації. США звернули особливу увагу на Баварію, звідки нацистська ідеологія здійснювала свій вплив на інші німецькі землі і яку першою окупували американські війська наприкінці війни. З метою недопущення відродження нацизму і повторення помилок минулого, союзники прийняли спільне рішення щодо проведення політики денацифікації. Мета такої ініціативи, відомої ще як «програма перевиховання» або «програма переорієнтації», полягала в тому, щоб вилучити нацистський вплив і його сліди з повсякденного життя німців і продемонструвати населенню, що ідеологія попереднього режиму була деструктивною і приреченою на поразку.

Політика денацифікації США в Баварії пройшла кілька етапів, постійно резонуючи в німецькому суспільстві. Це змушувало окупаційну владу вносити різні зміни по ходу. У німців не залишалося ресентиментів щодо роботи окупаційної влади після того, як Військовий губернатор Люсіус Клей підписав розпорядження про амністію. Результати денацифікації показали, що тема трансформації суспільства для багатьох баварців залишалася дуже чутливою і стала частиною сімейної історії, яку не вдалося одразу залишити в минулому. Близько 1% від усього дорослого чоловічого населення Баварії було визнано злочинцями і покарано згідно Закону №104, погодженого Офісом військового управління.

Загострення протистояння з СРСР змусили Білий Дім змінити змінити своє ставлення до Німеччини. Баварія відіграла ключову роль у формуванні нової німецької держави, східного союзника і сателіта США в Європі. Програма денацифікації поступилася іншим вимогам повоєнного часу, спрямованим на відновлення економічного потенціалу і була повністю передана під контроль німецької держави.

Ключові слова: денацифікація, стратегія США, Німеччина, зовнішня політика, подолання минулого.

Abstract

політика денацифікації баварія

Boiko Mykhailo Mykhaylovych Ph.D student, Faculty of History, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv,

DENAZIFICATION IN BAVARIA IN 1945-1949: ASPECTS, DIRECTIONS AND RESULTS OF US POLICY

The formation of the democratic Federal Republic of Germany in 1949 largely depended on Western countries, mainly the USA. The five-year transitional period in German history after the Second World War was marked by the influence of the American occupation administration. The US paid special attention to Bavaria, from where the Nazi ideology exerted its influence on other German lands and which was the first occupied land by American troops at the end of the war. In order to prevent the revival of Nazism and the repetition of the mistakes of the past, the allies made a joint decision to implement the policy of "denazification". The purpose of such an initiative, also known as the "re-education program" or "re-orientation program", was to remove the Nazi influence, legacy, its traces from the daily life of German society and to demonstrate to the population that the ideology of the previous regime was destructive and doomed to defeat.

The US denazification policy in Bavaria went through several stages, constantly resonating in German society, which forced the occupation authorities to make various changes along the way. The Germans had no resentment towards the work of the occupation authorities after Military Governor Lucius Clay signed the amnesty order. The results of denazification showed that the topic of the transformation of society remained very sensitive for many Bavarians and became a part of family history that could not be immediately left in the past. About 1% of the entire adult male population of Bavaria were recognized as criminals and punished under Law No. 104, approved by the US War Department.

The aggravation of the confrontation with the USSR forced the White House to change its attitude towards Germany. Bavaria played a key role in the formation of the new German state, an eastern ally and a satellite of the USA in Europe. The denazification program yielded to other demands of the post-war period, aimed at restoring economic potential, and was completely transferred to the control of the German state.

Keywords: denazification, USA strategy, Germany, foreign policy, overcoming the past.

Постановка проблеми

Баварію, найбагатшу федеральну землю сучасної Німеччини, прийнято вважати серцем одного з найкривавіших режимів XXI століття. Нацизм, в основі якого лежала деструктивна ідеологія расової чистоти, було формально переможено і уже здавалось подолано після поразки Третього Рейху перед військами союзників 7 квітня 1945 р., коли Альфред Йодль, генерал-полковник Верховного командування Вермахту поставив підпис в Акті про капітуляцію німецьких збройних сил. [1] Перехідний період німецької історії до створення Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) в 1949 р. багато в чому означав роботу над помилками минулого. Політика США у питанні денацифікації мала безпосередній вплив на трансформацію політичних поглядів населення. Баварія, де відбувався основний вплив програми «перевиховання» Офісу військового управління (ОВУ) США, стала місцем реалізації такого політичного експерименту. Результати американської політики можна спостерігати сьогодні, що підтверджується стабільністю німецької політичної системи і інертністю до крайніх рухів правого і лівого спрямування. Досвід Баварії щодо боротьби з прихильниками нацистської ідеології є вкрай важливим для України з метою вилучення з суспільства слідів радянської, російської пропаганди і подальшої реінтеграції населення на деокупованих територіях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема денацифі- кації Баварії не висвітлена у дослідженнях українських істориків, зважаючи на те, що загалом сам процес не виступав предметом спеціальних фахових досліджень, не кажучи вже про його географічну локалізованість в межах окремої федеральної землі. Особливо цікавим в цьому плані є насамперед досвід США, апологета демократії, яким вдалося у найкоротший час перекваліфікувати Німеччину з ворога на союзника в майбутній Холодній війні. В українській історіографії переважним чином присутні дослідження історії Другої світової війни І. Патриляка [2], радянської окупаційної зони Ю. Вільхового [3], історичної пам'яті О. Трохименко [4] та декомунізації Ю. Шаповала [5]. Ці теми є здебільшого дотичними, але в значній більшості містять згадки загалом про денацифікацію. Окремі аспекти політики денацифікації як системи заходів з обмеження участі окремих людей чи груп суспільства в суспільному і політичному житті містяться в дослідженнях О. Іванова [6], Т. Купрій [7]. Зарубіжна історіографія представлена в основному роботами німецьких і американських істориків, зокрема Л. Ніетгаммера [8], К. Вольнхальса [9], Ф. Біеса [10] беручи до уваги можливість доступу до джерельної бази, розміщеної в архівах ФРН і на території США, а також через зростання як суспільного, так і наукового інтересу до цієї проблеми.

Мета статті - проаналізувати підходи США у трансформації баварських німців з тоталітарного на демократичний лад, визначити основні напрями, аспекти і механізми вилучення нацистського спадку у Баварії.

Виклад основного матеріалу

У результаті успішних бойових дій американських Сьомої і Третьої армій війська США одразу закріпилися на півдні Німеччини, а саме в Баварії, поступово розширюючи окупаційній контроль не тільки на сусідні німецькі землі, як-от Баден, Вюртемберґ, але й підпорядкувавши собі південно-західну частину німецької столиці - Берліну, додатково зберігши за собою морський і річковий коридори по р. Везер (порти Бремен і Бремерхафен) [11]. Ці коридори дозволили надалі дуже швидко налагодити різні шляхи постачання потрібними ресурсами: людськими і матеріальними насамперед для власних армійських підрозділів, а також контролювати, регулювати і сприяти вирішенню продовольчої кризи.

Аналіз політики США показав, що підходи Білого дому еволюціонували впродовж 5 років окупаційного контролю. Упродовж цього періоду викристалізувались 3 основні етапи, що визначали характер взаємодії США з підконтрольною німецькою територією:

1)армійський, що тривав упродовж квітня 1945 р. - березня 1946 р. і характеризувався повоєнним хаосом, соціальним дисбалансом і політичною нестабільністю, 2) військово-адміністративний, який продовжувався в період березня 1946 р. - травня 1947 р. і ознаменував повне підпорядкування влади новоствореній американській окупаційній адміністрації, 3) політичне ослаблення, що розпочалося з травня 1947 р. по вересень 1949 р., коли владу було поступово делеговано новій німецькій політичній еліті і завершено утворенням ФРН.

Перший або армійський етап проходив в атмосфері хаосу, як інституційного, що стосувався розрізнених органів влади США, функції яких зачасту дублювалися на окупованій території, так і загалом повоєнного: політичного і морального спустошення серед німецького населення, для якого попередній режим уже назавжди залишився в минулому. Напередодні остаточного розгрому союзниками німецьких військ, США уже мали окремі сформовані напрацювання щодо денацифікації населення. Основним чином, вони стосувалися виключно когорти військових, взятих у полон в період 1942-1945 рр. і в подальшому інтернованих на американську територію. По другий бік Атлантики представники Військового департаменту США у складі Проекту Спеціального відділу під керівництвом Едварда Девісона розробили, погодили і запустили спеціальну програму в 1943 р. [12] В той час вона була відома як програма «переорієнтації» або «перевиховання», покликана насамперед ознайомити німецьких солдатів і офіцерів з історією США і становленням політичної і провової думки, найкращими демократичними практиками і функціоналом американських державних інституцій, центральною ідеєю яких є захист свобод і громадян.

Коли США увійшли на територію Німеччини лише невелика група осіб у Військовому департаменті була в курсі про роботу Е. Девісона. На європейському театрі локальне командування США мало визначений єдиний пріоритет, який стосувався перемоги у війні, тому не слідкувало за усіма проектами, які не сприяли якомога швидшій поразці німецьких військ. Військові з'єднання американських військ не були проінформовані про здобутий кількарічний досвід Е. Девісона, а також не володіли жодними інструкціями щодо того, як проводити денацифікацію.

Після зперемоги у війні США першочергово зайнялися стабілізацією суспільної напруги у Баварії з метою недопущення реваншу нацистських сил і протидії будь-якому руху опору окупаційній владі. В ці початкові повоєнні місяці про денацифікацію велося багато розмов серед вищих військових ланок, однак не існувало належного механізму і рекомендацій, як запустити цей процес. Тому військові вирішили чинити на власний розсуд і першочергово ізолювати від суспільства найбільш одіозних, фанатичних і активних нацистів з числа партійної еліти, Вермахту та нацистських структур в основному без слідства і суду. Ближче до осені 1945 р. вони піддалися тиску власної громадськості і частково розширили коло осіб, що підлягали затриманню, мова йшла про державних службовців вищого рангу. Така практика тривала недовго, зважаючи на потребу контролювати безпекову ситуацію в регіоні. Американський досвід роботи з військовополоненими лише частково ліг в основу політики США після початку окупації Баварії.

Уже в липні-серпні 1945 р. перед військовим керівництвом США було поставлено завдання щодо виконання положень Потсдамської конференції, що передбачала реалізацію пункту про денацифікацію, одного з ключових аспектів програми «4Д», погодженої союзниками з метою повного переформатування нацистської Німеччини. [13] У баченні військових окупація Баварії армією США носила тимчасовий характер. Представники американського військового істеблішменту не розділяли бажання урядовців Білого Дому забезпечувати окупаційний контроль силами військових. Це пояснювалося браком належної підготовки персоналу, загальною втомою від війни і відсутністю спеціальних методичок для постійної роботи з німецьким населенням. Але оскільки вони хотіли значно скоротити кількість залучених військ, то погодилися передати контроль над денацифікацією спеціально стореному Офісу військового управління (ОВУ, пер. з англ - Office of Military Government), що остаточно набрав політичної ваги з початку 1946 р. [14] З цього моменту він став відповідальним за політичну чистку і трансформацію німецького суспільства.

Результати хаотичних і численних арештів по всій території Баварії уповільнили і багато в чому заблокували роботу органів критичної інфраструктури. Крім Нюрнберзького процесу 1945-1946 рр., США проводили окремі процеси щодо тих, кого взяли під варту в 1945 р. Всього було засуджено 1814 осіб [15], яких вважали винними у скоєнні злочинів. Така незначна кількість пояснюється небажанням армійських підрозділів займатися судовими процесами, для яких уже було зрозуміло, що подальша доля Німеччини перебувати в руках ОВУ.

На наступному військово-адміністративні етапі відбулися суттєві якісні зміни у програмі денацифікації: з хаосом було нарешті покінчено і на його зміну прийшла управлінська організація під керівництвом генерала Армії США Люсіуса Клей. За його безпосереднього часу при службі денацифікація набула таких форм і рис, які вимагалися Державним і Військовим департаментами США. По-перше, денацифі- кація отримала законодавче підґрунтя з чітко розробленою класифікацією підозрюваних і рекомендаціями щодо широкомасштаб- ного запуску процесу на всій окупованій території. В її основі лежав Закон №104 або Закон про звільнення від націонал-соціалізму і мілітаризму, прийнятий ОВУ від 5 березня 1946 року. [16] До публікації цього нормативно-правового акту існували тільки окремі розпорядження Військового департаменту США або погоджені союзниками домовленості щодо денацифікації в рамках конференцій чи міжурядових зустрічей, то тепер США мали в розпорядженні власний основоположний документ. Також цей Закон демонстрував на широкий загал, що політика Білого Дому остаточно викристалізувалася.

По-друге, в Законі чітко, структуровано і досить детально прописано процедуру проведення заходів, які дозволяли оперативно зібрати і проаналізувати минуле німців. Для цього ОВУ зобов'язував кожного дорослого німця, який досягнув 18-річного віку, внести дані у спеціальну анкету-опитувальник (пер. з нім. - Fragenbogen) і подати її за місцем свого проживання земельному представництву окупаційної адміністрації. [17] Всього потрібно було надати відповіді на 133 питання, згрупованих за професійними чи біографічними принципами. Крім цього спеціального реєстру, сформованого з результатів анкетних відповідей, Закон встановлював порядок судового розслідування, в основі якого лежало створення спеціальних судово-атестаційних палат або трибуналів, які ще називали Spruchkammern. В його складі перебувало від 4 до 5 осіб: голова комісії, прокурор, а також 2-3 експерти-спостерігачі. [18] За результатами зібраних доказів і слухань підозрюваного було визначено ступінь і характер причетності до злочинів нацизму за однією з п'яти категорій: 1) головні злочинці,

2)злочинці, 3) незначні злочинці, 4) попутники, 5) невинні. [16]

Приналежність до кожної з когот злочинців передбачала різні формати покарань: від смертної кари до позбавлення і обмеження волі на термін до 20 років. Крім того, Закон встановлював грошову компенсацію та фінансові санкції, рішення про які виносила судово- атестаційна комісія на основі наданих доказів. [16] Значна частина населення дуже складно переживала накладені штрафи, оскільки повоєнна Німеччина не могла похизуватися достатньою кількістю робочих місць, а частина підприємств була зруйнована. Баварці витрачали останні заощадження на покриття судових стягнень і з труднощами забезпечували мінімальний рівень існування.

За формування судово-атестаційних палат відповідав спеціально призначений міністр з особливих завдань або з денацифікації. У Баварії в період 1945-1946 рр. цю посаду обіймав Генріх Шмітт, чий несистематичний підхід призвів до того, що 60% усіх рішень таких новостворених судових органів були переглянуті його наступником.

[19]Діяльність Г. Шмітта не розділяли в ОВУ, зважаючи на те, що він не пріоритезував судові слідства над головними злочинцями, натомість надавав перевагу роботі з незначними злочинцями чи попутниками нацизму. Це спровокувало чимало непорозумінь з Л. Клеєм в результаті чого Г. Шмітта було звільнено з посади. Антон Пфайфер замінив Г. Шмітта у липні 1946 р. і в найкоротший термін забезпечив належну регіональну розгалуженість трибуналів: до кінця року було створено 183 судово-атестаційні палати у Баварії з хоча б одним представництвом в кожному окрузі. [20] Крім інституційної підтримки денацифікації А. Пфейфер зумів знайти спільну мову з ОВУ щодо проблеми звільнень і обмежень професійних чиновників, службовців і працівників критичних підприємств, що раніше паралізувало роботу як багатьох органів влади, так і приватного сектору. ОВУ не розділяв настільки позитивну картину прогресу денацифікації, яку зображав А. Пфайфер. Результатом цього стало досить різке звернення Л. Клея до Ради земель з вимогою поставитися свідоміше до цього процесу: показати результати роботи судово-атестаційних комісій упродовж наступних 60 днів, інакше всі попередні рішення будуть переглянуті, що накладало підозру на німців щодо упередженості. [21] Однак баварці не побачили жодних наслідів після промови Л. Клея, крім чергового призначення нового Міністра з денацифікації. Л. Клей розумів, що зміна основних акцентів політики щодо денацифікації несе чимало ризиків: від визнання провалу у підготовці та реалізації задуму щодо перевиховання Німеччини до соціального вибуху, підтриманого реваншистськими силами.

Уникнути денацифікації не вдавалося нікому, зважаючи на те, що в розпорядженні ОВУ перебував знайдений архів зі списками членів нацистської партії. Ще на початку 1945 р. він дивом вцілів від знищення і був переданий американській армії. [22] Відсутність бюлетеня про заповнення анкети ускладнювала можливість працевлаштування не тільки в контрольованих окупаційною владою органах влади, але й в бізнесі зокрема. Такий підхід стимулював баварців не чинити спротиву, йти назустріч ОВУ і отримати шанс забезпечити себе і власну сім'ю у зруйнованій війною країні. Однак складалося враження, що денацифікація стосувалася здебільшого вищої партійної еліти і меншим чином основної управлінської ланки в промисловості чи на державній службі. У трибуналах часто траплялися випадки зловживання службовим становищем і корупції. Це спровокувало хвилю обурення у тих, хто стали жертвою нацизму: ідеали нової американської демократії були під питанням, зокрема щодо відповідності судово-атестаційних комісій заявленим принципам неупередженості.

Американська політика денацифікації нагадувала для багатьох німців бажання окупаційних сил перепрограмувати їхнє сприйняття і уявлення про світ. Очевидним було те, що не всі баварці розділяли такий підхід, але також і розуміли, що цей перехідний етап потрібно перечекати. В той же час ОВУ зіткнувся з проблемою відсутністю кадрів: якщо в межах 1945 р. це стосувалося значним чином того факту, що мало американців володіли німецькою мовою, то зі стартом денацифікації в 1946 р. фізично не вистачало рук, щоб справитися із масивом анкет, які потрібно було проаналізувати. [6] Масштаб даних, які перевіряли представники ОВУ, справді вражав і про це було багато скарг як Л. Клею, так і Військовому департаменту США.

Окупаційний період після 1945 р. або «година нуль» як його називали в німецькому суспільстві, показала, що все потрібно починати спочатку. Це стосувалося не тільки бажання Білого дому перевиховати Німеччину з тоталітаризму на демократичний лад і вилучити спадок нацизму, але й робити належні висновки з власної політики. Неспроможність забезпечити достатньою кількістю людських ресурсів ОВУ підштовхнула США до перегляду підходів у питанні денацифікації. Тому, уже в серпні 1946 р. Л. Клей підписав указ про Молодіжну амністію, що зменшила градус соціальної напруги в суспільстві. [23] Цим ОВУ заручився підтримкою серед місцевого населення та запобіг хвилі невдоволення, що зростала серед німців. Першочергово, з-під денацифікації виводилися і вважалися неосудними усі народжені після 1919 р., чиє дорослішання припало на період становлення нацистського режиму. Така акція м'якої сили не була єдиною від американських військових: подібні амністії мали місце наприкінці того 1946 р., зокрема Різдвяна амністія, яка заборонила переслідування соціально- незахищених осіб з невеликим доходом і інвалідів війни. [24] Альфред Лоріц, наступник А. Пфайфера на посаді спеціального міністра, відверто саботував і перешкоджав діяльності судово-атестаційних палат і закликав до якомога м'якішого вироку тим, кого вважали попутниками, оскільки вони підтримували режим або грошовими внесками або отримали певні економічні преференції натомість, розвиваючи економіку нацистської Німеччини. Позаяк він агітував виключно карати головних злочинців, його систематичні заяви щодо слабших покарань вплинули на рішення ОВУ про ухвалу амністій щодо підозрюваних в причетності до нацизму. За каденції А. Лоріца навіть було введено термін «фабрика попутників» [19] шляхом реабілітації великої маси дрібних партійних службовців, місцевих чиновників і підприємців. Ця проблема згодом лягла в дослідження німецького історика Лютца Ніетгаммера і дала поштовх цілій хвилі спеціалізованих досліджень денацифікації. Останнім прецедентом в окупаційний період стала амністія на основі змін до Закону №104 про визволення від націонал- соціалізму і мілітаризму від 25 березня 1948 р. [16] Цими доповненнями ОВУ законодавчо визнавав, що усі ті, над ким ведеться судове слідство автоматично переходять в когорту попутників нацизму крім тих, кого визнали головними злочинцями.

Пік денацифікації припав на 1946 р., коли ця проблема залишалася пріоритетною серед потенційних загроз для США. У Баварії це припало на період керівництва двох спеціальних міністрів: А. Пфайфера і А. Лоріца. Під керівництвом останнього було переглянуто 85% від усіх анкет, що було значно прискорено введеними в дію амністіями. [19] А уже з середини 1947 р. на зміну А. Лоріцу було призначено не дуже помітних особистостей, які не відзначалися особливими зрушеннями в процесі денацифікації: Вільгельм Гьоґнер [25], Людвіг Гагенауер [26], Каміль Закс [27].

Усього в окупаційний період на території Баварії під контролем ОВУ було заповнено, отримано і проаналізовано 6780188 анкет. Результати свідчили про наступне: 72% визнали невинними на основі відповідей в анкеті, а 28% передали до судово-атестаційних палат з метою ведення слідства. Серед цих 28%, що становили 1,89 млн німців, головними злочинцями визнали 0,27%, злочинцями - 3,85%, незначними злочинцями - 18,31%, попутниками - 74,52%, 3,05% - невинними. [19]

Третій етап еволюції політики денацифікації в Баварії ознаменований поступовим послабленням інтересу і зменшенням уваги США до програми переорієнтації. Упродовж 1947-1949 рр. ОВУ виконує роль спостерігача, «сірого кардинала», який слідкує за генезою політичної ситуації в Німеччині після того як було дозволено вибори до ландтагу (пер. з нім. - Landtag - земельний парламент) в американській окупаційній зоні в 1946 р. [28] Пріоритетом США була насамперед економічна спроможність Німеччини перед обличчям комунізму на сході, тому фактор ідеологічної трансформації для США видався уже вирішеним. На денацифікацію поступово закривали очі і умовно вважали успішною: сигналів про те, що серед баварців готується реванш уже не було кілька років. Це багато в чому запевнювало ОВУ в тому, що вибраний вектор стратегії США досить добре працює. Тому в цей період американське керівництво зосереджує свою увагу на можливостях економічної реінтеграціх Німеччини в європейський контекст і подальшого політичного відновлення. Білий дім розумів, що денацифікація сповільнює потрібні реформи, крім того є основною завадою у остаточному формуванні довіри німців до політики США. Денацифікація поступилась місцем потребі сформувати міцну економічну основу майбутній ФРН. Згортання американського процесу денацифікації відбулося шляхом домовленостей між ОВУ і німецькими політичними силами, представленими в ландтазі щодо утворення ФРН 7 вересня 1949 р. [29] Політика США щодо «перевиховання» суспільства була делегована законно обраним німецьким депутатам, які розставляли нові акценти цієї політики на державному, федеральному рівнях.

Висновки

Політика США щодо денацифікації німців Баварії дійсно стала викликом для Білого Дому, зважаючи на те, що тут був чи не найсильніший вплив нацистського режиму. Становлення американ- ських підходів до переорієнтації баварців відбувалось в межах трьох етапів упродовж 1945-1949 рр. Саме під час другого періоду 1946-1947 рр. денацифікація сягнула свого піку і залишалася пріоритетною зоною відповідальності окупаційної влади. Зусилля ОВУ під керівництвом Л. Клея і в кооперації з новими німецькими елітами дозволили проаналізувати минуле майже 7 млн осіб чоловічої статі і визначити їхнє подальше місце в суспільстві. Хоч кількісні показники денацифікації в Баварії щодо покараних осіб і накладених санкцій не були дуже значними, німці показали, що вони розділяють принципи демократії американського зразка. Політичний експеримент США щодо перевиховання був вимушено прискорений і завершений з метою боротьби з новими загрозами від СРСР, а також пізніше ліг в основу формування нової модерної демократичної ФРН, форпосту США на європейському континенті. Результати дослідження денацифікації дозволять краще зрозуміти підходи США щодо трансформації тоталітарного суспільства в Баварії на демократичні цінності і підготувати перші проби України щодо реінтеграції населення на тимчасового окупованих територіях.

Література

1.Act of Military Surrender; 5/7/1945; Instruments of German Surrender, 5/4/1945 - 5/10/1945; Records of the U.S. Joint Chiefs of Staff, Record Group 218; National Archives at College Park, College Park, MD. https://www.archives.gov/milestone-documents/ surrender-of-germany .

2Вільховий Ю. В. Східна Німеччина в перші роки радянської окупації: новий погляд на особливості формування суспільного ладу / Ю. В. Вільховий // Історична пам'ять. - 2011. - № 2. - С. 147-156.

3Трохименко О. Історична пам'ять як складова німецької етнонаціональної свідомості / О. Трохименко // Етнічна історія народів Європи. - 2014. - Вип. 42. - С. 162-168. -

4Українське суспільство у 2014-2020 рр.: проблеми політики декомунізації / Ю. Шаповал, І. Васильєва, І. Матвієнко // Український історичний журнал. -- 2020. -- Число 4. -- С. 110-124. -- Бібліогр.: 11 назв. -- укр.

5Бойко М. Проведення політики денацифікації Німеччини в Американській зоні окупації (1945-1949 рр.) / М. Бойко, О. Іванов // Європейські історичні студії. - 2018. - № 10. - С. 63-81.

6Купрій Т. Успіхи та проблеми "перевиховання": до 70-ї річниці завершення денацифікації Німеччини / Т. Купрій // Схід. - 2018. - № 4. - С. 49-55.

7Niethammer L. Entnazifizierung in Bayern: Sдuberung und Rehabilitierung unter Amerikanischer Besatzung (Frankfurt am Main: S. Fischer), 1972. Pp. 710.

8Vollnhals C. Entnazifizierung. Politische Sдuberung und Rehabilitierung in den vier Besatzungszonen 1945-1949. - Mьnchen, 1991. - 360 S.

9Biess F. Homecomings: Returning POWs and the Legacies of Defeat in Postwar Germany. Princeton, NJ: Princeton University Press, 2006. Pp. 367.

10Penionschik, A. & Germany. Office Of Military Government. (1948) U.S. zone, Germany IRO areas, 1 Nov. [Bad Kissingen: Office of the U.S. Zone Engineer, 29 Nov. Mьnchen: Joh. Roth sel. Ww., Graphische Kunstanstalt] [Map] Retrieved from the Library of Congress, https://www.loc.gov/item/2014593300/.

11Іванов О., Бойко М. Планування та перший досвід денацифікації німецьких військовополонених в США (1943-1945 рр.) // Американська історія та політика: науковий журнал. - № 5. - К., 2018. - С. 114-127.

12No. 405 Memorandum by the Delegation to the European Advisory Commission. The Conference of Berlin (The Potsdam Conference), Foreign Relations of the United States: Diplomatic Papers, 1945, Volume I. Access: https://history.state.gov/historical documents/frus1945Berlinv01

13Gimbel J. The American Occupation of Germany: Politics and the Military, 1945-1949 (Stanford, California: Stanford University Press, 1968). 335 p.

14Cohen, D. (2006). Transitional Justice in Divided Germany after 1945. In J. Elster (Ed.), Retribution and Reparation in the Transition to Democracy (pp. 59-88). chapter, Cambridge: Cambridge University Press.

15Gesetz Nr. 104 zur Befreiung von Nationalsozialismus und Militarismus vom .Mдrz 1946. Електронний ресурс - https://www.verfassungen.de/bw/wuerttemberg- baden/befreiungsgesetz46.htm

16Plischke, E. (1947). Denazification Law and Procedure. The American Journal of International Law, 41(4), 807-827.

17Gimbel, J. (1960). American Denazification and German Local Politics, 1945- 1949: A Case Study in Marburg. The American Political Science Review, 54(1), 83-105.

18Hoser P., Die Entnazifizierung in Bayern, in: Walter Schuster / Wolfgang Weber (Hrsg.): Entnazifizierung im regionalen Vergleich, Linz 2004, S. 473-510. Access: https://www.historischeslexikonbayerns.de/Lexikon/Entnazifizierung.

19. Schlemmer T. Anton Pfeiffer (1888 -1957) Chef der Staatskanzlei, Bayern. Access: https://www.kas.de/documents/252038/253252/ParlamentarischerRat_pfeiffer.pdf/ e927b41e-483d-74ea-4455-8bc434bcd65d

20.Clay, Lucius D. (Lucius DuBignon), 1897-1978. (1950). Decision in Germany / by Lucius D. Clay. Melbourne, Vic. : W. Heinmann. pp. 552 (p.70)

21.Taylor F. Exorcising Hitler: The Occupation and Denazification of Germany. Bloomsbury Publishing, 2012. 438 p.

22.Benz W. Demokratisierung durch Entnazifizierung und Erziehung; [Електронний ресурс]. // Bundeszentrale fьr Politische Bildung. - 2005. - Access: https://www.bpb.de/ themen/nationalsozialismus-zweiter-weltkrieg/dossier-nationalsozialismus/39605/ demokratisierung- durch-entnazifizierung-und-erziehung/.

23.Weihnachtsamnestie. - BStAnz. Nr.10. - 8. Mдrz 1947.- Access: https://images.library.wisc.edu/History/EFacs/GerRecon/GesetzBefreiung/reference/history. gesetzbefreiung.i0129.pdf.

24.Kronawitter H. Bayerischer Patriot, Gefьhlssozialist und erfolgreicher Ministerprдsident: Wilhelm Hoegner. Access: http://www.hildegard-kronawitter.de/vermischtes/ aufsatz_hoegner.pdf

25.Hagenauer, Dr. Ludwig. Access: https://www.bavariathek.bayern/medien- themen/portale/geschichte-des-bayerischen-parlaments/person/138082375

26.Sachs, Camill (Camille, Camillo). Access: https://www.historisches-lexikon- bayerns.de/Lexikon/Staatsministerium_fьr_Sonderaufgaben

27.Vfv Oberreuter H. Landtagswahlen (nach 1945). Access: https://www.historisches- lexikon-bayerns.de/Lexikon/Landtagswahlen_(nach_1945)

28.Frei, N., & Golb, J. (2002). Adenauer's Germany and the Nazi Past: The Politics of Amnesty and Integration. Columbia University Press.

References

1.Act of Military Surrender; 5/7/1945; Instruments of German Surrender, 5/4/1945 - 5/10/1945; Records of the U.S. Joint Chiefs of Staff, Record Group 218; National Archives at College Park, College Park, MD. Retrieved from https://www.archives.gov/milestone- documents/surrender-of-germany [in English].

2.Patryliak I. K., Borovyk M. A. (2010). Ukraina v roky Druhoi svitovoi viiny: sproba novoho kontseptualnoho pohliadu [Ukraine in WW2: an attempt at a new conceptual approach] Kyiv; Nizhyn: Vyd. PP Lysenko M. M. 590 [in Ukrainian].

3.Vilkhovyi Y. (2011) V. Skhidna Nimechchyna v pershi roky radianskoi okupatsii: novyi pohliad na osoblyvosti formuvannia suspilnoho ladu [East Germany in the first years of Soviet occupation: a new look at the peculiarities of the formation of the social order]. Istorychna pamiat - Historical Memory, 2, 147-156. [in Ukrainian].

4.Trokhymenko O. (2014). Istorychna pamiat yak skladova nimetskoi etnonatsionalnoi svidomosti [Historical memory as a component of German ethno-national consciousness]. Etnichna istoriia narodiv Yevropy - Etnic History of The People of Europe, 42, 162-168. [in Ukrainian].

5.Shapoval Y., Vasylieva I. & Matviienko I. (2020). Ukrainske suspilstvo u 2014- 2020 rr.: problemy polityky dekomunizatsii [Ukrainian society in 2014-2020: problems of decommunization policy]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian historical journal, 4, 110-124. [in Ukrainian].

6.Boiko M. & Ivanov O. (2018). Provedennia polityky denatsyfikatsii Nimechchyny v Amerykanskii zoni okupatsii (1945-1949 rr.) [Implementation of the policy of denazification of Germany in the American occupation zone (1945-1949)]. Yevropeiski istorychni studii - European historical studies, 10, 63-81. [in Ukrainian].

7.Kuprii T. (2018). Uspikhy ta problemy "perevykhovannia": do 70-yi richnytsi zavershennia denatsyfikatsii Nimechchyny [Successes and problems of "re-education": to the 70th anniversary of the end of the denazification of Germany]. Skhid - East, 4, 49-55. [in Ukrainian].

8.Niethammer L. (1972). Entnazifizierung in Bayern: Sдuberung und Rehabilitierung unter Amerikanischer Besatzung. Frankfurt am Main: S. Fischer. [in German].

9.Vollnhals C. (1991). Entnazifizierung. Politische Sдuberung und Rehabilitierung in den vier Besatzungszonen 1945-1949. Mьnchen. [in German].

10.Biess F. (2006). Homecomings: Returning POWs and the Legacies of Defeat in Postwar Germany. Princeton, NJ: Princeton University Press. [in English].

11.Penionschik, A. (1948). & Germany. Office Of Military Government. U.S. zone, Germany IRO areas, 1 Nov. Library of Congress. Retrieved from: https://www.loc.gov/ item/2014593300/. [in English].

12.Ivanov O. & Boiko M. (2018) Planuvannia ta pershyi dosvid denatsyfikatsii nimetskykh viiskovopolonenykh v SShA (1943-1945 rr.) [Planning and the first experience of denazification of German prisoners of war in the USA (1943-1945)]. Amerykanska istoriia ta polityka: naukovyi zhurnal - American History and Politics: A Scholarly Journal, 5, 114-127. [in Ukrainian].

13.No. 405 Memorandum by the Delegation to the European Advisory Commission. The Conference of Berlin (The Potsdam Conference), Foreign Relations of the United States: Diplomatic Papers, 1945, Volume I. (n.d.). history.state.gov Retrieved from: https://history.state.gov/historicaldocuments/frus1945Berlinv01

14.Gimbel J. (1968). The American Occupation of Germany: Politics and the Military, 1945-1949. Stanford, California: Stanford University Press. [in English].

15.Cohen D. & Elster J. (2006). Transitional Justice in Divided Germany after 1945. Retribution and Reparation in the Transition to Democracy (pp. 59-88). chapter, Cambridge: Cambridge University Press. [in English].

16.Gesetz Nr. 104 zur Befreiung von Nationalsozialismus und Militarismus vom

5.Mдrz 1946. (n.d.). verfassungen.de Retrieved from: https://www.verfassungen.de/bw/ wuerttemberg-baden/befreiungsgesetz46.htm. [in German].

17.Plischke, E. (1947). Denazification Law and Procedure. The American Journal of International Law, 41(4), 807-827. [in English].

18.Gimbel, J. (1960). American Denazification and German Local Politics, 1945- 1949: A Case Study in Marburg. The American Political Science Review, 54(1), 83-105. https://doi.org/10.2307/1952409. [in English].

19.Hoser P. & Schuster W. & Weber W.(2004). Die Entnazifizierung in Bayern. Entnazifizierung im regionalen Vergleich. (S. 473-510). Linz. Retrieved from: https://www.historischeslexikonbayerns.de/Lexikon/Entnazifizierung. [In German]

20.Schlemmer T. Anton Pfeiffer (1888 -1957). Chef der Staatskanzlei, Bayern. (n.d.). kas.de Retrieved from: https://www.kas.de/documents/252038/253252/ ParlamentarischerRat_ pfeiffer. [in German].

21.Clay, Lucius D. (1950). Decision in Germany. Melbourne, Vic.: W. Heinmann. [in English].

22.Taylor F. (2012). Exorcising Hitler: The Occupation and Denazification of Germany. Bloomsbury Publishing. [in English].

23.Benz W. (2005). Demokratisierung durch Entnazifizierung und Erziehung. Bundeszentrale fьr Politische Bildung. (n.d.). bpb.de Retrieved from: https://www.bpb.de/ themen/nationalsozialismus/39605/demokratisierung-durch-entnazifizierung-und-erziehung/. [in German].

24.Weihnachtsamnestie. BStAnz. Nr.10. 8. Mдrz 1947. (n.d.). wisc.edu Retrieved from: https://images.library.wisc.edu/History/EFacs/GerRecon/GesetzBefreiung/reference/ history.gesetzbefreiung.i0129.pdf. [in German].

25.Kronawitter H. Bayerischer Patriot, Gefьhlssozialist und erfolgreicher Ministerprдsident: Wilhelm Hoegner. (n.d.). hildegard-kronawitter.de Retrieved from: http://www.hildegard-kronawitter.de/vermischtes/aufsatz_hoegner.pdf. [in German].

26.Hagenauer, Dr. Ludwig. (n.d.). bavariathek.bayern.de Retrieved from: https:// www.bavariathek.bayern/medien-themen/portale/geschichte-des-bayerischen-parlaments/ person/138082375. [in German].

27.Sachs, Camill (Camille, Camillo). (n.d.). historisches-lexikon-bayerns.de Retrieved from: https://www.historisches-lexikon-bayerns.de/Lexikon/Staatsministerium_ fьr_Sonderaufgaben. [in German].

28.Vfv Oberreuter H. Landtagswahlen (nach 1945). (n.d.). historisches-lexikon- bayerns.de Retrieved from: https://www.historisches-lexikon-bayerns.de/Lexikon/ Landtagswahlen_(nach_1945). [in German].

29.Frei, N. & Golb, J. (2002). Adenauer's Germany and the Nazi Past: The Politics of Amnesty and Integration. Columbia University Press. [in English].

Размещено на Allbest.ru