Ранньосередньовічні східнослов’янські городища північно-східного Прикарпаття: сучасний стан вивчення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ранньосередньовічні східнослов'янські городища північно-східного Прикарпаття: сучасний стан вивчення

Терський Святослав Володимирович доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії, музеєзнавства і культурної спадщини, Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

Стасюк Іван Михайлович кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії, музеєзнавства і культурної спадщини, Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів,

Анотація

Стаття присвячена дослідженню актуальних питань сучасного стану вивчення окремої мережі ранньосередньовічних східнослов'янських городищ розташованих на території Північно-Східного Прикарпаття. Даний мікрорегіон, площею близько 13 тисяч квадратних кілометрів, займає південну частину сучасної Львівщини та суміжних регіонів Тернопільщини, Івано- Франківщини, а також Підкарпатського воєводства (Польща). У IX-XI ст. ці землі були заселені окремою групою східнослов'янських племен, яку в українській історичній науці прийнято ототожнювати зі східними хорватами. У XII-XIII ст. ці землі склали північну (основну) частину Галицького князівства України-Русі. Проаналізовано сучасний стан польових досліджень даних пам'яток. На сьогодні багаторічними дослідженнями на цій території зафіксовано близько ста ранньосередньовічних городищ. Переважна більшість цих укріплень (близько 60%) були засновані у кульмінаційний період творення майбутньої Галицької землі протягом X-XI ст. Їх поділяють на військово- адміністративні центри, городища-сховища - центри окремих общин та городища з функцією громадсько-культових осередків.

За результатами проведених досліджень ці городища IX-XI ст. поділяються на чотири територіальні групи, які концентруються навколо відомих у пізніший період з писемних джерел головних міст Північно- Східного Прикарпаття: Перемишля, Галича, Звенигорода та Теребовлі. Перелічені міста з кінця XI ст. виконували роль центрів великокнязівської влади новоствореної волинської провінції Київської держави. З їх суспільно- політичним розвитком раніші укріплення племінної доби припиняють функціонування. На зміну ліквідованим племінним осередкам поступово приходить мережа регіональних князівських фортець та боярських замків. В це же час відбувається помітне скорочення кількості населення даної території. Більшість зафіксованих городищ на сьогодні залишаються практично недослідженими. Серед частково вивчених постійне заселення мали городища Туліглови, Луковицьке, Солонське, Стільське тощо. Розкопками 2023 року на городищі в Ілові вперше в Північно-Східному Прикарпатті зафіксовано прямокутну довгу наземну споруду громадсько- культового призначення на масивних стовпах площею близько 50 кв.м, аналогічну до дослідженої Борисом Тимощуком на городищі Ревно (Чернівецька область). На сучасному етапі досліджень городища Північно- Східного Прикарпаття разом з укріпленнями Попруття (південна Галичина) уявляються єдиною культурно-історичною групою.

Ключові слова: городища, Перемишль, Галич, Звенигород, Північно- Східне Прикарпаття, східні хорвати.

Terskyi Sviatoslav Volodymyrovych Doctor of Historical Sciences, Professor of the Academic Department of History, Museum Studies and Cultural Heritage, Lviv Polytechnic National University, Lviv

Stasiuk Ivan Mykchajlovych Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of the Academic Department of History, Museum Studies and Cultural Heritage, Lviv Polytechnic National University, Lviv

EARLY MEDIEVAL EAST SLAVIC HILLFORTS IN THE TERRITORY OF NORTH-EASTERN PART OF CARPATHIAN REGION: CURRENT STATE OF STUDY

Abstract. The article is devoted to the research of the current issues of the current state of the study of a separate network of early medieval East Slavic hillforts located in the territory of North-Eastern part of Carpathian region. This microregion, with an area of about 13 thousand square kilometers, occupies the southern part of the modern Lviv region and adjacent regions of Ternopil region, Ivano-Frankivsk region, as well as the Podkarpackie Voivodeship (Poland). In the IX-XI centuries. these lands were inhabited by a separate group of Eastern Slavic tribes, which in Ukrainian historical science is usually identified with Eastern Croats. In the XII-XIII centuries these lands made up the northern (main) part of the Galician Principality of Ukraine-Russia. The current state of field research of these monuments is analyzed. To date, many years of research have recorded about a hundred early medieval settlements on this territory. The vast majority of these fortifications (about 60%) were founded in the culminating period of the creation of the future Galician land during the X-XI centuries. They are divided into military-administrative centers, hillforts-storage centers - centers of individual communities, and hillforts with the function of public and cult centers.

According to the results of research, these hillforts of the 9th- 11th centuries. are divided into four territorial groups, which are concentrated around the main cities of North-Eastern part of Carpathian region known in the later period from written sources: Peremyshl, Galych, Zvenygorod and Terebovlia. List of places from the end of the 11th century. The listed cities from the end of the XI century. performed the role of the centers of grand princely power of the newly created Volyn province of the Kyiv state. With their socio-political development, the earlier fortifications of the tribal age cease to function. The liquidated tribal centers were gradually replaced by a network of regional princely fortresses and boyar castles. At the same time, there is a noticeable decrease in the population of this territory. Most of the recorded settlements remain practically unexplored today. Among the partially studied settlements, Tuliglovy, Lukovytske, Solonske, Stilske, etc., were permanently inhabited. Excavations in 2023 at the hillfort in Iliv for the first time in North-Eastern part of Carpathian region recorded a rectangular long ground structure of public and cult purpose on massive pillars with an area of about 50 square meters. Similar long houses were investigated by Borys Tymoshchuk in the settlements of Revno, Dobrynivtsi and others (Chernivtsi region). At the current stage of research, the hillforts of North-Eastern part of Carpathian region together with the fortifications of Popruttia (southern Galicia) are considered a single cultural-historical group.

Keywords: fortifications, Peremyshl, Galych, Zvenygorod, North-Eastern part of Carpathian region, Eastern Croats.

Постановка проблеми

В період раннього середньовіччя відбулося становлення території Давньоукраїнської держави. Княжа епоха часто іменується в українській історичній науці добою городищ. Побудова системи укріплених пунктів, по яких маємо сьогодні вцілілі рештки, зафіксовані археологічними дослідженнями - т.зв. городища, відображає історичний процес становлення племінних та ранньодержавних структур. Тому вивчення городищ є провідним напрямком у з'ясуванні історичних подій, періоду виникнення та становлення Київської держави.

Регіон Північно-Східного Прикарпаття включає в себе Верхнє Подністров'я із суміжними регіонами. Обмежений на заході долиною р. Віслок (лівої притоки р. Сян), на півночі - Головним Європейським вододілом, на сході - басейнами р. Золота та Гнила Липи до їх впадіння у Дністер, на півдні - Карпатським хребтом та долиною р. Лімниці. Значну частину цього мікрорегіону складає т.зв. Галицьке Опілля - район давнього землеробства, в межах якого сконцентровано більшість ранньосередньовічних городищ. За княжої доби він складав північно-східну частину Галицького князівства, а сьогодні включає південну частину Львівської області з прилеглими регіонами Івано-Франківщини та Тернопільщини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Перші археологічні карти регіону, які включали в себе також відомі на той час городища, укладалися вже на рубежі XIX/XX ст. (В. Пшибиславський, Б. Януш). Перше узагальнення результатів археологічних досліджень слов'яно-руських городищ на території України за сучасною методикою проведено ще у 1970-х рр. М.П. Кучерою. Щоправда його дослідження вийшло із значною затримкою, лише у 1999 р. [1]. Дослідник провів класифікацію та типологію укріплень, проаналізував конструкцію оборонних споруд і характер забудови укріплених майданчиків, виділив основні етапи оборонного будівництва на території Південної Русі у УШ-ХІІІ ст., а також встановив межі 11 груп городищ, які співвідніс із відомими з літопису племенами. Скрупульозність цього вченого у вивченні археологічних джерел ґрунтується, окрім типології на його власній хронологічній класифікації гончарних горщиків Х-ХІІІ ст.

Суттєво пожвавились мікрорегіональні дослідження городищ на території Східного Прикарпаття в останні десятиліття XX ст. Протягом 1980-2000-х рр. городища даного регіону досліджувалися Верхньодністрянською археологічною експедицією НАН України (О.М. Корчинський, М.А. Філіпчук та ін.), а також експедиціями Львівського університету імені Івана Франка (Я. Погоральський), Львівського історичного (С. Терський) та Івано-Франківського краєзнавчого музею (Б. Томенчук). Внаслідок цих робіт на даній території в різній мірі досліджено понад дев'яносто укріплень. Приблизно на кожному четвертому укріпленні вивчено конструкцію валу та проведено розвідкові розкопки. З'ясовано регіональні особливості оборонного будівництва, зібрано дані про синхронні знахідки предметів озброєння.

Найбільш ґрунтовний та детальний огляд історії дослідження городищ Північно-Східного Прикарпаття на сьогодні зроблений у монографії Ореста Корчинського. Однак, в основу його книги покладено кандидатську дисертацію, захищену вченим далекого 1997 року, а її україномовний варіант з незрозумілих причин позбувся розгорнутого каталогу пам'яток [2]. Також, до певної міри вибірково розглядались городища Х-ХІ ст. у межах східної частини давньої Перемишльської землі дослідницькою групою на чолі із Ярославом Погоральським [3]. Не завершеним в багатьох випадках було й мікрорегіональне дослідження ранньосередньовічних пам'яток басейну р. Золота Липа та прилеглих територій, проведене Михайлом та Андрієм Филипчуками [4]. Важливі дослідження городищ Жупан у Винниках та Печера в Ілові у 2021 та 2023 рр. проведені Андрієм Гавінським, дослідником мідно- кам'яної доби. Слов'яно-руські напластування відкриті ним, але ще не проаналізовані, суттєво доповнюють характеристику городищ регіону. Відтак, виникає потреба підсумувати сучасний стан досліджень городищ даної території. прикарпаття ранньосередньовічний східнослов'янський

Мета статті - дослідження особливостей вивчення слов'янських городищ Північно-Східного Прикарпаття на сучасному етапі, з'ясування основних дослідницьких проблем та перспектив їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Роль городищ, як ключових пам'яток періоду X-XI ст. важко переоцінити. Військова еліта, яка гуртувалася на окремих, переважно, найпотужніших укріпленнях, формувала суспільно- політичне тло своїх регіонів. Важливим підсумком проведених на сьогодні археологічних робіт є встановлення хронології городищ. На сучасному етапі досліджень можна виділити два періоди масового будівництва укріплень у передгірській частині Східного Прикарпаття: X-XI та друга половина XIII- XIV ст. [5].

Великі городища X-XI ст. з постійним населенням групуються навколо майбутніх політичних центрів Північно-Східного Прикарпаття (згодом, Галицької землі): Галича, Перемишля, Звенигорода та Теребовлі. Присутність на цих укріпленнях племінної еліти помітна у вигляді предметів розкоші (імпорту) та озброєння. Кожна з цих груп охоплювала територію приблизно на 2,5-3 тисячі кв. км. Зокрема, «звенигородська» група пам'яток, розташована у басейнах лівобережних приток Дністра на межі з балто-чорноморським вододілом (Стільсько, Ганачівка, Гологірки, Підгородище, Митулин тощо).

В долині Дністра та нижній течіях його приток південніше «звенигородської» розташувалась галицька група городищ (Крилос УШ-ХШ ст., Луковище ІХ-ХШ ст., Корчівка Х-ХІ ст., Копачинці X-XIII ст. тощо).

У верхів'ях р. Сян сформувалось ядро городищ «перемишльської» групи (Нове Місто і десять городищ на суміжній території у Польщі - Новосілки Дидинські, Нові Сади, Германовичі, Перемишль, Туліглови, Ходаківка, Вибжеже, Сільниця, Трепча, Бахів в верхів'ях Сану). Територія цієї групи аналогічно з іншими була витягнута вздовж Карпатського узгір'я по лінії захід-схід. Наприкінці X ст. до цієї групи додалися також городища у Библі, Острожцю та Судовій Вишні на Львівщині.

В басейні р. Серет та на суміжних лівих притоках р. Дністер формується «теребовельська» група, в якій домінували городища IX-XI ст. з постійним заселенням (Теребовля, Біла ІІІ, Залісся тощо). На відміну від попередніх трьох груп її територія у відповідності із напрямком річкових долин була витягнута пор лінії північ-південь.

Поруч із смугою городищ Північно-Східного Прикарпаття північніше розташовувалась фактично єдина «бусько-пліснеська» група городищ (Буськ, Пліснесько, Гута Пеняцька, Зарваниця, Кімнатка тощо), територія якої обіймала верхів'я р. Західного Бугу разом з прилеглими територіями верхів'їв р. Стир та була витягнута на понад 50 км вздовж на балто-чорноморського вододілу.

За даними досліджень, у X-XI ст. більшість відомих городищ Східного Прикарпаття були городищами-сховищами, тобто, не мали постійного заселення. На це вказує відсутність сформованих напластувань. Через це багато городищ доводиться датувати опосередковано, на підставі матеріалів із прилеглих поселень.

Помічено, що значні за площею городища-племінні центри Східного Прикарпаття Райковецького етапу (IX-X ст.) із елітарним прошарком населення зосереджені, переважно, на межі із чорноземними долинами р. Дністер, Прут та Сян. Очевидно, це були визначні общинні та військові центри цих територій. У південній частині Східного Прикарпаття виділяються городища в Рухотині (3,8 га, ур. Корнешти) неподалік р. Дністер, та в Ревному (24 га) і Фундул-Герцій (Fundul Hertii) у Попрутті. У Верхньому Подністров'ї - Крилоське, Луковицьке, Солонське, Буківнянське, Стільське тощо [6].

Частина городищ, розташованих в басейні верхнього Сяну та найближчій околиці мають подібну схему планування, не дивлячись на раніше встановлений М. П. Кучерою поширений звичай пристосування до плану споруджуваних городищ до конкретної місцевості. До таких схожих за розбивкою ліній укріплень складних городищ в околицях Перемишля можна віднести городища у Посаді-Новоміській та Аксманичах, Сяноку та Тулігловах [7].

В історичній науці сформувалася певна градація городищ за призначенням: військово-адміністративні центри з присутністю на захищеній території озброєного контингенту, на укріплені центри окремих общин - це, переважно, т.зв. городища-сховища та городища з переважаючою культовою функцією [8, с. 8-9].

Серед городищ-племінних центрів верхньодністрянської групи показовим є поселенський комплекс Луковицького городища, який в різні періоди супроводжувала розвинута поселенська агломерація. Цю потужно укріплену пам'ятку IX-XIII ст., розташовану у нижній частині басейну р. Гнила Липа, неподалік від її впадіння в р. Дністер, у 1983-1986 роках частково досліджував івано-франківський археолог Богдан Томенчук [9]. Площа городища - військово-адміністративного центру складала приблизно 42 гектари.

Разом з складними укріпленнями городище приблизно вписується в прямокутник. довжиною 600 м і шириною 500 м. Розкопки показали присутність в керамічному комплексі цього городища імпортної столової кераміки салтівського вигляду [9, рис. 285, 292]. Серед городищ Північно-Східного Прикарпаття вона відома також на городищі у Судовій Вишні. Прикметною є знахідка, як і в Судовій Вишні, певного професійного озброєння [10].

Вали Луковицького городища, аналогічно до низки пам'яток із «галицької» та «звенигородської» груп мали кам'яне обмурування - крепіду шириною до 1,50 м і глиняний укіс такої ж ширини, на кам'яній подушці [11]. Поряд із цим центром влади досліджено рештки язичницького святилища. Подібні культові осередки у структурі городищ - адміністративних, господарських і політичних центрів останньої чверті І тис. н.е. досліджені також у Галичі (с. Крилос Івано-Франківської обл.), Ганачівці (Львівська обл.), а на Буковині на комплексі городищ Ревне [12].

Натомість вже згадане городище-святилище Ілів, розташоване на залісненій горі в урочищі Печера (висота - 90 м) над долиною річки Іловець за 2 км від Стільського городища. Розкопками 2023 р. впритул до північного краю городища, захищеного крутим ескарпованим схилом досліджено довгу прямокутну наземну споруду стовпової конструкції шириною 4 м та довжиною понад 12 м, Розташовані по її периметру стовпи діаметром 30-40 см були вкопані до рівня кам'яної основи пагорба. На долівці майже в центральній частині знаходилася жертовна яма з рештками вогнища. Подібні довгі наземні будівлі громадсько-культового призначення досліджені у різних частинах слов'янського світу. Ці довгі наземні будівлі будувались нерідко на лінії укріплень і відомі на низці пам'яток Заходу України, віднесених до городищ-святилищ. Найбільш відома з них - це контина на городищі у Зимному [13, с. 8, 24]. По дві контини стовпової конструкції досліджено на буковинських городищах Добринівці та Ревне [14, с. 121-128]. Наближчою за розмірами до ілівської була контина з Добринівського городища - 14х6 м.

Поряд з континами, одним з найбільш важливих елементів городищ- святилищ ІХ-Х ст. було язичницьке капище. Найгрунтовніше його рештки у вигляді кам'яної чотирикутної вимостки (8,7*8,9 м) з дрібного та середнього вапнякового і пісковикового каміння досліджені у Пліснеську. Хоча в інших випадках капища були округлої форми. Сліди кам'яних вимосток-капищ свого часу обстежувались на городищах в Ілові та Луковищах. Ці сакральні споруди, переважно, були відкритими. Хоча, зрідка (у Пліснеську, Зеленій Липі та Рудниках) припускають наявність, подібно до західних слов'ян, культових споруд із стінами та дахом [15, с. 25].

У тісному зв'язку із культовими язичницькими центрами УШ-Х ст. перебували некрополі, які мали спеціально облаштовані глиняні майданчики- крематорії. У Пліснеську він розташовувався всього за кількадесят метрів від капища на одній з головних ділянок високого плато давнього слов'янського городища. Подібні глиняні майданчики-крематорії овальної форми досліджувались одним з авторів статті на околиці Лучеська та Пересопниці на Волині. Майданчик-крематорій у Пересопниці, розмірами 3х4 м, розташований на межі з курганним кладовищем, було розкопано 1987 р. Тут, як і в Лучеську, під шаром випаленої глини товщиною до 5 см залягало декілька прошарків із сажею наповненою шматками кальцинованих кісток та дрібних уламків посуду X ст. [16].

На думку Михайла Филипчука, окрім городищ святилищ на території Північно-Східного Прикарпаття у X ст. діяли також великі культові городища на зразок досліджуваного ним комплексу у Підгородищі на Львівщині [17].

Висновки

Таким чином, картографування відомих укріплень вказує на потужну та структуровану племінну організацію мешканців Північно- Східного Прикарпаття напередодні включення цієї території до складу Київської держави. На сьогоднішньому етапі дослідження чимало укріплень ще не мають надійно встановленої хронології, не кажучи вже про інші важливі параметри поселенських пам'яток (система забудови, соціальна характеристика за зібраними артефактами тощо). Археологічні дослідження вказаних оборонних об'єктів разом із їх поселенською інфраструктурою в майбутньому дадуть відповіді на всі ці питання. Серед питань, на які необхідно відповісти - ступінь пов'язаності ери спорудження городищ із соціальними процесами консолідації племен напередодні їх входження в структуру Київської держави.

Ймовірно, городища із складною системою укріплень були резиденціями місцевих вождів та їх збройних дружин або ж центрами збору данини серед підвладного населення Безперечно вони були також економічними та культовими центрами місцевих общин. На сьогоднішньому етапі досліджень важко оцінити вплив кочівницького натиску на консолідацію східнослов'янських племен Прикарпаття. Про цей натиск збереглися не лише свідчення сучасних цим подіям арабських мандрівників, але й зафіксовані археологічно рештки пожеж IX ст. на низці городищ Буковини [18, с. 82]. Схоже на те, що племена Південної Галичини страждали, переважно, від нападів давніх угорців, в той час, як городища Верхнього Дністра споруджувалися, як проти угорців, які з метою грабунку слов'ян переходили Карпатський перевал в районі Сянока, так і для захисту від набігів печенігів, які здогадно певний час кочували на півдні Волині у районі добре відомого степового коридору. На всі ці питання переконливу відповідь зможуть дати лише систематичні польові дослідження всіх відомих городищ.

Література:

1. Кучера, М.П. (1999). Слов 'яно-руські городища VIII-XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем, Київ, 1999.

2. Корчинський, О.М. (2021). Городища VIII- початку XIV століть у Верхньому Подністров'ї. Львів: Растр-7. 238 с.

3. Погоральський, Я., Миська, Р., Ляска, В. (2013). Верхньодністерське Підгір'я у X-XIV ст. Colloquia russica. Series I, Vol. II. Przemysl i ziemia Przemyska w strefie wpfywow Ruskich X - polowa XIV w. Krakow. С. 11-31.

4. Збірка матеріалів археологічних досліджень Михайла Филипчука (1955-2016)/ за ред. Андрія Филипчука. Львів, 2021. 288 с.

5. Терський, С. В., Жмака, О. (2019). Адміністративно-культові осередки гірської частини Східного Прикарпаття за археологічними даними. Культурна спадщина: традиції та інновації: Тези науково-практичної конференції, 27 травня 2019року. Львів. C. 70-71.

6. Терський, С.В. (2023). Городище у Митулині на тлі укріплень X-XI ст. у Східному Прикарпатті. Wczesne sredniowiecze w Karpatach / Pod red. J. Gancarskiego. Krosno, s. 169-188.

7. Cabalska, M. (1979). Wieloczlonowe grodzisko wczesnosredniowieczne w Tuliglowach, woj. Przemysl, SprawozdaniaArcheologiczne, 31, s. 253-270.

8. Тимощук, Б.О. (1982). Давньоруська Буковина (X- перша половина XIVст.), Київ.

9. Томенчук, Б.П. (2008). Археологія городищ Галицької землі. Галицько-Буковинське Прикарпаття: матеріали археологічних досліджень 1976-2006 років. Івано-Франківськ, 2008. 695 с.

10. Терський, С.В. (2023). Формування комплексу озброєння та спорядження професійних воїнів на території Волині та Східного Прикарпаття протягом V-X ст. Археологія Буковини: здобут ки та перспект иви: т ези доповідей VII між народного наукового семінару (м. Чернівці, 22 грудня 2023р.). Чернівці: Технодрук. С. 158-160.

11. Филипчук, М.А. (2014). Основні підсумки вивчення ліній захисту Пліснеського городища у 2007-2013 рр. Археологічні студії. Вип. 5. Київ; Чернівці: Прут, 289-309.

12. Филипчук, Михайло, Филипчук, Галина, Филипчук, Андрій. (2021). Культовий центр VII-Хст. давнього Пліснеська (археологія та історія). Львів. 148 с.

13. Ауліх, В. В. (1972). Зимнівське городище -- слов'янська пам'ятка VI-VIIст. у Західній Волині. Київ: Наук. думка. 123 с.

14. Тимощук, Б.О. (1976). Слов'яни Північної Буковини V--IX ст. Київ. 180 с.

15. Русанова, И. П., Тимощук, Б. А. (2007). Языческие святилища древних славян. 2-е изд. М., 2007. [in Russian].

16. Терський, С. В. (2007). Історія Луцька у 3-х томах: Т. 1: Лучеськ X-XV ст. Львів: Вид-во Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. С. 183.

17. Филипчук, М. (2007). Рятівні археологічні розкопки на городищі у с. Підгородище Перемишлянського р-ну Львівської обл. Вісник інституту археології. Вип. 2. С.113-136.

18. Терський, С.В., Омельчук, Б.А. (2017). Утвердження Київської держави у Східному Прикарпатті та Волині: стан джерел та наукові версії. Historical and cultural studies. № 4, с. 81-86.

References:

1. Kuchera, M.P. (1999). Sloviyano-ruski horodyshcha VIII-XIII st. mizh Sanom i Siverskym Dintsem [Slavic-Russian hillforts of the VIII-XIII centuries between San and Siversky Dinets], Kyyiv. [In Ukrainian].

2. Korchynskyy, O.M. (2021). Horodyshcha VIII-pochatkuXIVstolit u Verkhniomu Podnistrovyi [Hillforts of the 8th-early 14th centuries in Upper Transnistria]. L'viv: Rastr-7. [In Ukrainian].

3. Pogoralsky, Y., Mysska, R., Lyaska, V. (2013). Verkhniodnisterske Pidhirya u X-XIV st. [Upper Dniester foothills in the X-XIV centuries]. Colloquia russica. Series I, Vol. II. Przemysl i ziemia Przemyska w strefie wpfywow Ruskich X - polowa XIV w. - Colloquia russica. Series I, Vol. II. Przemysl and Przemysl's land in the Russian influence zone X - mid-14th century. Cracow, 11-31 [In Ukrainian].

4. Zbirka materialiv arkheolohichnykh doslidzhen Mykhayla Filipchuka (1955-2016)/ za red. Andriya Fylypchuka. [Collection of archaeological research materials of Mykhailo Filipchuk (1955-2016)/edited by Andriy Filipchuk] (2021). Lviv. [In Ukrainian].

5. Tersky, S.V., Zhmaka, O. (2019). Administratyvno-kultovi oseredky hirskoyi chastyny Skhidnoho Prykarpattya za arkheolohichnymy danymy [Administrative and cult centers of the mountainous part of Eastern Prykarpattia according to archaeological data]. Kul'turna spadshchyna: tradytsiyi ta innovatsiyi: Tezy naukovo-praktychnoyi konferentsiyi, 27 travnya 2019 roku - Cultural heritage: traditions and innovations: Abstracts of the scientific and practical conference, May 27, 2019. Lviv, 70-71 [In Ukrainian].

6. Tersky, S.V. (2023). Horodyshche u Mytulyni na tli ukriplen X-XI st. u Skhidnomu Prykarpatti. [The hillfort in Mytulin against the background of fortifications of the X-XI centuries in Eastern Prykarpattia]. Wczesne sredniowiecze w Karpatach - The Early Middle Ages in the Carpathians. Krosno, 169-188. [In Ukrainian].

7. Cabalska, M. (1979). Wieloczlonowe grodzisko wczesnosredniowieczne w Tuliglowach, woj. Przemysl, [A multi-part early medieval stronghold in Tuliglowy, province. Przemysl], Sprawozdania Archeologiczne - Archaeological Reports, 31, 253-270 [In Polish].

8. Tymoshchuk, B.O. (1982). Davnioruska Bukovyna (X - persha polovyna XIV st.), [Ancient Russian Bukovyna (10th - first half of the 14th century)], Kyiv. [In Ukrainian].

9. Tomenchuk, B.P. (2008). Arkheolohiya horodyshch Halytskoyi zemli. Halytsko- Bukovynske Prykarpattya: materialy arkheolohichnykh doslidzhen 1976-2006 rokiv. [Archeology of the hillforts of the Galician land. Halytsia-Bukovynia Prykarpattia: materials of archaeological research 1976-2006]. Ivano-Frankivsk [In Ukrainian].

10. Ters'kyy, S.V. (2023). Formuvannya kompleksu ozbroyennya ta sporyadzhennya profesiynykh voyiniv na terytoriyi Volyni ta Skhidnoho Prykarpattya protyahom V-X st. [The formation of a complex of weapons and equipment of professional soldiers in the territory of Volyn and Eastern Prykarpattia during the V-X centuries]. Arkheolohiya Bukovyny: zdobutky ta perspektyvy: tezy dopovidey VII mizhnarodnoho naukovoho seminaru (m. Chernivtsi, 22 hrudnya 2023 r.) - Archeology of Bukovyna: achievements and prospects: theses of reports of the VII international scientific seminar (Chernivtsi, December 22, 2023). Chernivtsi: Tekhnodruk, 158-160 [In Ukrainian].

11. Fylypchuk, M.A. (2014). Osnovni pidsumky vyvchennya liniy zakhystu Plisnes'koho horodyshcha u 2007-2013 rr. [The main results of the study of the lines of defense of the Plisne settlement in 2007-2013]. Arkheolohichni studiyi - Archaeological studies. Vyp. 5. Kyyiv; Chernivtsi: Prut, 289-309 [In Ukrainian].

12. Fylypchuk, Mykhaylo, Fylypchuk, Halyna, Fylypchuk, Andriy. (2021). Kultovyy tsentr VII-XII st. davnioho Plisneska (arkheolohiya ta istoriya). [Cult center of the 7th-10th centuries. of ancient Plisnesk (archeology and history)]. Lviv. [In Ukrainian].

13. Aulikh, V. V. (1972). Zymnivs'ke horodyshche - sloviyanskapamyatka VI-VII ct. u Zakhidniy Volyni [Zymniv settlement - Slavic monument VI-VII centuries in Western Volyn], Kyyiv: Nauk. dumka. 123 s. [In Ukrainian].

14. Tymoshchuk, B.O. (1976). Slovyany PivnichnoyiBukovyny V-IXst. [Slavs of Northern Bukovyna V-IX centuries]. Kyiv. 180 s. [In Ukrainian].

15. Rusanova, Y. P., Tymoshchuk, B. A. (2007). Yazycheskye svyatylyshcha drevnykh slavyan [Pagan sanctuaries of the ancient Slavs]. Moscow, 2007. [in Russian].

16. Ters'kyy, S. V. (2007). IstoriyaLuts'ka u 3-kh tomakh: T. 1: Luches'kX-XVst. [History of Lutsk in 3 volumes: T. 1: Luchesk X-XV centuries]. L'viv: Vyd-vo Natsional'noho universytetu “L'vivs'ka politekhnika”, 2007, 183. [In Ukrainian].

17. Fylypchuk, M. (2007). Ryativni arkheolohichni rozkopky na horodyshchi u s. Pidhorodyshche Peremyshlyans'koho r-nu L'vivs'koyi obl. [Rescue archaeological excavations at the hillfort in the village. Podgorodishche, Peremyshlyansky District, Lviv Region]. Visnyk instytutu arkheolohiyi - Bulletin of the Institute of Archaeology. Vyp. 2, 113-136. [In Ukrainian].

18. Ters'kyy, S.V., Omel'chuk, B.A. (2017). Utverdzhennya Kyyivs'koyi derzhavy u Skhidnomu Prykarpatti ta Volyni: stan dzherel ta naukovi versiyi. [The establishment of the Kyiv state in Eastern Prykarpattia and Volhynia: the state of the sources and scientific versions]. Historical and cultural studies. № 4, 81-86 [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru