Господарські заняття як повсякденні практики дворянства Лівобережної України першої половини ХІХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Господарські заняття як повсякденні практики дворянства Лівобережної України першої половини ХІХ ст.

Тетяна Литвинова

доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії України

Олег Малишко

аспірант кафедри історії України

Tetiana Lytvynova

Doctor of Historical Sciences, Professor, Professor of the Department of History of Ukraine, Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, Ukraine

Oleh Malyshko

postgraduate student of the Department of History of Ukraine, Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, Ukraine

ECONOMIC ACTIVITIES AS EVERYDAY PRACTICES OF THE NOBILITY IN THE LEFT BANK OF UKRAINE IN THE FIRST HALF OF THE 19th CENTURY

Abstract

Purpose. Using the materials of the nobility of the Left-Bank Ukraine in the first half of the 19th century, show how daily life trajectories were built through economic activities in the conditions set by the structures of modernization.

Conclusion. In the new socio-cultural and economic conditions of the first half of the 19th century, economic activities became an integral part of the daily life of the Ukrainian noble class. This led to the development of a new type of experimental landlord, whose life strategies were connected with entrepreneurial activity in various sectors of the economy. This required the enrichment of experience through the exchange of information via various economic publications. Such noble landlords actively combined economic activities with literary creativity on economic topics. Examples of the daily life of active experimental landlords, gentleman-farmers, and educated landowners are able to challenge the still prevalent stereotype of noble life, which is often imagined as being solely focused on entertainment, gambling, and exploiting peasant subjects. The necessity of enriching the structure of the history of everyday life through the economic component is emphasized. This will also allow for a better understanding of the social and intellectual situation in the Ukrainian regions during the pre-reform era and change perceptions of the nobility as betrayers of the interests of their own people.

Key words: history of everyday life, modernization, experimenting landowners, «agronomic movement», Left-Bank Ukraine.

Анотація

Мета статті: на матеріалах дворянства Лівобережної України першої половини ХІХ ст. показати, як шляхом господарських занять вибудовувалися життєві повсякденні траєкторії в умовах, які задавали їм структури доби модернізації.

Висновки. У статті визначено особливості освоєння українською історіографією історії повсякдення ранньомодерної та модерної доби, поставлено проблему необхідності побудови структури цього напряму відповідно до предмету, періоду та регіону, який досліджується. На прикладі побутування дворянства Лівобережної України у переломний період руйнування традиційного способу життя, початків модернізаційних процесів показано визначальне місце господарських практик у структурі повсякдення. З'ясовано, що звернення дворянства до безпосереднього управління справами власних маєтків, необхідність, занурення у тонкощі економіки вимагало розширення знань, ознайомлення із закордонним та вітчизняним досвідом, сприяло включенню «реальних» господарів до «агрономічного руху» того часу. Результатом цього стала поява в краї значної кількості поміщиків-експеримен- таторів, які поєднували щоденні заняття господарством з літературною творчістю, направляючи до різних періодичних видань твори економічного характеру. Наголошено на необхідності збагатити структуру історії повсякдення за рахунок господарської складової.

Ключові слова: історія повсякдення, модернізація, поміщики-експериментатори, «агрономічний рух», Лівобережна Україна.

Постановка проблеми. Історія повсякдення - напрям, який за загальним визнанням, виокремився з другої половини ХХ ст. із простору «нової» соціальної історії, претендуючи навіть на статус субдисципліни. Водночас, аналізуючи праці філософів, соціологів, істориків, зокрема «батьків-засновників» напряму: Норберта Еліаса, Альфреда Шютца, Бернхарда Вальденфельса, Альфа Людке, Фернана Броделя та інших, - сучасні фахівці різних гуманітарних дисциплін змушені говорити про «національні варіанти» опанування цього напряму, констатувати, що поняття «повсякдення», «повсякденне життя» все ще залишаються великою таємницею, що в літературі стільки ж «повсякдень», скільки й авторів, що цілісної теорії історії повсяк- дення поки не створено. Разом із тим визнається, що повсякдення являє собою особливу сферу людського досвіду, що воно з чогось не надто серйозного у сприйнятті науковців переконливо перетворилось на самостійне наукове дослідницьке поле, новий метод наукового пошуку.

В українській історіографії історія по- всякдення набуває дедалі більшої популярності від початку ХХІ ст. Проблематиці повсякдення присвячуються конференції, семінари, наукові розробки різного жанру: від статей та повідомлень, до монографій та дис- ертацій1. Значною мірою наслідуючи підходи зарубіжних авторів, українські дослідники за рахунок повсякдення, яке трактується по-різному, намагаються урізноманітнити вітчизняне минуле, демократизуючи його і певним чином протиставляючи «великій історії». Більше того, історія повсякденності почала сприйматись як провідний напрям української історіографії Історія повсякденності: теорія та практика: матеріали Всеукр. наук. конф. 14-15 трав. 2010 р. / упоряд.: О. М. Лукашевич, Т. Ю. Нагайко. Переяслав-Хмельницький: [б.в.], 2010. 245 с. Удод О. Історія повсякденності як провідний напрям української історіографії. Краєзнавство. 2010. № 3. С. 6-9.. Збільшення кількості конкретно-історичних досліджень дозволило зробити певні методологічні та історіографічні підсумки зусиль українських фахівців Коляструк О. Історія повсякденності як об'єкт історичного дослідження: історіографічний і методологічний аспекти. Харків: Кур-сор, 2008. 122 с.; Коляструк О. Історія повсякденності в сучасній українській історіографії. УкраїнаXXст.: культура, ідеологія, полі-тика: Зб. ст. -- Київ: Інститут історії України. 2012. Вип. 17. С. 5-9; Ярцун Ю. Повсякденне життя шляхти Київської губернії в сучасній російській та польській історіографії (короткий огляд). Уманська старовина. 2016. № 1. С. 106-110.. Однак робіт, в яких би послідовно вивчалися практики повсякденного життя тих чи інших груп населення або окремих їх представників у ті чи інші історичні епохи, в українській історіографії наразі не багато.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До розробки історії повсякдення на початку 2000-х рр. долучились й академічні інституції. Невипадково, що вже в другому випуску альманаху «Соціум» (2003), започаткованого Центром соціальної історії Інституту історії України НАН України, одна з рубрик присвячувалась і повсякденній історії. У 2010 р. вченими цієї інституції розпочато серію монографічних видань «З історії повсякденного життя в Україні», яка на цей час представлена одинадцятьма книжками, більшість із яких, щоправда, стосується по- всякдення радянського періоду, першочерговий інтерес до якого, до речі, підтверджується і монографічними працями, і матеріалами спеціально присвячених даній проблемі кон- ференцій Історія повсякденності: теорія та практика: матеріали Всеукр. наук. конф. 14-15 трав. 2010 р. / упоряд.: О. М. Лукашевич, Т. Ю. Нагайко. Переяслав-Хмельницький: [б.в.], 2010. 245 c.; Любавський Р. Повсякденне життя робітників Харкова в 1920-і - на початку 1930-х років. Харків: Раритети України, 2016. 226 с.; Стяжкіна О. Смак радянського: їжа та їдці в мистецтві життя й мистецтві кіно (середина 1960-х - середина 1980-х років). Київ: Дух і Літера, 2021. 376 с..

Опікуватися повсякденням ранньомо- дерного часу взявся Центр соціальної історії Інституту історії України, результатом чого стало конференційне обговорення та видання у 2012-2013 рр. у вище зазначеній серії двох доволі строкатих у сюжетному відношенні книжок. Авторський колектив, як зазначив відповідальний редактор В. Горобець у вступній статті до першого тому, не ставив перед собою завдання теоретичного осмислення історії повсякдення і скромно та прагматично визначив мету: представити якомога ширшу палітру проявів повсякденного життя різних соціальних груп і станів ранньомодер- ного соціуму України Горобець В. Багатоликий і важко вловлюваний світ повсякдення ранньомодерної України. Повсякдення ранньомодеоної України. Історичні студії в 2-х томах. Т. 1: Практики, казуси та девіації повсякдення. - Київ: Інститут історії України, 2012. - С. 9-12..

Зрозуміло, дотримуючись прийнятої донедавна в українській історіографії хронології ранньомодерної доби, презентації «довгого» ХІХ ст. у згаданому академічному серіалі місця не знайшлося. Хоча, до речі, академічні історики одними з перших почали наголошу - вати на необхідності звернутися до повсяк- дення задля вдосконалення досліджень історії України ХІХ - початку ХХ ст. Шандра В., Крижанівська О., Вільшанська О. Історія повсякдення як науковий підхід для вдосконалення досліджень історії України ХІХ - початку ХХ століття. Проблеми історії України ХІХ -- початку ХХ ст. 2006. Вип. 11. С. 28-39.. Наскільки невирішеним залишається це завдання засвідчують не тільки історіографічні розвідки, а й навіть побіжний огляд літератури, збірок матеріалів тематичних конференцій. Однак це не означає, що дослідження простору по- всякдення цього періоду зовсім відсутні. Та, на диво, в цей простір практично не вписана вітчизняна соціальна еліта Литвинова Т. Археографічна презентація проблеми повсякденного життя дворянства Подніпров'я в сучасній історіографії. ХІІ Дні-пропетровська обласна історико-краєзнавча конференція «Історія Дніпровського Надпоріжжя», 9-12 листопада 2021, м. Дніпро: матеріали доповідей. Дніпро: Ліра, 2021. С. 211- 214..

І все ж у конкретно-історичних дослідженнях повсякденність ранньомодерної та модерної доби все ще переважно ототожнюється з побутом та звичаями Дзюба О. Інтер'єр та мода як ознаки стилю життя козацької старшини XVIII ст. Соціум. Альманах соціальної історії. 2015. Вип. 11-12. С. 317-329; Дзюба О. Приватне життя козацької старшини XVIII ст. (на матеріалах епістолярної спадщини). Київ: Інсти-тут історії України, 2012. 347 с.; Пивоваренко О. Їжа у повсякденному житті козацької старшини як природня необхідність та соціаль-на ідентифікація. Етнічна історія народів Європи. 2016. Вип. 49. С. 27-33; Сокирко О. Кулінарна мандрівка в Гетьманщину. Київ: Темпора. 2021. 272 с.; Яременко М. Насолоди освічених в Україні ХVШ століття (про культуру вживання церковною елітою чаю, кави та вина). Київська академія. 2012. Вип. 10. С. 117-184; Таїрова-Яковлева Т. Повсякдення, дозвілля і традиції козацької еліти Гетьман-щини. Київ: КЛІО, 2017. 184 с.. Тобто, можна говорити про так званий «побутовий детермінізм». Історики ніби забувають, що побут, речі, їжа, різний етнографічний матеріал є не самоціллю, а насамперед джерельної базою історії повсякденності, стрижнем якої повинні стати соціокультурні смисли і практики, що створювали люди в ту чи іншу епоху, специфічний досвід та поведінка індивідів у повсякденному житті. Отже, одним із ключових понять повсякденності є дискурс «поведінки», який адекватно відображає специфіку конкретної історичної епохи і ті зміни, які в ній відбувалися.

Важливо відзначити також, що, навіть спеціально звертаючись до повсякдення соціальної еліти з урахуванням особливостей доби модернізації, дослідники не включають до структури повсякденності господарські практики Ярчун Ю. Повсякденне життя шляхти Київської губернії (кін. XVIII - 60-ті рр. ХІХ ст.): дис. ...канд. істор. наук. 07.00.01. Умань: Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, 2018. 252 с., які, на наш погляд, для багатьох, зокрема й представників дворянства, шляхти становили основний зміст буття, того, чим займаються люди в своїй буденності задля задоволення звичайних потреб. Отже, форма безпосередньої людської діяльності, яка здійснюється в конкретній подієвій ситуації, й становить стрижень повсякдення. У такому разі можемо говорити про господарське по- всякдення. Це, правда, не означає, що увага фахівців зовсім не зосереджувалася на економічній складовій історії дворянства, шляхти. Однак це або виходило за межі запропонованого нами періоду Донік О. Промислове підприємництво дворянства України в XIX ст.: урядова політика, особливості розвитку, галузеві напрямки. Український історичний журнал. 2007. № 5. С. 18-41. Шандра В. «Нам тут жити»: соціально-господарські ініціативи дворян у земствах українських губерній (1964-1914 рр.). Проблеми історії України ХІХ -- початку ХХ ст. 2022. Вип. 31. C. 44-68., або не пов'язувалося з ракурсом повсякдення11. Хоча саме історія повсякдення дозволяє побачити те, що неможливо при традиційному вивченні матеріального становища та побуту. Вона сприяє прирощенню нового знання, розширенню пізнавальних горизонтів, а також уявлень про особливості соціокультурної інтеграції соціальної еліти, дворянства українських регіонів до імперських структур у переломний період її побутування.

Мета статті: на матеріалах дворянства Лівобережної України першої половини ХІХ ст. показати, як шляхом господарських занять вибудовувалися життєві повсякденні траєкторії в умовах, які задавали їм структури доби модернізації.

Виклад основного матеріалу. Кожен дослідник, який у наукових пошуках звертався до особистих або фамільних архівів козацької еліти, дворянства, шляхти будь-якого українського регіону, мав можливість переконатись у тому, що значну, а іноді й домінуючу, частину таких зібрань становлять різноманітні господарські папери. Економічні розрахунки, які засвідчують і торгівельні оборудки, розпорядження прикажчикам та управителям, листування з різними особами з тих чи інших господарських питань, а також різноманітні записки, роздуми з приводу ефективності чи неефективності маєтків, не кажучи вже про чисельні судові матеріали щодо поземельних суперечок тощо, - все це демонструє безпосереднє щоденне занурення панства в справи власних економій. Це ж підтверджують й численні опубліковані ще у ХІХ - на початку ХХ ст. джерела, зокрема, як найбільш ранні щоденникові записи Я. Марковича, М. Ханенка, листування вихідців із козацько-старшинського середовища, так і більш пізні подібні пам'ятки, наприклад, Г Ґалагана Ґалаґан Г Журнал (1836-1841). Київ: StreamArLine, 2020. 248 с..

Тим більш активно соціальна еліта підключилась до господарських практик з початком модернізаційних процесів, викликаних черговим етапом промислової революції, настанням «століття пари й електрики», «первісного індустріалізму й прагматичного ін- дивідуалізму» Шандра В., Аркуша О. Україна в ХІХ ст.: людність та імперії. Київ: Академперіодика, 2022. С. 5., які, поступово руйнуючи традиційний спосіб життя, супроводжувалися цілим рядом «революцій», зокрема й споживацькою. Необхідність у нових умовах підтримувати гідний статусу спосіб життя примушувала дворян-поміщиків думати про отримання прибутків і, відповідно, про інтенсифікацію господарства, приділяючи йому все більше уваги.

Невипадково у цей час навіть ті представники дворянської спільноти, які традиційно в історіографії номінуються як літератори, історики або ж громадські діячі, занурювались у господарські справи . Так, В. Капніст, відповідаючи Ф. Туманському на пропозицію вмістити у його журналі «Зеркало света» «какое-нибудь из сочинений», писав: «Скажите, как вам на мысль взошло искать любимца муз посреди Обуховки (маєток В. Капніста - ТЛ., О.М.)? Плугаторы, жнецы, косари, молотники - вот музы наши. Я знаю, что кладется в копну по шестьдесят снопов, и вовсе позабыл, в какую сколько строфу повелено вмещать стихов» Письмо В.В. Капниста к Ф.О. Туманскому. 30 апреля 1786 г. // Капнист В.В. Собрание сочинений. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1960.

Т 2. С. 286.. А в листі до Г. Державіна Василь Васильович так представляв своє життя: «Вот мои упражнения душевные. Руками упражняюсь то в очищении и украшении сада моего, какого прекраснее и редкие цари имеют, в обозрении хозяйства, в построении нового домика, словом, во всех сельских приятных и, можно сказать, покойных трудах. ...Прямо вам сказать, живем счастливо» Ibid.. До речі, сам Ф. Туманський багато уваги приділив різним економічним сюжетам не тільки в «Зеркале света», а в іншому своєму журналі «Российский магазин», а також у ряді промов на засіданнях Вільного економічного товариства Литвинова Т. Соціально-економічні погляди й господарські інтереси Ф.Й. Туманського. Український історичний журнал. 2007. № 1. С. 70-94.. Отже, можемо говорити, що суспільний запит, у всякому випадку серед освіченої публіки, на ідеал дворянина-господаря виник ще в останні десятиліття XVIII ст.

Тим більшу «данину» господарству віддало лівобережне панство в першій половині ХІХ ст., коли нове дворянське покоління нащадків козацької старшини дещо по-іншому почало ставитись і до власних маєтків, і до своїх поміщицьких обов'язків. Саме у цей час сформувався новий соціальний тип «реального» поміщика, який мав цілком вироблену соціальну ідентичність. Він жив у своєму маєтку, відвідував сільські роботи та писав статті економічного характеру, тобто, поділяв час між полем-хлівом та кабінетом. Такі поміщики-експериментатори, «кабінетні» агрономи, освічені господарі, джентль- мени-фермери, як їх називають сучасні фахівці, і становили найбільш гнучкий щодо норм поведінки прошарок суспільства, який не тільки потребував літературних порад, а й активно продукував «літературу наста- нов» Литвинова Т. «Поміщицька правда». Дворянство Лівобережної України та селянське питання наприкінці ХУШ - в першій полови-ні ХІХ ст. (ідеологічний аспект). Дніпропетровськ: Ліра, 2011. С. 402.. Літературні заняття для цього роду дворян-поміщиків стають однією з норм спо - собу життя.

До жанру господарських нотаток, рецензій на книги з управління домашнім господарством, гастрономії тощо, віддаючи данину тогочасній моді, долучались і відомі літератори, зокрема й М. Гоголь, П. Куліш та інші. До речі, у листах до матері та сестер Микола Васильович не тільки постійно цікавився господарськими справами, а й, демонструючи обізнаність з предметом, давав настійливі рекомендації як перебудовувати житло, облаштовувати селян, які рослини висівати, на які економічні статті витрачати надіслані ним гроші тощо Письма Н.В. Гоголя / ред. В.И. Шенрок. СПб., 1901. Т 4. 539 с..

Яскравим прикладом таких повсякденних життєвих стратегій, включення до «агрономічного руху» можна вважати М. Маркевича. Більш відомий широкій публіці як історик, він, тим не менше, залишив по собі згадку і як економічний письменник, роботи якого базувалися не просто на спогляданні, а на безпосередній господарській практиці. Невипадково біограф М. Маркевича Є. Косачевська відзначала його надзвичайний інтерес до соціально-економічних проблем, насамперед до економічної історії Лівобережжя. Аналізуючи склад архівного зібрання історика, в окремий блок вона виокремила великий масив матеріалів про господарське життя Малоросії ХУІІІ - першої половини ХІХ ст. У класифікації М. Маркевича ці папери були позначені як факти для статистики «Истории хлебопашества, скотоводства, овцеводства, пчеловодства... истории ремесел, мануфактур и торговли». По кількості джерел ця частина становить майже половину всієї архівної колекції історика Малоросії. Тут також вміщено дані, що характеризують всі види сільськогосподарського виробництва, кількість вироблених продуктів, ціни, заходи, стан рудокопалень, розведення шовковичних хробаків у краї, завод із виробництва шовку в Києві, виробництво льону, прядива і готових виробів, шкіряні заводи, ціни на сировину та збут шкір, тютюнову промисловість. Документи містять і відомості про стан тогочасних доріг, переправ, способи доставки провіанту, фуражу, складські місця, фінанси тощо Косачевская Е. Н.А. Маркевич. (1804-1860). Ленинград: ЛГУ, 1987. С. 96-97.. Показово, що практично всім переліченим галузям господарства цей поміщик-іс- торик віддав данину як у своєму маєтку, так і в текстах, що були ним опубліковані на сторінках різних тогочасних видань.

Прагнення безпосередньо заглиблюватись у господарські справи відсувало на другий план навіть зацікавлення етнографією, історією, музикою. 1831 р. у листі до невста- новленої особи М. Маркевич невдовзі після того, як вже одруженим оселився у великому успадкованому маєтку, написав: «Занятия хозяйственные, как нового помещика, меня столь много отвлекали от всего другого, что прежде мне было дорого, что я не мог уделить времени ни для музыки, ни для поэзии; хлопоты не поэтические, а в точности земныя, отнимали у меня возможность даже и думать о стихах» Маркевич Н.А. Письмо неустановленному лицу. с. Туровка. 1831. Відділ рукописів Російської національної бібліотеки. Ф. 1000. Оп. 1. №. 1498. Арк. 1.. З очевидністю і в подальшому Микола Андрійович залишався вірним собі. Невипадково 1848 р. О. Бодянський у листі до Г Ґалагана писав, що Маркевич «слишком огречкосеился» Частная переписка Г.П. Галагана. Киевская старина. 1899. Июль. С. 27..

Подібно М. Маркевичу, в літературі й за В. Ломиковським на довгий час закріпився передусім образ історика, етнографа, дослідника української старовини, укладача «Словаря малорусской старины». Здавалося, що саме на ці заняття Василь Якович і витрачав увесь свій час. Однак сучасникам була добре відома його агрономічна активність. Віддали їй належне й науковці-аграрії. Врешті-решт, й історики історичної науки підважили усталений образ кабінетного збирача старовини. Аналізуючи особливості історіографічної долі, добре відомі папери та наявне джерельне підґрунтя, О. Журба справедливо зробив висновок, що В. Ломиковський швидше репрезентував тип поміщика-прогресиста, ніж дослідника української історії першої половини ХІХ ст. Журба О. Василь Якович Ломиковський: історик чи агроном? Січеславський альманах. 2006. Вип. 2. С. 153-158..

Облаштований В. Ломиковським біля дідівського села Шафоростовки хутір він не випадково назвав «Парк Трудолюб», а девіз однієї з своїх праць, удостоєної золотої медалі Вільного економічного товариства, визначив як «Труд есть естественный долг человека» Ломиковский В. Разведение леса в сельце Трудолюбе. СПб., 1837. С. 107.. Приблизно так само цей миргородський поміщик завершив і свою головну, найбільшу працю: «Тратить жизнь в бесконечной праздности отнюдь не должно потому, что труд есть естественный долг человека и Божие повеление» Ibid. С. 71.. Активна натура В. Ло- миковського потребувала постійної праці. Витрачались ці зусилля більшою мірою не на вправи зі старовиною. Йому недостатньо було тільки інтелектуальних занять. Він не міг задовольнятися винятково «збиранням спадщини» або літературно-перекладацькою творчістю. Йому необхідно було курсувати між полем і кабінетом.

Взимку, коли завмирала природа, Василь Якович починав хворіти, його охоплювала «меланхолія та засмучення». 14 грудня 1812 р. у листі до свого приятеля В. Гоголь-Яновського він жалівся: «...нега и расслабление наводят на меня тоску; ... Начну читать, не читается; начну писать, не пишется; дремать, не дремлется. ...Из сего заключить можете, что я окружен скукой» Письмо В.Я. Ломиковского В.А. Гоголь-Яновскому. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Ф. ІІІ. № 8835. Арк. 1-2.. Зауважимо, що «скука» - зимова недуга багатьох «реальних» поміщиків, особливо жінок дворянок, - потребує окремої розмови.

Та бентежила цього любителя сільських занять, поміркованості, самотності не тільки зимова нудьга, а й необхідність відриватися від господарських справ та виходити у «великий світ». Контакти з різних приводів з урядовцями, відвідини сімейних свят рідних та сусідів, майже обов'язкове спілкування та участь у домашніх розвагах такого вельможного сусіда як Д. Трощинський, який після остаточного виходу у відставку оселився у своїх Кібинцях, за вісім верств від Трудолю- ба, все це у Василя Яковича називалося «убивать время», «тунеядничать» Литвинова Т. «Поміщицька правда». Дворянство Лівобережної України та селянське питання наприкінці ХУШ - в першій полови-ні ХІХ ст. (ідеологічний аспект). Дніпропетровськ: Ліра, 2011. С. 523..

Традиції господарювання, які склались ще за часів Гетьманщини, поширювали й на інші регіони. Нащадок сотника Лубенського полку М. Скаржинського, Віктор Петрович Скаржинський продовжив справу свого батька, Петра Михайловича, першого отамана бузьких козаків, який започаткував херсонську гілку цього роду, отримавши за службу та за дружиною У Булацель великі маєтності в Єлисаветградському повіті, зокрема й відомі Трикрати, де і розпочав займатися садівництвом та лісонасадженнями. З 1813 р. це стало головною справою В. Скаржинського, з ім'ям якого пов'язують не просто створення крупного багатогалузевого господарства на Херсонщині, а й початки масштабного садівництва та лісонасадження у цьому степовому краї. Свій досвід він також активно популяризував. Його узагальнювальна праця за своїм спрямуванням багато у чому нагадує головний твір В. Ломиковського Скаржинский В. Лесоводство В.П. Скаржинський. Записки Общества сельского хозяйства Южной России. 1855 № 1. С. 133 - 157.. І хоча Василь Якович не удостоївся пам'ятника і навіть вшанування прижиттєвою біографією чи схвального опису його діянь, як, наприклад, В. Скаржинський, цього «ерудита та землероба» ставлять біля витоків духовних основ українського землеробства. З ним пов'язують початки практики створення лісозахисних смуг, 200-річчя чого аграрії відзначали 2009 р., так званої «древопольной» системи, що поклала край неврожаям ХУШ ст. В. Ло- миковського вважають і прообразом прогресивного аграрія, поміщика Костанжогло з «Мертвых душ» М. Гоголя Топачевский А. От Гоголя до наших дней. Духовные основы украинского земледелия. Зеркало недели. 2010. № 4(784) 5-12 февра-ля.. Нічого дивного, адже письменник та прогресивний господар були добре знайомі.

Відзначимо, що у подальшому кількість таких підприємливих диваків як В. Ломи- ковський з очевидністю збільшується. Серед мотивацій таких діяльних поміщиків, крім іншого, було прагнення, шляхом «малих справ» «возбудить любовь к деятельности» як товаришів по корпорації, так і селянства. Як писав М. Ханенко, «на своей земле, в своем селении, дать труду полезное направле- ние» Ханенко М.И. О пользе свеклосахаренной промышленности для Черниговской губернии. Журнал министерства государственных имуществ. 1852. Июнь. № 6. С. 237..

господарський заняття повсякденний дворянство

Висновки

Отже, наведені приклади, збільшити кількість яких не дозволяють лише параметри статті, дає підстави стверджувати, що в першій половині ХІХ ст. господарські заняття були невід'ємною складовою повсяк- дення дворянства українських регіонів, передусім Лівобережної України. В нових економічних умовах значна частина панства цього краю свої життєві стратегії пов'язувала з господарським підприємництвом. Порушення рівноваги між прибутками та потребами часу «споживацької революції» також стимулювало економічну активність. Нові стандарти побутування, коли літературні заняття, зокрема й економічного спрямування, для цього роду дворян-поміщиків стають однією з норм способу життя, своєю чергою породжували й неекономічний продукт у вигляді суспільної думки. Переконані, що приклади повсякденного життя діяльних поміщики-експеримен- татори, джентльменів-фермерів, освічених господарів здатні підважити все ще живучий стереотип щодо дворянського повсякдення, яке уявляється виключно у розвагах, картярстві та визискуванні підданих селян. Тому задача дослідників полягає у введенні до обігу та точному контекстуальному прочитанні якомога ширшого кола подібних прикладів задля більш адекватного відтворення життєвих стратегій дворянства різних українських регіонів. Це дозволить також краще зрозуміти передреформену соціальну та інтелектуальну ситуацію у всій її повноті, змінити уявлення про дворянство як зрадника інтересів власного народу, а у дослідницькому полі збагатити структуру повсякдення господарською складовою.

References

Lukashevych, O. & Nahaiko, T (Eds.) (2010). Istoriia povsiakdennosti: teoriia ta prak- tyka: materialy Vseukrainskoi naukovoi konferentsii, 14-15 travnia. 2010 r [History of everyday life: theory and practice: materials of the All-Ukrainian scientific conference in May, 14-15, 2010]. Pereiaslav-Khmelnytskyi. [in Ukrainian].

Udod, O. (2010). Istoriia povsiakdennosti yak providnyi napriam ukrainskoi istoriohrafii. [The history of everyday life as a leading direction of Ukrainian historiography]. Kraieznavstvo. [Local history], 3, 6-9 [in Ukrainian].

Koliastruk, O. (2008). Istoriia povsiakdennosti yak ob'iekt istorychnoho doslidzhennia: is- toriohrafichnyi i metodolohichnyi aspekty. [The history of everyday life as an object of historical research: historiographical and methodological aspects]. Kharkiv: Kursor. [in Ukrainian].

Koliastruk, O. (2012). Istoriia povsiakdennosti v suchasnii ukrainskii istoriohrafii. [The history of everyday life in modern Ukrainian historiography]. UkrainaXXst.: kultura, ideolohiia, polityka [Ukraine of the 20th century:culture, ideology, politics], 17, 5-9 [in Ukrainian].

Yartsun, Yu. (2016). Povsiakdenne zhyttia shliakhty Kyivskoi hubernii v suchasnii rosiiskii ta polskii istoriohrafii (korotkyi ohliad). [Everyday life of the gentry of the Kyiv province in modern Russian and Polish historiography (brief review)]. Umanska starovyna. [Uman antiquity], 1, 106-110 [in Ukrainian].

Liubavskyi, R. (2016). Povsiakdenne zhyttia robitnykiv Kharkova v 1920-i - na pochatku 1930-kh rokiv. [Everyday life of Kharkiv workers in the 1920s and early 1930s.]. Kharkiv: Rarytety Ukrainy. [in Ukrainian].

Stiazhkina, O. (2021). Smak radianskoho: yizha ta yidtsi v mystetstvi zhyttia y mystetstvi kino (seredyna 1960-kh - seredyna 1980-kh rokiv). [The Taste of Radianskoho: Food and Eaters in the Art of Life and the Art of Cinema (mid-1960s-mid-1980s]. Kyiv: Dukh i Litera [in Ukrainian].

Horobets, V (2012). Bahatolykyi i vazhko vlovliuvanyi svit povsiakdennia rannomodernoi Ukrainy. [The multifaceted and hard-to-capture everyday world of early modern Ukraine]. Povsiakdennia rannomodeonoi Ukrainy. [Povsiakdennia rannomodeonoi Ukraine], Kyiv: Instytut istorii Ukrainy, 1. [in Ukrainian].

Shandra, V. (2006). Istoriia povsiakdennia yak naukovyi pidkhid dlia vdoskonalennia doslidzhen istorii Ukrainy XIX - pochatku XX stolittia. [The history of everyday life as a scientific approach for improving research on the history of Ukraine in the 19th and early 20th centuries]. Problemy istorii Ukrainy XIX - pochatku XX st. [Problems of the history of Ukraine in the 19th and early 20th centuries], 11, 28-39. [in Ukrainian].

Lytvynova, T. (2021). Arkheohrafichna prezentatsiia problemy povsiakdennoho zhyttia dvorianstva Podniprov'ia v suchasnii istoriohrafii. [Archeographic presentation of the problem of everyday life of the nobility of the Dnieper region in modern historiography]. XII Dnipropetrovska oblasna istoryko-kraieznavcha konferentsiia «Istoriia Dniprovskoho Nadporizhzhia», 9 12 lysto- pada 2021, m. Dnipro: materialy dopovidei. [XII Dnipropetrovsk regional historical and regional conference “History of the Dnipro Region”, November 1-12, 2021, Dnipro: presentation materials]. Dnipro: Lira, 211- 214. [in Ukrainian].

Dziuba, O. (2015). Inter'ier ta moda yak oznaky styliu zhyttia kozatskoi starshyny XVIII st. [Interior and fashion as a sign of the lifestyle of a Cossack elder of the 18th century]. Sotsium. Almanakh sotsialnoi istorii [Society. Almanac of social history], 11-12, 317-329. [in Ukrainian].

Dziuba, O. (2012). Pryvatne zhyttia kozatskoi starshyny XVIII st. (na materialakh episto- liarnoi spadshchyny). [The private life of a Cossack elder of the 18th century. (on the materials of the epistolary heritage)]. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy. [in Ukrainian].

Pyvovarenko, O. (2016). Yizha u povsiakdennomu zhytti kozatskoi starshyny yak pryrod- nia neobkhidnist ta sotsialna identyfikatsiia. [Food in the everyday life of a Cossack elder as a natural necessity and social identification]. Etnichna istoriia narodiv Yevropy [Ethnic history of the peoples of Europe], 49, 27-33. [in Ukrainian].

Sokyrko, O. (2021). Kulinarna mandrivka v Hetmanshchynu. [Culinary journey to the Hetman region]. Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].

Yaremenko, M. (2012). Nasolody osvichenykh v Ukraini KhVIII stolittia (pro kulturu vzhyvannia tserkovnoiu elitoiu chaiu, kavy ta vyna). Kyivska akademiia (Kyiv Academy), 10, 117184 [in Ukrainian].

Tairova-Iakovleva, T. (2017). Povsiakdennia, dozvillia i tradytsii kozatskoi elity Hetman- shchyny. [Everyday life, leisure and traditions of the Cossack elite of the Hetmanship]. Kyiv: KLIO. [in Ukrainian].

Yarchun, Yu. (2018). Povsiakdenne zhyttia shliakhty Kyivskoi hubernii (kin. XVIII - 60-ti rr. XIX st.). [Everyday life of the nobility of the Kyiv province (end of the 18th - 60s of the 19th century)]. Candidate's thesis. Uman: Umanskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet imeni Pavla Tychyny [in Ukrainian].

Donik, O. (2007). Promyslove pidpryiemnytstvo dvorianstva Ukrainy v XIX st.: uriado- va polityka, osoblyvosti rozvytku, haluzevi napriamky. [Industrial entrepreneurship of the nobility of Ukraine in the 19th century: government policy, development features, industry directions]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal [Ukrainian historical journal], 5, 18-41 [in Ukrainian].

Shandra, V. (2022). «Nam tut zhyty»: sotsialno-hospodarski initsiatyvy dvorian u zemst- vakh ukrainskykh hubernii (1964-1914 rr.). [“Let us live here”: the social and economic initiative of nobles in zemstvos of Ukrainian provinces (1964-1914)]. Problemy istorii Ukrainy XIX - po- chatku XX st. [Problems of the history of Ukraine in the 19th and early 20th centuries], 31, 44-68 [in Ukrainian].

Hryhorii Galagan. Zhurnal (1836-1841) [Hryhoriy Galagan. Magazine (1836-1841)]. (2020). Kyiv: Stream ArLine [in Ukrainian].

Shandra, V & Arkusha, O. (2022). Ukraina v XIX st.: liudnist ta imperii. [Ukraine in the 19th century: Lyudnist and empires]. Kyiv: Akademperiodyka [in Ukrainian].

Pismo VV Kapnista k F.O. Tumanskomu. 30 aprelya 1786 h. Sobraniye sochineniy. Moskva; Leningrad: Izd-vo AN SSSR. Vol. 2, 286-287 (in Russ.).

Pismo VV Kapnista k G.R. Derzhavinu. 20 iyulya 1786 g. Sobraniye sochineniy. Moskva; Leningrad: Izd-vo AN SSSR. Vol. 2, 287-288 (in Russ.).

Lytvynova, T (2007). Sotsialno-ekonomichni pohliady y hospodarski interesy F.Y. Tuman- skoho. [Socio-economic views and economic interests of F.I. Tumanskoho]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. [Ukrainian historical journal], 1, 70-94. [in Ukrainian].

Lytvynova, T (2011). «Pomishchytska pravda». Dvorianstvo Livoberezhnoi Ukrainy ta selianske pytannia naprykintsi XVIII - v pershii polovyni XIX st. (ideolohichnyi aspekt). [„Pomi- shchitska pravda”. The nobility of Left Bank Ukraine and the peasant question at the end of the 18th - in the first half of the 19th century. (ideological aspect)]. Dnipropetrovsk: Lira. [in Ukrainian].

Shenrok, V. (Ed.) (1901). Pisma N. V. Gogolya. [Letters N. V. Gogolya]. Sankt-Peterburg, 4. [in Russian].

Kosachevskaya, E. (1987). N. A. Markevich. (1804-1860). [N. A. Markevich. (1804-1860)]. Leningrad: LGU. [in Russian].

Markevich, N. Pismo neustanovlennomu litsu S. Turovka. 1831. [Letter to an unidentified person S. Turovka. 1831]. Viddil rukopysiv Rosiiskoi natsionalnoi biblioteky. [Department of Manuscripts of the Russian National Library]. Fund 1000, description 1, archive file 1498, 2 sheets [in Russian].

Chastnaya perepiska G. P. Galagana. [Private correspondence G. P. Galagana]. (1899). Ki- yevskaya starina. [Kievan antiquity], July, 24-32 [in Russian].

Zhurba, O. (2006). Vasyl Yakovych Lomykovskyi: istoryk chy ahronom? [Vasyl Yakovych Lomykovskyi: historian or agronomist?]. Sicheslavskyi almanakh. [Sicheslav almanac], 2, 153158 [in Ukrainian].

Lomikovskiy, V (1821). Ob osushenii bolotnago mesta prostranstvom na pyat desyatin i chtob na tom meste sdelat posev khleba ili drugoye kakoye poleznoye upotrebleniye. [About draining a swampy place with an area of five acres and sowing grain or some other useful use in that place]. Novoye prodolzheniye trudov Volnogo Ekonomicheskogo obshchestva k pooshchreniyu v Rossii zemledeliya i domostroitelstva. [A new continuation of the work of the Free Economic Society to encourage agriculture and house building in Russia], 72, 107-111. [in Russian].

Lomikovskiy, V. (1837). Razvedeniye lesa v seltse Trudolyube. [Cultivation of the forest in the village of Trudoliube]. Sankt-Peterburg [in Russian].

Pismo V. Ya. Lomykovskogo V A. Gogol-Yanovskomu. [Letter from V. Ya. Lomokovsky to V A. Gogol-Yanovsky]. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni VI. Vernadskoho. [Manuscript Institute of the National Library of Ukraine named after VI. Vernadskyi], Fund III, archive file 8835, sheets 1. [in Russian].

Skarzhinskij VP. (1855). Lesovodstvo. Zapiski Obshestva selskogo hozyajstva Yuzhnoj Rossii (Notes of the Society of Agriculture of Southern Russia), 1, 133 - 157 (in Russ.).

Topachevskij A. (2010). Ot Gogolya do nashih dnej. Duhovnye osnovy ukrainskogo zemledeliya. Zerkalo nedeli (Mirror of the week), 4(784), 5-12 fevralya (in Russ.).

Hanenko M.I. (1852). O polze sveklosaharennoj promyshlennosti dlya Chernigovskoj gu- bernii. Zhurnal ministerstva gosudarstvennyh imushestv (Journal of the Ministry of State Property), Iyun, 6, 234-244 (in Russ.).

Размещено на Allbest.ru