Театральна діяльність на Буковині в умовах Другої світової війни (1941-1944 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Театральна діяльність на Буковині в умовах Другої світової війни (1941-1944 рр.)

Піддубний Ігор - доктор історичних наук, доцент, доцент кафедри всесвітньої історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

PIDDUBNYI Ihor - Doctor of Historical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Universal History, Chernivtsi National Yurii Fedkovich University

Анотація

Мета дослідження - опираючись на наявну джерельну базу та існуючі розробки дослідників історії театру, проаналізувати умови театральної діяльності на Буковині під час німецько-радянської війни. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, об'єктивності, системності та на використання методів аналізу і синтезу, проблемно-хронологічного, біографічного, історико-генетичного. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській історіографії комплексно проаналізовано стан театральної діяльності в умовах Другої світової війни, власне періоду німецько-радянської кампанії у 1941-1944 рр. румунського театру на території Буковини. Висновки. Таким чином, в умовах німецько-радянської війни театр залишався важливою складовою культурного простору Чернівців, засобом виховання громадян. Попри відновлення Національного театру у місті та краї мали місце виступи театральних труп з різних міст Румунії, переважно Бухаресту та Ясс. У репертуарі театрів були як класика світової та румунської драматургії, так і вистави на історичну, патріотичну тематику. Перед театром ставилося завдання усунення розриву 1940-1941 рр. у культурних зв'язках. Часом театральні заходи несли пропагандистське навантаження, що вважалося прийнятним в умовах війни. Мала місце практика театральних турне містами Буковини та Північної Бессарабії, що мало місце у 1942-1943 рр. В умовах війни по-різному склалися долі румунських акторів та акторів Чернівецького українського обласного театру. Частина останніх була заарештована радянськими органами на початку німецько-радянської війни та у її завершальний період.

Ключові слова: Чернівецька область, Губернаторство Буковина, актор, театр, К. Тимошенко, К. Тенасе, Ґ. А. Куза, М. Садовяну, Л. Блаґа.

THEATRICAL ACTIVITIES IN BUKOVYNA DURING WORLD WAR II (1941-1944) театральна діяльність буковина війна

Abstract

The purpose of the study is to analyze the conditions of theatrical activities in Bukovyna during the German-Soviet war, based on the available sources and existing developments of theatrical history researchers. The methodology of the study is based on the principles of historicism, objectivity, system and the use of methods of analysis and synthesis, problem- chronological, biographical, historical-genetic ones. The scientific novelty lies in the fact that for the first time in Ukrainian historiography, the state of theatrical activities during World War II, specifically the period of the German-Soviet campaign in 1941-1944, of the Romanian theatre in Bukovyna was comprehensively analyzed. Conclusions. Thus, during the German-Soviet war, the theatrical activities remained an important component of the cultural space of Chernivtsi, a means of citizens' education. Despite the restoration of the National Theatre, theatre troupes from various cities in Romania, mainly Bucharest and Iasi, presented their activities in the city and the region. The repertoire of the theatres included both world classics and Romanian drama, as well as plays on historical and patriotic topics. The theatre faced the task of eliminating the 1940-1941 gap in cultural ties. Sometimes theatrical events carried some propaganda that was considered acceptable in wartime conditions. There was a practice of theatre tours in the cities of Bukovyna and Northern Bessarabia, which took place in 1942-1943. During the war, the fates of Romanian actors and actors of the Chernivtsi Ukrainian Regional Theatre were different.

Some actors were arrested by the Soviet authorities at the beginning of the German-Soviet war and in its final period.

Key words: Chernivtsi region, Bukovyna Governorate, actor, theatre, K. Tymoshenko, C. Tenase, G. A. Cuza, M. Sadoveanu, L. Blaga.

Постановка проблеми. В початковому періоді Другої світової війни керівництво СРСР брало участь, спільно з керівництвом нацистської Німеччини, у переділі Європи. В результаті таких дій територія СРСР зросла за рахунок приєднання як нових республік, так і розширення території Білоруської РСР та Української РСР. Слідом за східною частиною Галичини до УРСР у 1940 р. було приєднано також Південну та Північну Бессарабію та північ Буковини. Процес радянізації створеної 8 серпня 1940 р. Чернівецької області здійснювався у 1940-1941 рр. різними засобами, серед яких опинився і театр. До Чернівців було переведено трупу Харківського театру ім. Ленінського комсомолу та реорганізовано її у трупу Чернівецького обласного театру. Керував ним І. Юхименко і до трупи долучилися актори, які до 1940 р. виступали в українському театрі, що діяв при Українському Народному Домі. Однією з перших вистав була п'єса «Лісова пісня» за твором Лесі Українки, що привертало увагу до театру української інтелігенції Чернівців. Український театр став осередком культурного життя, проте початок німецько-радянської кампанії Другої світової війни змінив ситуацію у краї і зміна влади стала причиною зміни умов театральної діяльності. У 1941-1944 рр. в Чернівцях театральне життя здійснювалося за нормами румунської держави. Українська радянська трупа відновила свою діяльність у 1944 р. після повернення на Буковину радянської влади. Проте в умовах війни не тільки зміст вистав визначав характер театральної діяльності. Також і дії влади впливали на склад трупи, що було особливо прикметним для радянської трупи Чернівецького театру.

Аналіз джерел та останні дослідження. Історія театральної діяльності на Буковині була висвітлена у роботах чернівецького театрознавця Т. Сулятицького, Так, у монографії з історії театру приділено увагу стану трупи Чернівецького театру в період Другої світової війни (Сулятицький, 1987, с. 30-32). Цим же автором у 2004 р. було видано нову роботу з історії Чернівецького театру, де матеріал 1987 р. було доповнено новими даними про діяльність театру у 1940-1941 рр. в Чернівцях (Сулятицький, 2004, с. 24-26). Також у описі ситуації з театром в роки німецько-радянської війни ним долучено матеріал щодо репресованих акторів (Сулятицький, 2004, с. 45-50). Історію театрального життя Чернівців у першій половині 1940-х років також описано у розділі колективної монографії з історії міста (Чернівці, 2009, с. 443-451). Проте у згаданих роботах відсутній аналіз театральної діяльності на Буковині у 1941-1944 рр., коли Губернаторство Буковина перебувала у складі Румунії. Основним джерелом для вивчення даної проблеми послужила інформація з архівних справ та публікації у офіційній газеті

Отримана інформація дала змогу підготувати аналіз театрального та концертного життя у Чернівцях та на Буковині у 1941-1944 рр. (Піддуб- ний, 2018). Даний матеріал ліг в основу статті та був доповнений матеріалами, що стосувалися діяльності Чернівецького обласного українського театру та долі деяких його акторів.

Мета статті - опираючись на наявну джерельну базу та існуючі розробки дослідників історії театру, проаналізувати умови театральної діяльності на Буковині в умовах німецько-радянської війни.

Виклад основного матеріалу. Під час бойових дій по-різному склалися долі акторів трупи Чернівецького театру. Театр, який на початку війни перебував на гастролях у Станіславі, повернувся до Чернівців наприкінці червня 1941 р., а вже 2 липня був евакуйований до Харкова. Саме у цей період були мобілізовані актори В. Жихарський, М. Щоголів, С. Феєрович та ряд інших (Сулятицький, 1987, с. 30). З Харкова актори театру були відправлені до Армавіру і через Північний Кавказ, Оренбурзьку область та Татарську АРСР опинилися в м. Йошкар-Ола (Марійська АРСР), де перебували до квітня 1944 р. (Сулятицький, 1987, с. 30-31).

Доволі трагічною виявилася доля подружжя Івана Юхименка та Клео- патри Тимошенко. Режисер І. Юхименко, уродженець м. Харкова, розпочав артистичну кар'єру у 10-х роках минулого століття, працюючи в театрах Києва та Харкова. В подальшому перейшов на режисерську діяльність, та працював у театрах Києва, Харкова, Дніпропетровська, Сум, Одеси. З 1926 р. одружений з К. Тимошенко та мав у шлюбі сина і доньку. 6 лютого 1936 р. отримав звання заслужений актор УСРР. Викладав у театральних студіях, а після 1937 р. перейшов на посаду режисера Театру ім. Ленінського комсомолу, з яким прибув у 1940 р. до Чернівців. У липні 1941 р. пішки з дружиною повернувся до Харкова. У вересні 1941 р. за доносом заарештований і відправлений по етапу до м. Казані до в'язниці №2. Помер в лікарні у 1943 р. та був реабілітований у 1958 р. на підставі свідчень народного артиста УРСР К. Данькевича, народного артиста УРСР П. Міхневича, народного артиста УРСР В. Сокирка, режисера О. Свінцицького (Шуйський, 2016; Сулятиць- кий, 2004, с. 45).

Клеопатра Тимошенко, уродженка Херсонської губернії, прийшла у Театр української драми ім. Івана Котляревського 15 вересня 1926 р., а далі працювала в театрах Одеси, Харкова, Дніпропетровська, а з 1940 р. і Чернівців. За спогадами Т. Рідуша у складі Чернівецької трупи К.Тимошенко грала переважно героїнь і ця гра глядачами вважалася зразком високого мистецтва (Масан, Чеховський, с. 150). Увечері 28 вересня 1941 р. К. Тимошенко була заарештована у м. Харкові слідом за чоловіком за звинуваченням у антирадянсь- кій агітації. Отримала вирок на 5 років робіт у виправно-трудовій колонії в Казані. Після звільнення з ув'язнення зробила спробу повернутися до складу трупи Чернівецького театру, але отримала відмову. З 10 грудня 1946 р. розпочала роботу у Житомирському обласному драматичному театрі, де виконувала переважно другорядні ролі (Масан, Чеховський, с. 151). Реабілітована у 1956 р. Виною К. Тимошенко слідство називало її зв'язок з Ю. Мордалевичем, отаманом повстанців у 20-х рр., а також її думки, якими поділилася, імовірно, у травні-червні 1940 р. у колі колег: «Франція гине. Якби Гітлер наступав на Росію, швидко загинула б Україна» (Шуйський, 2016).

Повторне включення Буковини і Бессарабії до складу Румунії у вересні 1941 р. привело до ряду змін. Зі створенням на початку вересня 1941 р. Губернаторства Буковина згідно з декрето-законом №2506 від 4 вересня 1941 р. питання мистецтв та театру були віддані до Дирекції преси і пропаганди. Вже у серпні 1941 р. піднімалося питання відновлення власного театру в місті. Фактично перші заяви стали реакцією на публікації у столичній пресі стосовно відновлення у Чернівцях театру під дирекцією Віктора Іона Попа. На це відповідали зауваженнями з історії Національного театру в Чернівцях, згадуючи імена директорів попереднього періоду та зауважили значення В. І. Попа для культури. Звернення уваги на дану проблему пояснювали значенням театру для виховання громадян (Drumur; Teatrul romanesc). Відкриття театру пов'язували з відновленням роботи консерваторії у місті (Rep.).

Поки велося обговорення можливості відкриття театру на території Буковини під керівництвом організації Червоного хреста проводилися виступи колективу, які мали місце 24 серпня у м. Солка, 31 серпня у м. Ґура- Гумора. Тоді на благочинні заходи було зібрано 7 500 леїв. Продовжилися виступи трупи створеної з акторів бухарестських театрів у м. Чернівці (Stiri din Gurahumorului; O sarbatoare).

Станом на грудень 1941 р. Національний театр у Чернівцях працював, за визначенням місцевої газети, частково, оскільки вистави, які демонстрували, виконувалися акторами столичних театрів. Так, мали місце вистави театру- мюзикла «Carabus», театру з Серіндара, трупи театру «Alhambra». Остання представляла у місті оперету Й.Штрауса «Віденський вальс» у денній та вечірній. Відзначили участь у виставі акторів Дачіана, Ж. Казабана, Л. Ніколау, Е. Шлахтер, Тіміке. На 17 грудня 1941 р. призначалася вистава «Людина зі шкапою» (Teatrul Alhambra). Однак до кінця 1941 р. питання не було вирішено й інтерес до театру задовольнявся виступами приїжджих труп, а сам театр використовувався для різних заходів. Так, 14 грудня 1941 р. о 20-й годині в приміщенні театру проводили літературне засідання, яке мало допомогти в зборі коштів для бідних дітей Чернівців (Teatrul national, 1941, 1 Dec.). 31 грудня 1941 р. давали виставу «Парад Перемоги».

Дещо пізніше, у липні 1942 р., Рада міністрів підняла питання про діяльність Міністерства національної культури. В результаті дій кабінету губернатор Буковини також провів зміни у структурі адміністрації, створивши директорат, який відповідав за мистецтво. Загалом відання театром відносилося до компетенції Підсекретаріату культів і мистецтв, хоча у листопаді 1942 р. піднімалося питання про його перебування під контролем міністерства пропаганди, тим паче, що саме воно готувало пропагандистські турне з виставами. На рівні Буковини наполягали на збереженні у віданні Дирекції преси і пропаганди Губернаторства Буковини (Держархів Чернівецької обл., ф. р. 307, оп. 1, спр. 2819, арк. 2-5). Такі дії були неминучими, оскільки театр став одним із засобів пропаганди і мандрівні трупи проводили поїздки по території Румунії. Найбільш активним виявився для Губернаторства Буковини саме 1942 р.

У січні 1942 р. мали дати вистави 11, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 25 та 31, але давалися вони в ході турне Національного театру з Бухаресту і були представлені наступними «Влайку Воде», «Гамлет», «Місяць знає та не каже», «Сільські п'явки», «Учитель». На початку лютого двічі мали дати виставу «Карола Ґиндак» (Spectacole, 1941, 25 dec.; Spectacole, 1942, 9 ian.). У відгуках на візит Національного театру в місцевій пресі було відзначено відзначили потребу мати власний театр, який відповідав би культурним потребам. Критикуючи його відсутність, зазначали, що популярністю щоліта користувався «Єврейський театр». У тих умовах театр був елементом нової перебудови регіону, тому в турне відправляли вистави відмінної якості. Відзначалося у статті, що направлення театральної трупи відбувалося за спрямуванням маршала І. Антонеску і окрім Національного театру з Бухаресту мали виступати трупи Національних театрів з Ясс, Тімішоари, а також Румунської опери з Бухаресту. Саме це називали продовженням постійності у культурно- мистецькому житті Чернівців (D. L. Turneele). Загалом приймали відкриття театру у тому вигляді, де провідну роль відігравали гастрольні вистави, вважаючи його елементом, що сприяв роботі з відновлення румунської культури. Та при цьому не полишали сподівань про відкриття власного театру. Для чернівчан повідомляли про рішення міністра національної культури І. Петровіча спільно з Л. Ребряну, директором Національного театру, Ф. Оцеля, директором Національного театру в Яссах, М. Кіріцеску, директором Національного театру у Тімішоарі про виділення трупи для організації виступів у Чернівцях. Тоді ж були визначені ціни на квитки: ложа в партері для 5 осіб коштувала 400 леїв, крісло в партері - 120 леїв, нумероване місце І класу - 80 леїв, ІІ класу - 60 леїв, крісло на балконі - 40 леїв, балкон - 30 леїв, а галерея - 20 леїв. Щоправда, ціни на квитки змінювалися впродовж місяця (Deschiderea; I. Ig., 1942, Deschiderea).

Загалом на початку січня 1942 р. очікували відновлення діяльності театру, вважаючи театр у національних меншин краще організованим, ніж румунський національний, та називали період 1940-1941 р. розривом у культурних зв'язках. Відновлення їх робили через демонстрацію вистав з румунської літературної класики. Також закликали відвідувати вистави якомога більшою кількістю глядачів (Dragu, 1942).

Відкриття сезону відбулося 15 січня виставою А. Давілли «Влайку Воде», перед якою від імені генерального директора Національного театру Л. Реб- ряну виступив директор Соаре З. Соаре, який вказав на значення діяльності театру для Буковини, на роль діяльності актора для румунської нації та порівняв акторів з солдатами на фронті. Значення самої п'єси полягало у тому, що це була історична драма з життя Влайку Воде. У рецензії на виставу відзначили, що її відіграв той акторський склад, що і на прем'єрному показі у столиці і з тими ж декораціями та всіма сценами. Відзначено гру Дж. Калборяну, а також О. Бредеску, який раніше був у Національному театрі Чернівців, виконавиць жіночих ролей К. Пан-Чернецяну і Челла Діма (Lutu, 1942).

Слідом за даною виставою відбулася та була прорецензована вистава «Гамлет», в якій звертали увагу на ідеї, висловлені в виставі. Стосовно самої вистави, то в її аналізі вдалися до згадки про історії «Гамлета» на румунській сцені. Нинішню виставу відносили до 1929 р., де провідну роль виконував Калборяну (Bivolaru, 1942, 19 Ian.). У іншій рецензії звернули увагу на те, що текст вистави румунською мовою у цьому варіанті вийшов у 1923 р. У перекладі Д. Протопопеску. Дж. Калборяну назвали творцем відмітного характеру та проробленої ролі, а І. Манолеску - Гамлета сліпого від помсти, замученого проблемами і божевільного. Неочікуваною названо і гру Челли Діма. В іншій рецензії високо оцінювалася гра Дж. Калборяну в ролі Гамлета, а чернівчан називали такими, що удостоїлися гри відомої трупи (D.I., 1942, 21 ian.; Bivolaru, 1942, 23 ian.).

23 січня 1942 р. до міста прибула трупа Національного театру з Ясс. тож у місті розраховували, що багатий репертуар Бухарестського театру не знизить вражень від вистав акторів з Ясс. Фактичною рекламою театру послужила згадка імен К. Рамадон, Т. Ґіцеску, К. Сави, Н. Мейку, Т. Шуби та ін. Виставу Національного театру з Ясс віднесли до категорії контрпропаган- дистських, оскільки це були «Два сержанти» К. Ротті та Аубіґне, яку давали також 27 і 29 січня, тоді як 24 і 28 січня мала йти «Катехити з Гумулешть», а 26 січня - «Моменти» І. Л. Караджале. Перші враження від вистави 23 січня були викладені у рецензії, одразу відзначивши роботу художника Ф. Кіріа- кова. Саму п'єсу характеризували як мелодраму з гострими ситуаціями та щасливим завершенням. Високу оцінку отримала гра К. Рамадона, яка захоплювала глядача, адже драматичні сцени тут переривалися комічними ситуаціями. Відзначено складну роль, які виконувала А. Лунческу та загалом гарний акторський ансамбль (D.I., 1942, 22 ian.; D.I., 1942, 26 ian.).

10 і 15 лютого 1942 р. в театрі давали «Аврам Янку» Л. Блаґи у виконанні акторів Національного театру з м. Клуж. Цей візит також називали засобом, який мав задовольнити глядача та внести ідею консолідації в буття румунського етносу, стати свідченням «духовного єднання румунів». Правда до духовного єднання тут долучався і політичний компонент, оскільки акторів з Клужу у чернівецькій газеті називали братами за ситуацією, маючи на увазі втрату північно-західної частини Трансільванії у серпні 1940 р. і перебування цього театру в Тімішоарі. Тож і сама вистава вважалася символом звільнення з рабства (I.D., 1942, 11 feb.). Вистава знайшла схвальну оцінку місцевого критика. який відзначив і акторів Н. Сіретяну, Н. Думітріу, Дж. Ауреліана, С. Мунтяну (Neo, 1942).

Ряд глядачів доволі емоційно сприйняли саму виставу, чим, очевидно, пояснюється поява ще кількох рецензій. Так, І. Р. Томояґа дав високу оцінку ролі Л. Блаґи в румунській культурі та охарактеризував саму п'єсу, порівнявши її з «Гамлетом». Ним було відзначено високо І. Тилвана, як актора, що відповідав високій ролі, а також вказано на відповідну гру маестро і роботу інших акторів - С. Мунтяну, М. Балабана, Н. Сіретяну, В. Потороаке, Н. Думітріу, Дж. Ауреліана. Правда з цієї рецензії зрозуміло, що вистава давалася, перш за все, для румунів м. Чернівці. К. Біволару вдався до порівняння вистави з розмовою з історією, посилаючись і на відчуття самого І. Тилвана. Цей автор дав інтерв'ю з актором, щоб продемонструвати історію самої вистави, а також подати зізнання актора, в тому, що роль Аврама Янку виявилася для нього однією із значимих (Tomoiaga, 1942; Bivolaru, 1942, 15 feb.).

26 лютого до міста прибула Румунська опера з Бухаресту, яка представила «Ріґолетто» Дж. Верді у супроводі симфонічного оркестру армії під керівництвом Ж. Бобеску, а 27 лютого - «Севільського цирюльника» Россіні. Як зазначалося у повідомленні газети квитки на виставу були розкуплені повністю. Автору замітки залишалося тільки зауважити, що чернівчанам не дали змогу поки побачити «Травіату», «Паяців», «Аїду» та інші опери (L. D., 1942, 27 febr.).

Тим не менше Румунська опера справила враження на глядачів. К. Бі- волару писав про успіх вистав, говорячи про залу театру під час вистави як «ансамбль гармонії». Ролі Спарафуччіо та Дона Базіліо, виконані Н. Секеряну названо такими, що задовольняють глядача, а самого актора, таким, що живе у ролі. Згадав критик також імена інших акторів - Т. Спетару, М. Снежіна, Т. Ненеску та інших, без яких неможливою була б гра Н. Секеряну (Logofatu, 1942; Bivolaru, 1942, 2 Martie).

Крім згаданих вище з 14 по 25 лютого 1942 р. у Губернаторстві Буковини мали перебувати актори театру «Munca si lumina», у зв'язку з чим представників адміністрації на місцях просили надавати допомогу акторам (Держархів Чернівецької обл., ф. 19, оп. 5, спр. 23, арк. 28). У березні 1942 р. вдруге до міста прибули актори Національного театру з Бухаресту. Цього разу було дано комедію М. Сорбу «Страждання помідора», виставу, що відображала почуття, несла в собі романтизм. Інша комедія належала Т. Муша- теску «Титанік вальс». Серед акторів цієї трупи були О. Бредеску, К. Ґеорґіу, М. Думітреску та інші. У цей приїзд актори затримувалися в місті з 8 до 15 березня, тоді як 24 березня в театрі давав виставу «Бінг...Бінг мелодія» театр «Alhambra», а 27 березня мала йти «Папа Лебоннард» з Мішу Фотіно (Bivolaru, 1942, 12 martie; Spectacole, 1942, 5 martie).

Слідом за театром з Бухаресту прибув і театр з Ясс, актори якого привезли три прем'єрні вистави. Серед них «Норовлива», комедія на 5 актів за В. Шекспіром, «Веселі дні після війни», комедія на три акти М. Садовяну за Лабішем, драма Л. Блаґи на 3 акти «Хрестовий похід дітей». У зв'язку з даним візитом в черговий раз піднімалося питання про відкриття театру в 304

Чернівцях та відзначали наявність розпорядження маршала І. Антонеску щодо відновлення діяльності театру. Правда мова йшла про гастролюючі трупи інших румунських театрів разом із згадкою про вдалу постановку театру з Ясс «Два сержанти» (Turneul, 1942, 9 april.; Turneul, 1942, 13 april.).

З нагоди показу «Норовливої» Д. Луца писав про відновлення давньої культурної традиції та порівнював виставу з п'єсою Мольєра «Вчена жінка», наголошуючи на різному змісті двох п'єс та називаючи першу легкою комедією. Виклад змісту вистави було поєднано зі згадкою про акторів-виконав- ців, зокрема М. Бачу переконливу в ролі Катерини, А. Ґіцеску, який вміло передав образ Петруккіо. Цього актора критик згадував і у зв'язку з епілогом, сповненим гумору, спрямованого проти жінок. Давав Д. Луца оцінку акторам - П. Попеску, Д. Гаджак, Р. Іонашку, К. Кадескі, К. Стенеску, Е. Про- топопеску, Дж. Поповіч, Н. Шуба, Т. Думітреску, І. Ласкер та ін. (Luta, 1942, 15 april.). Саме для цієї трупи передбачали отримання продовольства на місці перебування, то ж і у Чернівцях 50 акторів, технічних та адміністративних працівників мали отримати цукор з розрахунку 1 кг на особу (Держархів Чернівецької обл., ф. р. 307, оп. 1, спр. 2781, арк. 2). У квітні 1942 р. до адміністрації Губернаторства Буковини надійшло прохання актора В. Брезяну надати йому залу Національного театру в Чернівцях для виступу у ході ювілейного турне Румунією. Актор відзначав 30-ліття своєї діяльності на сцені виставою «Екстемпоральний». Прохання було направлене до адміністрації з причини існування домовленості між Синдикатом драматичних акторів Бухаресту та примарією Чернівців про відмову від надання під приватні драматичні заходи приміщення Національного театру. Згоду на використання приміщення театру К. Калотеску видав, виходячи з прохання, на 5 травня 1942 р. (Держархів Чернівецької обл., ф. р. 307, оп. 1, спр. 2784, арк. 2,3).

Однак у країні була налагоджена система використання театру з пропагандистською метою. Діяльність театральної трупи «Munca si lumina» передбачало чітко розписаний графік вистав і переміщень трупи. Так, із Белць поїздом вона мала прибути 11 квітня 1942 р. на станцію Бурдужень, а звідси надвечір 13 квітня - до Ватра-Дорней. Звідти актори вирушали на Ким- пулунґ, де мали бути 16 квітня 1942 р. 18 квітня вони поїздом виїжджали до м. Редеуць, куди мали прибути найпізніше о 5-й вечора, щоб о 8-й дати виставу. 20 квітня вранці трупа виїжджала на м. Сторожинець, щоб там о 3-й дня дати денну виставу. Вранці 22 квітня зі Сторожинця трупа їхала до Чернівців, де мала бути до полудня. 27 квітня турне продовжувало свій шлях з Чернівців до Хотина, але вже не поїздом, а автобусом «Румунських залізниць», яким 28 чи 29 квітня поверталися до Чернівців.

У репертуарі турне були «Зять Гаджі Петку», «Калачики на вікні» та «Сарсаіла і Нікіперча». З усіх білетів, окрім додаткових, брали плату в 2 леї на користь пенсій для акторів. Також знімалися суми у 2 леї з білетів вартістю 300-30 лей та 1 лея з білетів 10-20 лей. Розвішування афіш покладалося на примарії міст, де відбувалися вистави. У Ватра-Дорней вистава мала проходити в залі примарії 15 квітня, 16 та 17 квітня три вистави мали дати в Кимпулунзі у залі ліцею, 18 і 18 квітня три вистави давалися в залі Німецького дому в Редеуць, 22-25 квітня 6 вистав мали відіграти у Чернівцях, 26-27 квітня три вистави давалися у Хотині (Держархів Чернівецької обл., ф. р. 307, оп. 1, спр. 2916, арк. 1-4; Turnee, 1942, 15 apr.). Роль такого турне відзначали у піднесенні культури в повітах краю, у донесенні до селян румунської культури (Luta, 1942, 24 april.).

Приїзд у квітні трупи «Munca si lumina» супроводжувалося також вирішенням питання забезпечення акторів товарами першої необхідності. Так, на трупу у 22 особи мали виділити 220 кг цукру, 44 кг олії, 220 кг вина, 44 кг мила для прання. У травні 1942 р. до міста прибувала трупа з 15 осіб та комедією «Муха», що встановлювало інші норми продажу акторам товарів: 150 кг цукру, 30 кг олії, 45 кг мила для прання та 7 кг туалетного мила (Держархів Чернівецької обл., ф. р. 307, оп. 1, спр. 2782, арк. 3,6,7).

Правда, попри відсутність власної трупи у 1942 р. не означала, що однаково будуть приймати всі трупи. Зокрема, у травні 1942 р. обговорювалося питання про виступ у Чернівцях з виставою «За Батьківщину» трупи І. Теодору. Вистава мала патріотичний сюжет, але це, як і наявність прохання про підтримку з міністерства, не стало підставою для рішення адміністрації Губернаторства Буковини про підтримку трупи. Причина полягала в тому, що І. Теодору знали як трупу, яка оголошувала про виставу, продавала квитки, а потім відмовлялася від виступу. Також в ній практикували продаж почесних місць за 1-5 тис. леїв (Держархів Чернівецької обл., ф. р. 307, оп. 1, спр. 2821, арк. 3,4,6). При цьому згадана трупа мала більш достойних конкурентів, адже 5 червня Національний театр з Бухареста мав представити в Чернівцях «Фауста». Трупою керував Джордже Врака (Держархів Чернівецької обл., ф. р. 307, оп. 1, спр. 2920, арк. 1).

Хоча виступи приїжджих труп і були до деякої міри впорядковані, все ж існувала потреба регулювання руху акторських груп. Можливо з цієї причини колишній актор Національного театру в Чернівцях І. Економу просив про дозвіл на заснування театральної аґенції. З боку адміністрації особливих заперечень не зустрічалося (Держархів Чернівецької обл., ф. р. 307, оп. 1, спр. 3366, арк. 2,4). Проводилися вистави і з релігійним змістом. Так, 29 та 30 червня у приміщенні Національного театру Місіонерський театр Патронажної ради давав виставу «Хресна дорога» за п'єсою у 5 актах І. Фру- мушань. Проте вже 11 липня в театрі йшла вистава трупи «Carabus» «Має тато сина». Свою пробу на сцені робили й учні Чернівецької консерваторії. Так, 1 серпня 1942 р. в театрі давалася вистава З. Бирсана «Що творить день» з Е. Попеску-Бирлад, Ф. Скурту, Е. Попеску, Е. Попа, М. Нуцу, Д. Попа та ін. Прибуток з вистави йшов на користь поранених зі шпиталю Z.L. 179 під керівництвом капітана І. Ґіки (Spectacole, 1942, 27 iun.; Reprezentatie, 1942).

На додачу до вистав з'явилися кілька публікацій з історії румунського театру на Буковині К. Даміана. А саме приміщення Національного театру використовувалося також для проведення концертів, публічних виступів, конгресів, як конгрес православних священиків у вересні 1942 р., фестивалі під покровительством дружини маршала І. Антонеску Марії, виступи відомих акторів, як, наприклад, тенора Т. Скіпа (Damian, 1942; Festival, 1942, 12 noiembr.; L.D., 1942, 30 noiembr.).

Приїзд труп з інших міст вочевидь не зовсім задовольняв адміністрацію Губернаторства Буковини, тож у вересні 1942 р. велася робота зі створення власної трупи. У зв'язку з цим через службу пропаганди губернаторства примарію Чернівців просили про виділення квартир для акторського складу. Загалом просили про 40 квартир, які примарія виділяла у будинках по вулицях Влегуце, Л. Брябан, Т. Майореску, А. Міцкевича, Кузе-Воде, Н. Йорґи, Д. Ксенопола, 11 Листопада, Василька, Романа, Петровіча, М. Когелнічану та площі Ґіка Воде. Квартири були частково умебльовані, а при потребі їх можна було додатково обставити меблями (Держархів Чернівецької обл., ф. р. 307, оп. 1, спр. 2785, арк. 1,3,4,7). Однак вже до кінця 1942 р. питання з акторською трупою виглядало вирішеним остаточно і не на користь останньої.

У листопаді 1942 р. у Службі пропаганди змушені були констатувати неможливість створення трупи в межах сезону 1942-1943 р., що було результатом неможливості відкрити кредит для такої мети. Таким чином, питання полягало у отриманні субвенції, про яку могли говорити лише біля 1 квітня 1943 р. Не заперечуючи при цьому можливості відвідання Буковини мандрівними трупами, керівництво Служби пропаганди просило перекласти частину витрат, зокрема оплату проїзду поїздом на Міністерство національної пропаганди, дотримуватися прийнятного репертуару (Держархів Чернівецької обл., ф. р. 307, оп. 1, спр. 2808, арк. 2, 3, 4).

З 7 серпня по 18 вересня 1942 р. відбувалося турне групи акторів з Міністерства національної пропаганди Буковиною, Бессарабією, Трансніст- рією. Трупа складалася з 20 осіб, керувалася Чезаре Діма та представляла виставу Делавранчі «Захід сонця». Окрім вистави в програмі були також пісні В. Александрі, декламація та інструментальна музика. За програмою трупа мала перебувати на Буковині з 29 серпня по 10 вересня. Щоправда, по ходу турне робилися корективи. Найвдалішими виступи вважалися у м. Ґура-Гуморі, Кимполунзі, Ватра-Дорней, Сучаві, адже звіти з місць однаково високо характеризували результати роботи акторів. У звіті відділу пропаганди відзначали гарний прийом акторів і висловлювали бажання бачити подібні виступи частіше (Держархів Чернівецької обл., ф. р. 307, оп. 1, спр. 2820, арк. 3,22-25, 26).

Останнє цілком логічно поєднувалося з діями Служби преси, пропаганди і цензури у січні 1942 р. Саме тоді було розгорнуто програму відновлення через Фундацію «Король Мігай І» сільських Будинків культури. Вони мали виступати тими закладами, які виконували роль посередника у донесенні румунської культури до мешканців Губернаторства Буковини. Зали відновлених Будинків культури передбачалося використовувати для проведення спектаклів (Держархів Чернівецької обл., ф. 19, оп. 5, спр. 23, арк. 49).

Тим часом у краї у вересні 1942 р. театр з Серіндар дав вистави «Ковбасник Коломбо» та «Людина, що посміхається», трупа театру «Alhambra» - «Продавця птахів», у жовтні театр комедії давав «Маркізові сини» (Bucovina, 1942, 9 sept.; Teatrul National, 1942, 1 oct.). Ближче до завершення 1942 р. зі спробою гастролювати на Буковині виступив театр Наталіци Павелеску. Нею планувалося представити виставу «Пригода на маскараді» Л. Ленца, яку збиралися зіграти 30 листопада 1942 р. у м. Хотині, а з 1по 6 грудня - у Новоселиці, Чернівцях, Редеуць, Кимпулунґу, Ватра-Дорней, Сучаві. У виставі задіяли 6 акторів, включно з Н. Павелеску та 4 технічні працівники. Що відрізняло прийняття рішення з дозволу на проведення вистави, це засудження її. Зокрема К. Редулеску- Лівезі вважав вистави Н. Павелеску фривольними, невідповідними моменту, а акторів - з низьким рівнем, що давало підстави відмовити у виступі з виставою на території Губернаторства Буковини. Проте, хоча 6 листопада мала місце офіційна відмова, все ж зусилля Н. Павелеску дали змогу їй добитися дозволу, який 18 листопада підписав В. Н. Флореску (Держархів Чернівецької обл., ф. р. 307, оп. 1, спр. 2362, арк. 3, 5, 6, 10, 11).

Таким чином, у листопаді 26 ішов «Авар», а 28 - «Танок мільйонів» у виконанні трупи театру «Alhambra», а вже 2 грудня давалася вистава з турне театру «Наталіца Павелеску». Ближче до Різдва 1942 р. мали місце концерти і 19 та 20 грудня давалися дві денні та дві вечірні вистави «Вечір Тенасе» (Teatrul National, 1942, 26 noiembr.). Саме у грудні в газеті «Bucovina» пройшла інформація про театральну пересувну трупу при Міністерстві праці «Munca si Lumina», завданням якої було посилення пропагандистської діяльності та яка мала дати 40-50 вистав на Буковині в період з 15 грудня 1942 по 1 лютого 1943 р. В репертуарі була «Бурхлива ніч» І. Караджале, «Карнавал», «Панна Настасія» Ґ. Замфіреску, вистави Ґ. Орсакі, Т. Мушатеску, С. Теляжен, П. Ґусті, А. Герца, В. І. Попа, Судерманна, Кадельбурґа. Поруч з ними мали місце в репертуарі вистави для вояків, учнів та дітей, поранених (Caravanele, 1942). Доречно згадати, що саме 18 грудня відбувся публічний виступ інспектора мистецтв Ш. Павалеску «Театр на Буковині» (Teatrul in Bucovina, 1942). Також у грудні любителі театру знаходилися під враженнями від гри І. Дачіана з театру «Alhambra» та вистав «Продавець птахів» і «Сирота Джонатан», яку належним чином оцінив і критик (Porumbita, 1942).

Не зовсім рівномірним у театральному житті Чернівців виявився 1943 р., безумовно в театрі йшли вистави, але значно рідше і в проміжках між ними чернівчани знайомилися з мистецтвом кінематографу чи музичним мистецтвом. З вистав початку року слід назвати «Корсара» Дж. Врака, який ішов 17 січня та «Стребунеску і компанія» (21 січня) (Teatrul National, 1942, 15 ian.). На 23 січня 1943 р. був запланований виступ солістів Румунської опери Л. Діма та В. Кічідяну (Bucovina, 1943, 19 ian.). 26 січня на 20.30 год. був призначений концерт симфонічного оркестру армії, а у четвер 28 січня та п'ятницю 29 січня давали комічну оперу «Ніч святого Ґеорґія» (Turneul orchestrei, 1943). Виставу давали в пам'ять про буковинського композитора Тудора кавалера де Флондора представники Консерваторії. На той час ложа першого поверху на 5 осіб коштувала 1200 лей, ложа партеру - 800 лей, крісло в партері - 200 лей, місце на галереї - 40 лей. Музику виконував оркестр 8 стрілецького полку, пісні - хори митрополичий та залізничників під керівництвом П. Фрунза, балет був під керівництвом А. Штефуряк.

До річниці «Малого об'єднання» 24 січня 1943 р. в приміщенні Національного театру було дано мистецький фестиваль під покровительством губернатора генерала К. Калотеску. Також було проведено заходи і для поранених у Чернівцях та Львові (Inaltatoare manifestatii, 1943). Попри складне становище для румунських військ на фронті на 10 лютого призначили виставу «Чортова жінка» з Танті Коча, а 19 і 20 лютого трупа «Alhambra» мала дати 4 вистави «Граф Люксембург», тоді як 21 лютого мала йти «Лукреція Борджіа» трупи М. Войкулеску. Для наступних вистав було розроблено графік, згідно якого: 3 березня Театр релігії давав «Інферно», 7 березня - трупа Манолеску презентувала виставу «Тато», 13 березня була трупа Булфінскі з «Отелло», 19 березня - Патріотичний театр з «Душами у борні», 20 березня мали бути дві вистави від кампанії «Munca si Lumina» «Стій, стріляю!», 21 березня - турне Е. Загарії з «Jocalorie», 22 березня Національний театр з Ясс давав виставу «Там...далеко», 24 і 25 березня ним представлялася вистава «Людина з Мартоажа» 27 березня І. Васілеску з музичною комедією «Джоконда-Палас», 31 березня Румунська опера представляла денну і вечірню вистави «Будинок з трьома дівчатами». Перша половина квітня була представлена: 1 квітня театром з Серіндар з виставою «Нероба», 10 квітня - «Напасть», 11 квітня - турне Кипріан - з «Кур'єром з Ліона», 17 та 18 квітня мали дати дві денні та дві вечірні вистави «Вперед, Тенасе». У травні були заплановані вистави «Нашого театру» «Скандал» та театру комедії «Зернятко» (Teatrul National, 1943, 11 febr.; Teatrul National, 1943, 13 febr.; Teatrul National, 1943, 17 febr.; Teatrul National, 1943, 19 mart.; Teatrul National, 1943, 18 mart.). 25 лютого у театрі під керівництвом професора Консерваторії музики і драматичного мистецтва М. Гойніка учні представили музичну програму (Lianu, 1943).

14 березня у театрі пройшов вечір для поранених, де виступали акробати Ірина та Васіле Попеску, співала І. Раду, виступав цимбаліст Ч. Джамбасу. Запланований приїзд акторів Національного театру з Ясс давав можливість побачити вистави мешканцям Чернівців, Редеуць, Сучави та Дорогоя по черзі, починаючи з 23 березня 1943 р., коли представлялася вистава за п'єсою М. Штефенеску «Там... далеко» з актором К. Рамаданом. Виставу давала трупа театру під керівництвом А. Майкана, яка відвідувала Трансністрію, Буковину і Бессарабію. У відгуках на виставу відзначали високу якість акторського складу, зокрема і К. Рамадана та акторів Л. Ласкара, Н. Вемеш, Іонеску-Сіон, Р. Думітріу, С. Бенеску, А. Дорнеску, визнавали роль самого А. Майкана, відомого в Румунії своєю діяльністю на бухарестській сцені та директора театру Д. Іона (Un mare festival, 1943; Turneul, 1943, 12 mart.; Mare spectacol, 1943). Щоправда, для пропагандистської діяльності все ж старалися залучати не театр, а кінематографію чи заклади масової культури (Ion Ig., 1943; Un an, 1943).

23 травня 1943 р. актори театру-мюзиклу «Carabus» виступали перед пораненими у шпиталі Z.L.179, де демонстрували гуморески, італійські пісні, гумористичні румунські пісні. Л. Будеску у партнерстві з Ц. Петреску та К. Доду зіграла сценку з «Сомнабули». На завершення оркестр трупи під орудою Патрікі зіграв пісні національні та героїчного змісту (Manta, 1943, 26 mai).

На початку липня 1943 р. було зроблено підсумок щодо театрального життя у Чернівцях в умовах війни, що в першу чергу пов'язувалося з рішенням про проведення ремонту в театрі. За допомогу у цій справі дякували примару міста Д. Ґалешу. На той час безпосередньо театром займався помічник примара майор Попп. Діяльність театру мала різні ступені активності. Принаймні до кінця 1941 р. артистами на гастролях були здійснені три вистави. Причиною було залишення театру в непридатному стані після радянського відступу: була здерта завіса, розтягнено декорації і матеріали, залишено систему обігріву в непридатному стані.

Вже стосовно 1942 р. звітували про 42 виступи приїжджих труп, 2 місцевих, 3 шкільних, 3 солдатських, 15 робітничих, 12 доброчинних, 3 пропагандистських вистави, 8 просвітницьких виступів, 8 концертів та 4 хорових конкурси, 10 мистецьких фестивалів та ін. Стосовно пройденого часу у 1943 р. називали 29 театральних вистав, 4 місцевих вистави, 3 шкільних представлення, 14 робітничих виступів, 1 військовий, 3 доброчинних, 2 пропагандистських, 12 просвітницьких виступів, 5 концертів, 5 хорових конкурсів, 8 мистецьких фестивалів. З цього називали проведення 200 спектаклів зіграних на сцені театру за звітний час. Загалом подібну діяльність оцінювали як національно- патріотичну. Проте на той період склалася ситуація, за якої театр потребував ремонту, зокрема в частині обігріву, освітлення, меблів залу, покрівлі. Оскільки ремонтні роботи розпочинали негайно, то до 15 вересня мали намір відновити в ньому діяльність (Repararea, 1943; I.Ig., 1943, 4 iul.).

Проте візити труп на гастролях продовжували тривати і наприкінці липня на Буковину завітала трупа Національного театру з Ясс з виставою «Пані Кіріца у провінції». У її складі були М. Ґеорґіу, К. Сава, К. Протопопеску, Р. Іонашку, Н. Шубе, Т. Ґіцеску та ін. (Artistii, 1943). Наприкінці літа 1943 р. в турне по Буковині прибули актори Національного театру з Бухаресту з виставою за п'єсою М. Галбе «Юність». Цей візит був цікавим для потенційних глядачів тим, що серед акторів був відомий за чернівецькою сценою Н. Матей, актори С. Мушатеску, Дж. Мусчеляну, І. Миссір, І. Крецою та ін. (Turneul, 1943, 1 sept.).

Після того як Губернію Буковина очолив корпусний генерал К. Дра- ґаліна було піднято питання про створення під егідою організації «Munca si Rumina» робітничого театру. Саме йому збиралися передати в користування приміщення Національного театру в Чернівцях до отримання власного приміщення. Керівництво театром доручили актору К. Крістелю, який набрав до театру переважно професійних акторів. Стосовно репертуару відзначали, що він задовольнить будь-якого глядача, але основне його призначення полягало все ж у піднесенні культурного рівня робітників. Виходячи з цього, обіцяли більшу частину п'єс брати з румунської літератури, але, імовірно зважаючи на період, також визнавали, що вони мають носити героїчний, національний та виховний характер (Ignatescu, 1943).

Наприкінці вересня надійшло повідомлення про відкриття театру після завершення ремонтних робіт. Урочисте відкриття театру призначили на 26 вересня виставами театру «Alhambra» денною - «Король вальсу» та вечірньою - «Ґейша». На 2 жовтня була призначена вистав з турне Л. Стурза- Баландра «Мама» за Е. Золя, а на 3 жовтня «Вітамін М» з Тіміке, Фотіно, С. Думітреску та ін.13 жовтня трупа театру «Carabus» мала дати «Вілла ілюзій», тоді як 17 жовтня йшов «Пансіон кохання» з Р. Беліґан, М. Анджелеску, Н. П'ячентіні. На 22 жовтня Румунська опера давала в театрі «Кармен» (Biv. C., 1943). На 29 жовтня було призначено відкриття виставою «Світанок» театру «Munca si Lumina» в Чернівцях. Ця ж вистава давалася 30 жовтня в денному показі для військових, а 31 жовтня в денному показі для школярів. У неділю 14 листопада призначили виставу «Не винен» з І. Манолеску, а 27 листопада театр Марії Філофі давав «Хлопця». В проміжку між виставами мали місце публічні виступи, а також 21 листопада під патронатом митрополита Буковини Тіта, дружини генерала К. Драґаліни Елізи, генерала Д. Карланца в Національному театрі відбувся благодійний концерт на користь муніципальної патронажної ради. Пройшов він у форматі концерту, але однією зі складових стало виконання ученицями жіночого комерційного ліцею під керівництвом директора Джеорджеску переробленої дружиною капітана Неґру сцени з вистави М. Садовяну «Чудова діброва». З 24 по 28 листопада в Національному театрі давалася вистава театру «Munca si Lumina» «Маґда» Судерманна, з яких 27 листопада призначалася безкоштовно для вояків, а 28 - для школярів за зниженими цінами. Увечері 28 листопада в Національному театрі відбувався фестиваль румунської поезії, танцю і пісні, участь в якому мали взяти представники з усієї Буковини (Teatrul National, 1943, 29 oct.; Teatrul National, 1943, 13 noiem.; Teatrul National, 1943, 19 noiem.; Festival, 1943, 26 noiem.; Cernauteanu, 1943; Teatrul National, 1943, 20 noiem.; Poezie, 1943).

Вистави використовували для певної виховної мети чи виконання благочинних дій. Так, святкування 25 річниці приєднання Ардялу перетворилося у маніфестацію, в якій використали можливості краю. Дещо раніше, наприкінці листопада 1943 р. студенти-трансільванці з Політехники «Ґ. Асакі» дали виставу «Творить день» З. Бирсана (Studentii ardeleni, 1943). З метою збору коштів на користь «Дарунку солдату» 6 грудня влаштували для дітей. Правда акторами тут виступили учні жіночого комерційного ліцею, які виконували пісні, декламували, виконали сцену «Чудової діброви». Фактично захід було приурочено до дня Св. Николая (Spectacol, 1943, 5 dec.).

На наступні місяці було визначено порядок залучення приміщення Національного театру. Зокрема, 13 та 14 грудня театр «Алґамбра» давав «Веселу вдову». 18 та 19 грудня у денній та вечірній виставах театру Джоконда-Ворілеску йшла «Джокондітта», а 25 і 26 грудня Компанія «Alhambra» пропонувала глядачам «Більше не п'ю» з Р. Багґов. 19 грудня 1943 р. актори театру «Джоконда» виступали перед пораненими в шпиталі Z.I.179 (Manta, 1943, 22 dec.).

У суботу 1 та неділю 2 січня 1944 р. у денних (16.00) та вечірніх (20.00) виставах трупа Компанії «Carabus» збиралася представити «Терплячий Тенасе» (Teatrul National, 1943, 11 dec.; Teatrul National, 1944, 1 ian.). Крім того, актори Компанії «Carabus» 2 січня 1944 р. о 12 годині виступили у Чернівецькому шпиталі Z.I.179. Зокрема, у заході брали участь Трестіан, Де- метреску, Антонеску, Зізі Шербан. М. Дохи спільно з Папертом та Філіповим виконала танець, а поранені гарно приймали також виступ самого К. Тенасе в ролі К. Колумба. Мало місце виконання арделянських пісень Д. Шербенеску, що фактично використали у якості пропагандистського заходу та інших мелодій (Mantu, 1944).

На середину січня 1944 р. припала прем'єра (14 січня) та демонстрація нової вистави чернівецького театру «Munca si Lumina» «Люди на крижині» В. Вернера, яку давали у денній та вечірній виставах 15 та 16 січня (Spectacole, 1944, 9 ian.). На 23 січня 1944 р. у денній та вечірній виставах театр комедії пропонував «Топази» з Васіліу-Бирліє 29 та 30 січня виставу давав театр «Music-Hall», тоді як 5 і 6 лютого театр «Gioconda» представляв «Жінки... жінки...жінки...». Вистави здебільшого відбувалися у суботу та неділю, проте у вівторок 15 лютого 1944 р. планувалася вистава Кампанії «Carabus» «В добрий час» із Васілаке у денному та вечірньому показі (Spectacole, 1944, 21 ian.). Мали місце у даний період і виступи з доповідями, які проводили в приміщенні театру.

У березні 1944 р. також планували мистецькі заходи у Чернівцях. Зокрема, під патронатом генерал-губернатора Буковини корпусного генерала К. Драґаліни 19 березня у театрі мав відбутися вечір буковинського села, де представляли румунський буковинський танець, пісню, одяг за участю Дому культури Путни, груп старих з Фретеуць Ноуій, Тереблечі, трембітарів, гравців на флоярі та інших груп. Проте більш важливим слід вважати приїзд трупи з Ясс, яку очолював А. Ґіцеску. Тоді приїзд трупи планувався на 11 березня і очікували вистави за п'єсою у віршах відомого буковинцям своєю політичною діяльністю у складі Ліґи націонал-християнського захисту Ґ. Кузи «Стрілець Штефана». Оскільки п'єса була присв'ячена історичним подіям 1476 р., то збиралися її давати спершу у денній виставі для учнів шкіл (Sub patronajul, 1944; Turneul, 1944, 10 mart.). Оскільки це була доволі помітна за найближчий проміжок часу прем'єра, яку було організовано регіональною організацією «Культурної фундації «Regele Mihai І»», до того ж з участю і автора, і генерал-губернатора Буковини, то відгук на виставу з'явився у пресі. Сам автор, Ґ. Куза у вступному слові перед вечірньою виставою висловив вдячність генерал-губернатору К. Драґаліна за надану можливість представити постановку та згадав про латинську поговірку, яку ця ви-става заперечувала «Серед зброї музи мовчать». Далі було представлено сам твір, який у 3 актах розповідав про життя воєводи Штефана та про кохання на тлі подій 1476 р. дівчини Гавіліни і юнака Деніле. Так, В. Ґросаріу відзначав щиру гру В. Беленеску, яка виконувала роль Гавіліни, гарний прийом гри акторки Ніколау в ролі Анікей. відзначено гру інших акторів трупи Д. Годжіає, Поповіча, В. Вардуке, Ґросаріу, Думітреску. Автор рецензії висловлював сподівання і на подальші зустрічі з буковинськими глядачами (Grosariu, 1944).

Іншою була ситуація з трупою Чернівецького обласного театру. У 1944 р. актори Чернівецького театру працювали у складі фронтової бригади, тоді як трупа перебувала на Ставропольщині, де театр мав значний успіх. 22 вересня 1944 р. театр під керівництвом В. Василька повернувся до Чернівців та 4 листопада відкрив сезон виставою О. Копиленка «Чому не гаснуть зорі» (Сулятицький, 1987, 31-32). До цього часу помітну роботу у збереженні приміщення театру здійснив І. Дудич, який з квітня 1944 р. перебував у місті та організовував театральні концерти за участю С. Дубіневича, І. Спинула, І. Скуратової, А. Лисянської-Дудич (Сулятицький, 2004, 49). Повернувся до складу трупи і Т. Рідуш, як і більшість акторів довоєнної трупи.

Однак ряд акторів, які перейшли з самодіяльного театру у 1940-х роках зазнали репресій. Так, було заарештовано та відправлено на заслання І. Дуди- ча, слідом за яким заарештували акторів К. Кудринського, І. Дубіневича, піаністку О. Тимінську (Масан, с. 152-153). Арештовано було також В. Дячука, А. Довганчука, Г. Колянко (Сулятицький, 2004, 49).

Висновки

Таким чином, в умовах німецько-радянської війни театр залишався важливою складовою культурного простору Чернівців, засобом виховання громадян. Попри відновлення Національного театру у місті та краї мали місце виступи театральних труп з різних міст Румунії, переважно Бухаресту та Ясс. У репертуарі театрів були як класика світової та румунської драматургії, так і вистави на історичну, патріотичну тематику. Перед театром ставилося завдання усунення розриву 1940-1941 рр. у культурних зв'язках. Часом театральні заходи несли пропагандистське навантаження, що вважалося прийнятним в умовах війни. Мала місце практика театральних турне містами Буковини та Північної Бессарабії, що мало місце у 1942-1943 рр. В умовах війни по-різному склалися долі румунських акторів та акторів Чернівецького українського обласного театру. Частина останніх була заарештована радянськими органами на початку німецько-радянської війни та у її завершальний період.

Список використаних джерел та літератури

Ботушанський, В. М. (ред). (2009). Чернівці: Історія і сучасність (Ювілейне видання до 600-річчя першої писемної згадки про місто): [кол. монографія]. Чернівці: Зелена Буковина, 586 с.

Державний архів Чернівецької області.

Масан, О. М. & Чеховський, І. Г. (1998). Чернівці: 1408-1998. Нариси з історії міста. Чернівці: Місто, 213 с.

Піддубний, І. (2018). Румунський театр на Буковині в період Другої світової війни. Вісник Центру буковинознавства: зб. наук. пр. наук.-дослід. Центру Буковинознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Т.2). Чернівці: Технодрук, 56-65.

Сулятицький, Т. (2004). Чернівецький український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської. Нарис історії. Чернівці: Золоті литаври, 212 с.