Особливості татарських набігів на українські землі під час Хотинської війни 1621 р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

Особливості татарських набігів на українські землі під час Хотинської війни 1621 р.

Яценюк Галина Миколаївна

канд. іст. наук, доцент, доцент кафедри історії України

Початок ХVІІ ст. для багатьох європейських держав характеризувався частими війнами та складними міжнародними відносинами, не винятком була і Річ Посполита. Для держави це один з досить складних етапів, який супроводжувався внутрішньої кризою, рокошом Зебдижовського, і проблемами зовнішьної політики, зокрема спробою Сигізмунда ІІІІ отримати московську корону [5. С. 24].

Окрім цього погіршились відносини Речі Посполитої з Османською імперією. На думку більшості дослідників основною причиною погіршення зовнішньополітичних відносин між двома країнами стали активні дії козаків на Чорному морі [8. С. 82-83]. Так, наприклад в донесенні венеціанського резидента в Стамбулі, яке датоване 9 січнем 1620 р. повідомлялось, що посол Г. Бетлен жаліється на напади «лісовчиків» та набіги козаків на османські володіння, в зв'язку з цим закликає султана напасти на Річ Посполиту [8. С. 82-83].

Представники уряду Речі Посполитої розуміли, що можлива велика війна, а тому радили королю створити три великі армії [5. С. 30]. Особливо це стало зрозуміло в квітні 1620 р, після зустрічі польського посла і турецького візиря. На цій зустрічі візир заявив послу, що напади козаків на османські володіння здійснюються з відома короля і гетьмана С. Жолкевського. Візир запропонував послу повернутись назад до Польщі оскільки він є ворогом султана, а тому не достойний бачити його обличчя. [8. С. 82-83]. Наступні зустрічі відбувались за схожим сценарієм.

Таким чином, на середину 1620 р. відносини між Річчю Посполитою і Туреччиною остаточно загострились, обом країнам було зрозуміло що війни не уникнути. У результаті спочатку відбулась битва під Цецорою (17 вересня 1620 - 7 жовтня 1620 р.), а згодом одна з найбільших битв між Османською імеперією та Річчю Посполитою, за участю українського козацтва - Хотинська (2-28 вересня 1 621 р.).

В результаті двох битв територія Валахії, Хотинщин та прилеглих регіонів, зокрема Волинь та Східна Галичина зазнали величезних руйнуваннь. Особливо гостро відчуло війну на собі мирне населення з боку Османської армії.

Згідно даних П. Саса «на прикінці травня, або на початку червня 1621 р. Молдавський госполар Александр Еліаш взяв на службу близько 2 тисяч татар», згодом до них доєдналось ще 5 тисяч. Об'єднане військо вирушило в сторону земель Речі Посполитої з розвідувальною метою [6. С. 62]. На думку П. Саса молдавські провідники по своєму розуміли розвідку, для них це була можливість грабунку та наживи, тому вони спрямували татар під Снятин (сучасна Івано-Франківська обл.), де відбувався великий ярмарок. Однак їм не вдалося взяти багато здобичі, оскільки місцеві жителі були попереджені про, те що наближаються татари. В результаті в полон потрапило досить мало людей, але татари захопили багато худоби [6. С. 62].

Окрім Снятина здійснювали напади татари й на інші землі Прикарпаття (сучасна Івано-Франківська обл.), оскільки вони розуміли, що захопивши таку частину Прикарпаття як Покуття, вони відкривали собі шлях вглиб Руського воєводства та Речі Посполитої.

В. Грабовецький в своїй праці наводить ряд даних згідно яких ми можемо дізнатись скільки сіл було знищено та скільки людей загинуло напередодні та в ході Хотинської війни: «за даними інвентаря Снятинського старостава до 1620 р. В Пільному Ясенові проживало 300 жителів, а після татарського нападу залишилось 7 чоловік. В селі Русові до татарського наступу було кілька десятків людей, а після - залишилось 8 чоловік. Село Глішків взагалі втратило всіх людей» [2. С. 305-306]. Загалом, як відомо з документів в 1621 р. татари пройшлись по Галицькій землі та знищили в Коломийському і Галицькому повітах 8 міст і містечок, а також в Галицькому старостві спалили 12 сіл: Ямницю, Тяжів, вікторів, Угринів, Козина, Дубівці, Хоростків, Більшівці, Черніїв, Хриплін, Хом'яківка, Королівське Поле. Також багато поселень будо знищено в Калуському та Снятинському староствах [2. С. 305-306]. В результаті набігів татари зруйнували Заболотів, спалили П'ядики, Войнилів, повністю розорили Галич, Вікно, Коршів [5. С. 94]. Фактично весь період Хотинської війни татари продовжували напади на українські села і міста, таким чином вони поповнювали свій провіант та перешкоджали постачанню продуктів та фуражу для української і польської армій.

Що ж стосується Хотина та його околиць то під час безпосердніх військових дій особливо постраждали купці при чому як від турецько-татарської армії так і від армії Речі Посполитої. Зокрема в праці М. Костіна знаходимо таку фразу: «Не знаю, чим завинили нещасні городяни з Хотина, бо деяких, що були найкращі, поляки вигнали з фортеці за стіни без жодної пощади» [3. С. 135]. 2 вересня татари ідучи вздовж Дністра в сторону Кам'янця по дорозі натрапили на купців з товаром, який призначався для армії Речі Посполитої та пастухів з худобою, пастухів і купців стартили, а товар і худобу забрали [10. С. 108].

Весь період війни турки і татари забирали в місцевого населення не тільки продукти, але й фураж для коней, таким чином фактично повністю спостушували господарство. Окрім того забирали в ясир людей. Така поведінка ворога спричинила агресію населення по відношенню до молдавських бояр, які підтримували турецькі війська під час війни. Люди захоплювати майно молдавських бояр, нищили власницькі документи, а щоб уникнути покарання тікали в ліс і гори де утворювали загони опришків [1. С. 50].

Татари здійснювали свої напади на навколишні території Хотинщини фактично 3 місяці. Здійснювались напади також і на Камянець-Подільський та його околиці звідки козаки отримували продукти, а також на Волинь. Один із найбліьших нападів на Вольнь татри здійснили 13-15 вересня 1621 р., Даний напад описаний в багатьох польсько-українських джерела. Досить детально він розкритий в статті Л. Сухих та В. Страшко. Автори на основі актових книг ЦДІКА України висвітлють хід на наслідки нападу татар, які не тільки грабували населення та брали ясир, а також знищували будинки, храми, палили цілі села: «Которые добра и сєла видилом спустошоные, попаленые и знищоные... за теперешнимъ вторгнєнємъ войскъ татарскихъ до Короны, которьіє... тьіє поганцы свежо учинили и помененые маетности, яко на инъных местъцах, где загоны пустили, такъ барзо сплюнъдровали и спустошили, же ледва в котором селе людей се што найдуєть, але шдъныхъ посечоно, постинано и розне помордовано, другихъ зъ жонами, з детьми и зо въсею маетностю в неволю поганъскую забрано, такъ же вси праве приселки, где чого не попалено, пустками зостали» [7. С. 128].

Таким чином, бачимо що особливістю татарських нападів на українські землі під час Хотинської війни було те, що ворог намагався не тільки пограбувати населення, але й перекрити шляхи постачання продовольства для армії Речі Посполитої та козаків.

Список використаних джерел

річ посполита імперія напад

1. Буковина історичний нарис /Ред кол. С. Костишин, В. Ботушанський, О. Добржанський, І. Макар, О. Масан, Л. Михалина. Чернівці: Зелена Буковина. 416 с.

2. Грабовецький В. Ілюстрована історія Прикарпаття. Т. 1. Івано-Франківськ: «Нова зоря», 2002. 432 с.

3. Кам'янецька Хроніка складена Агопом, доповнена і продовжена його рідним братом Аксентом: [Фрагменти] //Жовтень 1985. № 4. С. 95-105.

4. Паньків М. Топоніми, мікротопоніми, легенди як вияв етнокультурної пам'яті про татаро-турецькі набіги на Прикарпаття (XV-XVII ст.) //Карпати: людина, етнос, цивілізація. 2012. Вип. 4. С. 91-102.

5. Пилипенко В. Передчуття війни: польська антитурецька публіцистика напередодні Хотинської війни 1621 р. //Сіверянський літопис. 2013. № 2. С. 24-34.

6. Сас П. Шлях армії султана Османа ІІ до Хотина 1621 р. // Україна в Центрально-Східній Європі. 2014. Вип. 14. С. 56-70.

7. Сухих Л., Страшко В. Татарський напад на Волинь 13-15 вересня 1621 року (до 390-річчя Хотинської війни //Архіви України. 2011. № 5. С. 125-137.

8. Флоря Б. Османская империя и государства Центральной и Восточной Европы в первые годы тридцатилетней войны (до 1634 г.) //Османская империя и страны Центральной, Восточной и Юго-Западной Европы в ХVII в. Часть 1. М. 1998. С. 76-87.

9. Costin M. Letopiseful Jarii Moldovei de la Aaron- voda rncoace //Ureche G., Costin M, Neculce I. Letopiseful Jarii Moldovei...: Cronici / Ingr. textelor, glosar §i indici de T. Celac. Chisinau: Hyperion, 1990. P. 135-248.

10. Podhorodecki L. Chotin 1621. Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej Warszawa 1988. 180 s.

Размещено на Allbest.ru