Душпастирська та громадська діяльність О. Івана Терешкуна (1896-1946)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківська академія Івана Золотоустого

Науково-дослідний інститут історії Церкви

Душпастирська та громадська діяльність О. Івана Терешкуна (1896-1946)

Руслан Делятинський, кафедра соціально-гуманітарних дисциплін,

Андрея (Ольга) Маслій кафедра соціально -гуманітарних дисциплін,

Василь Гоголь, кафедра богослов'я

Івано-Франківськ

Анотація

У статті на основі аналізу джерел та історіографії висвітлено життєпис, душпастирську та громадську діяльність о. Івана Терешкуна, одного з представників греко-католицького духовенства Станиславівської єпархії. Встановлено, що Іван Терешкун (1896-1946) вже з юних років проявив себе активним учасником українського національного руху, адже у 1918-1919 рр. служив в УГА в чині підхорунжого. Згодом закінчив духовну семінарію в Станиславові, отримав свячення в неодруженому стані й поряд з душпастирською і катехитичною працею займався культурно-просвітницькою та громадською діяльністю, підтримував УНДО. У 1941 р. підтримав проголошення Акту відновлення Української держави, посвятив в с. Зубрець символічну могилу “Борцям за волю України”, увійшов до складу Української повітової делегатури в Бучачі (1941-1944). Вже з 1944р. органи НКДБ взяли його в “розробку” та готували до арешту, але у зв'язку із приєднанням до “Ініціативної групи по возз 'єднанню ГКЦ з РПЦ” не був арештований. Трагічно загинув 1 січня 1946р. З'ясовано додаткові обставини його смерті, що досі неоднозначно трактувалися в історіографії.

Ключові слова: підхорунжий Української Галицької Армії, духовна семінарія в Станиславові, священник-целебс, катехит, співробітник пароха, Українська повітова делегатура в Бучачі, “Ініціативна група по возз 'єднанню ГКЦ з РПЦ”, органи НКДБ.

Summary

PASTORAL AND PUBLIC ACTIVITIES OF FATHER IVAN TERESKUN (1896-1946)

Ruslan DELIATYNSKYI

Ivano-Frankivsk Academy Ivana Zolotoustoho,

Department of Social and Humanitarian Disciplines, Research Institute of Church History,

Ivano-Frankivsk,

Andreia (Olha) MASLII

Ivano-Frankivsk Academy Ivana Zolotoustoho,

Department of Social and Humanitarian Disciplines, Research Institute of Church History,

Ivano-Frankivsk, Vasyl GOGOL

Ivano-Frankivsk Academy Ivana Zolotoustoho,

Department of Theology,

Ivano-Frankivsk,

The article, based on the analysis of sources and historiography, highlights the biography, pastoral and social activities of Fr. Ivan Tereshkun, one of the representatives of the Greek Catholic clergy of the Stanislaviv Diocese. It has been established that Ivan Tereshkun (1896-1946) showed himself to be an active participant in the Ukrainian national movement from a young age, because in 1918-1919 he served in the UGA as a lieutenant. Later, he graduated from the theological seminary in Stanislaviv, received ordination while unmarried, and along with pastoral and catechetical work, engaged in cultural and educational and public activities, supported UNDO. In 1941, he supported the proclamation of the Act on the Restoration of the Ukrainian State, dedicated in the village Zubrets, the symbolic grave of “Fighters for the freedom of Ukraine”, became part of the Ukrainian district delegation in Buchach (1941-1944). As early as 1944, the NKGB authorities took him into “development” and prepared for arrest, but in connection with joining the “Initiative group for the reunification of the GCC with the Russian Orthodox Church ” he was not arrested. Tragically died on January 1, 1946. Additional circumstances of his death, which have so far been ambiguously interpreted in historiography, have been clarified.

Keywords: lieutenant of the Ukrainian Galician Army, theological seminary in Stanislaviv, priest- celebs, catechist, associate of the parish priest, Ukrainian district delegation in Buchach, “Initiative group for the reunification of the GCC with the Russian Orthodox Church”, bodies of the NKGB.

Актуальність та постановка проблеми

В сучасних реаліях російсько-української війни (2014-2023 рр.) та в контексті відзначення ювілею 80 -ліття створення Української Повстанської Армії (2022 р.) знову актуалізується проблема відношення УГКЦ, її ієрархії та духовенства до Української державності, національної ідеї, ідеології українського націоналізму та збройної форми національно-визвольного руху. Так, сьогодні спостерігаємо активну спів -працю, підтримку та взаємодію УГКЦ з органами влади та громадянським суспільством України у цій новітній війні за незалежність, неспровокованій агресії Росії проти України. Яскравим прикладом такої співпраці стала практична діяльність, а відтак і повне законодавче врегулю - вання й інституалізація Служби військових капеланів у Збройних Силах України, в якій значну частку за конфесійною ознакою становлять священики-капелани УГКЦ Див, наприклад: Гоголь В., Делятинський Р. Історія становлення військового капеланства в Збройних Силах України (1991-2022 роки). Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. 2022. Вип. 42. С. 26-38. DOI: https://doi.Org/10.30970/PPS.2022.42.3.. Відтак, кидаючи ретроспективний погляд на період Другої світової війни та діяльність УПА, зауважимо, що духовенство УГКЦ так само не залишалось осторонь українського національного руху та, хоча й по-різному оцінювало збройні методи боротьби ОУН і УПА, все ж таки принципово підтри - мувало саму ідею та практичні спроби відновлення Української держави. З позицій сьогодення, зважаючи іноді на брак достатніх джерел, складно давати однозначні оцінки діям тих чи інших осіб, зрештою, завданням історика є, скоріш за все, пояснення, інтерпретація не тільки фактів, але й мотивації діяльності людей. Тому зосередження уваги дослідників на біографічних та просопографічних методах дослідження Див. і порівн.: Дашкевич Я. Об'єктивне і суб'єктивне в просопографії. Дашкевич Я. Майстерня історика: Джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни / Львівське відділення ІУАД ім. М. С. Гру- шевського НАН України. Львів : Літературна агенція “Піраміда”, 2011. С. 238-244; Миронець Н., Ста- ровойтенко І. Просопографія. Спеціальні історичні дисципліни: довідник: навчальний посібник для студентів ВНЗ / І. Н. Войцехівська (кер. авт. кол.), В. В. Томазов, М. Ф. Дмитрієнко та ін. Київ : Либідь, 2008. С. 424-430; Попик В. І. Біографістика. Спеціальні історичні дисципліни: довідник: навчальний посібник для студентів ВНЗ / І. Н. Войцехівська (кер. авт. кол.), В. В. Томазов, М. Ф. Дмитрієнко та ін. Київ : Либідь, 2008. С. 94-103. Яскравим прикладом реалізації такого просопографічного дослідження є, зокрема: Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки : у 3 т. Т. 1: А-Ж. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. 688 с.; Т. 2 : З-О. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2019. 832 с.; Т. 3 : П-С. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2020. 576 с.; Т. 4 : Т-Я. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2021. 688 с., на нашу думку, дозволить значно увиразнити цілісну картину історичного розвитку УГКЦ та її ролі у розвитку національного руху, становленні української нації та відродженні Української держави.

У цьому контексті дослідження постаті о. Івана Терешкуна набуває актуальності з де - кількох причин: по-перше, демонструє один із прикладів участі духовенства УГКЦ в україн - ському національно-визвольному русі, а по-друге, при уважному “прочитанні” його біографії, з акцентом на еволюції суспільно-політичних та релігійно-церковних поглядів, дозволить відстежити та пояснити специфіку відносин між духовенством УКГЦ і українським націона - лістичним рухом.

Постать о. І. Терешкуна уже привертала частково увагу дослідників. Так, окремі фрагментарні згадки про о. І. Терешкуна містяться в дослідженнях В. Ідзьо Ідзьо В. Історія української християнської громади села Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. 450-літтю з часу першої письмової згади присвячується (1565-2015 рр.). Івано-Франківськ : Сімик, 2015. 242 с., В. Романюка Романюк В. Історія монастиря: Як народився перший український інститут у Станиславові. Галицький кореспондент. Дата оновлення: 24.07.2019., О. Синенької Синенька О. П. Монастир ЧСВВ. Бучач. Дата оновлення: 30.04.2008. , Я. Стоцького Стоцький Я. Становлення і розвиток Марійських товариств (дружин) у структурі УГКЦ: минуле і сучасне. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Історія. 2018. Вип. 2. Ч. 1. С. 135-142. , Ю. Щербяка Щербяк Ю. А. Освітня доктрина Української Греко-Католицької Церкви та її впровадження в Україні (середина XIX-XX ст.) : дис д-ра пед. наук : спец. 13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки / Тернопільський національний економічний університет. Тернопіль, 2009. 510 с., Р. Делятинського Делятинський Р. І. Станиславівська єпархія Греко-Католицької Церкви в суспільному житті Галичини

(1885-1946 рр.) : дис. ... канд. іст. наук : спец. 07.00.01 - Історія України. Івано-Франківськ, 2017. 390 с.

Делятинський Р. Отець Володимир-Лука Микитюк (18991944 рр.) : біографічний нарис. Галичина : всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. 2013. Ч. 24 : До 70-річчя створення УПА. С. 132-155.

Пилипів І., Делятинський Р. До питання про греко-католицьких капеланів в Українській Повстанській Армії (1942-1946 рр.). Галичина : науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. 2008. Вип. 14 : 100 років від дня народження Романа Шухевича. С. 303-316. , невідомого автора (чи авторів) довідково-енциклопедичного нарису про церкву в с. Зубрець Церква Чуда святого архистратига Михаїла в Хонах (Зубрець). Вікіпедія. . Однак лише один з краєзнавців А. Бойків опублікував короткий біографічний нарис про о. І. Терешкуна Бойків А. Кілька слів про катехита Бучацької гімназії 1929-1939 років. Бучацькі справи. Дата оновлення: 08.12.2020. Бойків А. Кілька слів про катехита Бучацької гімназії 1929-1939 років. Угринів: вчора, сьогодні, завтра [загальнодоступна група у Facebook]. . Цікаво, що з невідомих причин біографічний нарис про о. І. Терешкуна, відомого як підхорунжого УГА, катехита в Бучачі, душпастиря в селах Зубрець і Скоморохи на Бучаччині, на жаль, чомусь так і не було включено до таких фундаментальних науково-довідкових видань як “Тернопільський енциклопедичний словник” Тернопільський енциклопедичний словник : в 4 т. / авт. передм. Г. Яворський. Тернопіль : ВАТ ТВПК “Збруч”, 2004-2009. Т. 3 : П-Я. 2008. 708 с.; Тернопільський енциклопедичний словник : в 4 т. / автор передмови Г. Яворський. Тернопіль : ВАТ ТВПК “Збруч”, 2004-2009. Т. 4 : (додатковий). 2009. 788 с.; та “Енциклопедія ЗУНР” Західно-Українська Народна Республіка. Енциклопедія. До 100-річчя утворення ЗУНР. Львів ; Івано- Франківськ, 2021. Т. 4 : Т-Я. 688 c. . Враховуючи наявний стан досліджень, окремі суперечливі оцінки причин смерті о. І. Терешкуна (детальніше їх обговоримо нижче), вважаємо, що його біографія, справді, потребує додаткових студій.

Отож, метою даної статті є якомога повніша, на основі ретельного аналізу історіо - графії та відомих і нововідкритих джерел, реконструкція біографії о. Івана Терешкуна, особливостей формування його світогляду, вплив на нього соціального походження та соціального середовища, специфіку здійснення ним громадської та душпастирської діяльності в різні періоди життя, мотивацію окремих його вчинків і, зрештою, найбільш імовірних причин та обставин його смерті.

Виклад результатів дослідження

Народився Іван Терешкун 23 січня 1897 р. в с. Угринів Горішній Станиславівського повіту коронного краю Галичини і Володимирії Австро -Угорської імперії ДАІФО. Ф. 504, оп. 1, спр. 330д. Метрика кліру Станиславівської єпархії за 1887-1941 рр., т. 5. арк. 91 (лише в цьому джерелі вказана точна дата народження: день, місяць і рік); Блажейовський Д. Історичний тематизм Станиславівської (Івано-Франківської) єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885-1938) (англ. мовою). Львів, 2002. С. 373; Шематизм всего клира греко-католицкої Епархії Станиславівскої на рік Божий 1925. Річник XXX. Станиславів : Накладом Клира Епархіяльного, Друкарня Льва Данкевича, 1925. С. 208; Мартирологія Українських Церков: у 4-х томах. Т. 2: Українська Католицька Церква: Документи, матеріали, християнський самвидав України / упорядкували і зредагували О. Зінкевич і о. Т. Р. Лончина. Торонто ; Балтимор : Українське видавництво “Смолоскип” ім. В. Симо - ненка, 1985. С. 148; Бойків А. Кілька слів про катехита Бучацької гімназії 1929-1939 років. Бучацькі справи. Дата оновлення: 08.12.2020. . Його соціальне походження, на жаль, через брак а, можливо, й цілковиту втрату метричних записів, частина яких зберігається в Державному архіві Івано-Франківської області Проведений аналіз наявності метричних книг с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської об

ласті засвідчив відсутність метричних записів про народження мешканців греко-католицького віросповідання цього села за 1897 рік. Детальніше див.: ДАІФО. Географічний покажчик до ф. 631, оп.1-15, 81 арк. (на арк. 7 зроблена примітка, що про с. Верхній Угринів Тисменицького району (в інших джерелах - Горішній Угринів) в цьому покажчику треба дивитися на запис “с. Угринів Тисменицького району”; на арк. 74 під записом № 716 “Угринів / Тисменицький район” вказано поклик на такі справи фонду 631: оп. 1, спр. 718-721, 725-728, 730, 731; оп. 10, спр. 31а, 31б; оп. 13, спр. 219, 244); ДАІФО. Ф. 631, оп. 1, 61 арк. (зазначено назви справ: спр. 718: Метрична книга костелу реєстрації народжень, 12 травня 1863 - 24 жовтня 1875, 237 арк.; спр. 719: Метрична книга костелу

реєстрації народжень, 01 листопада 1875 - 31 липня 1886, 188 арк.; спр. 720: Метрична книга костелу

реєстрації народжень, 29 вересня 1895 - 05 серпня 1900, 300 арк.; спр. 721: Метрична книга костелу

реєстрації народжень, 06 серпня 1900 - 22 травня 1904, 279 арк.; спр. 725: Метрична книга костелу

реєстрації шлюбів, 18 жовтня 1857 - 23 квітня 1882, 187 арк.; спр. 726: Метрична книга костелу реєстрації шлюбів, 11 січня 1874 - 30 грудня 1910, 628 арк.; спр. 727: Метрична книга костелу реєстрації шлюбів, 07 травня 1882 - 27 листопада 1897, 250 арк.; спр. 728: Метрична книга костелу реєстрації шлюбів, 08 січня 1898 - 14 липня 1906, 268 арк.; спр. 730: Метрична книга костелу реєстрації смертей, 05 січня 1873 - 31 грудня 1900, 338 арк.; спр. 731: Метрична книга костелу реєстрації смертей, 03 січня 1884 - 14 липня 1899, 250 арк.); ДАІФО. Фонд 631, опис 10, 5 арк. [Електронний ресурс]. (зазначено назви справ: спр. 31а: Свідоцтва про народження, шлюб та смерть мешканців Галичини (Станіславське воєводство: повіти Городенка, Долина, Калуш, Надвірна, Рогатин, Станіславів), 1815-1943, 131 арк.; спр. 31б: Свідоцтва про народження, шлюб та смерть мешканців Галичини, 1815-1943, 124 арк.); ДАІФО. Ф. 631, оп. 13, 31 арк. (зазначено назви справ: спр. 219: Метрична книга костелу, церкви реєстрації народження, шлюбу та смерті, 21.01.1940 - 21.11.1950, 179 арк.; спр. 244: Метрична книга церкви реєстрації народження, шлюбу та смерті, 08.07.1918 - 22.12.1943, 317 арк.)., поки-що складно повністю реконструювати. Можемо лише припускати, що походив він із селянської родини с. Угринів Горішній, а з документів органів КДБ 1945 р. відомим стало лише ім'я його батька - Юрій Повне прізвище ім'я та по батькові священика “Терешкун Іван Юрійович” згадано в спецповідомленні УНКДБ по Тернопільській області до НКДБ УРСР від 8 січня 1946 р. Див.: Ліквідація УГКЦ (19391946). Документи радянських органів державної безпеки: у 2-х т. / упоряд.: С. Кокін та ін.; заг. ред.

В. Сергійчук. Київ : ПП Сергійчук М. І., 2006. Т. 2. С. 474.. Зрештою, слід додати, що родина Терешкунів з с. Угринів Горішній упродовж ХІХ-ХХІ ст. мала декількох визначних громадських діячів Див., наприклад: Ідзьо В. Історія української християнської громади села Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. 450-літтю з часу першої письмової згади присвячується. (1565-2015 рр.). Івано-Франківськ : Сімик, 2015. С. 88., однак, дослідження родоводу о. Івана Тереш- куна ще чекає своїх дослідників в галузі генеалогії.

Обряд хрещення Івана Терешкуна, цілком очевидно, здійснив у церкві св. Михаїла о. Єронім Бариш (1864-1913) Блажейовський Д. Історичний тематизм Станиславівської (Івано-Франківської) єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885-1938) : англ. мовою. Львів, 2002. С. 270 (тут упорядник помилково вказує дату народження 1854 року). Порівн.: Посмертна згадка: о. Єронім Бариш. Свобода: урядовий орган Р. Н. Союза в Америці. 1913. № 33. С. 1. , призначений у 1894 р. за згодою місцевих патронів Стелли гра - фині Борковської й Івана Буржинського парохом парафії с. Угринів Долішній Станиславів - ського деканату Станиславівської єпархії, яка тоді налічувала 1336 вірних греко-католиків у двох громадах-селах Угринів Долішній і Угринів Горішній Шематизмъ всего клира греко-католическои Епархіи Станиславовскои на рок Божій 1894. Річник ІХ. Станиславов : з печатні І. Данкевича, Накладом Клира Епархіального, 1894. С. 127;. Дитячі роки Івана Терешкуна минули переважно в селі Угринів Горішній, де в місцевій “системізованій” школі здобув почат - кову освіту, а в місцевій читальні товариства “Просвіта”, яка у 1906 р. під проводом місцевого селянина-господаря налічувала 107 членів, проводив дозвілля, значно розширив свій світогляд і набув навиків громадської праці Про існування окремої школи, читальні “Просвіти” та інших культурних осередків в с. Угринів Горішній (“автономних” від с. Угринів Долішній) - див.: Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. ІІНТШ. Український архів, т. XXIK / Редкол.: Д. Бойчук та ін.; ред.-упорядн. М. Климишин. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, Лілея-НВ, 1985. С. 689; Шематизмъ всего клира греко-католическои Епархіи Станиславовскои на рок Божій 1894. Річник ІХ. Станиславов : з печатні І. Данкевича, Накладом Клира Епархіального, 1894. С. 127; Шематизмъ всего клира греко-католицкои Епархіи Станисла- вовскои на рок Божій 1906. Рочникъ XXI. Станиславовъ : Накладом Клира Епархіяльного, 1906. С. 181.. Оскільки в той час середня освіта ще не була загально - доступною для дітей селян, то припускаємо, що саме за порадою пароха о. Є. Бариша, щирого прихильника народовського руху, засновника братства тверезості, засновника й голови читальні “Просвіта” у с. Угринів Долішній, активного учасника народних віче УНДП в Станисла- вові 1896-1906 рр. Про активну громадську працю о. Є. Бариша див.: Шематизмъ всего клира греко-католицкои Епархіи Станиславовскои на рок Божій 1906. Рочникъ XXI. Станиславовъ : Накладом Клира Епархіяльного, 1906.

С. 181 (вказано факт головування пароха в читальні “Просвіти” в с. Угринів Долішній, існування при ній крамниці та позичкової ощадної каси); Ідзьо В. Історія української християнської громади села Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. 450-літтю з часу першої письмової згадки присвячується. (1565-2015 рр.). Івано-Франківськ : Сімик, 2015. С. 46 (згадує як про засновника братства тверзості); Капущак Я., Королько А. Українська громада міста Станиславова у виборчому русі в Галичині (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Галичина: науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. 2019. № 32. С. 12, 14, 16, 17 (про активну участь о. Є. Бариша у виборчих народних віче в Станиславові 3 вересня 1896 р., 10 лютого 1898 р. і 30 січня 1906 р.); Посмертна згадка: о. Єронім Бариш. Свобода: урядовий орган Р. Н. Союза в Америці. 1913. № 33. С. 1. (вказано, що “в 1897 р. належав до тих сьвящеників, що за участь в виборчій акції були арештовані виконавцями волі ґр. К. Баденїя”)., юний Іван Терешкун, очевидно, вирішив вступити на навчання до цісар - сько-королівської гімназії з українською мовою навчання в Станиславові. Про це побічно свід - чить й Зеновій Терешкун, автор нарису про збірну громаду Угринів (Долішній, Горішній і Шля- хотський) Станиславівського повіту, який зазначав, що, попри незаможність місцевих селян та “несприятливу польську освітню політику”, завдяки близькому розташуванню до міста Стани - славова, все ж таки відкривалися “різні можливості для молоді відвідувати вищі школи”, тому “село видало з себе декілька інтелігентів”, таких як посол до австрійського парламенту Йосиф Гурик, вчителі Михайло Винничук і Антін Терешкун та священик Іван ТерешкунПариж ; Сідней ; Торонто : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, Лілея-НВ, 1985. С. 690.. Отже, можемо стверджувати, що попри соціальне походження Івана Терешкуна з середовища селян, формування його світогляду відбувалося під впливом як національно свідомих селян-госпо- дарів (з читальні “Просвіти”), так і прикладу місцевого душпастиря о. Є. Бариша, а відтак ви - значило його життєву стратегію - вибір навчання в гімназії і подальшу активну громадянську позицію, а відтак - і вибір священичого покликання.

Своє навчання в цісарсько-королівській гімназії з українською мовою навчання в Станиславові Іван Терешкун розпочав, найбільш імовірно, у 1909 р., адже вже на початку Першої світової війни, в липні 1914 р., закінчив 5-ий клас І звіт дирекції ц. к. гімназії з руською мовою викладовою в Станіславові за рік шкільний 1912/13. Станиславів, 1913. С. 200; ІІ звіт дирекції ц. к. гімназії з руською мовою викладовою в Станіславові за рік шкільний 1913/14. Станиславів, 1914. С. 97.. Ця гімназія, фактично заснована у 1905 р., завдяки старанням її директора д-ра Миколи Сабата невдовзі, з 1908 р., розташувалася в новозбудованому будинку по вулиці Липовій, 44 (нині - вулиця Шевченка), а її учні мешкали частково в чотирьох різних “бурсах” (гуртожитках) - Українського педагогічного товариства, “селянській”, інституту св. Йосафата і товариства св. Миколая, при цьому перші три були “українськими”, а остання - “москвофільською” Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини. НТШ. Український архів, т. XXVIII / редкол.: І. Ставничий та ін.; ред.-упорядн. Б. Кравців. Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, Вид-ня ЦК Станиславівщини, 1975. С. 261-263. Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. ІІ. НТШ. Український архів, т. XX.ЇХ / редкол.: Д. Бойчук та ін.; ред.-упорядн. М. Климишин. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, Лілея-НВ, 1985. С. 83.. В цей період Іван Терешкун, найбільш імовірно, проживав у “селянській бурсі”, до якої направляли, як правило, дітей селян з місцевих околиць .

Під час навчання в гімназії (1909-1914 рр.) значний вплив на формування особистості та світогляду Івана Терешкуна, очевидно, справили як “професори”, особливо катехити греко - католицької релігії, так й учні, його товариші в класі. Так, у цей період греко -католицькими катехитами гімназії були спершу о. Ярослав Бородайкевич (1877-1911), а відтак о. Филип Лабенський (1879-1914?) Шематизмъ всего клира греко-католицкои Епархіи Станиславовскои на рок Божій 1909. Рочникъ XXIV. Станиславовъ: Накладом Клира Епархіяльного, 1909. XXVII+235 с. С. ХХІІІ; Шематизм всего клира греко-католицкої Епархії Станиславівскої на рік Божий 1914. Річник ХХІХ. Станиславів : Накладом клира епархіяльного, 1914. XXVIII+339 с. С. ХХІІІ; Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської (Івано-Франківської) єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (18851938): англ. мовою. Львів, 2002. С. 275, 323.. Серед інших учителів Івана Терешкуна в гімназії, наприклад, у 1913/1914 навчальному році у 5-Б класі були, зокрема, доктор філософії Іван Дем'янчук Детальніше про нього див.: Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. НТШ. Український архів, т. XXVIII / редкол.: І. Ставничий та ін.; ред.-упорядн. Б. Кравців. Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, Вид-ня ЦК Станиславівщини, 1975. С. 264, 265, 678, 815; Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. ІІНТШ. Український архів, т. XXIX / редкол.: Д. Бойчук та ін.; редактор-упорядник М. Климишин. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, Лілея-НВ, 1985. С. 91, 433. (навчав грецької мови), дійсний учитель Григорій КичунКомісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, : Лілея-НВ, 1985. С. 39, 435, 723, 743, 744, 789. (навчав німецької мови), цісарсько-королівський професор Петро Ростинський Детальніше про нього див.: Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини. НТШ. Український архів, т. XXVIII. / редкол.: І. Ставничий та ін.; ред.- упорядн. Б. Кравців. Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен : Комісія регіональних дослідів і публлікацій НТШ, Вид-ня ЦК Станиславівщини, 1975. С. 267, 269, 271, 277, 279, 281, 288, 294, 297, 678; Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. ІІ. НТШ. Український архів, т. XXIX/ редкол.: Д. Бойчук та ін.; ред.-упорядн. М. Климишин. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, Лілея-НВ, 1985. С. 45, 48, 84, 89, 90, 723. (навчав природознавство), доктор теології о. Іван Лятишевський Детальніше про нього див.: Владика Іван Лятишевський. Синод єпископів УГКЦ. URL: https:// synod.ugcc.ua/data/vladyka-ivan-lyatyshevskyy-11187/ (дата звернення: 29.05.2023); Єгрешій О., Деля- тинський Р. Лятишевський Іван Юліанович. Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2 : З-О. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2019. С. 490-491. (навчав релігії), іспитований заступник вчителя Йосиф Левицький (навчав латинської мови), заступник учителя Володимир Соллогуб (навчав історії та географії), за - ступник учителя Микола Фалдаш (навчав польської мови), дійсний учитель Іван Смолинський Детальніше про нього див.: Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини НТШ. Український архів, т. XXVIII / редкол.: І. Ставничий та ін.; ред.-упо- рядн. Б. Кравців. Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен : Комісія регіональних дослідів і публлікацій НТШ, Вид- ня ЦК Станиславівщини, 1975. С. 267, 269, 271, 281, 284, 295, 322, 471, 552-554, 663; Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. ІІ. НТШ. Український архів, т. XXIX/ редкол.: Д. Бойчук та ін.; ред.-упорядн. М. Климишин. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, Лілея-НВ, 1985. С. 42, 47, 50, 51, 136, 156, 157, 161, 702. (навчав співу) Повний перелік учителів див.: ІІ звіт дирекції ц. к. гімназії з руською мовою викладовою в Станіславові за рік шкільний 1913/14. Станиславів, 1914. С. 24-32.. Товаришами Івана Терешкуна в 5-Б класі, за даними офіційного звіту дирекції гімназії за 1913/1914 навчальний рік серед 24 учнів, зокрема, були Михайло Венгерчук, Роман Вірстюк Детальніше про нього - див.: Андруняк І. Замурований живим у катівні пластун гуртка “Лиси”. Народна воля: газета по-надвірнянськи. Дата оновлення: 03.07.2020. , Василь Гира Детальніше про нього див.: Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. ІІ. НТШ. Український архів, т. XXIX / редкол.: Д. Бойчук та ін.; ред.- упорядн. М. Климишин. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, Лілея-НВ, 1985. С. 84, 723., Василь Данів, Михайло Дем'янчук Детальніше про нього див.: Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. ІІ. НТШ. Український архів, т. XXIX / редкол.: Д. Бойчук та ін.; ред.- упорядн. М. Климишин. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, Лілея-НВ, 1985. С. 83, 432-434; Андруняк І. Пластун Михайло Дем'янчук у боротьбі за незалежність та соборність Української держави. Народна воля : газета по-надвір- нянськи. Дата оновлення: 06.03.2020. Паска Б. Дем'янчук Михайло. Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 1 : А-Ж. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. С. 487. , Михайло Дуда Детальніше про нього див.: Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. НТШ. Український архів, т. XXVIII / редкол.: І. Ставничий та ін.; ред.-упорядн. Б. Кравців. Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен : Комісія регіональних дослідів і публлікацій НТШ, Вид-ня ЦК Станиславівщини, 1975. С. 783; Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. ІІ. НТШ. Український архів, т. XXIX/ редкол.: Д. Бойчук та ін.; ред.- упорядн. М. Климишин. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, Лілея-НВ, 1985. С. 84, 145, 525, 723, 725., Іван Заболотний Детальніше про нього див.: Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. ІІ. НТШ. Український архів, т. XXIX / редкол.: Д. Бойчук та ін.; ред.- упорядн. М. Климишин. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, Лілея-НВ, 1985. С. 84., Василь Загребний Детальніше про нього див.: Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. ІІ. НТШ. Український архів, т. XXIX / редкол.: Д. Бойчук та ін.; ред.- упорядн. М. Климишин. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, Лілея-НВ, 1985. С. 84, 93., Олекса Кочержук Детальніше про нього див.: Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т. ІІ. НТШ. Український архів, т. XXIK/ редкол.: Д. Бойчук та ін.; ред.-упо- рядн. М. Климишин. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комісія регіональних дослідів і публікацій НТШ, ЦК Станиславівщини, Лілея-НВ, 1985. С. 83., Микола Ліщинський, Олександр Филипович та інші. Характерно, що упродовж цього навчального року з різних причин навчання в гімназії покинули п'ять учнів 5-Б класу (Микола Величко, Іван Мацьків, Михайло Слюсарчук, Іван Федунків, Микола Шараневич) Повний перелік учнів класу див.: ІІ звіт дирекції ц. к. гімназії з руською мовою викладовою в Станіславові за рік шкільний 1913/14. Станиславів, 1914. С. 97.. Такий “відхід” учнів був пов'язаний, зокрема, з “освітньою політикою” директора гімназії М. Сабата, який з метою формування майбутньої еліти проводив “строгу селекцію” учнів, наприклад, настільки, що до 8 -го класу переходило 26 учнів із 140 зарахованих у 1-ий клас Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. НТШ. Український архів, т. XXVIII / редкол.: І. Ставничий та ін.; ред.-упорядн. Б. Кравців. Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен : Комісія регіональних дослідів і публлікацій НТШ, Вид-ня ЦК Станиславівщини, 1975. С. 263-264.. Отже, упродовж перших п'яти років свого навчання у гімназії Іван Терешкун пройшов “селекційний відбір” та не тільки здобув достатній рівень знань, але й сформував власний світогляд і утвердив свою українську національну ідентичність.

Із початком Першої світової війни у липні 1914 р. Іван Терешкун повернувся додому до батьків у с. Угринів Горішній, а вже з вересня знову продовжив навчання в гімназії, яку, однак, російська окупаційна влада закрила в грудні того ж року Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. НТШ. Український архів, т. XXVIII / редкол.: І. Ставничий та ін.; ред.-упорядн. Б. Кравців. Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен : Комісія регіональних дослідів і публлікацій НТШ, Вид-ня ЦК Станиславівщини, 1975. С. 264-265.. Після вимушеної перерви у навчанні невдовзі, під час другої російської окупації Станиславова у 1916-1917 рр. Іван Терешкун опинився у Відні, де директор Станиславівської гімназії М. Сабат організував “абітурієнтські курси для військовиків” Альманах Станиславівської Землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. НТШ. Український архів, т. XXVIII / редкол.: І. Ставничий та ін.; ред.-упорядн. Б. Кравців. Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен : Комісія регіональних дослідів і публлікацій НТШ, Вид-ня ЦК Станиславівщини, 1975. XV+959 с. С. 264-265.. Звичайно через брак джерел, сьогодні складно реконструювати як сам процес переміщення учнів гімназії з Станиславова до Відня, так і з'ясувати, кого з них згодом було призвано до військової служби. Однак про навчання Івана Терешкуна, який тоді лише досягав повнолітнього, отже, призовного 21-річного віку Щодо призовного 21-річного віку в армії Австро-Угорської імперії - див.: Королько А. Воєнні дії та діяльність російської і австрійської адміністрації на Покутті в 1914-1915 рр. Науковий вісник Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. Серія : Історія. 2021. № 2 (54). С. 56-77. Військово-польовий обман. Особливості армійського призову початку ХХ ст. на українських землях. Кореспондент. Дата оновлення: 24.07.2014. , на цих “абітурієнтських курсах для військовиків”, свідчить збережена хроніка “Українські гімназійні курси у Відні у шкільнім році 1916/1917”, в якій у переліку учнів, які проходили військову службу та екстерном навчалися й складали іспити з предметів, він згаданий під № 242 як учень 7 класу, котрий “попередну клясу скінчив” у “І півр[іччі] 1915/16 в укр[аїнській] гімн[азії] в Станіславові” Українські гімназійні курси у Відні у шкільнім році 1916/1917. Відень : Накладом Української Культурної Ради, 1917. С. 39., а також запис в “Метриці кліру Станиславівської єпархії” про те, що він склав іспит зрілості (матуру) у Відні у 1917 р. ДАІФО. Ф. 504, оп. 1, спр. 330д. Метрика кліру Станиславівської єпархії за 1887-1941 рр., т. 5. арк. 91.. Очевидно, вже під час навчання на цих курсах Івана Терешкуна були призвано до війська, однак якихось додаткових достовірних даних про його подальшу військову службу в умовах Першої світової війни не виявлено. душпастирський громадський католицький духовенство

Фото 1. Іван Терешкун - учень гімназії. Дата не визначена, орієнтовно 1917 р. (з публікації А. Бойківа) Фото опублікував краєзнавець А. Бойків, на жаль, без підписування та датування. Див.: Бойків А. Кілька слів про катехита Бучацької гімназії 1929-1939 років. Бучацькі справи. Бойків А. Кілька слів про катехита Бучацької гімназії 1929-1939 років. Угринів: вчора, сьогодні, завтра [загальнодоступна група у Facebook]. Дата оновлення: 30.11.2020. .

Фото 2. Іван Терешкун - підхорунжий УГА. Дата не визначена, орієнтовно 1919 р. (з книги В. Ідзьо) Фото опублікував дослідник В. Ідзьо, який не датував його і вказав, на жаль, частково помилковий підпис: “Іван Терешкун, офіцер австро-угорської армії та старшина Української Повстанської Армії”. Див.: Ідзьо В. Історія української християнської громади села Угринів Тисменицького району Івано- Франківської області. 450-літтю з часу першої письмової згади присвячується. (1565-2015 рр.). Івано- Франківськ : Сімик, 2015. С. 88..

У листопаді 1918 р., з проголошенням Західно-Української Народної Республіки в умовах розпаду Австро-Угорської імперії, Іван Терешкун вступив до лав Української Галицької армії (далі - УГА) в чині підхорунжого Лебедович І. Полеві духовники Української Галицької Армії : У 45-річчя участи у Визвольних змаганнях (Матеріали до історії). Вінніпег, 1963. С. 18., який присвоювали тоді, як правило, випускникам старшинських курсів або після однорічної військової служби Див.: Кривизюк Л. П. Військовий вишкіл у Галицькій Армії. Вісник Національного університету “Львівська політехніка" : збірник наукових праць. 2000. № 408 : Держава та армія. С. 190-197. . Уже з перших днів українсько- польської війни 1918-1919 рр. він брав активну участь в битві УГА за Львів, під час якої на - весні 1919 р. на фронті під Яновом в ході наступу отримав поранення в голову, кваліфіковане тоді лікарями як “штрайфшус” (німецькою Streifschuss - “польовий, пасовищний постріл”) в кість черепа Лебедович І. Полеві духовники Української Галицької Армії: У 45-річчя участи у Визвольних змаганнях (Матеріали до історії). Вінніпег, 1963. С. 18; Бойків А. Кілька слів про катехита Бучацької гімназії 1929-1939 років. Бучацькі справи. Дата оновлення: 08.12.2020. .

З фронту під Яновом, як пізніше згадував поручник УГА Степан Шах, “молоденького підхорунжого” Івана Терешкуна направили на лікування до загального польового шпиталю УГА в Жовкві Про польовий госпіталь УГА в Жовкві див.: Сапіга О. Організація військових госпіталів Української Галицької Армії та їх матеріальне забезпечення (1918-1920 рр.). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Історія. Тернопіль, 2010. Вип. 2. С. 81., де ним заопікувався ігумен місцевого монастиря Чину Василіян о. Северіян Бараник (1889-1941) Детальніше про нього див.: Бриндак І. Бараник Север'ян. Енциклопедія Сучасної України / редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. Т. 2 : Б-Біо. , а після арешту останнього польською окупаційною владою - інший брат василіянин Лебедович І. Полеві духовники Української Галицької Армії: У 45-річчя участи у Визвольних змаганнях (Матеріали до історії). Віннпег, 1963. С. 18; Бойків А. Кілька слів про катехита Бучацької гімназії 1929-1939 років. Бучацькі справи. Дата оновлення: 08.12.2020. .

Цей добрий вчинок і приклад о. С. Бараника, на нашу думку, поступово вплинув на життєвий вибір Івана Терешкуна - його рішення вступити до духовної семінарії. Частково під - тверджує нашу тезу свідчення вже згадуваного С. Шаха, який, до речі, підтримував з І. Тереш- куном “листовний зв'язок” аж “до Другої світової війни”, тому прямо, без додаткової, апріорі цілком зрозумілої для нього аргументації, писав: “Цей підхорунжий видужав, по війні пішов на теологію до станиславівської духовної семінарії, а по висвячені став о. Терешкун катехитом народніх шкіл (в м. Станиславів. - Р. Д., А. (О.) М.), та згодом учителем релігії в державній польській гімназії в Товмачі над Дністром (останній факт не підтверджений, адже насправді став катехитом у м. Бучач. - Р. Д., А. (О.) М.)...” Лебедович І. Полеві духовники Української Галицької Армії: У 45-річчя участи у Визвольних змаганнях (Матеріали до історії). Вінніпег, 1963. С. 18..

Після видужання в польовому шпиталі УГА в Жовкві Іван Терешкун, найбільш імовір - но, вже влітку 1919 р. повернувся додому в с. Угринів Горішній Станиславівського повіту Лебедович І. Полеві духовники Української Галицької Армії : У 45-річчя участи у Визвольних змаганнях (Матеріали до історії). Вінніпег, 1963. С. 18.. Внаслідок поразки УГА в Галичині та її переходу за р. Збруч в липні 1919 р. на окупованій польськими військами території Східної Галичини з метою її інкорпорації до складу відродже - ної Другої Речі Посполитої розпочалися репресивні акції щодо активних діячів періоду ЗУНР, зокрема, й стосовно “політично активного” греко-католицького духовенства Див., наприклад: Yehrechii O., Deliatynskyi R. The repressive policies of the Polish authorities against the Greek Catholic Clergy in 1919: methods and features. Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk [East European Historical Bulletin]. 2020. Vol. 15, pp. 117-127. Yehrechii O. The repressive policy of the Polish authorities against the Greek Catholic Clergy 1919-1921. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис “Галичина". 2019. № 32: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. С. 67-73. . Очевидно, в цей період Іван Терешкун вирішив “перечекати вдома”, маючи достатньо часу для визначення своєї дальшої “життєвої стратегії” в нових суспільно-політичних обставинах Східної Галичини.

На його вибір вплинули, на нашу думку, декілька факторів. Передусім було зрозуміло, що польська влада намагатиметься утримати під наглядом і контролем шляхом репресій колишніх активних діячів періоду ЗУНР, особливо воїнів УГА. Справді, невдовзі, упродовж березня - червня 1921 р. управління державної поліції Станиславівського воєводства сформувало іменні списки військовослужбовців УГА, над якими встановлено “негласний нагляд” ДАІФО. Ф. 68, оп. 2, спр. 11. Іменні списки військовослужбовців колишньої української народної ар - мії, які проживають на території Станиславівського воєводства, 14.03. - 28.06. 1921 р., 34 арк.. По-друге, існувала загрозлива можливість призову до війська Польської держави, проти якої він, відстоюючи українську державність, нещодавно воював у лавах УГА Делятинський Р. І. Станиславівська духовна семінарія у 1918-1925 роках: етапи повоєнного відновлення та її роль у формуванні духовенства нового типу. Нарис історії Івано-Франківської (Станіславівської) Духовної Семінарії імені Святого Священномученика Йосафата / підготував до друку о. д-р О. Каськів. Івано-Франківськ : Івано-Франківська Духовна Семінарія імені Святого Священномученика Йосафата, 2007. С. 63-64; Бойків А. Кілька слів про катехита Бучацької гімназії 1929-1939 років. Бучацькі справи. Дата оновлення: 08.12.2020., проте поступове впровадження законодавчих норм у 1918-1920 рр., як вдало зауважив дослідник І. Мрака, готувало правове підґрунтя для організації військового призову українців Східної Галичини до війська Польського, що, врешті, й був проведений у 1922-1923 рр. Мрака І. Б. Перший призов українців Східної Галичини до польської армії (1922-1923 рр.). Український історичний журнал. 2014. № 6. С. 65-76. . Зрештою, на особистий вибір Івана Терешкуна, підкреслимо, суттєво вплинув також вищезгаданий побут в шпиталі у Жовкві, де він одужував під наглядом монахів василіян.

З благословення єпископа Григорія Хомишина Іван Терешкун вступив на навчання до духовної семінарії в Станиславові Лебедович І. Полеві духовники Української Галицької Армії: У 45-річчя участи у Визвольних змаганнях (Матеріали до історії). Вінніпег, 1963. С. 18, 233; Делятинський Р.І. Станиславівська духовна семінарія у 1918-1925 роках: етапи повоєнного відновлення та її роль у формуванні духовенства нового типу. Нарис історії Івано-Франківської (Станіславівської) Духовної Семінарії імені Святого Священномученика Йосафата / підготував до друку о. д-р О. Каськів. Івано-Франківськ : Івано-Франківська Духовна Семінарія імені Святого Священномученика Йосафата, 2007. С. 63-64; Бойків А. Кілька слів про катехита Бучацької гімназії 1929-1939 років. Бучацькі справи. Дата оновлення: 08.12.2020. . Слід зауважити, що попри відсутність чітких відомостей про дату вступу, можемо припустити, що це трапилось восени, скоріше у жовтні, 1919 р., оскільки відомо, що Іван Терешкун пройшов “повний курс богословських студій”, тобто чотири - річний термін навчання і духовної формації. Характерно, що приклад Івана Терешкуна в той час не був унікальним, адже владика Г. Хомишин посприяв вступу до духовної семінарії ще декількох воїнів УГА, таких як Микола Бурнадз (1896-1947) В праці о. І. Лебедовича вказано некоректне прізвище “Бундза”, яке згодом вдалося встановити оста - точно вірно як “Бурнадз”. Детальніше про нього див.: Пилипів І., Делятинський Р., Балій Н. Отець Лев- Микола Бурнадз (1896-1947): штрихи до портрета. Галичина: науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. 2018. Ч. 31. С. 152-161. , Андрій Мельник (1888-1946) Детальніше про нього див.: Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832-1944). Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження : англ. мовою. Львів ; Київ : КМ Академія, 2004. С. 304. та Дмитро Федасюк (1891-1944?) Детальніше про нього див.: Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (18321944). Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження : англ. мовою. Львів ; Київ: КМ Академія, 2004. С. 107., яких згадує о. Іван Лебедович у своєму реєстрі “Спис богословів і повоєнних богословів учасників УГА” Див. і порівн..: Лебедович І. Полеві духовники Української Галицької Армії : У 45-річчя участи у Визвольних змаганнях (Матеріали до історії). Вінніпег, 1963. С. 229-235; Делятинський Р.І. Станиславівська духовна семінарія у 1918-1925 роках: етапи повоєнного відновлення та її роль у формуванні духовенства нового типу. Нарис історії Івано-Франківської (Станіславівської) Духовної Семінарії імені Святого Священномученика Йосафата / підготував до друку о. д-р О. Каськів. Івано- Франківськ : Івано-Франківська Духовна Семінарія імені Святого Священномученика Йосафата, 2007. С. 63.. Однак, щоправда, два із них - А. Мельник і Д. Федасюк, імовірно, в знак протесту проти “целібатної реформи” владики Г. Хомишина 1920 р. перейшли із Станиславівської до Львівської духовної семінарії, тим часом М. Бурнадз й І. Терешкун - залишились й отримали священичі свячення в стані целібату Детальніше про цих студентів див. і порівн.: Шематизм всего клира греко-католицкої Епархії Стани- славівскої на рік Божий 1925. Річник XXX Станиславів : Накладом Клира Епархіяльного, Друкарня Льва Данкевича, 1925. С. 268-269, 279-281; Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської (Івано- Франківської) єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885-1938) : англ. мовою. Львів, 2002. С. 276-277, 288-289, 339 (реєстр священиків на літери “Б”, “М”, “Ф”); ЦДІАУЛ. Ф. 358, оп. 1. (в іменному покажчику вказано обидвох священиків Львівської архиєпархії та номери справ, в яких наявні певні документи про їхню діяльність: “Мельник Андрій, о. - 11, 91, 92, 127, 154, 203, 209, 301”, “Федасюк Дмитро, о. - 92”, як правило, листування з митрополитом А. Шептицьким та митрополичою консисторією з різних питань, однак окремих їх особових справ тут не виявлено)..

Під час навчання Івана Терешкуна в духовній семінарії на формування його світогляду, духовну й інтелектуальну формацію певний вплив справив кожен із настоятелів та професорів. Варто згадати, що в цей час ректором духовної семінарії в Станиславові був о. Михайло Валь - ницький (1859-1923), віце-ректором - доктор богослов'я о. Авксентій Бойчук (1888-1971), викладачами богословських предметів - доктори богослов'я о. Франц Щепкович (1864-1934), о. Яків Медвецький (1880-1936?), о. Василь Бабин (1884-1938?), о. Іван Лятишевський (18791957), о. Микола Чарнецький (1884-1959), а також о. Іван Слезюк (1896-1973), о. Володимир Коновалець (1887-1938?), о. Симеон Лукач (1893-1964), о. Дмитро Стек (1889-1938?) Детальніше див.: Делятинський Р.І. Станиславівська духовна семінарія у 1918-1925 роках: етапи по воєнного відновлення та її роль у формуванні духовенства нового типу. Нарис історії Івано-Франківської (Станіславівської) Духовної Семінарії імені Святого Священномученика Йосафата / підготував до друку о. д-р О. Каськів. Івано-Франківськ : Івано-Франківська Духовна Семінарія імені Святого Священномученика Йосафата, 2007. С. 61-62; Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської (Івано-Франківської) єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885-1938) : англ. мовою. Львів, 2002. С. 267, 275, 279, 313, 328, 331, 338, 364, 367, 372, 378.. Можемо стверджувати, що вибір неодруженого священства (целібату) Іван Терешкун здійснив, хоча й за настановами духівників, але цілком самостійно.

Фото 3. Катехит о. Іван Терешкун.

Дата не визначена, орієнтовно 1924 р. (з публікації А. Бойківа) Фото опублікував краєзнавець А. Бойків, на жаль, без підписування та датування. Див.: Бойків А. Кілька слів про катехита Бучацької гімназії 1929-1939 років. Бучацькі справиБойків А. Кілька слів про катехита Бучацької гімназії 1929-1939 років. Угринів: вчора, сьогодні, завтра [загальнодоступна група у Facebook]. Дата оновлення: 30.11.2020. .

Свячення у стані целібату Іван Терешкун послідовно отримав з рук єпископа Г. Хо - мишина упродовж першої половини 1923 р., зокрема, в чин читця і піддиякона - 26 січня, диякона - 28 січня, а пресвітера - 1 липня ДАІФО. Ф. 504, оп. 1, спр. 330д. Метрика кліру Станиславівської єпархії за 1887-1941 рр., т. 5. арк. 91; Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської (Івано-Франківської) єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885-1938) : англ. мовою. Львів, 2002. С. 373; Шематизм всего клира греко-католицкої Епархії Станиславівскої на рік Божий 1925. Річник XXX. Станиславів : Накладом Клира Епархіяльного, Друкарня Льва Данкевича, 1925. С. 208, 269; Бойків А. Кілька слів про катехита Буча - цької гімназії 1929-1939 років. Бучацькі справи. Дата оновлення: 08.12.2020. .

Одразу ж після священичих свячень, з 1 липня 1923 р. о. Іван Терешкун був призначе - ний четвертим співробітником у катедральному храмі в Станиславові ДАІФО. Ф. 504, оп. 1, спр. 330д. Метрика кліру Станиславівської єпархії за 1887-1941 рр., т. 5. арк. 91; Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської (Івано-Франківської) єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885-1938) : англ. мовою. Львів, 2002. С. 373; Шематизм всего клира греко-католицкої Епархії Станиславівскої на рік Божий 1925. Річник XXX. Станиславів: Накладом Клира Епархіяльного, Друкарня Льва Данкевича, 1925. С. 208; Вуянко М. Катедральний собор Воскресіння Христового в Івано-Франківську - Станиславові. Друга половина ХІХ - середина ХХ ст. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2022. С. 199.. Варто вказати на одну цікаву “джерелознавчу” деталь: у “Метриці кліру Станиславівської єпархії” вказано, очевидно, цілком помилково дещо іншу дату - “від 1/7 1924”, але, насправді, це був 1923 р., що під - тверджується іншими джерелами.