Листування Данила Мордовця з Аліною Костомаровою: до епістолярного наративу письменника

Размещено на http://allbest.ru

Листування Данила Мордовця з Аліною Костомаровою: до епістолярного наративу письменника

Віталій Тельвак Віталій Тельвак доктор історичних наук, професор, професор кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка , Ольга Гончар Ольга Гончар кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу української історіографії, Інститут історії України НАН України

Анотація

Метою статті є публікація/оприлюднення листування українського письменника, етнографа, публіциста Данила Лукича Мордовця (1830-- 1905) із дружиною видатного українського історика, громадського діяча Миколи Івановича Костомарова - Аліною Леонтіївною; з'ясування інформаційного потенціалу листів, проблематики епістолярного корпусу, визначення його ролі та місця в загальній джерельній базі дослідження життєдіяльності української інтелектуальної еліти.

Листи Д. Мордовця до А. Костомарової відклалися в особовому фонді «Костомаров Микола Іванович (1817-1885) - історик, археограф, архівознавець, етнограф, фольклорист, письменник, публіцист» (Ф. XXII), який зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на принципах історизму, об'єктивності, всебічності та міждисциплінарних методах літературознавства, культурології, етно-антропології. Широко застосовано біографічний і просопографічний методи, що пов'язано з різноплановими орієнтирами вивчення знакових особистостей та упровадження зразків епістолярію до наукового обігу.

Наукова новизна студії полягає в актуалізації малознаного комплексу архівних документів, що сукупно відтворюють дружні стосунки між родинами Костомарових і Мордовців. Представлені листи Д. Мордовця до А. Костомарової визначають домінанти приватної кореспонденції: щирість і відвертість, наявність розмовних інтонацій, спільних інтересів, занепокоєність і турботу тощо. Листи відрізняються авторською інтерпретацією історичних подій, часто оцінкою окремих фактів, вчинків осіб, що свідчить, з одного боку, про повну довіру до свого респондента, а з другого - наявність самостійного мислення автора та власного світогляду.

Висновки. Встановлено, що листи Д. Мордовця до А. Костомарової носять переважно приватний характер, стосуються стану здоров'я членів сім' ї та друзів, їх матеріальної підтримки, планів на майбутнє тощо. Проте, подекуди в них прослідковується і творча проблематика, як-то видавнича діяльність, обговорення коректур тощо.

Ключові слова: Д. Мордовець; А. Костомарова; М. Костомаров; наратив; епістолярій; інтелектуальна еліта.

Наше сьогодення диктує пріоритети, які моделюють життя українців в умовах військових вимірів і, відповідно, повсякденних викликів. І якщо хтось вважає, що історичні дослідження зараз не на часі, то він глибоко помиляється. Діячі української історичної науки, як і представники всіх інших галузей, попри усі труднощі сьогодення відстоюють незалежність нашої Батьківщини. Цей фронт набирає обертів у боротьбі з російською імперською міфотворчістю, що відіграє руйнівну роль у свідомості суспільства. Російсько-українська війна - це протистояння нового ґатунку, де російська пропаганда, брехня і брудні політичні інсинуації негативно впливають на емоційний і психологічний стан суспільства. Імперія прагне свого відновлення включно з українськими землями, маніпулюючи історичними фактами, подіями, постатями. Нав'язуючи суспільству хибні уявлення про перебіг історичного процесу в Україні, ворог намагається довести, що український народ не має власної історії та культури, а відтак права на суверенність і державність. Ми спростовуємо цю нісенітницю, оперуючи фактами, а не пропагандистськими лозунгами. Такими фактами є події другої половини ХІХ - поч. ХХ ст., коли в умовах імперського тиску українці відстоювали національну культуру, українську мову, народні традиції. Цей період подарував нам пантеон видатних постатей, які плідно працювали на майбутнє України.

У фондах державних архівів, архівних фондах і рукописних відділах бібліотек зберігаються масиви епістолярних документів українських діячів науки і культури, які досі не оприлюднені. Через унікальну інформативну вартість листів на порядок денний постає питання їх археографічного опрацювання та публікації з науковим коментуванням, що значно збагатить джерельну базу наукових досліджень.

Зазначимо, що лист як засіб комунікації у ХІХ ст. відігравав на- дважливу роль - це була єдина форма підтримання постійного зв'язку між близькими та друзями. І не випадково, що саме у листах відклалася та інформація, яка більше ніде не зафіксована.

У цій розвідці аналізується епістолярний наратив українського письменника-романіста, публіциста та краєзнавця Данила Лукича Мордовця (1830-1905), який налічує чимало листів до відомих літераторів, науковців, громадських діячів. Серед них прикметне місце займає листування Д. Мордовця з Миколою Івановичем Костомаровим (1817-1885) і його дружиною Аліною Леонтіївною Костомаровою (1831-1908), що відклалося в особовому фонді «Костомаров Микола Іванович (1817-1885) - історик, археограф, архівознавець, етнограф, фольклорист, письменник, публіцист» (Ф. XXII), який зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вер- надського.

Знайомство Д. Мордовця з М. Костомаровим та його родиною стало знаковою подією в житті обох особистостей. Розпочалося воно з 1854 р. у м. Саратов, де Д. Мордовець працював чиновником, а М. Костомаров відбував заслання '. Від цього часу і до смерті М. Костомарова в 1885 р. їхня багатолітня дружба тільки міцніла. Але й після смерті історика взаємини між родинами не послабилися, про що свідчать листи Д. Мордовця до А. Костомарової, з якою у нього склалися теплі та довірчі стосунки. Листування розкриває характер сімейних взаємовідносин родин Мордовців і Костомарових, їхню щиру дружбу та моральні цінності.

Увесь актуалізований епістолярій складають 14 листів: чотири листи з Петербурга, три - з Кисловодська, п'ять - із Ментона (Франція), один - із Ростова-на-Дону, 1 - не атрибутований. Листи охоплюють хронологічні межі від 2 жовтня 1878 р. до 15 травня 1887 р.

Ми виокремили три знакові листи Д. Мордовця до А. Костомарової за 1881-1882 рр. з огляду на їх інформативну насиченість та соціальну значимість. У ці роки дружина М. Костомарова Аліна Леонтіївна виконувала обов'язки його секретаря, а після смерті чоловіка стала зберігачем-розпорядником архіву, бібліотеки і фонду на видання україномовної наукової літератури.

Варто зазначити, що в особовому фонді М. Костомарова відклалися не всі листи Д. Мордовця до А. Костомарової, про що свідчать великі Клименко І. В. Мордовець Данило Лукич // Енциклопедія сучасної України. URL: https://esu.com.ua/article-69266 (дата звернення: 12.02.2024). розриви у часі. Наприклад, перший лист Д. Мордовця із Санкт-Петербурга датований 16 листопада 1878 р., а наступний - 19 липня 1881 р. Разом із тим, зі змістів листів можна зробити висновок, що листування велося кореспондентами досить активно. Місцезнаходження листів А. Костомарової до Д. Мордовця наразі нам не відоме.

Аналіз опублікованої епістолярної спадщини Д. Мордовця свідчить про те, що увага до творчості письменника значно підвищилася на початку ХХІ ст. У контексті вивчення багатьох знакових особистостей свого часу з'являються і листи Д. Мордовця. Так, у передмові до публікації 12-ти листів Є. Чикаленка до Д. Мордовця упорядник В. Бойко Бойко В. З епістолярної спадщини Є. Чикаленка // Сіверянський літо-пис. 2001. № 4. С. 46-57. подав передісторію цього листування і зробив короткий джерелознавчий огляд документів. Через два роки І. Старовойтенко Старовойтенко І. Листи Д. Мордовця до Є. Чикаленка (1896-1898) // Книжкова та рукописна спадщина України. 2003. Вип. 8. С. 255-272. опублікувала дев'ять листів Д. Мордовця до Є. Чикаленка з ґрунтовним анотуванням і примітками. Ймовірно, поштовхом уваги Є. Чикаленка до творчості Д. Мордовця послужила публікація оповідання письменника «Сорока на лозі» в журналі «Зоря» Мордовець Д. Сорока на лозі // Зоря. 1895. № 7. С. 54-62., де йшлося про важкі випробування тих письменників, які намагалися друкувати свої твори українською мовою. Це відчував на собі і Д. Мордовець, переважна більшість творів якого з цієї причини була російськомовною.

Торкається теми епістолярного спадку Д. Мордовця і публікація Ю. Музики Музика Ю. Листи академіка Д. І. Яворницького до Д. Л. Мордовця // Сіверянський літопис. 2014. № 4. С. 89-94. про листування з істориком, археографом, фольклористом Д. Яворницьким. У листах йдеться про творчу спадщину обох кореспондентів, зокрема про роман Д. Мордовця «Сагайдачний» (1882) та працю Д. Яворницького «Історія Запорозьких козаків» (1892).

Листування Д. Мордовця з А. Костомаровою розпочалося у 1878 р., коли Микола Іванович вже хворів, проте намагався не сповільнювати свого напруженого творчого графіка. Невдовзі він практично втратив зір і мав оніміння правої руки. Дружина всіляко підтримувала його, була повністю інтегрована в його наукову роботу, у т. ч. й відповідала на листи як під диктовку М. Костомарова, так і самостійно.

Листи розкривають усю велич стосунків високоінтелектуаль- них особистостей, яка ґрунтується на повазі й довірі. Зокрема, у листі з Санкт-Петербурга від 2 жовтня 1878 р. Д. Мордовець ділиться з А. Костомаровою творчими планами і видавничими справами: «Занимаюсь все 12-м годом: Карамзин, Сперанский, Мерзляков, Новиков, [...] и т. д. - романея выходит большая и разнообразная. Кроме того, Навроцкий Навроцький Олександр Олександрович (1823-1892) - український громадський та культурний діяч, поет, перекладач. Був членом Кирило-Мефо- діївського товариства. Познайомився з М. Костомаровим на початку 1946 р. у Києві. Високо цінував творчість Т. Шевченка і М. Костомарова. (вспоминали и о вас) взял с меня слово дать им в «Русскую речь» роман вроде «Идеалистов» Йдеться про роман Д. Мордовця «Ідеалистьі и реалисты», що вийшов друком 1876 р. - из времени Петрухи Йдеться про царя Петра I.. Микешин с «Пчелой» Йдеться про друковане видання «Пчела» - щотижневий журнал мис-тецтв, літератури, політики і громадського життя, який виходив у Санкт-Пе-тербурзі з 1875 р. до 1878 р. Із 1876 р. до 1878 р. його видавцем-редакто- ром був Микешин Михайло Йосипович (1835-1896) - російський художник і скульптор. обанкротился тысяч на 100 - и мой роман ухнул на 11-й главе, а меня Микешин ухнул на 2400 р.!» ІР НБУВ (Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського). Ф. XXII. Спр. 388. Арк. 2. ІР НБУВ. Ф. XXII. Спр. 389. Арк. 2.

У листі від 1 серпня 1881 р. Д. Мордовець пише, що охоче береться допомогти родині Костомарових - їде до Петербурзького банку, щоб зняти з їхнього рахунку так необхідні їм гроші. У цьому ж листі Д. Мордовець розповідає про друкування своїх праць «Поездка к пирамидам» і «Поездка в Ерусалим», написаних під час подорожі до Африки та Палестини. Одночасно в листі вирішуються й творчі питання: письменник обіцяє вислати Аліні Леонтіївні кілька коректурних сторінок своїх нещодавно написаних романів¹¹. український епістолярний письменник історик мордовець

Д. Мордовець високо цінував думку А. Костомарової, часто надсилав їй свої рукописи з проханням зробити необхідні коментарі та зауваження. У листі з Кисловодська 1882 р. Д. Мордовець пропонує заснувати при Харківському університеті музей М. Костомарова, про що вже веде перемовини з деякими членами ради університету. Він вважає за потрібне звернутися до І. Репіна з проханням написати портрет Миколи Івановича Там само. Спр. 391. Арк. 2..

Привертають увагу листи Д. Мордовця з Ментона (курортне місто у Франції), в яких письменник яскраво описує свій стан здоров'я: «кашля совсем нет», «щоки выровнялись»... Там само. Спр. 393. Арк. 2.. І, здавалося б, на відпочинку має бути достатньо часу, проте у листах Д. Мордовець шкодує, що не має вільної хвилини: «Не писал Вам главным образом по недосугу» Там само. Спр. 394. Арк. 2.. У нього з' являється багато знайомих-росіян, які також лікувалися та проживали у тому ж готелі. В цей час йому запропонували обійняти посаду голови Російського товариства допомоги співвітчизникам у Ментоні, яке було засновано 1880 р. князями Ухтомськими. Ця посада вимагала чимало уваги, сил, здоров'я від письменника, але відмовитися було незручно. Тому і часу в нього на все не вистачало.

В одному з листів, який датується березнем 1883 р., Д. Мордовець пригадує, як родини Мордовців і Костомарових вшановували пам'ять Т. Шевченка - «Тарасовы роковины...» ІР НБУВ. Ф. XXII. Спр. 396. Арк. 1.. У цьому ж листі він наводить слова з народної «Думи про Марусю Богуславку»:

«Ой, козаки,

Ви, біднії невольники!

Що сьогодні у нашій землі християнській

Великодная субота,

А завтра святий празник,

Роковий день Великдень» Українські народні думи : у 5 т. Т. 1. Думи раннього козацького періо-ду / упоряд.: М. Дмитренко та ін.; передм. М. Дмитренка, С. Грици; відп. ред. Г. Скрипник. Київ, 2009. С. 351..

Припускаємо, що Д. Мордовець переповідає їх по пам'яті: «Так вспоминается невольно Маруся Богуславка с козаками, бидными невольниками, що про Великдень им нагадала... Ой, бодай ты, Маруся Богуславка, щастя-доли не знала, що нам, бидным невольникам, про святу недилю нагадала...» ІР НБУВ. Ф. XXII. Спр. 396. Арк. 2..

При аналізі листів Д. Мордовця до А. Костомарової впадає у вічі їх різнопланова проблематика: від приватної інформації про стан здоров'я та матеріальний добробут обох родин - до обговорення публікацій нових творів письменника, його мандрівок Італією та Францією, участі в карнавалах, мрій про зустріч родинами у Дідівцях тощо. Відпочиваючи на дачі брата у Кисловодську, він із ностальгією згадує «... чудные мелодии Украины» і зазначає, що «Как ни мил Кисловодск, но Дедовцы много-много роднее моей душе» Там само. Спр. 398. Арк. 1-1зв..

Представлене нами листування свідчить, що сім'ї Мордовців і Костомарових були дуже близькі, ставилися один до одного як родичі. У кожному листі Д. Мордовець цікавиться здоров'ям Аліни Леонтіївни і Миколи Івановича. Наприклад, у листі з Ментона, датованому 10/22 листопада 1882 р., він запитує: «А что Вы-то сами, дорогая радетельница наша? Как Ваше здоровье? Что ваше душевное состояние? Что Ник. [олай] Иванович? - И Вам и ему Жемчужников Жемчужников Лев Михайлович (1828-1912) - російський живопи-сець, мемуарист. У 1852-1856 рр. жив в Україні, збирав український фоль-клор. Добре знав творчість М. Костомарова і Т. Шевченка. горячо кланяется» ІР НБУВ. Ф. XXII. Спр. 392. Арк. 2..

Або в листі від 11/23 грудня цього ж року: «За Николая Ив.[ановича] душевно рад, что он поправляется» Там само. Спр. 393. Арк. 2..

1887 р. у віці 24-х років померла молодша донька А. Костомарової від першого шлюбу - Софія Кисіль Софія Марківна (1863-1887).. Д. Мордовець пише: «Говорить о Вашей и о нашей общей утрате - мучительно горько. Я теперь только понял, как я глубоко был привязан к Вашей милой Соне, - понял, что смерть ея - самая тяжкая потеря в моей жизни. Даже смерть Анны Ник.[аноровны] Пасхалова-Мордовцева Анна Никанорівна (уроджена Залєтаєва, 1823-1885) - російська поетеса, письменниця, етнографиня; дружина Д. Мордовця. не так поразила меня, - да к тому же - Ан.[на] Ник.[аноровна] отжила свое. А тут! - душа моя не может помириться с тем, что совершилось! Да подкрепит Вас Бог, бедная страдалица» ІР НБУВ. Ф. XXII. Спр. 399. Арк. 1..

Пропонований епістолярний наратив висвітлює соціокультурне оточення обох кореспондентів, їхні інтереси, діяльність, особливості громадського та приватного життя. Так, у листі з Санкт-Петербурга від 2 жовтня 1878 р. Д. Мордовець описує святкування 25-ліття з дня видання М. Вольфом Вольф Маврикій Йосипович (справж. ім'я - Boleslaw Maurycy Wolff, 1825-1883) - відомий книговидавець і книготорговець. Народився у Варшаві в родині знаного лікаря єврейського походження, яка прийняла християнство. Працював у книгарнях Варшави, Парижа, Лейпцига, Львова, Кракова, Віль-нюса, з 1848 р. - Санкт-Петербурга. У 1853 р. започаткував власне книгови-давництво і книготоргівлю у Санкт-Петербурзі. Зробив значний внесок у роз-виток книговидавництва в Російській імперії. першої книги: «Вчера у нас было торжество Вольфовскаго юбилярия - 25 лет со дня издания им первой русской книги. Жаль, что не было Вас. А народу - страх! Спичи, тосты, остроты, смех. Даже за столом разложены были карточки меню - преоригинальныя, напр.: «Закуска и водки без предварительной цензуры» или: «форель полная с иллюстрациями a la Dope, Каразин, Микешин и др.»; или: «филе большой том in folio, в русском стиле. Салат фельетонный. Фрукты. Плоды иностранной почвы: издания переводные (привезены без цензурно-таможенных вырезок и помарок). Кофе турецкий, чай китайский без разбора (из будущих русских владений). Ликеры космополитические и т. д. Все это изящно напечатано» ІР НБУВ. Ф. XXII. Спр. 388. Арк. 2..

У кількох своїх листах Д. Мордовець пригадує вечори - «вівторки», які відбувалися у Костомарових і були досить популярними та збирали численних гостей. Проживаючи в Петербурзі, він постійно бував на них Там само. Спр. 394. Арк. 2..

Перебуваючи на лікуванні у Ментоні, в листі від 15/24 січня 1883 р. Д. Мордовець повідомляє А. Костомаровій про свою поїздку до Ніцци на похорони французького політичного діяча Леона Ґамбетти: «На новый же год, в позапрошлую субботу, я ездил в Ниццу хоронить Гамбет- ту Ґамбетта Леон Мішель (фр. Leon Michel Gambetta, 1838-1882) - фран-цузький республіканський політичний діяч, прем'єр-міністр і міністр закор-донних справ Франції у 1881-1882 рр.. Видел и старика отца его - до самого кладбища шел за траурной колесницей, держась рукою за край саркофага, в котором везли гроб сына. Шествие продолжалось от половины 1-го до 4-го часу. А уже с кладбища старика вели под руки его друзья. Поплакал и я немножко. Так и царей не хоронят, как хоронили этого простого гражданина, сына простого «доброжелательнаго купца» Ниццкаго, а не ростовскаго» ІР НБУВ. Ф. XXII. Спр. 394. Арк. 2..

Д. Мордовець вважав М. Костомарова своїм «хрещеним батьком» у науці, тому після його смерті залишив теплі спогади Мордовцев Д. Л. Николай Иванович Костомаров в последние десять лет его жизни (1875-1885) // Русская старина. 1886. № 2. С. 323-360., всіляко популяризував творчість учителя і підтримував його дружину у важкі хвилини життя.

Листи стануть у пригоді дослідникам культури епістолярного стилю, притаманного XIX ст. Зафіксовані у листах настрої, самопочуття кореспондентів є цінним джерелом при з'ясуванні емоційної складової повсякдення того часу.

Всі листи представлені в оригінальній авторській редакції, написані російською мовою на аркушах із зошита чорним чорнилом, дрібним почерком. Фрази та слова, на яких автор хотів акцентувати увагу, він підкреслював однією або двома рисками (виділено курсивом). Кореспондент писав «ярижкою»: вживав «ъ» у кінці слова, писав «ъ» замість «е», в літері «т» додавав зиґзаґ до нижньої палички, літера «с» не мала нижнього заокруглення. Тексти максимально наближені до сучасного правопису. Авторські скорочення і нерозбірливо написані слова взято в квадратні дужки.

Вибрані листи розміщено у хронологічній послідовності. Тексти листів супроводжуються коментарями, у яких подано пояснення термінів, слів іноземного походження, а також здійснено ідентифікацію персоналій та географічних назв.

№ 1

СПб, 19 июля 1881 [г.]

Глубокоуважаемая Алина Леонтьевна!

Душевно благодарю Вас за то сердечное внимание, которое Вы всегда мне оказывали и за беспокойство о судьбе моей в далекой Африке и в Палестине. Я сам считал Вас вполне родными мне и близкими - и как часто вспоминал всех Вас в моих далеких скитаниях! Сколько впечатлений - глубоких, непередаваемых и все это ложилось на меня одного, на одинокого - и буквально подавляло меня. Хоть бы злодей Вячко ¹ разделил их со мною как обещал и обманул.

А я сам сердцем рвался в Дедовцы Так Д. Мордовець називав молодшу доньку А. Костомарової - Софію Ки-сіль, падчерку M. Костомарова. Дідівці - село Прилуцького повіту Полтавської губернії (тепер - село в Прилуцькому р-ні Чернігівської обл.). Тут був родовий маєток першого чоловіка Аліни Леонтіївни Крагельської - Марка Дмитровича Кисіля. З Дідівцями пов'я-зані останні 10 років життя М. Костомарова, що були дуже плідними у створен-ні оригінальних творів: «Эллины Тавриды», мемуарів «Автобиография» тощо. Костомарови, перебуваючи в Дідівцях, запрошували до себе своїх друзів: Д. Мор-довия, В. Горленка, К. Юнге та ін., проезжал по Малороссии; но я боялся урвать даже день у Анны Никаноровны. Мне самому очень грустно - ведь до октября - целая вечность.

Ах, Николай Иванович! Николай Иванович! Как не хорошо хворать - ради Христа поправляйтесь. А я-то каким молодцом летал за синими морями - и на пирамиде, на самой верхушке, курил папиросу, созерцая восход солнца за Нилом и все величие дивной страны фараонов, о которой говорил поэт Мей Лев Олександрович (1822 - 1862) - російський літератор, поет, про-заїк, драматург, перекладач. Д. Мордовцев цитує рядки з його вірша «Отойди от меня, сатана!». -

Серой, гремучей змеею

Безконечные кольца влача через ил,

В тростниках густолиственных тянется Нил;

Города многочисленной семьею

Улеглися на злачных его берегах;

Блещут синия воды Мерида;

Пирамида, еще пирамида,

И еще, и еще - на широких стопах

Опершись, поднялись высоко;

Обелисков идет непрерывная цепь;

Полногрудые сфинксы разкинулись, в степь

Устремляя гранитное око...

Да, я был там, где - Вечно чуждый тени Моет жолтый Нил

Раскаленные ступени Царственных могил...

И там был, где росла и цвела «ветка Палестины»; видел гору, с которой сатана показывал Христу «вся царствия мира и славу их» - все видел, над всем трепетало и таяло мое умиленное сердце. Все это теперь стараюсь изобразить - хоть слабо, бледно - и печатаю. Вы после благосклонно прочтете. Ваше поручение с удовольствием исполнено; только хорошенько оформите все, чтобы причепок [ко мне] не было.

Крепко обнимаю Николая Ивановича, крепко, крепко. Скорей бы на Таврический проспект.

Ах, милый Вяченька! Хоть бы строчку мне чиркнул своим стремительным почерком с кинжалами. А я Вам на зло, на зло Вячке - третьего дня был в Павловске (у Строниных) Стронін Олександр Іванович (1826-1889) - російський історик, педагог і громадський діяч. Родом з української частини Курщини. и в «розовом павильоне» и видел там. Далі частина тексту відірвана.. Сегодня еду туда.

Простите бога ради мое маранье.

Душевно Ваш Д. Мордовцев.

Привет кампании с пирамид и даже камни ориерихонских стен! и свечу из родины Гомера! свеча больше бахчисарайской - янтарь просто!

И Хиос видел, и Патмос, и Самос - «такой [...]» - и по троянской земле бродил, и верхом на коне арабском ездил к Мертвому морю, и содомские яблоки рвал, и ел ту рыбу, что осталась от «пяти рыб» от времени Христа - все произошево Остання фраза написана посередині арк. 2.!

ІР НБУВ. Ф. XXII. Спр. 167. Арк. 1-2. Оригінал, рукопис.

№ 2

Пб, 1 августа 1881 [г.]

Глубоко и безконечно уважаемая Алина Леонтьевна!

Печальные известия, сообщаемые Вами относительно Вашего здоровья, тяжело поразили меня.

Еще недавно мы много говорили об Вас и о Вашем здоровье с Анной Никаноровной, о Вашей ангельской доброте, самоотверженности - и Анна Ник.[аноровна] выражала глубокое сожаление о том, что судьба [не] платит вам того, что Вы заслужили у нея Вашим великодушием и всем тем добром, которое Вы приносите другим. Теперь оказывается, что и та доля здоровья, которая осталась у Вас, отнимается этими проклятыми, безжалостными случайностями жизни.

Но я хочу думать, что Бог не так же безжалостен, как это проклятое нечто, всегда преследующее лучших людей, и он сохранит Вас как лично для Вашего счастья; так и для милой Вашей девочки и для Николая Ивановича, который без вас, положительно, давно бы пропал.

Лучше буду надеяться и ждать свиданья, хотя оно еще так далеко, так возмутительно далеко, что я, пожалуй, не вытерплю и как-нибудь в августе, хоть в конце, прилечу к Вам в Дедовцы денька на два - на три. Это будет моя новая поездка к «святым местам», где живут те, кого я так глубоко люблю.

Поручение Ваше я уже наполовину выполнил, но раньше понедельника (сегодня суббота) всего оборудовать не могу. Письмо и доверенность Вашу я получил вчера часу в 5-м. Сегодня я отправился в банк и подал заявление о выдаче Вашего вклада.

Мне сказали там, что нужно еще удостоверение от полиции о моей личности, и когда я указал им на не совсем осмысленное требование удостоверения, когда у меня в руках мой вид (я его нарочно захватил с собой) и когда я сам вкладчик банка, тогда они ограничились тем, что просили привезти расписку моего вклада - и уже в 3-м часу я получил ваши билеты. Но так как вклады теперь принимаются только до 2-х часов, то два билета я уже могу внести не раньше понедельника.

Из банка - к Алферову. Он говорит, что дает только 94. Я ему возражаю, что сегодня эти билеты на бирже 94% и 94% - «Да - отвечает он если вы дадите нам новый билет, обмененный, то [...] и мы дадим биржевую цену, а за старый - прежнего выпуска - только 94».

Пришлось покориться - и я получил 960 р. 83 к., которыя в понедельник, а может быть во вторник, если в понедельник не успеют выдать расписку - я вместе с распискою и вышлю милейшему и суровому Вячке на прокут На прокут - ймовірно, від рос. слова «прокутить»..

Ах, как скучно без Вас, если бы Вы только знали! Пока я только и живу одними воспоминаниями. Слабое бледное жалкое воспроизведение того, что я видел и предчувствовал в моих далеких скитаниях, я печатаю теперь в «Неделе» «Неделя» - газета. Видавалася у м. Санкт-Петербург із 1886 р. до 1903 р. и отдельною книгою - в двух книжках: одна - «Поездка к пирамидам» - «Неделю» и отдельно, а другая - «Поездка в Иерусалим» в «Истор. [ическом] Вестнике» «Исторический вестник» - щомісячний історико-літературний журнал. Видавався у м. Санкт-Петербург із 1880 р. до 1917 р. У перші роки його видання тут друкував свої праці також і М. Костомаров. будет - и тоже отдельно. Так как Вы «Недели» не получаете, то в понедельник я вышлю Вам пять корректурных листов того, что уже напечатано из первой части; а остальное пришлю после или же Вы сами прочитаете здесь.

А на словах рассказать - и не перескажешь! Надо быть Шекспиром, чтобы передать все, что перебывало у меня в душе, в сердце, в нервах и в глазах за все время моего шатанья.

Я даже больше был поражен и задавлен чем ожидал, и сам дивлюсь отсюда моей энергии, хотя там, бродя почти у тропиков, я чувствовал себя как дома и только благоговел и таял душою, а иногда - вообразите! - плакал, но так хорошо, как никогда не плакал в жизни. Раза четыре был уже в Павловске - у Неслуховских Неслуховський Франц Карлович (1818-1907) - урядовець, приятель

М. Костомарова. Написав спогади про М. Костомарова, які суттєво доповнили його «Автобіографію»., у Пыпиных ¹¹, у Строниных и с Ви[н]чаром нашим - он теперь здесь. Завтра тоже еду к Неслуховским. Но без Вас - и там теперь скучно. Из прошлаго - осталась одна сумасшедшая [...] - наша с Николаем Ивановичем. Все об Вас спрашивают, а утешительного сообщить - нечего - горько так!

От всей души молю Бога о Вашем выздоровленьи.

Глубоко и неизменно преданный Вам Д. Мордовцев.

ІР НБУВ. Ф. XXII. Спр. 389. Арк. 1-2зв. Оригінал, рукопис.

№ 3

Кисловодск, 28 июня 1882 [г.]

Глубокоуважаемая Алина Леонтьевна!

Вот уже третий месяц, как я покинул Петербург и до-сих-пор не подал вам о себе ни одной весточки. Это не значит, впрочем, что я не думал о Вас или не хотел писать Вам. Но вы поймете и без объяснений, что мне просто не писалось потому, что мои письма, я уверен, невольно вызывали-бы в Вашей душе воспоминания, и уж конечно не отрадные. То, чего забыть нельзя и не желательно, теперь всегда стоит между нами.

Вера Пипін Олександр Миколайович (1833-1904) - історик літератури, фоль-клорист, академік Санкт-Петербурзької академії наук. Листувався з М. Костома-ровим, високо цінував його творчість. Алєксандрова Віра Данилівна - донька Д. Мордовця; приятелювала з Ле-сею Українкою і С. Мержинським. вероятно писала Вам о том, как мы добрались от Аткарска Аткарськ - місто в Саратовській губернії, центр Аткарського району. до Кисловодска. Не знаю только, сообщала-ли она Вам о том эффекте, какой произвело на нее платье-фай Плаття-фай - сукня, пошита з тканини фай (фр. Faille) - гладко пофарбо-ваної цупкої шовкової тканини з широкими поперечними рубчиками. Вашего художественного выбора: на другой день весь Аткарск заговорил об этом платье.

Вере впрок пошел Нарзан и здешний прелестный воздух, хотя она еще по-прежнему худа и нервна; но к зиме совсем поправится. Зато внучка моя - молодец. Мы с ней рыщем по самым диким скалам и ущельям. В воскресенье, 3 июля, Вера едет в Рязань, а я - 7-8-го - думаю пробираться в Каченов- ку Йдеться про Качанівку - маєток Тарновських. Тут часто збиралося інте-лектуальне товариство, відвідували садибу також М. Костомаров і Д. Мордовець. Нині - Національний історико-культурний заповідник «Качанівка», утворений 1981 р. на основі палацового ансамблю і парку дворянської садиби, заснованих у 1770-х роках. Знаходиться на Чернігівщині в Ічнянському р-ні., а оттуда в Киев. Дальше направляюсь в Дручкеники Ймовірно, автор має на увазі Друскеніки - курорт на півдні Литви у м. Друскінінкай, відомий своїми мінеральними водами..

Сюда приезжал ко мне из Есентуков Селиванов - поговорить о предполагаемом при Харьковском университете музее Николая Ивановича. Я сказал, что инициатива должна идти от университета, который и обратился к Вам по этому поводу осенью. Совет универ [сите]та думает заказать портрет

Ник.[олая] Ив.[ановича], бюст и т. д. Я советовал заказать портрет Репину Рєпін Ілля Юхимович (1844-1930) - український живописець, дійсний академік Санкт-Петербурзької академії мистецтв (1876); залишив багату й різно-манітну мистецьку спадщину. Автор посмертного портрета М. Костомарова.. В сентябре Селиванов непременно побывает у Вас. Тогда же и я явлюсь к Вам.

Вера оч.[ень] Вам кланяется и целует. Писать будет из Рязани. Передайте мой искренний привет Вас. Гр.

Душевно преданный Вам Д. Мордовцев.

Привет мой и Ульяне Ив.[ановне] Галиченко Уляна Іванівна - служниця А. Костомарової., и Вл. Андр.

ІР НБУВ. Ф. XXII. Спр. 391. Арк. 1-1зв. Оригінал, рукопис.

References

1. Boiko, V. (2001). Z epistoliamoi spadschyny Y. Chykalenka [From the epistolary heritage of Yevhen Chykalenko]. Siverianskyi litopys, 4, 46-57 [in Ukrainian].

2. Klymenko, I. V. (2019). Mordovets Danylo Lukych [Mordovets Danylo Lukych]. Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy. Retrieved from https://esu.com.ua/ article-69266 [in Ukrainian].

3. Mordovets, D. (1895). Soroka na lozi [A magpie on a withe]. Zoria, 7, 54-62 [in Ukrainian].

4. Muzyka, Y. (2014). Lysty akademika D. I.Yavornytskoho do D.L. Mordovtsia [Letters of Academician D. I. Yavornytskyi to D. L. Mordovets]. Siverianskyi litopys, 4, 89-94 [in Ukrainian].

5. Skrypnyk, H. (Ed). (2009). Ukrainski narodni dumy. U 5 t. Dumy rannoho kozatskoho periodu [Ukrainian People's Duma. In 5 vol. Dumas of the early Cossack period]. (Vol. 1). Kyiv. 227 s. [in Ukrainian].

6. Starovoitenko, I. (2003). Lysty D. Mordovtsia do Y. Chykalenka (18961898) [Letters from D. Mordovets to E. Chykalenko (1896-1898)]. Knyzhkova ta rukopysna spadschyna Ukrainy, 8, 255-272 [in Ukrainian].

Abstract

Correspondence of Danylo Mordovets with Alina Kostomarova: towards the epistolary narrative of the writer

Vitalii Telvak

Doctor of Historical Sciences, Professor, Professor at the Department of World History and Special Historical Disciplines, Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University

Olha Honchar

Candidate of Historical Sciences, Senior Research Worker of Department of Ukrainian Historiography, Institute of History of Ukraine of National Academy of Sciences of Ukraine

The purpose of the article is to present and publish the correspondence of the Ukrainian writer, ethnographer and publicist Danylo Lukych Mordovets (1830-1905) with the wife of the prominent Ukrainian historian, public figure Mykola Ivanovych Kostomarov - Alina Leontiivna; to clarify the information potential of letters, the problems of the epistolary corpus, to determine its role and place in the general source base of the study of the life of the Ukrainian intellectual elite. The letters of D. Mordovets to A. Kostomarova were stored in the personal fond «Mykola Ivanovych Kostomarov (1817-1885) - historian, archeographer, archivist, ethnographer, folklorist, writer, publicist» (F. XXII), which is kept in the Institute of Manuscript of the Vernadsky National Library of Ukraine. The methodological basis of the research is based on the principles of historicism, objectivity, comprehensiveness and interdisciplinary methods of literary studies, cultural studies, ethno-anthropology. The biographical and prosopographical methods are widely used, which is due to the diverse guidelines for studying significant personalities and introducing epistolary samples into scientific circulation. The scientific novelty of the study lies in the actualization of a little-known set of archival documents that collectively reproduce the friendly relations between the Kostomarov and Mordovets families. Submitted letters of D. Mordovets to A. Kostomarova defines the dominants of private correspondence: sincerity and frankness, the presence of conversational intonations, common interests, concern and care, etc. D. Mordovets's letters to A. Kostomarova is distinguished by the author's interpretation of historical events, often by his assessment of certain facts and actions of individuals, which indicates, on the one hand, full trust in his respondent, and, on the other hand, the presence of the author's independent thinking and his worldview. Conclusions. It has been established that D. Mordovets's letters to A. Kostomarova is mostly private, concerning the health of family members and friends, their financial support, plans for the future, etc. However, sometimes they also deal with creative issues, such as publishing, discussions of proofreading, etc.

Key words: D. Mordovets; A. Kostomarova; M. Kostomarov; narrative; epistolary; intellectual elite.

Размещено на Allbest.ru