"Негідне життя" та історична пам’ять про жертви нацизму в Німеччині та Україні: теорія, історіографія і політичні практики
Дослідження ситуації після Другої світової війни у ставленні до пам’ятання про злочини нацистського режиму, що мали відношення до соціальних і расових експериментів. Особливості "забування" "незручних" сторінок історії на тривалий період у повоєнний час.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.07.2024 |
| Размер файла | 35,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
«Негідне життя» та історична пам'ять про жертви нацизму в Німеччині та Україні: теорія, історіографія і політичні практики
Венгерська Вікторія, доктор історичних наук, професор кафедри; Ковальчук Іван, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Житомирського державного університету імені Івана Франка
Анотація
Метою роботи є дослідження ситуації після Другої світової війни та в наш час у ставленні до пам'ятання про злочини нацистського режиму, що мали відношення до соціальних і расових експериментів. Серед завдань, які автори ставили перед собою - здійснення аналізу особливостей витіснення/«забування» «незручних» сторінок історії на тривалий період у повоєнний час та причини їхнього «повернення».
Методологія дослідження. Серед методологічних підходів, які використовувались авторами під час підготовки статті: історіографічно-джерелознавчий, методи memory study, порівняльних досліджень, історії науки, а також нового міждисциплінарного напрямку - disability studies, який пов'язаний із вивченням значення, природи та наслідків інвалідності. Наукова новизна визначається у порівнянні ситуації пам'ятання про жертви нацистського режиму, життя яких назвали «негідним», та представлення цієї тематики в історичній та іншій спеціальній літературі, історичній пам'яті та комеморативних практиках Німеччини та України.
Висновки. Ідеї трактування людей із спадковими та набутими хворобами як «суспільного баласту» народилися в європейському та американському інтелектуальному середовищі задовго до здобуття нацистами влади в Німеччині. Державні програми, спрямовані на примусову стерилізацію, згодом - позбавлення життя людей із інвалідністю в різні способи, під час окупації європейських країн набули «масштабування» у концтаборах і не лише. До тривалого «забуття» цієї сторінки історії долучились німецький, радянський та американські уряди. Лише з кінця 1980-х рр. розпочинається процес проговорювання та повернення з небуття пам'яті про жертви та відповідальність за злочини.
Повільне, але систематичне включення до меморіальних ландшафтів населених пунктів Німеччини та України свідчень про злочини, повертає пам'ять про жертви нацизму та слугує застереженням щодо неможливості порушення загально етичних норм, завдяки яким ми залишаємось людьми.
Ключові слова: Друга світова війна, нацизм, історична пам'ять, історична політика, меморіальний простір, Україна, Німеччина, евтаназія.
Abstract
"Unworthy life" and historical memory of the victims of Nazism in Germany and Ukraine: theory, historiography and political practices
Vengerska V, Kovalchuk І.
The purpose of the work is to investigate the situation after the Second World War and in our time, in relation to the memory of the crimes of the Nazi regime, which were related to social and racial experiments, and their reflection in the historiography, memorial, artistic and cultural practices of Germany. Among the tasks that the authors set before themselves was the 108 analysis of the features of the displacement/forgetting of "inconvenient" pages of history for a long period in the post-war period, and the reasons for their "return". Research methodology. Among the methodological approaches used by the authors during the preparation of the article: historiographical and source studies, methods of memory study, comparative studies, history of science, as well as a new interdisciplinary direction - disability studies, which is related to the study of the meaning, nature and consequences of disability. Scientific novelty is determined by comparing the situation of remembering the victims of the Nazi regime, whose lives were called "unworthy", and the presentation of this topic in historical and other special literature, historical memory and commemorative practices of Germany and Ukraine. Conclusions. The ideas of treating people with hereditary and acquired diseases as "social ballast" were born in the European and American intellectual environment long before the Nazis came to power in Germany. The leaders of the National Socialist Party participated in the development of state programs aimed at forced sterilization, and later - taking the lives of people with disabilities in various ways, which during the occupation of European countries acquired "scaling" in concentration camps and not only.
Not only the German and Soviet governments joined in the long "forgetting" of this page of history. Not the last role was played by the position of the USA, whose medical and pharmacological fields were interested in using the results of experiments conducted on people within the framework of the outlined programs. Only thanks to the efforts of journalists, psychiatrists and former victims and relatives of the programs "Euthanasia", "Action T-4" and others, since the end of the 1980s, the process of speaking and returning to historical memory the events that led to the destroyed people Although slow, but systematic inclusion in the memorial landscapes of settlements in Germany and Ukraine, brings back the memory of the victims of Nazism and serves as a warning to humanity about the impossibility of violating the general ethical norms that keep us human.
This article was written within the framework of the project "European integration and Ukraine: historical memory and migration challenges" of the Jean Monnet Erasmus+ program and consists of two parts. The end of the article will be published in the next issue of Intermarum: History, Politics, Culture magazine.
Key words: World War II, Nazism, historical memory, historical politics, memorial space, Ukraine, Germany, euthanasia.
Streszczenie
„Niegodne zycie” iрамщс historyczna ofiar nazizmu wniemczechiukrainie: teoria, historiografia ipraktykipolityczne
Wigherska W., Kowalczuk I.
Celem pracy jest zbadanie sytuacji po drugiej wojnie swiatowej i wspolczesnie, w odniesieniu do pamifci o zbrodniach rezimu nazistowskiego, ktore wiqzaly sif z eksperymentami spolecznymi i rasowymi oraz ich odbiciem w historiografii, pamiqtkowych, artystycznych i kulturalnych praktykach Niemiec. Wsrod zadan, jakie postawili sobie autorzy, jest analiza cech wycofania/„zapomnienia” „niewygodnych” momentow historii na dlugi okres powojennego czasu i przyczyn ich „powrotu”. Metodologia badan. Wsrod podejsc metodologicznych zastosowanych przez autorow w trakcie przygotowywania artykulu: badania historiograficzne i zrodlowe, metody badania pamifci, badania porownawcze, historia nauki, a takze nowy kierunek interdyscyplinarny - disability studies, ktory wiqze sif z badaniem znaczenia, charakteru i skutkow niepelnosprawnosci. Nowatorstwo naukowe polega na porownaniu sytuacji upamiftniania ofiar rezimu nazistowskiego, ktorych zycie nazwano „niegodnymi”, z reprezentacjq tego tematu w literaturze historycznej i specjalistycznej, pamifci historycznej i praktykach upamiftniajqcych Niemiec i Ukrainy. Wnioski. Idee traktowania osob chorych dziedzicznie i nabytych jako „balastu spolecznego” narodzily sif w europejskim i amerykanskim srodowisku intelektualnym na dlugo przed dojsciem nazistow do wladzy w Niemczech. Przywodcy Partii Narodowo-Socjalistycznej uczestniczyli w opracowywaniu panstwowych programow majqcych na celu przymusowq sterylizacjf, a pozniej - odbieranie zycia osobom niepelnosprawnym na rozne sposoby, co w czasie okupacji krajow europejskich zyskalo „skalowanie” w obozach koncentracyjnych i nie tylko.
Do dlugiego „zapominania” tej karty historii wlqczyly sif nie tylko rzqdy Niemiec i ZSRR. Nie ostatniq rolf w tym odegralo stanowisko Stanow Zjednoczonych, ktorych dziedziny medyczne i farmakologiczne byly zainteresowane wykorzystaniem wynikow eksperymentow prowadzonych na ludziach w ramach zarysowanych programow. Tylko dzifki wysilkom dziennikarzy, psychiatrow oraz byfych ofiar i bliskich programow „Eutanazja ”, „Akcja T-4” i innych, od konca lat 80 XX w. rozpoczql sif proces opowiadania i przywracania pamifci historycznej wydarzen, ktore doprowadzily do zniszczonych ludzi. Choc powolne, ale systematyczne wpisywanie w krajobraz pamifci osiedli Niemiec i Ukrainy, przywraca pamifc o ofiarach nazizmu i stanowi przestrogf dla ludzkosci przed niemozliwosciq naruszenia ogolnych norm etycznych, ktore czyniq nas ludzmi.
Slowa kluczowe: Druga wojna swiatowa, nazizm, pamifc historyczna, polityka historyczna, przestrzen pamifci, Ukraina, Niemcy, eutanazja.
Постановка проблеми
Війна, яка триває в Україні більше десяти років, спонукає задуматись над проблемами, які вона породжує не лише у геополітичному, а й суто у гуманітарному сенсі. У ХХ ст. людство зіштовхнулось із двома світовими війнами, які призвели як до загибелі мільйонів військових, мирних громадян, так і породили явище, що увійшло у світову культуру під назвою «втраченого покоління». Про травми не лише фізичного, а й психічного (ментального) характеру, отримані учасниками цих воєн, які призвели до складної адаптації у мирному житті, довгий час не прийнято було говорити та згадувати у контексті їх наслідків.
Мета роботи - дослідження ситуації після Другої світової війни та в наш час у ставленні до пам'ятання про злочини нацистського режиму, що мали відношення до соціальних і расових експериментів. Вони були започатковані ще до війни та спрямовувалися на дегуманізацію окремих категорій населення у німецькому, а згодом і в радянському та українському суспільствах, та їхнє відображення в історіографії, меморіальних, мистецьких і культурних практиках. Серед завдань наявний також й аналіз особливостей витіснення/«забування» «незручних» сторінок історії на тривалий період у повоєнний час та причини їхнього «повернення» на даний час.
Виклад основного матеріалу
Породженні результатами Першої світової війни, авторитарні режими, які згодом трансформувались у тоталітарні, серед ключових завдань свого існування та розвитку проголосити створення «кращого світу» та «досконалих» співгромадян. Тоні Джадт запропонував таку оцінку цих режимів та їх телеологій:
«Комуністичних інтелектуалів і їхніх фашистських колег після 1917 р. єднав глибокий потяг до смертної боротьби, та її вигідних суспільних чи естетичних наслідків. Фашистські інтелектуали зокрема зробили зі смерті водночас виправдання і спокусу війни та громадянського насильства: з такого хаосу мали народитися краща людина і кращий світ» (Джадт Т., Снайдер, Т. 2019, с. 111).
Німецькій відповідник такої моделі мав вписуватись у концепцію «чистоти арійської раси» та Третього райху, радянський - комунізму та його атлетичних «будівників». Ідеї «расової гігієни» та «оптимізації» кількості населення для розв'язання економічних проблем, що з'явилися ще наприкінці XVIII ст., та набули популярності у Німеччині після завершення Першої світової війни, призвели спочатку до появи ряду законів, а згодом спеціальної програми під назвами «Евтаназія» та «Дія Т-4», які передбачали стерилізацію та фізичне знищення людей (дітей та дорослих) із розумовою інвалідністю, спадковими та невиліковними хворобами, серед яких були і учасники Першої світової війни.
Методи «ліквідації», «апробовані» на німцях до початку німецько-радянської війни, були «масштабовані» на території Східної Європи, перш за все у концтаборах, а також в Україні, де пацієнтів психлікарень знищували, як і жертв Голокосту. Пам'ять про цю сторінку історії ретельно «зачищалася» протягом тривалого повоєнного часу. Лише після гучних журналістських розслідувань у 1980-х рр. про це почали відверто говорити у Німеччині та світі. В тих німецьких землях, де розташовувались заклади із знищення людей, зокрема на території Нижньої Саксонії, від 1990-х рр. активізується виставкова діяльність та інші комеморативні практики, спрямовані на вшанування пам'яті жертв згаданих нацистських програм. Щодо Берліна, який має складну повоєнну історію, повернення до меморіальних просторів міста цієї сторінки історії було не простим та триває донині.
Історіографія та джерела: пам'ять про жертви та історіографія в Німеччині Огляд сучасної української історіографії міститься у другій частині статті, та буде опублікована у наступному числі журналу.
Після проведення Нюрнбергського процесу, злочини нацистського режиму на деякий час втратили свою актуальність для європейських країн, у зв'язку з необхідністю розв'язання більш нагальних тоді економічних та політичних проблем. Проте, завдяки активності небайдужих дослідників, періодично готувались збірки документів, які дозволяли звертатись до питань, пов'язаних із злочинною діяльністю представників нацистської влади. Так, в Амстердамі було підготовлено 22-х томне зібрання документів кримінальних вироків 1945-1966 рр., за вбивства, здійсненні нацистськими злочинцями. Перший том зібрання з'явився у 1966 р., а останній - у 1981 р. Серед справ, представлених у ньому, були і ті, які стосувались реалізації євгеністичних програм, стерилізації та евтаназії (Justiz und NS-Verbrechen).
Завдяки дослідженню журналіста-розслідувача Ернста Клеє «Евтаназія в нацистській державі. “Знищення життя, негідного життя”», яке було опубліковане в 1983 р., і згодом неодноразово перевидавалось, ця тема набула розголосу (Klee, 1983). Поява книги мала ланцюгову реакцію. Цього ж року була видрукувана розвідка Асмуса Фінзена, присвячена діяльності лікарів однієї із установ для людей із психічними хворобами в Нижній Саксонії у нацистський період, яка у заголовку названа «закладом для вбивства» (Finzen, 1983). Протягом наступних років з'явилася ціла низка публікацій, які ґрунтувались на архівних документах, та присвячувались політиці націонал-соціалістів у сфері євгеніки та «расової чистоти». Німецькі дослідники концентрували увагу на діяльності конкретних закладів та їх медичного персоналу, в сенсі залучення до реалізації проєктів, спрямованих на фізичне знищення пацієнтів. Так, у 1984 р. Н. Порксен та В. Хейко опублікували розвідку, присвячену знищенню людей із психічними хворобами у будинку для людей похилого віку, розміщеному в місті Льонебург (Нижня Саксонія) (Porksen, Heiko, 1984). У цьому ж закладі проводились експерименти і над дітьми із вадами здоров'я, у результаті яких за період від 1941-1945 рр. були вбиті 418 дітей, серед яких і діти примусових робітників зі Східної Європи (Luneburg (Landes-Heil-und Pflegeanstalt Luneburg; Reiter, R. (2009).
Важливу роль у поверненні з небуття пам'яті про загиблих людей, в результаті реалізації програм із стерилізації, «Евтаназія», «Дія Т-4» відіграли і лікарі-психіатри, діяльність яких спрямовувалась на подолання упередженого ставлення до психіатрії. Також важливим був наголос на необхідності дотримання медико-етичних засад у лікарській справі, як і відповідальності та спокуті за здійсненні злочини. Саме тому, перші наукові конференції та публікації, які з'явились у Німеччині після початку публічного обговорення у країні цієї проблеми, проводились представниками медичних інституцій. Від 1990 -х рр. у Німеччині була запроваджена серія проєктів, спрямованих на підготовку пересувних виставок, у яких містились документи, світлини, свідчення жертв або їх родичів, які демонстрували антигуманну сутність нацистського режиму та готовність частини лікарів служити йому, порушуючи основні постулати клятви Гіппократа. Від цього часу з'являються і дослідження, присвячені регіональним медичним установам, долученим до «реалізації» згаданих програм (Bohme, K., Lohalm, U. (Hg.). (1993); Engelbracht, G. (1994).
У 2006 р. у Гейдельберзі проходив колоквіум, результатом роботи якого стала збірка публікацій, присвячених аналізу психіатричних медичних записів жертв «Дії Т-4», а саме її централізовано організованої фази (Die nationalsozialistische «Euthanasie», 2010). Тривалий час такі записи вважали знищеними та втраченими, що цілком вписувалось у стратегію свідомого «забування» подібної сторінки історії. Проте, у німецькій столиці ці документи зберігались, й на сьогодні дослідники мають можливість працювати із фондом R 179 філії федерального архіву Берлін-Ліхтерфельде. Переважна більшість публікацій, до підготовки яких від 2000-х рр. мали відношення німецькі психіатри, ґрунтується саме на справах, представлених у цьому фонді (Sohner, F., Cranach, V., &.. (2017), Steger, F., Gorgl, A., &.. (2010) та ін.
Від початку 2000-х рр. дослідження і німецьких істориків, як і психіатрів, присвячувались участі конкретних медичних закладів у «реалізації» програм зі знищення їх пацієнтів. До таких належала і Державна лікарня міста Гюнцбурга. Колектив авторів дослідив збереженні документи у самій лікарні, а також справи фонду R 179 Берлінського архіву, щодо долі чотирьох пацієнтів цієї установи. Серед іншого, автори зосередили увагу і на мові опису та ведення медичної документації. За їх оцінками, практика медичного опису та звітності характеризувалась сумішшю медичної термінології, ідеологічних кліше та звичайної мови. Автори прийшли до висновку, що особливості ведення медичної документації є підтвердженням стигматизації та дискримінації пацієнтів та відображали інституційне насильство. У статті наголошується і на важливості вшанування пам'яті жертв нацистських програм, та необхідності пошуку, реконструкції місць поховання жертв як елементу етичної відповідальності сучасників. (Steger, F., Gorgl, A., & Strube, W., Winckelmann, HJ., Becker, T. (2010).
Раймонд Рейтер належить до німецьких дослідників, сфера наукових інтересів яких сконцентрована на питаннях психіатрії за націонал-соціалізму та вшануванню пам'яті жертв націонал - соціалізму й нацистських злочинів. У його науковому доробку значна кількість публікацій (серед них такі: Reiter, 1996; 2005 та інші), присвячених цим питанням. Не останню роль у їх актуалізації відіграла й активна громадська позиція дослідника. Власне, саме поєднання прагнення частини німецького соціуму відновити історичну пам'ять та спокутувати колективні провини й стали головним стимулюючим фактором радикальних змін у політиці пам'яті та сучасному ставленні щодо людей із вадами здоров'я в Німеччині.
Витоки програм із соціального дарвінізму
Результати Першої світової війни для економіки Німеччини мали нищівне значення, оптимізація державних витрат та економія перетворилися на ідею «фікс», яку спробували пов'язати і з концепцією «чистоти раси». Одна із сторінок нацистського минулого країни має відношення до втілення у життя ідей євгеніки та соціал-дарвінізму початку ХХ ст. в особливо цинічний спосіб. Цілі, досягнення яких проголосили ідеологи та натхненники програми, виправдовувались піклуванням про «чистоту раси». Йдеться про програми, які були започатковані прийняттям Нюрнбергського кодексу, що закріпив правила навколо експериментів на людях, а згодом реалізовані у проєктах із стерилізації, «Евтаназія» та «Дія Т-4».
Слід зазначити, що ідеї «оптимізації» народонаселення, шляхом регулювання народжуваності, та інші пропозиції з'явилися в інтелектуальному середовищі ще наприкінці XVIII ст. Уже в перші три десятиліття XX ст. набирає популярності євгеніка, нею особливо захоплюються німецькі лікарі, які розробляють політизовану філософію медицини під назвою «Прикладна біологія».
Мало хто згадує про той факт, що євгеніка користувалась популярністю у США. Саме американці надавали і моральну, і благодійну підтримку Третьому рейху для проведення експериментів у галузі євгеніки. Доктор медичних наук Шелтон Рубенфельд, який є виконавчим директором Центру медицини після Голокосту, наголошує на тому, що Голокост був не лише війною проти євреїв, а у відповідності із популярними євгеністичними теоріями - війною проти генетично «неповноцінних» (Rubenfeld, S. Medicine after the Holocaust).
Про досить двозначну позицію, яку тривалий час займали США щодо лікарів, які проводили експерименти над людьми, свідчить і той факт, що лише в 2020 р. бібліотека Гарвардської юридичної школи, в межах реалізації проєкту «Нюрнберзькій процес», оцифрувала та виставила у відкритий доступ масив документів, пов'язаний із справами проти лікарів та медичного персоналу, які мали відношення до вбивств людей із інвалідністю: стенограми засідань, обвинувальні акти та інші, серед яких і справи проти лікарів, які дозволяють вивчати зміст та механізми реалізації нацистських програм зі знищення людей з інвалідністю (Letters and memoranda).
Невтішні результати Першої світової війни для Німеччини стали поштовхом до появи одного з найбільш сумнівних (з етичної точки зору) текстів у ХХ ст. Така оцінка стосується як самого змісту, ключові ідеї якого знайшли відображення вже в самій назві - «Знищення негідного життя», так і фаху його авторів. Йдеться про юриста Карла Біндінга та лікаря-психіатра Альфреда Гоге (Binding, K., Hoche, A. 2012). Ідеї, висловлені в цій книзі, фактично заклали підґрунтя для прийняття як політичних рішень, так і формування суспільної згоди щодо питань «позбавлення від баласту». Саме так позначались авторами невиліковно хворі люди, перш за все, із психічними розладами (серед яких були і ветерани Першої світової війни), люди зі спадковими генетичними хворобами.
Із властивою німцям педантичністю, уже після приходу до влади націонал-соціалістів, були обраховані суми державних витрат на утримання таких категорій, та окреслена точна кількість людей, які підлягали знищенню - 70 тис. осіб (до вересня 1941 р. було знищено 70 273 особи) (Петрюк П., Петрюк А. 2011, повідомлення 2). Одночасно, наголошувалось на економії, яка дозволить в такій спосіб переспрямувати «вивільнені» кошти (885 439 800 райхсмарок; із розрахунку утримання хворих протягом десяти років) на середньостатистичні «здорові» німецькі родини (Експозиція Deutsches Historisches Museum (Берлін)).
Перший закон, який спрямовувався на «регулювання» процесів, що завдавали шкоди «чистоті» «національного тіла», (під натиском націонал-соціалістів, які складали більшість у німецькому парламенті), було прийнято в останні місяці існування Веймарської республіки. Це закон «Про запобігання спадковим захворюванням нащадків» (датований липнем 1933 р.). Його прийняття передбачало обов'язкову примусову стерилізацію людей зі спадковими хворобами (Remembering the «Forgotten victims» of Nazi «Euthanasia» murders). У 1935 р. прийнято ще один закон - «Про охорону спадкового здоров'я німців» (Програма евтаназії та операція Т4. Енциклопедія Голокосту).
У такий спосіб було сформовано «правову» основу ідеї так званої «расової гігієни». На початку Другої світової війни, апелюючи до загострення економічних, соціальних проблем та необхідності додаткових витрат на ведення війни, нацисти запроваджують програму «Дія Т-4». У назві програми знайшла відображення адреса, за якою в центрі Берліна розташовувалось приміщення, у якому знаходилось її координаційне бюро - Тіргартенштрассе, 4.
Спочатку реалізація програми спрямовувалась лише на дітей у віці до трьох років, проте дуже швидко вона «охопила» інші вікові категорії та людей із різними діагнозами. Програму знищення очолив керівник Канцелярії А. Гітлера Філіпп Боулер та лікар, а згодом райхскомісар охорони здоров'я Карл Брандт. Вони керували та координували створення шести центрів у різних регіонах Німеччини та Австрії, де розміщувались газові камери для умертвління дорослих у межах програми «евтаназія» (Програма евтаназії та операція Т-4. Енциклопедія Голокосту).
Активну участь у реалізації цієї програми брали лікарі та медичний персонал, яких позбавили відповідальності за вчинення ними вбивств. Жертв програми спочатку вбивали шляхом введення ін'єкцій або іншими медикаментозними методами, або ж доводили до голодної смерті. З часом почали використовувати газові камери, які стали експериментальними майданчиками для їх масового використання у концтаборах, розташованих на території Європи. Саме тому програму «Дія Т-4» характеризують як «репетицію» Голокосту (Chase, J. 2017).
Після закінчення війни, попри наявність серед тих, хто постали перед Нюрнбергзьким трибуналом, були й лікарі та медичний персонал, дотичний до реалізації програми, саме ця сторінка історії на багато років виявилася «забутою». У німецькому контексті така ситуація пояснювалась «витісненням» із пам'яті подібних травматичних сторінок. Характеризуючи особливості німецької історичної пам'яті, відомий фахівець у цій сфері, Ден Дінер увів до наукового обігу термін «прикриваюча пам'ять», тобто приховування подій, які мають однозначно негативне значення, шляхом пригадування неважливих моментів (Diner, 2000).
Підтвердженням такої оцінки є прийняття рішення про будівництво приміщення філармонії на місці зруйнованого під час авіа атак союзників маєтку, в якому розташовувалася штаб - квартира програми «Дія Т-4». Будівництво одного з найбільших та найвідоміших музичних майданчиків Берліна завершилось у 1963 р. на площі Кемперплац, у центрі якої постала філармонія, розпочалося формування нового культурного центру столиці НДР - Культурного форуму. Оскільки влада комуністичної Німеччини докладала максимум зусиль до формування власного «антифашистського» образу, для його підтримки потрібно було затерти/знищити пам'ять про дотичність вхідних» німців до злочинів гітлерівської доби.
Після руйнації Берлінського муру, та фактичного завершення «холодної війни», в Німеччині активізувались дебати довкола питань історичної пам'яті та історичної політики. Однак, до повернення із небуття пам'яті про жертви програм «Евтаназія» та «Дія Т-4», шляхом її увічнення та представлення у музейних практиках, міському просторі, пройшло достатньо часу. Лише завдяки діяльності поодиноких журналістів та вцілілих жертв цих програм та/або їх родичів, які почали об'єднуватись для відновлення справедливості й встановлення пам'яті про подібні злодіяння нацистів (у тісній співпраці із вченими та лікарями), тема набула публічності. Процес наповнення музейних експозицій, міських просторів пам'ятними знаками, іншою інформацією, яка б стосувалась цієї сторінки німецької історії, був доволі повільним. Однак зараз, практично у кожному музеї Берліна, який пов'язується із «пропрацюванням» минулого, міститься інформація, фото, інші візуальні складові, присвячені цій проблематиці.
Так, в Історичному музеї міста, що розташовується на Музейному острові, представлений стенд, який відображає початок компанії проти людей із інвалідністю. На ньому розміщено обкладинку одного із номерів щомісячного журналу «Neues Volk» за 1938 р. який видавався «Офісом расової політики» нацистської партії. На малюнку (у плакатному стилі) зображено двоє чоловіків. Один - «втілення» здорового, працьовитого, «чистокровного» німця (як зазначено в описі до зображення), а інший - уособлення «негідного» життя («непродуктивного баласту»). Угорі над малюнком цифра - 60 000 райхсмарок. Саме в таку суму, за твердженням нацистських пропагандистів, державній казні обходилось утримання одного хворого протягом його життя (Експозиція Deutsches Historisches Museum (Берлін).
Про складність та повільність прийняття рішень щодо публічного окреслення у культурному просторі німецької столиці місця, пов'язаного із програмою «Дія Т-4» свідчить той факт, що меморіал поблизу філармонії на колишній Тірганденштрасе 4, було відкрито лише у 2014 р. Серед фото на інформаційному стенді цього простору і світлина медсестри Клари Новак (1922-2003), яка стала жертвою програми стерилізації. Інформація про неї є свідченням важливості ролі особи у відновленні пам'яті про «незручні сторінки історії», активної позиції колишніх жертв таких програм та їх родичів. У 1987 р. вона виступила співзасновницею, та до 1999 р. очолювала федерацію постраждалих від програми «Евтаназія» та тих, хто зазнав примусової стерилізації (Меморіал на Тірганденштрасе 4).
Поділ Берліна на зони окупації, будівництво муру у 1961 р., який на тривалий час став втіленням «залізної завіси», залишив у місті і американську зону, на території якої було засновано Вільний університет, на противагу університету Гумбольдта, що перебував під контролем німецької комуністичної влади. Прикметно, що протягом усього часу збереження американського контролю над частиною міста, жодним чином не згадувались та не відображалось у меморіальному просторі історичні сюжети, пов'язані із змістом діяльності окремих інституцій, які долучались до реалізації антигуманних програм. На одному із корпусів Вільного університету Берліна (за адресою Ihnestrasse, 22) лише восени 2023 р. з'явилася меморіальна дошка, на якій міститься інформація про зміст діяльності «Інституту антропології, спадковості людини та євгеніки кайзера Вільгельма», що розташовувався у цьому приміщенні, спеціально для нього побудованому. Співробітники закладу узаконили примусову стерилізацію ще за часів Веймарської республіки. Вони ж мали відношення до проведення медичних експериментів над людьми з інвалідністю, а з приходом до влади нацистів - над євреями, сінті та ромами. (Projekt Geschichte der Ihnestr.22).
Меморіальна дошка з'явилася завдяки діяльності центру «Memorial Site Ihnestrasse» та реалізації проєкту, який спрямований на розроблення виставкового простору, що буде інтегрований до конкретного історичного місця. Не менш важливим завданням, яке поставили перед собою члени центру - дослідити передісторію виникнення євгенічних ідей та розвиток подібних практик, та використання результатів експериментів інституту у повоєнний період. Відкриття простору заплановане на осінь 2024 р. (Projekt Geschichte der Ihnestr.22).
Спільні зусилля журналістів, вчених, представників громадянського суспільства та членів асоціацій/об'єднань жертв (їх родичів) злочинів націонал-соціалізму призвели до формування у німецькому суспільстві максимально шанобливого та уважного ставлення до людей із фізичними та психічними/ментальними хворобами. Наслідком зосередження уваги суспільства на проблемах таких людей, та факт їх дегуманізації і знищення під час націонал-соціалізму, стала кардинальна зміна у ставленні до них, максимальне включення/залучення до суспільного життя, публічність та створення умов у міському транспорті, громадських спорудах, навчальних закладах та інших просторах, адоптованих до спеціальних потреб.
війна нацистський злочин забування
Висновки
Породженні результатами Першої світової війни авторитарні режими, які згодом трансформувались у тоталітарні, серед ключових завдань свого існування та розвитку проголосити створення «кращого світу» та «досконалих» співгромадян. У цьому процесі зловісну роль відіграла психіатрія. Все, що не відповідало новим стандартам, у німецькому випадку втрачало право на життя, у радянському - не мало права на публічність.
Ідеї трактування людей із спадковими та набутими хворобами як «суспільного баласту» народилися в європейському та американському інтелектуальному середовищі задовго до здобуття нацистами влади в Німеччині. Лідери націонал -соціалістичної партії долучились до розробки державних програм, спрямованих на примусову стерилізацію, згодом - позбавлення життя людей із інвалідністю в різні способи, які під час окупації європейських країн набули «масштабування» у концтаборах і не лише.
До тривалого «забуття» цієї сторінки історії долучились не лише німецький та радянський уряди. Не останню роль у ньому відіграла і позиція США, медичні, фармакологічні галузі якої були зацікавленні у використанні результатів експериментів, які проводились над людьми в межах окреслених програм. Лише завдяки зусиллям журналістів, лікарів-психіатрів та колишніх жертв і родичів програм «Евтаназія», «Дія Т-4» та інших, з кінця
1980-х рр. розпочинається процес проговорювання та повернення до історичної пам'яті подій, які призвели до знищених людей. Хоча й повільне, але систематичне включення до меморіальних ландшафтів населених пунктів Німеччини, повертає пам'ять про жертви нацизму та слугує застереженням людству щодо неможливості порушення загально етичних норм, завдяки яким ми залишаємось людьми.
Подяка. Висловлюємо вдячність членам редакційної колегії журналу та рецензентам за конструктивні зауваження, побажання та консультації, надані під час підготовки статті до друку.
Фінансування. Фінансовано Європейським Союзом. Однак погляди та висловлені думки належать лише авторам та не обов'язково відображають погляди Європейського Союзу чи Erasmus+ Програми ЄС для освіти, навчання, молоді та спорту. Ані Європейський Союз, ані орган, що надає дозвіл, не можуть нести за них відповідальності.
Джерела та література
1. Джадт Т., Снайдер Т. (2019). Роздуми про двадцяте століття. Перек. з анг. П. Грицак. Львів: Човен. 384 с.
2. Експозиція Deutsches Historisches Museum (Berlin).
3. Меморіал на Тіргарденштрассе, 4. Покликання на одному зі стендів на Landesarchiv NRW - D107/73 M5. (з особистого архіву авторів).
4. Петрюк П., Петрюк О. (2011). Психіатрія занацизму: насильницька стерилізація душевнохворих та інших осіб. Повідомлення 2. Психічнездоров'я.Вип. 1.С. 54-62.
5. Петрюк П., Петрюк О. (2011). Психіатрія за нацизму: проведення «Акції T-4» з активною участю психіатрів. Повідомлення 3. Психічне здоров'я.Вип 2.С.53-63.
6. Програма евтаназії та операція Т 4.Енциклопедія Голокосту
7. 100 Jahre Landeskrankenhaus Luneburg. Landeskrankenhaus Luneburg (Hg.). Luneburg(2001).
8. Binding K., Hoche A. (2012) Allowing the destruction of Life Unworthy of Life Its Measure and Form. 120 p.
9. Bohme K., Lohalm U. (Hg.). (1993). Wege in den Tod. Hamburgs Anstalt Langenhorn und die Euthanasie in der Zeit des Nationalsozialismus. Hamburg. 512 p.
10. Chase J. (2017). Remembering the 'forgotten victims' of Nazi 'euthanasia' murders. Deutsche Welle, 2017.
11. Die nationalsozialistische «Euthanasie»-Aktion «T4» und ihre Opfer. Geschichte und ethische Konsequenzen fur die Gegenwart, (herausgegeben von Maike Rotzoll und andere). 2010, Paderborn. 463 p.
12. Diner D. (2000). Beyond the Conceivable: Studies on Germany, Nazism, and the Holocaust. University of California Press. 286 p.
13. Engelbracht Gerda. (1994). Zur Totung von Patienten und Patientinnen in der Bremer Nervenklinik wahrend. Sozialpsychiatrische Informationen, Nr. 1, Bonn. 35-39.
14. Finzen, Asmus. (1983). Auf dem Dienstweg. Die Verstrickung einer Anstalt in die Totung psychisch Kranker. Rehburg-Loccum. 133 p.
15. Friedlander, Henry. (2002). Der Weg zum NS-Genozid. Von der Euthanasie zur Endlosung. Berlin Verlag, Berlin. 624 p.
16. Justiz und NS-Verbrechen. Sammlung deutscher Strafurteile wegen nationalsozialistischer Totungsverbrechen 1945-1966, Hg.: Adelheid L. Ruter-Ehlermann u. a., Redaktion Fritz Bauer u. a., Band 1-22, Amsterdam 1968-1981.
17. Klee E. (1983) «Euthanasie» im NS-Staat. Die «Vernichtung lebensunwerten Lebens». S. Fischer, Frankfurt. 502 p.
18. Letters and memoranda from the euthanasia program, including reports of specific actions and reactions in localities.
19. Luneburg (Landes-Heil-und Pflegeanstalt Luneburg)
20. Porksen N., Heiko W.(1984). «Geistig Minderwertig...»: Lebensvernichtung in der Psychiatrie: Die Heil- und Pflegeanstalt Luneburg". Heimat, Heide, Hakenkreuz. Luneburgs Weg ins Dritte Reich, edited by Luneburger Arbeitskreis "Machtergreifung." Hamburg: VSA-Verlag. Pp. 16371
21. Projekt Geschichte der Ihnestr. 22.
22. Reiter R. (1996). Nationalsozialismus und Moral. Die «Pflichtenlehre» eines Verbrecherstaates. Peter Lang GmbH, Internationaler Verlag. 214 p.
23. Reiter R. (2005). Psychiatrie im Nationalsozialismus und die Bildungs- und Gedenkstatte “Opfer der NS-Psychiatrie” in Luneburg. Marburg. 246 p.
24. Remembering the «Forgotten victims» of Nazi «Euthanasia» murders.
25. Rubenfeld S. (2017) Medicine after the Holocaust.
26. Sohner F., Cranach V., Fangerau M., Becker T. (2017). After the Action T4: "Regionalized euthanasia" in the Gunzburg Psychiatric Hospital. Nervenarzt. Sep; 88 (9):1065-1073.
27. Steger F., Gorgl A., Strube W., Winckelmann H.J., Becker T. (2010). The role of the "Heil- und Pflegeanstalt" (state hospital) Gunzburg in the context of the "Aktion-T4". Psychiatr Prax. Sep;37(6):300-5.
28. Steger F., Gorgl A., Strube W. (2011). Die «Aktion-T4». Der Nervenarzt 82 (11):1476-1482. Universitat Augsburg.
References
1. Dzhadt T., Snaider T. (2019). Rozdumy pro dvadtsiate stolittia. Perek. z anh. P. Hrytsak. Lviv: Choven. 384 s. [in Ukrainian].
2. Ekspozytsiia Deutsches Historisches Museum (Berlin). (From the personal archive of the authors).
3. Memorial na Tirhardenshtrasse, 4. Poklykannia na odnomu zi stendiv na Landesarchiv NRW - D107/73 M5. (From the personal archive of the authors).
4. Petriuk P., Petriuk O. (2011). Psykhiatriia za natsyzmu: nasylnytska sterylizatsiia dushevnokhvorykh ta inshykh osib. Povidomlennia 2. Psykhichne zdorovia. Vyp.1.S.54-62.[in Russian].
5. Petriuk P., Petriuk O. (2011). Psykhiatriia za natsyzmu: provedennia «Aktsii T-4» z aktyvnoiu uchastiu psykhiatriv. Povidomlennia 3. Psykhichne zdorovia. Vyp2.S.53-63. [in Russian].
6. Porksen N., Heiko W. 1984. "'Geistig Minderwertig...': Lebensvernichtung in der Psychiatrie: Die Heil- und Pflegeanstalt Luneburg." Heimat, Heide, Hakenkreuz. Luneburgs Weg ins Dritte Reich, edited by Luneburger Arbeitskreis "Machtergreifung." Hamburg: VSA-Verlag. Pp. 16371. [in German].
7. Prohrama evtanazii ta operatsiia T 4. Entsyklopediia Holokostu. [in Ukrainian].
8. 100 Jahre Landeskrankenhaus Luneburg. Landeskrankenhaus Luneburg (Hg.).Luneburg(2001). [in German].
9. Binding K., Hoche A. (2012) Allowing the destruction of Life Unworthy of Life Its Measure and Form. 120 p. [in English].
10. Bohme K., Lohalm U. (Hg.). (1993). Wege in den Tod. Hamburgs Anstalt Langenhorn und die Euthanasie in der Zeit des Nationalsozialismus. Hamburg. 512 p. [in German].
11. Chase J. (2017). Remembering the «forgotten victims» of Nazi «euthanasia» murders. Deutsche Welle, 2017. [in English]
12. Die nationalsozialistische «Euthanasie»-Aktion «Т4» und ihre Opfer. Geschichte und ethische Konsequenzen fur die Gegenwart, (herausgegeben von Maike Rotzoll und andere). 2010, Paderborn. 463 p. [in German].
13. Diner D. (2000). Beyond the Conceivable: Studies on Germany, Nazism, and the Holocaust. University of California Press. 286 p. [in English].
14. Engelbracht Gerda. (1994). Zur Totung von Patienten und Patientinnen in der Bremer Nervenklinik wahrend. Sozialpsychiatrische Informationen, Nr. 1, Bonn. 35-39. [in German].
15. Finzen, Asmus. (1983). Auf dem Dienstweg. Die Verstrickung einer Anstalt in die Totung psychisch Kranker. Rehburg-Loccum. 133 p. [in German].
16. Friedlander, Henry. (2002). Der Weg zum NS-Genozid. Von der Euthanasie zur Endlosung. Berlin Verlag, Berlin. 624 p. [in German].
17. Justiz und NS-Verbrechen. Sammlung deutscher Strafurteile wegen nationalsozialistischer Totungsverbrechen 1945-1966, Hg.: Adelheid L. Ruter-Ehlermann u. a., Redaktion Fritz Bauer u. a., Band 1-22, Amsterdam 1968-1981. [in German].
18. Klee, E. (1983) «Euthanasie» im NS-Staat. Die «Vernichtung lebensunwerten Lebens». S. Fischer, Frankfurt. 502 p. [in German].
19. Letters and memoranda from the euthanasia program, including reports of specific actions and reactions in localities. [in English].
20. Luneburg (Landes-Heil-und Pflegeanstalt Luneburg). [in German].
21. Porksen N., Heiko W.(1984). «Geistig Minderwertig...»: Lebensvernichtung in der Psychiatrie: Die Heil- und Pflegeanstalt Luneburg". Heimat, Heide, Hakenkreuz. Luneburgs Weg ins Dritte Reich, edited by Luneburger Arbeitskreis "Machtergreifung." Hamburg: VSA-Verlag. Pp. 16371. [in German].
22. Projekt Geschichte der Ihnestr. 22. [in German].
23. Reiter R. (1996). Nationalsozialismus und Moral. Die «Pflichtenlehre» eines Verbrecherstaates. Peter Lang GmbH, International Verlag. 214 p. [in German].
24. Reiter R. (2005). Psychiatrie im Nationalsozialismus und die Bildungs- und Gedenkstatte “Opfer der NS-Psychiatrie” in Luneburg. Marburg. 246 p. [in German].
25. Remembering the «Forgotten victims» of Nazi «Euthanasia» murders. [in English].
26. Rubenfeld S. (2017) Medicine after the Holocaust. [in English].
27. Sohner F., Cranach V., Fangerau M., Becker T. (2017). After the Action T4: "Regionalized euthanasia" in the Gunzburg Psychiatric Hospital. Nervenarzt. Sep; 88 (9):1065-1073. [in German].
28. Steger F., Gorgl A., Strube W., Winckelmann H.J., Becker T. (2010). The role of the "Heil- und Pflegeanstalt" (state hospital) Gunzburg in the context of the "Aktion-T4". Psychiatr Prax. Sep;37(6):300-5. [in German].
29.
30. Steger F., Gorgl A., Strube W. (2011). Die «Aktion-T4». Der Nervenarzt 82 (11):1476-1482. Universitat Augsburg. [in German].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Окупація України військами Німеччини та її союзників в роки Другої світової війни. Встановлення нацистського "нового порядку". Осуд нацизму і фашизму міжнародною спільнотою у спеціальних рішеннях Нюрнберзького трибуналу і судових інстанцій різних країн.
дипломная работа [83,3 K], добавлен 04.05.2015Закладення принципових основ союзницького контролю і міжнародного правового статусу Німеччини після Другої світової війни на Постдамській конференції. Історія створення Федеративної Республіки Німеччини та особливості її державно-правового розвитку.
реферат [25,5 K], добавлен 28.10.2010Історія створення та правове обґрунтування використання прапору Франції як національного символу даної держави. Тимчасовий режим після Другої світової війни, його видатні представники та досягнення. Матеріальні втрати та соціально-економічні наслідки.
презентация [184,8 K], добавлен 18.04.2016Аналіз проблеми остарбайтерів, як складової частини втілення фашистського "нового порядку" на окупованій українській землі, як жертв нацистського і сталінського тоталітарних режимів в історії України. Вирішення проблеми остарбайтерів у післявоєнний час.
курсовая работа [54,0 K], добавлен 12.01.2011Сучасне бачення та теорії причин розв’язання Другої Світової війни, її міфологічне підґрунтя. Плани Гітлера та етапи їх втілення, основні причини кінцевої поразки в боротьбі з Радянським Союзом. Процвітання нацизму та сили, що його підтримували.
реферат [17,8 K], добавлен 24.01.2010Стан Великобританії після Другої світової війни, характер та етапи проведення реформ лейбористів. Політика консервативних і лейбористських кабінетів у 1951–1964 рр. Назрівання неоконсервативного перевороту. Європейська інтеграція, діяльність М. Тетчер.
лекция [69,9 K], добавлен 26.06.2014Дослідження передумов краху колоніальної системи в класичних формах прямого підпорядкування та диктату. Історія набуття незалежного статусу країнами Південної і Південно-Східної Азії, Близького і Середнього Сходу, Африки після Другої Світової війни.
реферат [28,4 K], добавлен 27.10.2010Соціальне становище в Західній Україні: повоєнний період. Індустріалізація та колективізація сільського господарства. Придушення національно-визвольного руху в Україні. Масові репресії радянського режиму проти населення Західної України. Операція "Вісла".
курсовая работа [58,9 K], добавлен 06.04.2009Передісторія та причини одного з найбільш широкомасштабних збройних конфліктів в історії людства. Стратегічні плани учасників Першої світової війни, технічна модернізація збройних сил. Зникнення імперій та лідерство США як політичні наслідки війни.
презентация [897,0 K], добавлен 25.12.2013Дослідження з історії Першої світової війни. Передумови виникнення війни. Боротьба за новий переділ світу. Англо-німецький конфлікт. Розробка планів війни, створення протиборчих блоків. Стан збройних сил напередодні війни, як показник підготовки до війни.
реферат [33,4 K], добавлен 10.04.2009Установка нацистського "нового режиму" на Чернігівщині. Діяльність українського націоналістичного підпілля у період тимчасової окупації області німцями. Життя і побут населення на окупованих територіях. Звірства і злочини німецько-фашистських загарбників.
дипломная работа [95,4 K], добавлен 18.02.2011"Справедливий курс" Г. Трумена. США у період "консервативної згоди" (1952-1960 рр.). "Нові рубежі" Кеннеді та "велике суспільство" Л. Джонсона. Неоконсервативна хвиля 80-х р. "Революція 1992 р." У.Д. Клінтона. США в період розрядки міжнародних відносин.
реферат [67,1 K], добавлен 26.06.2014Дослідження соціально-економічного становища м. Острог після першої світової війни, яка принесла не лише численні людські жертви, але й занепад економіки. Промисловий та торговельний розвиток Острога. Методи оздоровлення фінансово господарських стосунків.
реферат [25,0 K], добавлен 15.05.2011Загострення відносин між провідними державами світу напередодні другої світової війни. Етапи окупації України угорськими військами, стан Закарпаття в перший період військових дій. Пакт Ріббентропа – Молотова і подальша доля західноукраїнських земель.
контрольная работа [45,3 K], добавлен 25.03.2010Початок Другої світової війни, шлях українського народу від початку війни до визволення від фашистських загарбників, причини, характер та періодизація війни. Окупація українських земель, партизанська боротьба, діяльність ОУН і УПА, визволення України.
контрольная работа [39,1 K], добавлен 01.08.2010Історична наука словацького народу. Просвітницький напрям, романтична історіографія. Найвидатніші представники романтичного напрямку в словацькій історіографії. Історична наука в другій половині ХІХ - 30-х рр. ХХ ст. Процес національного відродження.
реферат [26,4 K], добавлен 24.05.2010Зародження білоруської історичної думки і розвиток з найдавніших часів до 20-х років ХХ століття. Принципи концепції історії Білорусії початку ХХ ст. Розвиток історичної науки в радянські часи. Особливості сучасна історіографія історії Білорусії.
реферат [49,3 K], добавлен 24.05.2010"Відбудова" кінематографу та театрального мистецтва в повоєнний період. Діяльність видатних тогочасних режисерів і акторів, їх роль в історії післявоєнного кіно. Творчість К. Муратової, С. Параджанова, Ю. Іллєнко та інших видатних акторів та режисерів.
реферат [39,1 K], добавлен 09.06.2014Політика "воєнного комунізму" в Україні. Сільське господарство Київської Русі. Господарство воюючих країн в роки Другої світової війни. Реформа 1961 року та її значення для економіки України. Промисловість України в пореформений період (після 1861 року).
курсовая работа [59,9 K], добавлен 22.02.2012Особливості та масштаби діяльності загонів ОУН на початку Другої світової війни, характер їх поглядів і наступу. Відносини націоналістів із вермахтом, причини оунівсько-нацистського конфлікту та його розв'язка. Антинімецька діяльність бандерівців.
курсовая работа [38,2 K], добавлен 06.04.2009
