Лист полковника Федора Чорби полковнику Християну Корфу про відправлення до нього шести гайдамаків, упійманих на Правобережжі сотником Бутовським

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський державний гуманітарний університет

Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України

Лист полковника Федора Чорби полковнику Християну Корфу про відправлення до нього шести гайдамаків, упійманих на Правобережжі сотником Бутовським, разом із реєстром конфіскованих у них речей та худоби. № 1391

Іван Синяк кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник відділу актової археографії,

Степан Синяк кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії

Рівне, Київ, Україна

Abstract

Ivan SYNIAK

Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Senior Research Fellow,

Senior Research Fellow at the Department of Act Archeography,

M.S. Hrushevskyi Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies of the NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine)

Stepan SYNIAK

Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),

Docent at the Department of World Studies History,

Rivne State University of the Humanities (Rivne, Ukraine)

“I WAS NOT INVOLVED IN THEFTS AND ROBBERIES AND I HAD NO ACQUAINTANCE WITH SUCH PEOPLE”: SEVERAL DOCUMENTS FROM THE HISTORY OF KOLIIVSHCHYNA IN 1768

The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation the documents stored in the “Archives of the St. Elizabeth Fortress” fund of the Institute of Manuscripts of the Vernadsky National Library ofUkraine, which highlight the 1768 uprising in Right-Bank Ukraine. The copy of the letter of Fedir Chorba, the colonel of the Yellow Hussar Regiment, to colonel Khrystyian Korf about sending to the latter six haidamaks captured on the Right-Bank by the Chyhyryn- Dibrova sotnyk Danylo Butovskyi, dated August 15, 1768, the proposal of the colonel Khrystyian Korf to the Yelysavethrad provincial office to send haidamaks to them (August 18-19), and testimony of five of them: Omelko Voronyi, Vasyl Khaidusenko, Moisei Khurtula, Konon Myshenko, Nestor Kovalchuk about their participation in the uprising (August 18-19) are published. The methodology is based on general scientific methods of analysis and synthesis. The scientific novelty. Documents from the times of the Koliivshchyna in 1768, little-known to the large audience, were introduced into scientific circulation, and their informative potential was analyzed and commented. The published sources expand the understanding of the course of the uprising in Right-Bank Ukraine, add information about the activities of individual leaders and haidamaks platoons, which raided right-bank towns and villages, expand the idea of punitive operations by Russian teams to suppress the haidamak movement. The comments at the end of the text of the documents help to understand the terms, names and surnames of haidamak leaders, Russian officers and generals, and explain certain events and phenomena.

Keywords: Koliivshchyna, haidamaks, Semen Saradzhyn, Semen Nezhyvyi, Maksym Zalizniak, Yellow Hussar Regiment, St. Elizabeth Fortress.

1768 р., серпня 15 [Глинський шанець]. --

Копия

Высокоблагородныи и высокопочтгнныи господинъ полковникъ

Государь мой

Пргдставлгнныг ко миг Жолтого гусарскогы полку 1 отъ господина подполковника Хорвата при ргпортрг 2, а к нгму при таковом жг, присланныг отъ сотника 3 Бутовского 4 поиманныг имъ съ командою в Полшг 5 шгсть чгловгкъ гаидамаки, при сгмъ к вашгму высокоблагородию под карауломъ отправлгны. При чгмъ с ргпорта и рггистра при поимкг отобраннымъ вгщамъ, скоту и лошадям копию у сгго приобщаю А. А оног всг добычног, в силг ордгра6 гго высокопргвосходитглства господина ггнгралъ-анъшгфа 7 Б, кигвского ггнгралъ- губгрнатора 8, Новоросискои губгрни 9 главного командира и ковалгра Фгдора Матвггвича Вогикова 10, здгсь, в шанцг Глинскомъ 11, под сохрангнигм Жглтого гусарского полку полковаго назначгн, впргд до ргзолюци остагтся.

На подлинном подписаны: Вашгго высокоблагородия, государя могго покорныи слуга

Полковник Фгдоръ Чорба 12

ІР НБУВ. Ф. IX. № 2764. Арк. 2. Копія.

№ 2

1768 р., серпня 18 [фортеця Св. Єлизавети]. --

Пропозиція полковника Християна Корфа Єлисаветградській провінційній канцелярії про відправлення туди гайдамаків Павла Собка, Івана Скалозуба та Омелька Вороного. № 600

Пргдлыжгние

Въ Єлисавгтградскую правинціалную канцглярию

Присланные при рапорте Чорного гусарского полку 13 от гсдна сгкундъ- маиора 14 Пищгвича 15 поиманные гаидамаки Павглъ Собка, Иванъ Скало-

А Документ у справі відсутній.

Б Виправлено з ггнгралъ-анфшгфа.

зуба и Омглка Вороной при сгмъ для надлгжащгго разъсмотргния посылаются.

Полковникъ Християн Корфъ

Августа 18 дня 1768 году.

№ 600.

Помітка: Поданъ 18 августа 1768.

№ 3178.

ІР НБУВ. Ф. IX. № 2765. Арк. 3. Оригінал.

№ 3

1768 р., серпня 19 [фортеця Св. Єлизавети]. --

Пропозиція полковника Християна Корфа Єлисаветградській провінційній канцелярії про відправлення туди шести гайдамаків, доправлених при повідомленні полковника Федора Чорби. № 614

1 Пргдложгние

Въ Єлисавгтградскую правинъциалную канцглярию Присланные при сообщгниі urn гсдна полковника Чорбы гаидамаки Кононъ Мишгнко, Васил Хаидусгнко, Нгстгръ Ковалчукъ, Моисги Хуртула, Фгдоръ Кравчина і Андрги Жаданъ, и того шгсть чгловгкъ, при сем во оную канцглярию для падлгжащгго разсмотргния посылаются. А съ сообщгния оного гсдна полковника Чорбы копия у сгго прилагагтся.

Полковникъ Християнъ Корфъ

Августа 19 д.

1768 году.

№ 614.

Помітка: Поданъ 19 августа 1768.

№ 3188.

ІР НБУВ. Ф. IX. № 2763. Арк. 1. Оригінал.

№ 4

1768 р., серпня 18--19 [фортеця Св. Єлизавети]. --

Свідчення гайдамаків Омелька Вороного, Василя Хайдусенка,

Мойсея Хуртули, Конона Мишенка, Нестора Ковальчука про участь у повстанні на Правобережжі у складі війська Максима Залізняка та гайдамацьких загонів Семена Неживого й Семена Сараджина, а також про купівлю в гайдамацьких ватажків пограбованих речей і худоби

1768 году августа 18 і 19 днгй. Присланныг при пргдложгнияхъ от полковника Корфа, бывшиг в Полшг на грабитглствг, нижг писанныг малоросъсиянг, въ Елисавгтградской провинциалной канцгляріи допрашиваны і показали:

1

Юмглко Вороной

Отроду гму 30 лгтъ. Родомъ малороссіиского Миргородского полку мгстгч- ка Пирятина 16. А назад тому лгтъ з дгсять, зашглъ на сю сторону ргки Днгпра, и гздилъ для покупки соли и рыбы нгсколко разъ в Сгчъ Запорожскую (но во оном в причислгніи нивкакомъ кургнг нг былъ и ннг нг состоитъ) В и находился при разных чумаках 17 во услужгниях.

А потомъ зашглъ паки за Днгпръ малороссіиского Нгжинского полку в мгстгчко Конотопъ, и оттглъ по наиму тамошнгго житгля Поляшка18 гонялъ до Гданска волы. От тгго жг пгргшглъ на сю сторону и находился во услужгніи Чорного гусарского полку у капитана Костгнтина Іванова 19 два года. А сгго 768 году в ыюнг мсцг, по вьіслужгніи у оного капитана Костанътина Иванова договорного тгрмина, находился з гаидарями, а болгг их званги и имгнъ нгзънагтъ, в урочищг Хмглгвых богракахъ, отколь сгго 768 году июня в послгднихъ числгх с ыдущими в Полшу на грабитглство запорожскими козаками пятью чгловгки, а какихь кургнгй и какь ихь зовуть и прозываютъ нгзнагть, пошгль.

И в Смглянскои губгрніи нашли з гаидамацкою партигю ватажка, проз- ванигмъ Саражина 20, с которым ходили в полског мгстгчко Паволочь, но, что ужг со оного мгстгчка жиды и поляки разбгжалисъ, ничгго нг грабили. Почгму онъ, Вороной, от онои партии ытсталъ с тгм намгргнигмъ, чтоб возвратитца в Россію, и слгдуя // 4 зв. нашглъ в полскомь сглг Поповкг козака Ивана Скалозуба, а потомъ запорожского козака Щгрбиновскогы кургня Павла Собка, котором обявилъ имъ, что ужг в Полшг грабитглства пргсгчгны. Почгму онг, всг трог, взявь намгргниг возвратитца в Россію, и нг доходя россіиской границы полскими мужиками поиманы и отправлгнь в шангцъ Новомиргородскои 21, а оттоль и сюда, в кргпостъ Святыя Елисавгты 22 присланы. На пргждг онъ, Воронои, на воровствах и разбоях нг бывалъ і с таковыми людми знакомства нг имглъ. А и было ль от кого каког и кому итит в Полшу на грабитглство дозволгниг чингно, онъ, Воронои, нгзнагтъ, и в сгм допросг показалъ самую сущую правду. В чгмъ и утвгрдился.

2

Василги Хаидусгнкы

Отроду гму тритцат три года. Родым малороссіиского Пгргясловского полку сотни Ирклигвской сгла Панскогы 23. А в малых лгтгх отцом гво завгзгнъ в Полшу, Чгркаскои губгрніи в сгло Ломыватг, гдг и ннЪ проживагтъ.

А сгго году в ыюлг мсцг // 5 а которого точно числа нгумомнить, присталъ к бывшгму в то вргмя в мгстгчкг Мгдвгдовкг для грабитглства поляковъ и жидыв з гаидамацкою партигю ватажку, прозывагмому Нгживому 24, и находился со оным толко одну нгдглю, а нигдг грабгжа, смгртного убивъства

В Дужки автора.

и зажигатглства нг чинили. А когда пригхалъ с командою малороссіискои чигринъ-дубровскои сотникъ Бутовской, и оную партию разбилъ, то онъ, Хаидусгнко, бгжалъ паки во оног сгло Хрымоватг, в домъ свой, гдг гво жгна з дгтми находится, и находился послг тога в свогмъ домг три нгдгли. И по обявлгнию тамошних житглгй вышг писанному сотнику чигрин-дубровскому Бутовскому, о бытии гво, Хаидусгнка, в Полшг в гаидамацкои партии, взятъ под караулъ и отправлгнъ в шангцъ Крыловской 25 к подполковнику Хорвату, а от оного подполковника Хорвата в шангцъ Глинскъ к господину полковнику Чорбг, от которого и в сию канцглярию присланъ. Болгг жъ сгго, на воровствах, разъбояхъ, смгртноубииствахъ и зажигатглствахъ нг бывалъ, и с таковыми людми знакомства нг имглъ, и в сгмъ допросг показалъ самую сущую правду. В чгмъ и утвгрдился.

3

Моисги Хуртула

Отроду гму 25 лгтъ. Родом малороссіиского Лубгнского полку сотни Лохвицком мгстгчка // 5 зв. Лохвици. А оттоль зашглъ назад тому болгг дгсяти лгтъ в Полшу Чигринской губгрніи в сгло Боровицу, гдг прошлого 767 году ожгнясь на дочгри тамошнгго житгля Ивана Удовичгнка Евдокии, проживалъ по сги 768 год.

А сгго 768 году, в бытии гво в гаидамацкои партии и каким образомъ под караулъ взятъ, и во всгм показалъ против допроса Василья Хаидусгнка сходствгнно. В том і утвгрдился. //

6 4

Кононъ Мишгнко

Отроду гму 37 лгтъ. Родом малороссіиского Пгргясловского полку сотни ИрклЕгвской сгла Мглниковъ. Отьколь в малыхъ лгтахъ, а сколко тому будгтъ лгтъ нгзнагтъ, отцом гво, Василъгмъ, завгдгнъ в Полшу в сгло Рускую Поляну, гдЕ гво отгцъ и умрг, а онъ, Мишгнко, и поннЕ во ономъ проживагтъ.

А сгго 768 году, о ТроицынЕ дни, услыша онъ, Мишгнко, что гаидамацкой полковникъ Жглгзнякъ 26 з гаидамацкою партигю находился в мгстгчкг Смглои, почгму и онъ, Мишгнко, съ пятъю чгловгки бродягами согласясъ, въ гво шайку пристали. И со оным толко былъ в тргхъ полскихъ сглахъ, яко то въ ОрловцЕ, в БалаклЕї и въ Городищг, и со онога сгла Городища тайно бгжалъ, и нг чиня нигдЕ, какъ со онымъ Жглгзняком, такъ и ни с кгмъ другимъ грабитглства, смгртного убивства и зажигатглствъ, возвратился в дом свой, в вышг писанног сгло Рускую Поляну. И по обявлгнию от тамошнихъ житглЕй, о том гво бьітіи гайдамацком зборищг, пригхавшимъ малороссшскимъ сотником Бутовскимъ взятъ под караулъ и отправлгнъ Жолтого гусарского полку в шангцъ Глинскъ, а оттоль и сюда, в кргпость Святыя Елисавгты присланъ. Болге ж сгго на воровствахъ и разбояхъ нг бывалъ, и с таковыми людми знакомства нг імЕль, а в сгм допросг показалъ самую сущую правду. В чгм и утвгрдился.

5

Нгстгръ Ковалчукъ

Отроду гму дватцать пять лгтъ. Родомъ Полскои области Чгркаскои губгрніи сгла Харковки. А отгцъ Јво зашЈлъ в Полшу изъ малороссіиского ПЈрЈясловского полку изъ сгла Ковтуновъ 27, // 6 зв. а онъ, Ковалчукъ, проживалъ и поннЪ з жгною и дгтми в полском жг мгстгчкЪ Чгркасахъ по сЪи 768 год.

А сгго 768-ж году, купилъ онъ, Ковалчукъ, у гаидамацкихъ ватажковъ, у Жглгзняка, двг бочки горячгго вина, а у Нгживого дгсятъ воловъ, завгдомо грабгжного. И по обявлгнию от тамошнихъ житглЪи о тои покупкЪ прибывшгму в то мгстгчко с командою малороссіискому сотнику, прозывагмому Бутовскому, которои по тому взявъ гво, Ковалчука, под карауль. И при том взятьг отобралъ тг, покупныг у вотожка Нгживого дгвять воловъ, да собстъвгнных гво шгсть воловъ жг, а всгхъ пятнатцатъ и двг бочки дгхтю, да дгнггъ мгднои мангты сорокъ рублгвъ. И какъ гво, Ковалчука, такъ і ис тгхъ пгтнатцати воловъ, толкы шгстъ отправилъ Жолтого гусарского полку в шангцъ Глинъскъ, а оттолъ и сюда, в кргпостъ Святыя Елисавгты, онъ, Ковалчукъ, присланъ. Да и тЪ шгсть воловъ осталисъ в шанцг Глинском. Онъ жг, Ковалчукъ, какъ ннЪ, такъ и напргд сгго, на воровствахъ и разбояхъ нигдЪ и нискгмъ нг бывалъ, и с таковыми людми сообщгния нг м^лъ, и в сгм допросЪ показалъ самую сущую правду. В чгмъ и утвгрдился.

ІР НБУВ. Ф. IX. № 2766. Арк. 4--6зв. Оригінал.

КОМЕНТАРІ

«.Представленные ко мнг Жолтого гусарскогш полку...». Жовтий гусарський полк створений 1764 р. зі Слов'яносербського пандурського полку у складі Новоросійської губернії. У 1765 р. полк увійшов до складу Єлисаветградської провінції. Складався з 16 рот. У 1776 р. полк увійшов до складу Крюківського повіту і частково Єлисаветградського повіту Новоросійської губернії.

Рапорт -- різновид виконавчих документів доповідного характеру, для якого характерна (на відміну від донесення) відсутність прохання у викладі.

Сотник -- особа, яка очолювала військову й адміністративно-територіальну одиницю -- сотню на Лівобережній і Слобідській Україні у другій половині XVII -- XVIII ст.; військове звання в реєстровому козацькому війську.

«.присланные отъ сотника Бутовского.». Очевидно, що йдеться про Бутовського Данила Олександровича (1738--?), сина молдавського шляхтича, який здобував військовий досвід під час російсько-польської війни під командуванням принца Людвіґа Вільгельма Гессен-Гомбурзького. Службу розпочав із березня 1754 р., значковий товариш (із 1754 р.), сотник Чигирин-Дібровської сотні Лубенського полку (1763--1783 рр.), одночасно бунчуковий товариш у Лубенському полку (з 1781 р.). (Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. Київ, 2010. С. 240).

«...поиманные имъ съ командою в Полше.». «Польща», «Польська область» -- назва в документах Правобережної України, яка 1667--1793 рр. входила до складу Речі Посполитої.

«...в силе ордера. ». Ордер -- офіційний документ, що містив наказ, розпорядження. Надсилався з вищої інстанції до нижчої.

«,,.гго высокопргвосходитглства господина генералъ-анъшефа.». Генерал-аншеф -- військовий чин у російській армії, відповідав 2-му класу згідно з «Табелю про ранги», означав повного генерала.

«.киевского генералъ-губернатора,». Генерал-губернатор -- один із найвищих посадовців російської адміністрації, у чиїх руках зосереджувалася цивільна та військова влада; найчастіше очолював генерал-губернаторство, до складу якого входили одна або кілька губерній, розташованих на кордоні держави; підпорядковувався безпосередньо монархові.

Новоросійська губернія -- утворена 1764 р. як військовий округ. В її складі були Нова Сербія, Новослобідське козацьке поселення, Слов'яносербія, Українська лінія, 13 сотень Полтавського і 2 сотні Миргородського полків, Бахмутський повіт. Адміністративний центр м. Кременчук. Населення губернії було воєнізованим і приписним до гусарських та пікінерських полків. На кінець 1765 р. складався з Єлисаветградської провінції (Чорний і Жовтий гусарські полки, Єлисаветградський пікінерський полк і новопоселені слободи розкольників), Катерининської провінції (Донецький і Дніпровський пікінерські полки, державні слободи Нові й Малі Водолаги, Українська лінія, що мала 21 слободу однодворців) та Бахмутського повіту (Бахмутський і Самарський гусарські полки, Луганський пікінерський полк, державні й поміщицькі села). У 1775 р. до губернії приєднано частину земель Запорожжя, а Бахмутський повіт передано до Азовської губернії. У 1783 р. її ліквідовано і включено до Катеринославського намісництва. Командир губернії -- О.П. Мельгунов, а його помічник на місці О.С. Ісаков. Існувала й у 1796--1802 рр.

«.главного командира и ковалера Федора Матвеевича Воеикова.». Воєйков Федір Матвійович (1703--1778 рр.) -- російський державний і військовий діяч, генерал-аншеф. Із 1766 р. київський та новоросійський генерал-губернатор і головний начальник військ, що розміщувалися там. З 1775 р. у відставці. полковник канцелярія гайдамак військовий

«.здесь, в шанце Глинскомъ.». Селище Глинське виникло в першій половині XVIII ст. За часів Нової Сербії назва залишалася незмінною. Нині с. Глинськ Олександрійського р-ну Кіровоградської обл. (Канцелярія Новосербського корпусу. Упор.: В. Мільчев, О. Посунько. Передмови: С. Гаврилович, С. Лалич, В. Мільчев, О. Посунько. Джерела з історії Південної України. Т. 7. Запоріжжя, 2005. С. 379).

Чорба Федір Арсенійович -- виходець із сербських дворян, капітан австрійської армії, що перейшов у 1752 р. на російську службу, учасник російсько-турецької війни 1735--1739 рр., придушення Коліївщини та повстання О. Пугачова. Дослужився до чину генерал-поручика. Його брат Микола під час Коліївщини був командиром Харківського гусарського полку, який теж брав участь у боротьбі з повстанцями.

Чорний гусарський полк -- військово-поселенський полк російського війська, створений 1764 р. зі Слов'яносербського гусарського (кінного) полку у складі Новоросійської губернії. У 1765 р. увійшов до складу Єлисаветградської провінції. Переформований з гусарського полку І. Хорвата. До складу полку входило 16 сотень. 1776 р. більша частина рот полку ввійшла до складу Єлисаветградської та менша до Катеринського повітів Новоросійської губернії.

Секунд-майор -- молодший штаб-офіцерський чин у російській армії.

Очевидно, йдеться про Піщевича Симеона Степановича (1731 --1785 рр.). Був представником сербського дворянського роду, значна частина якого наприкінці XVII ст. перебралася до Австрії. Службу в австрійській армії розпочав юнаком. На момент переселення до Росії (1753 р.) вже перебував у чині капітана: взяв участь в австрійсько- французькій війні, поході австрійської армії в Баварію. Один із діячів Чорногорської комісії (1757 р.), яка займалася переселенням мешканців Чорної Гори до Російської імперії. Перший командир Болгарського гусарського полку. Був одружений із рідною

небогою генерала І. Хорвата. Пізніше служив у Сербському та Молдавському полках. Учасник російсько-турецької війни (1768--1774 рр.) і воєнних дій проти польських конфедератів. Георгіївський кавалер. Останній чин -- генерал-майор. Остання посада -- командир Харківського гусарського полку. Автор мемуарів (Канцелярія Новосербського корпусу. С. 381).

«...Родомъ малороссіиского Миргородского полку мгстгчка Пирятина...». У документі помилка. Пирятинські дві сотні з сотенним центром містечком Пирятин входили до складу Лубенського полку.

Чумак -- історична українська назва торговця сіллю (XVI--XIX ст.); особа, що займалася торговельно-візницьким промислом.

«...и оттглъ по наиму тамошнгго житгля Поляшка...». Можливо, йдеться про Полішка Федора -- міщанина містечка Конотоп, значкового товариша Ніжинського полку (1741--1755 рр.). Володів двором та житловим будинком в Конотопі (Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. С. 590).

ого гусарского полку у капитана Костгнтина Іванова..». Іванов Костянтин -- капітан Чорного гусарського полку (1768 р.), на березень 1775 р. згадується у відставці в чині секунд-майора. Мав у власності слободу, яка знаходилася між слободою Калугерка та шанцем Кнатика 4-ї роти на р. Мокрій Калугерці (Еволюція складу населення Південної України останньої чверті XVIII -- початку ХіХ ст. в описово-статистичних джерелах: зб. док. Упор. П. Бойко, В. Брехуненко, А. Заяць, О. Амеліна. Львів; Запоріжжя, 2023. С. 83).

шзгаидамацкою партигю ватажка, прозванигмъ Саражина...». Сараджин Семен -- запорозький козак Поповичівського куреня, відставний гусар 4-ї роти Чорного гусарського полку, ватажок гайдамацького загону. З початком Коліївщини повернувся на територію Вольностей Війська Запорозького і в Петропавлівський піст набрав свою ватагу. До її складу входили дрібніші гайдамацькі ватаги Олексія Дейнеки та Івана Бандурки. Впродовж літа 1768 р. вчинив напади на с. Жидівська Гребля, містечка Паволоч, Жаботин, Лисянка, с. Кам'янка Смілянської губернії. Загін С. Сараджина розбитий Чорним гусарським полком 10 серпня 1768 р. під с. Нерубайкою.

Новомиргородський шанець базувався в містечку Новомиргород, розташований на лівому березі р. Великої Висі. Заснований 1740 р. полковником Миргородського полку В. Капністом та заселений козаками й посполитими лівобережних козацьких полків. У 1752 р. Новомиргород перетворено на центральне поселення Нової Сербії. (Канцелярія Новосербського корпусу. С. 366).

Фортеця Святої Єлизавети (1754--1784 рр.) -- адміністративна одиниця у складі Новосербського поселення. Очолював комендант, влада якого поширювалась на все населення краю. Зі втратою оборонного значення в 1784 р. перетворено на Єлисаветград (нині Кропивницький) (Канцелярія Новосербського корпусу. С. 366).

«.Родим малороссіиского Пгргясловского полку сотни Ирклигвской сгла Панс- коги..». У документі помилка. Село Панське входило до юрисдикції Кропивнянської, а не Іркліївської сотні Переяславського полку.

«.з гаидамацкою партигю ватажку, прозываемому Неживому..». Неживий Семен -- один із ватажків повстання на Правобережжі України 1768 р., який діяв у районі Сміли, Канева, Крилова, Медведівки, Черкас. Через довіру до російського командування був захоплений у полон гусарським полковником Чорбою і засланий у Нерчинськ (детально про діяльність С. Неживого див.: Букет Є. Семен Неживий -- лицар Холодного Яру. Київ, 2020).

Крилівський шанець із форпостом (митницею та карантином) знаходився на кордоні Російської імперії й Речі Посполитої, при впадінні р. Тясмин у Дніпро. Містечко Крилів виникло наприкінці XVII ст. та до 1752 р. було сотенним центром Миргородського полку, після чого ввійшло до складу Нової Сербії (Канцелярія Новосербського корпусу. С. 373).

Залізняк (Желізняк) Максим -- козак Тимошівського куреня, один із керівників повстання на Правобережжі України -- Коліївщини 1768 р. Народився на початку1740-х рр. По смерті батька пішов на Запорожжя, був в Очакові, наймитував. У 1767 р. перебрався у Правобережну Україну, біля Мотронинського монастиря зібрав кілька сотень гайдамаків і у другій половині травня 1768 р. розпочав активні дії. Повстанці заволоділи Медведівкою, Жаботином, Смілою, Черкасами, Корсунем, Каневом, Богуславом, Кам'яним Бродом, Ли- сянкою, Уманню. Останнє місто здобув 9--10 червня разом з Іваном Ґонтою. На раді М. Залізняк був оголошений гетьманом. Заарештований і засланий у Нерчинськ.

«...А отгцъ гво зашглъ в Полшу изъ малороссіиского Пгргясловского полку изъ села Ковтуновъ...». Село Ковтуни входило до юрисдикції Золотоніської сотні Переяславського полку.

Размещено на Allbest.ru