Хронографічні джерела про "Бохмита" (Магомета)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хронографічні джерела про "Бохмита" (Магомета)

Тетяна Вілкул

доктор історичних наук, провідний науковий співробітник, відділ історії України середніх віків і раннього нового часу Інститут історії України НАН України (Київ, Україна)

Анотація

Досліджено оповідання про "Бохмита" (Магомета) за текстами "Хроніки Георгія Ченця / Амартола" та родини "Хронографа по великому ізложенію" (ХВІ). "Бохмитъ" - найменування пророка Магомета у ранніх східнослов'янських творах, у південнослов'янських подібне позначення не зустрічається. Загалом джерел про нього в давньоруський час небагато, найдокладніше оповідає про історію пророка "Хроніка Амартола". Оповідь перекладної візантійської хроніки містить біографію й середньовічний опис вчення пророка Магомета, а також "Бохмичи" уявлення про рай. Хроніка вплинула на "Повість временних літ" в описі підготовки до хрещення Русі (986--987 рр.), а через неї - на інші давньоруські тексти. Оповідь з "Амартола" увійшла фрагментарно до Троїцького хронографа, Хронографічної палеї, Еллінського літописця другої редакції та ін. Метою роботи є порівняльний аналіз хронографічних текстів, а також поширення цих джерел Початкового літопису для дослідників середньовічної історії України та Росії. Застосовано методи текстології й джерелознавства. Наукова новизна - вперше проведено порівняльний аналіз оповіді про "Бохмита" у хронографічних текстах. Паралельне видання ранніх версій, якими зручно користуватись у подальшій роботі з джерелами, вміщено у Додатку. Висновки. Якщо автор "Повісті временних літ" лише відштовхувався від "Хроніки Амартола" (прямих запозичень немає), то в родині ХВІ відтворено значні за обсягом фрагменти з Хроніки, хоча текст не уникнув змін. Переважно, йдеться про скорочення: випущені фрази й окремі слова, багато також змін у граматичних формах, при цьому лексичні заміни практично відсутні. Загалом укладач хронографа намагався спростити виклад, роблячи його зрозумілішим для читачів й уникаючи "темних місць". В деяких пам'ятках ХВІ багато власних подальших трансформацій тексту, зокрема, в Повній палеї виявлено кілька нових пропусків, в Еллінському літописці другої редакції - контамінацію двох версій. Дослідження виявляє цікаві трансформації текстів, які однозначно вказують на те, що середньовічні християнські книжники уважно працювали з оповіддю про вчителя їхніх сусідів-мусульман. Разом з тим демонструє типову манеру обробки джерел укладача ХВІ, що зачіпає проблеми раннього літописання та хронографії.

Ключові слова: історія України, Давня Русь, текстологія, літописи та хронографи, хрещення Русі. пророк бохмит твір

Tetyana VILKUL

Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Senior researcher,

Department of History of Ukraine of the Middle Ages and early modern times,

Institute of History of Ukraine, NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine)

CHRONOGRAPHIC SOURCES ON "BOKHMIT" (MOHAMMED)

The paper explores the story of "Bokhmite" (Mohammed) placed in the texts of the Chronicle by George Monk / Hamartolos and the family of the Chronograph according to the great narration. "Bokhmit" for denotation of the prophet Mohammed appeared in the early East Slavic writings only; South Slavic ones have no traces of such a name. While there are few sources about Muslim prophet in the Old Rus'ian period, the Hamartolos' Chronicle tells on this topic in detail. The story includes a biography and a medieval description of the teachings of Mohammed, as well as the "Bokhmitic" concept for paradise. The Chronicle influenced the Tale of Bygone Years in its account of the preparation for the baptism of Rus' (986--987) and other Old Russian texts through it. Also, the Hamartolos' story was included fragmentarily in the Trinity Chronograph, Chronographic Palea, the Ellinsky (Hellenic) Chronicle of the second redaction, etc. The aim of this study is to provide a comparative analysis of chronographic texts, as well as to make these sources of the Primary Chronicle easily available to scholars working in the field of medieval Ukraine and Russia. In terms of methods, this study applied textual and literary criticism. The academic novelty outputs a prime comparative analysis of the story about "Bokhmit" in chronographic texts. Versions useful in further work on sources are published in the attached tables. Conclusions. Whereas the author of the Tale of Bygone Years borrowed only content from the Hamartolos' Chronicle (there are no direct citations), long fragments oflater are reflected in the chronographic family. Though the text did not avoid abbreviations of phrases and words and plentiful changes in grammatical forms, there are practically no lexical substitutions. In general, the compiler of the Chronograph tried to simplify the narration, avoiding opacity and making it more understandable for the reader. Branches of the Chronograph uncover further transformations of the text. In particular, the Complete Palaea has some of its own omissions, and Ellinsky Chronicle contaminates two versions. The study reveals interesting features of the chronographic texts that clearly indicate that medieval Christian bookmen hard worked with the narration about the teacher of their Muslim neighbors, demonstrating, at the same time, the typical manner of treatment of the sources by the chronographer, which concerned the problems of early Old Russian chronicles.

Keywords: Medieval Ukraine, OldRus, textual criticism, Old Russsian chronicles, the baptizing of Rus.

У давньоруських джерелах ім'я Магомет вимовлялося як "Бохмитъ". Воно відомо дослідникам і читачам передусім з "Повісті временних літ" (далі ПВЛ), з опису підготовки до хрещення Русі князем Володимиром Святославичем або так званого випробування вір. Випробування складається з оповіді про посольства "болгар вЕры Бохмичи" (волзьских булгар-мусульман), "немцев", "жидов козарьскых" та промови якогось "філософа"-грека під 6494/986 р. й опису зворотних посольств до болгар, німців та у Царгород у річній статті 6495/987 р. Болгари пропонували князю прийняти "закон Бохмичь" та "поклонити ся Бохмиту" й викладали особливості своєї віри. Відповідно, у діалогах болгар з князем і промовах грека кілька разів з'являється "Бохмитъ" та присвійне "Бохмичь" ¹ [1, Стп. 84--86; 2, C. I--III]. Окремі вирази переважно зі статті 987 р. були запозичені при утворенні Толкової палеї, разом з переповіданням викладу У виданні Дональда Островські нумерація стовпчиків та рядків відповідає ПСРЛ, т. 1. Палея Толковая. Москва, 2002. Арк. 59в, 69б. Тексти порівняно, наприклад, у [3].. Пізніше один із давньоруських книжників кінця ХІІ ст. написав повість про похід коаліції князів на волзьких булгар, яких пейоративно пойменував "поганыя бохмиты" [4, С. 697; 5, С. 204]. Повість нині існує у версії Лаврентіївського літопису під 1184 р. та Іпатіївського - під 1182 р. Судячи з деяких характерних виразів, її автор знав і використовував власне "ПВЛ". Отже, і Толкову палею, і пізніші літописи в цьому ракурсі можна кваліфікувати як тексти вторинні.

Інші пам'ятки цікавіші, оскільки вони власне є джерелами "ПВЛ", тобто є вихідними текстами. Відомо, що на початку статті 986 р. котрийсь із укладачів "ПВЛ" використав перекладну візантійську "Хроніку Георгія Амартола" або "Георгия Мніха" (Георгія Ченця), в якій уміщено простору оповідь про "Бохмита" Можливо, давньослов'янський переклад Хроніки Амартола засвідчує найдавніший випадок написання "Бохмит" на позначення Магомета. У грецьких списках Хроніки ім'я відтворено як Моиуоиугд / уоиуоиугт / уоиуоиугтп / ршаргб та похідні з [4]. Крім того, у "Похвалі Кирилу та Мефодію" зі старшого східнослов'янського рукопису, Успенського збірника ХІІ ст. (Арк. 113б) згадано "бохъмитовы бляди. и жидовьско- ую злобоу". Причому йдеться про подорож св. Кирила у землю козар, тобто, змістовно сюжет нагадує випробування вір [5]. Також, у Житії св. Василія Нового, фрагмент із якого запозичений у ПВЛ, у рукописах східнослов'янських про єресі мовлено: "въстрясеся Арии безумныи. и съ Бохметом (Mwa^eS) проклятымъ и всякоя ереси лукавии началници" [6]. При цьому в південнослов'янській версії "Махметъ" [7]. та його вчення. Це запозичення відзначалося в О.О. Шахматова та ін. Хоча докладно тексти не порівнювали, і їх не введено, напр., у добре знаний дослідниками реєстр запозичень з Хроніки Амартола у [3, C. 40--61]. М.Ю. Андрейчева не залучала текст Хроніки та ранніх пам'яток ХВІ. [8, C. 274; 9, C. 417--420, 432; 10, C. 98--99]. Своєю чергою, Амартол запозичав з твору Іоана Дамаскіна "Про 100 ересей" У Давньослов'янській Кормчій вміщено давньослов'янський переклад з твору Іоана Дамаскіна "Про 100 ересей" [12, C. 701--703]. До речі, тут ім'я транслітеровано як "Мамед" (грецьк. Ma^eS). В основному, старшому рукописі - Єфремівській Кормчій - пізньою рукою між мю та альфою вставлено омегу [12, C. 701]. Це є похибкою, тому варто зазначити суттєву виписку: "Общей чертой всех списков первичной редакции старославянского перевода ХГА является то, что они обрываются на событиях середины VI в., хотя оригинальный греческий текст памятника охватывал события вплоть до IX в. Текст о Мухаммеде и его вероучении в древнейшем старославянском переводе отсутствует, поскольку был включен в повествование хроники о событиях второй половины VII в. [13]. Интересующий нас текст Амартола дошел до нас в составе древнерусского хронографического свода XV в. - Летописца Еллинского и Римского второй редакции, на который в дальнейшем мы будем ссылаться" [10, C. 98--99]. І заявлена теза, і посилання на В. Матвеєнко та Л. Щеголеву з приводу "відсутності тексту після VI ст. у початковому давньослов'янському перекладі" невірні, оскільки дослідниці описують повні списки Хроніки й обумовлюють те, що вони у своїй публікації обмежилися рамками найдавнішого, але неповного Троїцького або Тверського (ОР ГБЛ, зібр. Московської Духовної Академії №100) списку [13, C. 32--38]. [11, C. 155], зближення текстів краще за все засвідчує грецький оригінал твору. У "ПВЛ" зроблено скорочений переказ, можливо, навіть за пригадуванням, оскільки точне цитування відсутнє. Незважаючи на це, саме тло Хроніки дає змогу виявити важливу для літописця інформацію, яку він включив у літопис, і несуттєві для нього моменти. Слід зазначити, що набагато точніше текст "Хроніки Амартола" відображено у пам'ятках такої давньоруської компіляції як "Хронограф по великому ізложенію" (далі ХВІ), де нижня межа оповіді збігається з "ПВЛ".

Для дослідників Давньої Русі та читачів, котрих цікавить давня історія України, хронографічні твори набагато менше знані, ніж літописи. Тим часом дослідження та видання оповіді про "Бохмита" цікаве й саме по собі, а також як текст, від якого відштовхувався укладач "ПВЛ". На жаль, в одному з детальних оглядів сюжету про випробування вір останніх років "Хроніка Амартола" взагалі не залучена, оскільки дослідниця хибно вирішила, що такої оповіді у давньослов'янському тексті не існує, й через те залучає Еллінський літописець 2-ї редакції 6. Подібна думка виникла через те, що видання Хроніки поч. ХХІ ст. уривається разом із старшим Троїцьким / Тверським списком. Редакцію останнього традиційно називають "першою", але вона далеко не справна Скорочене позначення - Ам. тр. Помилки Троїцького / Тверського списку на прикладі іншого включення, з Александрії, описано в [14, C. 162--178].. У пригоді стає класичне видання Хроніки Василія М. Істріна [15, C. 449--451], натомість на Еллінський літописець-2 (ХУ ст.) краще не спиратися 8.

Публікацію джерел повного тексту Хроніки Амартола, а також двох ранніх пам'яток ХВІ (Троїцького хронографа та Повної хронографічної палеї; в останній фрагмент найменовано: "О БохмитЬ") здійснено у Додатку. Дослідження текстів включає: аналіз структури та змісту; коротко - характерні риси ХВІ - окремо вторинні та початкові читання, порівняно з повним текстом Хроніки. Очевидних аграматизмів чи інших хиб у ХВІ тут немає, тому потрібно залучати грецький оригінал Хроніки Георгія Ченця за класичним виданням Де Боора. Зупинімося на деяких цікавих рішеннях перекладача Амартола порівняно з грецьким. Побіжно згадуватимем пізню версію Літописця Еллінського та Римського 2-ї редакції (ВЛ-2). Його було видано на рубежі ХХ--ХХІ ст. [17, 18], й дослідники, намагаючись висвітлити інформативні можливості давніх літописців, іноді неправомірно залучають цю пізньосередньовічну компіляцію.

Структура оповіді про "Бохмита" доволі прозора--розпочато її з короткої інтродукції хто такий Магомет. Вона містить оціночне судження "Срацинскіи начялникъ и лжіи пр^оркъ (грецьк. фгиЗопроф^тп?" (Ам. 449.13 Це пізня контамінація, яка містить риси так званої 3-ї редакції ХВІ, причому в найбільш пізній складній версії (раніша - у Повній палеї) [16, C. 92--97]. Щоправда, зрідка в Ел- лінському-2 натрапляємо на ранні читання Хроніки Амартола хронографічної редакції (скорочено Ам. хр.; загальна назва для різноманітних матеріалів, збережених у хронографах), однак цей компілятивний твір утворено в XV ст. і він не міг бути відомим автору ПВЛ. Крім того, дослідник, котрий достеменно не знає повний давньослов'янський текст Хроніки, її грецький оригінал та усі хронографічні пам'ятки, не здатен розібратися, що є пізнім нашаруванням, а що належить до ранніх. Так скорочено позначається видання [15], де перша число вказує на сторінку, друге - рядок. Публікація грецького тексту позначається за подібною схемою: Де Боор, 697.12-13.). Далі вміщено коротку біографію, де мова йде про походження з Ізмаїлева коліна, вказуються пращури, 'їхній спосіб життя у шатрах ("Низарь... Моудар... въ кущахъ живуще"). Йдеться про те, що початково вбогий "Бохмит" найнявся до багатої вдови на ім'я "Дигана" Ам. 449.21. У грецьк. оригіналі у більшості списків XaSiy$, але у незначній групі рукописів - V R Aiyava чи Aiyav. Де Боор, 698. у купецьких справах, але потроху "прелсти женоу" й одружився з нею. Його дружина була засмучена тим, що у нього траплялися епілептичні напади (він був "рюмою шибенъ"). Через те він заявив, що таке трапляється, коли він бачить ангельське страшне видіння Гавриїла (Ам. 449.28-29). Жінка, вірячи йому, засвідчила видіння як належні славетному пророку перед іншими жінками та князем тієї землі, а помираючи, залишила йому всі свої багатства (Ам. 450.1-4). Друга частина містить опис головних рис віровчення. Хроніст двічі зауважує, що "Бохмит" жив поряд з іудеями та християнами і бесідував з ними (Ам. 449.24-25, 450.7), зокрема з аріанами та несторіанами. Від перших він запозичив ідею єдинобожжя ("единоначялствие"), від других - Слова та Духу, від третіх "человікослоужениа" (Ам. 450.7-9) ¹¹. Докладно зупиняється на тому, як викривив засвоєні ідеї - напр., Ісуса не вважати Словом Божим, святу Діву Марію не шанувати як Богородицю, тільки як сестру прор. Мойсея (Ам. 450.12-14). Відкинув "законні" звичаї іудеїв та "євангельські" християн, зокрема, "ни кр^стити ся ни соуботити", зберігши тільки неядіння "свины^х мясъ" (Ам. 450.18). Доходить до того, як "лжесловомъ изъобразивъ", назвався "ключарем" Раю. У третій частині повісті Амартол детально описує "Бохмичи" уявлення про потойбічний світ. Ізраїльтян та християн буде віддано вогню "геени" (Ам. 450.21, 25, 451.8); Христос перед Богом зречеться імені Сина Божого (Ам. 450.23); з ключарем до раю увійдуть 70 000 обраних (450.28-29), яким будуть "оугажати" жінки (451.6) й перед якими тектимуть три річки "медвяна... молочна... винна"; самарітянам дозволено буде увійти як слугам, аби очищувати рай ("да не смрадит ся", Ам. 451.9); статус за життя та після смерті не змінюватиметься - бідні залишатимуться бідними, багаті - багатими. Остання теза про незмінність статусу, очевидно, суперечила основним поняттям про посмертне воздаяння і в такий спосіб привернула увагу книжників. Принаймні, її найточніше відображено у ПВЛ (ближче до ХВІ, хоча це може бути наслідком однакового скорочення різними авторами). Порівняння паралельних текстів "Хроніки", ХВІ та літопису наведено нижче.

Після цього оповідь ХВІ про "Бохмита" завершується, а в повній "Хроніці Амартола" перетікає у роздуми про омани його послідовників. Цей четвертий розділ не відобразився у ХВІ і, до речі, ніяк не вплинув на автора ПВЛ, тому на ньому не зупиняємося. Як і очікувалося, уся повість суцільно негативно забарвлена - або за допомогою лайливих епітетів, або різноманітних деталей.

У пам'ятках ХВІ відтворено значні за обсягом фрагменти з "Хроніки Амартола", хоча текст не уникнув змін, переважно, скорочень. Відзначимо лише ті з них, що відобразилися одночасно у Троїцькому хронографі та Повній палеї 13, оскільки кожний із творів має одночасно й індивідуальні читання. Текст Еллінського літописця 2-ї редакції тут не враховується, оскільки в ньому зконтаміновано редакцію, близьку до палеї, та повну "Хроніку Амартола". У ХВІ випущено окремі слова, див., напр., Ам. 449.13 замість "изъ единого колЬна" - тільки "ис колЬна" (грецьк. ек уіа; фиХ^^), замість "родом Измаилева" - "измаилева" (yeviKWTaTn; 'lopa^X). Подібні також: Ам. 449.16, 450.4-6, 450.10, 451.10-11. У лакуни потрапляють і цілі фрази, наприклад, Ам.450.19 "такым лжесловомъ изъобразивъ о себЬ истиноу" (toiovtov ті ^uQeva'a^evo;) 1⁴, чого немає у ХВІ. Або Ам. 450.26-27 "от бЈ наре^чнъ зЬло блгочьстивящоу и всЬ^х и^х языкъ виноватъ бГочьстивно соуще похвална" (^по беоц кек'Х^о'баї уаХа бгоог^^, каї tov navTo; avTwv s6vou; аітіш 6еоаев^Јіа;), тоді як у пам'ятках ХВІ залишилося саме тільки слово "бо"чьстивящю". Як бачимо, вказані слова та фрази мають грецькі відповідники, що означає наявність пропусків у ХВІ, а не ампліфікацій у "Хроніці Амартола". Аналогічні лакуни можна зустріти ще у Ам. 450.29-451.1, 451.5, 451.6, 451.7. З хронографа випали переважно складні для розуміння "темні" пасажі, тобто основною рисою Троїцького хронографа, Повної палеї та ін. є саме скорочення та спрощення викладу. Лексичні заміни відсутні, але численними є зміни граматичних форм. Уявлення про спрощення викладу надає порівняння текстів у наведеній вище таблиці, повніше викладено в Додатку.

Подеколи пам'ятки ХВІ пропонують краще читання, ніж збережені списки повної "Хроніки Амартола". Так, у Ам. 449.28 у Троїцькому хронографі та палеї наведено як "страшно видЬніе", відповідно до грецьк. фо^ер&У onraorav, тоді як у "Хроніці Амартола" епітет відсутній. Ам. 450.3 - точніше відображено ім'я, у Троїцькому "воувахаръ", в рукописах Повної палеї "вувахръ" чи "вавоухръ", у "Хроніці Амартола" перестановка складів "Воуварахъ", при грецьк. Боивахар. Ам. 450.15 - правильно про Діву Марію, котру не можна як 13 ^{За старшими списками, Троїцьким №728, та Погодінським №1435. Троїцький хронограф. ОР РГБ. Ф.} 304.I. зібр. Троїце-Сергієвої лаври №728. Хронограф поч. XV ст.; Погодінська палея. ОР РНБ. Зібр. Погодіна №1435. Повна хронографічна палея, перша третина XVT ст. ^{14 Тобто,} "говорячи міфами", у відповідному місці Кормчої "баснословиво": "прЬдасть же имъ отноудъ отреченыихъ законоу не причащати ся. развЬ мясъ свиныихъ. вина же отноудъ не причащати ся. тако нЬчьто баснословиво" [12, C. 702; 20, C. 106]. сестру Мойсейову "внимати соущю", грецьк. undXape^veiv sivai, натомість у повній Хроніці "внимати пр^сно".

Слід зауважити, у ХВІ той самий переклад, що й у Хроніці. Це показують точно скопійовані фрагменти (Ам. 449.13, 15, 17, 20 та багато інших). Крім того, у ХВІ відтворені значною мірою перекладацькі глоси та доповнення (далі у тексті, а також у Додатку їх виділено курсивом). Так, наприклад, Ам. 449.18 "вноутрьнїи си^х, рекше далніи" й аналогічне у Троїцькому хронографі "ввноутрьнїи сихъ рекше далніи" (у Палеї гаплографія), тоді як у грецьк. глоси немає, тільки: svSoTspci toutwv. Аналогічно, Ам. 449.25 "(стр^сть) рюмою шибенъ. вздрючяшет бо ся" та Троїцький і Повна палея з дрібними відхиленнями: "роум&/ шибениє възъдроучашеть бо ся" (у палеї "роумо^м шибеніа..."). Тим часом у грецьк. тільки: (то па 0о<;) тЦ епікпф'ія?, а значить, "вз(д)рючашеть бо ся" є надлишковим. Аналогічні ще у Ам. 449.28 ("к неи"), 450.4 ("богатствоу") В останньому прикладі в текстах ХВІ невеличке скорочення (випало два слова, див. Додаток). Натомість у повній Хроніці незначна ампліфікація, мало йтися про смерть дружини "Бохмита" і передачу спадкування чоловіку, а через повторення імені вийшло недоречне: "жена^ж оубо оумрш и Бохмитоу приателя и наслЬдника остави Бохмита богатствоу своемоу". При цьому грецьк. немає відповідника для "богатству" і, якби перекладати дослівно, ім'я б узагалі не згадувалося, лише займенник "сего" (toVtov)., 450.7 ("много").

Слід також зауважити, що пізній Еллінський літописець 2-ї редакції сполучає читання, близькі до Повної палеї та повного перекладу Хроніки. Очевидно, під час укладення його тексту провадилася звірка та копіювання з кількох пам'яток. Почати з того, що в ньому оповідь має заголовок, подібний до палеї (Палея "О БахметЕ", Еллінський "О БохмитЕ еретицЕ", С. 402). До Ам. 450.17 у палеї та Еллінському помилка "истинноу", тоді як треба "стеню" (тіні, грецьк. Тф oxiav) Тут, треба відзначити, емендація за Амартолом у виданні проти читання усіх списків, і хоча це обумовлено у примітках, заплутує дослідників.. Ам. 451.3 щодо тих 70 000, які увійдуть у рай, мусить прочитуватися як у Хроніці: "(в раи имъ внити и симь нарицати ся) прощеникы бжи а и Бохмичи"; близько у Троїцькому "прощиники бжіи бохмичь" Втрачено сполучник і наявні дрібні помилки.. Натомість у палеї та Еллінському дещо осучаснено управління: "прощеником бжіимь. и бохмичемь" та "прощеником Божиимъ и бохмицим" (в останньому з цоканням). Разом з тим, в Еллінському зустрічаються вирази, які відповідають версії повної Хроніки. Порівняємо фрагмент з Ам. 450.4: "умерши Бохмиту, приателя и наслЬдника остави Бохмита богатству своему". В Ам. 450.19 близько, хоча з невеличкою похибкою: "Такым злословиемь изъобразивъ о собЕ истину", у Хроніці подано "лжесловом", тоді як у ХВІ випущено весь вираз. Ам. 451.10 "или в богатствЕ, или в нищетЬ, и безъ славы; такым же образом и тамо пребывает"; у ХВІ фразу змінено, див. у табл. вище) [17, C. 402--403].

Загалом, напрямом роботи укладача (укладачів) нашого раннього хронографа було саме скорочення, лексичні заміни тут практично відсутні.

Що стосується збереження початкових читань, які мають відповідники у грецькому оригіналі Георгія Ченця за наявності хиб чи замін у повному тексті Хроніки, відомо, що конкретні версії тексту Амартола розійшлися доволі рано. Не дивно, що у хронографічних не відображено певні помилки повних рукописів.

References/ список літератури

1. Lavrentievskaja letopis'. In: Polnoe sobranie russkikh letopisej, 1. Moscow, 1997 [in Russian; in Old Church Slavonic]. [Лаврентьевская летопись. В: Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). Т. 1. Москва, 1997].

2. Ostrowski, D., Birnbaum, D., Lunt, H. (Eds). The Povest' vremennykh let: An Interlinear Collation and Paradosis. Cambridge (Mass.), 2003.

3. Shakhmatov, А. Povest' vremennykh let i ee istochniki. Trudy otdela drevnerusskoj literatury, 1940, IV: 9-150 [in Russian]. [Шахматов А.А. Повесть временных лет и ее источники. Труды отдела древнерусской литературы (ТОДРЛ). 1940. Т. IV. С. 9--150].

4. Georgii Monachi Chronicon. Carolus de Boor (Ed.). Vol. 1--2. Lipsiae, 1904. 697 s.

5. Uspenskij sbornik. Uspenskij sbornik ХІІ--ХІІІ vv. Moscow, 1971 [in Russian; in Old Church Slavonic].

6. [Успенский Сборник ХІІ--ХІІІ вв. Изд. подг. О.А. Князевская, В.Г. Демьянов, М.В. Ляпон. Москва, 1971.751 c.].

7. Pentkovskaja, T., Shchegoleva, L., Ivanov, S. Zhitije Vasilija Novogo v drevnejshem slavianskom perevode. Vol. 1. Moscow, 2018 [in Russian]. [Пентковская, Щеголева Л.И., Иванов С.А. Житие Василия Нового в древнейшем славянском переводе. Т. 1. Москва, 2018].

8. Vilinskij, S. Zhitie sv. Vasilija Novogo v russkoj literature. Ch. ІІ: Texty Zhitija. Odessa, 1911 [in Russian]. [Вилинский С.Г. Житие св. Василия Нового в русской литературе. Ч. ІІ: Тексты Жития. Одесса, 1911].

9. Shakhmatov, А. Tolkovaja paleja i russkaja letopis. In: Istorija russkogo letopisanija. St. Petersburg, 2003, 1 (2): 232-295 [in Russian]. [Шахматов А.А. Толковая палея и русская летопись. В кн.: История русского летописания. Т. 1. Кн. 2. Санкт-Петербург, 2003. С. 232--295].

10. Andrejcheva, М. Musulmane, katoliki i iudei v letopisnom rasskaze o vybore very kniazem Vladimirom: obrazy i smysly. In: Odissej. Chelovek v istorii. Moscow, 2014, pp. 402-440 [in Russian]. [Андрейчева М.Ю. Мусульмане, католики и иудеи в летописном рассказе о выборе веры князем Владимиром: образы и смыслы. В кн.: Одиссей. Человек в истории. Москва, 2014. С. 402--440].

11. Andrejcheva, М. Obrazy inovertsev v Povesti vremennykh let. Sankt-Peterburg, 2019 [in Russian]. [Андрейчева М.Ю. Образы иноверцев в Повести временных лет. Санкт-Петербург, 2019. 184 c.].

12. Ioann Damaskin. Istochnik znanija. Moscow, 2002 [in Russian].

13. [Иоанн Дамаскин. Источник знания. Пер. с древнегреч. и коммент. Д.Е. Афиногенова, А.А. Бронзова, А.И. Сагарды, Н.И. Сагарды. Москва, 2002].

14. Beneshevich, V. Drevneslavianskaja kormchaja XIV titulov bez tolkovanij. T. 1. St. Petersburg, 1906 [in Russian].

15. [Бенешевич В.Н. Древнеславянская кормчая XIV титулов без толкований. Т. 1. Санкт-Петербург, 1906. 870 c.].

16. Matveenko, V., Shchegoleva, L. Knigy vremennye i obraznye Georgija Monakha. Vol. 1 (1): Interpretirovannyj tekst Troitskoj rukopisi. Moscow, 2006 [in Russian].

17. [Матвеенко В., Щеголева Л. Книгы временные и образные Георгия Монаха. Т. 1, Ч. 1: Интерпретированный текст Троицкой рукописи. Москва, 2006. 634 c.].

18. Vilkul, T. "Vshestvije v lerousalim" Aleksandra Makedonskoho, "Khronika" Heorhiia Amartola v "Aleksandrii Khronohrafichnii". Ukrainian Historical Journal, 2011, 5: 162-178 [in Ukrainian].

19. [BiAKyA Т.Л. "Вшествіє в Єрусалим" Олександра Македонського. Хроніка Георгія Амартола в Александрії Хронографічній. Український історичний журнал. 2011. № 5. С. 162--178].

20. Istrin, V. Knigy vremennyja i obraznyja Georgija Mnikha. Chronika Georgija Amartola v drevnem slaviano-russkom perevode. T. 1: Tekst. Petrograd, 1920 [in Old Church Slavonic]. [Истрин В.М. Книгы временьныя и образныя Георгия Мниха. Хроника Георгия Амартола в древнем славяно-русском переводе. Т. 1: Текст. Петроград, 1920].

21. Vilkul, T. Letopis i chronograph: Tekstologija domongolskogo kievskogo letopisanija. Moscow, 2019 [in Russian].

22. [Вилкул Т.Л. Летопись и хронограф: Текстология домонгольского киевского летописания. Москва, 2019. 464 с.].

23. Letopisets. Ellinskij i Rimskij. Vol. 1: Tekst. St. Petersburg, 1999 [in Old Church Slavonic]. [Летописец Еллинский и Римский. Т. 1: Текст. Санкт-Петербург, 1999. 514 c.].

24. Letopisets. Ellinskij i Rimskij. Vol. 2: Kommentarij i issledovanije O. Tvorogova. St. Petersburg, 2001 [in Russian].

25. [Летописец Еллинский и Римский. Т. 2: Комментарий и исследование О.В. Творогова. Санкт-Петербург, 2001. 272 c.].

26. Novgorodskaja Pervaja Letopis starshego i mladshego izvodov. Moscow; Leningrad, 1950 [in Russian].

27. [Новгородская Первая Летопись старшего и младшего изводов. Под ред. А.Н. Насонова). Москва, Ленинград, 1950. 659 c.].

28. Slovar' drevnerusskogo jazyka ХІ--XIV v. Vol. 1. Moscow, 1988 [in Russian].

29. [Словарь древнерусского языка ХІ--ХГУ вв. Т. 1. Москва, 1988. 528 c.].

30. Holovne zibrannia Troitse-Serhiivoi Lavry. URL: https://lib-fond.ru/lib-rgb/304-i/ f-304i-728/] [in Ukrainian].

31. [Головне зібрання Троїце-Сергіївої Лаври: URL: https://lib-fond.ru/lib-rgb/304-i/ f-304i-728/] (дата звернення: 01.09.2021).

32. Tvorogov, О. Materialy k istorii russkikh chronographov. T. 3. Troitskij chronograph. Trudy otdela drevnerusskojliteratury, 1989, 42: 287-343 [in Russian]. [Творогов О.В. Материалы к истории русских хронографов. 3. Троицкий Хронограф. Труды отдела древнерусской литературы. 1989. Т. 42. С. 287--343].

Размещено на Allbest.ru