Військово-теоретичне осмислення наукової спадщини прусського генерала Карла Фон Клаузевіца

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного

Військово-теоретичне осмислення наукової спадщини прусського генерала Карла Фон Клаузевіца

Виздрик Віталій Степанович

доктор історичних наук, професор кафедри гуманітарних наук

Мельник Олександра Михайлівна

кандидат економічних наук, доцент кафедри гуманітарних наук

Анотація

Стаття присвячена військово-теоретичному осмисленню наукової спадщини видатного німецького генерала Карла Філіпа Готтліба фон Клаузевіца та її взаємозв'язок між війною і політикою в сучасних умовах. В сучасних трансформаційних процесах його теорія війни залишається актуальною, потребує наукового переосмислення. Військово- інформаційне протиборство в умовах ворожої агресії вимагає нових підходів у дослідженні військових конфліктів та війн в умовах глобалізаційних процесів, однак витоки та суть природи війни залишаються незмінними.

Ключові слова: військово-теоретична спадщина, теорія війни, природа війни, військовий теоретик, безпековий простір, оборона.

генерал клаузевіц війна

Концепція Карла Клаузевіца «Про природу війни» написаної майже 200 років тому має теоретичне й практичне значення, залишається актуальною та досліджуваною по теперішній час. Війна завжди займала ключове місце в історії суспільного розвитку, цивілізаційний поступ неможливо уявити без війн і це дає право стверджувати, що війна - атрибут людства, представлений в різних аспектах його життєдіяльності. Дослідження Карла фон Клаузевіца «Про природу війни» вважається найбільш затребуваною працею західного світу, трактування про взаємозв'язок між війною та політикою, питання ведення війни є базовими для сучасних військових теоретиків. Сьогодні ідеї Карла фон Клаузевіца застосовуються військовими, політиками, політологами, вивчаються представниками військових наукових шкіл - спонукають до роздумів, даючи необхідні імпульси для пізнання війни та подальшого теоретичного й практичного значення. Представники військової сфери, які займаються політикою в галузі оборони і безпеки, за звичай дуже часто спираються на творчу спадщину Карла фон Клаузевіца для вирішення завдань, що стоять перед державою в системі безпекового простору. Незважаючи на високу цінність та цитованість праці «Про природу війни», з якою обізнаний чи не кожен військовий, проте не всі положення її можуть бути застосовані без застережень. Чимало противників вважають, що військово -теоретична спадщина Карла Клаузевіца застаріла в наш час і належить минулому всесвітньо-історичному періоду. Прихильники теоретичної спадщини, наполягають, що праця Карла Клаузевіца не втратила актуальності та залишається конкретною у своїх первісних завданнях. Його військово - теоретичні постулати про ведення війни виявилися затребуваними не тільки військовими тактиками і стратегами світових війн, їх справедливо можна зарахувати до золотого фонду стратегічних досліджень загального характеру, поставити в один ряд з такими класиками як трактати Сунь-цзи, «Государь» Н.Макіавеллі, «Стратегія непрямих дій» Б. Ліддел Гарт.

Генерал Карл Філіп Готтліб фон Клаузевіц народився менш ніж за десять років до початку Французької революції 1 червня 1780 року в Пруссії. З дванадцятирічного віку він пов'язав своє життя з армією, досягнувши високих звань під час наполеонівських війн 1806-1815 рр. У битві під Єні, він потрапив у французький полон де перебував цілий рік. Після звільнення з полону він приєднався до Прусської армії, і брав участь в Бородінській битві, до якої часто звертався аналізуючи її у своїх військово-теоретичних працях. Після битви на Ельбі та втечі Наполеона в 1815 році Клаузевіц приймав участь у битві народів під Ватерлоо, яка завершила правління французького монарха, цей період описаний Карлом Клаузевіцем як битва при Бель-Альянсі в його праці «Про війну». 18 листопада 1831 року Клаузевіц помер від холери, яка тоді була поширина в Європі. Над своєю головною працею «Про природу війни» Карл фон Клаузевіц працював протягом останніх 12-ти років свого життя, сьогодні вона представляє теоретичну спадщину старого світу в області аналізу війни та військового мистецтва. Його праці були зібрані і опубліковані його вдовою, графинею Марією Софією фон Брюль вже після його смерті в 1832 році.

Дослідженням історії війн було присвячено дуже багато праць, наукового, публіцистичного та літературного характеру. В умовах сучасного інформаційного протиборства, як складової гібридної війни, особливо гостро набуває вивчення теоретичного та практичного досвіду військових теоретиків, талановитих полководців та стратегів. Одним із кращих теоретиків військового мистецтва ХІХ століття вважається Карл фон Клаузевіц, ставши більш відомим після смерті, ніж за життя, залишивши після себе значну військово -теоретичну спадщину. Його багатотомник «Про війну» вважається найкращим з усіх робіт по військовій теорії. Він розглядав війну як: раціональну зовнішньополітичну дію, «не що інше, як продовження державної політики іншими засобами»; «війна - це акт насильства спрямований на підпорядкування наших супротивників нашій волі»; «фізичне насильство (бо морального насильства в законі не існує) є засобом, а метою буде - нав'язати противнику нашу волю» [1]. Карл фон Клаузевіц зробив всебічний аналіз емпіричного матеріалу військових подій з 1566-1815 рр., що дозволило йому сформулювати основні закони війни. Основними елементами військової стратегії, на думку Карла фон Клаузевіца, що мають вирішальне значення є: військова честь (доблесть) армії, сміливість, твердість, кількісна перевага, відповідальність, рішучість, раптовість. На нашу думку, Карл Клаузевіц застосовував методологічний та науковий підходи до аналізу війни, абсолютизував політичну природу війни, трактуючи її як продовження політики іншими (насильницькими) засобами. На його переконання джерелом війни є воля, інтереси цілих народів, а також їх розум, тому джерело війни є непереборним, існуючи постійно, так як воно закладено у самій природі людини. Механізм розв'язування війн та військових конфліктів, зазначав Карл Клаузевіц залежать від практичної діяльності людей, їх інтересів та політичної волі. Історичне, наукове і практичне значення ідей, викладених в праці «Про війну» полягає у наданні потужного імпульсу науковій думці, що торкалася причин і сутності війни, відображаючи їх безпосередній зв'язок з політикою.

На його думку, війна як інструмент політики: зіткнення двох вольових начал; обмежена війна або війна, що не знає меж; небезпека ескалації - все це та багато іншого вкладається в термінологічний арсенал Карла фон Клаузевіца і використовується як стандартний набір основних понять у підручниках та працях концептуального характеру сучасних військових теоретиків провідних країн світу. Дискусії стосовно окремих положень і самої сутності його теорії війни ведуться на науковому рівні військовими, істориками та філософами по сьогоднішній день. Фактично кожен, хто досліджує війну та пов'язані з нею процеси, посилається на його праці щоб підтвердити чи спростувати певну константу.

Війна не просто існує сама по собі, а знаходиться в тісній взаємодії з іншими процесами в суспільстві, у своїй теорії Карл фон Клаузевіц чітко розмежовує два види, навіть рівні війни. Йдеться, про реальну війну, яка є складним явищем для сприйняття, адже вона постійно змінюється з новим досвідом людства, тому її складно чітко визначити, та ідею війни, тобто ідеальний тип війни - абсолютно-тотальна війна. Кажучи про війну як продовження політики іншими засобами, мається на увазі, що стратегія не може мати раціональної основи до тих пір поки чітко не визначені цілі, яких необхідно досягнути. Цілі висуваються політиками, війну вони використовують в якості засобу для досягнення цілей, проте лише в тому випадку, якщо самі не здатні досягнути цілей. Проте війна - це крайній засіб досягнення політичної мети [2]. Один з найважливіших постулатів Карла фон Клаузевіца полягає в тому, що війна піддається змінам і ці зміни відбуваються у відповідності зі змінами політики.

Заслуга Карла фон Клаузевіца полягає в тому, що він вперше правильно визначив проблематику військово-теоретичного розуміння війни. Він не створює «вічної» стратегічної теорії, не дає підручника з готовими догматичними формулами. Завданням стратегії він вважає дослідження явищ війни і військового мистецтва. Він намагається розкрити діалектику війни і виявити основні принципи і об'єктивну закономірність її процесів [3].

Карл фон Клаузевіц багато працював над військово-історичною спадщиною, велика частина його творів присвячена критичному аналізу війн XVIII - початку ХІХ століть. Його дослідницька робота і особистий досвід привели до заперечення «вічних принципів» військового мистецтва. «Будь -яка епоха, - говорить Клаузевіц, мала свої власні війни, свої власні обмежуючі умови і свої труднощі. Кожна війна мала б свою власну теорію, якби люди розглядали теорії війни на основі філософських принципів» [4]. Воєнний теоретик ретельно і всебічно досліджує зміни характеру війни в різні епохи, розглядаючи явища війни й військового мистецтва в їх розвитку та часі. Військовий теоретик застосовує закони діалектики, вивчаючи динаміку кожного військового явища, розкриваючи закономірність його розвитку і внутрішню механіку його перетворень. Через призму дослідження Карла фон Клаузевіца проходить думка, що війна рухається і розвивається в протиріччях. Всі явища військової дійсності дослідник розглядає під кутом зору основного діалектичного закону єдності і боротьби протилежностей. Він не протиставляє оборону наступу, а навпаки, в наступі він не перестає бачити оборону, а в обороні наступ. «Будь - який засіб оборони веде до засобу наступу. Але вони часто так близькі, що помітити їх можна і не переходячи з точки зору оборони на точку зору атаки: одне веде до іншого» [1].

Заслуга Карла фон Клаузевіца полягає в тому, що він рішуче відкинув думку про війну, як про самостійне, незалежне від суспільного розвитку явище. «... ні за яких умов, - пише військовий теоретик, - ми не повинні думати про війну, як щось самостійне, а як знаряддя політики. Тільки при цій умові можливо уникнути протиріччя зі всією військовою історією. Тільки при цій умові ця велика праця стає доступною розумінню. По-друге, саме це розуміння показує нам, наскільки різні повинні бути війни за характером своїх мотивів і тим обставинам, з яких вони зароджуються» [1]. Поза політикою війна неможлива, завжди в людському суспільстві війни зароджувалися політичними мотивами. «Війна в людському суспільстві - війна цілих народів і до того ж народів цивілізованих - завжди випливає з політичного стану і викликається лише політичними мотивами», - пише Карла фон Клаузевіц [1]. З цієї точки зору дуже часто війни в історії - доводить він, цілком визначаються політикою, знаряддям якої вони були. Війна - тільки інструмент політики, особлива форма політичних відносин, зміни у військовому мистецтві є результатом зміни політики. В очах Карла фон Клаузевіца військове мистецтво, це - політика, «змінила перо на меч». Він рішуче бореться з усіма спробами підпорядкувати політичну точку зору військовій, кажучи про ці спроби, як про нісенітницю, «...так як політика породила війну. Політика це розум, війна ж тільки знаряддя, а не навпаки» [2].

«Залежно від обставин, - говорить Клаузевіц, - можна користуватися з успіхом різними відповідними засобами, такими як: знищення бойових сил противника, завоювання його територій, просте захоплення різних підприємств, що впливають на політичні відносини, пасивне вичікування ударів противника. Вибір залежить від обставин кожного конкретного випадку»

Нові війни - це не просто локальні конфлікти, вони змінюють політику і суб'єктивність, визначають нашу сучасність. Військові дії все частіше ведуться за допомогою напівофіційних формувань, приватних військових кампаній та кримінальних банд. Соціальні мережі стають найважливішим театром військових дій і одночасно засобом ведення війни. Сьогодні у світі ситуація нагадує роки між Першою і Другою світовою війною, коли Гітлер та Мусуліні силою фактів реалізовували свої амбіції. А Ліга Націй висловлювала глибоке обурення і намагалася загравати з Німеччиною. Англія намагалася підписати морську угоду, Франція обережно проводила свою політику.

Карл фон Клаузевіц ясно встановлює відмінність між характером війни в сенсі політичному та її стратегічним характером. Політично оборонною війною називається війна за свою незалежність; стратегічно оборонною війною називається війна в якій обмежується боротьба з ворогом на певному театрі військових дій. Таким чином, політично оборонна війна може бути наступальною в сенсі стратегічному та навпаки: можна і на ворожій землі, - говорить теоретик, - захищати свою власну країну. Він бачить війну як особливий прояв суспільних відносин. Центральним місцем у вченні військової теорії Карла фон Клаузевіца є думка про те, що війни - наслідком політики:

«Війна є ніщо інше, як продовження державної політики іншими засобами», найбільш цитована фраза Карла фон Клаузевіца про сутність війни [4].

Спираючись на моральний аспект у війні він чітко визначає ціль війни як такої: «Війна - це акт насилля, що має за мету змусити противника виконати нашу волю». В свою чергу, ціль війни диктується політикою держави, відповідно, ціль конкретних бойових дій полягає в тому, щоб обеззброїти противника, позбавити його можливості продовжувати боротьбу та розгромити його [1]. При цьому Карл фон Клаузевіц чітко розумів, що війна як явище має різні форми та прояви, тому порівнював її з «хамелеоном», який в кожному конкретному випадку дещо змінює свою природу. Карл фон Клаузевіц один із перших, хто визначив першорядне значення морального фактора як такого, що впливає на результат війни. Адже більшість військових теоретиків не надавали особливого значення «людському чиннику». На перших сторінках своєї праці дослідник написав: «Якщо розглянути суб'єктивну природу війни, тобто ті сили, з якими доводиться її вести, то вона ще яскравіше представиться нам у вигляді гри» [5]. Важлива роль відводилося такій людській якості як мужність, яка може уживатися з мудрим розрахунком, але обидві ці якості абсолютно різного порядку і відображають різні духовні сили людини. Під мужністю ми розуміємо прояв відваги, сміливості та невідомого ризику.

Він дав чітке визначення складової війни, це «трійця» - населення, збройні сили та державне управління. Ці аспекти є трьома різними кодексами законів, серед цих сторін населення є найбільш чутливою стороною в сенсі підтримки війни, без суспільної підтримки неможливо успішно вести війну. Також наголошувалося, щоб мати підтримку населення, важливо, щоб громадськість була добре поінформована, могла відрізнити «правильне» від «неправильного», «своє» від «чужого». Природно, підтримка населення найбільш сильна та відчутна щодо «свого» і «правильного», тобто національного - на практиці, вона стає безумовною - коли вони безпосередньо наражаються на небезпеку. Небезпекою може бути будь-яка загроза, що сприймається як пряма загроза незалежності держави. Сьогодні успіх «трійці» так само залежить від міжнародної підтримки як необхідної складової визнання легальності війни в інтересах країни. «Трійця» Карла фон Клаузевіца всеосяжна і універсальна, вона охоплює суб'єктивне і об'єктивне; одностороннє і багатостороннє; інтелектуальні, емоційні та фізичні компоненти явища війни в будь-якому людському ракурсі [6].

Досліджуючи воєнну теорію Карла фон Клаузевіца можна сказати, що у ній також є недоліки, адже треба розуміти, що яким би великим не був його розум та широка наукова платформа, він не міг бачити тих військово-історичних подій які спіткали людство у ХХ - ХХІ століттях та їх наслідків. Військово-теоретичного вчення теоретика припало на початок XIX ст., тому воно опирається на тодішній розвиток суспільних наук, йому не довелось побачити суттєвих проривів в історії техніки, які незабаром після його смерті закономірно змінили картину війни внаслідок появи залізниць і телеграфу, винайдення різних типів озброєння. Небувалої руйнівної сили досягли вибухові речовин, включаючи появу ядерної зброї, а також різке розширення масштабів полів битв, що охопили цілі континенти [7]. Проте, попри наше ставлення до війни вона як соціально-політичне явище не зникає, а лише трансформується у низку локальних війн, конфліктів низької інтенсивності, «мережевих війн», терористичних, партизанських, інформаційних, в кінці кінців гібридних війн

Висновки

Військово-теоретичні ідеї Карла фон Клаузевіца щодо вирішення військових конфліктів не втратили актуальності в наш час, їх вивчають у військових закладах, використовують у розробках сучасних військових доктрин. Цінність його теорії полягає не в тактичних порадах, які застаріли через кілька десятиліть після їх появи, а у військово -теоретичній спадщині, де він намагається осмислити саму війну як явище. Отже, важливість праці Карла фон Клаузевіца «Про війну» полягає не тільки в тому, що вона стала класичною теорією про природу війни, але й в тому, що вона показує нам механізм війни, диференціює її типи та види, розкриваючи важливу, хоча і не однакову роль всіх інститутів держави й суспільства, всіх соціальних груп, класів, еліти і народних мас в процесі історичних криз і катастроф, що супроводжувалися війнами. В основі його теорії лежить те, що війни, як правило, ведуться з політичними, а не військовими цілями і приводяться в дію не стільки фізичними, скільки в першу чергу ідеологічними силами.

Список використаних джерел

Carl von Clausewitz. (1989). On War. Princeton, New Jersey: Princeton University Press.

Клаузевіц К. (2018). Природа війни. Харків. Видавництво «Віват».

Валіулліна З. (2017). Військова теорія К.Клаузевіца в теоретичному дискурсі.

Ефективна економіка №11, Вилучено із

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1 &z=588

Клаузевиц К. (1998). О войне (пер с нем.). М.: Издательская корпорация «Логос».

Чаич Я. (2016). Применимость теории войны Клаузевица к разрешению современных конфликтов. Connections QJ 15, (1), 81-88.

Сахновський, Є. * Воєнна теорія Карла фон Клаузевіца на межі XX-XXI. Історична панорама: матеріали наукового семінару кафедри історії нового та новітнього часу (с. 109-127). 3 листопада, 2015. Чернівці, Україна: ЧНУ ім. Ю Федьковича.

Цюрупа М. (2015). «Гібридна війна» у категоріальному ряду політичної філософії. Virtus, (2), 55-59.

Размещено на Allbest.ru/