Житлово-комунальне забезпечення населення Української РСР (1953-1964 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Гоигорія Сковороди в Переяславі

Житлово-комунальне забезпечення населення Української РСР (1953-1964 рр.)

Руслана Потапенко, доктор філософії, доцент кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін

Віталій Балан, студент групи І-2пм



Abstract

HOUSING AND COMMUNAL PROVISION OF THE POPULATION OF THE UKRAINIAN SSR (1953-1964)

In the conditions of the russian-Ukrainian war, there is a request to study the history of Ukraine, in part - values and ideals of the nation, material and cultural heritage, features of cultural development. In this context, the experience of studying the Soviet past, which left a legacy of numerous colonial deformations, post-colonial and post-totalitarian syndromes, is valuable, «scoop», manifested in the immaturity of civil society, the lack of formation of the national idea, the problems of the spiritual and cultural spheres, language policy and a number of socio-economic contradictions. To date, the housing issue of the period of De-Stalinization in Ukraine in 1953-1964 remains understudied. The housing crisis is relevant both in the studied period and today.

The article notes the complexities and transformations of the Khrushchev "thaw" period, which can be characterized from the household side, in particular, gasification, electrification, water supply, heating, sewage, etc. That is, housing and communal provision. The situation was complicated by the post-war reconstruction and large-scale destroyed infrastructure of Ukraine. Thus, in the Ukrainian SSR, there was a banal lack of housing. People lived in dilapidated houses that needed major repairs or were even beyond repair.

Active housing construction was launched. As a result, many "Khrushobs", later "Khrushchevka", appeared, which can be characterized as cramped, poor, uncomfortable, uncomfortable housing estates without any hint of aesthetics. The architecture of the cities became of a mixed type, sometimes absurd, which negatively affected the architectural ensemble of individual cities. At the same time, the question of the village remained relevant, since the material and everyday situation of the rural population can be qualified, in our opinion, as critical, and not only because of the consequences associated with the Second World War, but also because of the poor Stalinist leadership. A peasant's home can be characterized as follows: simple architectural design with minimal planning.

Another problem at that time was the insufficient water supply of settlements. As a result of the weak development of the water supply system, the slow pace of construction of new ones and the expansion of existing ones. The low level of water supply affected not only the physical condition of people and personal hygiene, but also led to unsanitary conditions in the premises due to the paralyzed operation of the sewage system.

Keywords: Ukrainian SSR, de-Stalinization, housing and communal provision, housing, gasification, electrification, water supply, heating.



Анотація

В умовах російсько-української війни існує запит на вивчення історії України, в частині - цінностей та ідеалів нації, матеріально-культурної спадщини, особливостей культурного розвитку. В даному ключі цінним є досвід вивчення радянського минулого, який залишив в спадок численні колоніальні деформації, пост-колоніальний й пост-талітарний синдроми, «совок», що проявляється у незрілості громадянського суспільства, не сформованості національної ідеї, проблематиці духовної та культурної сфер, мовній політиці та низці соціально-економічних протиріч. Досьогодні малодослідженими, залишається житлове питання періоду Десталінізації в Україні 1953-1964 рр. Житлова криза актуальна як у досліджуваний період, так, і сьогодні.

У статті відзначено складнощі й трансформації періоду Хрущовської «відлиги», які можна охарактеризувати з побутового боку, зокрема газифікації, електрифікації, водопостачання, опалення, каналізації тощо. Тобто, житлово-комунального забезпечення. Ситуацію ускладнювала післявоєнна відбудова й масштабно зруйнована інфраструктура України. Так в Українській РСР банально не вистачало житла. Люди мешкали в аварійних будинках, що потребували капітального ремонту або навіть не підлягали ремонту.

Було розгорнуто активне житлобудівництво. Як наслідок з'явилося багато «хрущоб», в подальшому «хрущовок», які можна схарактеризувати як шпаківні, убогі, не комфортні, не зручні житлові масиви без жодного натяку на естетику. Архітектура міст ставала змішаного типу, подекуди абсурдною, що негативно впливало на архітектурний ансамбль окремих міст. Водночас актуальним залишалося питання села, оскільки матеріально-побутове становище сільського населення можна кваліфікувати, на нашу думку як критичне, і не лише через наслідки пов'язані з Другою світовою війною, а й недолуге сталінське керівництво. Охарактеризувати житло селянина можна так: просте архітектурне оформлення з мінімальним плануванням.

Ще однією проблемою цього часу було недостатнє водозабезпечення населених пунктів. Внаслідок слабкого розвитку водопровідної системи, слабких темпів будівництва нових і розширення існуючих. Низькій рівень водозабезпечення впливав не тільки на фізичний стан людей та особисту гігієну, але й зумовлював антисанітарії приміщень через паралізовану роботу каналізації. матеріальний водопостачання сільський

Ключові слова: Українська РСР, десталінізація, житлово-комунальне забезпечення, житло, газифікація, електрифікація, водопостачання, опалення.



Постановка проблеми

Формування, а точніше виборювання української державності, формування української національної та громадянської ідентичності в умовах російсько- української війни потребує посиленого вивчення української історії, народного побуту, традицій, культури. Саме сьогодні у суспільстві існує запит на вивчення історії України, в частині - цінностей та ідеалів нації, матеріально-культурної спадщини, особливостей культурного розвитку.

В даному ключі цінним є досвід вивчення радянського минулого, який залишив в спадок численні колоніальні деформації, постколоніальний й посттоталітарний синдроми, «совок», що проявляється у незрілості громадянського суспільства, не сформованості національної ідеї, проблематиці духовної та культурної сфер, мовній політиці та низці соціально-економічних суперечностей. До сьогодні малодослідженим, залишається житлове питання періоду Десталінізації в Україні 1953-1964 рр. Житлова криза актуальна як у той період, так і зараз в умовах російсько-української війни.

Мета статті полягає у дослідженні житлово-комунального забезпечення населення Української РСР (1953-1964 рр.) в умовах Десталінізації в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню різних аспектів повсякденного виміру Української РСР доби 1953-1964 рр. присвячена колективна монографія під редакцією В. Даниленка «Соціальні трансформації в Україні: пізній сталінізм і хрущовська доба» (Соціальні трансформації в Україні), В. Барана «Україна 1950-1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи» (Баран В. Україна 1950-1960-х рр.), де проаналізовано основні параметри соціальної стратифікації українського радянського соціуму. Комплексному аналізу повсякденного життя мешканців УСРР - УРСР пов'язаного з розбудовою тоталітарної партійно-радянської моделі політичного, економічного й суспільного життя суспільства присвячено навчальний посібник за редакцією В. Коцура «Українське суспільство в умовах радянського ладу: повсякденний вимір» (Українське суспільство в умовах радянського ладу).

Варто наголосити, що характерною особливістю історіографії 1953-1964 рр. було перекручування фактів, подеколи фальсифікація історичних процесів, що було продиктовано політикою Комуністичної партії Радянського Союзу та Комуністичної партії України. Тобто історія писалася на замовлення правлячої політичної партії й часто не відтворювала об'єктивної дійсності. Тому, до таких праць потрібно підходити критично через надмірний догматизм, упередженість, політичні штампи, де першоджерелом слугували виключно твори К. Маркса, Ф. Енгельса та В. Леніна.

Виклад основного матеріалу

Період Хрущовської «відлиги» в Україні можна схарактеризувати як післявоєнну відбудову з масштабно зруйнованою інфраструктурою, яка потребувала залучення величезного ресурсу. У особливому становищі опинилася побутова сфера УРСР в частині газифікації, електрифікації, водопостачання, опалення, ка налізації тощо, тобто житлово-комунального забезпечення. В країні банально не вистачало житла (див. Таблицю 1):

Таблиця 1:

Назва	Площа житла
У 1955 р. на одну людину в середньому припадало	6 м2 житла (санітарної норми (9,1 м2).
У 1958 р. на одну людину в середньому припадало	6,35 м2 житла (місто - 5,8, село - 6,8)
У Житомирській, Запорізькій, Донецькій, Тернопільській, Чернігівській областях	5,6 м2 житла
У Волинській області	5,3 м2 житла



Люди мешкали в аварійних будинках, що потребували капітального ремонту або навіть не підлягали ремонту. Відповідно у містах під житло використовували дворові будівлі, підвали, кухні, велику кількість дахів. У селах - землянки, напівземлянки, хліви, клуні, культові споруди. Тисячі сімей проживали на чужій житловій площі (Навести порядок; ЦДАГО. Спр. 4927; ЦДАГО. Спр. 4704). За таких обставин до редакції журналу «Перець» постійно надходили скарги від громадян щодо відсутності житла й неможливості вирішити це питання. В одному з листів було висвітлено цілі дебати щодо квартирного питання «...Ось у нас у Києві була спільна думка, - говорить киянин, - треба змінити голову міськради. Хто не прийде до нього на прийом - вертається у сльозах..» «Квартири просите? Про себе тільки думаєте? А де я її вам візьму? Намалюю? Діти? У всіх діти!» - Щоб усіх задовольнити, треба тисячу квартир!» (Зубкова Е. В Круге ближнем; Частная жизнь).

Були спроби розв'язання задекларованого питання на найвищому рівні. Так, у 1955 р. вийшла постанова ЦК КПРС «Про заходи щодо подальшої індустріалізації, поліпшення якості та зниження вартості будівництва». У 1957 р. «Про розвиток житлового будівництва в СРСР». Партійне керівництво ставило завдання вирішити житлове питання у найближче десятиріччя. Було навіть створено єдину будівельну організацію у містах, а міжколгоспну - у селах. Посилено працювала важка промисловість на якій було налагоджено виготовлення збірного бетону. Оскільки житлове питання було надважливим для громадян України, то влада намагалася всіляко допомагати у розгортанні будівництва (Нагорний А.; Батир М.).

У 1955 р. розпочалось будівництво типових будівель без прикрас, застосування архітектурних ансамблів з метою прискорення й здешевлення процесу забезпечення житлом. Типові проекти робилися згідно ЦК КПУ «Про ліквідацію надмірностей у проектуванні та будівництві». Якщо хтось хотів збудувати щось особливе, оригінальне, то мав звернутися особисто до Держбуду УРСР, а в Києві - Київського міськвиконкому. Варто зазначити, що в попередній період на всесоюзних конкурсах розглядалися лише проекти унікальних будівель, котрі несли художньо-ідейне забарвлення. Проте з приходом до влади Микити Хрущова концепцію було змінено, переформатовано, і вказано на помилки подібної «естетики». Конкурс міг виграти лише той, хто запропонує мінімалістичне, зручне й дешеве житло. Архітектори, які виступили проти однотипного житлобудування переслідувалися.

Як наслідок, у результаті активного житлобудівництва з'явилося багато «хрущоб», надалі «хрущовок», які можна охарактеризувати як шпаківні, убогі, не комфортні, не зручні житлові масиви, без жодного натяку на естетику.

Архітектура міст ставала змішаного типу, подекуди це виглядало абсурдно й негативно впливало на архітектурний ансамбль окремих міст. Як приклад можна навести місто Київ 1960 р., коли навпроти театру опери та балету, який вирізнявся витонченими формами, індивідуалізмом, досконалістю було побудовано примітивний багатоповерховий будинок для співробітників Академії наук України. Подорожуючи Українською РСР О. Довженко у своєму щоденнику писав, про «великий несмак» в архітектурі того часу. Він відмітив, що селянська садиба містила більше естетичного й художнього смаку ніж центральна частина Києва.

Невдоволення висловлювали й самі архітектори, яких примушували робити типові поселення, селища. Нащо у посадовців завжди був контраргумент, що робітничому класу потрібне житло, а не витвір мистецтва. Тому для робітничого класу споруджували неоковирні типові поселення в індустріальних районах. Житло було малогабаритним, середній розмір якого дорівнював 42,3 м2, висота приміщень мала бути 2,5 м. Щоб зекономити простір кімнати будувалися суміжними, зменшувався розмір кухні, ванної кімнати, коридору та місць загального користування. При цьому, культурно-освітня інфраструктура в новостворених районах часто була відсутньою (Бессмертная Л.; Абрамов Ф.).

Попри такі активні й радикальні заходи, житла всерівно катастрофічно не вистачало. Тисячі українців змінили кімнати в комунальних квартирах, жили в бараках, підвалах, на дахах. Водночас, хрущовські реформи в частині житлобудування сприймалися як благо, найважливіший захід з покращення добробуту громадян. По країні лунав лозунг: «Кожній радянській сім'ї - окрему квартиру!»

Таблиця 2:

Рік	Площа
У 1918-1955 рр.	площа зданих житлових будинків в Україні становила 62,78 млн. м2.
У 1956-1964 рр.	площа зданих житлових будинків в Україні становила 66,49 млн. м2.
У 1950 р. в УРСР на 1000 осіб припадало	5,6 квартири
У 1958 р. в УРСР на 1000 осіб припадало	11,7 квартири
У 1985 р. в УРСР на 1000 осіб припадало	7,2 квартири

Протягом 1953-1963 рр. власне помешкання одержало понад 15 млн. осіб, а кількість збудованих квартир у республіці дорівнювала 4494,9 тис.

Інше питання, якою була якість нового житла. Оскільки будівлі будувалися дуже швидко, частими були звернення жильців у відповідні інстанції зі скаргами на:

пошкоджені каналізації;

забиті будівельним сміттям димоходи;

забиті вентиляційні канали;

забиті водогінні трубопроводи;

нерівно настелені підлоги;

на вхідні та міжкімнатні двері, що розсохнися;

нерівно настелені підлоги;

протікання крівлі тощо.

Житлове питання вирішувалося не лише за рахунок новобудов, а й часткового збереження наявного житлового фонду. У період з 1959-1965 рр. на капітальний ремонт було виділено понад 460 млн. крб. державних асигнувань. В результаті чого було розширено, або отримано житлову площу в старих будинках 3,2 млн. чол. Подекуди на місцях було не цільове використання коштів, або не в повному обсязі. Варто постійно наголошувати, що такий стан речей не в останню чергу був спричинений міграцією сільських жителів до міста, що спричиняло швидкий приріст міського населення.

Так у досліджуваний період кількість міського населення збільшилася до 13,5 млн. осіб, тобто у 2 рази (Неподобства в крамниці; Андреев А.). Мало того, до негативних явищ відносимо те, що не всі підприємства, організації й установи мали кошти на спорудження квартир, адже будівництво залишалося відомчим.

Актуальним залишалося питання села. Матеріально-побутове становище сільського населення можна кваліфікувати як критичне, і не лише через наслідки пов'язані з Другою світовою війною, а й недолуге сталінське керівництво. Село фінансувалося за залишковим принципом, без виділення навіть кваліфікованої робочої сили. За дефіциту будівельних матеріалів, заборонено було створювати власні виробництва будівельного спрямування, і все тому, щоб не відволікати колгоспників від виробництва сільськогосподарської продукції. Абсурдність ситуації, з одного боку, полягала в тому, що за потреби збільшення сільськогосподарської продукції, в частині побуту не відбувалося жодного матеріально- побутового стимулювання й розвитку, а з іншого, це не сприяло розвитку людського потенціалу.

Яскравим прикладом не сталого розвитку сільських населених пунктів є приклад Донбасу 1960-х рр. Села були бідні, будинки старі, часто з покошеними стінами й обідраними стріхами. Цегляні будинки можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Проте, щоб створити антураж, відвернути увагу від глибинних проблем створювався кінематограф на зразок «Кубанські козаки», де село зображувалося як прогресивне, потенційно розвинуте. В якому герої праці ведуть радісне колгоспне життя, в якому праця, свята виглядають видовищно і яскраво.

Звісно, номенклатура бачила негативні явища, нестерпні умови життєдіяльності сільського громадянина про що зазначалося навіть у офіційних документах ЦК КПУ (ЦДАГО. Спр. 5028). З метою уникнення колапсу сільського сектору було схвалено низку документів. Зокрема 7 вересня 1953 р. на Пленумі ЦК КПРС було прийнято постанову «Про заходи щодо подальшого розвитку сільського господарства СРСР», 9 травня 1955 р. постанову ЦК КПРС й РМ СРСР «Про зміну практики планування сільського господарства». З'явилося ряд Директив, які надавали певну самостійність колгоспам, сприяли підвищенню економічної спроможності, кращому технічному оснащенню. Така ініціатива, зі свого боку, активізувала житлове будівництво. Впродовж 19541963 рр. в УРСР для колгоспників було споруджено близько 1 млн. 300 тис. будинків. Тобто, у 1960-х рр. на 1-го чол. сільської родини в середньому припадало 8,7 м2 житлової площі (Войналович В. А.).

Охарактеризувати житло селянина можна так: просте архітектурне оформлення з мінімальним плануванням. Чотири стіни з однією кімнатою або світлиця, яка складалася з кухні (в якій обов'язково була піч) та кімнати. Стіни зводили з рублених дерев'яних пластин, хмизу або саману, які обов'язково обмазували глиною з обох боків. Підлога була глиняною або навіть земляною, її покривали сіном, рідше - дерев'яна. Дах - солом'яний, очеретяний або покрівлі з саману, рідше - шиферний або з черепиці. Як зазначалося вище, цегляні, кам'яні будівлі, це рідкість. Щодо внутрішнього оформлення оселі, то воно вирізнялося скромністю й мінімалізмом. З меблів - ліжко, стіл, лава, табуретки. У заможніших селян можна було побачити настінні полиці для посуду. Посуд глиняний або алюмінієвий.

Постановою від 15 серпня 1951 р. ЦК КП(б)У та РМ «Про заходи щодо виконання постанови РМ СРСР від 8 серпня 1951 року «Про заходи щодо подальшого переселення в колгоспи південних областей Української РСР» передбачалося будівництво та реконструкція житла для переселенців внаслідок політики переселення селян протягом 1950 - 1960-х рр. У результаті із 40 тис. запланованих до ремонту будинків було введено до експлуатації 20,5 тис. жител. Водночас такий тип житла часто був у незадовільному стані, без господарства. Громадяни, які змушені були залишити свої домівки внаслідок переселенської політики скаржилися на не еквівалентну компенсацію вартості житла, це по-перше, а по-друге - частина людей залишилася взагалі без даху над головою, навіть у зимовий період (Бродель Ф.; ЦДАГО. Спр. 5141; ЦДАГО. Спр. 5292).

Житлово-побутові умови для переселенців створювалися аби як, на «швидкоруч» з порушенням правил техніки безпеки, технологій. Матеріали призначені для будування житла розкрадалися, найбільше лісоматеріали. Житло не мало водопостачання, а якщо й мало, то на відстані 5-7 км. Люди оборювалися й протестували проти переселення аргументуючи, це тим, що хочуть жити на своїй землі, що мають свої обжиті господарства з усіма зручностями - колодязями, садками, підвалами тощо (Дулуман Е.; Кнабе Г.). Саме таке формулювання мали листи-скарги до Міністерства сільського господарства.

У досліджуваний період рівень газифікації, електрифікації, водопостачання та каналізації характеризував матеріально-побутове становище суспільства та ступінь цивілізаційного розвитку. В СРСР та УРСР такі блага цивілізації були не скрізь, або якщо були, то частково, а в більшості сіл узагалі відсутні. Звісно уряд робив певні кроки для покращення ситуації. Було створено Міністерство комунального господарства УРСР (1960 р.), що сприяло організації вирішення проблем ЖКК. Будівництво електромереж було клопіткою справою й потребувало часу.

Для освітлення приміщень громадяни українського села використовували гнітики, скіпи, гасові лампи. Брак електроенергії впливав не лише на матеріально-побутовий рівень громадян УРСР, але й гальмував розвиток промисловості, виробництво товарів широкого вжитку. Постановою 1961 р. ЦК КПРС «Про електрифікацію сільського господарства СРСР у 1961-1965 роках» збільшувався обсяг капіталовкладень. Як наслідок за три роки було електрифіковано 60% дворів колгоспників (Прокофьев А.; Ковтун).

Плани щодо укрупнення колгоспів мали вивести сільське поселення на новий економічний рівень. Новозбудоване с. Ксаверівка на Київщині стало показовим у даному відношенні. Його показували по телебаченню, про нього писали в газетах, навіть кіно знімали, і все для того, щоб показати результат, прогрес хоч і поодинокий. Ідеальне село. Ідея полягала в тому, щоб показати куди рухатися й до чого прагнути. Пропаганда полягала у навіюванні мрії про село з усіма зручностями, широкими вулицями, тротуарами, висадженими деревами, клумбами, розвинутою матеріально-технічною базою, освітніми й культурними закладами.

Планувалося переселити сільських жителів у кам'яні будинки з шиферною крівлею, електроенергією, газом, водою, каналізацією. Проте, поселень подібного зразка з'являлося небагато. Державна політика призвела до поступової втрати архітектурної оригінальності, традиційної народної культури, мальовничості сіл. Нівелювалося ставлення до землі у культурному сенсі, порушувалися родинні традиції, сусідські й виробничі відносини, виникали проблеми фінансового й морально-психологічного характеру. І на доданок, щоб уникнути переселенню селяни обирали міграцію до міст (Панченко П. П.; Коптілов В.).

Стан газифікації міських квартир і сільських помешкань до централізованого газопостачання був незадовільним. Громадяни Української РСР і надалі використовували зріджений газ у балонах, груби й печі. Будувалися нові газові мережі внаслідок чого, станом на 1 січня 1964 року газ отримало 75 міст України, а кількість газифікованих квартир збільшилася із 165,1 тис. у 1953 році до 952 тис. у 1963 році. Зазначений чинник сприяв побутовим покращенням, економії сімейного бюджету, підвищенню загального рівня комфорту й гігієни. Підвід водопроводу й можливість мати гарячу воду за рахунок газової колонки дозволяло частіше здійснювати гігієнічні процедури. Проте такі блага мало тільки 50% міського населення, а у сільських вони майже були відсутні (ЦДАГО. Спр. 3675).

На роботу котелень впливала недостатня газифікація. Так:

у 1955 р. теплофікація стала реальною лише в 5 містах республіки;

у 1965 р. центральним опаленням охоплено всього 56,4% міської житлової площі, а гарячим водопостачанням - 12,6%;

у сільській місцевості ці показники становили 4% і 0,3% відповідно.

Саме тому у багатьох міських квартирах були груби, сільських - печі й лазні (Прокофьев А.; Білик О.; Луцький О.).

Ще одна проблема того часу недостатнє водозабезпечення населених пунктів. Внаслідок слабкого розвитку водопровідної системи, слабких темпів будівництва нових і розширення чинних витрата води на одну людину була меншою середнього нормативу.

Норма водоспоживання на одну людину в УРСР (Тимченко С. М.; Прокофьев А.):

Таблиця 3:

Назва населеного пункту	Спожиті літри
У Києві при нормі водоспоживання на одну людину 220 літрів на добу	споживалося 160 літрів
У Харкові, Одесі та Львові при нормі 180 літрів	споживалося 100-110 літрів
У Макіївці, Горлівці, Жданові при нормі 120 літрів	споживалося 50 літрів
У багатьох невеликих містах і селищах міського типу споживання води не перевищувало	15 літрів

Найбільші проблеми з забезпеченням водою спостерігалися в посушливих промислових східних та південних регіонах УРСР, на що неодноразово скаржилися мешканці цих областей у листах до редакцій газет. Нові водогони й артезіанські свердловини поступово споруджували, але темпи їхнього будівництва все одно не встигали за житловим і промисловим будівництвом. У 1959 році водогони мали 272 міста республіки (75%) проти 117 у 1950 році. Але не все населення й тих міст, що мали водогони, було забезпечене водою від міського водопроводу. Навіть у Києві та Харкові довжина водопровідної мережі складала 50% до загальної довжини вулиць, а в Луганську, Житомирі, Кіровограді та інших містах не перевищувала 30%. Унаслідок цього більшість міського населення змушена була користуватися водою з водорозбірних колонок або з місцевих, часто забруднених джерел.

Низький рівень водозабезпечення впливав не лише на фізичне самопочуття людей та особисту гігієну, але й зумовлював антисанітарні умови приміщень через паралізовану роботу каналізації. До 1955 року каналізацію було введено в експлуатацію лише в 55 містах (19% від загальної кількості міст). У 1959 році всього 64 міста її мали проти 44 (16,8%) у 1950 році. При чому у 8 обласних центрах - Херсоні, Кіровограді, Сумах, Житомирі, Тернополі, Хмельницькому, Черкасах та Івано-Франківську - каналізаційних систем узагалі не було. Результати вибіркового обстеження 42 тис. сімей робітників, службовців і колгоспників у 1967 році виявили, що в сільській місцевості тільки 6% мають каналізацію проти 59% міських жителів (Турченко Ф. Г.; Луцький О. І.; ЦДАГО. Спр. 5028).

Невирішеним залишалося питання будівництва очисних споруд, яких в середині 1950-х років мало лише 14 населених пунктів. Усі інші міста скидали каналізаційні стоки в річки без будь-якого очищення (Прокофьев А. «Какие спекулянты?») Наприклад, антисанітарний стан довкілля фіксували мешканці с. Лісок, що в Полтавському районі, де водостічну канаву було проведено в місцевий ставок. Від нечистот стояв такий сморід, що неможливо було підійти, особливо влітку.

У цілому порушення екологічної рівноваги - поширене явище цього часу, що не могло не обурювати населення. Сюжети про забрудненість окремих вулиць, районів міст, сіл та селищ часто подавав на своїх сторінках журнал «Перець» (ЦДАГО. Спр. 5141). У його редакцію надходила велика кількість листів від громадян із цього приводу (Бойко О. Д.).

Навіть щойно асфальтовані вулиці потопали в смітті. Так, у Полтаві восени 1959 року було проведено велику роботу з очищення вулиці Шолом-Алейхема від сміття, що накопичувалося роками. Та вже наступної весни вона знову стала такою ж. Причиною подібної ситуації була відсутність необхідної техніки, через що комунальні служби не мали змоги проводити очисну роботу. У 1955 році в розпорядженні комунального господарства України нараховувалося лише 115 спеціальних одиниць техніки (73 - асенізаційних машин, 34 - поливально-мийних, 6 - снігоочисних і 2 - тих, що розтрушували пісок). Вони обслуговували 260 міст і 450 робітничих селищ УРСР. Транспортних засобів для прибирання вулиць (підмітання та збирання сміття) взагалі не було (Удод О. А.).

Завдавали величезної шкоди екології та сільському господарству новостворені «штучні моря» на р. Дніпро та система зрошення Кримського півострова. За спогадами було знищено величезний луг - унікальний зелений світ, що навесні заповнювали талі води, з'єднуючись із Дніпром: «Удень і вночі на Дніпровських островах-заплавах палали вогнища вирубаних дерев і верболозу. Після заповнення Канівського водосховища я кілька років спостерігав, як по водоймі плавають надуті й смердючі судаки» (Коротич В.).

Якщо партійне та радянське керівництво особливо не переймалося проблемами охорони довкілля, то значну частину суспільства турбували ці питання: «Почуття провини перед природою хвилювало кожну нормальну людину, - зауважує О. Прокопенко» (ЦДАГО. Спр. 5407). Усвідомлюючи згубні наслідки хижацького ставлення до природи, пересічні громадяни не мали можливості вплинути на ситуацію, а державна політика з цього питання була недолугою, байдужою. Все це призводило до руйнування традицій в частині шанобливого ставлення українців до рідної землі.



Висновки та перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Отже, житлово- комунальний рівень забезпечення життєдіяльності громадян Української РСР періоду 19531964 рр. дещо покращився в порівнянні з попереднім періодом. Проте багато показників не відповідало вимогам й запиту часу. Вкрай низької якості були житлово-комунальні послуги, що позначалося на добробуті й рівні забезпечення населення. Нерозв'язаними залишалися проблеми забезпечення помешкань газифікацією, каналізацією, водопостачанням й опаленням. Особливо складною була ситуація в сільській місцевості, яка істотно відставала за всіма напрямками соціально-економічного розвитку. Селяни не мали багатьох комунальних зручностей, елементарних благ відомих у місті.



Джерела та література

1. Абрамов Ф. Люди колхозного села в повоенной прозе. Новый мир. 1954. № 4. С. 54 - 57.

2. Андреев А. У воды - без воды. Социалистический Донбас. 1959. 23 липня. С. 3.

3. Баран В. Україна 1950-1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи. Львів: Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, 1996. 260 с.

4. Батир М. Де купити батареї до радіоприймачів «Тула»? Зоря Полтавщини. 1954. 10 грудня. С. 3.

5. Бессмертная Л. Прически. Работница. 1962. № 1. С. 31.

6. Білик О. Коли буде оплачена моя праця? Радянське Поділля. 1955. 22 червня. С. 3.

7. Бойко О. Д. Історія України: навчальний посібник для студентів [3-тє вид., доповн., вип.]. К: Академвидав, 2007. 688 с.

8. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм в XV-XVIII вв.: в 3 т. / Фернанд Бродель; [пер. с фран]. К: Прогресс, 1986. Т. 1: Структуры повседневности: возможное и невозможное. 345 с.

9. Войналович В. А. Партійно-державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні в 1940-1960-х роках: політичний дискурс. К.: Світогляд, 2005. 741 с.

10. Дулуман Е. Современній верующий: социально-психологический очерк. Политиздат, 1970. 175 с.

11. Зубкова Е. В Круге ближнем. Частная жизнь советского человека. Родина. 2008. № 7. С. 130-136.

12. Кнабе Г. С. Диалектика повседневности. Вопросы философии. 1989. № 5. С. 26-46.

13. Ковтун В. Механизм простаивают на стройках. Социалистический Донбас. 1959. 4 червня. С. 2.

14. Коптілов В. За високу культуру української мови. Літературна Україна. 1963. 26 лютого. С. 2.

15. Коротич В. Курс на пошук. Дніпро. 1963. № 3. С. 154--156.

16. Луцький О. І. Повсякденне життя в окупованому Львові. Історія Львова у 3-х томах. Львів: Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, 2007. Т. 3. С. 218--226.

17. Навести порядок в Сатанівському дитячому садку. Радянське Поділля. 1955. 21 травня. С. 4.

18. Нагорний А. Кого можна назвати «стилягою»? Ленінська молодь. 1956. 21 листопада. С. 2.

19. Неподобства в крамниці № 5 (Від редакції). Вільна Україна. 1953. 25 липня. С. 3.

20. Панченко П. П. Аграрна історія України: підручник / Панченко П. П., Шмарчук В. А. [2-е вид., доповн. та випр.]. К.: Знання, 2000. 342 с. (Серія Вища освіта ХХІ століття).

21. Прокофьев А. «Какие спекулянты? Где вы их видете?». Социалистический Донбас. 1959. 10 травня. С. 4.

22. Промова голови Ради Міністрів СРСР тов. Г. М. Маленкова на засіданні Верховної Ради СРСР. Колгоспне село. 1953. 9 серпня. С. 1--4.

23. Соціальні трансформації в Україні: пізній сталінізм і хрущовська доба: Колективна монографія / Відп. ред. В.М. Даниленко. Вид-во: Інститут історії України, 2015. 698 с.

24. Тимченко С. М. Українське село: проблеми етносоціальних змін 1959-1989 рр. Запоріжжя: ЗДУ, 1995. 195 с.

25. Турченко Ф. Г. Новітня історія України (1939 - початок ХХІ ст.): підручник для 11-го класу середніх загальноосвітніх навчальних закладів / Турченко Ф. Г., Панченко П. П., Тимченко С. М. [5-те вид., доповн. й доопрац.]. К.: Генеза, 2007. 384 с.

26. Удод О. А. Про історію повсякденності. Бористен. 2000. № 4. С. 98--106.

27. Українське суспільство в умовах радянського ладу: повсякденний вимір. Навч. посіб. / В.П. Коцур (голов. Ред.). 2-ге вид. Переяслав-Хмельницький: ФОП Лукашевич О.М., 2014. 574 с.

28. Центральний державний архів громадських об'єднань України. (ЦДАГО). Ф. 1. ЦК КПУ. Спр. 5407. Справки отдела пропаганды и агитации ЦК КПУ, информации, докладные записки, письма обкомов КПУ, Уполномоченного Совета по делам религиозных культов при СМ УССР, по делам русской православной церкви при СМ СССР по УССР - по вопросам научно-атеистической пропаганды, о закрытии монастырей и другим вопросам (нач. 4 января 1961 г. - ок. 29 апреля 1961 г.). 157 арк.

29. ЦДАГО. Ф. 1. ЦК КПУ. Спр. 5141. Справки отделов ЦК КП Украины, письма обкомов КП Украины и других организаций - об антисоветских проявлениях и борьба с ними (нач. 10 февраля 1960 г. - ок. 7 октября 1960 г.). 132 арк.

30. ЦДАГО. Ф. 1. ЦК КПУ. Спр. 5028. Справки отдела пропаганды и агитации ЦК КП Укрины, письма, информации обкомов КП Украины, Уполномоченного Совета по делам религиозных культов при СМ СССР по УССР и других организаций - по вопросам научноатеистической пропаганды (нач. 2 января 1959 г. - ок. 7 декабря 1959 г.). 333 арк.

31. ЦДАГО. Ф. 1. ЦК КПУ. Спр. 3675. Справка отдела школ ЦК КПУ и стенограмма совещания секретарей райкомов КПУ, секретарей райкомов ЛКСМУ, директоров и учителей школ г. Киева. 30 марта 1954 г. (нач. - ок. 31 марта 1954 г.). 77 арк.

32. ЦДАГО. Ф. 1. ЦК КПУ. Спр. 4927. Копия письма в ЦК КПСС, справки отдела пропаганды и агитации ЦК КП Украины, информации, письма обкомов КП Украины, Уполномоченного Совета по делам русской православной церкви при СМ СССР по УССР и Уполномоченного Совета по делам религиозных культов при СМ СССР по УССР - о церквах, о религиозных празниках, о закрытии монастирей в УССР и другим вопросам (нач. 13 января 1959 г. - ок. 31 декабря 1959 г.). 327 арк.

33. ЦДАГО. Ф. 1. ЦК КПУ. Спр. 4704. Копия письма в ЦК КПСС, справки отдела пропаганды и агитации ЦК КП Укрины, информации, письма обкомов КП Украины, Уполномоченного Совета по делам русской православной церкви при СМ СССР по УССР и Уполномоченного Совета по делам религиозных культов при СМ СССР по УССР - о церквах, о религиозных празниках, сектанских религиозных общинах и другим вопросам (нач. 21 февраля 1958 г. - ок. 20 декабря 1958 г.). 425 арк.

34. ЦДАГО. Ф. 1. ЦК КПУ. Спр. 5028. Справки отдела пропаганды и агитации ЦК КП Укрины, письма, информации обкомов КП Украины, Уполномоченного Совета по делам религиозных культов при СМ СССР по УССР и других организаций - по вопросам научноатеистической пропаганды (нач. 2 января 1959 г. - ок. 7 декабря 1959 г.). 333 арк.

35. ЦДАГО. Ф. 1. ЦК КПУ. Спр. 5141. Справки отделов ЦК КП Украины, письма обкомов КП Украины и других организаций - об антисоветских проявлениях и борьба с ними (нач. 10 февраля 1960 г. - ок. 7 октября 1960 г.). 132 арк.

36. ЦДАГО. Ф. 1. ЦК КПУ. Спр. 5292. Справки секретаря ЦК КПУ т. Скабы А. Д., отделов ЦК КПУ, постановления, письма обкомов КПУ, Главлита УССР и других организаций - об издании зборника статей и очерков Омельчука и другим вопросам (нач. 9 января 1961 г. - ок. 18 декабря 1961 г.). 108 арк.

References

1. Abramov F. (1954). Liudy kolkhoznoho sela v povoennoi proze. [People of a collective farm village in wartime prose]. Novbii myr. № 4. S. 54--57 [In Ukrainian].

2. Andreev A. (1959). U vodbi - bez vodbi... [Near the water - without water...]. Sotsyalystycheskyi Donbas. 23 lypnia. S. 3 [In Ukrainian].

3. Baran V. (1996). Ukraina 1950-1960-kh rr.: evoliutsiia totalitarnoi systemy. [Ukraine in the 1950s and 1960s: the evolution of the totalitarian system]. Lviv: Instytut ukrainoznavstva imeni I. Kryp'iakevycha NAN Ukrainy, 260 s.

4. Batyr M. (1954). De kupyty batarei do radiopryimachiv «Tula»? [Where to buy batteries for Tula radio receivers?]. Zoria Poltavshchyny. 10 hrudnia. S. 3 [In Ukrainian].

5. Bessmertnaia L. (1962). Prychesky. [Hairstyles]. Rabotnytsa. № 1. S. 31 [In Ukrainian].

6. Bilyk O. (1955). Koly bude oplachena moia pratsia? [When will my work be paid?]. Radianske Podillia. 1955. 22 chervnia. S. 3 [In Ukrainian].

7. Boiko O. D. (2007). Istoriia Ukrainy: navchalnyi posibnyk dlia studentiv [History of Ukraine: study guide for students]. [3-tie vyd., dopovn., vyp.]. K: Akademvydav, 688 s. [In Ukrainian].

8. Brodel F. (1986). Materyalnaia tsyvylyzatsyia, akonomyka y kapytalyzm v KhV-KhVIII vv.: v 3 t. [Material civilization, economics and capitalism in the 15th-18th centuries: in 3 volumes.] / Fernand Brodel; [per. s fran]. K: Prohress, T. 1: Strukturn povsednevnosty: vozmozhnoe y nevozmozhnoe. 345 s. [In Ukrainian].

9. Voinalovych V. A. (2005). Partiino-derzhavna polityka shchodo relihii ta relihiinykh instytutsii v Ukraini v 1940-1960-kh rokakh: politychnyi dyskurs. [Party-state policy regarding religion and religious institutions in Ukraine in the 1940s-1960s: political discourse]. K.: Svitohliad. 741 s. [In Ukrainian].

10. Duluman E. (1970). Sovremennii veruiushchyi: sotsyalno-psykholohycheskyi ocherk. [Modern believer: socio-psychological essay]. Polytyzdat. 175 s. [In Ukrainian].

11. Zubkova E. (2008). V Kruhe blyzhnem. Chastnaia zhyzn sovetskoho cheloveka. [In the inner circle. The private life of a Soviet person]. Rodyna. № 7. S. 130-136 [In Ukrainian].

12. Knabe H. S. (1989). Dyalektyka povsednevnosty. [Dialectics of everyday life]. Voprosы fylosofyy. № 5. S. 26-46 [In Ukrainian].

13. Kovtun V. (1954). Mekhanyzn prostayvaiut na stroikakh. [Machinery is idle at construction sites]. Sotsyalystycheskyi Donbas. 4 chervnia. S. 2 [In Ukrainian].

14. Koptilov V. (1963). Za vysoku kulturu ukrainskoi movy. [For the high culture of the Ukrainian language]. Literaturna Ukraina. 26 liutoho. S. 2 [In Ukrainian].

15. Korotych V. (1963). Kurs na poshuk. [Search course]. Dnipro. № 3. S. 154-156 [In Ukrainian].

16. Lutskyi O. I. (2007). Povsiakdenne zhyttia v okupovanomu Lvovi. [Everyday life in occupied Lviv]. Istoriia Lvova u 3-kh tomakh. Lviv: Instytut ukrainoznavstva imeni I. Kryp'iakevycha NAN Ukrainy. T. 3. S. 218-226 [In Ukrainian].

17. (1955). Navesty poriadok v Satanivskomu dytiachomu sadku. [To restore order in the Satanivsky Kindergarten]. Radianske Podillia. 21 travnia. S. 4 [In Ukrainian].

18. Nahornyi A. (1956). Koho mozhna nazvaty «styliahoiu»? [Who can be called a «stylist”?]. Leninska molod. 21 lystopada. S. 2 [In Ukrainian].

19. (1953). Nepodobstva v kramnytsi № 5 (Vid redaktsii). [Dissimilarities in the shop No. 5 (From the editor's office)]. Vilna Ukraina. 25 lypnia. S. 3 [In Ukrainian].

20. Panchenko P. P. (2000). Ahrarna istoriia Ukrainy: pidruchnyk. [Agrarian history of Ukraine: textbook]. Panchenko P. P., Shmarchuk V. A. [2-e vyd., dopovn. ta vypr.]. K.: Znannia. 342 c. (Seriia Vyshcha osvita KhKhI stolittia) [In Ukrainian].

21. Prokofev A. (1959). «Kakye spekuliantbi? Hde vn ykh vydete?». [“What speculators? Where do you see them?]. Sotsyalystycheskyi Donbas. 10 travnia. S. 4 [In Ukrainian].

22. (1953). Promova holovy Rady Ministriv SRSR tov. H. M. Malenkova na zasidanni Verkhovnoi Rady SRSR. [Speech by the Chairman of the Council of Ministers of the USSR Comrade G. M. Malenkov at a meeting of the Supreme Soviet of the USSR]. Kolhospne selo. 9 serpnia. S. 1 -4 [In Ukrainian].

23. (2015). Sotsialni transformatsii v Ukraini: piznii stalinizm i khrushchovska doba. [Social transformations in Ukraine: late Stalinism and the Khrushchev era]. Kolektyvna monohrafiia / Vidp. red. V.M. Danylenko. Vyd-vo: Instytut istorii Ukrainy. 698 s. [In Ukrainian].

24. Tymchenko S. M. (1995). Ukrainske selo: problemy etnosotsialnykh zmin 1959-1989 rr. [Ukrainian village: problems of ethno-social changes 1959-1989]. Zaporizhzhia: ZDU. 195 s. [In Ukrainian].

25. Turchenko F. H. (2007). Novitnia istoriia Ukrainy (1939 - pochatok KhKhI st.): pidruchnyk dlia 11- ho klasu serednikh zahalnoosvitnikh navchalnykh zakladiv. [The modern history of Ukraine (1939 - the beginning of the 21st century): a textbook for the 11th grade of secondary general educational institutions]. Turchenko F. H., Panchenko P. P., Tymchenko S. M. [5-te vyd., dopovn. y dooprats.]. K.: Heneza. 384 s. [In Ukrainian].

26. Udod O. A. (2000). Pro istoriiu povsiakdennosti. [About the history of everyday life]. Borysten. № 4. S. 98-106 [In Ukrainian].

27. (2014). Ukrainske suspilstvo v umovakh radianskoho ladu: povsiakdennyi vymir. Navch. posib. [Ukrainian society under the conditions of the Soviet system: the everyday dimension. Education manual]. V.P. Kotsur (holov. Red.). 2-he vyd. Pereiaslav-Khmelnytskyi: FOP Lukashevych O.M. 574 s. [In Ukrainian].

28. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv hromadskykh ob'iednan Ukrainy. (TsDAHO). (1961). F. 1. TsK KPU. Spr. 5407. Spravky otdela propahandbi y ahytatsyy TsK KPU, ynformatsyy, dokladnbie zapysky, pysma obkomov KPU, Upolnomochennoho Soveta po delam relyhyoznbikh kultov pry SM USSR, po delam russkoi pravoslavnoi tserkvy pry SM SSSR po USSR - po voprosam nauchno-ateystycheskoi propahandb, o zakrbtyy monastbrei y druhym voprosam [Reports of the Department of Propaganda and Agitation of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine, information, detailed notes, letters of regional committees of the Communist Party of Ukraine, the Authorized Council for Religious Cults under the Supreme Council of the Ukrainian SSR, on the affairs of the Russian Orthodox Church under the Supreme Council of the USSR in the Ukrainian SSR - on issues of scientific and atheistic propaganda, about the closure of monasteries and others questions]. (nach. 4 yanvaria 1961 h. - ok. 29 aprelia 1961 h.). 157 ark. [In Ukrainian].

29. TsDAHO. (1960). F. 1. TsK KPU. Spr. 5141. Spravky otdelov TsK KP Ukraynb, pysma obkomov KP Ukraynb y druhykh orhanyzatsyi - ob antysovetskykh proiavlenyiakh y borba s nymy. [Reports from departments of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine, letters from regional committees of the Communist Party of Ukraine and other organizations - about antiSoviet manifestations and the fight against them]. (nach. 10 fevralia 1960 h. - ok. 7 oktiabria 1960 h.). 132 ark. [In Ukrainian].

30. TsDAHO. (1959). F. 1. TsK KPU. Spr. 5028. Spravky otdela propahandbi y ahytatsyy TsK KP Ukrynbi, pysma, ynformatsyy obkomov KP Ukraynbi, Upolnomochennoho Soveta po delam relyhyoznbikh kultov pry SM SSSR po USSR y druhykh orhanyzatsyi - po voprosam nauchno- ateystycheskoi propahandb. [Certificates from the Department of Propaganda and Agitation of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine, letters, information from the regional committees of the Communist Party of Ukraine, the Authorized Council for Religious Affairs under the Council of Ministers of the USSR for the Ukrainian SSR and other organizations - on issues of scientific and atheistic propaganda]. (nach. 2 yanvaria 1959 h. - ok. 7 dekabria 1959 h.). 333 ark. [In Ukrainian].

31. TsDAHO. (1954). F. 1. TsK KPU. Spr. 3675. Spravka otdela shkol TsK KPU y stenohramma soveshchanyia sekretarei raikomov KPU, sekretarei raikomov LKSMU, dyrektorov y uchytelei shkol h. Kyeva. 30 marta 1954 h. [Certificate from the schools department of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine and a transcript of the meeting of the secretaries of the district committees of the Communist Party of Ukraine, the secretaries of the district committees of the LKSMU, directors and teachers of schools in Kiev. March 30, 1954]. (nach. - ok. 31 marta 1954 h.). 77 ark. [In Ukrainian].

32. TsDAHO. (1959). F. 1. TsK KPU. Spr. 4927. Kopyia pysma v TsK KPSS, spravky otdela propahandb y ahytatsyy TsK KP Ukraynb, ynformatsyy, pysma obkomov KP Ukraynb, Upolnomochennoho Soveta po delam russkoi pravoslavnoi tserkvy pry SM SSSR po USSR y Upolnomochennoho Soveta po delam relyhyoznbkh kultov pry SM SSSR po USSR - o tserkvakh, o relyhyoznbkh praznykakh, o zakrbtyy monastyrei v USSR y druhym voprosam. [A copy of the letter to the Central Committee of the CPSU, a certificate from the department of propaganda and agitation of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine, information, a letter from the regional committees of the Communist Party of Ukraine, the Authorized Council for the Affairs of the Russian Orthodox Church under the Council of Ministers of the USSR for the Ukrainian SSR and the Authorized Council for Affairs of Religious Cults under the Council of Ministers of the USSR for the Ukrainian SSR - about churches, on religious holidays, on the closure of monasteries in the Ukrainian SSR and other issues]. (nach. 13 yanvaria 1959 h. - ok. 31 dekabria 1959 h.). 327 ark. [In Ukrainian].

33. TsDAHO. (1958). F. 1. TsK KPU. Spr. 4704. Kopyia pysma v TsK KPSS, spravky otdela propahandb y ahytatsyy TsK KP Ukrynb, ynformatsyy, pysma obkomov KP Ukraynb, Upolnomochennoho Soveta po delam russkoi pravoslavnoi tserkvy pry SM SSSR po USSR y Upolnomochennoho Soveta po delam relyhyoznbkh kultov pry SM SSSR po USSR - o tserkvakh, o relyhyoznbkh praznykakh, sektanskykh relyhyoznbkh obshchynakh y druhym voprosam. [A copy of the letter to the Central Committee of the CPSU, a certificate from the department of propaganda and agitation of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine, information, a letter from the regional committees of the Communist Party of Ukraine, the Authorized Council for the Affairs of the Russian Orthodox Church under the Council of Ministers of the USSR for the Ukrainian SSR and the Authorized Council for Affairs of Religious Cults under the Council of Ministers of the USSR for the Ukrainian SSR - about churches, about religious holidays, sectarian religious communities and other issues]. (nach. 21 fevralia 1958 h. - ok. 20 dekabria 1958 h.). 425 ark. [In Ukrainian].

34. TsDAHO. (1959). F. 1. TsK KPU. Spr. 5028. Spravky otdela propahandbi y ahytatsyy TsK KP Ukrynb, pysma, ynformatsyy obkomov KP Ukraynb, Upolnomochennoho Soveta po delam relyhyoznbkh kultov pry SM SSSR po USSR y druhykh orhanyzatsyi - po voprosam nauchno- ateystycheskoi propahandb. [Certificates from the Department of Propaganda and Agitation of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine, letters, information from the regional committees of the Communist Party of Ukraine, the Authorized Council for Religious Affairs under the Council of Ministers of the USSR for the Ukrainian SSR and other organizations - on issues of scientific and atheistic propaganda]. (nach. 2 yanvaria 1959 h. - ok. 7 dekabria 1959 h.). 333 ark. [In Ukrainian].

35. TsDAHO. (1960). F. 1. TsK KPU. Spr. 5141. Spravky otdelov TsK KP Ukraynbi, pysma obkomov KP Ukraynb y druhykh orhanyzatsyi - ob antysovetskykh proiavlenyiakh y borba s nymy. [Certificates from departments of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine, letters from regional committees of the Communist Party of Ukraine and other organizations - about anti-Soviet manifestations and the fight against them]. (nach. 10 fevralia 1960 h. - ok. 7 oktiabria 1960 h.). 132 ark. [In Ukrainian].

36. TsDAHO. (1961). F. 1. TsK KPU. Spr. 5292. Spravky sekretaria TsK KPU t. Skabb A. D., otdelov TsK KPU, postanovlenyia, pysma obkomov KPU, Hlavlyta USSR y druhykh orhanyzatsyi - ob yzdanyy zbornyka statei y ocherkov Omelchuka y druhym voprosam. [Certificates from the Secretary of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine, Comrade A. D. Skaba, departments of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine, resolutions, letters from the regional committees of the Communist Party of Ukraine, Glavlit of the Ukrainian SSR and other organizations - on the publication of a collection of articles and essays by Omelchuk and other issues]. (nach. 9 yanvaria 1961 h. - ok. 18 dekabria 1961 h.). 108 ark. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...