Земські ініціативи щодо розвитку виробництва будівельної кераміки на Полтавщині (кінець ХІХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Земські ініціативи щодо розвитку виробництва будівельної кераміки на Полтавщині (кінець ХІХ ст.)

Белько Олег Олександрович

кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Науково- дослідного сектора археологічної керамології Науково-дослідного Інституту керамології; завідувач редакційно-видавничого відділу Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського; викладач вищої категорії

Полтавський фаховий коледж мистецтв імені Миколи Лисенка, Україна

Впровадження в життя заходів Полтавського губернського земства щодо вогнетривкого будівництва, які передбачали розвиток будівельної кераміки, здійснювалося цілеспрямовано. Його активні дії як організаційні, так і фінансового спрямування, мали позитивні наслідки. Тож досвід земських органів у визначенні пріоритетних соціально-економічних напрямів діяльності і планомірної їх реалізації потребує вивчення. Скасування кріпосництва і перехід до капіталістичного суспільно-політичного устрою формально усунули більшість обмежень, які стримували розвиток будівельно-керамічної промисловості на теренах України. Проте, протягом перших п'ятнадцяти років пореформеної доби пожвавлення в цій галузі виробництва на українських землях майже не відчувалося. Давалися взнаки інерція способу господарювання, половинчастий характер реформ, загальна слабість економіки [1, с. 104].

На середину 70-х років XIX ст. кількість підприємств будівельної кераміки не збільшилася, а в ряді губерній навіть скоротилася. Поштовх у виготовленні продукції вогнетривкого будівництва став відчутним лише наприкінці 1870-х років, коли імперські чиновники, в тому числі й на рівні губернії, намагалися виправити ситуацію адміністративними методами. Протягом двох наступних десятиліть їх кількість подвоїлася, а питома вага продукції швидко збільшувалися.

У 90-х роках XIX ст. найбільший на українських землях обсяг будівельно - керамічних матеріалів виготовлявся підприємствами центральних та південно - східних губерній. Регіональні питання розглядалися у межах загальнодержавної програми. 1895 року обсяг цегельно-черепичного виробництва на Україні у шість разів перевищив рівень 1860-х років [1, с. 105].

В історіографічному плані це питання є недостатньо розробленим, наявні наукові дослідження окреслюють проблему в межах інших регіонів України, розглядаючи лише загальні тенденції розвитку будівельної кераміки. Епізодично в наукових працях діяльність земства розглядали доктор історичних наук Олесь Пошивайло, доктор мистецтвознавства Юрій Лащук, котрі зробили певний внесок у вивчення зазначеної проблематики. Проте, тема дослідження комплексно ще не вивчалась і залишається не лише як науково актуальною, а й суспільно значимою. Об'єктом дослідження автора є ініційовані земством першочергові заходи щодо підтримки й розвитку будівельної кераміки, завданням - окреслення кола питань, поставлених губернським земством, та їх поетапне вирішення.

Черепичне, як і цегельне виробництво включало ряд послідовних операцій - заготівлю глини, підготовку її до ужитку, формування, просушування сирцю і випалювання. За інформацією дослідника Полтавської губернії І. Ф. Штукенберга у Полтавському, Зіньківському, Костянтиноградському, Кременчуцькому повітах, зокрема у селах Диканька, Опішня, Каниші, Попівка, Черероки, Староверську та Градижську є поклади горшечної та цегельної глини [5, с. 15]. Після детального обстеження ґрунтів Полтавської губернії вченими Гуровим, експедицією під керівництвом професора Докучаєва (1882 - 1885) [2, c. 109] були визначені поклади вогнетривкої глини, найбільш якісними вони були в Зіньківському, Лохвицькому, Кобеляцькому, Миргородському повітах.

Досвід щодо виготовлення вогнетривкої глиняної черепиці Полтавським губернським земством вивчався як за кордоном, так і межах імперії, зокрема у В'ятській, Пермській, Казанській, Московській, Херсонській, Петербурзькій, Тверській, Чернігівській, Псковській, Тамбовській, Курській, Катеринославській губерніях [2, c. 96-103]. Вивчений досвід губернським земством на практиці був втілений на Малобудищанському заводі, що поблизу Опішного. Завод розпочав свою діяльність 1897 року і був безпосередньо підпорядкований Полтавському губернському земству [6, c. 1].

Для вивчення необхідних умов організації цієї справи губернська земська управа в 1896 році облаштувала на території колонії душевнохворих відповідне приміщення. Того ж року було організовано виробництво цегли й глиняної черепиці різної форми і якості [4, c. 1-3]. Роботи проводилися відповідно до рекомендацій фахівців черепичної справи. Поради спеціалістів друкувалися у спеціалізованому журналі "Керамическое обозрение" [3, c. 2-3].

Губернським земством було ініційовано відкриття лабораторій для проведення аналізів місцевих глин та їх придатності для виготовлення будівельної керамічної продукції. Такі лабораторії існували при Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя, де проводилися досліди з виготовлення вогнетривкої цегли та черепиці. Функціонувала лабораторія і при Природничо-історичному музеї Полтавського губернського земства.

Одним із напрямів Полтавського губернського земства була доброчинна допомога в покритті дахів сільськогосподарських, благодійних товариств, закладів освіти, приватних осіб постраждалих від пожеж. Різноманітні напрями діяльності губернського земства - будівництво земських черепичних заводів, створення належної матеріально-технічної бази із постійним оснащеннямновим інвентарем, збільшення виробничих потужностей, вивчення досвіду роботи подібних об'єктів за кордоном, використання місцевих природних ресурсів - глини, сприяли, при фінансовому забезпеченні, налагодженню виробництва черепиці для потреб населення губернії та за її межами. І в складній для країни ситуації Полтавське губернське земство діяло на перспективу. Одним з головних завдань губернського земства була підготовка кадрового потенціалу, створення умов для заохочення фахівців займатися черепичною справою. Земством застосовувалися різні методи впливу на свідомість населення - від рекламування продукції, а в окремих випадках, до безкоштовної її реалізації, навіть у спричинений земству збиток. Комплексний підхід до справи став гарантом успіху в економічному і психологічному аспектах. Полтавський люд переконався у незамінних якостях глини, використанні продукції з неї для захисту від страшного лиха - пожеж. Водночас потрібно звернути увагу, що констатація кожного факту є відображенням певних процесів, і з цієї позиції виступає важливим джерелом, сприяє збереженню історичної та культурної пам'яті народу.

Список використаних джерел

вогнетривке будівництво полтавське губернське земство

[1] Кошовий О. П. (1988). Будівельна кераміка України. Київ: Наук. Думка.

[2] Краткий очерк экономических мероприятий земств 23 губерний России (1865-1892 гг.) (1894) (с. 109). Полтава: Типография Л. Фришберга.

[3] М. (1901). Устройство и действие небольшого черепичного завода. Керамическое обозрение, (3), 33-35.

[4] Полтавскому губернскому земскому собранию ХХХІІІ очередного созыва Полтавской уездной земской управы доклад № 48 1897 года. (1897). (с. 1-3). Полтава: Типолитография Л. Фришберга.

[5] Статистические труды Ивана Федоровича Штукенберга, издаваемые сыном автора, Антоном Штукенбергомъ. (1858). Описание Полтавской губерніи. Переводь съ немецкаго. (с. 15). С.-Петербург: Тип. И. И. Глазунова и Комп.

[6] Черепичные заводы. (1906). Отчет Полтавской губернской земской управы за 1905 год. (Вып. ІІ). Полтава: Типо-Литография Л. Фришберг и С. Зохорович.

Размещено на Allbest.ru