Клепсидри як просопографічне джерело (за документами рукописного фонду Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника)

N. Rizun, С. Hist. Sci., Research Fellow of the Manuscript Department, Vasyl Stefanyk National Scientific Library of Ukraine in Lviv

The aim of the work is to determine the potential of obituaries (notifications about death in a form of posters-announcements or letters) as a prosopography source. Also, to expand and clarify a collective portrait of a Rydel family thanks to the analysis of the obituary of Balbina Rydel from the «Obituaries collection of the 19th-20th centuries» (F. 351) of the Manuscript Department of Vasyl Stefanyk National Scientific Library of Ukraine in Lviv. The methodology of the research is based on the principles of historicism and objectivity as well as relies on the theoretical and methodological achievements of prosopography, which, in particular, are taken into account while identifying obituaries of those persons, who can be grouped according to common criteria.

The scientific novelty consists in the introduction of obituaries into the field of view of prosopography, the establishment of their value for this discipline and the creation of a fuller and more reliable collective portrait of a Rydel family on the basis of the obituary of B. Rydel and metrical sources and while considering a wider historical context (the Galician rebellion of 1846). Prospects for further studies. The collection contains a group of obituaries of inhabitants of Lviv, who died in 1856.

These documents allow to conduct research on each of their lives and to create their collective portrait. In addition, obituaries are a valuable source for the study of biographies of famous families, in particular, the reconstruction of collective portraits of aristocracy members, who inhabited various European cities (Warsaw, Vienna, Krakow, Lviv, Paris and other), as well as social status and professional groups. Conclusions. Obituaries expand our knowledge about a particular person and entire groups of people, facilitate a deeper and more comprehensive study of their biographies. The example of the reconstruction of the Rydel family past illustrates the value of these documents for the scholarship in the area of family history. So, the analysis of obituaries indicates their significant potential for prosopography - particularly for research on family and professional history, history of everyday life, aristocratic family lines - and, consequently, perspectives, which these documents open for specialists in those branches of research.

Key words: obituary; Manuscript Department; prosopography; Lviv; Balbina Rydel; family history

Українська історіографія може похвалитися чималими здобутками в галузі просопографії «...у перекладі з грецької “лрооюлои” означає обличчя, особа, персона, а “лрооюлоурафіко” опис конкретної особи, або дисципліну про правила опису особистості». Див.: Старовойтенко І. Просопографія: підходи до трактування змісту наукової дисципліни в історіографії // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. 2006. Вип. 13. С. 7.. За останні два десятиліття вийшло декілька вагомих праць, у центрі уваги яких перебуває історія родів, суспільних станів, груп осіб, об'єднаних за професійною та іншими ознаками, їх склад і діяльність у конкретних історичних обставинах. Закономірним результатом цих наукових пошуків стало створення колективних портретів на тлі епохи. Водночас ці напрацювання свідчать про потребу проведення подальших наукових студій.

Фахівці визначають суть просопографічного дослідження по-різному. Наприклад, Н. Паславська стверджує: «Новим, міждисциплінарним методом, який, однак, не має власного усталеного дисциплінарного інструментарію, але здобув популярність в наукових дослідженнях, є просопографія» Паславська Н. Просопографія львівського міщанства першої половини XVI ст. (на прикладі кравецьких родин руського походження) // Генеалогічні записки. 2012. Вип. 10 (нової серії 4). С. 5.. Зокрема, дослідниця вважає: «Просопографічні студії дають змогу пізнати соціально-психологічний портрет особи (групи осіб), дослідити її духовний світ та буденне життя» Там само.. Також виникає питання про відмінність цієї дисципліни від біографістики, від якої, на думку Я. Дашкевича, просопографія відрізняється передусім тим, що «поширює, розгортає, поглиблює біографічний матеріал шляхом врахування людського й особистісного в історії» Старовойтенко І. Зазнач. твір. С. 12..

Сучасні праці українських дослідників у царині просопографії розкривають хронологічно й тематично різнопланову проблематику. В останніх дослідженнях учені звернулися до аналізу біографій видатних особистостей, суспільних груп, родів. Життєписи знакових для історії України постатей висвітлив Я. Дашкевич Дашкевич Я. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури. 2-ге вид., випр. й допов. Львів: Львівське відділення ІУАД ім. М.С. Грушевського НАНУ. Літературна агенція «Піраміда», 2007. 808 с., а портрет визначного українського археолога Івана Каманіна (1850-1921), зокрема його характер на тлі епохи, змалювала Н. Якобчук Якобчук Н. Просопографічний портрет Івана Каманіна (1850-1921) // Архіви України. 2015. №4(298). С. 165-174.. Спираючись на документальні джерела, В. Крижанівський дослідив особливості та еволюцію складу працівників Київського центрального архіву давніх актів у 1921-1941 рр. Крижанівський В. Кадрове забезпечення Київського центрального архіву давніх актів (1921-1941) у світлі просопографії // Архіви України. 2022. №4(333). С. 46-62. В. Томазов сконцентрувався на вивченні грецьких (хіоських) родів, які проживали на півдні України, відтворив їхні просопографічні портрети Див., напр.: Томазов В. Купецький рід Скараманга: штрихи до просопографічного портрета // Українська біографістика. 2016. Вип. 13. С. 143-157., на основі чого здійснив багатовимірну реконструкцію спільноти греків-хіосців у період кінця XVIII ст. 1917 р. Томазов В. Греки-хіосці на півдні України (кінець XVIII ст. 1917 р.): просопографічний портрет етносоціальної спільноти: дис. д-ра іст. наук: 07.00.06 / Томазов Валерій В Вячеславович; Інститут історії України НАН України. Київ, 2021. 474 с. Розвідку Т. Чухліба присвячено життєписам українців учасників Віденської військової кампанії 1683 р. Чухліб Т. «Людина меча»: Просопографічний портрет учасників Віденської військової кампанії 1683 р. з української сторони // Людина, суспільство, влада в давній та ранньомодерній Україні: контексти історичної презентації. Київ: Інститут історії України НАН України, 2020. С. 475. До просопографічних також можна віднести медієвістичну працю Л. Войтовича про правлячі еліти (династії) княжої доби (IX-XVI ст.) на теренах Східної Європи Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. Біла Церква: Вид. Олександр Пшонківський, 2006. 782 с..

Хронологічне і тематичне різнобарв'я сучасної історіографії доповнюється різноплановістю опрацьованих джерел. Учені, стверджує Н. Паславська, залучають «... заповіти, інвентарі, судові справи, метричні книги, реєстри прийняття до міського права, епістолярій, шлюбні та майнові контракти, угоди тощо». Паславська Н. Зазнач. твір. С. 5.. Проте до цього часу в просопографічних дослідженнях не використовували такий тип джерела як клепсидри повідомлення про смерть у формі афіш-оголошень або листів.

Із цих повідомлень сформовано архівний фонд №351 відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника (ЛННБУ ім. В. Стефаника) під назвою «Колекція клепсидр XIX-XX ст.» Огляд архівного фонду загалом і його окремих частин зокрема див. у статті: Різун Н. Колекція клепсидр XIX-XX століть у фондах відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника // Архіви України. 2023. №1(334). С. 41-55.. Таке зібрання однотипних документів є цінним джерелом для фахівців у різних галузях і дисциплінах, однак клепсидра (як і газетний некролог) передусім є документом біографічного характеру. Разом із тим наявність клепсидр груп осіб, яких об'єднують спільні риси (походження, приналежність до суспільного стану, рід діяльності тощо), відкриває можливості для створення просопографічних портретів.

Мета статті полягає у введені клепсидр у поле зору просопографії, встановленні їхнього потенціалу як просопографічного джерела й аналізі клепсидри Бальбіни Ридель (Balbina Rydel) задля доповнення й уточнення колективного портрета сім'ї Риделів (Rydel).

Під просопографією розуміємо міждисциплінарну за характером спеціальну історичну дисципліну Томазов В. Греки-хіосці на півдні України... С. 117, 121. В енциклопедичній статті В. Томазов подає таке визначення цієї дисципліни: «Просопографія спеціальна] істор[ична] дисципліна, що вивчає весь комплекс джерел біографічного та ін. особистісного характеру, а саме: зовнішність, індивідуальні риси та якості, соціальне й етнічне походження, родинні зв'язки, кар'єру, різноманітні життєві обставини тощо з метою створення портретів окремих осіб чи груп, об'єднаних за певними спільними критеріями, для реконструкції минулого як історії людей». Див.: Томазов В. Просопографія // Енциклопедія історії України: у 10 т. Т. 9: Прил-С / редкол.: В. Смолій (голова), Я.Д. Ісаєвич, С.В. Кульчицький та ін. Київ: В-во «Наукова думка», 2012. С. 40., яка займається дослідженням колективних і меншою мірою індивідуальних (зазвичай у взаємозв'язках людини з більшими групами) біографій Миронець Н., Старовойтенко І. Спеціальні історичні дисципліни. Довідник: навч. посіб. для студентів вищих навч. закладів / редкол.: В. Смолій (голова); І. Войцехівська, В Томазов, М. Дмитрієнко та ін. Київ: Либідь, 2008. С. 424-427.. Розглядаючи клепсидри як просопографічне джерело загалом, беремо до уваги перший підхід, а саме наявні документи класифікуємо за чинниками, які пов'язують згаданих у них осіб. А досліджуючи історію окремого роду (сім'ї Риделів), обидва підходи поєднуємо, адже висвітлюємо споріднену групу людей і водночас поглиблюємо біографію особи (Б. Ридель), яка до цієї групи належала. Це дає змогу встановити індивідуальні особливості життєвого шляху, зокрема різний вплив обставин, які були спільними для всіх.

Фонд №351 передовсім численно репрезентований документами, які стосуються історії родів аристократичного походження. Біографічні відомості їхніх представників збережено завдяки наявності груп клепсидр, датованих другою половиною XIX першою чвертю XX ст. Зафіксовано повідомлення про смерть членів багатьох відомих сімей, а саме: Баворовських (1894-1909), Дідушицьких (1856-1922), Дуніних-Борковських (1879-1907), Дуніних-Карвіцьких (1898-1910), Залеських (1899-1913), Замойських (1856-1889), Любомирських (1856-1910), Млодецьких (1892-1902), Потоцьких (1851-1910), Сапіг (1878-1907), Фредро (1856-1898) і Яблоновських (1878-1909) У дужках подано крайні дати років смерті всіх представників цих сімей. Див.: ВР ЛННБУ (Відділ рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника). Ф. 351. Оп. 1. Спр. 64, 91-95, 99-100, 106-107, 123, 132, 148, 156, 174-175, 185.. Родоводи та родинні взаємини інших сімей у документах архіву висвітлено менш детально і не настільки повно Там само. Спр. 65. Арк. 2-5. Спр. 72. Арк. 1-3. Спр 73. Арк. 1-4.. Ці відомості можуть додатково підтвердити вже відомі факти з біографій зазначених родів або ж доповнити їхні життєписи новою інформацією.

Долю відразу декількох осіб може висвітлювати й одна клепсидра, наприклад, повідомлення про смерть восьми монахів-домініканців у монастирі поблизу м. Чорткова Тепер місто Тернопільської обл.. Вони загинули проти ночі на 2 липня 1941 р. від рук енкаведистів Детальніше з цієї теми див.: Milawicki M. Bye prorokiem meezennicy dominikansey z Czortkowa. Proroey Europy Srodkowo-Wsehodniej XX wieku. Materialy III i IV Forum Teologow Europy Srodkowo-Wsehodniej / red. S.C. Napiorkowski. Lublin: Wydawnietwo KUL, 2009. S. 901-934., а заупокійну службу Божу за ними відправили 5 серпня 1941 р. Імена загиблих монахів такі: Ю. Спирлак (J. Spyrlak), І. Льонґава (H. Longawa), Я. Місюта (J. Misiuta), А. Знаміровський (A. Znamirowski), Р. Червонка (R. Czerwonka), А. Бояновський (A. Bojanowski), М. Іваніщов (M. Iwaniszezow), Вінцентович (Wineentowiez). Див.: ВР ЛННБУ. Ф. 351. Оп. 1. Спр. 162. Арк. 9. Тож у клепсидрах зафіксовано не тільки біографічні дані, зокрема й обставини смерті, а й те, як сучасники реагували на ті чи ті події та як ставилися до них, вшановуючи чиюсь пам'ять. Вартою уваги особливістю цих документів є ще й те, що вони стосуються невеликих, об'єднаних спільним походженням і чітко визначених груп осіб, що відіграє важливе значення в процесі застосування просопографічного методу.

Клепсидри з фонду №351 є цінним джерелом із соціальної історії, зокрема м. Львів першої половини XIX ст. Вони містять відомості про 185 осіб, які померли 1856 р. З огляду на значну кількість цих документів можна вести мову про їхню репрезентативність. За ними простежується професійна діяльність, наприклад, додатково підтверджується бюрократизація львівського життя за часів австрійського панування в Галичині. М. Долинська зазначає: «Однією з характерних ознак панівного в австрійській монархії просвітницького абсолютизму був громіздкий і розгалужений чиновницький апарат... Львів... перетворився на місто чиновників» Долинська М. Львів: простір на тлі мешканців XIII-XIX ст. Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2014. С. 140.. На таку професійну приналежність багатьох містян вказують додатки до імен, а саме k.к. у німецькомовних (нім. kaiserlich und koniglich) ВР ЛННБУ. Ф. 351. Оп. 1. Спр. 73. Арк. 6. Спр. 75. Арк. 3-4, 8. Спр. 80. Арк. 1. Спр. 85. Арк. 3. і c.к. (пол. cesarski і krolewski) Там само. Спр. 74. Арк. 5. Спр. 76. Арк. 9. у польськомовних клепсидрах, які означують імператорських і королівських урядників; у кожному документі уточнено назву професії, зазначено вихід на пенсію.

Іншою особливістю клепсидр є важливе зокрема при створенні колективних біографій різноманіття зафіксованих у них біографічних відомостей, як-от про: освіту (напр., магістр хірургії), імена та прізвища (напр., уроджена Mutz), професії (напр., інспектор поліції, купець середньої руки), місця проживання У т. ч. переважно зазначено номер дому, напр.: №1%, №157, №291, №436%, №773%, 1 208%, 1 343%. М. Долинська пояснює: «На зміну традиційним назвам кам'яниць і будинків. прийшли конскрипційні номери. Порядок їх надання був регламентований найнижчі, початкові номери надавали найголовнішим будинкам, зведеним у центрі міста. У Львові наскрізна нумерація починалася від забудови середини Ринкової площі. які отримали №№1-13; далі номери йшли вздовж периметрів кварталів». Див.: Долинська М. Зазнач. твір. С. 129. (напр., вул. Валова, біля Мурованого мосту, напроти Єзуїтського саду, місто Правдоподібно, «. середмістя колишнє “місто в мурах”» // Там само. С. 134.), місця смерті та заупокійної служби Божої (напр., з готелю Ланґа до костелу оо. бернардинів, із загального шпиталю до костелу Св. Антонія, до костелу Св. Анни), місця поховання (напр., Личаківський цвинтар, Стрийське кладовище, Городоцький цвинтар), родинні стосунки та кількість дітей (напр., чоловік і двоє дітей, чоловік із вісьмома дітьми, дружина з шістьма дітьми й онуками) ЛННБУ ВР. Ф. 351. Оп. 1. Спр. 62-63, 65-67, 69-70, 72-80, 83-86, 8889, 92,101, 103, 105, 107-108, 110-116, 118, 120-121, 123-128, 131, 133-136, 138-139, 141-145, 149-153, 155, 157, 160-161, 163-164, 167-173, 175-184, 186-188..

Клепсидри поєднують у собі біографічні дані та висловлення співчуття, тому їх витримано в стилі, якому притаманні характерні для культури відповідного періоду сповнені жалю й смутку фрази, формулювання і кліше. Отож ці документи привертають увагу до трагізму людських доль. Наприклад, у повідомленні про відхід у вічність сина Людвіка і Леопольдини з Благів Забельських графа Юзефа Забельського (Jozef hrabia Zabielski) написано: «...по довгій і дуже болісній хворобі перенісся дня 15 травня 1856 р. на четвертому році свого життя до вічності. Глибоко засмучені батьки по страті свого єдиного сина закликають ласкавих приятелів і побожних християн на поховальний обряд». «...po dlugiej i bradzo bolesnej chorobie przeniosl si? dnia 15. Maja 1856 w czwartym roku zycia swego do wiecznosci. Ci?zko strapieni rodzice po stracie jedynego syna swego, wzywaja laskawych przyjaciol i poboznych chrzescian na obrzad pogrzebowy...» // Там само. Спр. 105. Арк. 1. Приблизно такими ж формулюваннями обмежується більшість клепсидр.

Однак натрапляємо й на більш розгорнуті та сповнені драматичних подробиць розповіді. Значно детальніше й інформативніше повідомлення містить клепсидра Б. Ридель (Іл. 1), яка доповнює вже відомі з інших джерел відомості про сім'ю Риделів Риделі рід шотландського походження, з часом полонізований. Див.: Gracz-Chmura E. Rodzina Rydlow i jej zwiqzki z ziemia mielecka do czasow II wojny swiatowej // Rocznik Mielecki. 2017-2018. T. 20-21. S. 91. і висвітлює біографію та навіть психологічний стан цієї її представниці. За цим документом простежуються основні етапи її життєвого шляху від 1846 до 1863 рр.

Іл. 1. Клепсидра Б. Ридель

клепсидира просопографія родинний професійний ридель

Згідно з інформацією шлюбного договору за 27 вересня 1838 р., Б. Ридель (повне ім'я Анна Бальбіна Ридель з дому Пшетоцька, графиня герба Наленч Anna Balbina Rydel Przetocka h. Nalecz), донька Александра і Мар'яни, уклала шлюб у с. Домбровиця (Dоbrowica, пар. Щуцин Szczucin) з Антонієм Риделем, графом герба Єліта (Antoni Rydel h. Jelita), сином Юзефа і Соломії з дому Ґомонської. На той момент нареченому виповнилося 42 роки, а нареченій 18 років Див.: GENi.. Згодом у подружжя народилося двоє дітей Соломія Марціанна Юзефа Ридель, графиня герба Єліта (Salomea Marcjanna Jozefa Rydel h. Jelita), і Анєла Гелена Люція Ридель, графиня герба Єліта (Aniela Helena Lucja Rydel h. Jelita) Див.: GENi.. А вже через вісім років, згідно з актом №7 за 21 лютого 1846 р., на цвинтарі с. Домбровиця відбувся похорон А. Риделя, який загинув від рук учасників Галицького повстання 1846 р. під час нападу на маєток Риделів Енциклопедія історії України визначає ці події як «повстання польських] і укр[аїнських] селян проти поміщицького гніту в Східній Галичині, що входила до складу Австрії». Див.: Стеблій Ф. Галицьке селянське повстання 1846 // Енциклопедія історії України: у 10 т. Т. 2: Г-Д / редкол.: В. Смолій (голова), Я. Д. Ісаєвич, С.В. Кульчицький та ін. Київ: В-во «Наукова думка», 2004. С. 31.. На час смерті він мав близько 50-ти років (приблизно 1796 р.н.). Відомо, що А. Ридель був власником частини маєтку в Домбровиці (gospodarz w czеsci dobr Dоbrowica), походив з цього ж населеного пункту, який належав до Тарнівського повіту (Tarnowski) Малопольського воєводства (Malopolskie), отримав у спадок маєток у Зеленій (dziedzic dobr Zielona), випускник правничого факультету Краківського університету Див.: GENi.. А от подальша доля його дружини та дітей за цими документами не відома.

Ці ж події забрали життя декількох інших представників роду, зокрема двох братів А. Риделя Фелікса Якуба Риделя г. Єліта (Feliks Jakub Rydel h. Jelita), який загинув 21 лютого 1846 р. у с. Домбровиця Див.: GENI, та Йозефа Риделя г. Єліта (Jozef Rydel h. Jelita), який загинув двома днями пізніше 23 лютого 1846 р. у розташованому неподалік с. Ґавлушовиці (Gawluszowice) Див.: GENI.. Діти Ф. Риделя пережили напад на його маєток, а от доля його дружини, як і доля родини А. Риделя, не відома Історію сім'ї Риделів, у т. ч. за часів Галицького повстання, висвітлено у статті: Gracz-Chmura E. Rodzina Rydlow. S. 93-96..

О. Луговий в такий спосіб окреслює суть просопографічного дослідження: «Просопографія займається пошуком, атрибуцією та зведенням біографічних відомостей про осіб, що згадуються в історичних джерелах, з метою повного відтворення минулого як історії людей» Луговий О. Просопографія в історичному дослідженні: метод. вказівки до спеціального курсу. Одеса: Одес. нац. ун-т ім. І.І. Мечникова. 2020. С. 7.. На думку фахівця, цей метод використовують, зокрема, задля «...створення просопографічних праць в галузі історії сім'ї» Там само. С. 12..

Трагічну історію висвітлює повідомлення на клепсидрі Б. Ридель, завдяки якому можемо доповнити новими подробицями, верифікувати та уточнити колективний портрет цієї спорідненої родинними узами та пов'язаної шляхетським походженням, майновим станом і подіями Галицького повстання спільноти.

Документ надрукував Карл Піллер (Karl Piller) К. Піллер син відомого друкаря Антонія Піллера (Antoni Piller). у Львові за 17 років після смерті її чоловіка. Зміст клепсидри такий: «Бальбіна Ридель родом з Конгресівки, вдова замордованого разом з двома дітьми на ЇЇ ОЧАХ, у Лютому року 1846 в Домбровиці повіту Тарнівського; ставши внаслідок цього страшного випадку божевільною, перебувала дотепер у відділі психічно хворих, де 7 червня п[оточного] р[оку] 45 року життя закінчила Якщо вірити шлюбній угоді, то на момент смерті Б. Ридель ішов 43-й або 44-й, а не 45-й рік життя..

Похорон такої, що не має жодної родини, відбудеться в середу в годині 5-й у полудні з головного міського шпиталю на Личаківське кладовище, на який запрошуємо всіх Співвітчизників.

Львів дня 9 червня 1863.

Друк К. Піллера 1863» Balbina Rydel rodem z Kongresowki, wdowa po Zamrdowanym wraz z dwojgiem dziecmi w Jej Oczach, w Lutym roku 1846 w Dqbrowicy obwodzie Tarnowskim; popadlszy z iego strasznego wypadku w oblqkanie, pozostawala dotad na oddziale oblqkanych, gdyie 7. czerwca r. b. 45 roku. Zycie zakonczyla. Pogrzeb niemajqcej zadnej rodziny, odbdzie si? we Srode o godzinie 5. z poludnia ze szpitalu glownego miejsk. na cmentarz Lyczakowski, na ktory Rodakow si? zaprasza. Lwow dnia 9. czerwca 1863. Druk K. Pillera 1863» // ВР ЛННБУ. Ф. 351. Оп. 1. Спр. 152. Арк. 1.

Тож А. Ридель і декілька інших його родичів загинули під час подій Галицького повстання, яке тривало впродовж лютого-березня 1846 р. та охопило, зокрема, Тарнівський повіт Детальніше про Галицьке повстання 1846 р. та його інтерпретації див.: Заярнюк А. Ідіоми емансипації. «Визвольні» проєкти і галицьке село у середині XIX ст. Київ: Критика, 2007. С. 25-76., а його учасники напали і на маєток сім'ї Риделів. А. Заярнюк так окреслює сторони протистояння: «...(всі вони [села Н.Р.] складалися з двох громад дрібношляхетської і селянської)». Там само. С. 52. На думку Т. Чухліба, просопографія вивчає групи людей, «які були об'єднані однією історичною подією та проживали в одному й тому ж історичному часі» Чухліб Т. Зазнач. твір. С. 475.. До них можемо віднести сім'ю Риделів за часів цього повстання.

Подальша доля однієї з її гілок відома саме завдяки повідомленню на клепсидрі. Документ висвітлює долю всієї родини та зображує подальший життєвий шлях Б. Ридель. Дізнаємося, що вона походила з т. зв. Конгресівки (Kongresowka) Батьки Б. Ридель походили з м. Пежхниця (Pierzchnica) Келецького повіту (Kelecki) Свентокшинського воєводства (Swictokrzyskie). Див.: GENi., тобто з території Польського королівства (конгресового), а в лютому 1846 р. стала очевидицею страшної події вбивства чоловіка та дітей у неї на очах у с. Домбровиця Найбільше місто та центр повіту м. Тарнів у сучасній Польщі.. Це справило на неї незворотне враження і вплинуло на перебіг решти її життя. На відміну від рідних, їй вдалося пережити лютневий напад на маєток, але його вплив призвів до кардинальних змін у її житті.

Наступний період свого життя жінка провела в психіатричній лікарні на теперішній вул. Пекарській у Львові, де тоді містився загальний крайовий шпиталь. У ньому приблизно до зламу 60-70-х років XIX ст. опікувалися душевно хворими. Лише з 1876 р. їх почали лікувати в новозбудованому госпіталі на Кульпаркові поблизу Львова Тепер один із мікрорайонів м. Львова.. Остаточно будівництво споруди завершилося 1877 р. Franaszek P. Krajowy szpital powszechny we Lwowie na przelomie XIX i XX wieku // Zeszyte naukowe Uniwersytetu Jagiellonskiego. 2000. T. 127. S. 122. Загальний краєвий шпиталь було засновано наприкінці 1783 р. Він поділявся на три заклади: заклад хворих, пологове відділення і заклад психічно хворих. Там Б. Ридель і померла 7 червня 1863 р. На момент смерті жінка не мала близьких родичів, а 9 червня того ж року її поховали на Личаківському цвинтарі ВР ЛННБУ. Ф. 351. Оп. 1. Спр. 152. Арк. 1..

Отже, з огляду на однотипність і значну кількість, клепсидри становлять цінне історико-біографічне джерело, яке може стати в пригоді під час написання просопографічних праць, а саме під час створення колективних портретів груп осіб, об'єднаних за соціальною (шляхта, міщани), професійною (працівники бюрократичного апарату), сімейною (представники аристократичних родів) та іншими характеристиками. Водночас такий документ як повідомлення про смерть Б. Ридель насамперед висвітлює індивідуальну біографію. Однак і ця інформація дає змогу доповнити, уточнити і, відповідно, краще осмислити історію набагато більшої спільноти.

Сім'ю Риделів, сформовану з декількох гілок, об'єднували між собою не лише родинні узи, а й місце проживання (компактне розселення в Тарнівському повіті), спільне етнічне (полонізоване шотландське) походження, соціальна приналежність (землевласники, представники шляхти). Ці атрибути пов'язують їх із ширшим історичним контекстом у вигляді Галицького повстання, яке торкнулося їх наприкінці лютого 1846 р. Суто фактографічні доповнення й уточнення життєписів представників цього роду, які постраждали від селянських виступів, ілюструють індивідуальні особливості доль польських шляхетських родин, а життєвий шлях Б. Ридель свідчить, що, попри наявність дальніх родичів, вона опинилася за межами родинної спільноти та соціального середовища. Тож наслідком нападів на сімейні маєтки Риделів була не лише загибель мешканців і втрата майна, а й втрата сімейних контактів.

Як окремий тип джерела, клепсидри збагачують потенціал просопографії, відкривають перед науковцями значні перспективи, зокрема дають змогу поглянути на сімейну історію під новим кутом зору. Результати вивчення біографій окремих осіб і груп осіб у майбутньому можна використати в процесі написання узагальнюючих і синтетичних праць із соціальної історії регіону.