Зв’язки родини Сац з Чернігівщиною

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Державний архів Чернігівської області, Україна

Відділ використання інформації документів

Зв'язки родини Сац з Чернігівщиною

Морозова А.В., к.і.н., г.с.

Анотація

Мета даного дослідження полягає у висвітлити основних віх життя представників родини творчої інтелігенції кінця ХІХ-ХХ ст. Саців.

Мета висуває завдання: узагальнення біографічних даних про родину шляхом опрацювання архівних джерел, матеріалів у періодичних виданнях, науковій та популярній літературі, з'ясування обставин їхнього життя та діяльності у соціокультурному контексті епохи.

Відповідно до мети добиралися і методи дослідження: загальнонаукові методи аналізу та дедукції, історико-хронологічний метод для вивчення та упорядкування подій і фактів біографій; джерелознавчий - для дослідження архівних джерел; та логіко- узагальнюючий метод - для підбиття підсумків.

Наукова новизна полягає в тому, що доповнено і уточнено біографічні дані представників родини, серед яких переважають видатні представники різних видів мистецтв.

Висновки. Уточнено дати життя представників родини Сац, встановлено їхні зв'язки з Чернігівщиною, з'ясувані причини прийняття ними православ'я. Застосування результатів дослідження у науковій, педагогічній та просвітницькій діяльності розширить уявлення про внесок уродженців Чернігівщини у розвиток світової культури.

Ключові слова: культура; мистецтво; Носівка; православ'я; Сац; Чернігів.

Ще донедавна краєзнавці та професійні дослідники життя та творчості представників родини Сац пов'язували з Чернігівщиною лише Іллю Олександровича Саца - оригінального композитора та диригента кінця ХІХ - початку ХХ ст., чиє ім'я стало майже прозивним у театральному середовищі, а творчість - зразком для театрального композитора.

Авторка вже зверталася до життя двох представників цієї всесвітньо відомої родини - власне Іллі Олександровича Саца та його сестри Марії Олександрівни [1; 2]. З'явилися праці й інших дослідників щодо біографії та творчості Іллі Олександровича Саца (окремі з них, на жаль, використали вже оприлюднені на той час матеріали біографічного характеру щодо І.О. Саца без посилань на роботи автора [3-6]) та його дочки Наталії Іллівни Сац [7]. Та виявлені нові архівні документи дозволяють достеменно встановити факти життя й інших представників цієї родини, а узагальнення всіх відомостей дозволяє встановити і причини прийняття єврейською родиною православ'я, і причини від'їзду всієї родини з України.

На початку 1880-х рр. до Чернігова переїхала родина Альтера Меєровича Саца, приватного повіреного. Вірогідно, Альтер Меєрович повернувся до батька, який був приписаний до громади міщан-євреїв м. Чернігова. Про це свідчать, зокрема, записи у єврейських метричних книгах по м. Чернігову та Чернігівському повіту кінця 1880-х - початку 1890-х років про те, що «мещанин г. Чернигова Меер Сац» здійснював обряди при народженні дітей [8].

У Альтера Меєровича та його дружини Басі Нохимівни було п'ятеро дочок (Анна, Соня, Маня, Олександра та Геня (Євгенія) й два сина - Ілля та Леонід [9]. У Чернігові родина мешкала в будинку по вул. Петербурзькій (зараз - вул. Молодчого, 15).

В усіх енциклопедичних довідниках зазначається, що Ілля Олександрович Сац народився у м. Чорнобиль Київської губернії. Але сестра Анна у своїх спогадах зазначала, що народився він у м. Радомисль Київської губернії (зараз це м. Радомишль Житомирської області) [9]. Саме у м. Радомисль народилася їхня сестра Маня, звідки їй згодом видавалося свідоцтво про народження [10], а ось Ілля Олександрович народився у м. Чорнобилі, актовий запис про що зберігається у Центральному державному історичному архіві України в м. Києві [4].

Точно встановлена дата народження також наймолодшої дочки Альтера Меєровича та Басі Нохимівни: у єврейській метричній книзі по м. Чернігову є актовий запис №76 про народження 18 травня 1882 р. у чернігівського міщанина Альтера Меєровича Саца та його дружини Басі дочки Гені або Євгенії (цікаво, що вже тоді у метричній книзі були записані одночасно і іудейське ім'я дитини «Геня» і русифікований варіант «Евгения», що стало більш поширеним серед єврейської інтелігенції на початку вже ХХ ст.) [11].

Як згадувала подруга дитинства Соні Сац Зінаїда Сенилова, «непутевый Илюшка» завжди заважав їм грати у ляльки, вигадуючи собі у дівчачій грі «дочки-матері» роль «бога», який «подкручивал и закручивал фитиль (лампи - А.М.), объявлял утро, вечер, ночь, неистово махал одеялом, возвещая бури и ураганы, посылал на наших кукол болезни» [12].

У Чернігові Ілля Сац навчався у чоловічій гімназії, але успіхами своїх батьків не радував - постійно залишався на другий рік. Єдиний, хто хвалив Іллю, був учитель співів, який помітив надзвичайні музичні здібності хлопця. За спогадами сестри Анни, «Илюша гораздо чаще, чем в гимназии, бывал в городском саду, где играл духовой оркестр, знал партии каждого инструмента, особенно восхищался кларнетом и виолончелью» [9].

Батько запросив для занять музикою з хлопчиком «опытную» вчительку, яка своє завдання вбачала в тому, щоб навчити його правильно тримати руки та пальці. Але хлопчик не в цьому бачив заняття музикою й тому постійно тікав з цих уроків. Врешті решт Іллю Саца 1890 р., у 15-річному віці, було виключено з Чернігівської гімназії. Тоді він самостійно відправився до Києва, де спочатку працював носильником і посильним.

За рік він склав іспит по класу віолончелі до Київського музичного училища, де потоваришував з відомими у майбутньому скрипалем А.А. Сулержицьким, композитором і диригентом Р.М. Гліером, який тоді навчався в Московській консерваторії й приїжджав до Києва на канікули. Батько, дізнавшись про успіхи сина, пробачає йому «помилки дитинства» і родина переїжджає до Києва [9], де мешкає у будинку №15 по Лютеранській вулиці [10].

Саме під час перебування в Києві родина Сац прийняла хрещення. Причини такого вчинку невідомі, але вірогідніше, пов'язане це було з бажанням Іллі Саца навчатися в Московській консерваторії, вступити до якої особам іудейського сповідання було досить важко. 18 червня 1893 р. Київське губернське правління, зокрема, повідомило Чернігівське губернське правління, що «мещанин г. Чернигова еврей Илья Алтеров Сац, 18 лет от роду, 24 мая 1893 г. в Киево-Софийском соборе просвещен с крещением и нареченим Ильею» [13]. А 15 листопада 1895 р. до Чернігівського губернського правління надійшло повідомлення про хрещення 9 квітня того ж року у Києво-Софійському кафедральному соборі дочки чернігівського міщанина Олександра (у єврействі - Альтера Меєровича) Саца Гені з ім'ям Євгенія [14]. Тобто на цей час (листопад 1895 р.) голова родини Альтер Меєрович Сац вже прийняв християнство, оскільки у повідомленні про хрещення Євгенії зазначається і православне його ім'я, і іудейське. Але сталося це після 10 жовтня 1894 р., оскільки у поданому 10 жовтня 1894 р. до Чернігівського губернського правління проханні Марія Сац називає батька ще іудейським ім'ям [10]. Дружина Олександра Мироновича Саца, 45-річна Бася Нохимівна, прийняла хрещення з ім'ям Васа у Києво-Софійському соборі 12 червня 1896 р., про що Чернігівське губернське правління отримало повідомлення 13 січня 1897 р. [15]^.

Після вступу Іллі Олександровича до Московської консерваторії родина на чолі з Олександром Мироновичем повертається до Чернігова, де купець 2-ї гільдії знову зайнявся юридичною практикою, будучи з 1898 р. приватним повіреним [16].

Десь наприкінці 1890-х років помирає Васа Сац. Точно встановити дату її смерті не вдалося, але відсутність відповідного актового запису про її смерть у метричних книгах православних церков Чернігова за 1896-1900 рр. дозволяє зробити припущення, що сталося це ще у Києві.

А 9 лютого 1900 р. 46-річний мешканець Чернігова Олександр Миронович Сац вінчався у Преображенській церкви м-ка Носівки Ніжинського повіту з 24-річною чернігівською міщанкою Марією Костянтинівною Файвишевською [16].

Від другого шлюбу Олександра Мироновича з Марією Костянтинівною народилися дочки Наталія та Тетяна й син Ігор, мова про яких піде нижче.

Олександр Миронович завоював повагу чернігівської громади, про що свідчить його обрання на різноманітні посади: у 1901-1902 рр. - членом правління Товариства взаємодопомоги прикажчиків, у 1907, 1910 рр. - товаришем голови Чернігівського міського піклування про бідних, у 19091915 рр. він був членом та товаришем голови опікунської ради Чернігівської трудової школи від міської думи, у 1909-1912 рр. - головою ради Чернігівського ощадно-позикового товариства, у 1913-1917 рр. - гласним міської думи, у 19131915 рр. - членом губернського по квартирному податку присутствія за вибором думи [17-25].

На жаль, встановити дати смерті та місце поховання Олександра Мироновича та Марії Костянтинівни Сац поки що не вдалося.

Що стосується Іллі Олександровича, то 1896 р. він з успіхом складає екзамен до Московської консерваторії, де паралельно з заняттями по класу віолончелі займався вивченням композиції [26]. Саме під час навчання у Московській консерваторії він знайомиться зі К. Станіславським - одним із засновників 1-ї студії Московського Художнього Театру, з яким буде пов'язана майбутня театральна творчість Іллі Саца.

Знайомство зі Левом Толстим, ідеї якого були цілком притаманні Іллі Олександровичу, почуття співчуття змусили 24-річного юнака почати збір пожертв на користь потерпілих 1899 р. від голоду на Волзі. Згодом Лев Толстой доручає йому кошти, зібрані разом з дружиною Софією Андріївною, й Ілля Олександрович кидає навчання й відправляється до Самарської, Симбірської та Казанської губерній Російської імперії, де організовує відкриті їдальні [9; 26].

Та повернувшись до Москви, він опиняється під пильним оком поліції, яка слідкувала за ним за «"недопустимые речи” в голодных деревнях». Батько допомагає виїхати Іллі Олександровичу за кордон, де він зближується з революціонерами, але у той же час займається самоосвітою - вивчає іноземні мови. Під час перебування за кордоном він побував у Берліні та Відні, Парижі та Флоренції, Ніцці та Генуї, де ознайомився з пам'ятниками мистецтва [9].

А на півдні Франції, у невеличкому містечку Монпельє сталася зустріч, яка змінила життя Іллі Саца. Саме тут він познайомився з Анною Михайлівною Щастною, дочкою генерала Михайла Івановича Щастного. Анна Щастна мала чудовий голос, але у Франції вона отримувала медичну освіту, а навчатися співу їздила до Італії. Ілля Олександрович закохався, мріяв освідчитися дівчині, але скрутне матеріальне становище змусило його 1900 р. повернутися до Москви.

Поліція, якій стало відомо про стосунки Іллі Олександровича Саца з революціонерами-емігрантами, неодноразово проводила обшуки на його квартирі й він вирішив «випередити» події та не чекати арешту і заслання до Сибіру - він сам відправився туди з невеликою кількістю грошей, щоденниками та віолончеллю у руках [9; 27].

У спогадах сестри Анни та дочки Наталії зазначається, що Ілля Олександрович тяжко захворів в Іркутську, але весь час писав до Анни Щастної в Монпельє, навіть не сподіваючись, що генеральська дочка наважиться зв'язати своє життя з «не благодійним» жебраком. Та молода дівчина усе кинула й приїхала до коханої людини, ставши дружиною та другом Іллі Саца на все життя [9]. В усіх енциклопедичних виданнях та спогадах зазначається, що саме в Іркутську 14 серпня 1903 р. (за старим стилем) народилася старша дочка Іллі Олександровича та Анни Михайлівни - Наталія, яка стала відомим режисером, засновником дитячого театру. А ось сестра Іллі Олександровича Анна зазначала, що Наталія народилася восени 1903 р. [9]. Також у своїх спогадах Наталія Іллівна писала, що вже після її народження батьки повінчалися [27].

І саме документи Держархіву Чернігівської області дозволяють уточнити ці віхи біографії музиканта. Так, у метричній книзі Преображенської церкви м-ка Носівка Ніжинського повіту Чернігівської губернії виявлений актовий запис від 17 серпня 1903 р. (за старим стилем) про одруження купецького сина Іллі Олександровича Саца, 28 років, православного, першим шлюбом, та дворянки Анни Михайлівни Щастної, 25 років, православної, першим шлюбом [28]. Вінчання відбулося під час повернення родини Саців з Іркутська до Москви, коли Ілля Олександрович та Анна Михайлівна вирішили офіційно оформити свої стосунки. Зазначимо, що генерал Щастний, який хоч і походив з українських селян, але не тільки не благословив шлюб своєї доньки, але й прокляв її, лишивши посагу: «Не для того прожил такую долгую жизнь, чтобы отдать любимую дочку еврею, да еще, как слышно, по матери с цыганской кровью» [9].

Подальші пошуки дозволили уточнити місце хрещення дочок Іллі Олександровича та Анни Михайлівни Сац. У метричній книзі Преображенської церкви м-ка Носівка Ніжинського повіту був виявлений актовий запис №19 від 23 липня 1904 р. про хрещення дівчинки на ім'я «Наталия», яка народилася 20 серпня 1903 р. Батьками дівчинки значаться «г. Москвы купеческий сын Илия Александров Сац и жена его Анна Михайлова, оба православные». Хрещеними батьками Наталії були дворянка м. Кутаїсі Ольга Михайлівна Максимович та селянка м. Чернігова дівиця Пелагія Миколаївна Ахтинова [29]. Отже, Наталія Іллівна Сац була хрещена через рік після народження. Але не зовсім зрозумілим залишається те, чому батьки не похрестили дівчинку відразу після народження, адже вони у цей час перебували на Чернігівщині. Можливо, це було зроблено навмисно, адже в цьому випадку священник мав записати дитину як незаконнонароджену, оскільки народилася вона через три дні після вінчання батьків.

Також у літературі зазначається, що після того, як родина Іллі Олександровича Саца оселилася в Москві, у них там у 1905 р. народилася дочка Ніна, яка прожила коротке життя (вона померла 1924 року), але була досить цікавою поетесою. Та у метричній книзі Воздвиженської церкви м. Чернігова був виявлений актовий запис про хрещення 24 серпня 1904 р. Ніни, дочки Іллі Олександровича та Анни Михайлівни Сац, яка народилася 27 квітня 1904 р. Хрещеними батьками стали дружина купця Марія Костянтинівна Сац (тобто, мачуха Іллі Олександровича) та син капітана Іван Васильович Іванов [30]. І знову постає питання: чому обряд хрещення Ніни не був проведений одночасно з хрещенням сестри Наталії у Носівці у липні?

Повертаючись до самого Іллі Олександровича Саца, зазначимо, що після повернення до Москви, він навчався в Музично-драматичному училищі Московського філармонійного товариства, одночасно завідував музичною частиною театру-студії на Поварській. 1906 р. він став завідуючим музичною частиною та диригентом МХТ, написав музику до спектаклів К. Станіславського, В. Мейєрхольда, М. Євреїнова, В. Немировича-Данченка, К. Марджанішвілі, Е. Крега та інших. Самим відомим твором композитора стала музика до спектаклю «Синя птиця» за п'єсою Метерлінка. Викликав захват серед літераторів-модерністів і його балет «Козлоногие».

Як усі талановиті особистості, Ілля Сац був різнобічно обдарованою людиною: у різний час він публікувався у газетах і журналах як музичний критик і фейлетоніст [31].

Ілля Олександрович мріяв і про зібрання народних музичних творів, про великі етнографічні концерти, про театралізовану музику на основі народного мистецтва. Саме за його ініціативи 1909 р. в Москві було створене товариство «Музика народу», яке ставило собі за мету організацію зборів, лекцій, спектаклів, концертів, бесід та читань задля популяризації поглядів товариства, видання та розповсюдження творів усіх народів, відкриття музичних класів [31]. На жаль, це починання не отримало свого розвитку.

Але намагання познати народну музику спонукало Іллю Олександровича кожного року їздити по глухих кутках країни у пошуках талантів та для запису народних пісень. Не забував Ілля Олександрович і Україну, з якою пов'язані були його дитячі та юнацькі роки. Так, влітку 1910 р. Ілля Сац зупинився у Чернігові, звідки їздив по найближчих селах і записував пісні лірників, обрядові, колискові, танцювальні пісні [6]. Ілля Сац вважається одним із основоположників єврейської етнографії в Російській імперії - єврейські народні пісні, зібрані в поїздках, були використані ним у музичному супроводі спектаклю «Miserere» за п'єсою С. Юшкевича та в інших музичних творах.

У 1911-1912 рр. творчість Іллі Саца стала популярною навіть за кордоном. Відомий німецький режисер Макс Рейнгардт запросив композитора до Берліна для написання музики до «Макбета» та «Бурі» Шекспіра. Також він отримав запрошення від Художнього театру Мюнхена та від театру в Парижі. Але безглузда смерть обірвала його життя: захворівши на нефрит, Ілля Олександрович пройшов курс лікування, але інший лікар, не знаючи про це, приписав ліки, які виявилися несумісними з попередніми [32].

11 жовтня 1912 р. (за старим стилем) Ілля Олександрович Сац помер і був похований у Москві на Новодівочому цвинтарі. На честь 37-річного композитора, що передчасно помер, та на користь його родини 28 листопада у Московському художньому театрі був організований концерт його пам'яті, в якому прозвучали твори Іллі Саца. У концерті взяли участь артисти МХТ, оркестр С. Кусовицького та хор театру під керівництвом С. Рахманінова, І. Москвін, Є. Богословський, О. Вишневський та інші; у якості артиста виступив навіть К. Станіславський [12].

Що стосується, інших дітей Олександра Мироновича Саца, то його молодший син - Леонід Олександрович (народ. 1878 р.) - закінчив у 1903 р. юридичний факультет Петербурзького університету і працював присяжним повіреним у Чернігові [33]. Згодом він переїжджає до брата у Москву, де продовжив адвокатську діяльність: був членом Московської міської колегії захисників, після Жовтневого перевороту викладав у Московському інституті червоної професури, був юрисконсультом Академії наук СРСР, працював адвокатом у Самаркандській та Ростовській областях та на Сахаліні. У 1948 р. він добровільно поїхав до Калінінграду (колишній Кеніґсберґ), де був призначений завідуючим юрконсультацією м. Світлогорська. Він був одним з найавторитетніших калінінградських адвокатів тих років, але у 1950 р. був звинувачений у космополітизмі й виключений з обласної колегії адвокатів [34].

Про Олександру Олександрівну Сац відомо, що вона на початку ХХ ст. отримала медичну освіту за кордоном і перебувала у шлюбі за Пархоменком. Вочевидь, вона також мешкала у Москві, оскільки залишила спогади про відомого режисера та громадського діяча, друга сім'ї Льва Толстого Леопольда Антоновича Сулержицького (1872-1916), з яким неодноразово зустрічалася [35]. Відомостей про Анну, Соню та Євгенію виявити не вдалося. Можемо лише відзначити, що Анна Олександрівна Сац є авторкою цікавих спогадів про брата Іллю.

Дещо більше відомостей вдалося виявити стосовно Марії Олександрівни Сац (народ. 11 вересня 1873 р.). Навчалася вона у Чернігівській жіночій гімназії, 7 класів якої закінчила 12 червня 1891 р., а по закінченні додаткового класу 9 грудня 1892 р. отримала свідоцтво на звання домашньої вчительки. Як і інші члени родини вона прийняла православ'я, й обряд хрещення 22 вересня 1894 р. також був проведений у Києво-Софійському кафедральному соборі [10]. Вірогідно, що на цей крок її спонукав саме брат Ілля, і пов'язане це було з бажанням навчатися у Санкт-Петербурзі чи Москві, а жити та навчатись іудеям у столицях Російської імперії було досить важко.

Здавши у грудні 1892 р. у Педагогічній раді Чернігівської чоловічої гімназії іспити з латинської мови, 30 січня 1893 р. Марія Сац поступила аптекарською ученицею до аптеки Маркельса, яка наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. була найбільшою та найсучаснішою за обладнанням аптекою Чернігова. Тут вона пропрацювала по 24 вересня 1894 р., і це був перший крок на шляху отримання медичної освіти [10].

Вже у досить зрілому віці Марія Олександрівна закінчила Вищі жіночі курси в Москві, на яких 1906 р. був відкритий медичний факультет. Сталося це вже у той час, коли у Москві мешкав з родиною і брат Ілля, який міг підтримати Марію матеріально.

По закінченні курсів Марія Олександрівна Сац повернулася на Чернігівщину, і, за наявними даними, у роки Першої світової війни працювала запасним земським лікарем Городнянського повіту у Любецькій лікарняній дільниці [25; 36]. З'ясування долі Марії Олександрівни після встановлення радянської влади на Чернігівщині потребує подальших пошуків. біографічний родина сац творчий соціокультурний чернігівщина

Найбільш відомою з дітей Олександра Мироновича Саца від другого шлюбу з Марією Костянтинівною стала Наталія. Вона народилася 10 квітня 1900 р. й була хрещена у Вознесенській церкві м. Чернігова. Хрещеними батьками дівчинки були присяжний повірений Борис Ісаакович Камінер і дочка Олександра Мироновича від першого шлюбу Євгенія [37]. Дитинство Наталії Олександрівни пройшло у Чернігові, де вона, вірогідно, навчалася у міністерській жіночій гімназії.

У Чернігові пройшло дитинство і її першого чоловіка - Льва Альфредовича Розенеля. Про нього збереглося небагато відомостей. Родина лікаря Альфреда Германовича Розенеля, римо-католика за сповіданням, та його дружини Сусанни Михайлівни оселилася у Чернігові на початку 1890-х рр. Голова родини закінчив Київський університет і військово-медичну академію, брав участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 рр. До Чернігова він служив у Бессарабії, Ніжині та Санкт-Петербурзі. З січня 1894 р. Альфред Германович став штатним ординатором Чернігівської губернської земської лікарні й дослужився до чина колезького радника, був нагороджений багатьма орденами [36]. У Чернігові в родині Розенелів 24 березня 1894 р. народився син Лев (усього в родині було четверо дітей: три хлопчика та одна дівчинка), якого хрестили 29 березня у Казанській церкві Чернігівської губернської земської лікарні [38].

Вінчання Наталії Олександрівни Сац та Льва Альфредовича Розенеля відбулося, найімовірніше, у Чернігові у 1918 р., але встановити це достеменно неможливо через часткову збереженість метричних книг православних церков міста саме за цей рік. А 19 січня 1919 р. за новим стилем у Вознесенській церкві м. Чернігова відбулося таїнство хрещення Ірини, яка народилася 6 січня 1919 р., - дочки студента Київського політехнічного інституту Льва Альфредовича Розенеля та його дружини Наталії Олександрівни. Хрещеними батьками були дідусь та баба (Альфред Германович Розенель і Марія Костянтинівна Сац) [39].

За сімейними переказами, в яких переплелися правда і вимисел, Лев Розенель мав титул барона і в Громадянську війну воював за білих. Мало того, наносив червоним величезної шкоди. Будучи військовим повітроплавцем, висів на «ковбасі» - аеростаті, і коригував зверху артилерійський вогонь. Таких навідників ні червоні, ні білі в полон не брали. Одного разу його «ковбаса» з технічних причин опустилася на позиції червоних. Нещасного повітроплавця не то порубали, не то розірвали на шматки. На жаль, поки що не вдалося встановити, що саме і коли сталося з Л. А. Розенелем.

Але знаменитою Наталія Олександрівна стала перш за все як актриса німого кіно та дружина А.В. Луначарського (23 листопада 1875-26 грудня 1933) - першого радянського наркома освіти, а потім культури. Вони познайомилися в 1922 р. Наталія Олександрівна тільки-тільки перебралася до Москви, пробувала себе на різних театральних майданчиках столиці і одна виховувала доньку Ірину. Тому залицяння знаменитого комісара, промови і фотографії якого майже щодня з'являлися в газетах, актриса прийняла вельми прихильно. 25-річна різниця у віці не бентежила і Луначарського. Заради Розенель він залишив сім'ю - дружину, з якою прожив 20 років, і сина. І, змінивши кремлівську квартиру на апартаменти в Денежному провулку, в 47 років почав нове життя.

Як актриса, після кінострічок «Міс Менді» (1926 р.) і «Саламандри» (1928 р.) Наталія Олександрівна Сац була так популярна, що її впізнавали на вулицях. Знімалася Наталія Сац і в німецьких фільмах (коли А.В. Луначарському робили операцію з видалення ока в Німеччині), запрошували її і в Голлівуд, але вона відмовилася заради сім'ї.

Крім цього, Наталія Олександрівна була талановитою перекладачкою, режисером і автором чудових мемуарів. Але, головне, вона була прекрасною людиною - добрим, щедрим, відданим мистецтву, вірним і безстрашним у своїй вірності до друзів і до пам'яті чудових людей, з якими її поєднала життя.

Після смерті А.В. Луначарського його квартира в Денежному провулку стала музеєм. Вдова жила там на самоті й ніколи не цуралася своїх менш сановитих родичів, в тому числі репресованих. Нерідко запрошувала їх в гості. її улюбленцем був небіж Толя - син сестри Тетяни.

Тетяна Олександрівна Сац народилася 10 жовтня 1903 р., а хрещена вона була у Вознесенській церкві м. Чернігова 2 лютого 1904 р. (за усіма відомими довідниками, біографіями Тетяна Олександрівна народилася 10 жовтня 1906 р.). Хрещеними батьками дівчинки були присяжний повірений Борис Ісаакович Камінер та дружина присяжного повіреного Єлизавета Ісааківна Шраг (до речі, дружина відомого громадсько-політичного діяча кінця ХІХ - початку ХХ ст. Іллі Людвіговича Шрага) [40].

У 1925 р. Тетяна Олександрівна Сац закінчила в Москві балетну школу під керівництвом В. Тихомирова, і з того ж року стала артисткою балету Большого театру.

Чоловіком Тетяни Олександрівни був Сурен Христофорович Агаміров (1898-19 березня 1938) - на час арешту заступник начальника Головвогнетриву Наркомату важкої промисловості СРСР. У 1938 р. дворічний Толя Агаміров залишився без батька, який не уникнув загальної долі старих революціонерів: він був репресований і розстріляний [41]. Була репресована разом з ним і Тетяна Олександрівна.

Завдяки впливовим родинним зв'язкам Тетяна Олександрівна Сац вже по закінченні Другої світової війни повернулася до Москви, і з 1948 р. працювала як балетмейстер. Вона брала участь у створенні таких новаторських видів мистецтва, як «Балет на льоду», «Цирк на льоду», «Цирк на воді». Всесвітньо відомий та авторитетний тренер з фігурного катання Олена Чайковська відзначала: «Відомо, який великий внесок в підготовку таких фігуристів, як Тетяна Жук і Олександр Горелик, Ірина Родніна та Олексій Уланов внесла хореограф Тетяна Олександрівна Сац» [42].

Третя спільна дитина Олександра Мироновича та Марії Костянтинівни Сац - син Ігор - народився 2 травня 1902 р., а хрещений був 7 липня 1902 р. у Вознесенській церкві м. Чернігова (за даними енциклопедичних довідників, біографій І.О. Сац народився 2 травня 1903 р.). Хрещеними батьками хлопчика стали дружина колишнього студента Олена В'ячеславівна Сац (ймовірно, дружина Леоніда Олександровича Саца) та відомий піаніст і композитор Євген Васильович Богословський [43].

Ігор Олександрович Сац, перебуваючи під час Визвольних змагань 1917-1921 рр. у складі Богунського полку, був поранений і контужений. Будучи обдарованою людиною, він став літературним секретарем А.В. Луначарського.

У роки Другої світової війни Ігор Олександрович служив у розвідці, оскільки володів кількома іноземними мовами, а з 1953 р. працював у журналі «Новый мир» [44].

Таким чином, виявлені документи дозволили уточнити дати життя декількох представників родини Сац, встановити їхні зв'язки з Чернігівщиною, про які ані вони самі, ані дослідники їхнього життя та творчості ніколи не згадували. Їхній життєвий та творчий шлях дає підстави стверджувати, що причини прийняття ними православ'я - подолання обмежень, що діяли на теренах Російської імперії для осіб іудейського сповідання задля можливості отримати освіту, жити та працювати за своїми уподобаннями. Подальші пошуки дадуть змогу скласти більш детальні біографії цих видатних представників світової культури, корені яких ведуть до Чернігівщини.

Список використаних джерел

1. Морозова А. «Композитор на театрі» Ілля Сац. Євреї Лівобережної України. Історія та культура: Матеріали Х Міжнародного наукового семінару (39-45). 23 квітня 2015, Чернігів, Україна: «Десна-Поліграф»

2. Морозова А. Сац Марія Олександрівна: нові факти біографії. Євреї Лівобережної України. Історія та культура: Матеріали Х/V Міжнародного наукового семінару (124-130). 4 квітня 2019, Чернігів, Україна: «Десна-Поліграф».

3. Бадалов О.П. (2019) Життєтворчість Іллі Саца у вітчизняному культурному просторі початку ХХ століття. Paradigm of knowledge, (4).

4. Жигалова К. Ілля Сац в контексті української та світової культури. Внесок у збереження фольклорної спадщини Чернігівщини.

5. Кузнецова В. «Музыка - это ветер и свист...»

6. Студьонова Л. (2015). Чарівник, віртуоз. Сіверянський літопис, 221-224.

7. Часницький М. Чарівниця дитячих сердець. Євреї Лівобережної України. Історія та культура: Матеріали VIII Міжнародного наукового семінару (77-84). 11 квітня 2013, Чернігів, Україна: Видавець Лозовий В.М.

8. Державний архів Чернігівської області. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 1244. Арк. 487 зв., 503 зв., 835 зв.

9. Сац А. (1968). Основные штрихи биографии Ильи Александровича Саца. Илья Сац: Из записных книжек. Воспоминания современников. (11-32). Москва: Советский композитор.

10. Держархів Чернігівської області. Ф. 127. Оп. 12. Спр. 215. Арк. 281 зв. - 284, 315.

11. Держархів Чернігівської області. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 1252. Арк. 255 зв.

12. Сенилова З. (1968). Подруге детства. Илья Сац: Из записных книжек. Воспоминания современников. (62-69). Москва: Советский композитор.

13. Держархів Чернігівської області. Ф. 127. Оп. 21. Спр. 1113. Арк. 2-2 зв.

14. Держархів Чернігівської області. Ф. 127. Оп. 5. Спр. 590. Арк. 1 -1 зв.

15. Держархів Чернігівської області. Ф. 127. Оп. 5. Спр. 1077. Арк. 1 -1 зв.

16. Держархів Чернігівської області. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 831. Арк. 279 зв.

17. Календарь Черниговской губернии на 1901 год. (1900). Чернигов: губернская типография.

18. Календарь Черниговской губернии на 1902 год. (1901). Чернигов: губернская типография.

19. Календарь Черниговской губернии на 1909 год. (1909). Чернигов: губернская типография.

20. Календарь Черниговской губернии на 1910 год. (1910). Чернигов: губернская типография.

21. Календарь Черниговской губернии на 1911 год (простой). (1910). Чернигов: губернская типография.

22. Календарь Черниговской губернии на 1912 год (високосный). (1911). Чернигов: губернская типография.

23. Календарь Черниговской губернии на 1913 год (простой). (1912). Чернигов: губернская типография.

24. Календарь Черниговской губернии на 1914 год. (1914). Чернигов: губернская типография.

25. Календарь Черниговской губернии на 1915 год (простой). (1914). Чернигов: губернская типография.

26. Глиер Р. Пути музыканта (1968). Илья Сац: Из записных книжек. Воспоминания современников. (100-106). Москва: Советский композитор.

27. Сац Н. (1984). Новеллы моей жизни. (Т. 1.). (2-е узд.). Москва: Искусство.

28. Держархів Чернігівської області. Ф. 679. Оп.10. Спр. 849. Арк. 174 зв.

29. Держархів Чернігівської області. Ф. 679. Оп.10. Спр. 855. Арк. 93 зв.

30. Держархів Чернігівської області. Ф. 679. Оп.10. Спр. 1033. Арк. 19 зв.-20.

31. Штенгельмайер В. Народные песни, записанные И.А. Сацем на Украине (1968). Илья Сац: Из записных книжек. Воспоминания современников. (107-111). Москва: Советский композитор.

32. Илья Сац: Из записных книжек. Воспоминания современников. (1968). Москва: Советский композитор.

33. Календарь Черниговской губернии на 1905 год. (1904). Чернигов: губернская типография.

34. Маслов Е.А. Калининградская адвокатура. Очерки истории и материалы для исследования (2006).

35. Зайончковский П.А. (ред.) (1986). История дореволюционной России в дневниках и воспоминаниях. (Т. 4. Ч. 4: 1895-1917). Москва: Книга.

36. Держархів Чернігівської області. Ф. 145. Оп. 3. Спр. 1153. Арк. 51 зв., 238 зв. - 246.

37. Держархів Чернігівської області. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 1010. Арк. 227 зв.

38. Держархів Чернігівської області. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 977. Арк. 53 зв.

39. Держархів Чернігівської області. Ф.679. Оп.10. Спр.1649. Арк.464 зв.-465.

40. Держархів Черінігвської області. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 1033. Арк. 277 зв.

41. Агамиров Сурен Христофорович - заместитель начальника Главогнеупора, репрессирован.

42. Татьяна Сац.

43. Держархів Чернігівської області. Ф. 679. Оп.10. Спр. 1020. Арк.73 зв. - 74.

44. Круг друзей и знакомых Виктора Некрасова - Москва: Игорь Сац, Раиса Линцер и Александр Сац.

Размещено на Allbest.Ru