Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618-1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору)

Размещено на http://www.allbest.ru/

БОРИСОГЛІБСЬКИЙ СОБОР М. ЧЕРНІГОВА У 1618-1648 РР. (до 900-річчя Борисоглібського собору)

Ольга Травкіна

Анотація

борисоглібський собор чернігів храм

Метою статті є висвітлення історії Борисоглібського собору (поч. ХІІ ст.) м. Чернігова у 1618-1648 рр., коли Чернігово-Сіверщина перебувала у складі Речі Посполитої. Наукова новизна. На основі комплексного підходу з використанням писемних джерел і результатів архітектурно-археологічних досліджень Борисоглібського собору проаналізовано перебудови стародавнього храму в пер. пол. XVII от. та його функціональне використання.

Висновки. Ченці Домініканського ордену, якому був переданий собор, провели роботи стосовно укріплення його конструктивних елементів: були зведені нові кам'яні склепіння храму та велика гранчаста абсида, що могло забезпечити Борисоглібському собору більш надійну збереженість. Відбулися зміни і в декоративних елементах та конструктивних деталях в оздобленні фасадів собору у формах, характерних для барокових католицьких костелів. Собор міг бути місцем, де проводилися депутатські сеймики, він став усипальнею для меценатів - шляхти та духовних осіб.

Ключові слова: Борисоглібський собор, ченці-домініканці, реставрація, відбудова.

Annotation

BORISOGLIB CATHEDRAL OF CHERNIHIV IN 1618-1648 (to the 900th anniversary of the Borisoglib Cathedral)

The purpose of the article is to cover the history of the Borisoglib cathedral of the early 12^th c. of Chernihiv in 1618-1648, when Chernihiv-Sivershchyna was part of the Polish-Lithuanian Commonwealth. Scientific novelty. Applying a comprehensive approach with the use of written sources and results of architectural and archeological studies of the Borisoglib cathedral, the restructuring of the ancient temple in the first half of the 17^th c. and its functional use are analyzed.

Conclusions. Monks of the Dominican Order, to which the cathedral was transferred, carried out work on the strengthening of its structural elements: new stone vaults of the temple and a large granular apse were erected, which could provide the Borisoglib cathedral with more reliable preservation. There were also changes in the decorative elements and structural details in the decoration of the facades of the cathedral in the forms characteristic of Baroque Catholic churches. The cathedral could be the place where the deputies were held, it became an embarrassment for patrons - nobility and clergy.

Key words: Borisoglib cathedral, Dominican monks, restoration, reconstruction.

Виклад основного матеріалу

У 2023 р. виповнилося 900 років від часу першої писемної згадки про Борисоглібський собор у Чернігові (Іл. 1). Відтак, питання дослідження історії стародавнього храму набуває особливої актуальності, зокрема в період 1618-1648 рр., коли Чернігово-Сіверщина входила до складу Речі Посполитої, оскільки в цей час відбулися суттєві перебудови собору.

Джерела про історію Борисоглібського собору в кінці XVI - на поч. XVII ст. досить скупі та обмежені.

Непрямим свідченням про стан Борисоглібського собору наприкінці XVI ст., можливо, є відомості, які містяться в книзі купця, мандрівника Мартина Груневега, коли той перебував проїздом у Чернігові 1584 р. Він писав: «Незважаючи на те, що місто складається із поганих дерев'яних споруд, проте видно, що колись воно було одним із славніших. Там сім кам'яних церков, одна майстерної будови за грецьким взірцем і, поза сумнівом, [створена] греками часів Києва Тобто часів Київської Русі.. Серед цих указаних церков дві доволі великі, але стоять непокриті, оскільки під час минулої війни з королем Стефаном дахи були зірвані та стріляли зі склепінь церков, а середні куполи зовсім обвалилися. Чотири [церкви] стоять ще цілими, але в деяких місцях готові обвалитися, одна повністю впала на землю, вигляд же всередині храмів такий, як з'ясовується, [і в церквах] у Валахії та Турції, такого ж дотримуються і в Москві» Мартин Груневег (о. Венцеслав): духовник Марины Мнишек. Записки о торговой поездке в Москву в 15841585 гг. / Сост. А.Л. Хорошкевич. Москва: Памятники исторической мысли, 2013. С. 177-178..

Відомо, що за часів польського короля Стефана Баторія у 1579-1582 рр. Річ Посполита активізувала участь у Лівонській війні. У 1579 р. Чернігів пережив облогу польсько-литовських військ, які наразі не змогли його здобути і відступили, спаливши місто О нападении польско-литовских войск совместно с татарами на Чернигов. Чернигову 1300 лет. Сб. док. и мат. / Глав. ред. В.М. Половец. Київ: Наукова думка, 1990. С. 32..

Стосовно ідентифікації храмів, які зазначені в описі Мартина Груневега, то можна припустити, що церква «майстерної будови за грецьким взірцем», це - Спаський собор ХІ ст., дві інші доволі великі, з яких були зірвані дахи та стріляли зі склепінь, на думку дослідника Олександра Бондара, - Борисоглібський собор та Благовіщенська церква Бондар О. Чернігів та його фортеця у XVI ст. Чернігівські старожитності. Чернігів: Десна Поліграф, 2018. Вип. 5 (8). С. 155.. Він зазначає, що Борисоглібський собор був домінантою над основною частиною напільної сторони фортеці та частково міг із внутрішнього боку прикривати її Любецьку браму Там само.. Отже, Борисоглібський собор, імовірно, зазнав ушкоджень під час Лівонської війни, був зірваний дах на храмі, також привертає увагу повідомлення про обвал середніх куполів цих двох церков.

У той же час, за твердженням Миколи Холостенка, який досліджував храм та був автором проєкту його реставрації, центральна стародавня баня з куполом Борисоглібського собору збереглася й ніколи не перекладалася заново Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. Советская археология. 1967. № 2. С. 189..

В описі Мартина Груневега нічого не сказано про існування монастиря при соборі, можливо, його територія обмежувалися дерев'яною невеликою забудовою, яка не привернула уваги автора. Існують відомості про існування Борисоглібського монастиря, починаючи ще з часів Київської Русі [Гумилевский Ф.] Борисоглебский, бывший кафедральный монастырь. Общий обзор Черниговской епархии. Чернигов, 1861. С. 163-164..

Невідомо, настільки достовірним є повідомлення Груневега про те, що зі склепінь двох церков Чернігова стріляли під час війни, оскільки він не зазначив джерело цих відомостей. Знову-таки до цієї інформації треба ставитися з обережністю, оскільки, як зазначав сам Груневег, траплялося, що він брав участь у містифікаціях, а його товариші для розваги розповідали слухачам різні небилиці Мартин Груневег (о. Венцеслав): духовник Марины Мнишек... С. 192-193..

Прикордонне місто Чернігів, його храми, монастирі й надалі потерпали від війн, які вели Річ Посполита та Московська держава. Так, у березні 1610 р. київський підкоморій Самійло Горностай напав на Чернігів, спалив місто і Єлецький монастир. Як зазначав, спираючись на свідчення старожилів, Іоаникій Галятовський у книзі «Скарбница потребная» (1676 р.), Чернігів «презмногіе лета пустой зоставалъ» і лише «в дванадцять лет почали знову люди до Чернигова збиратися и будуватися» Галятовский І. Скарбница потребная. Новгород-Северский, 1676. С. 25-26.. Борисоглібський собор, певніше за все, також міг бути ушкодженим і залишатися без догляду. Микола Холостенко вважав, що він згорів під час набігу Горностая Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 189..

Новий період в історії Борисоглібського собору почався після включення Чернігово-Сіверських земель до складу Речі Посполитої у 1618 р. Поступово на території почала поширюватися правова й адміністративна система польського королівства. Польська влада прагнула відбудувати Чернігів, зокрема фортецю, пожвавити економічне життя, збільшити кількість мешканців, надаючи привілеї жителям у ремісничій та торговельній діяльності згідно з магдебурзьким правом, яке місто отримало у 1623 р.

Польська адміністрація сприяла поширенню католицизму в краї. Можна припустити, що після розорення Горностаєм Чернігова, коли той запустів, та небажання православних священників, ченців залишатися під польським володарюванням, вочевидь, частина православного духовенства покинула міські церкви й монастирі. Так, Іоаникій Галятовський писав, що «законники московскіи» з Єлецького монастиря після пожежі, вчиненої Г орностаєм, «пошли в свою землю з московскимь войскомь» Галятовский І. Скарбница потребная. С. 26. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618-1648). Київ: Темпора, 2006. С. 71.. У березні 1626 р. Єлецький монастир став унійним, його очолив архімандрит Кирило Ставровецький. Відомо, що і Спаський собор у Чернігові довгий час пустував; 16 квітня 1631 р. польський король Си12 гізмунд ІІІ призначив настоятелем собору уніата Иозефа Грегоровича.

1 грудня 1627 р. Сигизмунд ІІІ розпорядився передати Глібоборисівський собор домініканському ордену, а також виділити йому земельні угіддя [Гумилевский Ф.] Общий обзор Черниговской епархии. С. 164.. У деяких документах XVH ст. Борисоглібський собор названий Глібоборисівським, можливо, у цій назві збереглося старовинне найменування храму. Засновником собору був чернігівський князь Давид Святославич, а князь Гліб у хрещенні мав ім'я Давид. Князь Давид Святославич, заснувавши храм, міг назвати його Глібоборисівським на честь співіменного святого Гліба (Давида), який, вочевидь, був покровителем династії чернігівських князів, на противагу їх суперникам - київським князям Мономаховичам, небесним захисником яких був святий князь Борис.

«За ревізськими книгами» храму належала слобода Мрин - свідчення того, що Глібоборисівський собор володів маєтностями й раніше Там само.. Окрім цього, домініканському ордену були виділені й інші землі: із 100 волок (одна волока близько 21,36 га), які призначалися для «римського» і «руського» духовенства, 15 волок пропонувалося віддати унійному Єлецькому монастирю та 85 -домініканському ордену. Чернігівський магістрат виступив проти цього розпорядження капітана Яна Куновського. Проте, ігноруючи волю магістрата, земельні угіддя були передані «отцям проповідницького ордена Св. Домініка для костела і церкви Гліба і Бориса» [Гумилевский Ф.] Общий обзор Черниговской епархии. С. 165.. Утім зазначалося, що із 100 волок мринських, 60 володів п. Прушевський. За книгами Чернігівського воєводства 1636 р. Борисоглібському монастирю «за ігуменом домініканским с братіею» належали села Плоске та Кукшин Там само. Кондратьєв І. Монастирське землеволодіння XVII-XVIII ст. на території Любецької околиці. Чернігівські старожитності. Чернігів: Десна Поліграф, 2015. Вип. 2 (5). С. 147. ⁸ Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618-1648). С. 287., а також село Козел (нині смт. Михайло-Коцюбинське), с. Киянка та Зайці. Не виключено, що Борисоглібський домініканський монастир мав й інші володіння.

Отже, домініканці були більш-менш забезпечені маєтностями. Першим пріором чернігівського домініканського конвенту був у 1627 р. Вацлав Гроловський Там само. С. 70., а всього ченцівдомініканців могло бути 25 [Гумилевский Ф.] Общий обзор Черниговской епархии. С. 164..

Точно невідомо, коли домініканці взялися за відновлення та реконструкцію Борисоглібського собору, які, за дослідженнями й висновками Миколи Холостенка, були досить капітальними Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 208.. Можливо, його реставрація та перебудова у формах, характерних для католицьких костелів, відбувалася у кінці 20-30 рр. XVII ст.

Перш за все, були відновлені кам'яні склепіння храму, зруйновані, на думку дослідника, ще під час монголо-татарської навали. Але всі верхні перекриття собору заклали значно нижче первісних. Їх склали із стародавньої, вживаної цегли, ідентичної цеглі з Благовіщенської церкви (1186 р.) (не збереглася) та із руїн споруди, яка знаходилася неподалеку, вочевидь, ХІІ ст., виходячи із сортаменту цегли та за характером форм, близьких до П'ятницької церкви Там само. С. 210.. Цегла покладена на розчин доволі поганої якості й більш пізнього походження Архів М. Холостенка. Борисоглібський собор в м. Чернігові. Підсумки досліджень Борисоглібського собору у Чернігові (1947-48-49 рр). Національний заповідник «Софія Київська». Документальний фонд. ВХ17876/1 КН5261/32. Арк. 6..

Під час відновлення склепінь, як вважав Микола Холостенко, були розібрані стародавні закомари, збиті арочні карнизи, влаштований горизонтальний карниз на рівні капітелів колон собору, а також, вочевидь, збиті півколони до рівня землі того часу Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 189.. М. Холостенко висловив також припущення, що під час перебудов Борисоглібського собору в костел усі прибудови, які прилягали до собору, були розібрані (тут, вочевидь, малися на увазі галерея із заходу та каплиця з півдня) Архів М. Холостенка. Борисоглібський собор в м. Чернігові. Дослідження Борисоглібського собору 1948 р. Національний заповідник «Софія Київська». Документальний фонд. ВХ17876/1 КН-5261/32. Арк. 50.. Північна галерея, на думку Миколи Холостенка, була розібрана ще в ХІІІ ст., під час ремонту після монголо-татарської навали Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 208..

Можливо, у цей час капітально перебудували східну частину собору: замість трьох абсид, які існували первісно, споруджена одна велика - гранчастої форми у вигляді трьох граней з вікном у кожній грані, що було характерною рисою пізньоготичних храмів України пер. пол. XVII ст. Юрченко С. Перебудова Борисоглібського собору в Чернігові Лазарем Барановичем та її вплив на архітектуру храмів Гетьманщини. Чернігівські старожитності. Чернігів: Десна Поліграф, 2015. Вип. 2 (5). С. 106. Вочевидь, спорудження великої абсиди у східній частині привело до збільшення площі всього храму.

Дослідник Ігор Ігнатенко стверджував, що цю абсиду також побудували із плінфи вторинного використання на вапняно-піщаному розчині Ігнатенко І. Споруди Чернігівського Борисоглібського монастиря та їх оборонне призначення. Чернігівські старожитності. Чернігів: Десна Поліграф, 2018. Вип. 2 (5). С. 182.. У той же час М. Остапенко, використовуючи матеріали досліджень М. Холостенка, зазначав, що нижні частини стін гранчастої абсиди були складені із цегли початку XVII ст., підлога її викладена з цегли XVII ст. по битій цеглі ХІІ ст., а престол римсько-католицького типу знаходився неподалік від її східної стіни Остапенко М. Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові. З матеріалів Архітектурної ради Управління в справах архітектури при Раді Міністрів Української РСР. Архітектурні пам'ятки. Київ, 1950. С. 67..

До абсиди з півночі та півдня, як свідчать плани XVIII ст. та план Борисоглібського собору пер. пол. ХІХ ст., примикали прямокутні приміщення ризниці й паламарні, які, судячи з їх форми, також могли бути збудованими домініканцями й використовувалися як ті ж самі закристії Юрченко С. Перебудова Борисоглібського собору в Чернігові Лазарем Барановичем... С. 106. (Іл. 2).

Окрім цього, до перебудов католицького часу можна віднести видовжені, стрільчатої форми вікна: три - на південному та два - на північному фасадах собору, притаманні спорудам готичного стилю, про що свідчить графічне зображення фасаду собору першої половини ХІХ ст. (Іл. 2). Під час розтесування великих вікон на південному фасаді, над його порталом, були перерубані тягові опори розвантажувальних арок, унаслідок чого все навантаження безпосередньо почало давити на арку портала, що призвело до її деформації Технічний стан конструкцій Борисоглібського собору в м. Чернігові. 1948 р. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній». Документальний фонд. КН-1193/9 Дф-1009. Арк. 6.. Вочевидь, було вирішено з метою укріплення порталу його закласти.

Імовірно, у цей же час був закладений домініканцями і північний портал собору, як вважав М. Холостенко, цеглою ХІІІ ст. на міцному цем'янковому розчині Архів М. Холостенка. Борисоглібський собор в м. Чернігові. Дослідження 1947 р. Національний заповідник «Софія Київська». Документальний фонд. ВХ17876/1 КН-5261/32. Арк. 18..

У 1947-1948 рр. у цегляній закладці південного порталу М. Холостенко виявив вісім фрагментів різьблених деталей із вапняка, залитих вапняним розчином із цем'янкою великої міцності й ретельно розклиненими у кладці фрагментами цегли. Як зазначав дослідник, різблені деталі довелося буквально витягати із суцільної, перетвореної у монумент, закладки отвору. При чому розчин був настільки міцний, що під час вирубування сколювання йшло по цеглі, але ніяк не по розчину Архів М. Холостенка. Борисоглібський собор в м. Чернігові. Дослідження 1947 р. Арк. 21..

Дослідник вважав, що віднайдені різьблені фрагменти - це дві капітелі з парними звірами, які увінчували півколони на фасадах Борисоглібського собору Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 198, 203.. Вони на цей час були вже збиті, розколоті й використані в якості забутовки цегляної кладки південного порталу Борисоглібського собору.

Дослідження показало, що перед тим, як потрапити в закладку, різьблені деталі пролежали, вочевидь, деякий час у землі, були забруднені пилом та піском. Про це свідчив і культурний шар, який встиг утворитися за цей час біля порогу порталу Там само..

Південний портал був серйозно ушкоджений під час розтесування домініканцями великих вікон. Щоб витягти всі різьблені фрагменти в його закладці, спочатку змушені були укріпити портал. Вибиті частини склепінь порталу відновили, паралельно ним додатково зробили розвантажувальні арки, пробиті великі вікна заклали в нижній частині на висоту 2,0 м Там само..

Після укріплення порталу були витягнуті ще шість різьблених фрагментів.

У 1947 р. під час обстеження порогу центрального, західного порталу Борисоглібського собору на глибині 2,2-2,25 м виявлено ще одного різьбленого каменя із вапняка, розміром 40хб0 см із зображенням крилатого звіра зі зміїним хвостом та птахом (за версією М. Холостенка - кутовий камінь порталу) Там само. Арк. 16..

Ще 1860 р. під час розкопу порогу західного порталу храму була також знайдена капітель з плетінкою (т. зв. «чернігівська капітель») і фрагмент півколони від порталу (на сьогоднішній день втрачені) Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 198..

У 1956 р. під час розкопок у нартексі храму, у засипці зрубної гробниці XVII ст., виявлений фрагмент половини капітелі з гривастим звіром (левом), (голова не знайдена) Там само..

У південній частині трансепта собору знайдені в якості підкладки під лаги підлоги XVII ст. три різьблені фрагменти (при їх складанні вони утворювали кутовий камінь від плиточної капітелі, вочевидь, кутових пілястр собору) Там само. Воробьёва Е. Семантика и датировка черниговских капителей. Средневековая Русь. Сб. ст. памяти Н.Н. Воронина. Москва: Наука, 1976. С. 176-178..

М. Холостенко вважав, що ці знахідки пов'язані з підлогою та закладками 16271628 рр. собору, коли, як зазначалося вище, були розібрані закомари, зроблений горизонтальний карниз до рівня капітелей півколон, а самі півколони збиті до рівня землі того часу.

Отже, за версією дослідника, під час перебудов Борисоглібського собору в католицький костел була розібрана й збита частина первісних конструктивних деталей та декоративне оздоблення храму, при чому різьблені деталі використали в закладці південного порталу та в якості забутовки для підлоги XVII ст.

Оскільки віднайдені різьблені деталі не збереглися in situ, то висловлювалися сумніви, чи всі вони походять із Борисоглібського собору, деякі з них могли бути із Благовіщенської церкви або ж Успенського собору Єлецького монастиря, які також мали півколони, що могли завершуватися капітелями⁴. М. Холостенко зазначав, що виявлення такої великої кількості рельєфних фрагментів під час архітектурно-археологічних досліджень саме в Борисоглібському соборі «навряд чи буде переконливим для будь-кого вважати, що такий великий тягар узялися сюди переносити на таку велику відстань, від якої розташовувалися ці храми (Благовіщенський собор та Успенський собор Єлецького монастиря - ОТ.), лише для того, щоб потім кинути їх як баласт біля порогу храму або закласти в мурування, маючи на місці купу цегли із зруйнованих частин храму» Архів М. Холостенка. Борисоглібський собор в м. Чернігові. Дослідження 1947 р. Арк. 23..

Дослідник виявив нижні частини півколон на південному, західному і північному фасадах Борисоглібського собору, які були збиті, як він вважав, домініканцями. Коли їх знищували, рівень землі навколо храму уже значно піднявся. Тому залишки півколон він виявив, заклавши розкопи, на глибині приблизно півметра від поверхні землі. На цій глибині діаметр півколон становив 83-85 см Там само. Арк. 2, 24.. М. Холостенко вважав, що, визначаючи діаметр півколон у верхній частині, де вони, імовірно, завершувалися капітелями, треба враховувати їх ентазис, оскільки діаметр колони зменшується знизу догори. До речі, ентазис мала й баня Борисоглібського собору. Тому, зазначав дослідник, можна вважати, що розмір півколон Борисоглібського собору у верхній частині становив 79-80 см. М. Холостенко робить висновок, що віднайдені капітелі більше відповідають Борисоглібському собору, до того ж вони виявлені на місці Там само. Арк. 25.. Зазначимо, що розміри капітелі з парними звірами, яка найкраще збереглася, становлять 73х55х44 см, інші капітелі мають значні втрати та ушкодження.

Необхідно враховувати й той факт, що під час відбудови Борисоглібського собору домініканцями, зведення нових склепінь та інших ремонтних мурувань, за версією М. Холостенка, було використано чимало плінфи з розібраних стародавніх споруд; частина плінфи була від розібраної в цей час Благовіщенської церкви Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 210.. Тобто не можна повністю відкидати думку про те, що деякі різьблені деталі разом із плінфою могли потрапити із Благовіщенської церкви та використані як забутовка в переробках Борисоглібського собору. Під час досліджень Благовіщенської церкви в 1946-1947 рр. були виявлені білокам'яні різьблені фрагменти із зображенням птаха та орнаменту (за версією Б. Рибакова, який досліджував храм, залишки ківорія в абсиді) Пам'ятки монументальної архітектури Північного Лівобережжя ХІ-ХІІІ ст. Каталог / Концепція та текст ст. Черненко О., упор., ред. Ярошенко О. Чернігів: SCRIPTORIUM, 2019. С. 9..

Дослідник архітектури С. Юрченко, аналізуючи перебудови Борисоглібського собору в часи польського володарювання за графічним зображенням фасаду Борисоглібського собору пер. пол. ХІХ ст., звернув увагу на ще один цікавий елемент просторового розв'язання - псевдотрансепт, утворений завдяки аттикам, зведеним на поперечній осі головної бані Юрченко С. Перебудова Борисоглібського собору в Чернігові Лазарем Барановичем... С. 106. (Іл. 2). На цьому зображенні собору аттик увінчаний пишним бароковим фронтоном. З огляду на те, що подібний за абрисами аттик проглядається на західному фасаді, а також беручи до уваги той факт, що його затуляє восьмигранний тамбур, можна припустити, вважає дослідник, що всі три аттики, розташовані на північному, південному і західному фасадах, вочевидь, могли бути зведеними домініканцями. І про що, припускає С. Юрченко, свідчить їх спорідненість із архітектурою пізнього ренесансу Там само. С. 107..

Отже, за версією Миколи Холостенка, наприкінці 20-30-х рр. XVII ст. домініканці провели досить серйозні консерваційно-реставраційні роботи стосовно укріплення важливих конструктивних елементів Борисоглібського собору, а саме зведення нових кам'яних склепінь, що сприяло, вочевидь, надійному збереженню храму в подальші роки. Під час перебудови собору суттєвих змін зазнала ще одна конструктивна східна частина: була споруджена нова велика абсида. Чим була викликана така необхідність? М. Остапенко, ґрунтуючись на дослідженнях М. Холостенка, стверджував, що «на момент збудування гранчастої абсиди (1620-1630 рр.) древніх абсид уже не було, бо тут знайдені рештки двох поховань, що лежали частково під стінами центральної абсиди. На стіні абсиди є дві симетрично вирубані ніші від цих поховань. Поховання були порушені при будівництві абсиди XVII ст. і перебудовах ХІХ ст.» Остапенко М. Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові. С. 69.. Можна припустити, що необхідність у будівництві нової східної частини викликана руйнуванням стародавніх абсид. Замість трьох абсид спорудили одну велику гранчасту, характерну для тогочасних католицьких храмів з облаштуванням у ній католицького престолу, що, як зазначалося вище, збільшило загальну площу храму.

Отже, були здійснені перебудови не лише конструктивних частин Борисоглібського собору, але відбулася зміна їх форм у стилі, властивій західноєвропейській архітектурі того часу, при цьому знищено зовнішні деталі та оздоблення фасадів, притаманні архітектурі часів Київської Русі. Собор набув вигляду близького до католицьких костелів.

Звертає на себе увагу, що під час відновлення кам'яних склепінь собору була використана плінфа із храмів, споруд Чернігова домонгольського часу. Мабуть, у цей час домініканці не встигли організувати цегельні, які могли б виробляти нову цеглу. У той же час відомо, що король Сигизмунд ІІІ дозволив збудувати 10 міських цегелень для кам'яного будівництва Чернігів магдебурзький: зб. законодавчих та публічно-правових актів XVII - пер. пол. XVIII ст. / Упор., вст. ст. і покажчики Доманова Г., Коваленко О., Мицик Ю. Чернігів: Десна Поліграф, 2023. С. 40.. Відомо, що у другій половині XVII ст. у с. Козел, яке належало домініканцям, була цегельня. Чернігівський архієпископ Антоній Стаховський зазначав, що архієпископ Чернігівський Лазар Баранович «многократное прилежное прошение бывшего тогды игумена Троицкого Лаврентия Крщоновича позволил был владети оным Козлом для вспоможения строящейся тогда Троицкой церкви коштом Барановичовским для привозу кирпича и для воски дров на обжог к печам кирпичным» Мицик Ю. З нових джерел до історії церковного землеволодіння на Чернігівщині ХVІІ-ХVІІІ ст. Сіверянський літопис. 1997. № 1-2. С. 113.. Домініканці могли врешті-решт налагодити там виробництво цегли, оскільки існують свідчення, наведені вище, про використання, вірогідно, у їхніх перебудовах і цегли XVII ст.

Стосовно розбудови території монастиря, то на сьогодні відсутня достовірна інформація про облаштування домініканцями чернечої обителі, хоча деякі дослідники помилково приписували будівництво кам'яних келій, або ж будинку настоятеля католиками Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание. Киев, 1851. С. 265; Говденко М. Чернігівський колегіум. Архітектурна спадщина України. Київ: НДІТІАМ; Головкиївархітектура, 2002. Вип. 5. С. 160.. Єпископ Лазар Баранович у 1661 р. стверджував, що в Чернігові «не мав де і голову прихилити». Він клопотався про покупку дворового місця для єпископа в Чернігові (за тисячу золотих) і ремонт Борисоглібського собору, про книги, ризи, сосуди, панікадила та ікони, серед них - і ікони святих страстотерпців Бориса і Гліба Макарий (Булгаков), митрополит. История Русской Церкви. Москва, 1996. Кн. 7. Т. 12. С. 563-564.. Лазар Баранович, вочевидь, планував обрати Борисоглібський монастир єпископською резиденцією, але свідчив, що він на той час був не облаштованим.

П. Кулаковський висловив припущення, що Борисоглібський собор, перероблений у костел, міг бути місцем, де відбувалися депутатські сеймики чернігівської шляхти Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618-1648). С. 147.. Вони мали проходити в Чернігові щороку в перший понеділок після народження Діви Марії Там само. С. 149.. З огляду на це, І. Ігнатенко зазначав, що Борисоглібський собор, який став костелом, дістав ім'я Діви Марії Ігнатенко І. Споруди Чернігівського Борисоглібського монастиря... С. 179..

Вочевидь, під час перебування Борисоглібського собору у віданні католицьких ченців, храм почали використовувати як місце поховання світської шляхти, можливо, ктиторів, а також духовенства. Практика таких поховань була широко розповсюджена в пер. пол. XVII ст. як у православних, так і у католиків, поховання в останніх зафіксовані і у вівтарній частині храму Кулаковський П. Острозькі храми як місця поховання князів і шляхти у пер. пол. XVII ст. Наукові записки. Серія «Історичне релігієзнавство». Острог: Вид-во НаУОА, 2011. Вип. 5. С. 122-133..

Під час архітектурно-археологічного дослідження Борисоглібського собору у 1948 р. був виявлений досить великий склеп у межах стародавньої центральної абсиди, ближче до південної стіни, його побудовою знищено престол ХІІ ст. (Іл. 3). Склеп складений з уживаної раніше цегли як стародавньої, так і XVII ст. на глиняному розчині. Усередині склепу знайдено троє дорослих і двоє дитячих поховань поганої збереженості: кості скелетів розклалися, дошки гробів та інвентар також майже повністю згнили. Найкраще збереглося поховання дівчинки 3-4 років, яке стояло в гробу дорослого поховання біля північної сторони склепу: частини шовкової коричневої сукні й шкіряні туфельки на підборах з нього разом із залишками взуття дорослого, залишками шитва каптана з ґудзиками, зразками дерева гроба передали до Чернігівського державного історичного музею⁸ Архів М. Холостенка. Борисоглібський собор в м. Чернігові. Дослідження Борисоглібського собору 1948 р. Національний заповідник «Софія Київська». Документальний фонд. ВХ17876/1 КН-5261/32. Арк. 55-57.. У склепі були поховані світські особи, можливо, сім'я шляхтичів-ктиторів, жертводавців Борисоглібського собору, які удостоїлися честі бути похованими у вівтарній - престижній, сакральній частині храму (Іл. 4).

Дослідження Борисоглібського собору засвідчило наявність поховань, датованих XVII-XVIII ст., по всій площині собору (Іл. 3). Поховання були поганої збереженості, інші не відкривалися та не досліджувалися. У нартексі виявлено гробницю-зруб, довжиною 2,25 м, висотою 75 см, яка була виготовлена із тесаних дерев'яних дощок шириною 20 см. Окрім черепа, інших кісток скелета поряд не було. На поверхні бруса, яким була перекрита гробниця, знайдена монета «солід», яка в цей час була в обігу в Речі Посполитій та в Україні Холостенко М. Щоденник. Борисоглібський собор. Жовтень 1956 р. Національний заповідник «Софія Київська». Документальний фонд. Інв. № КН-5261/33. Арк. 37. Архів М. Холостенка. Щоденник розкопок Борисоглібського собору в м. Чернігові. 1848-1950 рр. Національний заповідник «Софія Київська». Документальний фонд. Інв. № КН-5261/32. Арк. 4..

М. Холостенко повідомляв цікавий факт, що навколо Борисоглібського собору в культурному шарі, який відповідав 1620-1630 рр. -- часу перебудови його у костел, були виявлені залишки посуду поч. XVII ст., польські друкарські шрифти та орел (від друкарського набору), фрагменти скляного посуду, кахлів. Можливо, польські шрифти належали друкарні Лазаря Барановича, переведеної 1679 р. до Чернігова? Відомо, що в середині 1б70-х рр. був придбаний польський шифр для цієї друкарні Письма Преосвященного Лазаря Барановича с примечаниями. Изд. 2. Чернигов, 1865. С. 203-204..

Отже, у 1618-1648 рр., під час перебування Чернігово-Сіверщини у складі Речі Посполитої, стародавній Борисоглібський собор, який, вочевидь, постраждав через тривалі війни між Річчю Посполитою та Московською державою, був відбудований. Борисоглібський собор із монастирем забезпечили земельними угіддями, польський король Сигизмунд III дозволив збудувати міські цегельні для кам'яного будівництва, що дало можливість ченцям Домініканського ордену приступити до капітальної реставрації собору.

Насамперед, були зведені нові кам'яні склепіння храму, які існують до сих пір, та одна велика абсида, замість зруйнованих трьох первісних, що могло забезпечити Борисоглібському собору більш надійну збереженість. Для відбудови Борисоглібського собору, імовірно, були використані будівельні матеріали з інших кам'яних храмів часів Київської Русі, зокрема Благовіщенського собору ХІІ ст., що могло прискорити руйнацію останнього.

Окрім зміцнення та перебудови важливих конструктивних елементів Борисоглібського собору, відбулися зміни і в декоративних елементах та конструктивних деталях в оздобленні фасадів храму у формах, характерних для барокових католицьких костелів. Собор міг бути місцем, де проводилися депутатські сеймики, став усипальнею для меценатів - шляхти та духовних осіб.

Іл. 1 Борисоглібський собор у Чернігові. ХІІ ст. Реставрація М.В. Холостенка, 40-50-ті роки ХХ ст.

Іл. 2 План і фасад Борисоглібського собору. Кресленики першої половини ХІХ ст.

Іл. 3 Схема розміщення поховань у Борисоглібському соборі за дослідженнями М.В. Холостенка

Іл. 4 Напис на склепіннях хор Борисоглібського собору XVII ст.

References

1. Bondar, O. (2018). Chernihiv ta yoho fortetsia u XVI st. [Chernihiv and its footrest in the 16^th c.]. Chernihivski starozhytnosti - Chernihiv antiquities, 5, P. 152-160. Chernihiv, Ukraine.

2. Domanova, H., Kovalenko, O., Mytsyk, Yu. (2023). Chernihiv mahdeburzkyi: zbirnyk zakonodavchykh ta publichno-pravovykh aktiv XVII - per. pol. XVIII st. [Chernihiv of Magdeburg: a collection of legislative and public legal acts of the XVII - the first half of the XVIII c.]. Chernihiv, Ukraine.

3. Hovdenko, M. (2002). Chernihivskyi kolehium [Chernihiv collegium]. Arkhitekturna spadshchyna Ukrainy - Architectural heritage of Ukraine, 5, P. 153-169. Kyiv, Ukraine.

4. Hruneveh, M. (2013) Dukhovnyk Maryni Mnyshek. Zapysky o torhovoi poezdke v Moskvu v 15841585 hh. [Marina Mnishek's confessor. Notes on a trade trip to Moscow in 1584-1585]. Moscow, Russia.

5. Ihnatenko, I. (2015). Sporudy Chernihivskoho Borysohlibskoho monastyria ta yikh oboronne pryznachennia [Buildings of the Chernihiv Borysoglib cathedral and their defensive purpose]. Chernihivski starozhytnosti - Chernihiv antiquities, 2, P. 175-196. Chernihiv, Ukraine.

6. Kondratiev, I. (2015). Monastyrske zemlevolodinnia XVII-XVIII st. na terytorii Liubetskoi okolytsi [Monastic land tenure on the territory of the Lubec region in the 17^th-18^th c.]. Chernihivski starozhytnosti - Chernihiv antiquities, 2, P. 147-150. Chernihiv, Ukraine.

7. Kulakovskyi, P. (2006). Chernihovo-Sivershchyna u skladi Rechi Pospolytoi (1618-1648) [ChernihivSivershchyna as part of the Commonwealth (1618-1648)]. Kyiv, Ukraine.

8. Kulakovskyi, P. (2011). Ostrozki khramy yak mistsia pokhovannia kniaziv i shliakhty u per. pol. XVII st. [Ostroh churches as burial places for princes and gentry in the first half of the 17^th c.]. Naukovi zapysky. Seriia «Istorychne relihiieznavstvo» - Scientific notes. Series «Historical religious studies», 5, P. 122-133. Ostroh, Ukraine.

9. Mytsyk, Yu. (1997). Z novykh dzherel do istorii tserkovnoho zemlevolodinnia na Chernihivshchyni XVII-XVIII st. [From new sources to the history of church land tenure in the Chernihiv region in the 17^th18^th c.]. Siverianskyi litopys - Siverian chronicle, 1-2, P. 100-116. Chernihiv, Ukraine.

10. Chernenko, O., Yaroshenko, O. (Ed.). (2019). Pamiatky monumentalnoi arkhitektury Pivnichnoho Livoberezhzhia XI-XIII st. [Sights of monumental architecture of the Northern Left Bank of the 11^th-13^th c.]. Chernihiv, Ukraine.

11. Yurchenko, S. (2015). Perebudova Borysohlibskoho soboru v Chernihovi Lazarem Baranovychem ta yii vplyv na arkhitekturu khramiv Hetmanshchyny [Reconstruction of Borysoglib cathedral in Chernihiv by Lazar Baranovych and its influence on the architecture of Hetmanate churches]. Chernihivski starozhytnosti - Chernihiv antiquities, 2 (5), Р. 105-113. Chernihiv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru