Архіви у викликах надзвичайних ситуацій: важливий досвід реагування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра архівознавства та спеціальних галузей історичної науки

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Архіви у викликах надзвичайних ситуацій: важливий досвід реагування

Марина Палієнко

докторка історичних наук, професорка

Анотація

Мета статті полягає в аналізі досвіду реагування архівних установ на надзвичайні ситуації, викликані природними і техногенними катастрофами, загрозами і наслідками ведення бойових дій крізь призму історичної ретроспективи та сучасних викликів війни росії проти України. Методологічною основою дослідження є застосування принципів історизму, цілісності, структурності, системного, міждисциплінарного і соціокультурного підходів. Використання методів компаративного аналізу та синтезу обумовлено необхідністю порівняння підходів реагування на надзвичайні ситуації в різних регіонах і визначення спільних і відмінних рис у їх подоланні. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що аналізуються підходи і досвід реагування на надзвичайні ситуації щодо документальної спадщини в історичній ретроспективі та міжнародному контексті, визначаються особливості заходів і планів дій, розроблених Міжнародною радою архівів,

Національним архівом та адміністрацією документації США, Державною архівною службою України, пропонуються напрями поглиблення навчальних програм і тренінгів для українських архівістів з урахуванням зарубіжного, зокрема американського досвіду. Висновки. В періоди війн, природних і техногенних катастроф важливе значення має попередня підготовка до надзвичайних ситуацій в сфері культурної спадщини, розроблення планів першочергового реагування з урахуванням міжнародного досвіду, об'єднання зусиль управлінських структур загальнодержавного і місцевого рівнів, військових, культурних діячів, науковців. Роль архівів і архівістів у процесах консолідації українського суспільства під час війни є надзвичайно вагомою, оскільки вони забезпечують не лише збереження і захист документальної спадщини, але й активно впливають на формування і збереження колективної пам'яті та національної ідентичності.

Ключові слова: архіви; надзвичайні ситуації; воєнний стан; досвід реагування; збереження; культурна спадщина.

Maryna Paliienko Doctor of Historical Sciences, Professor, Head of the Department of Archival Studies and Special Branches of Historical Science, Taras Shevchenko National University of Kyiv

Archives in emergencies: valuable response experience

Abstract

The purpose of the article is to analyze the experience of response of archival institutions to emergency situations caused by natural and man-made disasters, threats and consequences of hostilities through the prism of historical retrospect and modern challenges of russia's war against Ukraine. The methodological basis of the research is the application of the principles of historicism, integrity, structure, systemic, interdisciplinary and socio-cultural approaches. The use of methods of comparative analysis and synthesis is due to the need to compare approaches to responding to emergency situations in different regions and to identify common and distinctive features in overcoming them. The scientific novelty of the research lies in the fact that the approaches and experience of responding to emergency situations regarding documentary heritage are analyzed in historical retrospective and in the international context. It also highlights the identification of the features of measures and action plans developed by the International Council on Archives, the National Archives and Records Administration, the State Archival Service of Ukraine. Additionally, it proposes directions for further enhancing educational programs and training for Ukrainian archivists, taking into account foreign, in particular American experience. Conclusions. In times of war, natural and manmade disasters, preliminary preparation for emergency situations in the field of cultural heritage, development of priority response plans taking into account international experience, unification of management structures at the national and local levels, the military, cultural figures, scientists, are of great importance. The role of archives and archivists in the processes of consolidation of Ukrainian society during the war is extremely significant, as they ensure not only the preservation and protection of documentary heritage, but also actively influence the formation and preservation of collective memory and national identity.

Key words: archives; emergency; martial law; emergency response; preservation; cultural heritage.

Вступ

Війна росії проти України становить загрозу не лише збереженню державності, життю мільйонів людей, але й щодня загострює питання збереження культурної спадщини та архівних зібрань як важливої її частини. Війна триває з 2014 р., але після повномасштабного вторгнення, що відбулося 24 лютого 2022 р., вона охопила всю територію нашої країни і спричинила масштабні руйнування внаслідок бомбардувань та обстрілів усіх регіонів. Воєнний стан, запроваджений в Україні згідно з указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р.Про введення воєнного стану в Україні : Указ Президента України від 24.02.2022 р. № 64. URL: https://www.president.gov.ua/documents/642022-41397 (дата звернення: 15.02.2024)., змінив алгоритм життя всієї країни і поставив перед кожною галуззю нові завдання.

Важливі відповіді на загрози війни і виклики воєнного стану в щоденній діяльності демонструє Державна архівна служба України, архівні установи всіх рівнів підпорядкування. Питання збереження архівного надбання як складової національної та світової культурної спадщини є надзвичайно важливим для Української держави, і не лише для сьогодення, а й для майбутнього країни та нації. Тому, безперечно, велику вагу становить взаємодія архівів із громадянським суспільством і дуже цінною є міжнародна підтримка українських архівів, масштабна допомога та багатогранна співпраця. Робота українських архівів навіть під час повномасштабного вторгнення є відкритою і видимою для суспільства, спрямованою передусім на збереження архівних зібрань, документів Національного архівного фонду України (НАФ) і також на забезпечення доступу користувачів до ретроспективної інформації, яка міститься в архівних документах. Аналізуючи сучасний стан справ в архівній галузі, можна констатувати, що, незважаючи на виклики воєнного часу, ситуація є керованою і координованою, і що Державна архівна служба України, керівники архівних установ різних рівнів роблять все можливе для забезпечення збереженості документів і здійснюють сьогодні масштабні проєкти з оцифрування архівних зібрань. З об'єктивною картиною функціонування архівної системи України можна ознайомитися в поточних звітах Голови Укрдержархіву А. Хромова Хромов А. Вдячний кожному архівісту, який працює в умовах війни // Архіви України. 2023. № 1. С. 7-12; Про роботу Укрдержархіву, архівних установ і спеціальних установ страхового фонду документації у 2022 році та пріоритети на 2023 рік / Державна архівна служба України. Київ, 2023. 79 с. URL: https://www.kmu.gov.Ua/storage/app/sites/1/17-civik-2018/zvit:2022/ Zvit_2022_archiv.pdf (дата звернення: 20.02.2024); Про роботу Укрдержархі- ву, архівних установ і спеціальних установ страхового фонду документації у 2023 році та пріоритети на 2024 рік / Державна архівна служба України. Київ, 2024. 75 с. URL: https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/ЗВІТ.pdf (дата звер-нення: 28.02.2024)., а також в інтерв'ю очільника галузі засобам масової інформації, які засвідчують підтримку постійного діалогу з суспільством Див., зокрема: Виклики війни : робота українських архівістів в умо-вах воєнного стану (інтерв'ю Голови Державної архівної служби Украї-ни А. Хромова, 21 берез. 2023 р., передача «Ми - Україна») / Міністер-ство юстиції України (Фейсбук-сторінка). URL: https://www.facebook.com/ watch/?v=1306326939971346 (дата звернення: 14.02.2024); Як працюють архіви під час війни : Голова Державної архівної служби України в етері «Суспільне. Спротив», 26 груд. 2023 р. / Суспільне. Чернігів. URL: https://www.youtube. com/watch?v=3oFQuilUOHY (дата звернення: 14.02.2024)..

З особливою гострою у часі війни для українських архівістів постає питання готовності до викликів надзвичайних ситуацій, які створює сама війна і всі явища, якими вона супроводжується. І в цьому аспекті важливими є інтегрування попередніх поколінь архівістів, а також колег, які працюють в інших сферах збереження культурної спадщини, вивчення та залучення міжнародних практик, зокрема ініціатив, пов'язаних із підготовкою до різного роду надзвичайних ситуацій та їх запобігання, розробленням планів дій щодо збереження колекцій в умовах війни, природних і техногенних катастроф.

Серед розробок українських архівістів про роботу в умовах надзвичайних ситуацій можна виокремити інструкцію «Планування дій на випадок надзвичайних ситуацій в архівах», підготовлену науковими співробітницями Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (УНДІАСД) О. Володіною та Н. Христовою в 2009 р. Планування дій на випадок надзвичайних ситуацій в архіві : інструк-ція / Держкомархів України, УНДІАСД; уклад.: О. П. Володіна, Н. М. Хрис-това. Київ, 2009. 27 с.

На загальнодержавному рівні постановою Кабінету Міністрів України в 2013 р. був затверджений «Порядок проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій», який містив додаток «Перелік матеріальних і культурних цінностей, що перебувають у державній власності та підлягають обов'язковій евакуації з районів можливих бойових дій» Порядок проведення евакуації у разі загрози виникнення або виник-нення надзвичайних ситуацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2013 р. № 841 (зі змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/841-2013-%D0%BF#n128 (дата звернення: 02.02.2024).. До цього переліку включено: документи НАФ, інші архівні документи, що зберігаються в архівних установах, і облікова документація до них (п. 7), документи страхового фонду документації України, страховий фонд документів НАФ і облікова документація до нього (п. 8), технологічне обладнання центральних державних архівних установ і баз зберігання страхового фонду документації України Перелік матеріальних і культурних цінностей, що перебувають у державній власності та підлягають обов'язковій евакуації з районів мож-ливих бойових дій. Додаток 1 до Порядку проведення евакуації) // Методи-ка планування заходів з евакуації... URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0938-17#Text (дата звернення: 02.02.2024)..

Відзначимо, що на вебпорталі Державної архівної служби з перших тижнів повномасштабного вторгнення була введена рубрика «Робота архівів в умовах воєнного стану» Робота архівів в умовах воєнного стану / Державна архівна служба України. URL: https://cutt.ly/gw8Z4b2y (дата звернення: 05.02.2024). для кращого ознайомлення архівістів із необхідною нормативною базою і документацією. Важлива робота з вивчення нормативно-правової бази і розроблення на основі наукового аналізу та узагальнення досвіду діяльності архівних установ методичних рекомендацій «Робота архівних установ в умовах дії особливих правових режимів» була проведена науковими співробітниками УНДІАСД В. Бойко та С. Кулешовим Робота архівних установ в умовах дії особливих правових режимів : методичні рекомендації / Держ. арх. служба України, Укр. наук.-дослід. ін-т архів. справи та документознавства; уклад.: В. Ф. Бойко, С. Г. Кулешов. Київ, 2023. 50 с. Голубкіна Г. Виклики воєнного часу : діяльність ЦДНТА України в пе-ріод російської військової агресії проти України // Вісник Харківського націо-нального університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Історія». 2022. Вип. 62. С. 113-127; Цецик Я. П., Дорощук С. Б., Дзецько О. В. Особливості управління архівними установами України в умовах воєнного стану // Актуальні питан-ня у сучасній науці. 2023. № 11(17). С. 452-461; Яременко Л. М. Діяльність наукових архівів в умовах воєнного стану : тези доповіді // Міжнародна нау-кова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інноваційні трансформації ресурсів і послуг» (Київ, 4-6 жовт. 2022 р.). URL: http://conference.nbuv.gov. ua/site/view/id/28 (дата звернення: 16.02.2024); Емельянова Т., Покляцька В. Комплектування архівних аудіовізуальних колекцій : впливи та наслідки вій-ни // Архіви України. 2023. № 4. С. 46-57 та ін.. Це керівництво містить цінні рекомендації щодо забезпечення безпеки працівників і користувачів документами архівних установ. Окрема увага приділена питанням збереженості документів НАФ, організації їх евакуації, створення цифрового фонду користування документами НАФ тощо. Українські архівісти інформують про свою роботу в умовах війни в аналітичних статтях, оглядах, інформаційних повідомленнях 9, виступах на наукових конференціях та в засобах масової інформації Робота архівів під час війни : як зберегти історико-культурну спадщи-ну / World Wide News : Перехрестя. 2023, 11 трав. [Програма за участі Голови Державної архівної служби України А. Хромова, директора Українського на-уково-дослідного інституту архівної справи та документознавства В. Скаль- ського, директора Центрального державного історичного архіву України, м. Київ Я. Файзуліна, директорки Державного архіву Київської області С. Ка- менєвої, директорки Державного архіву Херсонської області І. Лопушинської, директора Державного архіву Тернопільської області Ф. Полянського, офі-ційного представника FamilySearch International в Україні О. Січкаренка, сту-дента 3-го курсу ОП «Архівістика та управління документацією» історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка П. Гордона]. URL: https://www.youtube.com/watch?v=UzeezUSY4BY (дата звернення: 15.02.2024); Як Миколаївський обласний архів працює під час вій-ни / Суспільне Миколаїв. 2023, 9 лют. URL: https://www.youtube.com/watch?v= UwtoLHwGu7E; Брифінг щодо організації роботи архіву Київської облас-ті / Київська ОДА. 2024, 3 лют. URL: https://www.youtube.com/watch?v= omppgdG820g (дата звернення: 16.02.2024)..

Виклики війн, природних і техногенних катастроф для культурної спадщини

З історичного досвіду відомо, що Друга світова війна принесла катастрофічні втрати, пограбування і переміщення архівних зібрань різних країн світу, передусім на європейському континенті. Під час війни особливо масштабних втрат і переміщень зазнали українські архівні, музейні та бібліотечні зібрання як на самих українських теренах, так і поза їхніми межами Ґрімстед П. К., Боряк Г. Доля українських культурних цінностей під час Другої світової війни : винищення архівів, бібліотек, музеїв. Львів, 1992. 119 с.; Grimsted P. K. Trophies of War and Empire. The Archival Heritage of Ukraine, World War II, and the International Politics of Restitution. Cambridge, MA, 2001. 798 p.; Палієнко М. Архівні центри української еміграції (ство-рення, функціонування, доля документальних колекцій). Київ, 2008. 688 с.; Дацків І., Пархоменко В. Доля архівів УРСР у роки Другої світової війни // Український історичний журнал. 2019. № 5. С. 59-68 та ін..

Військові конфлікти на межі ХХ-ХХІ ст. із новою силою загострили виклики та актуалізували перед міжнародною спільнотою питання захисту культурної спадщини. Так, 25 серпня 1992 р. Національна та університетська бібліотека Боснії - яскрава будівля в мавританському стилі, побудована в 1890-х роках на березі річки Сараєво, була обстріляна і спалена. До пожежі в бібліотеці зберігалося 1,5 млн томів рукописних і друкованих книг, серед яких понад 155 тис. рідкісних книг і рукописів, цінні архівні зібрання, періодичні видання, колекції Сараєвського університету. Внаслідок обстрілів і бомбардування запальними гранатами з сербських позицій бібліотека горіла впродовж трьох днів. Бібліотекарі та громадські волонтери під обстрілами намагалися врятувати рідкісні книги з палаючої будівлі, але вдалося винести лише незначну кількість примірників, все інше було втрачено Riedlmayer A. Erasing the Past : The Destruction of Libraries and Archives in Bosnia-Herzegovina // Middle East Studies Association Bulletin. 1995. Vol. 29. № 1. P. 7..

Більшість бібліотекарів і фахівців у галузі культурної спадщини знайомі з пограбуванням, підпалом і знищенням зібрання Бібліотеки та архіву Іраку в Багдаді під час військових дій в квітні 2003 р. Edwards Ju. B., Edwards S. P. Culture and the New Iraq: The Iraq National Library and Archive, «Imagined Community», and the Future of the Iraqi Nation // Libraries & the Cultural Record. 2008. Vol. 43. № 3. P. 328. Відомі також рішучі заходи її колишнього генерального директора Саада Ес- кандера (Saad Eskander), спрямовані на відновлення Бібліотеки та архіву як символу культури «нового Іраку» The looting and repatriation of Iraq's archives: A conversation with Saad Eskander and Sara Farhan / University of Toronto. 2023, June 2. URL: https:// iranianstudies.utoronto.ca/video/the-looting-and-repatriation-of-iraqs-archives-a- conversation-with-saad-eskander-and-sara-farhan/ (дата звернення: 12.02.2024).. За підрахунками С. Ескандера, зібрання втратило близько 60% своїх архівних документів, 25% книжкового і газетного фонду та рідкісних книг, а також більшість історичних фотографій і карт. Актуальний аналіз викликів і загроз війн на Близькому Сході для збереження архівів та інших культурних пам'яток містить дослідження Лейли Х. Мустафи (Laila H. Mustafa) «Cultural Heritage and the Preservation: Lessons from World War II and the Contemporary Conflict in the Middle East» («Культурна спадщина і збереження: Уроки Другої світової війни та сучасних конфліктів на Близькому Сході») Mustafa L. H. Cultural Heritage and the Preservation: Lessons from World War II and the Contemporary Conflict in the Middle East // The American Archi-vist. 2016. Vol. 79. № 2. P. 320-338., в якому авторка порушує проблеми управління надзвичайними ситуаціями, ґрунтуючись на порівняльному вивченні досвіду Другої світової війни та сучасних воєнних конфліктів.

Варто пам'ятати, що питання збереженості архівів, особливо під час війни - це не лише питання збереження культурної спадщини, але й питання інформаційної безпеки. Архіви, в першу чергу політичні, урядові, військові завжди перебувають під прицілом загарбників, які намагаються їх вилучити, захопити, використати у власних ідеологічних, військових, економічних, пропагандистських цілях. Архіви були й залишаються для ворогуючої сторони, за влучним висловом відомого американського архівіста Ернста Познера (Ernst Posner), своєрідним «arcanum arcano- rum» Posner E. Public Records under Military Occupation // American Histori-cal Review. 1944. Vol. 49. № 2. P. 217. - цінним джерелом, що містить інформацію про політику, економічні ресурси та адміністративні методи, відповідно заволодіння ними завжди було нагальним бажанням загарбників.

У вирі російсько-української війни, що триває з 2014 р., внаслідок анексії Кримського півострова та тимчасової окупації росією більшої частини Донецької і Луганської областей, Україна втратила доступ до документів НАФ, розташованих на цих територіях Буценко Н. Доля архівних установ Донецької області в 2014-2015 ро-ках : виклики часу // Архіви України. 2016. № 5-6. С. 197-215.. У перші дні пов- номасштабної війни росії в Україні було втрачено близько 13 тис. од. зб. з архівного зібрання управління СБУ в Чернігівській області внаслідок обстрілу російськими військами 25 лютого 2022 р. і спричиненої внаслідок цього пожежі в адміністративній споруді, де зберігалися документи Архіви горять : у Чернігові знищено архів СБУ разом із справами репресованих // Україна молода. 2022, 26 берез. URL: https://umoloda.kyiv.ua/ number/0/196/165263 (дата звернення: 12.02.2024).. Під час відступу з Херсона під тиском Збройних сил України (ЗСУ) російські окупанти пограбували Державний архів Херсонської області та вивезли значну частину його зібрання.

Втрати архівів внаслідок природних і техногенних катастроф є не менш значними. Однією з найбільших катастроф, спричинених водою, стало пошкодження архівних документів через повінь у Флоренції 1966 р. Тоді зазнали значних пошкоджень понад 2 млн цінних рукописів, а також інші пам'ятки культури Flood in Florence, 1966 : A Fifty-Year Retrospective Proceedings of Symposium, Nov. 3 and 4, 2016 / University of Michigan. Edited by Pail Conway and Martha O'Hara Conway. URL: https://www.fulcrum.org/concern/ monographs/08612q99n (дата звернення: 12.02.2024)..

В Україні внаслідок пожежі, що сталася 10 квітня 2003 р. у будівлі колишнього Францисканського костелу ХУІ-ХУІІІ ст. у м. Кам'янець-По- дільський, де було розташоване архівосховище Кам'янець-Подільського міського архіву, вогнем і водою було пошкоджено понад 100 тис. од. зб. історичних документів. Оцінюючи тогочасну ситуацію, керівництво архівною галуззю констатувало, що сталася «гуманітарна катастрофа як мінімум європейського масштабу» Історія не горить, але історичні документи виняткової ваги втрачені назавжди : Прес-реліз / Держкомархів України. 2003. URL: https://old.archives. gov.ua/News/pr-2003-04-10.php?page=26 (дата звернення: 12.02.2024)..

Серед найбільших техногенних катастроф, що спричинили знищення цінних історичних зібрань, можна назвати обвал будівлі Історичного архіву в Кельні (Німеччина), що стався 3 березня 2009 р. внаслідок будівництва лінії метро, яка проходила під архівною спорудою. Тоді під землею опинилося шестиповерхове приміщення архіву разом з усіма цінними фондами, що включали пергаментні грамоти і рукописи доби Середньовіччя, документи інших історичних періодів History in Ruins : Archive Collapse Disaster for Historians // Spiegel. Mar. 4, 2009. URL: https://www.spiegel.de/international/germany/history-in-ruins-archive- collapse-disaster-for-historians-a-611311.html (дата звернення: 14.02.2024)..

Отже, катастрофи, спричинені природними і людськими факторами, становлять надзвичайні ризики для збереження культурної спадщини і архівів як її важливої складової. Водночас особливо небезпечними є виклики, спричинені військовими конфліктами, які вимагають дій не лише щодо фізичного збереження документів, але й оцінки політичної та військової ситуації, забезпечення інформаційної безпеки. Під час пов- номасштабної війни росії в Україні для нас є особливо актуальним вивчення міжнародного досвіду реагування на воєнний стан і надзвичайні ситуації, пов'язані з військовими діями, природними і техногенними катастрофами в історичній ретроспективі.

Готовність до збереження документальної спадщини в умовах війни: досвід США

Цінними є підходи, запропоновані американськими архівістами у питаннях збереження документальних зібрань і пам'яток як частини національної та світової культурної спадщини. При цьому варто звернутися до аналізу досвіду в об'єднанні зусиль урядових, культурних і наукових інституцій в сфері збереження культурної спадщини. Зауважимо, що з початком Другої світової війни підготовка до збереження культурних цінностей і розроблення відповідної стратегії дій відбувалися на загальнонаціональному рівні. Відзначимо, що в цих процесах помітну роль відіграли окремі діячі, які очолювали провідні інституції і формували бачення ситуації. Однією зі знакових постатей серед культурних діячів США періоду Другої світової війни був Арчибальд МакЛіш (Archibald MacLeish) - 9-й бібліотекар Бібліотеки Конгресу в 1939-1944 рр., поет, драматург, інтелектуал, який закінчив Єльський університет і Гарвардську школу права. З перших тижнів війни він попереджав Президента Франкліна Д. Рузвельта (Franklin Delano Roosevelt) про необхідність підготовки безпечного сховища для найцінніших книг і документів, що зберігалися в Бібліотеці Конгресу. За пропозицією Ф. Д. Рузвельта він зв'язався з Військовим департаментом та звернувся за порадою до Посольства Великої Британії з проханням надати конфіденційний звіт про заходи щодо захисту культурних цінностей. Збираючи та оцінюючи інформацію про необхідну кількість та обсяг сховищ, він ставив перед керівниками структурних підрозділів Бібліотеки завдання підготувати два списки: у першому вказати найцінніші, незамінні документи та артефакти з зазначенням обсягу зібрань і місця, необхідного для їх зберігання; другий мав включати предмети, які є рідкісними, мають літературне та історичне значення та яким треба надати перевагу в охороні. А. МакЛіш і 1-й архівіст Сполучених Штатів Роберт Д. В. Коннор (Robert Digges Wimberly Connor) контактували з державними структурами, які відповідали за будівництво, з метою підготовки та облаштування віддалених сховищ для зберігання найцінніших видань, документів та артефактів 22.

Водночас активно контактував із культурними інституціями і професійними організаціями у питаннях об'єднання зусиль щодо збереження документальної та культурної спадщини, координації діяльності різних агентств й інституцій під час надзвичайного стану війни відомий історик, один із засновників Національного архіву, голова Американської ради наукових товариств (The American Council of Learned Societies, ACLS) Валдо Ґ Ліланд (Waldo Gifford Leland). Таким чином провідні наукові й культурні діячі намагалися побудувати зв'язки між бізнесом, урядом, науковими інституціями і меценатами, щоб об'єднати зусилля приватного й державного секторів на інституційному та особистісному рівнях.

У контексті визначення ролі та завдань архівістів у період війни хрестоматійною є праця В. Г. Ліланда «The Archivist in Times of Emergency» («Архівіст у часи надзвичайного стану») 23. Як історик за професією і покликанням, В. Г. Ліланд добре розумів всю значущість архівів і впродовж життя представляв інтереси архівів перед американським суспільством і політикумом. Виступивши 12 листопада 1940 р. із програмною промовою на четвертій щорічній зустрічі Товариства американських архівістів (The Society of American Archivists) у Монтґомері, штат Алабама, він наголосив на значущості професії в часи надзвичайних викликів для держави і суспільства. Згодом це звернення було опубліковане в першому номері журналу «The American Archivist» за 1941 р. Передбачаючи масштаби війни, В. Г. Ліланд далекоглядно попереджав, що ситуація погіршиться і «пошириться на найбільшу з усіх надзвичайних ситуацій - тотальну війну». При цьому він наголошував, що американські архівісти повинні зараз, поки ще є час, «вжити необхідних запобіжних заходів і підготувати необхідні плани» Aikin Ja. Preparing for a National Emergency : The Committee on Conservation of Cultural Resources, 1939-1944 // The Library Quarterly: Information, Community, Policy. 2007. Vol. 77. № 3. P. 260. Leland W. G. The Archivist in Times of Emergency // The American Archivist. 1941. Vol. 4. № 1. P. 1-12. Ibid. P. 3.. Дуже важливим було усвідомлення необхідності перебувати в стані готовності до відповіді на надзвичайні виклики і розробляти плани дій. Першим серед завдань і обов'язків архівістів В. Г Ліланд виокремлював зобов'язання вжити необхідних заходів для забезпечення фізичної збереженості документів. Оцінюючи ситуацію, він небезпідставно констатував, що міжнародні конвенції з охорони історичних і мистецьких скарбів є неефективними в умовах тотальної війни, що зрештою ми можемо спостерігати і в наш час. Американський архівіст порушував питання розроблення першочергових планів реагування на надзвичайні ситуації, необхідність облаштування додаткових сховищ для документів і прискорення процесу їх мікрофільмування.

Особливо цікавими видаються нам висловлені В. Г. Ліландом думки про роль архівістів як дослідників та інтерпретаторів документів. Наголошуючи на важливості здійснення інформаційної діяльності, В. Г. Лі- ланд вважав, що архівісти можуть на основі вивчення документів готувати інформаційні огляди стратегічних планів, воєнних подій попередніх епох, тобто виконувати «обов'язки, аналогічні обов'язкам історичного відділу генерального штабу, роблячи доступним для майбутнього планування досвід минулого» Leland W. G. The Archivist in Times of Emergency // The American Ar-chivist. 1941. Vol. 4. № 1. P. 8.. Також він у цій промові окреслював такий важливий сьогодні напрям діяльності архівістів як проактивне (ініціативне) документування. На думку В. Г. Ліланда, архівісти були покликані очолити рух зі збирання та збереження різноманітних матеріалів, на яких «повинна базуватися історія надзвичайної ситуації в усіх її проявах». Він також звертав увагу архівної спільноти на необхідність розроблення посібника з рекомендаціями та пропозиціями щодо збирання і збереження матеріалів, які ілюструють усі етапи надзвичайної ситуації. Це завдання є особливо актуальним і в наш час.

У лютому 1941 р. представники різних американських культурних інституцій зібралися в Національному архіві для обговорення невідкладних дій і нагальних потреб у захисті культурних цінностей Докл. про роботу Національного архіву США у роки Другої світової війни див.: Левченко Л. Л. Національний архів США у Другу світову війну та повоєнні роки // Чорноморський літопис. 2013. Вип. 7. С. 179-198. URL: http:// jnas.nbuv.gov.ua/article/UJRN-0000120375 (дата звернення: 05.02.2024).. У березні 1941 р. було засновано Комітет із консервації (збереження) культурних ресурсів (The Committee on Conservation of Cultural Resources, CCCR) із метою планування захисту федеральних культурних установ під час надзвичайних ситуацій в країні. Діяльність Комітету, який очолив В. Г. Лі- ланд, відбувалася у тісній співпраці з Національним архівом, у приміщенні якого він розташовувався. Комітет працював над виробленням алгоритму заходів, спрямованих на організацію захисту та евакуації цінних книг, документів, картин і артефактів ще задовго до вступу Сполучених Штатів у Другу світову війну. Після нападу Японії на Перл-Гарбор комітет рекомендував культурним установам по всій країні план дій для захисту пам'яток. Таким чином, досвід його діяльності можна розглядати як перший приклад застосування загальнодержавного планування на випадок надзвичайних ситуацій в США Aikin Ja. Preparing for a National Emergency .. P. 257-285..

Слід відзначити, що, розвиваючи тему готовності архівістів до викликів воєнного часу та формуючи їхні завдання перед суспільством, В. Г. Ліланд звертався до досвіду Першої світової війни. У своїй президентській промові під час п'ятої щорічної зустрічі Товариства американських архівістів у Гартфорді, штат Коннектикут 6 жовтня 1941 р. він підкреслював, що перед архівістами, як і перед істориками під час війни актуалізується завдання «служіння нації», і вони мають бути корисними у війні як уряду, так і суспільству Згодом ця доповідь була опублікована у вигляді статті: Leland W. G. Historians and Archivists in the First World War // The American Archivists. 1942. Vol. 5. № 1. P. 1-17.. Він був певний, що досвід роботи в умовах війни впливає на еволюцію професійного світогляду і потребує актуалізації місії та завдань архівістів.

У травні 1941 р. Національний архів здійснив пробну евакуацію документів, які зберігалися в його приміщеннях. За попередніми розрахунками було визначено, що знадобиться близько 60 днів і понад 2 тис. вантажівок, щоб вивезти понад 80 тис. контейнерів із матеріалами з будівлі Національного архіву. Передбачаючи, що евакуація може стати необхідною, у вересні 1941 р. Національний архів замовив пакувальні коробки на суму 35 тис. доларів США Eales A. B. Fort Archives. The National Archives Goes to War // Prologue. 2003. № 2 (35). URL: https://www.archives.gov/publications/prologue/2003/sum- mer/fort-archives-1.html (дата звернення: 02.02.2024).. Того ж року працівниками Національного архіву, які вивчали досвід європейських (зокрема британських) колег і добре усвідомлювали важливість підготовки до надзвичайних дій в умовах війни, було підготовлено інформаційний огляд про захист документів у період національної небезпеки.

У свою чергу Бібліотека Конгресу підготувала «Звіт про запобіжні заходи щодо своїх колекцій» («Report on the Precautionary Measures regarding Its Collections»), в якому було виділено три групи матеріалів Aikin Ja. Preparing for a National Emergency. P. 265.. Перша включала документи про витоки та розвиток американської демократії, а також унікальні матеріали, які мають велике значення для історії цивілізації загалом (Біблія Ґутенберга та інструменти Страдіварі). Друга група містила інші цінні й важливі документи та артефакти, тоді як третя група складалася з матеріалів, необхідних для підтримки належного бібліотечного обслуговування, а також важливих для супроводу діяльності Військового департаменту та підтримки воєнної економіки.

Ця остання група мала зберігатися в Бібліотеці Конгресу в найбільш безпечному місці Aikin Ja. Preparing for a National Emergency... P. 265.. Наприкінці 1941 - на початку 1942 рр. була організована евакуація найцінніших документів із Бібліотеки Конгресу до віддалених сховищ (зокрема, до Форт Нокс, університетів у Вірджинії та Огайо).

У 1942 р. було видано керівництво «Захист культурних ресурсів від небезпек війни: попередній посібник» («The Protection of Cultural Resources against the Hazards of War: A Preliminary Handbook»), яке включало підрозділи, присвячені визначенню ролі архівів, бібліотек і музеїв під час війни, аналізу загроз війни для культурних цінностей The Protection of Cultural Resources against the Hazards of War : A Preliminary Handbook. 1942. 46 p.. При цьому підкреслювалося, що вони відіграють надзвичайно важливе значення не лише в збереженні національних цінностей, але також у підтримці морального духу нації. Документальні та книжкові зібрання містять цінні джерела для підтримки інформаційної діяльності, військових операцій, функціонування різних секторів економіки. Тому наголошувалося, що всі ці інституції повинні продовжувати свою діяльність і повна евакуація їхніх зібрань є недоцільною та неможливою, за винятком ситуацій найбільшої небезпеки. Документальні зібрання не мають опинитися замкненими в закритих сховищах під час війни, а натомість повинні активно залучатися до наукового дослідження та використання The Role of Libraries, Museums, and Archival Agencies in Wartime // The Protection of Cultural Resources against the Hazards of War. P. 1.. Найбільш актуальною для практичного застосування була частина посібника, що містила поради відносно відбору матеріалів для евакуації та укладання планів захисту будівель і організації зберігання колекцій, методів евакуації.

Ключові потреби захисту культурних цінностей в умовах війни потребували об'єднання зусиль науковців, бібліотекарів, архівістів, музейних працівників. Причому вивчення досвіду Другої світової війни дає підстави стверджувати, що важливими були дії не лише стосовно захисту і збереження самих колекцій, але й намагання вплинути на вироблення й ухвалення урядових рішень. У цьому контексті знаковою стала діяльність колективу вчених, відомого під назвою «American Defense, Harvard Group» («Американська оборона, Гарвардська група»). До цієї групи, створеної в червні 1940 р., увійшли представники професорсько-викладацького складу Гарвардського університету, які об'єдналися заради попередження американського уряду і суспільства про небезпеку, що її становив нацистський режим, розроблення стратегії дій і спрямування допомоги союзникам у Європі та Азії. Діяльність групи знайшла підтримку в інших навчальних закладах, і з часом було створено подібні групи захисту в інших університетах країни. Вчені ініціювали заходи для інформування громадськості про небезпеку війни, проводили масштабну інформаційну діяльність, готували посібники та інформаційні зведення для міністерства оборони та інших урядових структур.

Восени 1942 р. Гарвардська група почала співпрацювати з Американською радою вчених товариств над розробленням планів захисту культурних цінностей на території Європи. Представники цих груп спільно з керівниками Метрополітен-музею та Національної галереї мистецтв звернулися до голови Верховного суду США Гарлана Ф. Стоуна (Harlan F Stone) з пропозицією створити федеральну комісію, яка б могла сприяти захисту культурних цінностей під час воєнних дій, а згодом - реституції пограбованих нацистами творів мистецтва і документальних пам'яток.

Результатом діяльності цих груп та активізації їхнього впливу на прийняття управлінських рішень стало створення у червні 1943 р. Американської комісії з охорони й порятунку мистецьких та історичних пам 'яток у районах військових дій (The American Commission for the Protection and Salvage of Artistic and Historic Monuments in War Areas), яка ввійшла в історію під назвою «комісія Робертса», за іменем очільни- ка - судді Верховного суду Оуена Дж. Робертса (Owen J. Roberts). Вона була покликана надавати допомогу армії США в захисті культурних цінностей на окупованих союзниками територіях і сприяти формулюванню принципів і процедур реституції. Члени комісії співпрацювали з американськими військовими, співробітниками музеїв, архівів, істориками мистецтва та міжнародними організаціями.

Таким чином, діяльність Гарвардської групи вчених у 1940-1945 рр. допомогла мобілізувати духовні та інтелектуальні ресурси університетської спільноти заради підтримки суспільства, уряду та війська і зробити потужний позитивний внесок у життя країни в період війни. Серед її важливих пам'яткоохоронних ініціатив можна виділити підготовку переліків і посібників зі збереження культурних цінностей в зонах бойових дій, які були надані спеціалістам Секції пам 'яток, образотворчого мистецтва та архівів (The Monuments, Fine Arts, and Archives, MFAA), що увійшла в історію як «The Monuments Men». Спеціалісти, призначені до MFAA, відповідали за захист творів мистецтва, соборів, архівів, пам'ятників та інших культурних об'єктів в Європі від пошкодження під час воєнних дій та пограбування. Вони також розшукували місця знаходження пограбованих нацистами предметів мистецтва та інших зібрань і допомагали організовувати їх повернення законним власникам Див.: Records of the American Commission for the Protection and Salvage of Artistic and Historic Monuments in War Areas (the Roberts Commission), 1943-1946. Washington, DC : National Archives and Records Administration, 2007 (National Archives microfilm publications. M1944). URL: https://www.archives. gov/files/research/microfilm/m1944.pdf (дата звернення: 28.02.2024)..

У цьому контексті особливо важливо наголосити на значенні об'єднаних зусиль науковців і фахівців у галузі збереження пам'яток мистецтва та архівів і їх впливі на ухвалення політичних рішень, а також на позитивному досвіді співпраці з військовими підрозділами в умовах ведення бойових дій. Розвиваючи підходи до збереження документів в умовах війни вже за підсумками аналізу перебігу подій Другої світової війни, президент Товариства американських архівістів Олівер Голмс (Oliver Holmes) у своєму виступі «The National Archives and the Protection of Records in War Areas» («Національний архів і захист документів у зонах бойових дій») на щорічній зустрічі архівістів в Індіанаполісі 6 листопада 1945 р. підкреслював важливість співпраці військових і архівістів для збереження документів сьогодення заради майбутнього 3⁵. Він, зокрема, згадував, що переконливий виступ відомого американського архівіста Е. Познера про значення архівів під час війни справив яскравий вплив на директора президентської бібліотеки Фреда В. Шіпмана (Fred W Shipman), який підготував доповідну записку на ім'я Президента Ф. Д. Рузвельта. Після ознайомлення з цією інформацією Ф. Д. Рузвельт доручив членам кабінету простежити за тим, щоби документам у зонах бойових дій надавався необхідний захист.

Надалі Е. Познер відіграв помітну роль у підготовці списків архівів Європи, на основі яких створювалися спеціальні карти з позначенням місць розташування цінних зібрань. Ці карти передавалися військовому командуванню напередодні проведення операцій зі звільнення тих чи інших територій і використовувалися під час ведення бойових дій. Також згадані карти й довідники використовувалися спеціальними підрозділами «The Monuments Men» із метою ідентифікації архівних будівель та їхніх зібрань.

Таким чином, події Другої світової війни значною мірою актуалізували не лише в професійному середовищі, але й серед вищих посадових осіб країни проблему підготовки архівів до функціонування та збереження культурної спадщини в умовах надзвичайних ситуацій і військових конфліктів. Вони сприяли виробленню певних підходів і моделей професійної поведінки, які можна розвивати та імплементувати в умовах інших надзвичайних ситуацій.

Міжнародні стандарти та планування дій щодо готовності архівів до надзвичайних ситуацій

Однією з важливих передумов готовності до надзвичайних ситуацій є розроблення та застосування національних і міжнародних стандартів. Стандарти надають загальноприйняті принципи і рекомендації щодо дій в критичних умовах, що допомагає забезпечити ефективну та узгоджену реакцію на кризу. Вони мають важливе значення для збереження культурної спадщини в разі виникнення надзвичайних ситуацій, таких як війни, природні й техногенні катастрофи, оскільки пропонують настанови щодо захисту та відновлення цінних історико-культурних пам'яток і архівів.

У сфері інформації і документації варто виділити міжнародний стандарт ISO 211110.2019(E) «Information and documentation. Emergency preparedness and response» («Інформація та документація. Готовність до надзвичайних ситуацій та реагування») ISO 211110:2019(E) Information and documentation. Emergency preparedness and response : International Standard / International Organization for Standardization. 2019. URL: https://www.iso.org/obp/ui/en/#iso:std:iso:21110:ed- 1:v1:en (дата звернення: 03.02.2024).. Стандарт визначає, що загальний підхід до управління надзвичайними ситуаціями спрямований на їх запобігання та керівництва тими, що виникають. Управління в надзвичайних ситуаціях передбачає застосування підходу до керування ризиками для запобігання, підготовки, реагування, а також відновлення під час і після потенційно дестабілізуючих або руйнівних подій.

Міжнародна рада архівів (International Council on Archives, ICA), визнаючи одним зі своїх ключових завдань сприяння збереженню світової архівної спадщини та усвідомлюючи загрози, викликані збройними конфліктами в різних частинах світу, акцентувала увагу на проблемах підготовки до надзвичайних ситуацій на засіданнях XII Генеральної асамблеї в Монреалі в 1992 р. В ухваленій за результатами обговорень резолюції ICA закликала до розроблення планів і підготовки публікацій з метою допомоги в запобіганні пошкодженню архівів внаслідок природних і техногенних катастроф. Інституційне оформлення ця діяльність знайшла в заснуванні Комітету із запобігання катастрофам, який провів своє перше засідання в 1993 р.

Згодом були розроблені рекомендації для запобігання катастрофам і здійснення контролю в архівах Guidelines on Disaster Prevention and on Control in Archives: ICA study n°11 / International Council on Archives, Committee on Disaster Prevention, 1997. URL: https://www.ica.org/resource/ica-study-n11-guidelines-on-disaster- prevention-and-control-in-archives/ (дата звернення: 05.02.2024)., метою яких було надання допомоги архівам і архівістам у реалізації політики та стратегії управління стихійними лихами. Рекомендації були призначені для поширення в усьому світі з метою спрямування та полегшення впровадження планування на випадок стихійних лих і стосувалися чотирьох основних аспектів: управління ризиками (risk managing), готовності (preparedness), реакції (reaction) та відновлення (recovery). У них окремо наголошувалося на тому, що кожна архівна адміністрація та установа повинна сформувати політику і стратегію на випадок стихійних лих, деталі якої мають знайти відображення в комплексному документі. У термінологічному відношенні вона містила визначення основних термінів: катастрофа (disaster) - незалежно від того, чи є вона природною чи спричиненою людиною, або їх комбінацією, визначалася як «подія, час якої є несподіваним і чиї наслідки є серйозно руйнівними»; надзвичайна ситуація (emergency) визначалася як несподівана подія, що вимагає негайного вжиття заходів ³⁸. Катастрофи традиційно поділялися на два основні типи: природні (спричинені природними явищами - землетрусом, ураганом, циклоном, тайфуном, виверженням вулкана, посухою) та техногенні (спричинені людиною - пожежа, витік води, вибух). До техногенних катастроф було віднесено терористичні дії, війни та збройні конфлікти.

Серед багатьох питань, порушених у цьому керівництві, особливо хотілося б виокремити проблему визначення пріоритетів. Безперечно, що в умовах надзвичайної ситуації будь-які архівні установи стикаються з проблемами фінансування заходів і браком ресурсів. З огляду на це надзвичайно важливим є визначення пріоритетів і згодом поступова їх реалізація по мірі віднайдення ресурсів і можливостей. Основна увага в рекомендаціях Міжнародної ради архівів і відповідних документах різних країн акцентується на питаннях готовності і, зокрема, на розробленні плану дій на випадок надзвичайних ситуацій. При цьому визначається структура і основні складові типового плану, наповнення якого може відрізнятися в залежності від регіональної специфіки та особливості самої ситуації ³⁹. Експертами рекомендується виділити особливо цінні (важливі) документи, вразливі колекції та зони ризику. Особливо звертається увага на те, що план дій має бути чітким, логічним і зручним для використання в умовах надзвичайних ситуацій.

Серед цінних розробок із підготовки архівних установ і колекцій до надзвичайних ситуацій слід згадати керівництво з укладання плану дій американської архівістки Елізабет Шепард (Elizabeth Shepard) ⁴⁰. У ньому послідовно висвітлюються основні етапи підготовки та організації відповіді на надзвичайну ситуацію: готовність і запобігання (preparedness and prevention), екстрене реагування (emergency response), порятунок і відновлення (salvage and recovery). Ретельно розроблений план дій на випадок стихійного лиха може суттєво допомогти архівному персоналу в порятунку життів, колекцій та відновленні після великих і малих катастроф. Надзвичайні ситуації, які загрожують архівним зібранням і персоналу, можуть статися в будь-який момент: від пожеж і масштабних катастроф - до звичайних витоків води в трубах або системах опалення, вентиляції чи кондиціонування повітря.

План дій на випадок стихійного лиха визначає кроки, необхідні для готовності до надзвичайних ситуацій. Безпека людей - завжди на першому місці, і знання того, що робити в надзвичайних ситуаціях, включаючи процедури евакуації при пожежі, кому телефонувати та як користуватися основним обладнанням пожежної безпеки, має важливе значення для порятунку життя людей. Плани на випадок лиха також можуть запобігти або мінімізувати шкоду архівним колекціям у разі надзвичайної ситуації. Оцінка ризику є центральною для такого планування та включає обстеження будівлі, сховищ, протипожежного та охоронного обладнання і розроблення процедур для виявлення й вирішення потенційних проблем збереження. Завчасне розроблення та знання алгоритму дій персоналу може зменшити ризик для життя і пошкодження колекцій в разі надзвичайної ситуації.

Важливість планування полягає передусім у тому, що такий екстрений план розбудовує стосунки між персоналом і зосереджує зусилля на пошуку потенційних проблем до того, як вони виникнуть. У невеликій архівній установі план на випадок стихійного лиха може бути підготовлений однією особою, тоді як у більшій організації він може укладатися комітетом, до якого входять представники різних структурних підрозділів. Важливо, що окремі американські центри надають приблизні (зразкові) плани, якими можна скористатися або які можна взяти за основу під час розроблення власного плану установи. Одним з яскравих прикладів такого комплексного підходу до планування є діяльність та ресурси Північно-східного центру збереження документів (The Northeast Document Conservation Center, NEDCC) The Northeast Document Conservation Center. URL: https://www.nedcc. org/free-resources/preservation-leaflets/overview. Цей центр надає докладний зразок, із попередньо включеною до нього важливою інформацією, щодо планування дій в надзвичайних ситуаціях, яку можна взяти за основу під час створення власного плану дій (https://www.dplan.org/). в Андовері, штат Массачусетс. Відзначимо, що цей центр, заснований в 1973 р., був першою незалежною лабораторією зі збереження документів із паперовою основою у Сполучених Штатах. Нині NEDCC забезпечує професійну консерваційну обробку книг, карт, фотографій, архітектурних планів, документів на папері, пергаменті, папірусі. Гаряча лінія для колекцій в небезпеці (Collections Emergency Hotline) працює 24/7. Співробітники NEDCC консультують за допомогою телефона установи та окремих осіб, які займаються катастрофами, пов'язаними з колекціями. Надана інформація містить поради щодо сушіння уражених водою документів і боротьби з пошкодженнями від вогню, шкідників і цвілі Disaster Assistance / The Northeast Document Conservation Center. URL: https://www.nedcc.org/free-resources/disaster-assistance/ (дата звернення: 05.02.2024)..

Кожен план на випадок стихійного лиха повинен містити детальний перелік початкових кроків. У надзвичайних ситуаціях, що загрожують життю, безпека людей посідає пріоритетне значення. Тому перші екстрені дії полягають в проведенні евакуації працівників і відвідувачів, а також у виклику служби екстреної допомоги. Тільки після оцінки ситуації і дозволу служб безпеки можна повернутися до будівлі. У надзвичайних ситуаціях, які не загрожують життю, першим кроком є виклик служб екстреної допомоги (пожежної служби, поліції, швидкої допомоги, а також зв'язок із відповідальними особами установи та представниками служби безпеки). Отже, загальний план евакуації повинен включати кроки для оповіщення персоналу екстреної допомоги, переміщення людей з будівлі або уражених зон. План також повинен містити політику сповіщення персоналу, волонтерів і відвідувачів про аварійне закриття та процедури.