Постмілітарні об’єкти Львівської області (військові частини, ракетні комплекси, летовища, бункери зв’язку, криївки) як об’єкт веб-картографування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут історії України НАН України

Постмілітарні об'єкти Львівської області (військові частини, ракетні комплекси, летовища, бункери зв'язку, криївки) як об'єкт веб-картографування

Степан Репехович,

аспірант

Ростислав Сосса,

доктор географічних наук, провідний науковий співробітник відділу історичної регіоналістики

м. Київ

Анотація

Ефективним засобом візуалізації просторової інформації про постмілітарні об'єкти є вебкартографування, яке уможливлює зручний доступ до великих обсягів різнопланової інформації. Метою статті є дослідження військових частин, ракетних комплексів, летовищ, бункерів зв'язку, криївок Львівщини для створення інтерактивного вебресурсупостмілітарних об'єктів області. Методологія базується на принципах історизму системності, науковості, інформативності, достовірності та сучасності, верифікації. Широко використано методи локальної історії, критичного аналізу джерел, польових досліджень. Основні результати дослідження. Проведено аналіз і всебічне вивчення основних постмілітарних об'єктів Львівської області для цілей вебкартографування. Хронологічно досліджені споруди охоплюють в основному радянський період і, частково, період німецької окупації. Для вияснення актуального стану об'єктів проведено численні польові експедиції. Підготовлено базу даних (текстовий та ілюстративний матеріали, схеми) для інформаційного наповнення інтерактивної карти. Опрацьовано інформацію про військові частини спеціального зв'язку, артилерійські, механізовані, ракетні, авіаційні та десантно-штурмові підрозділи, артилерійські склади, військові комісаріати. Виокремлено значення реконструйованих музеїв-криївок для історико-патріотичного виховання молоді. Висновки. Встановлено основні військові частини, ракетні комплекси, летовища, бункери зв'язку, криївки для вебкартографу-ванняпостмілітарних об'єктів Львівської області. Зібраний матеріал забезпечує змістовне наповнення вебкартипостмілітарних об'єктів регіону у даному сегменті інформації.

Ключові слова: постмілітарні об'єкти, військові частини, ракетні комплекси, летовища, бункери зв'язку, криївки, Львівська область, вебкартографування.



Abstract

StepanRepekhovych, RostyslavSossa

Postmilitary objects of L'viv region (military units, missile complexes, airfields, communication bunkers, hideouts) as an object of web mapping

Web mapping is an effective tool of visualizing spatial information about postmilitary objects, which enables access to large amount of various information. The purpose of the article is to research the military units, missile complexes, airfields, communication bunkers, hideouts of L «viv Oblast for the creation of an interactive web resource of post-military objects in the region. The methodology is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity, informativeness, reliability and modernity, verification. The methods of local history, critical analysis of sources, and fieldwork are widely used in this research. An analysis and comprehensive study of the main fortification structures of the L «viv region as objects of web mapping was carried out. Chronologically researched fortifications cover the periods of Soviet and partly Nazi occupation. The authors have conducted an extensive fieldwork to find out the actual state of the fortifications. A database (textual and illustrative materials, diagrams) has been prepared for the information content of the interactive map. The data regarding the information about special communications military units, artillery, mechanized, missile, aviation and airborne assault units, artillery depots, military commissariats has been processed. The importance of reconstructed hideout museums for the historical and patriotic education of young people is highlighted. The main military units, missile complexes, airfields and airbases, communication bunkers, hideouts for web mapping of post-military objects of the L «viv region have been determined. The collected data provides a substantive supplement of the web map of post-military objects of the region in this segment of information.

Key words: post-military objects, military units, missile complexes, airfields, communication bunkers, hideouts, Lviv region, web mapping.



Основна частина

Різні за призначенням і часом створення постмілітарні об'єкти (недіючі військові об'єкти) Львівської області потребують вивчення та інвентаризації, що важливо для подальшого їх використання, зокрема для туристичних цілей. Окремі постмілітарні об'єкти мають особливе значення і є складовою частиною культурної та історичної спадщини регіону. Ефективним і зручним засобом для тематичного упорядкування та просторового представлення інформації про постмілітарні об'єкти є створення картографічного вебресурсу.

Сучасний розвиток інформаційних технологій зумовив формування нового способу картографування - вебкартографування. Вебкартографія це сукупність технологій, пов'язаних зі створенням різноманітних карт, їх розміщенням, опрацюванням і використанням у вебпросторі (інтернеті). Основними завданнями вебкартографії є візуалізація існуючої інформації і просторове представлення даних, полегшення роботи з просторовою інформацією у вебі (інтернеті), пошук, прокладання маршрутів та інші послуги, що використовують відомості про розташування об'єктів. Вебкарта (інтерактивна карта) має низку переваг перед традиційними паперовими картами: можливість включення великих обсягів текстового та ілюстративного матеріалів, можливість збільшення (зменшення) картографічного зображення, не прив'язана до формату друкованого аркуша та ін.

У попередній нашій публікації про постмілітарні об'єкти Львівської області було розглянуто лише фортифікаційні споруди Репехович, С., Сосса, Р.Постмілітарні об'єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об'єкт вебкартографування // Історико-географічні дослідження в Україні. 2022. Вип. 16. С. 204-222.. Метою даної статті є дослідження військових об'єктів Львівщини для створення інтерактивного вебресурсупостмілітарних об'єктів області, а саме військових частин, ракетних комплексів, летовищ, бункерів зв'язку, криївок.

Зазначені об'єкти, на відміну від фортифікаційних споруд, атракційно менш привабливі. Відповідно вони є малодослідженими. Детального обліку немає, тому точна кількість таких об'єктів на території України, та навіть Львівської області достеменно не відома.

Вивчають дану тему окремі історики Сулик, Б.Постмілітарні об'єкти Західного регіону України / Б. Сулик // Науковий вісник Чернівецького університету. Географія. 2013. Вип. 672-673. С. 160-165; Винниченко, 1.1., Рудніченко, Ю.А. Воєнний туризм в Україні: умови та перспективи розвитку. Географія та туризм. 2016. Вип. 35. С.71-79; Мельник, А.В. Нестандартні види туризму: особливості функціонування військового туризму // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2011. Вип. 33. С. 350-353., інтернет-спільноти eXplorer.lviv.ua. (б.д.).https://explorer.lviv.ua/forum/(дата звернення: 05.09.2023)., блогери, які займаються польовими дослідженнями, фотофіксацією, та описом постмілітарних об'єктів, що допомагає популяризувати та привертати увагу до них.

Дослідження постмілітарних об'єктів в Україні стає більш актуальною темою останнім часом. Ключовими напрямами є:

1. Історичний контекст: Вивчення історії створення, використання і занепаду цих об'єктів, щоб зрозуміти їхній вплив на соціально - економічний розвиток регіонів.

2. Туристична цінність: Розвиток та перспективи мілітарі-туризму, як інноваційний напрямок екстремального та пізнавально-розважального туризму.

3. Архітектурна цінність: Деякі з цих споруд мають унікальні архітектурні особливості, які можуть бути предметом зацікавлення для спеціалістів.

4. Реабілітація та реінтеграція: Розгляд можливостей перетворення цих об'єктів для сприяння розвитку місцевих громад.

5. Екологічний аспект: Оцінка впливу покинутих мілітарних об'єктів на навколишнє середовище і можливість їхньої рекультивації.

У такому контексті нами досліджено зазначені постмілітарні об'єкти Львівської області як об'єкт вебкартографування.

Військові частини

Військова частина E6398 знаходилась у селищі Липівка Миколаївського району (нині - Львівський район), яке було засекреченим закритим військовим містечком.

4 жовтня 2004 р. згідно Указу Президента України створено Службу зовнішньої розвідки України, до якої увійшла військова частина Е6398. Відповідно наказу Голови Служби зовнішньої розвідки №04 від 07.12.2004 р. військову частину Е6398, яка дислокувалась у с. Липівка Миколаївського району Львівської області реформовано та створено військову частину К1412 з місцем дислокації м. Львів. Рішенням Миколаївської міської ради Львівської області №298 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади військового майна с. Липівка» на підставі актів прийому-передачі житлового фонду с. Липівка від 26.09.2003 р. житлові будинки, що знаходились на балансі військової частини Е6398, були передані у комунальну власність територіальної громади м. Миколаєва.

На великій території напівзакинутої військової частини знаходиться КПП, близько 5 ангаpiв, казарми, адмїністративний корпус, банно-пральний корпус, басейн, спортивний зал, футбольне поле, очисні споруди, псарня, смуга перешкод та інше https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=803.0(дата звернення: 05.09.2023)..

Військова частина А3870, колишній 731-й артилерійський склад озброєння і боєприпасів (військове містечко №160), де зберігалися понад 20 видів мін, снарядів і ракет. Частина розформована в 2008 р., знаходилась у селищі міського типу Брюховичі біля Львова.

Склади мають багату історію. Перші складські будівлі спорудили австрійці ще перед Першою світовою війною. Упродовж 1918-1939 рр. тут знаходились склади боєприпасів польського війська. З 1939 р. склади переходять в управління радянських військ. У 1941 р. німецька армія використовувала їх як депо для своїх боєприпасів, які залишалися там після їх відходу https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=236.20(дата звернення: 05.09.2023)..

Після 1945 р. радянські військові остаточно розміщуються на даній території, відновлюють її та зводять нові споруди. У 2004 р. зі складу у Брюховичах вивезено найбільш небезпечні боєприпаси. Однак на початку 2005 р., складування боєприпасів перевищувало норму і досягло 135%. Станом на кінець грудня 2008 р. на території зберігалося 140 953 тонн боєприпасів. У 2009 р. частина офіційно припиняє своє існування.

Таким чином, ця військова територія мала багаторічну історію, в якій вона перебувала під військовим управлінням різних держав і використовувалася для різних цілей, включаючи складування боєприпасів. З часом вона була частково роззброєна, але надлишки зброї залишалися проблематичними до самого закриття.

Зараз частина земель не без скандалів використана для житлової забудови.

Військова частина А2627 місцем дислокації мала м. Винники.

Інфраструктура військової частини включає три основні компоненти:

1. Наземні будівлі та споруди військової частини (КПП, штаб, рота, плац, автoпаpк, склади, каpаульнeпpимiщeння, клуб, стадіон, госпо-даpськi будівлі й інше);

2. Два підземних вузла зв'язку;

3. ДОСи і гаражі військовослужбовців. ДОС - це будинок, в якому проживали родини військовослужбовців, розшифровується як Дом Офицерского Состава. Таких будинків 5, кожний з яких мав назву 1-й ДОС, 2-й ДОС тощо.

Підземні вузли зв'язку служили як проміжна ланка на шляху Москва - Берлін і підпорядковувалися КДБ СРСР. До середини 1970-х років цей об'єкт був секретним 1Шр5://ехр1огег.Іуіу.иа/Гогиш/іп4ех.р1ір/1оріс.209.0.1Пш1 (дата звернення: 05.09.2023)..

Після об'єднання Німеччини і виводу звідти радянських військ (19901994 рр.) втратилось пряме призначення таких вузлів зв'язку, яких на проміжку Москва-Берлін було декілька. Із здобуттям Україною незалежності військовослужбовці приймають рішення прийняти присягу на вірність Українському народу. Попередні функції частини для Збройних сил України стають неактуальними, що приречує об'єкт до закриття. У 1994 р. була вилучена вогнепальна зброя, в період 1994-1999 рр. вивозилось/ продавалось різне обладнання/механізми. У 2000 р. об'єкт був переданий під охорону Військовій службі правопорядку.

У 2004 р. частина наземних будівель та споруд була продана релігійній громаді. Деякі з них перебудовані під житлові приміщення, інші продовжують використовуватися за призначенням. Підземні вузли зв'язку зачищені «металістами». Частина ДОСів населена колишніми військовослужбовцями.

Об'єкт мав необхідний потенціал для реорганізації в центр оброблення даних з уже готовими системами для резервного живлення, штучного клімату та іншими допоміжними системами. Проте цей потенціал не був реалізований через активність «металістів».

Доки об'єкт був режимним серед місцевих жителів ходила легенда, що пожежні резервуари - це пускові шахти ракет, яких тут, звісно, ніколи не було. Поширеною помилкою є те, що цей вузол зв'язку буцімто є частиною 7-го полку спецзв'язку, хоча насправді це був окремий підрозділ.

Наземні будови і споруди в\ч продані релігійній громаді. Новими власниками частина будинків (штаб, клуб, рота, медпункт) перебудована під житлові приміщення інша використовується за призначенням (автопарк, склади). Підземні вузли зв'язку повністю зачищенні «металістами».

Військова частина 48269. Знаходилася у с. Воля-Висоцька Жовків-ського району (нині - Львівського). До сьогодні у відносно доброму стані на території колишнього військового містечка збереглись: казарми, їдальня, складські приміщення, котельня, КИП. Особовий склад налічував близько трьох тисяч військовослужбовців. 2007 р. військову частину було розформовано. Поруч з частиною знаходиться занедбаний 64-ий вузол зв'язку «Волна» https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=6579.0(дата звернення: 05.09.2023)..

Рис. 1. Військова частина 48269. Казарми та плац

Військова частина №25694 знаходилась у м. Кам'янка-Бузька. Тут дислокувався 26-й артилерійська дивізія, а саме відомий в минулому як 899-й важкий гаубичний артилерійський полк, нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня, і 900-й гаубичний артилерійський полк. Ці військові частини розміщувалися у будівлі, структура якої була розподілена за функціональними зонами https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=6486.0(дата звернення: 05.09.2023)..

Якщо стояти перед будівлею, орієнтуючись на плац, то в лівому крилі розташовувався 899-й важкий гаубичний артилерійський полк.

Тут знаходились 48 162-мм гаубиць «Мста-Б», 2 рухомих розвідувальних пункти ПРП-3, 1 командно-штабна машина Р-145БМ, 2 колісних бронетранспортери БТР-60 Прикарпатський військовий округ. https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/Прикарпат- ський_військовий_округ.йіш1 (дата звернення: 05.09.2023)..

Перший поверх був призначений для вогневих взводів 1-ї батареї. Другий поверх займали Бойове управління артилерії резерву та господарський взвод.

Таким чином, військова будівля була організована з урахуванням специфіки і функцій різних військових підрозділів.

Військова частина №32351 у м. Хирові. На території, де у 18831890 рр. знаходилася Єзуїтська колегія, у післявоєнний час була військова ракетна база, а потім розміщувалася десантно-штурмова бригада. У самому Хирові були казарми, а в прилеглих лісах - ракетні установки До 2003 р. це було місце дислокації 39-ї окремої десантно-штурмової бригади. Згодом її перейменували у 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду https://exp1orer.1viv.ua/forum/index.php?topic=790.0(дата звернення: 05.09.2023)..

Рис. 2. Єзуїтська колегія, м. Хирів. Колишня будівля військової частини 32351



На сьогоднішній день ця територія позбавлена військові' присутності, у 2018 р. тут сталася велика пожежа. Зараз це покинуте місце, яка служить свідченням мінливості історичних епох і військової діяльності.

Галицький військовий комісаріат. У Львові прослідковується цікава тенденція щодо нерухомості районних військових комісаріатів. Їх просторі будівлі планомірно доводили до аварійного стану і виставляли на продаж за низькою ціною. Винятком стало приміщення військового комісаріату Галицького району міста на вулиці Каліча Гора, 5. Стан будівлі сьогодні дуже незадовільний.

Ця історична споруда, побудована у середині XIX ст., тепер стала притулком для осіб з асоціальним способом життя (наркомани, бездомні). Її відновлення вимагає значних фінансових вкладень, що стає проблемою у контексті її культурно-історичної цінності.

На території колишнього військкомату кілька років тому знімали кіно.

Личаківський військовий комісаріат. Приміщення військового комісаріату Личаківського району Львова було продано відповідно до рішення сесії міської ради приблизно у 2010 р.

Цей будинок на Личаківській вулиці, 37 має багатий історичний контекст: з 1835 р. в ньому розташовувався Галицький притулок для сліпих дітей. Згодом притулок переїхав на теперішню вулицю Івана Франка, де зараз знаходиться спеціалізована школа №100¹¹. Пізніше у будівлі розміщувалась VI міська гімназія імені Станіслава Сташица. За радянських часів приміщення передали військовому комісаріату, спочатку Червоно - армійського району, а потім - Личаківського. Вхід до військового комісаріату зі сторони вулиці Личаківської у 1970-х рр. замурували.

Таким чином, ця споруда є своєрідним пам'ятником змінливої історії регіону - від служіння соціально незахищеним групам до військової установи.

Військова частина А1544. Те, що колись було військовою базою на вул. Любінській у Львові, тепер перетворилося на зону відпочинку, де люди можуть прогулятися або влаштувати пікнік. Але старі ангари та казарми залишаються пам'ятниками минулого, нагадуючи про військову історію території https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=3753.40(дата звернення: 05.09.2023). Навколо львівського аеропорту. https://poohitan.eom/p/around-lviv-airport(дата звернення: 05.09.2023)..

Пустир став досить зарослим, переважно березами. Є також руїни від додаткових ангарів, які, згідно з аерофотознімками та дослідженнями з lviv.explorer.ua, існують з середини 1990-х рр. На окраїні території знаходилися дві будівлі: одна, схоже, адміністративна, а інша, ймовірно, казарма. У задньому дворі ймовірної адміністративної будівлі знаходяться завали, можливо, від зруйнованих конструкцій. Також тут був розташований бункер.

Ця зона є яскравим прикладом того, як місця з військовим минулим можуть адаптуватися до нових соціальних потреб, хоча історичні сліди все ще видні.

Військова частина 16450. 7-й механізований полк входив до складу 24-ї мотострілецької Залізної дивізії, створеної на основі 24-ї стрілецької дивізії у м. Яворів. Частина дислокувалась поблизу с. Рясне-Руське біля Львова. Тут розміщувались окремі склади, та господарські будівлі. У 2003 р. 7-й механізований полк був розформований.

Вшсьвдва частина 55737 розміщувалась на вул. Мечникова у Львові (межувала з Личаківським цвинтарем), була окремим батальйоном зв'язку. На території розформованої частини ще можна побачити старі гаражні бокси, естакаду і сховище палива. Усе це знаходиться в аварійному стані та покрите чагарниками. На руїнах стін можна знайти клеймовану польську або австрійську цеглу, що свідчить про довгу історію даного місця.

Після великої пожежі в 2016 р. територія почала активно забудовуватися житловими комплексами. Єдиний збережений елемент, що нагадує про військове минуле цієї ділянки - це Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України, яке розташоване на цій території.

Таким чином, місце, яке колись було елементом військової інфраструктури, нині піддається цивільній забудові.

Навчальний пункт вiйськoвoї частини 2144. Колишній навчальний пункт знаходився у закритому військовому містечку с. ШегиніМости-ського (нині - Яворівського) району. На території знаходились: стадіон, плац, навчальний полігон, казарми, котельня, склад з'язку, магазин. Сама військова частина досі діє і відноситься до прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України.

Ракетні комплекси

151 pакeтний™лкмав дві частини, відомі як Стрий 1 та Стрий 2. Перша спеціалізувалась на ракетних шахтах, тоді як друга мала наземні установки.

У 1959 р. 151-й ракетний полк був переведений на Львівщину та перейменований у 335-й інженерний полк. Однак через день полк знову отримав свою первісну назву - 151-й ракетний.

8 грудня 1987 р. було підписано Договір та Меморандум про скорочення ракет середньої дальності.

Через місяць після підписання Договору в січні 1988 р. дивізія розпочала роботу з виконання договірних зобов'язань щодо ліквідації ракетних комплексів, які перебувають на озброєнні дивізії. З цією метою у штабі дивізії та полицях створюються пункти управління ліквідації (ПУЛ).

Ракетні полки, згідно з Договором, отримують найменування ракетних операційних баз (РОБ). Таким чином 151 рп рп - ракетний полк. отримує назву РОБ «Стрий».

1 січня 1988 р. 151-й рп переводиться на бездивізійну структуру, 24 березня 1988 р. його знято з бойового чергування і 31 липня 1988 р. розформовано.

Згідно з інформацією від прес-служби Стрийської районної адміністрації шахти для пускових установок розташовані в лісовій зоні на території Голобутівської сільради. Тут знаходилися адміністративні будівлі та шахтні пускові установки, які були у плачевному стані. Всього було 4 шахтні пускові установки. Пізніше вони були рекультивовані, їх засипали.

Об'єкт належав державному фонду майна Львівської області, але не використовувався і не був під охороною. У 2014 р. експертна комісія Стрийської райдержадміністрації здійснила огляд місця та констатувала незадовільний стан шахт і пускових установок, наявність відкритих технічних отворів, що становить загрозу. Тому було вирішено провести рекультиваційні роботи для усунення цих проблем.

270 зенітно-ракетний полк. Перший ЗРДН ЗРДН - зенітний ракетний дивізіон. С-75 270-го зенітно - ракетного полку в/ч 12242 знаходився у лісі поблизу с. Луки Самбір-ського району. Були 6 pакeтних установок, захищeних валами, у центрі розміщувались пускові мобільні кабіни та бункер керування. Також були військові гуртожитки, КПП, казарми, насосна станція, захисні вали та система генераторів https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=6893.0(дата звернення: 05.09.2023)..

Рис. 3. Схема бойової позиції зенітно-ракетного комплексу С-75

Військова частина 32155 «Кокарда». 30 років поруч з Червоно - градом знаходилася військова частина, озброєна термоядерними ракетними комплексами. З 1959 р. територія біля м. Червонограда стала домівкою для трьох ракетних дивізіонів, які входили до складу 103-го ракетного полку. Ця частина носила кодову назву «Кокарда» та була складово частиною ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) СРСР Коркішко, О. Військова частина РВСП «Кокарда». https://krystynopol.info/vijskova- chastyna-rvsp-kokarda/(дата звернення: 05.09.2023)..

На бойовому чергуванні знаходились:

1- й ракетний дивізіон базувався у лісах південніше с. Горбків на відстані 9 км на північний-схід від Червонограда, був озброєний стаціонарними ракетними комплексами 8K63 з ракетами Р-12. Відомі у НАТО як SS-4 «Sandal», ці ракети перебували на чергуванні тут з 1960 до 1983 р.;

2- й дивізіон був розташований східніше Червонограда між селами Бендюга та Комарів, мав у своєму арсеналі аналогічні ракети до 1984 р. Однак пізніше був переозброєний мобільними ракетними комплексами РСД-10 «Піонер», які були відомі в НАТО як SS-20 «Saber». З 1959 по 1989 р. тут знаходився штаб в/ч 32155 з позивним «Кокарда»;

3- й дивізіон був розташований у лісі біля с. Корчин (раніше - Раде-хівського району), використовував ракети Р-12У, які базувались у спеціалізованих підземних шахтних установках типу «Двина».

Важка техніка та матеріали для військової частини доставлялись залізницею на платформу, що розташована праворуч від траси Червоно-град-Радехів. А потім транспортувалися тягачами на базу бетонною дорогою, що відходила від траси наліво углиб Бендюзького лісу.

Протягом усього часу перебування 103-го ракетного полку РВСП біля Червонограду бойових та навчальних запусків ракет не відбувалось. Практичні навчальні запуски ракет проводились на полігоні РВСП у КапустиномуЯру (Кап-Яр) в північно-західній частині Астраханської області.

У 1991 р. 103-го ракетний полк було знято з чергування, а наступного року - розформовано.

351 ракетний полк, м. Броди. Колишній ракетний комплекс біля Бродів є пам'яткою епохи Холодної війни, коли таємниця та секретність в СРСР були на першому плані. Вражаюче, що радянські інженери намагалися маскувати такі об'єкти під піонерські табори, створюючи невеликий, але ефективний шар прихованості.

Сама база була розділена на дві частини. Перша, «житлова», включала в себе житлові будинк, гаражі та господарські приміщення. Ці місця після закриття бази часто ставали притулком для колишніх в'язнів, яким не було куди йти.

У другій частині, що знаходилася трохи нижче на схилі, були розміщені ДОТи, шахти та підземні комунікації. Саме тут зберігалася справжня «сила удару» - ракети з ядерними боєголовками. Всього було чотири такі ракети з радіусом дії до 5 000 км. Вага кожного ядерного заряду сягала понад 5 тонн, що робило потенціал цієї військової частини дуже великим.

Сила цієї бази була не лише в її військовому потенціалі, але і в психологічному впливі, який вона могла мати. Ця військова потужність дорівнювала силі цілого військового фронту, роблячи її однією з найважливіших стратегічних точок у радянському військовому плануванні.

За відомостями блогерів, під Бродами базувалися балістичні ракети типу SS-4 «Sandal» (або Р-12, або шахтної модифікації Р-12У), які заправлялися гасом і азотною кислотою як окислювачем, довжина - 17,7 м, діаметр - 1,65 м, стартовий комплекс складався із 4 шахт. Згодом ракети замінили на SS-5 «Scean» (або Р-14 чи Р-14У), які заправляли несиметричним деметилгідразином і тією ж азотною кислотою, довжина ракети була більшою - 24,3 м, діаметр - 2,4 м, стартовий комплекс мав 3 шахти. Насамкінець тут з'явилися SS-20 https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=92.0(дата звернення: 05.09.2023).

Після переходу на SS-20 («Піонер») у 1980-х рр. вся частина стала розміщуватися на місці 3-го дивізіону, поряд із шахтами від Р-12.

Рис. 4. Ракетна шахта поблизу м. Броди

Із спогадів військових:

«У період з 1987 до 1990 проходив службу в Бродах. Полк знаходився за 4 км від міста, були 4 шахти і приміщення від старого командного пункту. Усі споруди для піонерського табору стояли навколо цих шахт».

«Офіцери розповідали, що року до 1965-го на старти викочувалися ящики з дерном, дороги і під'зди до стартів завішувалися маскувальними сітками. Я прийшов у дивізіон у 1970-му, а обривки ще догнивали на деревах. З поліпшенням якості знімків із космосу все це закінчено. Що приховувати, коли половина старшин-понадстроковиків була з навколишніх сіл».

«Дерну не бачив, а маскувальну сітку на майданчику і навчальних ракетах, що стояли під відкритим небом у 1966-му році, встиг потягати. До весни 1967-го сітка успішно чи то сама собою, чи з нашою допомогою згнила. Залишками її вкривали вироби, а потім і цю справу закинули.,» https://blog.i.ua/user/5086/(дата звернення: 05.09.2023)..

З часом шахти і підземні будівлі були демонтовані і підірвані. На їх місці залишилися глибокі вирви і груди каміння та бетону http://golvid.com.ua/nadsekretna-baza-pid-brodamy.html(дата звернення: 05.09.2023)..

Колишній ракетний комплекс під Бродами являє сумне свідчення хаотичності дій високопосадових військовиків при розформуванні таких частин. Адже залишені на століття зариті в землю величезні брили бетону із містичними забутими коридорами і засміченими сходами тепер навіть пам'яткою історії назвати важко. Усе варте уваги підприємливі ділки давно розібрали, розламали і розтягнули. Залишилися, по суті, болячки на тілі природи. А в Естонії, до речі, колишні ракетні комплекси перетворили на пам'ятки історії. Відповідним чином доглянуті вони привертають увагу туристів.

Ракетні шахти, м. Моршин. 4 ШПУ Р-12 «Двина». Шахтна пускова установка (ШПУ) - нерухома ракетна пускова установка в шахтній споруді, що розташована глибоко в ґрунті та призначена для розміщення ракети із дотриманням вимог температурно-вологового режиму та підтримання її протягом тривалого часу в готовності до пуску Шахтна пускова установка. www.wikidata.uk-ua.nina.az.https://www.wikidata.uk- ua.nina.az/Шахтна_пускова_установка.html (дата звернення: 05.09.2023).. Чотири однакові шахти закриті бетонними кришками, утворюють квадрат, із відстанню 100 м між ними. Всередині утвореного квадрату є бункер із коридорами та кімнатами. Частково підтоплений. Навколо шахт йде коридор із кімнатами, який заглиблюється під землю, спуск затоплено.

Якщо вирушити з Моршина у напрямку до м. Долина, то після проїзду через село Лисовичі зустрінемо позначення, яке вказує на межу між Львівською та Івано-Франківською областями. Розташоване тут Стрілецьке кладовище має декілька характерних особливостей: тут є обгороджений ланцюгами великий дубовий стовбур, а також невеличкий стіл з лавами для відпочинку.

Не далеко від кладовища, якщо піти вглиб лісу на заході, можна помітити ґрунтовий шлях, який блокує шлагбаум. Пройшовши по цьому шляху близько півтора кілометрів, можна дійти до просторої поляни, на якій розташовані чотири великі високі пагорби. Це насправді куполи ракетних шахт. Між цими пагорбами розташований підземний командний центр https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=2926.0(дата звернення: 05.09.2023)..

Летовища

Стрийське військове летовище, також відоме як Аеропорт Львів-2, розташований на південний захід від м. Стрий у Львівській області, приблизно на відстані 4 кілометрів від центру міста. Унікальність аеродрому полягає у тому, що він може приймати літаки всіх існуючих типів Туристичний інформаційний центр Стрийщини - Аеродром. https://stryi-tur.info/marshruti/vijskovij/aerodrom(дата звернення: 05.09.2023)..

Рис. 5. Стрийське військове летовище

У 1951 р. на летовищі було створено управління 204-ї важкої бомбардувальної дивізії, з цього року тут дислокувався 175-й важкий бомбардувальний авіаційний полк. У тому ж році 260-й важкий бомбардувальний авіаційний полк був перебазований сюди з Румунії. Обидва полки були оснащені важкими бомбардувальниками Ту-4.

З початком створення в СРСР Ракетних військ стратегічного призначення на базі об'єднань Авіації далекої дії у 1959 р. 175-й важкий бомбардувальний авіаційний полк (ВБАП) був перейменований в 175-й транспортний авіаційний полк і переведений на Мелітопольський аеродром.

Наступного року, 1960-го, 260-й ВБАП був переданий в 15-ту гвардійську Гомельську важку бомбардувальну авіаційну дивізію. Полк почав комплектуватися бомбардувальниками Ту-16 і експлуатував ці літаки до 1980 р. У 1961 р. управління 204-ї дивізії було розформоване.

У 1972 р. 260-й ТБАП отримав новий тип літаків - надзвукові стратегічні реактивні бомбардувальники Ту-16К. У 1989 р. полк почав переозброєння на ще сучасніші надзвукові ракетоносці Ту-22М3. Станом на 1991 р. у складі полку було 18 Ту-22М3 і 23 Ту-16К

Після того як Україна здобула незалежність, 260-й ВБАП у 1992 р. був включений до Військово-Повітряних Сил України (ВПС України).

Командир полку полковник А.Я. Фомін на початку 1992 р. під виглядом навчань перегнав до Бобруйська (Білорусь) ескадрилью бомбардувальників Ту-22МЗ. У результаті шість літаків 260-го ВБАП були втрачені для України. А згодом, уже у складі 200-го ВБАП ці літаки були виведені з Білорусі до Російської Федерації.

У рамках реорганізації та скорочення ВПС України у 1993 р. почалося розформування полку. Бомбардувальники Ту-22М3 були перегнані до аеродрому Прилуки, де стали на озброєння 184-го ВБПА. Бомбардувальники Ту-16К були знято з озброєння і передано до утилізації на авіа - ремонтні підприємства.

У кінцевому підсумку у 1998 р. 260-й ВБАП було розформовано.

У 1990-х на летовищі приземлявся Ан-225 «Мрія», який доставив із США зібрану українською діаспорою гуманітарну допомогу.

В 1999 р. Стрийське летовище пройшло процедуру сертифікації і, разом із зоною приземлення суден, було включене до реєстру летовищ України. Це дозволило аеродрому приймати різні типи літаків, включаючи ІЛ-62, ІЛ-76, АН-124, Ан-225, В-747, В-767, ДС-10, а також літаки меншого класу.

На початку 2000-х рр. велись розмови про можливість перетворення Стрийського летовища на вантажно-пасажирський аеропорт. У 2003 р. до летовища проявили інтерес італійська та китайська компанії, але до фактичної купівлі справа не дійшла.

Наприкінці 2005 р. було оголошено інвестиційний конкурс на створення аеропорту на базі Стрийського летовища. У разі невдачі розглядалась можливість перетворення летовища на промисловий парк. Проте ніхто не зацікавився цим проектом.

2009 р. почались роботи по демонтажу приміщень, складів, гаражів та іншого майна на території летовища. У 2016 р. з'явилися плани щодо ліквідації летовища та побудови на його території індустріального парку та житла для військовослужбовців.

Станом на 2018 р. було повністю демонтовано та зруйновано мережу рулювальних доріжок, захищені місця стоянок літаків, криті арочні залізобетонні укриття, а також інфраструктуру летовища в цілому - включаючи бойове, інженерно-технічне, матеріально-технічне забезпечення. На деяких ділянках території, в результаті проведення демонтажних робіт, утворилися траншеї та ями, які стали потенційною небезпекою для недбайливих мандрівників. Практично едина збережена частина інфраструктури - це злітно-посадкова смуга.

Історія реорганізації Стрийського летовища свідчить про численні неуспішні спроби його переформатування і розвитку. Зараз летовище перебувае в стані значного занепаду і потребуесуттевих інвестицій для подальшого використання.

Авіабаза поблизу с. Любша, знаходиться північніше с. ЛюбшаСтрийського (раніше - Жидачівського) району і 32 км на північ від м. Калуш. База була створена як передова авіаційна база, призначена для використання у военний час. Інфраструктура бази включае в себе одну невелику паралельну руліжну доріжку, яка, на жаль, перебувае у поганому стані. Крім того, на базі е невеликий рамп.

Довжина злітно-посадкової смуги складала 2200 м, а ширина - 26 м. Зі смуги були зняті плити, вона заросла травою. Тобто, стан бази на сьогоднішній день не дозволяє її використовувати для авіаційної діяльності без попереднього ремонту і модернізації.

Авіабаза, с. Чepляни. Історія авіабази біля с. Черляни Львівського (раніше - Городоцького) району є цікавим прикладом розвитку військової авіації в СРСР і у подальшому в Україні. Починаючи з 1953 р., коли 5 км південніше від м. Городок було розміщено військовий гарнізон і побудовано злітно-посадкову смугу, база пройшла кілька етапів розвитку і реформувань. Вона також служила резервним летовищем для Львівського аеропорту, що підкреслює її стратегічну важливість.

На момент здобуття Україною незалежності на авіабазі базувався 230-й бомбардувальний авіаційний полк із 30 літаками Су-24М. Полк був розформований після відмови більшості його особового складу в 1992 р. прийняти присягу на вірність Україні. З 1993 р. полк був замінений 69-м бомбардувальним авіаційним полком, який був розформований у 2000 р.

Після розформування бази її майно було передано Городоцькій районній раді, але, на жаль, частина його була розкрадена. Це була третя за потужністю військова авіабаза в колишньому СРСР, розташована недалеко від Львова, що робила її важливим стратегічним об'єктом Черляни (авіабаза). https://www.wikiwand.com/uk/Черляни_(авіабаза) (дата звер-нення: 05.09.2023)..

Тут злітали і сідали СУ-24 з ядерними боєголовками, демонстрували і випробовували військові літаки, сюди привозили гостей зі світу, показуючи досягнення радянської авіації.

На території авіабази також розташоване військове містечко з повноцінною інфраструктурою, де раніше проживали військові.

Зараз на місці колишньої авіабази розташовується приватне летовище Яггелон, що є прикладом перепрофілювання військових об'єктів для цивільних потреб.

Бункери зв'язку

Бункер зв'язку, с. Давидів. Відносився до військової частини 13954. Складається як з підземних, так і надземних приміщень. Свого часу був засекреченим. За кількасот метрів знаходилось поле з антенами на південному сході від бункера. Із польових досліджень одного із співавторів зауважено, що надземні споруди служили як прикриття, одна із вцілілих будівель використовувалась для утримання худоби, можливо свинарник. Будували пepeважнo два бункepи: один для приймання iодин для пере-дачї інформації (на відстані приблизно 10-15 км один від одного). Швидше за все такими бункерами були - бункери поблизу с. Давидів Львівського (раніше - Пустомитівського) району і у м. Винники. Вони б мали бути з'єднані кабелем з зовнішним захистом та повітрям під тиском. Кабель мав знаходитись на значній глибині. За інформаціює тут був радіоцентр. Зараз частково підтоплений 1Шр5://ехр1огег.Іуіу.иа/їдгит/іп4ех.р1ір?1оріс=6057.0 (дата звернення: 05.09.2023)..

Бункep зв'язку «Л() щиііа». Колишній військовий комунікаційний вузол, розташований у Львові поблизу стадіону СКА. Об'єкт був розміщений на глибині 30 м під землею і служив головним центром зв'язку Прикарпатського військового округу для координування дій із Генеральним штабом у Москві.

Комплекс складався з шести коридорів, що формують літеру «Ш», 54-х кімнат, ліфта, двох сходових кліток, гермокамер для дезактивації, двох дизельних генераторів та систем вентиляції та опалення. Він мав сім входів на нижньому рівні, а також ліфт, який виводив на вулицю Золоту. На сьогодні ліфт частково розібраний, кілька років тому він впав у шахту.



Рис. 6. План бункеру зв'язку «Лощина»

Про дату заснування «Лощини» існує кілька версій. За однією з них - об'єкт був побудований у 1930-1940 рр. Однак ця інформація є суперечливою. Загальноприйнятою є думка про те, що споруда створена у 5060-х рр. XX ст. у рамках холодної війни з метою захисту від ядерних атак. Дуже довгий час «Лощина» була для львів'ян своєрідним пам'ятником гласності та демілітаризації у незалежній Україні. До розпаду СРСР об'єкт підтримувався у робочому стані, його охороняли вартові. Після розпаду паркани повалили, охорону зняли, входи в підземелля зверху завалили, очевидно на швидку руку, бо пролізти можна було. Унаслідок чого бункер зв'язку був майже цілком і повністю розграбований «метало - шукачами». Дроти повіддирали з коренями, порозбивали дизельні генератори. У кабінетах тоді ще були телефони з гербами і навіть меблі.



Рис. 7. Коридор бункеру зв'язку «Лощина»

Зараз навіть тяжко собі уявити - як грандіозний військовий комплекс стратегічного значення у 1991 р. просто відкривають, забираючи охорону і залишивши частину документації та повний комплект обладнання.

Звичайно, першою справою всі бажаючі намагалися за рахунок «Лощини» хоч чимось поживитися, потім вона стала найдешевшою громадською вбиральнею та місцем таємних зустрічей. Цінувалась вона також місцевими жителями і за безкоштовне світло (перші кілька років), і за безкоштовну цілодобову воду. Під час відключень водогону тут можна було спостерігати маленькі групки бабусь з ліхтариками, що бігли туди як по святу воду.

Нічого радіоактивного по бета чи гаммі в «Лощині» не зберігалося (фон становить 0,06 мкЗв/год (Терра МКС-05) скоріш за все від газу родону.

«Лощина» моглабути закрита, не тому що втратила всю свою важливість, а тому що військові могли мати новіші, більш сучасні комунікаційні центри, що краще відповідають їхнім потребам.

Криївки

Криївка Української повстанської армії (УПА), смтБрюховичі. Peкoнстpуйoвана криївка, яку енкаведисти знищили у 1946 p. Тоді у кількаденному бою загинули троє бійців УПА. Вони взяли весь вогонь на себе, щоб побратими змогли втекти з облави. Оновлену схованку спорудили за згадками місцевих довгожителів, а роботи тривали майже півроку. Тепер поблизу Львова є ще одна криївка, яка в точності відтворює умови життя бійців УПА У Брюховичах відновили криївку воїнів УПА. https://portal.lviv.ua/news/2019/ 12/04/и-Ьгіик1юуус1іак1і-уі4поуу1у-кгуіуки-уоіпіу-ира (дата звернення: 05.09.2023). Музей-криївка УПА - Басівка. https://www.kaгpaty.info/ua/uk/1v/1w/Ьasivka/ тихеитх/кгуігка/ (дата звернення: 05.09.2023)..

Криївку на Круковій горі облаштували таємно, тому досі ніхто не знає, коли вона почала діяти. Вона мала стратегічне значення, бо з гори відкривався чудовий вид на селище.

Криївка УПА, с. Басівка. Музей-укриття УПА розміщений у с. Ба - сівка, яке належить до Львівського (раніше Пустомитівського) району. Знаходиься у 38-му кварталі Лапаївського лісництва. Церемонія офіційного відкриття цього музейного комплексу відбулася 7 вересня 2014 р. і зібрала ветеранів УПА, представників владних структур і церкви, фахів - :2б ців лісової промисловості.

Це місце з історичною минулим має особливе значення через бій, який відбувся 16 серпня 1955 р. між бойовиками УПА та військовими підрозділами НКВД. У зіткненні взяли участь лише три члени УПА: командир Михайло Гнатів, відомий під псевдонімом «Скорий», Степан Янкевич («Крук») і Володимир Кулик («Андрійка»). Через перевагу в чисельності, НКВД вдалося оточити повстанців. Події закінчилися трагічно для постанців, із загибеллю і пораненнями їх учасників.

Укриття слуговало для УПА і таємною друкарнею. Використовувалося також ще під час польсько-української війни 1918-1919 р. Місце було відкрите в 1970-х рр. лісниками, але зруйноване військовими.

На жаль, 2 січня 2017 р. музей був повністю знищений внаслідок пожежі, яка, ймовірно, була наслідком умисного підпалу. Директор музею Іван Попович вважає, що пожежа могла бути спланована, оскільки відбулася саме в дату відзначення дня народження Степана Бандери.

Однак, у 2019 р. музей було відновлено. Сучасний об'єкт відтворений згідно з описами Володимира Кулика, відомого як «Андрійка», який був одним з учасників подій 1955 р. Усередині можна побачити експонати, що стосуються польсько-української та Першої світової воєн. Укриття складається з двох ключових зон, з'єднаних тунелем довжиною 30 метрів. Одне приміщення призначене для лідерів повстанців, а в іншому розташована друкарня, де жінки-друкарки працювали до 1952 р. Серед інших експонатів є домашній інвентар, двоповерхові ліжка та друкарське обладнання.

Музей є важливим культурно-історичним об'єктом, що допомагає зберегти і передати майбутнім поколінням пам'ять про український визвольний рух.

Криївка УПА, с. Гавареччина. Музей-криївка знаходиться у лісі на околиці с. ГавареччинаЗолочівського району і служить місцем пам'яті героїв УПА. Вона функціонувала в період з листопада 1941 р. по лютий 1947 р. Однією з видатних постатей, яка загинула тут, є Іван Керницький. Активний член Організації Українських Націоналістів, відомий під псевдонімом «Крилатий». Його життя обірвалося у віці 26 років в боротьбі за незалежність України у ніч з 17 на 18 лютого 1947 р. Музей-криївка воїнів УПА, Гавареччина. https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/121742_muzey-kryivka-voinov-upa.htm



Рис. 8. Відновлена криївка УПА, с. Гавареччина

картографування постмілітарний бункер військовий

Ця криївка не лише служила прихисткомдля оунівців, але і функціонувала як місце, де готували різноманітні матеріали для підготовки кадрів та пропагандистської діяльності. Сюди приносили листівки та альтернативні виборчі бюлетені з національною символікою, які потім опускали в урни під час виборів. Забирати ці матеріали було завданням зв'язкових, які забезпечували їх дальший розподіл.

Такі відновлені криївки є важливими місцями пам'яті, які дозволяють сучасним поколінням зрозуміти історію та умови життя бійців УПА, а також вшанувати їхню жертовність і відвагу.

Таким чином, встановлено основні військові частини, ракетні комплекси, летовища, бункери зв'язку, криївки для вебкартографуванняпост-мілітарних об'єктів Львівської області. Зібраний матеріал забезпечує змістовне наповнення вебкарти таких постмілітарних об'єктів регіону.



Література

1. eXplorer.lviv.ua. (n.d.). https://explorer.lviv.ua/forum/ (last accessed 05.09.2023). [in Ukrainian].

2. IProAction, O. &. (n.d.).Muzej-kryivkavoiniv UPA, Гавареччина. UA. Igoto World.com.https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/121742_muzey-kryivka-voinov - upa.htm. (last accessed 05.09.2023). [inUkrainian].

3. karpaty.info. (n.d.).Muzej-kryivka UPA - Basivka. https://www.karpaty.info/ ua/uk/lv/lw/basivka/museums/kryivka/ (last accessed 05.09.2023). [in Ukrainian].

4. Korkishko, O. (2018, March 7). Vijs'kovachastyna RVSP «Kokarda».Turys - tychnyj Portal Chervonohrada. https://krystynopol.info/vijskova-chastyna-rvsp - kokarda/ (last accessed 05.09.2023). [in Ukrainian].

5. Mel'nyk A.V. (2011). Nestandartnivydyturyzmu: osoblyvostifunktsionuvanniavijs'kovohoturyzmu. Zbirnyknaukovykhprats'Vijs'kovohoinstytutuKyivs'kohonatsional'nohouniversytetuimeniTarasaShevchenka. Vyp. 33. P. 350-353. [in Ukrainian].

6. Rozformovanivijs'kovichastyny. (n.d.). https://www.ukrmilitary.com/p/

7. disbanded-troops.html (last accessed 05.09.2023). [in Ukrainian].

8. Sulyk B. (2013). Postmilitarniob'iektyZakhidnohorehionuUkrainy. NaukovyjvisnykChernivets'kohorehionu. Heohrafiia. Vyp. 672-673. P. 160-165. [in Ukrainian]. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvchnu_2013_672-673_38

9. Turystychnyjinformatsijnyjtsentrstryjschyny - Aerodrom. (n.d.), https://stryi - tur.info/marshruti/vijskovij/aerodrom (last accessed 05.09.2023). [in Ukrainian].

10. U Briukhovychakhvidnovylykryivkuvoiniv UPA. (2019, December 4). https://portal.lviv.ua/news/2019/12/04/u-briukhovychakh-vidnovyly-kryivku-voiniv - upa. (last accessed 05.09.2023). [in Ukrainian].

11. Vynnychenko, I.I., Rudnichenko, Yu.A. (2016). Voiennyjturyzm v Ukraini: umo - vy ta perspektyvyrozvytku. Heohrafiia ta turyzm. Vyp. 35. P.71-79. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...