Переблиски прожитого, пережитого, перебореного... (до 80-річчя від дня народження Богдана Яремка)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Переблиски прожитого, пережитого, перебореного... (до 80-річчя від дня народження Богдана Яремка)

Надія Супрун-Яремко, музикознавець, етномузикознавець, доктор мистецтвознавства, професор кафедри музичної фольклористики Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка

У статті окреслено життєвий та творчий шлях Богдана Яремка як дослідника традиційних сопілкових інструментів гуцулів і бойків, виконавця, педагога-новатора вищої школи, репрезентанта української та європейської органо-логічної науки, який після закінчення класу кларнета Львівської консерваторії розпочав діяльність на кафедрі духових інструментів Рівненського мистецького вишу. За 41-річний період роботи в цьому закладі Б. Яремко сформувався як виконавець музики на сопілці, від 1977 р. - як дослідник гуцульської і бойківської традиційної музики, від 1979 р. - як педагог заснованого ним класу сопілки. Описано основні віхи концертної діяльності Б. Яремка та студентів його класу, а також науково-дослідницький поступ, пов'язаний із пізнанням традиційної карпатської сопілкової культури через систематичні проведення фольклористичних експедицій, транскрибування й етномузикознавчі дослідження зібраного матеріалу, участь в наукових заходах різних міст України, Польщі, Словаччини, Австрії, організацію Зимово-літньої школи традиційного народного мистецтва імені Василя Моґура.

Охарактеризовано основні аспекти кандидатської дисертації Б. Яремка „Роль виконавства у формуванні музичної традиції (на матеріалі української сопілкової музики Прикарпаття)” та трьох його навчальних посібників „Уторопські сопілкові імпровізації”, „Бойківська сопілкова музика”, „Етноінструментознавство”, а також монографії „Сопілкова музика гуцулів”.

Ключові слова: Богдан Яремко, науковець, виконавство, педагогіка, публікації, навчальні посібники, сопілкова традиційна музика, транскрипції, сопілка, народні музиканти.

Reflections on the Lived, Endured, Overcome... (for the 80th birthday of Bohdan Yaremko)

Nadiya Suprun-Yaremko, musicologist, ethnomusicologist Dr., professor at the Department of Musical Folkloristics of the Lviv National Musical Academy named after Mykola Lysenko

The article outlined the life path of Professor Bohdan Ivanovych Yaremko as a researcher of traditional Hutsul and Boyko panpipe-type instruments, a performer, an innovative educator in high school, and a representative of Ukrainian and European organological science. After graduating his studies at the Lviv Conservatory in the clarinet class, Yaremko began his career in the Department of Wind Instruments of the Rivne Art University. Over the 41 years of his work at this institution, B. Yaremko evolved as a panpipe (“sopilka”) music performer and, from 1977 onwards, as a researcher of Hutsul and Boyko traditional music. From 1979, he also became the founder of the “sopilka” class. In the article identified key milestones in the performance activities of Yaremko's panpipe class students, who, in different years, became laureates and diploma winners of international, national, regional competitions, and festivals, leaving a lasting impact on their artistic careers. A significant result of B. Yaremko's research activity, involving meticulous transcription work, systematic folklore expeditions mainly in the Carpathian region, creative interactions with folk musicians and folklore experts at various scientific events, and laboratory experiments, is his doctoral dissertation “The Role of Performance in the Formation of Musical Tradition (based on the material of Ukrainian sopilka music of the Carpathians)” and the publication of several dozen scientific articles and three study books: “Utorop Sopilka Improvisations”, “Boyko Sopilka Music”, and “Ethnoorganology”. In the article is characterized the final period of B. Yaremko's work in Rivne, marked by the same circle of scientific interests, as evidenced by over 20 publications dedicated to “sopilka”, violin, and “trembita” themes. From 2013, the Lviv period of B. Yaremko's career began, associated with his work at the T Shevchenko Kremenets Regional Humanities and Pedagogical Academy and the publication of the monograph “Sopilka Music of the Hutsuls”, numerous scientific articles, and participation in online scientific conferences.

Keywords: Bohdan Yaremko, scientist, performance, pedagogy, publications, study books, panpipe (sopilka) traditional music, transcriptions, sopilka, folk musicians.

З-поміж етномузикологів України, продуктивна діяльність яких розпочалася в 70-х роках ХХ століття, Богдан Яремко посідає чільне місце як представник рідкісної спеціалізації - „етноорганологія”, пов'язаної з дослідженням народних музичних інструментів, творчої роботи традиційних виконавців-інструменталістів та їхньої музики усного функціонування. Свідомо обравши складний, довгий і неторований шлях дослідника традиційних сопілкових інструментів та музики гуцулів і бойків, Б. Яремко пройшов його шляхетно й гідно як учений, виконавець, педагог-новатор вищої школи, репрезентант української та європейської етноорганологічної науки, досягнення якого високо оцінили такі авторитети, як академік Ігор Мацієвський і польський габілітований доктор Пйотр Дагліґ.

Почався цей шлях у зрілому віці, коли Богдан Яремко, випуск- ник-кларнетист Львівської консерваторії 1972 року, потрапивши за скеруванням у м. Рівне й ставши педагогом кафедри духових інструментів культурно-освітнього факультету Київського інституту культури, зацікавився камерною десятиотворною сопілкою, яка щойно увійшла до складу студентського оркестру народних інструментів під керівництвом Петра Свердлика. На запитання, чому саме сопілка, а не кларнет стала домінантним інструментом рівненського періоду життя педагога-початківця, не можна відповісти однозначно. Очевидно, допитливого музиканта підсвідомо манила думка про те, що володіння сопілкою, хоча й реконструйованою під академічну флейту, може стати першим кроком до „входження” в народну традицію, де інструмент є знаряддям „ненотних” музикантів, а це виведе на шлях подальшого поступу й відкриття нового, „неакадемічного” музичного „континенту”. З часом ця думка завдяки сприятливим умовам переросла в абсолютну цінність, щоразу спонукаючи до глибшого пізнання в складному й тривалому процесі інтелектуального пошуку істини... Але звернімося до традиційно-неминучих фактів біографічного матеріалу, щоб окреслити лінію життєдіяльності Б. Яремка в хронологічній послідовності.

Становлення Б. Яремка як особистості, здатної до динамічного й нетривіального розвитку та саморефлексії, почалося в невеликому галицькому селі Викоти, розташованому на історичних Перемись- ких землях, за сім кілометрів від Самбора, де він, передостанній із шістьох дітей, народився 14 серпня воєнного 1943 року. Перші дитячі враження від музики в хлопця були слабкими, невиразними й, здавалося, безперспективними. Чомусь запам'ятався перший звук шкільного піаніно, почутий від власного дотику до клавіші. Дивозвук бринів недовго, але настільки вразив і зачарував шестирічного хлопця, що надалі вплинув на його духовне пізнання реального світу.

Музичні враження під час навчання у Викотівській семирічній і Воютицькій десятирічній (8-10 класи) школах, що функціонували в складних умовах утвердження радянської влади на Львівщині, не були яскравими. Запам'яталися гуртові колядницькі відвідування сусідніх хат та родинне святкування Різдва, коли батько, Іван Михайлович, вносив до кімнати сіно й традиційними словами „Христос народився! Славімо Його!” вітав дітей. Також згадуються великодні дні з відвідуванням Церкви Зіслання Святого Духа для освячення пасок, які майстерно пекла мама Марія, залишилися в пам'яті й нетривалі походи в Карпати Якось в одному з цих походів, які влаштовував для старшокласників-воютичів- ців учитель географії Степан Огородников, Богданові довелося чергувати біля вогню в парі з однокласником Михайлом Ваньовським, у майбутньому - талановитим хореографом, народним артистом України. Довірливе, тихе спілкування двох сільських підлітків біля підніжжя гори Пікуй не пройшло безслідно, залишивши в пам'яті дивні чуття зв'язку загадкової природи з життям людини.. У старших класах участь у шкільному хорі, у репертуарі якого були й українські пісні, а також зацікавлення народним танцем „Арканом”, якого Богдана навчав танцювати чоловік сестри Марії, активний член сільської „Просвіти” Іван Казан, певною мірою допомогли у визначенні майбутньої професії, пов'язаної з мистецтвом. Але мистецтвом не музичним, а театральним, що позначилося на виборі акторського відділення в Самбірському культурно-освітньому училищі, до якого юнак вступив після закінчення школи.

Проте самодіяльний напрям радянського зразка в системі училищної освіти не задовольняв юного Богдана, а спілкування зі студентом-кларнетистом Дрогобицького музичного училища Зеновієм Ковалем вилилося в інтерес до бентежливих мелодій і віртуозних пасажів класичних п'єс кларнетового репертуару. Ці чинники призвели до самостійного рішення забрати документи після закінчення першого курсу й вступити до музичного училища, попередньо підготувавши за допомогою свого першого музичного „вчителя” кілька неважких п'єс.

А далі дев'ять років наполегливого навчання, відданих опануванню кларнета в класах прекрасних педагогів-музикантів: Романа Гітліна (Дрогобицьке музичне училище), Володимира Носова (Львівська консерваторія імені Миколи Лисенка). Роки студентства (19671972 рр.) минали в безупинному процесі відкриття величного континенту Музики з його безсмертними зразками світової класики, пізнання яких відбувалося на індивідуальних заняттях в оркестровому класі під керуванням славетного професора Миколи Колесси, на практичних заняттях у складі оркестрової групи під керівництвом Мирослава Вантуха Мирослав Вантух (1939 р. н), головний балетмейстер заслуженого ансамблю танцю України „Юність” при Львівському палаці культури. та фрагментарно у філармонічному симфонічному оркестрі на чолі з диригентом Ігорем Сімовичем. У студентські роки допитливий юнак почав замислюватися над тим, як народжується та живе в тілі виконавця дивозвук і як народні музики, не будучи „нотними” виконавцями, відтворюють і розвивають - одноосібно та гуртом - такі рідні й близькі своєю національною визначеністю інструментальні мелодії. Ці думки спонтанно виникали тоді, коли доводилося чути народні традиційні мелодії у виконанні тодішніх талановитих консерваторських студентів, вихідців із середовища гуцульського музикування, - флейтиста і сопілкаря Василя Попадюка, цимбаліста й сопілкаря Василя Петрованчука та скрипаля Івана Ар- сенича. Закарбовувалися в пам'яті й народні мелодії, аранжовані для оркестрової групи під керівництвом М. Вантуха.

1972 р. Богдан Яремко за скеруванням приїхав працювати в мистецький заклад міста Рівного, і власне із цього часу розпочався період сопілкового виконавства: від 1972 р. - як виконавця, від 1977 р. - як початкового дослідника, а від 1979 р. - як педагога, що започаткував клас сопілки при кафедрі народних інструментів. 1976 р. відбувся дебютний концерт молодого викладача, який довів володіння сопілкою до справжнього професіоналізму й сміливо вивів її на сцену як концертний інструмент. Репертуар складали твори (як сольні, так і в супроводі фортепіано), які спеціально для сопілки написали композитори Мирослав Корчинський, Ісидор Вимер, Євген Козак та Володимир Шумейко. Ця сопілкова імпреза, про яку тепло відгукнулася рівненська й київська преси, стала першим концертним заходом, після якого розпочалась інтенсивна виконавська діяльність Б. Яремка, невдовзі - лауреата Першого всесоюзного фестивалю творчості трудящих (золота медаль). Студенти його класу так захопилися сопілкою, що за роки навчання, наполегливо працюючи зі своїм завзятим педагогом, набули доброї школи концертування на сценах Рівного та інших міст України; в майбутньому це яскраво позначилось на їхній мистецькій кар'єрі. Ось деякі віхи виконавської діяльності студентів сопілкового класу Б. Яремка:

1981 р. - дебютний сольний концерт першого учня сопілкового класу Юрія Фокшея Юрій Фокшей (1960 р. н.), випускник Ровенського державного інституту культури (РДІК) 1983 р., лауреат міжнародних фестивалів народної музики в Югославії, Польщі, Тайвані (володар золотої грамоти Тайваню), організатор сопілкової справи в навчальних закладах Луцька (ЗОШ № 25, Луцьке училище культури і мистецтв, Волинський університет імені Лесі Українки). Серед учнів Ю. Фокшея - лауреати обласних і республіканських конкурсів., його участь у Третьому республіканському конкурсі виконавців на народних інструментах (Одеса, Почесна грамота).

1982 р. - перемога Ігоря Федорова Ігор Федоров (1963 р. н.), випускник РДІК 1985 р., від 1990 р. - викладач класу духових інструментів Рівненського державного музичного училища (сопілка, флейта Пана). Випускники його класу продовжили навчання в національних музичних академіях Львова і Києва, у Київському університеті культури і мистецтв. Випускник І. Федорова - Максим Бережнюк (1986 р. н.), нині - відомий мультиінструменталіст-віртуоз, виконавець на традиційних духових інструментах, вокаліст, співзасновник кількох київських етногуртів. в Республіканському огляді науково-творчих робіт студентів вищих та середніх навчальних закладів мистецтва й культури (Ужгород, перше призове місце).

1984 р. - участь І. Федорова та Б. Яремка в концерті камерної музики на Восьмому з'їзді композиторів України (Київ); участь Б. Яремка й студентського квартету сопілкарів у концерті Всесоюзного семінару-практикуму „Використання фольклору в трудових святах і обрядах” (Рівне, Почесна грамота), а також у концерті-зустрічі колективів Рівненського та Львівського відділень музичного товариства України (Львів, Почесна грамота).

1987 р. - участь Мирослава Бабчука Мирослав Бабчук (1962 р. н.), випускник РДІК 1986 р., мультиінструменталіст-віртуоз, народний артист України (2022), від 1988 р. - засновник, художній керівник та соліст-інструменталіст ансамблю народної музики „Веселі галичани” Тернопільської філармонії, із яким упродовж багатьох років гастролював у країнах Західної Європи, у Канаді й США. в Республіканській науковій конференції викладачів (Одеса, консерваторія ім. А. Нежданової) і в XV Конференції молодих фольклористів ім. О. Горковенка (Ленінград, Інститут театру, музики та кінематографії ім. М. Черкасова, Росія) як виконавця на карпатських традиційних сопілкових інструментах.

1988 р. - участь І. Федорова в Республіканському конкурсі виконавців на народних інструментах (Івано-Франківськ, звання лауреата).

1994 р. - участь Юрія Гриньова і Віталія Демчука в українському огляді-конкурсі фольклорної творчості студентів (Київ, звання лауреатів).

1994 р. - участь Ю. Гриньова в найпрестижнішому в Європі міжнародному конкурсі виконавців на народних інструментах „Кубок Севера” (Череповець, Вологодська область, РФ, Почесна грамота).

1998 р. - сольний концерт Володимира Реви, на якому прозвучали твори зарубіжних та вітчизняних композиторів-класиків, а також народні награвання в супроводі фортепіано, бандури, струнного квартету та ансамблю народної музики.

2000-2002 рр. - участь Василя Квича в конкурсі народного солоспіву Міжнародного фестивалю традиційної народної культури „Покуть-2000” (Харків, звання лауреата), у Другому міжнародному конкурсі виконавців на українських народних інструментах ім. Гната Хоткевича (Харків-2001, звання дипломанта), у конкурсі „Нові імена” (Рівне-2002, звання лауреата) та Регіональному конкурсі молодих виконавців української народної музики „З народного джерела” (Рівне-2002, звання дипломанта).

2006-2010 р. - участь Олександра Рибалка у Всеукраїнському конкурсі молодих виконавців народної музики „З народного джерела” (Рівне-2006, звання лауреата), у Другому обласному конкурсі „Народні музики Поділля” (Немирів-2010, Вінницька область, звання лауреата), у Всеукраїнському конкурсі молодих виконавців на сопілці й цимбалах „Волинська гуковиця” (Луцьк-2010, звання лауреата).

2013 р. - участь Олександри Артюхової у Республіканському конкурсі сопілкарів „Барвінок” (Дрогобич, звання лауреата).

Чимало колишніх учнів Б. Яремка успішно працюють у музичних школах викладачами класу народних духових інструментів (сопілка, дводенцівка, фрілка, окарина, флейта Пана). Серед них - Володимир Мартинюк (м. Ківерці, Волинська область) - учасник гастролей у Пуерто-Рико, Єгипті, Туреччині, Франції, Італії, Німеччині, Польщі; Микола Миронюк (м. Чортків, Тернопільська область), Арсен Гавронський (сс. Старий Нижбірок і Копичинське, Тернопільська область), Михайло Дмитрів (с. Кам'янка, Львівська область), Людмила Білозір (с. Ільниця, Закарпатська область) та ін.

Стимулом для науково-дослідницької діяльності Б. Яремка послужила знакова подія: у вересні 1977 р. на Всесоюзному молодіжному фольклорному фестивалі Фестиваль та наукову конференцію „Фольклор і сучасність” (м. Кіриші, Ленінградська область) організували науковці сектора фольклору Ленінградського інституту театру, музики та кінематографії ім. М. Черкасова (далі ЛГІТМіК). Б. Яремко блискуче виконав аранжовані твори гуцульської і поліської музики, чим зацікавив молодого вченого, етноінструментознавця Ігоря Мацієвського Ігор Мацієвський (1941 р. н.), колишній випускник Львівської консерваторії, на той час автор кандидатської дисертації „Гуцульские скрипические композиции” [Мациевский 1970] і цілої низки етноінструментознавчих статей.. Це знайомство, а також враження від фестивальних виступів сольних та ансамблевих виконавців із різних республік тодішнього СРСР, конференційних доповідей науковців й аспірантів відкрили шлях до пізнання етнічної сопілкової виконавської традиції Карпат в усій історичній та регіональній цілісності. Завзятість І. Мацієвського в спілкуванні, його щира й запальна риторика вималювали майбутній шлях Б. Яремка як науковця, що вимагав вивчення різномовної та різногалузевої літератури, опанування навичок аналітичної та синтезуючої транскрипції, пошукової, збирацької та документаційної роботи, формування наукового апарату для дослідження виконавської аплікатури в її зв'язку з музичною стилістикою й формотворенням, нарешті, опанування техніки гри на традиційних сопілках. Усі аспекти нелегкої дослідницької роботи не злякали, а лише скерували „новонаверненого неофіта” Б. Яремка на вибір саме цього шляху й зміцнили готовність долати всі його труднощі.

Науково-дослідницький період, пов'язаний із роботою над дисертацією (1977-1994 рр.), виявився насправді тривалим і тяжким. Він був заповнений повсякденними трудовими справами, серед яких - педагогічна робота, яка все більше перетворювалася на етнопедагогічну; систематичні проведення фольклористичних експедицій; нагромадження фоноархіву традиційної інструментальної та вокальної музики; творчі спілкування з народними виконавцями, опанування їхнього репертуару й техніки гри на гуцульських та бойківських сопілках, зокрема в умовах традиційного музичного середовища; широкі контакти з фахівцями з різних союзних республік і країн світу на наукових заходах У таких містах як Санкт-Петербург (рф), Люблін, с. Рибаки (Ґайнівський повіт, Польща), Клайпеда (Литва), Київ, Одеса, Суми, Харків, Львів, Івано-Франківськ, Рівне, Турка (Україна).; публікація (упродовж 1984-1994 рр.) 26 статей у наукових виданнях провідних українських та закордонних інституцій. Окрім того, Б. Яремко досліджував технологічний процес виготовлення одноцівкових традиційних сопілок народними майстрами та здійснював пошукові акустичні експерименти, пов'язані з пізнанням цього процесу, а також вивчав фізичні й механічні властивості кущових та листяно-хвойних порід дерев, із яких майструють музичні інструменти; опрацьовував фахову літературу в бібліотеках та архівах, впроваджував власні наукові здобутки в педагогічну практику; опановував методику сучасного аналітичного транскрибування зафіксованих на магнітофон зразків традиційної інструментальної музики; виробляв власний письмовий та усний науковий стиль згідно з вимогами сучасного етноінструментознавства й російського (на той час - єдиноможливого) правопису. Виконання всіх цих видів роботи серйозно захоплювало науковця, адже кожна діяльність супроводжувалася невичерпним прагненням до наукових відкриттів і готовністю подолати будь-які ідеологічні та бюрократичні перешкоди й матеріальні труднощі.

Упродовж науково-дослідницького періоду Б. Яремко здійснив десятки фольклорно-етнографічних експедицій у 12 районах Івано- Франківської, Львівської, Чернівецької, Закарпатської областей (у важких природних умовах літніх і зимових Карпат), а також у 62 поселеннях Краснодарського краю (рф). Становлення Б. Яремка як науковця відбувалося за постійної підтримки й допомоги наукового керівника І. Мацієвського та дружини, колеги, наставниці, співучасниці фольклористичних експедицій Надії Супрун-Яремко Для Богдана Яремка та авторки цієї статті це був „золотий період” пізнання не лише самих себе в спільному сімейному житті, а й поступу в науці, коли кожний у муках і радощах відкривав свій континент..

Усі зазначені вище здобутки науково-дослідницької діяльності були втілені в дисертаційному дослідженні Б. Яремка „Роль виконавства у формуванні музичної традиції (на матеріалі української сопілкової музики Прикарпаття)” [Яремко 1994], захист якого відбувся в Києві 1995 року. На захист із Санкт-Петербурга приїхав І. Мацієвський, який у своєму обов'язковому виступі наукового керівника наголосив, що дисертацію Яремка характеризують „...наукова глибина, обґрунтованість, достовірність і якість висунутих у ній наукових ідей та висновків, що мають загальнотеоретичне значення і виводять працю за межі досліджуваної етнічної сфери.”. Високо оцінили дослідження карпатської традиційної сопілкової культури й рецензенти дисертації - Анатолій Іваницький і Михайло Хай.

Усі три розділи дисертації і додатковий том, що включав 19 цілісних композицій транскрибованої автором традиційної сопілкової музики, вісім текстів казок та легенд, дев'ять таблиць і 33 фотоілюстрації, гідно презентували специфіку традиційної сопілкової культури Прикарпаття на основі взаємопов'язаних і взаємозумовлених аспектів: майстер-виготовлювач і „продукт” його музичної діяльності; музикант-виконавець та його музика; техніко-виконавські особливості бойківської пищавки, гуцульських денцівки та фоярки, формування індивідуальних і локальних музичних стилів. Усі задумані автором відкриття стали квінтесенцією дисертаційного дослідження. Технологічну систему традиційного виготовлення народних сопілок автор окреслив на базі емпіричних даних, зібраних від майстрів, виконавців та людей інших професій, і виклав їх в еквівалентній процесу послідовності; розглядаючи питання підбору породи деревини, автор торкнувся естетичних уявлень щодо ставлення майстрів до сопілки як музичного інструмента, у якому залишилися відголоски магії („зачарована”, „вмістилище дідька”); дослідження щільності, динамічного модуля пружності (деформативності) та акустичного опору відбувалося на зразках кущової деревини, зібраних у селах досліджуваного середовища.

На основі отриманих характеристик заготовлених зразків дев'яти порід кущової деревини й виявлених лабораторно-експериментальним шляхом об'єктивних показників їх механічних та звукових властивостей Б. Яремко дійшов до важливих ергологічних висновків, суть яких така: 1) стабільну еластичність стінок трубки інструмента надають високі показники щільності свидини білої, клокички перистої, калини та бузини, що забезпечують високі характеристики динамічного модуля пружності і швидкості ультразвуку; 2) визначальним фактором в оцінці якості порід кущової деревини є акустичний опір, за високого показника якого звукова хвиля, що рухається по трубці сопілки, відштовхується від її стінок і посилює звучання без зміни абсолютної висоти основного тону; згідно з конкретними величинами, отриманими через обробку акустичних властивостей зразків деревини методом математичної статистки, автор класифікує їх якість за кількома параметрами Результати дослідження наведено в п'яти таблицях додаткового тому дисертації за такими параметрами: акустичні характеристики деревини сопілок (фоярки з клокачки перистої, калини, глоду, денцівка з калини, пищавка з бузини чорної); класифікація порід кущової деревини за їх якістю; акустичні характеристики деревини нейтральних порід, що їх не використовують майстри одноцівкових сопілок.; 3) використання трьох типів свердел різної конструкції для просвердлювання в заготовках наскрізних циліндричних отворів: гвинтове, центрове спіральне та ложкове; 4) використання майстрами традиційної народної системи мір для розташування шести грифних отворів на пищавці, денцівці та фоярці з основним тоном „а¹” Правильне розташування грифних отворів забезпечує утворення головних опорних тонів, а від них, за послідовного відкриття другого й третього грифних отворів - двох верхніх трихордів, із яких формується мелодична лінія, тоді як два нижні трихорди утворюються завдяки рівномірному розташуванню трьох грифних отворів нижньої групи, що виконують у мелодії ладофункційну роль.; 5) виявлення взаємозв'язку між ергологією і музичним виконанням.

Матеріалом для аналітики другого розділу „Взаємозв'язок аплікатури з музичною стилістикою і формотворенням” послугували транскрипції пищавкової, денцівкової та фояркової музики, на зразках яких Б. Яремко докладно дослідив такі аспекти виконавського етномузикознавства, як аплікатура, стилістика і формотворення з визначальною роллю виконавської аплікатури у формуванні індивідуальних музичних стилів і композиційного структурування сопілкової музики. Головною в науковому апараті дослідження аплікатури стала вироблена автором раціональна система знаків, якими кожна нота виконуваної сопілкарем сольної п'єси позначається певною аплікатурною комбінацією, експериментально виявленою через розшифрування кадрів фільмування. Узагальнюючи результати дослідження реальної виконавської аплікатури на бойківських і гуцульських традиційних сопілках у її взаємозв'язку зі стилістикою і формою п'єс, автор виходить на дуже серйозні відкриття. Вони пов'язані з детальним визначенням опорних головного й субквартового та побічних тонів, аплікатури - прямої і вилкової - для виконання в основній „грі” та в нижньому й верхньому регістрах (пищавка), у нижньому, середньому й високому „строях” (денцівка, флояра). На 30 музичних прикладах автор із педантичною скрупульозністю дослідника-експериментатора позначає та описує аплікатурні рішення й звуковисотні якості кожного тону, що можна оцінити як зразковий підхід до виявлення системи зв'язків між ергоморфологією народних флейт і музичною стилістикою традиції.

У третьому розділі „Роль інструментарію у формуванні індивідуальних і локальних музичних стилів” через дослідження артикуляції, акцентуації, динаміки, техніки дихання, виявлених на базі глибинного виконавського аналізу транскрибованих п'єс, Яремко презентує творчі постаті шістьох славетних традиційних сопілкарів та їхньої музики: пищавника Юрія Греба, 1936 р. н. (с. Славсько Сколівського р-ну Львівської обл.), пищавника Івана Карпінського (1931 р. н., с. Го- ловецько-Пшенець Сколівського р-ну Львівської обл.), фоярника Григорія Линдюка, 1941 р. н. (с. Космач Косівського р-ну Івано-Франківської обл.), фоярніста Миколи Павлюка, 1925 р. н. (с. Уторопи Косівського р-ну Івано-Франківської обл.), мультиінструменталіста Миколи Думитрака, 1942 р. н. (с. Брустури Косівського р-ну Івано-Франківської обл.), фоярніста Петра Реведжука, 1949 р. н. (с. Космач Косівського р-ну Івано-Франківської обл.).

Надзвичайно насичена аналітика транскрипційного матеріалу шістьох провідних музикантів за 17 параметрами [Яремко 1994, с. 104-142] дозволила Б. Яремку вийти на узагальнену характеристику локальних стилів карпатських сопілкарів бойківської і гуцульської традицій, а також на коректне компаративне зіставлення типів аплікатури.

Захистивши дисертацію й здобувши ступінь кандидата мистецтвознавства, Б. Яремко занурився в складну роботу, що полягала в систематизації величезного накопиченого архіву та у творчій роботі над книгами етноінструментознавчого спрямування. Окрім того, дослідник реорганізовував навчальний процес на кафедрі музичного фольклору Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету (РДГУ), завідувачем якої був у 1996-2000 роках. Упродовж зазначеного періоду Б. Яремко, долаючи зовнішні та внутрішні труднощі й перешкоди, сформував сучасне обличчя кафедри на базі власноруч розробленої (за консультаційної участі провідного львівського етномузиколога Богдана Луканюка Професор та завідувач кафедри музичної фольклористики Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка.) й утвердженої Міністерством культури України навчальної програми для двох спеціалізованих відділів - пісенної та інструментальної народної музики. Окрім того, були й свята, відзначені науковими публікаціями, переконливими виступами на наукових заходах в Україні, Литві, Польщі, Словаччині та Австрії, перемогами студентів у міжнародних конкурсних та фестивальних змаганнях. Так проминуло десять років (1995-2005) продуктивної наукової, педагогічної, виконавської та організаційної праці з такими зафіксованими результатами:

- публікація трьох перших в Україні навчальних посібників із гри на традиційних гуцульській та бойківській сопілках: „Уторопські сопілкові імпровізації” [Яремко 1997], „Бойківська сопілкова музика” [Яремко 1998], „Етноінструменто- знавство” [Яремко 2003];

- видання компакт-дисків: „Грає сопілкар Богдан Яремко”, „Уторопські сопілкові імпровізації” (автентичні фонозаписи від народного фоярніста Миколи Павлюка (1925-1996)), „Славетні музиканти Гуцульщини. Скрипаль Кирило Лин- дюк”, „Бойківська сопілкова музика у фонозаписах 1980 р.”;

- публікація 49 фахових наукових статей у наукових виданнях Києва, Львова, Харкова, Рівного, Луцька, Житомира, Ново- град-Волинського, Тернополя, Кременця, Дрогобича, Санкт-Петербурга та участь у 40 наукових заходах України й близького зарубіжжя;

- робота членом журі у творчих заходах Харкова (Перший всеукраїнський огляд автентичного виконавства на традиційних кобзарських інструментах, Другий і Третій міжнародні фестивалі традиційної народної культури „Покуть”, Третій міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах ім. Г. Хоткевича), Турки (Конкурс виконавців бойківського автентичного фольклору Других всесвітніх бойківських фестин);

- культурно-мистецька та концертна діяльність Б. Яремка відзначалася організацією сопілкових концертів у Рівному (РДГУ, зал органної і камерної музики), проведенням відкритого заняття з гри на бойківській пищавці зі студентами композиторського факультету Національної музичної академії України (Київ), проведенням індивідуальних занять із гри на хроматичній і традиційних карпатських сопілках із чотирма студентами інституту етномузикології Варшавського університету (Польща), участю як соліста-сопілкаря у Міжнародному фестивалі „Старі ноти молодих струн Європи” (Словаччина), у Міжнародному фестивалі акордеоністів і гармоністів (Польща), у Міжнародному симпозіумі на честь ювілею академіка І. Мацієвського (РФ);

- організація в с. Космач Косівського р-ну Івано-Франківської обл. Зимово-літньої школи традиційного народного мистецтва імені Василя Моґура. Упродовж періоду функціонування (2000-2005 рр.) учнями школи стали студенти РДГУ (Рівне), Національної музичної академії України та Національного університету культури та мистецтв (Київ), а також студенти вищих навчальних закладів Харкова, Луганська, Кропивницького, Сум, Луцька та Інституту етномузикології Варшавського університету (Польща) [Верещук - Супрун 2000, Мединський 2002, Пожоджук 2003].

Удосконалюючи етноінструментознавчий напрямок навчального процесу на кафедрі музичного фольклору (ІМ РДГУ), Б. Яремко видав два навчальних посібники - „Уторопські сопілкові імпровізації” [Яремко 1997] і „Бойківська сопілкова музика” [Яремко 1998], на основі яких студенти детально вивчали народну технологію виготовлення сопілок, музично-виконавську творчість сопілкарів-корифеїв, а на матеріалі численних транскрибованих цілісних композицій Музичний матеріал складали 13 транскрибованих творів, записаних у 1978 р. від професійного народного музиканта Миколи Павлюка (1925-1996) [Яремко 1997, с. 15-101], 11 творів у виконанні Юрія Греби (1936-2022) [Яремко 1997, с. 52-84] і 11 творів від Івана Карпінського (1931-1994) [Яремко 1997, с. 85116], також 12 коломийок в одноосібному виконанні трьох жінок та двох чоловіків [Яремко 1998, с. 36-41] і в супроводі пищавки [Яремко 1998, с. 42-51]. опановували репертуар і техніку гри.

Високу оцінку двом навчальним посібникам дали доктор мистецтвознавства, етномузиколог Міхаіл Лобанов і професор факультету етномузикології Інституту музикології Варшавського університету Пйотр Дагліґ. За відгуком М. Лобанова, обидва посібники, „аналогів яким немає в етномузикознавчій європейській науці”, мають і практичне значення, адже передають наступним поколінням музикантів „письмово зафіксовані зразки усного самовираження носіїв блискучої інструментальної культури... для її відтворення в інших умовах творчо-виконавського функціонування і подальшого наукового дослідження”, і наукове - „як відтворена в нотах і досліджена пам'ятка” цієї культури. Доктор П. Дагліґ, порівнявши транскрипції Б. Яремка „з найкращими досягненнями такого типу у світі”, додав, що деякі польські студенти, яким науковець кілька разів читав лекції в Інституті музикознавства Варшавського університету, користуючись публікаціями і методами гри українського професора, наголосили, що його досягнення „роблять великий внесок у відновлення традиційної музики і доводять, що мистецтво, можливо, є найкращим способом внести нові імпульси у міжнародне співробітництво” Переклад відгуку П. Дагліґа з англійської мови відповідає оригіналу. Відгук-рекомендація С. Грици (2002 р.). [Руданська- Вовк 2007].

2003 року Б. Яремко опублікував ще один навчальний посібник - „Етноінструментознавство” [Яремко 2003], зміст якого спрямований на пізнання музичного інструментарію Гуцульщини, зокрема карпатських традиційних сопілкових знарядь, їх продукування та виконавства; дослідження бойківських сопілок українськими вченими та індивідуальних виконавських стилів у їх взаємозв'язку з аплікатурою і формотворенням; вивчення традицій виховання музиканта в середовищі Бойківщини, Галицької Гуцульщини та Південної Пінщини, також етномузикознавчої концепції Г. Хоткевича. Основна мета посібника полягала в залученні молоді до фольклорно-експедиційного пошуку, науково-теоретичного й практичного осмислення понять „музичний інструмент”, „виконавець”, „музика” як об'єктів вивчення духовно-матеріальної творчості українського народу.

Здобувши наукове звання професора кафедри музичного фольклору РДГУ (2004 р.), дослідник отримав кілька відгуків-рекомендацій від відомих фольклористів. Доктор мистецтвознавства Софія Грица стверджувала, що Б. Яремко „своєю життєдіяльністю подає гідний приклад багатомірного служіння музиці - як представник зовсім молодої української науки етноорганології (з її малочисленными попередниками), як етнопедагог, котрий постійно випробовує свої наукові досягнення в педагогічній практиці, і як організатор нових форм вузівського навчання на рівні керівника і вихователя нового типу фахівця в галузі національної народної культури”. У своїх позитивних відгуках відомі етномузикознавці М. Лобанов, П. Дагліґ, Б. Луканюк та І. Мацієвський вважали Б. Яремка компетентним педагогом, музикантом-практиком, утверджувачем концептуальних положень українських та європейських учених-етномузикологів Відгуки-рекомендації Б. Луканюка та І. Мацієвського (2002 р.)..

Сфера наукових інтересів Б. Яремка не залишала його і в останній період (2006-2013) роботи на кафедрі рівненського мистецького вишу, про що свідчать близько 20 публікацій не тільки про сопілкову музику, а й про скрипкову й трембітну традиції Карпатського регіону. Серед них - „Трембіта як пам'ятка духовної культури гуцулів” [Яремко 2009], унікальний цикл статей, пов'язаних із реконструкцією „пантеону” гуцульських скрипалів-корифеїв космацько-шепітської традиції у жанрі „творчих портретів” таких її славетних носіїв, як Василь Вардзарук „Якобишин” [Яремко 2007б], Василь Пожоджук „Ґенц” [Яремко 2007а], Кирило Линдюк „Вітишин” [Яремко 2008], Юрій Книшук „Штудер” [Яремко 2011]. Продовжились і виступи на наукових конференціях Києва, Харкова, Рівного.

Так закінчився тривалий період продуктивного життя Богдана Яремка в Рівному. Але несподівано для нього самого з'явилася нова п'ятирічна лінія життєдіяльності - 2013-2018 рр., коли вчений уже переїхав до Львова та обійняв посаду професора-консультанта на кафедрі мистецьких дисциплін та методик їх викладання Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. У цей період, окрім статей у збірниках Кременця, Дрогобича, Львова, була опублікована монографія „Сопілкова музика гуцулів” [Ярем- ко 2014], яка стала підсумковою працею багаторічної науково-творчої і педагогічної роботи Б. Яремка в галузі карпатознавства. Вона написана на матеріалах, які було особисто зібрано в численних фольклористичних експедиціях та які репрезентують гуцульську сопілкову традицію космацько-шепітсько-уторопського регіону.

У монографії розглянуто будову, аплікатуру й побутування чотириотворної керамічної зозулі, десятиотворної окарини, безсвисткових фоярки і середньої флоєри та свисткової шестиотворної денцівки, а також надано методичні поради щодо опанування гри на фоярці. Теоретичний матеріал доповнюють транскрипції 29 інструментальних творів, виконуваних на керамічній зозулі, окарині, фоярці та денцівці. Окрім того, у праці автор окреслює творчі портрети чотирьох провідних весільних сопілкарів - Миколи Думитрака, Петра Реведжука, Григорія Линдюка, Миколи Павлюка і подає музикознавчий аналіз окремих їхніх сопілкових п'єс. Загалом монографія Б. Яремка є пам'яткою гуцульської інструментальної культури та цінним дидактико-навчальним і репертуарним збірником функціонального призначення. Зміст монографії спрямований на спростування загальнопоширеної серед академічних музикантів думки щодо „примітивності” народної музики та утвердження іншого, переконливого й доказового погляду: гуцульська народна шестиотворна сопілка має значні фонічні, художньо-виконавські та репертуарні ресурси й гідна того, щоб увести її до навчального процесу мистецьких закладів України як сольний та ансамблевий інструмент.

Наукову діяльність професора у львівський період продовжують презентувати творчі портрети гуцульських скрипалів космацько-шепітської традиції Дем'яна Линдюка „Попиччина” [Яремко 2018, Івана Лабачука [Яремко 2019а], Петра Грималюка [Яремко 2019б]. Чотири статті авторства Б. Яремка було надруковано в другому томі „Української фольклористичної енциклопедії” [2020], серед яких - „Павлюк Микола Дмитрович” [Яремко 2020а], „Реведжук („Швидик”) Петро Васильович” [Яремко 20206], „Сопілкова музика бойків” [Яремко 2020в], „Сопілкова музика гуцулів” [Яремко 2020г]. Актуальною для Яремка й дотепер залишається тема сучасної музичної педагогіки, яка неодноразово стає предметом висвітлення у доповідях, виголошених на наукових конференціях у Кременці, Львові та Києві, та детальніше осмислюється в наукових публікаціях [Яремко 2016, 2017, 2022]. Богдан Яремко і донині не пропускає можливості виступити на наукових онлайн-конференціях, порушуючи на них ті самі болючі для нього теми етнопедагогіки. У зв'язку з цим у пам'яті виринає поетична репліка-сентенція 22-річного кубанського поета Ігоря Супруна, у якій відчувається та мудрість молодості, яку може по-справжньому усвідомити лише старша людина: „Ось згорають, як іскри, всі миті, а дрова ще не встигли згоріти”. Ними й закінчую рефлексійні переливи-переблиски у контексті прожитого, пережитого, перебореного Богданом Яремком, який сміливо може повторити мої слова: „Я з тобою”...

Список використаних джерел

1. Верещук К. - Супрун Н. (2000). Вчимося в народу. Волинь. 29 вересня. Рівне.

2. Дмитренко М. (упор.) (2020). Українська фольклористична енциклопедія: у 2 т. Т 2. 688 с. Київ.

3. Мациевский И. (1970). Гуцульские скрипичные композиции: дис. на соиск. уч. степ. канд. искусствоведения. 365 с. Ленинград.

4. Мединський Ю. (2002). Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. За київським часом. № 10. Київ.

5. Пожоджук Д. (2003). Космач став символом єднання молоді України. Вільна думка. 2-15 грудня. Сідней.

6. Руданська-Вовк Л. (упор.) (2007). Антологія бойківського краю. С. 637638. Дрогобич.

7. Яремко Б. (1994). Роль виконавства у формуванні музичної традиції (на матеріалі української сопілкової музики Прикарпаття): дис. на здоб. наук ст. канд. мистецтвознавства. 195 с. Київ.

8. Яремко Б. (1997). Уторопські сопілкові імпровізації. 107 с. Рівне.

9. Яремко Б. (1998). Бойківська сопілкова музика. 128 с. Львів.

10. Яремко Б. (2003). Етноінструментознавство. 188 с. Рівне.

11. Яремко Б. (2007а). Василь Пожоджук („Генц”) у спогадах сучасників. Бойківщина І ред. Л. Сікора. Т 3. С. 514-519. Дрогобич.

12. Яремко Б. (20076). Гуцульський скрипаль Василь Вардзарук („Якобишин”) і його послідовники. Етномузика. Ч. 3 І упор. Ю. Рибак. С. 57-66. Львів.

13. Яремко Б. (2008). Скрипаль Кирило Линдюк („Вітишин”) - лідер космацько-шепітської традиції. Етномузика. Ч. 5 І упор. І. Довгалюк, Ю. Рибак. С. 91-100. Львів.

14. Яремко Б. (2009). Трембіта як пам'ятка духовної культури гуцулів. Проблеми етномузикології. Вип 4. С. 260-268. Київ.

15. Яремко Б. (2011). Штрихи до творчого портрета лідера-скрипаля Юрія Книшука („Штудера”). Вісник Львівського університету. Серія: мистецтвознавство. Вип. 10. С. 165-172. Львів.

16. Яремко Б. (2014). Сопілкова музика гуцулів. 180 с. Львів.

17. Яремко Б. (2016). Українське етноінструментознавство і сучасна музична етнопедагогіка. Актуальні проблеми гуманітарної освіти: зб. наук. праць. Вип. 13. С. 145-148. Кременець.

18. Яремко Б. (2017). Сучасне бачення проблем музичної етнопедагогіки. Десята конференція дослідників народної музики червоноруських (галицько- володимирських) та суміжних земель І упор. Ю. Рибак. С. 252-260. Львів.

19. Яремко Б. (2018). Носій космацької скрипкової традиції Дем'ян Лин- дюк („Попиччин”): штрихи до творчого портрету. Етномузика. Ч. 14 І упор. Ю. Рибак С. 132-141. Львів.

20. Яремко Б. (2019а). Життєдіяльність Івана Лабачука в контексті гуцульської традиційної інструментальної музики. Вісник Львівського університету. Серія: мистецтвознавство. Вип. 20. С. 119-132. Львів.

21. Яремко Б. (20196). Творчий портрет гуцульського мультиінструмента- ліста Петра Грималюка. Проблеми етномузикології. Вип. 14. С. 174-175. Київ.

22. Яремко Б. (2020а). Павлюк Микола Дмитрович. Українська фольклористична енциклопедія: у 2 т. Т 2 / упор. М. Дмитренко. С. 192-193. Київ.

23. Яремко Б. (20206). Реведжук („Швидик”) Петро Васильович. Українська фольклористична енциклопедія: у 2 т. Т 2 / упор. М. Дмитренко. С. 314-315. Київ.

24. Яремко Б. (2020в). Сопілкова музика бойків. Українська фольклористична енциклопедія: у 2 т. Т. 2 / упор. М. Дмитренко. С. 420-422. Київ.

25. Яремко Б. (2020г). Сопілкова музика гуцулів. Українська фольклористична енциклопедія: у 2 т. Т. 2 / упор. М. Дмитренко. С. 422-425. Київ.

26. Яремко Б. (2022). Ідеї етноінструментознавчої концепції Гната Хоткевича і сучасні проблеми музичної етнопедагогіки. Проблеми кобзарознавства та етноінструментології: у 2 кн. Кн. ІІ / упор. М. Хай. С. 113-121. Київ - Ірпінь.

яремко сопілковий концертний педагог

References

1. Dmytrenko М. (ed.) (2020). Ukrainskafolklorystychna entsyklopediia: u 2 t. [Ukrainian Folkloristics Encyclopedia: in 2 vol.]. 688 p. Kyiv (in Ukrainian).

2. Matsievskii I. (1970). Gutsulskie skripichnye kompozitsii: dis. kand. iskusstv. [Hutsul violin compositions: PhD diss.]. 365 p. Leningrad (in Russian).

3. Medynskyi Yu. (2022). Nasha duma, nasha pisnia ne vmre, ne zahyne [Our duma, our song will not die, will not perish]. Za kyivskym chasom [Kyiv time]. № 10. Kyiv (in Ukrainian).

4. Pozhodzhuk D. (2003). Kosmach stav symvolom yednannia molodi Ukrayiny [Kosmach became a symbol of the unity of the youth of Ukraine]. Vilna dumka [Free thought]. December 2-15. Sidnei (in Ukrainian).

5. Rudanska-Vovk L. (ed.) (2007). Antolohiia boikivskoho kraiu [Anthology of the Boyko's region]. P 637-638. Drohobych (in Ukrainian).

6. Vereshchuk K. - Suprun, N. (2000). Vchymosia v narodu [Learning from the folks]. Volyn [V)lyn]. September 29. Rivne (in Ukrainian).

7. Yaremko B. (1994). Rol vykonavstva u formuvanni muzychnoi tradytsii (na materiali ukrayinskoi sopilkovoi muzyky Prykarpattia): dys... kand. myst. [The role ofperformance in the formation of musical tradition (based on the material of Ukrainian pipe music of Prykarpattia): PhD diss.]. 195 p. Kyiv (in Ukrainian).

8. Yaremko B. (1997). Utoropski sopilkovi improvizatsii [Utopianpipe improvisations]. 107 p. Rivne (in Ukrainian).

9. Yaremko B. (1998). Boikivskasopilkovamuzyka [Boyko'spipe music]. 128 p. Lviv (in Ukrainian).

10. Yaremko B. (2003). Etnoinstrumentoznavstvo [Ethno-instrumental science]. 188 p. Rivne (in Ukrainian).

11. Yaremko B. (2007a). Vasyl Pozhodzhuk (“Gents”) u spohadakh suchasnykiv [Vasyl Pozhodzhuk (“Gents”) in the memories of contemporaries]. Boikivshchyna [Boykivshchyna] I ed. L. Sikora. Vol. 3. P 514-519. Drohobych (in Ukrainian).

12. Yaremko B. (2007b). Hutsulskyi skrypal Vasyl Vardzaruk (“Yakobyshyn”) i yoho poslidovnyky [Hutsul violinist Vasyl Vardzaruk (“Yakobyshyn”) and his followers]. Etnomuzyka [Ethnomusic]. Part. 3 I ed. Yu. Rybak. P 57-66. Lviv (in Ukrainian).

13. Yaremko B. (2008). Skrypal Kyrylo Lyndiuk (“Vityshyn”) - lider kosmatsko-shepitskoi tradytsii [Violinist Kyrylo Lindiuk (“Vityshyn”) as a leader of the Kosmach-Shepit tradition]. Etnomuzyka [Ethnomusic]. Part. 5 I ed. I. Dovhaliuk, Yu. Rybak. P. 91-100. Lviv (in Ukrainian).

14. Yaremko B. (2009). Trembita yak pamiatka dukhovnoi kultury hutsuliv [Trembita as a remembrance of Hutsul spiritual culture]. Problemy etnomuzykolohii [Problems of ethnomusicology]. Iss. 4. P 260-268. Kyiv (in Ukrainian).

15. Yaremko B. (2011). Shtrykhy do tvorchoho portreta lidera-skrypalia Yuriia Knyshuka (“Shtudera”) [Features to the creative portrait of the violinist leader Yury Knyshuk (“Shtuder”)]. Visnyk Lvivskoho universytetu: seriia mystetstvo-znavstvo [Visnyk of Lviv University: art history series]. Iss. 10. P 165-172. Lviv (in Ukrainian).

16. Yaremko B. (2014). Sopilkova muzyka hutsuliv [Hutsulpipe music]. 180 p. Lviv (in Ukrainian).

17. Yaremko B. (2016). Ukrainske etnoinstrumentoznavstvo i suchasna muzych- na etnopedahohika [Ukrainian ethno-instrumental studies and modern musical ethno-pedagogy]. Aktualni problemy humanitarnoi osvity [Actualproblems of humanitarian education]. Iss. 13. P 145-148. Kremenets (in Ukrainian).

18. Yaremko B. (2017). Suchasne bachennia problem muzychnoi etnopedahohiky [Modern vision of the problems of musical ethnopedagogy]. Desiata konferentsiia doslidnykiv narodnoi muzyky chervono-ruskykh (halytsko-volodymyrskykh) ta sumizhnykh zemel [The tenth Conference of the Red Ruthenian (Galician-Volodymyrian) and Adjacent Lands] I ed. Yu. Rybak. P 252-260. Lviv (in Ukrainian).

19. Yaremko B. (2018). Nosii kosmatskoi skrypkovoi tradytsii Demian Lyndiuk (“Popychchyn”): shtrykhy do tvorchoho portretu [Bearer of the Kosmach violin tradition Demian Lyndiuk (“Popychchyn”): features to a creative portrait.]. Et- nomuzyka [Ethnomusic]. Part. 14 I ed. Yu. Rybak. P 132-141. Lviv (in Ukrainian).

20. Yaremko B. (2019а). Zhyttiediialnist Ivana Labachuka v konteksti hutsulskoi tradytsiinoi instrumentalnoi muzyky [Ivan Labachuk's life in the context of hutsul traditional instrumental music]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia: mystetstvoznavstvo [Visnykof Lviv University: art history series]. Iss. 20. P 119-132. Lviv (in Ukrainian).

21. Yaremko B. (2019b). Tvorchyi portret hutsulskoho multyinstrumentalista Petra Hrymaliuka [Creative portrait of the Hutsul multi-instrumentalist Petro Hry- maliuk]. Problemy etnomuzykolohii [Problems of ethnomusicology]. Iss. 14 / ed. Ye. Yefremov, H. Pelina. P 174-175. Kyiv (in Ukrainian).

22. Yaremko B. (2020a). Pavliuk Mykola Dmytrovych [Mykola Dmytrovych Pavliuk]. Ukrainska folklorystychna entsyklopediia: v 2 t. [Ukrainian Folkloristics Encyclopedia: in 2 vols]. Vol. 2 / ed. M. Dmytrenko. P 192-193. Kyiv (in Ukrainian).

23. Yaremko B. (2020b). Revedzhuk (“Shvydyk”) Petro Vasylovych [Revedzhuk (“Shvydyk”) Petro Vasylovych]. Ukrayinska folklorystychna entsyklopediia: v 2 t. [Ukrainian Folkloristics Encyclopedia: in 2 vol.]. Vol. 2 / ed. M. Dmytrenko. P 314-315. Kyiv (in Ukrainian).

24. Yaremko B. (2020v). Sopilkova muzyka boikiv [Boyko's pipe music]. Ukrayinska folklorystychna entsyklopediia: v 2 t. [Ukrainian Folkloristics Encyclopedia: in 2 vol.]. Vol. 2 / ed. M. Dmytrenko. P. 420-422. Kyiv (in Ukrainian).

25. Yaremko B. (2020h). Sopilkova muzyka hutsuliv [Hutsul pipe music]. Ukrayinska folklorystychna entsyklopediia: v 2 t. [Ukrainian Folkloristics Encyclopedia: in 2 vol.]. Vol. 2 / ed. M. Dmytrenko. P 422-425. Kyiv (in Ukrainian).

26. Yaremko B. (2022). Idei etnoinstrumentoznavchoi kontseptsii Hnata Khot- kevycha i suchasni problemy muzychnoi etnopedahohiky [Ideas of the ethnoinstrumental concept of Hnat Hotkevych and modern problems of musical ethnopedagogy]. Problemy kobzaroznavstva ta etnoinstrumentolohii: v 2 kn. [Problems of kobzar science and ethnoorganology: in 2 books]. Book. II / ed. M. Khay. P 113-121. Kyiv - Irpin (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru