"Русского царя будет бояться сам антихрист...": "пророцтва" преподобного Лаврентія Чернігівського, яких він ніколи не промовляв

Макаренко Евлампию Ивановну Насправді Іонівну, в обвинувачувальній постанові зроблено помилку. Із цього приводу в справі є навіть окреме «Постановление об уточнении отчества обвиняемой» (арк. 153-153 зв.). заключить в исправтрудлагерь сроком на ВОСЕМЬ ЛЕТ, считать срок с 10ЛХ 1937 года» (арк. 52). На такі ж терміни 8 років концтабору було засуджено ігуменю Ардаліону (арк. 53) і монахиню Агрипину (арк. 51).

Щоб у читача не було сумніву, чи дійсно йдеться про монахиню Євлампію, яка жила в будинку Олени Голоти разом із о. Лаврентієм Проскурою та іншими монахинями, наведемо її власні свідчення на допитах Щоб документи відповідали своїй автентичності, наводимо їх без виправлень помилок, зроблених слідчими під час запису показань підслідних.: 1) 10 вересня 1937 р.: «Вопрос: Назовите лиц, проживающих в [нерозбірливо] доме? Ответ: Со мной в одном доме жили игуменья Ардалиона, игумен Лаврентий Проскура, домохозяйка Голота...» (арк. 37 зв.); 2) 29 жовтня 1937 р.: «Вопрос: Сколько лет Вы живете с монашкой б[ывшей] игуменшой Шевченко Ардалионой? Ответ: С монашкой Ардалионой я живу совместно с 1932 г. Со мной также проживали Ветер Агрипина кулачка, монах Проскура Лаврентий, и монашка Коломиец Анна» (арк. 39).

А це свідчення монахині Агрипини Вітер на допиті 8 жовтня 1937 р: «Вопрос: Кто из монахов посещал квартиру где Вы проживали? Ответ: При роспуске троицкого монастыря на квартиру, где я размещалась с Шевченко Агафией (мирське ім'я ігумені Ардаліони В.Ш.) и Макаренко Евлампией перешел монах Проскура Лаврентий который и в настоящее время проживает там же. Кроме того, как ко мне, так и Макаренко Евлампию посещали роскулачнные и родные» (арк. 33 зв.).

Інокиня Ганна Коломієць на допиті 17 жовтня 1937 р. свідчила: «Вопрос: В каком году Вы стали монашкой? Ответ: Я, будучи религиозной, по своему убеждению, в 1927 году поступила в троицкий монастырский религиозный хор. Посещая церковный хор, я сблизилась с монахами и монашками как-то Шевченко Ардалионой, Ветер Агрипиной, Макаренко Евлампией и монахом Проскурой Лаврентием. До 1929 года, когда еще существовал монастыр троицкий я только его посещала, а после ликвидации троицкого монастыря я перешла на квартиру к Голоте Елене по ул. Глеба Успенского №30. Спустя некоторое время туда же на квартиру перешла б[ывшая] настоятельница монашка Шевченко Ардалиона, Ветер Агрипина раскулаченная и Макаренко Евлампия так же раскулаченная. Кроме указанных лиц на квартиру перешел и б[ывший] игумен Проскура Лаврентий» ДАЧО. Ф. Р-8840. Оп. 3. Спр. 8065. Арк. 11-11 зв..

Таких записів у слідчих справах багато, усі немає сенсу наводити. І цього достатньо, щоб пересвідчитися в тому, що реальні життєві історії Олени Голоти та Євлампії Макаренко авторам новітніх симулякрів були невідомі.

Отже, бути в 1939 р. свідком «бесіди з пророками» монахиня Євлампія, засуджена 14 листопада 1937 р. на 8 років концтабору, аж ніяк не могла.

3. Однак за другою брехнею іде третя далі автори симулякру вустами монахині Євлампії стверджують: «“В 1940 году ночью Батюшку посетил Евангелист Иоанн Богослов. Это было 26 сентября по старому стилю. Они беседовали около семи часов. Он дополнил беседу пророка Илии и праведного Еноха и еще рассказал о явлении Креста Господня, воскресении мертвых и Страшном Суде Христовом”».

Отже, за твердженням «монахини Евлампии» із почаївського видання 2001 р., 26 вересня ст. ст. (9 жовтня нов. ст.) 1940 р., у день пам'яті апостола і євангеліста Іоанна Богослова, вона стала свідком явлення о. Лаврентію ще й цього новозавітного пророка, який також сповіщав про апокаліптичні часи. Це «видіння», як ми пам'ятаємо, було анонсоване ще при «зустрічі» з пророками Іллею та Єнохом у 1939 р.

Де ж знаходилася в цей час і чим займалася справжня, а не вигадана авторами симулякру, монахиня Євлампія Макаренко?

24 лютого 1940 р. «Макаренко Евлампия Ионовна подала жалобу Прокурору СССР в которой описывает: “что я никакой преступной деятельностью не занималась, меня осудили неправильно”. Другие осужденные жалоб о пересмотре этого дела не подали» (арк. 54). 10 липня 1940 р. «Пом[ощник] Облпрокурора по спецделам Литвиненко рассмотрев следственное] дело №35182 Номер цієї слідчої справи в 1937 р. по обв[инению] Шевченко Анны Георгиевны, Ветер Агрипины Филиповны, Макаренко Евлампии Ионовны НАШЕЛ: ... анализируя материалы следствия прихожу к заключению, что Макаренко, Шевченко и Ветер Тройкой осуждены как монашки за проводимую а-с деятельность». «На основании изложенного» помічник облпрокурора Литвиненко робить «заключение»: «В жалобе о пересмотре дела Макаренко Евлампии Ионовне отказать, о чем сообщить последней. Наблюдательное производство по делу прекратить. Дело возвратив в ОУНКВД для хранения в архив». Підписи: «Пом. Облпрокурора по спецделам Литвиненко. “Согласен” И.о. Облпрокурора Савранский» (арк. 54-54 зв.).

У справі збереглися скарги монахині Євлампії з проханням переглянути вирок:

1) «Уповноваженому на Украине НКВД СССР при НКВД УСРР, м. Київ» від 23 квітня 1939 р. (арк. 59-59 зв.);

2) прокурору СССР від 24 лютого 1940 р. (арк. 61-62 зв.); та листування між різними підрозділами НКВС щодо скарг м. Євлампії.

Це цікаві документи як свідчення епохи. На жаль, розглянути їх у форматі цієї статті неможливо, тому ми ще повернемося до цих слідчих справ у спеціальній публікації Перший оглядовий нарис слідчої справи інокині Ганни Коломієць див. у цьому номері «Сіверянського літопису»: Нестеренко Л. «Контрреволюційна та антирадянська діяльність» Ганни Лаврентіївни Коломієць в 30-х рр. ХХ ст. (за матеріалами кримінальної справи). С. 66-72.. Для нас зараз важливо наголосити, що на момент «видіння Іоанна Богослова» о. Лаврентію Проскурі 26 вересня / 9 жовтня 1940 р. «в маленьком доме у благочестивой вдовы Елены, в постриге монахини Евлампии», свідком якого буцімто монахиня Євлампія була, вона перебувала в концтаборі «“Онеглаг” Н.К.В.Д. ст[анция] Плесецкая [Северной] [Железной] [Дороги], 3-й лагпункт 2 отд[еление]» (арк. 64), зараз це селище міського типу в Архангельській області РФ.

У справі інокині Ганни Коломієць, яка згодом теж наважилася подати заяву на апеляцію, зберігається протокол допиту монахині Євлампії від 21 травня 1941 р. вже в концтаборі ДАЧО. Ф. Р-8840. Оп. 3. Спр. 8065. Арк. 64-65 зв., і цей документ ще одне беззаперечне свідоцтво того, що монахиня Євлампія від осені 1937 р. перебувала в ув'язненні, але автори симулякру цього не знали, тому безапеляційно вклали в її уста свою ідеологічну брехню. У справі ж самої монахині Євлампії є табірна довідка-характеристика від 25 лютого 1940 р., із якої дізнаємося, яку працю вона виконувала в концтаборі: «з/к Макаренко Е.И. работает пом[ощником] пекаря. Труд не нормирован. К работе относится хорошо. Поведение на работе и в быту хорошее, административных] взысканий не имеет» (арк. 65-65 зв.). І вказано термін покарання: «Нач[ало] срока 10/IX1937 г., кон[ец] ср[ока] 10/ІХ 1945 г. Прибыл[а] 10/II-38. Киевский] эт[ап]» (арк. 65). А зі свідчення монахині Агрипини Вітер, яку було вдруге заарештовано 28 квітня 1950 р., уже після повного відбуття терміну ув'язнення, дізнаємося, що до 1943 р. монахиня Євлампія перебувала з монахинею Агрипиною в одному концтаборі ДАЧО. Ф. Р-8840. Оп. 3. Спр. 130. Арк. 13-13 зв. Протокол допиту від 29 квітня 1950 р..

Отже, ми є свідками того, як вкотре справдилися слова Христові: «Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, щоб не вийшло на чисту воду» (Лк. 8:17). Брехливість усієї концепції очевидна: «пророцтва старця Лаврентія Чернігівського» про «нашу страну постоянную» Росію, «триєдинство російського народу», «матір-церкву московську патріархію» тощо фейк, і віра в ці «пророцтва», що були вигадані на вул. Луб'янка, буд. 2 фейкова віра.

Власне, на цьому можна поставити крапку, але є ще кілька моментів, на які варто звернути увагу:

4. «Свідоцтво» про «візит» пророків Іллі, Єноха та євангеліста Іоанна Богослова побудовано таким чином, буцімто окрім «старця Лаврентія» та «вдови Олени» (вона ж «монахиня Євлампія»), у будиночку «під горою» більше ніхто не жив. Це мало надати «свідоцтву» особливої таємничості та довірливості: монахиня Євлампія стала свідком «великого чуда», якого ніхто у світі більш не був удостоєний, як келійниця старця: «Матушка Евлампия всегда знала, когда к Старцу приходили. (Впрочем, в эти годы он практически пребывал в затворе и очень редко принимал...)». Але в реальному житті все було зовсім не так. У цій маленькій глиняній мазанці було більш ніж багатолюдно: окрім господині будинку Олени Голоти, ігумена Лаврентія Проскури, монахині Євлампії Макаренко, там жили ще ігуменія Ардаліона Шевченко, монахиня Агрипина Вітер та інокиня Ганна Коломієць шість осіб. Проживання всіх квартирантів задокументовано. Але автори спецпроекту цього не знали, бо не були вкорінені в чернігівське церковне середовище.

Втім, і це ще не все.

5. Автори симулякру так описують кімнатку о. Лаврентія: «Комната, в которой находился Батюшка, была особым образом отгорожена: в нее можно было войти сквозь двери книжного шкафа, который закрывал имеющуюся в том месте дверь, ведущую к Батюшке. Чтобы попасть туда, необходимо было сначала достать все содержимое (книги, нотные тетради с церковными песнопениями), снять заднюю стенку шкафа и лишь потом войти». Проте за свідченням П.О. Фльорова, який багато разів бував у цьому будинку в о. Лаврентія Проскури, вхід до кімнати не був забарикадований шафою та книжками, а був вільний. Більше того, Павло Олексійович називає ім'я ще одного сьомого (!) мешканця цього будинку: «Когда закрыли монастырь и нужно было оставить свою келью, о. Лаврентий поселился в маленьком убогом домике недалеко от монастыря, под горой, на которой расположен храм в честь Пророка Илии. Площадь комнатки, отведенной для батюшки, около 10 квадратных метров. Какой подвиг нес он, выдерживая за стенкой живущего больного сына хозяйки дома, постоянно беспокоившего своим бессознательным поведением, часто криками не только днем, но и ночью. Общая кухонька, смежные двери позволяли несчастному Петру беспрепятственно заходить или забегать в помещение старца. Ни тени недовольства или раздражения не было у батюшки, только милосердие, снисхождение и любовь» Флеров П.А. Преподобный Лаврентий Черниговский: Воспоминания духовных чад. С. 17-18..

Навіть у цьому автори «свідоцтва Олени / Євлампії» виявилися некомпетентними щодо історичної правди, бо вона їм була невідома: вхід до кімнати о. Лаврентія не був забарикадований, він був вільним для всіх, хто в цьому будинку проживав, зокрема й для психічнохворого Петра сина Олени Микитівни Голоти. Отже, уся концепція «пророцтв-повчань старця Лаврентія Чернігівського», із першого й до останнього рядка, суцільна брехня... На свідоцтві Павла Олексійовича Фльорова, цього справжнього не фейкового свідка, ми й поставимо крапку.

Мільйони людей, вірних Московської патріархії, знаходяться в тенетах цього фейку фальшивих «пророцтв / повчань старця Лаврентія Чернігівського», які історичний, справжній схиархімандрит Лаврентій Проскура ніколи не промовляв. Вони сповідують фейкову віру, не здогадуючись і не розуміючи, де, коли, ким і з якою метою було вигадано ці фальшиві пророцтва-симулякри. Навіть наші співвітчизники в Україні, так звані «ждуни», під російськими бомбами бережуть вірність Москві та «матери церкви московской патриархии», бо «так заповедал старец Лаврентий Черниговский».

Нагадаємо цим нещасним жертвам чекістської спецоперації слова Христа, які Він сказав фарисеям, що згодом розіп'яли Його на хресті: сатана «душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді», а всі ті, хто сповідують неправду (і тим більш хто її свідомо творить) «пожадливості батька свого диявола виконують» (Іоан. 8:44). Бо не може бути Істини Христа там, де є брехня, адже брехня завжди від диявола, і тільки від нього. Христос же є «Шлях, Істина й Життя» (Іоан. 14:6), і в Нього нічого немає спільного з дияволом, як нічого немає спільного у Світла з пітьмою (2 Кор. 6:15).

Висновок

Традиції совєтської пропаганди продовжуються в сучасній Російській Федерації, але тепер вони поєднані із псевдоправославною риторикою, що перетворило РФ як державу за активної підтримки керівництва Московської патріархії у фундаменталістську тоталітарну секту. Фальшиві пророцтва-симулякри, приписувані прп. Лаврентію Чернігівському, відіграли й досі відіграють у цьому вагому роль, вони залишаються одним із головних конструктів ідеології так званого «русского міра». Їх продовжують використовувати в РФ у людиноненависницькій пропаганді рашизму та виправданні рашистсько-української війни. Саме для цього їх і було створено.

P.S. Коли цей номер верстався, трапилася важлива для православного світу подія:

«В ходе соборного съезда, который состоялся 27 марта 2024 года в Зале церковных соборов Храма Христа Спасителя в Москве под председательством главы ВРНС Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Кирилла, был утвержден Наказ XXV Всемирного русского народного собора “Настоящее и будущее Русского мира” ... Настоящий документ ... является программным документом XXV Всемирного Русского Народного Собора, а также наказом, адресованным органам законодательной и исполнительной власти России». Документ розроблено й затверджено за участі патріарха та єпископату Московського патріархату.

У цьому соборному «наказі» терористичній владі РФ, яка веде війну на повне фізичне знищення українського народу, вісім пунктів; перші три, прикриваючись ідеологічною риторикою, проголошують відверто шовіністичні й людиноненависницькі цінності:

«1. Специальная военная операция

Специальная военная операция является новым этапом национально-освободительной борьбы русского народа против преступного киевского режима и стоящего за ним коллективного Запада, ведущейся на землях Юго-Западной Руси с 2014 года. В ходе СВО русский народ с оружием в руках отстаивает свои жизнь, свободу, государственность, цивилизационную, религиозную, национальную и культурную идентичность, а также право жить на собственной земле в границах единого Российского государства. С духовно-нравственной точки зрения специальная военная операция является Священной войной, в которой Россия и ее народ, защищая единое духовное пространство Святой Руси, выполняют миссию “Удерживающего”, защищающего мир от натиска глобализма и победы впавшего в сатанизм Запада. После завершения СВО вся территория современной Украины должна войти в зону исключительного влияния России.

2. Русский мир

References

1. Felshtinsky, Yu., Popov, V. (2022). Vid Chervonoho teroru do mafioznoi derzhavy: spetssluzhby Rosii v borotbi za svitove panuvannia (1917-2036) [From the Red Terror to the mafia state: Russian special services in the struggle for world domination (1917-2036)]. Kyiv, Ukraine.

2. Moss, V-A. (2022). Kult Stalina v Moskovskomu patriarkhati: vytoky ta sohodennia [The Cult of Stalin in the Moscow Patriarchate: its Sources and Contemporary Condition]. Siverianskyi litopys Siverian chronicle, 1, P. 49-57.

3. Nesterenko, L. (2024). «Kontrrevoliutsiina ta antyradianska diialnist» Hanny Lavrentiivny Kolomiiets v 30-kh rr. ХХ st. (za materialamy kryminalnoi spravy) [“Counter-revolutionary and anti-radyan activity” of Hanna Lavrentiyevna Kolomiets in the 30s of the 20th c. (based on the materials of the criminal case)]. Siverianskyi litopys Siverian chronicle, 2, P. 66-72.

4. Shumilo, V. (2001). Skhiarkhimandrit Lavrentiy i ego vremya: Ocherk tserkovnoy istorii Chernigovshchiny (1868-1950 gg.) [Schiarchimandrite Lawrence and His Time: An Outline of the Church History of Chernigov Region (1868-1950)]. Chernihiv, Ukraine.

5. Shumilo, V. (2019). Falsyfikatsii radianskykh slidchykh orhaniv 1930-kh rokiv u spravakh dukhovenstva Istynno-Pravoslavnoi Tserkvy [Falsifications of the Soviet investigative bodies of the 1930s in the affairs of the clergy of the True Orthodox Church]. Siverianskyi litopys Siverian chronicle, 1, P. 70-75.

6. Shumilo, V. (2019). Skhyarkhimandryt Lavrentii (Proskura) chlen Istynno-Pravoslavnoi Tserkvy na Chernihivshchyni [Schiarchimandrite Lavrentii (Proskura) a member of the The True Orthodox Church in Chernihiv region]. Siverianskyi litopys Siverian chronicle, 4-5, P. 67-80.

7. Shumilo, V. (2020). Istynno-Pravoslavna Tserkva na Chernihivshchyni ta ihumen Alipii (Yakovenko) [Ture Orthodox Church in Chernihiv land and the Abbot Alipii (Yakovenko)]. Siverianskyi litopys Siverian chronicle, 1, P. 124-137.

8. Shumilo, V. (2020). Nastoiatel Troitse-Illinskoho monastyria Heorhii (Smelnytskyi) yak odyn iz ideolohiv IPTs na Chernihivshchyni: za materialamy slidchykh sprav [The superior of the Holy Trinity and St. Elias Monastery George (Smelnitsky) as one of the ideological leaders of the TOC (True Orthodox Church) in the Chernihiv region, according to the investigative reports of the secret police]. Siverianskyi litopys Siverian chronicle, 2, P. 89-106.

9. Shumilo, V. (2021). Chernihivske zaslannia S.O. Nilusa 1926-1928 rr.: za materialamy slidchoi spravy ODPU [Chernihiv exile of S.A. Nilus during 1926-1928: on materials of OGPU investigation file]. Siverianskyi litopys Siverian chronicle, 2, P. 19-30.

10. Shumilo, V. (2021). Istynno-Pravoslavna (katakombna) Tserkva na Chernihivshchyni u 20-30-kh rr. ХХ st.: dys. na zdobuttia naukovoho stupenia kandydata istorychnykh nauk: 07.00.01. [The True Orthodox (Catacomb) Church in the Chernihiv Region in the 1920s and 1930s. On the rights of manuscript. Dissertation for the degree of candidate of historical sciences in the specialty 07.00.01. history of Ukraine.]. Chernihiv, Ukraine.

11. Shumylo, S. (2022). Falshyvi «prorotstva» chernihivskoho «arkhyiepyskopa» Kheruvyma Dehtiaria yak pidgruntia voiovnychykh mistyfikatsii moskovskoho patriarkha Kirila [False “prophecies” of Chernihiv “archbishop” Cheruvim Degtyar as the basis of the military mystifications of Moscow Patriarch Kirill]. Siverianskyi litopys Siverian chronicle, 5-6, P. 157-166.

12. Soldatov, O. (2023). «Rosiiska pravoslavna tserkva Derzhavnoi bezpeky» (Moskovska patriarkhiia u svoiemu suchasnomu formati zasnovana 80 rokiv tomu u 1943 r.) [«Russian Orthodox Church of State Security» [“Russian Orthodox Church of State Security” (Moscow Patriarchate in its modern format was founded 80 years ago in 1943)]. Siverianskyi litopys Siverian chronicle, 6, P. 73-79.

Размещено на Allbest.Ru