Презентація архівів засобами філателії: будівлі архівних установ, храми, замки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Галузевий державний архів Міністерства оборони України

Презентація архівів засобами філателії: будівлі архівних установ, храми, замки

Людмила Нецька

заслужена працівниця культури України, головна архівістка,

Василь Турчик директор

Анотація

Метою статті є презентація філателістичних знаків, на яких зображено будівлі архівних установ, а також храми, монастирі та замки, де зберігалися чи зберігаються нині архівні колекції. Крім того, залучено марки, присвячені особам, причетним до створення архівів та збереження історичних документів. Методологія дослідження. З огляду на специфіку дослідження важливе місце відведено методам візуальної історії, а також спеціальним філателістичним методам. Для вирішення поставлених дослідницьких завдань було використано загальнонаукові методи: аналізу та синтезу, класифікації, ретроспекції; а також спеціальні історичні методи: порівняльно-історичний, історичного аналізу, біографічний, проблемно-хронологічний і структурно-системний. Наукова новизна. Вперше проведено виявлення та дослідження художніх поштових марок, художніх маркованих конвертів, конвертів з оригінальною маркою, поштових блоків, картмаксимумів, штемпельних відбитків (спецпогашення) тощо, предметом яких є зображення місць зберігання архівних документів. Ці знаки офіційно випускалися державною поштою і визнані Міжнародною федерацією філателії. Висновки. Пропоноване дослідження знайомить читачів із філателістичними знаками, що мають зображення об'єктів, які слугували в минулому та призначені сьогодні для зберігання архівної спадщини України. Вони є важливим історичним джерелом зі значним інформаційним потенціалом, яке розширює наші знання про місця зберігання історичної спадщини українського народу тощо. Перспективи подальших досліджень. Продовжується робота над виявленням і дослідженням поштових знаків, присвячених персоналіям архівістів, персоналіям відомих діячів, які зробили значний внесок в архівну справу; товариствам; міжнародним архівним конгресам, до участі в яких долучилися представники українських архівів.

Ключові слова: філателія; колекціонування; архівні установи України; документи; храми; замки; монастирі.

Abstract

Lyudmyla Netska

Honored Worker of Culture of Ukraine,

Chief archivist,

Branch State Archives of the Ministry of Defense of Ukraine

Vasyl Turchyk

Dyrector,

Branch State Archives of the Ministry of Defense of Ukraine

PRESENTATION OF ARCHIVES BY MEANS OF PHILATELY: BUILDINGS OF ARCHIVAL INSTITUTIONS, TEMPLES, CASTLES

The purpose of the article is to present philatelic signs, which depict the buildings of archival institutions, as well as temples, monasteries and castles, where archival collections were or are now stored. In addition, stamps dedicated to persons involved in the creation of archives and the preservation of historical documents are involved. Research methodology. Given the specifics of the study, an important place is given to the methods of visual history, as well as special philatelic methods. To solve the research tasks, general scientific methods were used: analysis and synthesis, classification, retrospection; as well as special historical methods: comparative-historical, historical analysis, biographical, problem-chronological, and structural-systemic. The scientific novelty. For the first time, the discovery and study of art postage stamps, artistic stamped envelopes, envelopes with the original stamp, postal blocks, card maximums, stamp prints (special cancellation), etc., the subject of which is the image of the places of storage of archival documents, was carried out. These marks were officially issued by the state post office and recognized by the International Federation of Philately. Conclusions. The proposed research acquaints readers with philatelic signs that have images of objects that served in the past and are intended today for the preservation of the archival heritage of Ukraine. They are an important historical source with significant information potential, which expands our knowledge about the places of storage of the historical heritage of the Ukrainian people, etc. Prospects for further research. Work continues on the identification and study of postage marks dedicated to the personalities of archivists, personalities of famous figures who have made a significant contribution to archival affairs; associations; international archival congresses, which were attended by representatives of Ukrainian archives.

Key words: philately; collecting; archival institutions of Ukraine; documents; temples; castles; monasteries.

Людству належить чимало винаходів, серед яких - поява поштової марки, законодавчо впровадженої у Великій Британії в 1840 р. у результаті реформування поштової служби Лук'янюк В. Перша поштова марка. Цей день в історії // Культура і мистецтво. . Від того часу розпочався тріумфальний рух марки країнами і континентами, оскільки вона стала не лише знаком оплати поштових послуг, а й поступово перетворилася на культурний, колекційний та історичний об'єкт зацікавленості. Виникнення інтересу до колекціонування марок, вивчення знаків поштових послуг посприяло становленню та виокремленню спеціалізованої галузі знань - філателії, предметом якої, окрім марок, є поштові конверти, марковані картки (листівки), відбитки поштових і пам'яткових штемпелів Потильчак О. Філателістичні матеріали як історичне джерело : інформаційний потенціал, класифікаційні ознаки та критерії систематизації // Історичні джерела в українському освітньому та інформаційному просторі : верифікація та інтерпретація. Київ, 2018. С. 79-100. . Ці засоби виконують функцію донесення і популяризації знань про географію та історію країни, видатних особистостей, їхні успіхи в сферах науки, культури, спорту - загалом у різних галузях знань і досягнень людства. Філателістичні матеріали, що виходять у світі, вирізняються різноманітністю, а філателія давно набула ознак тематичності. Досліджуючи її знаки та надаючи перевагу одній або декільком темам, колекціонери прагнуть також і публічності шляхом організації виставок, підготовки публікацій, презентацій тощо.

Перші українські поштові марки з'явилися в 1918 р., їх творцями були відомі графіки Георгій Нарбут (1886-1920) й Антін Середа (18901961). Перші зразки марок незалежної України, що почали друкуватися з 1992 р., були присвячені 500-річчю козацтва, 100-річчю еміграції українців у Канаду тощо. Українські марки, а саме блоки завдяки високохудожньому оформленню та якості не раз здобували призові місця на світових конкурсах Паньонко І. Філателія - захоплення, що відкриває світ // Львівське обласне товариство Асоціації філателістів України..

Дослідники української мілітарної марки Г. Єрко, О. Казьмірчук і О. Курчаба називають поштові марки візитівкою держави, вагомим атрибутом державності. «Вони популяризують країну, розповідають про її історію та здобутки [...]. Поштова марка - це символ, за допомогою якого кожна держава прагне увічнити свої здобутки, описати власні надбання, тому можемо стверджувати, що поштова марка - це ще один спосіб візуалізації нашої історії» Єрко Г. І., Казьмірчук О. А., Курчаба О. Є. Українська міліатрна марка як інформаційний ресурс про минуле та сьогодення // Вчені записки Таврійського нац. ун-ту ім. В. І. Вернадського. Серія : Історичні науки. 2023. Т. 34(73). № 1. С. 42.. філателістичний архівний монастир документ

Однією з важливих царин життєдіяльності суспільства, починаючи від минувшини і до теперішнього часу розвинутих високотехнологіч- них процесів (інформатизація, цифровізація), є архівна справа та архівна галузь.

Метою публікації є спроба презентації архівів засобами філателії, що у свою чергу поєднує професію із захопленням колекціонуванням. А багаторічна робота одного з авторів щодо пошуку, дослідження і накопичення філателістичних матеріалів на предмет їх належності до архівної теми зрештою викликала бажання поділитися власним досвідом і презентувати за допомогою знаків філателії цю тему.

Питання виявлення та аналізу філателістичних матеріалів, в основі яких були б зображення будівель архівів чи інших споруд, де зберігалися чи й зараз зберігаються архівні документи, досі не були об'єктом спеціального наукового дослідження. Тому актуальність нашої розвідки полягає в ознайомленні читача із зібраною колекцією знаків філателії з архівної тематики.

На першому етапі ознайомлення з колекцією зосередимо увагу на тих знаках філателії, які презентують архіви України. Вивчення інших об'єктів філателії, на перший погляд далеких від архівної теми, дозволило зробити висновки на користь віднесення їх також до обраної колекції. Звичайно, зібрати усі філателістичні матеріали, які б можна було залучити до обраної теми, - нелегко. Наразі до публікації включені знаки, випущені поштою України до 2021 р. включно, а також окремі знаки, випущені поштою колишнього Радянського Союзу. Автори використали ті матеріали, які визнаються Міжнародною федерацією філателії та офіційно випускалися державною поштою: художні марковані конверти (ХМК), конверти з оригінальною маркою (КОМ), художні поштові марки, поштові блоки (форма видання поштових марок), художні марковані поштові картки (МК), картмаксимуми (художні поштові картки з наклеєною на ілюстрованій стороні поштовою маркою, яка за сюжетом збігається з ілюстрацією картки та має погашення), штемпельні відбитки (спеціальні поштові погашення (спецпогашення)). Відомо, що поштові відомства продовжують випускати філателістичну продукцію, серед якої, очевидно, будуть і ті зразки, які також увійдуть до існуючого на сьогоднішній день зібрання (у разі відповідності обраній нами темі), але дещо пізніше.

Колекцію знаків філателії стосовно архівів України автори умовно поділили на чотири групи. Перша (1) присвячена місцям зберігання архівних документів, навчальним закладам, які готують фахівців архівної справи; друга (2) - персоналіям архівістів і товариствам; третя (3) - персоналіям відомих діячів, у біографіях яких є сторінки, що єднали їх з архівною діяльністю (справою), однак вона не стала визначальною в їхніх біографіях; четверта (4) - міжнародним архівним конгресам, до участі в яких долучилися представники українських архівів. Однак, зважаючи на великий обсяг матеріалу та можливості журналу, обмежимося частиною першого розділу, де презентовано філателістичні матеріали, на яких зображено місця зберігання документів (лише будівлі архівних установ, храмів, монастирів і замків) і частково персоналії, діяльність яких дотична до них.

Першим у філателістичне дзеркало потрапив Центральниіі державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України), визначальною датою створення якого є 1852 р. Архівні установи України. Довідник. Т. 1: Державні архіви / Держкомархів України; УНДІАСД; редкол.: Г. В. Боряк, І. Б. Матяш, Г. В. Па- пакін. 2-е вид., доп. Київ, 2005. (Архівні зібрання України. Спеціальні довідники). С. 78. Ця установа - своєрідний архів в архіві, бо приєднала до себе більш давню - Київський центральний архів давніх актів (КЦАДА), заснований саме того року. У 2002 р. відзначався ювілей - 150 років із часу створення ЦДІАК України. На честь пам'ятної дати здійснено спеціальне поштове погашення ХМК, а штемпель відобразив відбиток: «150 років Центральному державному історичному архіву України 01.11.2002-Київ-1» (Іл. 1.1). Вдало підібраний конверт із написом «ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ» є символічним, адже українська писемність якраз і присутня в стародруках ЦДІАК України.

Іл. 1.1. Спецпогашення 01.11.2002 (м. Київ). 150 років ЦДІАК.

Філателія вшанувала своїми знаками ще одну установу - Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України), створений відповідно до прийнятої Радою Міністрів УРСР постанови № 357 від 4 травня 1966 р. Його становленню сприяв Олесь Гончар (1918-1995) (на той час - голова Спілки письменників України), який в 1965 р. у листі на адресу заступника голови Ради Міністрів УРСР порушив питання про необхідність збудувати в центрі Києва Державний республіканський літературний музей-сховище, передбачивши в ньому читальні зали і приміщення-сейфи для зберігання класичної рукописної спадщини. Нове приміщення побудовано не було, однак у будівлі колишнього Софійського духовного училища в 1967 р. знайшлося місце для розміщення новоствореної установи Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Путівник. Вип. 1 / авт.-упоряд.: М. Крячок, С. Кущ, З. Сендик; ред. кол.: Г. Боряк (голова), Ю. Кулініч, М. Ходоровський; Державний комітет архівів України; ЦДАМЛМ України. Київ, 2003 (Архівні зібрання України. Путівники). С. 9-10..

Окремим відділом ЦДАМЛМ України є архівно-музейний комплекс «Літературно-мистецькі Плюти»», який розміщується в дачному будинку та на прибудинковій території в с. Плюти Обухівського району Київської області, що належали драматургу і державному діячеві Олександру Корнійчуку (1905-1972). Після смерті драматурга Архівне управління при Раді Міністрів УРСР на підставі свідоцтва про право на спадщину прийняло будинок-дачу як дарунок від вдови письменника та його сестри, а 1 серпня 1972 р. тут було створено Літературно-меморіальний будинок-музей О. Є. Корнійчука - філія ЦДАМЛМ УРСР (із 1993 р. - сучасна назва) Літературно-мистецькі Плюти - відділ Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України.. Знаками філателії, що презентують ЦДАМЛМ України є ХМК (СРСР) 1980 р. «Київська обл., Обухівський р-н, с. Плюти. Літературно-меморіальний будинок-музей О. Є. Корнійчука»; ХМК (СРСР) 1984 р. «Київ. Центральний державний архів-му- зей літератури і мистецтва УРСР» (Іл. 1.2); а також знаки, присвячені О. Гончару: спеціальне поштове погашення «Олесь Гончар 1918-1995. 14.04.2003. Дніпропетровськ поштамт»; ХМК з оригінальною маркою (ОМ) (Україна) 2008 р. «Олесь Гончар (1918-1995)», КОМ (Україна) 2018 р. «100 років від дня народження Олеся Гончара» (на конверті - марка з портретом письменника) (Іл. 1.3). Зазначимо, що ЦДАМЛМ України зберігає фонд особового походження цього видатного літературного митця.

У приміщеннях колишнього Бернардинського монастиря у Львові функціонує Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України). Комплекс Бернардинського монастиря включає храм святого Андрія Первозваного, а сам монастир був однією зі складових оборонної системи Львова, починаючи з ХУ ст.

Іл. 1.2. ХМК (СРСР) 1980 р. Літературно-меморіальний будинок-музей

О. Є. Корнійчука; ХМК (СРСР) 1984 р. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва УРСР.

Іл. 1.3. Спецпогашення 14.04.2003, Дніпропетровськ: Олесь Гончар; ХМК з ОМ (Україна) 2008 р. Олесь Гончар (1918-1995); КОМ (Україна) 2018 р. 100 років від дня народження Олеся Гончара.

та функціонував до 1783 р. Шовчко В. Бернардинський монастир Львова // Пам'ятки UA. У цей період Галицькі землі підпали під владу Австрійської імперії і монастир закрили. Нова влада тим часом пристосовувала колишнє бібліотечне приміщення Бернардинського монастиря під архів, заснований 1784 р. як Цісарсько-королівський уряд давніх галицьких гродських і земських актів і короборації документів, пізніше - Земський, а з 1877 р. - Крайовий архів Центральний державний історичний архів України, м. Львів: Путівник / авт.-упоряд.: О. Гнєвишева, У. Єдлінська, Д. Пельц, Г. Сварник, І. Сварник, Н. Франко; відп. ред. Д. Пельц; Державний комітет архівів України; Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Львів; Київ, 2001 (Архівні зібрання України. Путівники). С. 9-10.. У 1939 р. утворився Центральний архів давніх актів у Львові (з 1992 р. - ЦДІАЛ України). Установа зберігає документи найдавніших історичних епох, серед яких і унікальні берестяні грамоти ХІІ ст., виявлені українським ученим-археологом Ігорем Свєшніковим (1915-1995) під час археологічних розкопок у 1988-1989 рр. давньої столиці удільного Звенигородського князівства (нині - територія с. Відники Пустомитівсько- го району Львівської області) та передані в 1994 р. на зберігання до ЦДІАЛ України Мельник Р. І. Берестяні грамоти ХІІ століття // Архіви України. 2011. № 5. С. 193. Світлину споруд монастиря, де й донині функціонують сховища ЦДІАЛ України, а також пам'ятник Івану Підкові можна побачити на МК (СРСР) 1987 р.

Було також здійснено штемпельне погашення «75 років проголошення Західно-Української Народної Республіки 1.ХІ.1993 Львів Поштамт LVIV» (відбиток штемпеля відобразив обрис вежі Бернардинського собору, в якому господарює дух історії, а документи Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) зберігаються поряд з іншими також у сховищах ЦДІАЛ України (Іл. 1.4).

Іл. 1.4. Маркована картка із зображенням пам'ятника І. Підкові (СРСР) 1987 р.; спецпогашення: 01.11.1993 р. 75 років проголошення ЗУНР.

Постать І. Свєшнікова вшанована спеціальним поштовим погашенням: «Ігор Свєшніков 1915-1995. 19.10.2015. Рівне» (Іл. 1.5).

Іл. 1.5. Ігор Свєшніков (1915-1995); штемпельне погашення: 10.10.2015. Рівне.

Однією зі скарбниць документів з історії Буковини є Державний архів Чернівецької області, заснований 1907 р. як Крайовий архів Буковини Австро-Угорської імперії. У період Першої світової війни Буковина була ареною бойових дій, в результаті яких Румунія приєднала її та Бессарабію до себе. За румунських часів із 1924 р. Крайовий архів перетворено у Комісію державних архівів м. Чернівці. В 1940 р. створено Чернівецький обласний історичний архів у складі УРСР, а в 1944 р. відновлено як Чернівецький обласний архів УРСР Державний архів Чернівецької області. Путівник. Т. 1: Фонди дорадянського періоду / авт.-упоряд.: Л. Анохіна, М. Никирса (відпов. упо- ряд.), Г. Ринжук, Д. Олаш; за заг. ред. Д. Жмундуляка. Київ-Чернівці, 2006. С. 5-7.. Воєнні дії під час Другої світової війни завдали установі значних матеріальних збитків, але архів зумів поновити свою діяльність, повернув деякі архівні фонди колишніх румунських та австрійських державних установ, вивезені під час війни до Румунії. У 1963 р. установа отримала нове приміщення - реконструйовану культову споруду, що дозволило зосередити архівосховища в одному місці. З 1991 р. функціонує як Державний архів Чернівецької області і пошанований ХМК (Україна) 2007 р. «100 років Крайовий архів Буковини». Також був випуск КОМ (Молдова) 2011 р., де на марці - портрет Йона-Янку Ністора (18761962), відомого румунського історика (Іл. 1.6), постать якого важлива й для архівної справи, оскільки він у 1924 р. відповідно до наказу Міністерства освіти Румунії був призначений президентом створеної Комісії державних архівів Буковини. В 1938 р. комісію реорганізували в Чернівецьку районну дирекцію державних архівів, яка діяла до входження Північної Буковини та Хотинського повіту Бессарабії до складу УРСР. Й.-Я. Ністор читав лекції з історії в Чернівецькому університеті, обирався його ректором, а в 1940 р. переїхав до Бухареста (Румунія). Його особовий фонд зберігається в Державному архіві Чернівецької області Державний архів Чернівецької області. Путівник... С. 360..

Іл. 1.6. ХМК (Україна) 2007 р. 100 років Крайовий архів Буковини; КОМ (Молдова) 2011 р. Іон Ністор.

Місто Біла Церква Київської області - одне з найстаріших в Україні, оскільки постало ще за часів Давньоруської держави, а також дотичне до постаті Івана Мазепи - гетьмана України, який народився неподалік у родовому помісті Мазепинці. На кошти І. Мазепи в серпні 1706 р. у Білій Церкві на місці зруйнованої дерев'яної церкви розпочалося зведення кам'яного трипрестольного Микільського храму Микільська Церква, Біла Церква // BRAVERI TO BE UKRAINE. . Будівництво, однак, завершено не було, а в 1799 р. трапилася пожежа (постраждала північна частина храму). Південна частина - нинішня Микільська церква - стояла в руїнах і лише в 1852 р. її відновили. В 1926 р. більшовицька влада закрила церкву. Пізніше, в середині 1960-х років храм відремонтували. До того ж, у 1967 р. він був внесений до списку пам'яток архітектури національного значення як зразок козацького бароко. Споруда церкви цікава тим, що деякий час була місцем розміщення архівосховища Державного міського архіву Білої Церкви, про що свідчить історія архівного відділу Білоцерківської міської ради Історія архіву // Архівний відділ Білоцерківської міської Ради Київської області. . Малюнок храму з написом: «Церква святителя Миколая» зображений на ХМК (Україна) 2003 р. (Іл. 1.7).

Іл. 1.7. Церква святителя Миколая. ХМК (Україна), 2003 р.

До місць зберігання архівних документів належали замки (фортеці), яких, порівняно з іншими країнами, в Україні обліковується небагато. Дубенський замок (м. Дубно Рівненської області) доречно згадати у контексті теми. Вперше про Дубно згадує Іпатіївський літопис у 1100 р., однак пізніша розбудова міста пов'язана з князями Острозькими - відомими і впливовими на європейській політичній арені у ХУ-XVII ст. можновладцями Історія міста // Дубенська міська рада. . Для середньовічного міста, яким було Дубно, опорою від ворожих нападів слугував замок - фортифікаційна споруда, оточена із трьох сторін водою річки Іква та її болотистих заплав. Фортеця була місцем зберігання скарбів князів Острозьких, пізніше - нащадків Острозької ординації: князів Заславських, Сангушків, Любомирських, у т. ч. і їхніх родинних архівів Там само.. У XVII-XVIH ст. було зведено палац князів Острозьких - одноповерховий службовий флігель, де розташовувалася замкова адміністрація, пізніше добудовано другий поверх палацу, у приміщеннях якого й зберігалися архіви власників замку, околичної шляхти - князів Замойських, Конєцпольських, Збаразьких, Чарторийських Дубенский замок // Віртуальний музей спадщини князів Острозьких. . Дубенський замок вшанований такими філателістичними об'єктами: ХМК (СРСР) 1967 р. «Ровенська область. Дубно. Фортеця ХУІ століття»; поштовою маркою (Україна) 2000 р. «Дубно 900 років» (на марці - зображення однієї з веж замку (Дівоча) та зображення елементів герба, що належав князям Острозьким і За- славським); КОМ (Україна) 2007 р. (на конверті - малюнок Дубенської фортеці та стилістичний напис під ним: «500-років від часу надання Магдебурзького права місту Дубну») (Іл. 1.8). Малюнок на конверті відтворює роботу польсько-білоруського художника ХІХ ст. Наполеона Орди (1807-1883), що залишив по собі замальовки олівцем, виконані під час подорожей різними місцевостями, у т. ч., й України Геник М. Україна очима Наполеона Орди // Газета «День». 2015. № 125. . Ще один знак - спецпогашення «25.08.2007 р. м. Дубно. 500 років Магде- бурського права. Дубно. Рівненська обл.»; є також марка «Дубенський замок. XV-XVIII ст.» у поштовому блоці «Краса і велич України. Рівненська обл.» 2021 р. (Іл. 1.8) Поштовий блок : Краса і велич України. Рівненська область, 2021 // VIOLITY..

Іл. 1.8. ХМК (СРСР) 1967 р. Дубенський замок; марка (Україна) 2000 р. Дубно 900 років; КОМ (Україна) 2007 р.; штемпельне погашення 25.08.2007 р., марка «Дубенський замок. XV-XVIII ст.» (із поштового блоку) (Україна) 2021 р.

Матеріали філателії не оминули своїм пошануванням деякі храми стародавнього Житомира, який свого часу був найбільшим містом Великого князівства Литовського. У часи князя Гедиміна на Замковій горі в Житомирі стояв парафіяльний костел Пресвятої Діви Марії, який зруйнувала татарська навала, однак завжди знаходилися сили для його неодноразового відродження. В 1737 р. споруда була розібрана і на її місці упродовж 1737-1751 рр. розпочалося зведення нового кам'яного костелу, освяченого під ім'ям Вознесіння Господнього. Храм пережив разом із містом всі злети та падіння, зазнав руйнівної пожежі (1768 р.), масштабної перебудови, яка додала йому класичних рис. 30 серпня 1805 р. костел отримав і нове ім'я на честь святої Софії Шовчко В. Собор святої Софії в Житомирі // Пам'ятки UA. . Останню дещицю у формування комплексу перлини кафедрального костелу святої Софії додав архітектор Владислав Домбровський (1854-1917), який на початку ХХ ст. спроектував і втілив ряд прибудов до храму Там само.. З архівною темою споруда цієї архітектурної перлини пов'язана через Державний архів Житомирської області, оскільки у передвоєнні роки, а саме в 1939-1941 рр. у стінах костелу розміщувалося сховище архівних документів дореволюційного періоду, можливо, й тих, які свідчили про його історію та минуле. Об'єктом філателії, присвяченим пам'ятці архітектури ХУІІІ ст. Житомира, є випущений ХМК (Україна) 2001 р. «Кафедральний костел Св. Софії. 1737-1750» (малюнок художниці Наталії Кравченко) (Іл. 1.9).

Іл. 1.9. ХМК (Україна) 2001 р. Кафедральний костел Св. Софії. 1737-1750.

Інша культова споруда Житомира, що має відношення до Державного архіву Житомирської області, - Успенська Подільська церква. У 1700 р. звели спочатку перший дерев'яний храм, однак він був невеликий і згодом вирішено було побудувати кам'яний. Будівництво храму тривало з 1861 р. до 1882 р. За більшовицької влади храм був пограбований, а згодом тут влаштували склад. Під час Другої світової війни храм відновили, і діяв він аж до закриття у 1961 р. Успенська (Подільська) церква, Житомир // BRAVERI TO BE UKRAINE. У 1962 р. приміщення церкви було передано під сховище Житомирському обласному державному архіву Історія архіву // Державний архів Житомирської області. .

На ХМК (Україна) 2009 р. «1125-річчя від часу заснування м. Житомира» (заснований 884 р.) (Іл. 1.10) - малюнок споруди Успенської Подільської церкви - будівлі, що прихистила колись і архівні документи також. У 1992 р. Державний архів Житомирської області переїхав у нове, спеціально збудоване дев'ятиповерхове приміщення, де знайшлося місце для всіх архівних скарбів, у т. ч. й тих, які раніше зберігалися у храмових спорудах Там само..

Іл. 1.10. ХМК (Україна) 2009 р. 1125-річчя від часу заснування м. Житомира.

Пошук знаків філателії визначив ще один маршрут у напрямі Державного архіву Київської області. Ця установа разом із архівосховищами, за свідченнями історичної довідки, неодноразово змінювала приміщення Архівні установи Київщини: Путівник / гол. ред. кол.: С. Каменева (гол. ред), Г. Бойко (заст. гол. ред.); авт.-упоряд. С. Якобчук; Київська обласна державна адміністрація; Державний архів Київської області. Київ : «Графіка і Дизайн», 2019. 152 с.. Однак, головне, що деякий час костел Святого Миколая у Києві слугував архіву для зберігання документальної спадщини. Історія спорудження костелу Св. Миколая пов'язана з ім'ям видатного архітектора Владислава Городецького (1863-1930), який реалізував архітектурний задум молодого, без практичного досвіду, 24-річного Станіслава Воловського Цалик С. Костел у Києві: як він з'явився, пережив пожежу 1943-го і комуністів // ВВС NEWS Україна.. Будівництво тривало упродовж 1887-1909 рр., а в 1909 р. римо-католицький костел був освячений. За радянської доби в 1938 р. костел офіційно закрили. У 1941 р. обладнали під складські приміщення, у 1943 р. споруда постраждала від артилерійського обстрілу. У післявоєнні роки її частково реставрували і перебудували під потреби Київського державного обласного архіву. У 1978 р., згідно з рішенням Ради Міністрів УРСР щодо створення у Києві Республіканського Будинку органної та камерної музики, архів було переміщено, а колишній костел переобладнали під концертний зал. Від 1981 р. будівля костелу почала функціонувати як концертний зал Будинку органної та камерної музики Пам'ятки України. Костел святого Миколая (Київ) // ВАНДРІВ- КА.. Із філателістичних знаків назвемо такі: ХМК (СРСР) 1991 р. «Київ. Республіканський будинок органної і камерної музики»; блок із шести марок «Архітектор Владислав Городецький» (Україна) 2014 р., одна з яких - «Костел Святого Миколая. 1899-1909» (Іл. 1.11). Важливо пам'ятати, що велична споруда Миколаївського костелу в один із періодів свого існування, окрім справжнього призначення, прислужилася й іншій справі - прихистила не менш важливе, ніж Божий дух і музика - архівні зібрання.

Іл. 1.11. ХМК (СРСР) 1991 р.; Костел Святого Миколая. 1899-1909 - поштова марка з блоку 2014 р.

Філателістично-архівна тема дотична до ще одного знакового храму, а саме пам'ятки архітектури національного значення - Катеринин- ської церкви в Чернігові. Архітектурна перлина в стилі українського бароко споруджена на вшанування героїзму козаків Чернігівського полку (штурм турецької фортеці Азов у 1696 р. під командуванням чернігівського полковника, наказного гетьмана Якова Лизогуба). Храм спорудили в 1715 р. брати Яків і Семен Лизогуби - онуки Якова Лизогуба. Церква була освячена на честь святої великомучениці Катерини, шанованої в Україні з давніх давен. Спливали часи, і останнє богослужіння в церкві відбулося в 1933 р., після чого її закрили, а приміщення пристосували для потреб архівної справи (до 1941 р. тут зберігалися документи Чернігівського обласного архіву). Під час бойових дій у серпні 1941 р. у храм влучила бомба, внаслідок чого архів загорівся. Церква зазнавала руйнувань також у 1942 і 1943 рр. У післявоєнний час проводилися реставраційні роботи. Від 1979 р. до 2006 р. у приміщенні церкви діяв музей Народного декоративного мистецтва Чернігівщини. З 2008 р. храм належить до єпархії УПЦ Київського патріархату. Філателія презентує ХМК (СРСР) 1983 р. «Чернігів. Музей прикладного мистецтва. Пам'ятка архітектури ХУІІІ ст. (колишня Єкатерининська церква)»; ХМК (СРСР) 1984 р. «Пам'ятка архітектури ХУІІІ ст. Чернігів. Музей прикладного мистецтва»; поштову марку «Катерининська церква, м. Чернігів» (Україна) 2018 р. і картмаксимум «Катерининська церква, м. Чернігів» (Україна) 2018 р. (Іл. 1.12).

Іл. 1.12. Катерининська церква: ХМК (СРСР) 1983 р.; ХМК (СРСР) 1984 р.; поштова марка (Україна) 2018 р.; картмаксимум (Україна) 2018 р.

Ще один храм варто згадати, коли йдеться про архіви, - Собор Різдва Богородиці, розташований у м. Прилуки Чернігівської обл. Храм споруджений у 1806-1815 рр. купецьким сином Федором Заболоць- ким - майстром церковних справ. Храм служив для потреб громади, однак за часів більшовицької влади, що почала боротьбу з релігією, у 1920-х роках був закритий ШкоропадД. О., Савон О. А. Прилуччина : Енциклопедичний довідник / за ред. Г. Ф. Гайдая. Ніжин : TOB «Видавництво «Аспект-Поліграф»», 2007. С. 377, 411.. Відомо, що до 1917 р. у Прилуках і Прилуцькому повіті архіву не було. У вересні 1921 р. утворилася повітова Архівна комісія, яка взяла на облік відомчі архіви.

У 1924 р. розпочало свою діяльність Прилуцьке окружне архівне управління при Окрвиконкомі, підпорядковане Полтавському губернському архівному управлінню, а після ліквідації Прилуцького округу (1930 р.), управління стало архівосховищем Центрального архівного управління. У 1932 р. був створений Прилуцький державний історичний архів, підпорядкований Харківському, а від жовтня 1932 р. - Чернігівському обласному державному архіву. Саме на початку 1930-х років під розміщення документів архіву й було передано приміщення Собору Різдва Богородиці площею 411 м2 та обсягом 4460 м3 Шкоропад Д. О., Савон О. А. Зазнач. твір. С. 376-377.. Прилуцький архів неодноразово зазнавав змін у підпорядкуванні та перейменуваннях, а від січня 1997 р. став Прилуцьким відділом зберігання, обліку та довідкового апарату до документів Чернігівського обласного державного архіву і продовжував розташовуватися у споруді Собору Різдва Богородиці. У грудні 2004 р. відділ перемістили до Чернігова, і згодом приміщення храму повернули прихожанам УПЦ Київського патріархату Там само. С. 377, 411.. Філателія презентує ХМК (Україна) 2014 р. «Собор Різдва Пресвятої Богородиці. м. Прилуки» (Іл. 1.13).

Іл. 1.13. Собор Різдва Пресвятої Богородиці. м. Прилуки. ХМК (Україна) 2014 р.

Харків як серце історико-географічної області України - Слобожанщини також вшанований філателією. Ми позначимо серед низки об'єктів той, що стосується теми архівів. Однією з архітектурних перлин міста є Свято-Покровський чоловічий монастир, до комплексу якого належить Озерянский храм (Храм Озерянської ікони Божої Матері або Свято-Озерянська церква), споруджений архітектором Володимиром Нємкіним (1857-1908) у 1893-1896 рр. Куделко С. Історичний нарис. Від козачого поселення - до великого промислового, культурного і наукового центру // ХАРКІВ. Офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету. Соловьев В. О., Бахтина С. А., Раенко Л. В., Сидоров В. И. Спутник краеведа Харьковщини : учеб.-справ. пособие. Харьков, 2014. С. 94.

У храмах монастиря правилися служби, проходило звичне церковне життя до 1917 р. У період кампанії нещадного нищення храмів більшовицькою владою в 1922 р. Покровський монастир закрили, а його приміщення передали різним організаціям. Щодо Озерянської церкви, то вона залишилася приходською в період 1922-1939 рр. Згодом церкву облаштували під архівосховище Харківського обласного архіву, пізніше - Державного архіву Харківської області, яке розміщувалося там до 1996 р. Соловьев В. О., Бахтина С. А., Раенко Л. В., Сидоров В. И. Зазнач. твір. С. 94. Філателістичним джерелом, пов'язаним з архівною темою, є ХМК (Україна) 2020 р. «Вид на Покровський монастир» (Іл. 1.14) (автор малюнка - художник Артем Супрун). У теперішній час Покров- ський монастир та Озерянський храм у його складі відродилися і виконують свою духовну місію за призначенням, але не забуваймо й про те, що стіни храму зберігали важливий скарб - архівні джерела з історії славетної Харківщини.

Іл. 1.14. ХМК (Україна) 2020 р. Вид на Покровський монастир.

Копіткий пошук та аналіз знайдених джерел інформації допоміг встановити зв'язок з архівною темою храмової споруди, розташованої у м. Хуст (Закарпатська область) - Католицького костелу Святої Єлизавети, відомого ще з ХІІІ ст. За народними переказами, в часи монголо-татарської навали 1241-1242 рр. за його стінами ховалося місцеве населення. До ХУ ст. костел був католицьким, а в 1523-1524 рр. став протестантським завдяки Томашу Ловашу Густі - реформатору, провіднику, який народився в Хусті й прийняв кальвіністське вчення. Хоча храм і зазнав пізніше деяких перебудов, однак і до теперішнього часу залишається взірцем готики на теренах України. Церква Святої Єлизавети є діючим протестантським храмом, який можна назвати й своєрідним архівосховищем і музеєм раритетів. У церкві зберігаються власноручно написані князями та полководцями Трансільванії грамоти, наприклад, грамота трансільванського князя Дєрдя Ракоці (1621-1660), написана 6 грудня 1644 р. в Онодському замку Костел святої Єлизавети (1380 року) // Хустська міська рада. URL: https://khust-miskrada.gov.ua/kostel-svyatoji-yelizaveti/ (дата звернення: 11.03.2024).. Таким чином, храм виконує місію міні-архіву, який турботливо зберігає давні писемні свідчення з історії Закарпатського краю. До визначної дати з часу заснування стародавнього міста був випущений ХМК (Україна) 2015 р. «925 років від часу заснування м. Хуст» (Іл. 1.15) із малюнком храму Святої Єлизавети.

Іл. 1.15. ХМК (Україна) 2015 р. 925 років від часу заснування м. Хуст.

У цій публікації ми оприлюднили інформацію лише про частину об'єктів, які слугували в минулому та призначені у теперішній час для зберігання архівної спадщини України. Сподіваємося, що візуалізація презентованих вище філателістичних об'єктів і короткі коментарі щодо їх змісту стануть джерелом або додатковими відомостями у напрямі дослідження історії архівних установ, питань краєзнавства та не залишаться поза увагою філателістів.

References

1. Boriak, H. (Ed.), Kriachok, M., Kushch, S. & Sendyk, Z. (Comps.) (2003). Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv-muzei literatury i mystetstva Ukrainy [Central State Archive-Museum of Literature and Art of Ukraine]. Derzhavnyi komitet arkhiviv Ukrainy; TsDAMLM Ukrainy. Kyiv. 554 s. [in Ukrainian].

2. Boriak, H. V., Matiash, I. B. & Papakin, H. V. (Eds.) (2005). Arkhivni ustanovy Ukrainy. T. 1 : Derzhavni arkhivy [Archival institutions of Ukraine. Vol. 1 : State archives]. Derzhkomarkhiv Ukrainy; UNDIASD. Kyiv. 692 s. [in Ukrainian].

3. Kamenieva, S. & Boiko, H. (Eds.); Yakobchuk, S. (Comps.) (2019). Arkhivni ustanovy Kyivshchyny [Archive institutions of the Kyiv region]. Kyiv : «Hrafika i Dyzain». 152 s. [in Ukrainian].

4. Lukianiuk, V. (2015). Persha poshtova marka. Tsei den v istorii [The first postage stamp. This day in history]. Kultura i mystetstvo.

5. Panonko, I. (2017). Filateliia - zakhoplennia, shcho vidkryvaie svit [Philately is a passion that opens the world]. Lvivske oblasne tovarystvo Asotsiatsii filatelistiv Ukrainy.

6. Pelts, D. (Ed.); Hnievysheva, O., Yedlinska, U. & Pelts, D. et al (Comps.) (2001). Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv [Central State Historical Archive of Ukraine, Lviv]. Derzhavnyi komitet arkhiviv Ukrainy; Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv. Lviv; Kyiv. 410 s. [in Ukrainian].

7. Potylchak, O. (2018). Filatelistychni materialy yak istorychne dzherelo : informatsiinyi potentsial, klasyfikatsiini oznaky ta kryterii systematyzatsii [Philatelic materials as a historical source : information potential, classification features and systematization criteria]. In Istorychni dzherela v ukrainskomu osvitnomu ta informatsiinomuprostori: veryfikatsiia ta interpretatsiia (pp. 79-100).

8. Yerko, H. I., Kazmirchuk, O. A. & Kurchaba, O. Ye. (2023). Ukrainska militarna marka yak informatsiinyi resurs pro mynule ta sohodennia [Ukrainian military stamp as an information resource about the past and present]. Vcheni zapysky Tavriiskoho nats. un-tu im. V. I. Vernadskoho. Seriia : Istorychni nauky (Vol. 34(73), № 1, p. 42) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru