Нагрудні знаки Українського Товариства Червоного Хреста у 1930-1940 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нагрудні знаки Українського Товариства Червоного Хреста у 1930-1940 роках

Марія Срібна

Breastsplates of Ukrainian Red Cross society in 1930-1940

Mariya Sribna

The article examines the circumstances of the formation of the military-defense Red Cross movement in Ukraine and the various forms of encouragement and distinctions of society in 1930-1940. Historiographical and source analysis shows that the scientific problem has not been the subject of a special comprehensive study. There is also a powerful source base, based on archival documents, which provides a systematic study of the history of the Red Cross in 1930-1940. However, they demand a critical attitude, because the Soviet bureaucracy, manipulating the facts, adjusted the existing situation according to the political model. The source base, which is based on documentary materials of Ukrainian and Russian archives, as well as on numerous documentary publications, allows to comprehensively cover the diverse work of the Red Cross. In addition, this study uses materials from the stock collection of the National Museum of History of Ukraine, which has a unique collection of faleristics.

Thanks to the collected badges of the Soviet Red Cross, it is possible to study the history of the society and trace the peculiarities of this period. It has been proven that the totalitarian regime brutally controlled all aspects of public life. The military orientation of the Red Cross in the USSR on the eve of World War II was a natural result of internal and external processes. In order to encourage and involve more people in the sanitary and defense work, the Executive Committee of URCS and RC introduced various awards. However, they failed to improve the implementation of mobilization plans in the 1930s. This organization depended entirely on the will of party officials and was viewed through the prism of party-state ideology. In the difficult conditions of wartime, when the army and the rear were acutely short of medical personnel, the Red Cross Society played an important role in attracting the masses to sanitary work.

Keywords: Red Cross, military defense activities, mobilization plan, military paramedics, awards, blood donor.

У статті досліджено обставини формування військово-оборонного червонохресного руху в Україні та різновиди форм заохочення та відзнак товариства у 1930-1940-х рр. Історіографічний та джерелознавчий аналіз засвідчує, що наукова проблема дотепер не була предметом спеціального комплексного дослідження, а торкалася лише окремих її аспектів. Також існує потужна джерельна база, основою якої є архівні документи, що надає можливість системного вивчення історії діяльності Червоного Хреста у 1930-1940 рр. Проте вони вимагають критичного ставлення, оскільки радянський бюрократичний апарат, маніпулюючи фактами, корегував існуючу ситуацію відповідно до політичної моделі. Джерельна база, яка ґрунтується на документальних матеріалах українських та російських архівах, а також на численних документальних публікаціях, дозволяє комплексно висвітлити різнопланову роботу Червоного Хреста. Крім того, у даному дослідженні використовуються матеріали фондової колекції Національного музею історії України, яка має унікальну колекцію фалеристики. Завдяки зібраним значкам радянського Червоного Хреста можна вивчити історію діяльності товариства та простежити особливості даного періоду. Доведено, що тоталітарний режим жорстоко контролював всі аспекти життя громадськості. Мілітарна зорієнтованість Червоного Хреста в СРСР напередодні Другої світової війни було закономірним результатом внутрішніх та зовнішніх процесів.

З метою заохочення та залучення більшої кількості людей до санітарно-оборонної роботи Виконком СТЧХ і ЧП запроваджував різні нагородні відзнаки. Проте вони не змогли покращити показники виконання мобілізаційних планів у 1930-х рр. Дана організація повністю залежала від волі партійних чиновників і розглядалася через призму партійно-державної ідеології. В складних умовах військового часу, коли армія і тил гостро відчували нестачу медичних кадрів, велику роль у залученні широких мас населення до санітарної роботи відігравало товариство Червоного Хреста.

Ключові слова - Червоний Хрест, військово-оборонна діяльність, мобілізаційний план, військові санітари, нагороди, донор крові.

Війна на сході України сильно вплинула на роботу Українського Товариства Червоного Хреста. За останні роки комітети Червоного Хреста значно покращили співпрацю між різними гуманітарними установами з метою поширення досвіду з надання медичної і продовольчої допомоги, та поширенню серед цивільного населення інформації про різносторонню сферу діяльності УТЧХ, з метою залучення нових членів до лав організації. У зв'язку з активізацією сучасними відділами Червоного Хреста процесу створення більшої кількості закладів соціальної опіки, консолідації зусиль суспільства в напрямку гуманітарної та медичної допомоги виникає питання чи завжди червонохресні товариства в своїй роботі керувалися принципами та цінностями, які були закладені при створенні червонохресного руху. Особливий інтерес становить період першої половини ХХ ст., коли зі встановленням радянської влади на українських землях, Український Червоний Хрест втрачає автономію та переходить у повне підпорядкування радянській владі. Враховуючи те, що одна з найстаріших та найбільших громадських організацій була перетворена на потреби комуністичному режиму, варто дослідити обставини формування військово-оборонного червонохресного руху в Україні та різновиди форм заохочення та відзнак товаритсва у 1930-1940-х рр.

Історіографічний та джерелознавчий аналіз засвідчує, що наукова проблема дотепер не була предметом спеціального комплексного дослідження, а торкалася лише окремих її аспектів. Зокрема, аналіз видань кінця 1920-1930-х рр. свідчить, що у своїх роботах автори зосередили увагу на підготовку населення до санітарної оборони. Дослідники розробили методики організації військово-санітарної діяльності серед всіх вікових категорій молоді та приділяли значну увагу патріотичному вихованню підростаючого покоління (Струш 1931; Несвячений 1927; Львівський 1936). Крім того, в публікаціях 1930-х рр. простежується пропагандистська спрямованість, де на матеріалах різних товариств авторами формувалася концепція про радянську форму демократії, зокрема, у статтях перепліталась діяльність товариств з успіхами більшовицької партії.

В середині 1930-х рр. після впровадження на державному рівні обов'язкових норм «Готовий до санітарної оборони» - ГСО І та ІІ ступенів з'являються методичні рекомендації лікарів І. Селескериді та Т Болдирева (Селескериди 1939; Болдырев 1939). У цих навчально-методичних розробках встановлювались нормативи для складання членами організації Червоного Хреста спеціальних державних іспитів.

В радянській історіографії 1940-1950-х рр. мало уваги приділялось питанням дослідження діяльності червонохресних товариств. Окрему інформацію про роботу Червоного Хреста можна знайти у працях історика медицини М. Барсукова (Барсуков 1957, 1977), який був учасником створення пролетарського Червоного Хреста та одним з перших організаторів радянської охорони здоров'я. У роки Другої світової війни вчений керував фронтовими евакопунктами охорони здоров'я Держплану СРСР Основні його дослідження присвячені охороні здоров'я, історії військової медицини та Червоному Хресту. Також варто згадати праці Ю. Финклера (Финклер 1944, 1950), який досліджував діяльність радянського Червоного Хреста.

В ХХІ ст. з'являються праці науковців, які переглядають радянську концепцію у дослідженні подій та явищ 1930-1940 рр., та формують нові підходи до вивчення історії України тощо (Литовченко 2004, с. 226-235; Головко 2004).

Водночас існує потужна джерельна база, основою якої є архівні документи, що надає можливість системного вивчення історії діяльності Червоного Хреста у 1930-1940 рр. Проте вони вимагають критичного ставлення, оскільки радянський бюрократичний апарат, маніпулюючи фактами, корегував існуючу ситуацію відповідно до політичної моделі. Джерельна база, яка ґрунтується на документальних матеріалах українських та російських архівах, а також на численних документальних публікаціях, дозволяє комплексно висвітлити різнопланову роботу Червоного Хреста.

Крім того, у даному дослідженні використовуються матеріали фондової колекції Національного музею історії України, яка має унікальну фалеристичну колекцію. Завдяки зібраним значкам радянського Червоного Хреста можна вивчити історію діяльності товариства та простежити особливості даного періоду (Національний музей історії України, МДАЕ-1282-1286, НЗД-27).

Варто зазначити, що головним завданням союзного керівництва в червонохресній роботі стала уніфікація організаційної структури республіканських товариств. Прямий зв'язок центральних органів та республіканських організацій Червоного Хреста визначив їх структурну специфіку. 25-27 травня 1927 р. відбувся І Всеукраїнський з'їзд УТЧХ, який констатував, що провідним напрямком діяльності УТЧХ є військово-санітарний. А всі інші напрямки роботи, зокрема соціальна та гуманітарна допомога відходять на другий план. Військово-санітарна робота усіх республіканських червонохресних організацій проводилася за загальним планом, складеним Виконкомом Ради Червоних Хрестів і Півмісяців СРСР та затвердженим Реввійськрадою Союзу. На його основі Виконком визначав стандарти та розміри матеріального забезпечення установ, штати та програми санітарних загонів, санітарних гуртків та курсів. Після проведення 8 червня 1929 р. ІІІ Всеукраїнського з'їзду УТЧХ було встановлено задачі щодо накопичення військово-санітарного майна на місцях через різноманітні збори. Крім того, було запропоновано створити ліжковий фонд товариства з розрахунку на проведення бойових дій і залучення нових членів товариства.

З'їзд встановив, що головним іспитом військово-оборонної діяльності організації повинні стати військові маневри, на яких будуть відпрацьовуватися питання з мобілізаційної готовності. 3 грудня 1929 р. був проведений черговий Пленум ЦК КП(б) У на якому розглядалися питання щодо підготовки країни до оборони. Для ЦК УТЧХ встановлювалося: по-перше продовжувати проводити масову підготовку населення; по-друге, розширювати мережу установ ЧХ; по-третє, продовжувати заготівлю військово-санітарного майна недоторканого запасу. Головним недоліком попередньої роботи вважалось відсутність підготовлених кваліфікаційних кадрів для проведення занять у гуртках першої медичної допомоги товариства.

Незважаючи на різні організаційні труднощі, УТЧХ бере активну участь у всіх загальних оборонних заходах радянської держави. У зв'язку з цим було переглянуте «Положення про СТЧХ і ЧП СРСР» від 1 вересня 1925 р., а 12 вересня 1930 р. РНК СРСР затверджується нове «Положення СТЧХ і ЧП СРСР» (Свистович 2007, с. 166).

Вже після І з'їзду СТЧХ і ЧП СРСР у жовтні 1932 р. відбувається згортання соціальної роботи Червоного Хреста. Вона все більше зосереджується на створенні санітарних постів, організації санітарних дружин, підготовці медсестер, санінструкторів. Крім того, з метою вдосконалення форм розповсюдження санітарно-оборонних знань і навичок були введені нормативи комплексу «Готовий до санітарної оборони» (1934 р.) (Мал. 1) для дорослих та «Будь готовий до санітарної оборони» (1935 р.) (Мал. 2) для школярів. Зокрема, комплекс військово-санітарних знань «Готовий до санітарної оборони СРСР» (ГТО) затверджений Виконкомом СТЧХ і ЧП та включав в себе наступні норми здачі для отримання знаку: військово-санітарний комплекс, знання санітарної грамоти з протиповітряної оборони, гігієни житла, гігієни харчування, особистої гігієни, фізкультури та червонохресної роботи. Знак виготовлявся з томпаку, і являв собою зубчасту шестерню діаметром 30 мм, в центрі якої на білому тлі червоний хрест і червоний півмісяць - емблема СТЧХ і ЧП. По колу напис: «Готовий до санітарної оборони СРСР». Значок підвішений на двох ланцюжках до п'ятикутної зірки з серпом і молотом та кріпився на шпильці.

У 1935 р. Виконкомом СТЧХ і ЧП був заснований значок II ступені та вручався особам, які здали норми підвищеної складності. Візуально даний знак відрізнявся тільки тим, що над шестернею на білому прапорці розташована цифра «2», всередині якої розташована червона зірочка. Значок кріпиться гвинтом. Розмір - 30х30 мм. Щодо значка «Будь готовий до санітарної оборони СРСР», то Виконком Радянського Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця затвердив Положення та норми здачі комплексу, які складалися з 4 розділів: 1) перша допомога та гігієна походу; 2) протиповітряна оборона; 3) шкільна гігієна і санітарія; 4) організація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Знак виготовлявся з бронзи і гарячої емалі. Розмір - 22х22 мм. В червні 1941 р. випуск знаків «Готовий до санітарної оборони СРСР» та «Будь готовий до санітарної оборони СРСР» припинився і був відновлений наприкінці 1945 р. у вигляді ромбів (Наградные знаки СССР 2017).

Крім того, у 1935 р. Виконкомом СТЧХ і ЧП СРСР заснував нагрудний знак «Відмінник санітарної підготовки СРСР» (Мал. 3). Даний знак вручався за активну участь в поширенні військово-медичних знань і за успішно виконані нормативи. Знак виконаний з томпаку в формі зірки. У верхній частині смуга білої емалі з написом золотистого кольору: «Відмінник». У центрі рельєфне зображення білого кола з червоним хрестом і червоним півмісяцем. Під білим кругом - дві смужки білої емалі з золотистими літерами: «Санітарної оборони СРСР». Розмір - 34х33 мм. (Наградные знаки СССР 2017).

Мал. 1. Нагрудний знак «Готовий до санітарної оборони» (фондова колекція Національного музею історії України)

Мал. 2. Нагрудний знак «Будь готовий до санітарної оборони» (фондова колекція Національного музею історії України)

Мал. 3. Нагрудний знак «Відмінник санітарної підготовки СРСР» (фондова колекція Національного музею історії України)

У 1936 р. Виконком СТЧХ і ЧП СРСР заснував нагрудний знак «Кріпи санітарну оборону СРСР» та вручався за здачу норм санінструктора. Знак був виконаний у формі подовженого ромба із зеленою емалевою каймою і салатним емалевим полем. У верхньому кутку розташована червона емалева зірка, нижче червоний емалевий хрест. По внутрішньому полю в чотири рядки проходить напис «Кріпи санітарну оборону СРСР». Знак був виконаний з бронзи. Крім того, відомий випадок з червоною емалевої облямівкою і внутрішнім білим полем. Розмір - 39х22 мм. (Наградные знаки СССР 2017).

Також у І938 р. Виконкомом СТЧХ і ЧП СРСР був заснований нагрудний знак «Юному відміннику санітарної оборони СРСР», який призначався для нагородження піонерів, які здали норми комплексу.

Незважаючи на різні заходи радянської влади в роботі ЧХ простежується багато недоліків та помилок з підготовки населення УРСР до військових дій. Зокрема, багато лікарень було не придатних для лікування хворих; медичне та господарське майно зберігалося у незадовільному стані; частина медикаментів зіпсована; деякі склади перевантажені; стерилізація матеріалів не проводилася, польові пральні забезпечені майном на 70%; охорона складів УТЧХ знаходилася в незадовільному стані; багато завідуючих складів своїх обов'язків по зберіганню майна не знали; переоблік майна проводився формально, вибірково і не на одному складі не було проведено повної перевірки тощо (ЦДАГО України, ф. 1., спр. 7106, арк. 53-54).

Крім того, контроль за зберіганням майна зі сторони ЦК Червоного Хреста діяв дуже слабо. Робітники Червоного Хреста як в ЦК, так і в областях не знали формальних даних про прописний склад лікарень та їх керівників. Мобілізаційні плани в багатьох товариствах Червоного Хреста були відпрацьовані слабо. У підготовці кадрів лікарів запасу, медичних сестер і санітарних інструкторів роль Червоного Хреста зводилась тільки до організації навчання. Проте, і з цією задачею Червоний Хрест не справлявся. Учбові пункти не мали приміщень, підручників та наглядних посібників. Варто зазначити, що таке незадовільне становище оборонної роботи Червоного Хреста склалось в результаті того, що вся робота оборонних відділів ЦК Червоного Хреста і обласних комітетів зводилась до канцелярської переписки.

Напередодні війни відчутного удару на діяльність червонохресного руху завдали репресії його керівного складу та місцевих активістів. Це призвело до постійної координації будь-яких дій з місцевим та центральним партійним керівництвом. Крім того, у 1939 р. відбулось обмеження компетенції УТЧХ внаслідок передачі всіх господарських установ товариства до Народного Комісаріату УРСР та передачі санітарно-лікувальних установ Наркомздоров'я УРСР (Свистович 2007, с. 167).

На початку 1939 р. ВЦРПС ухвалила рішення про підготовку медичних сестер без відриву від виробництва. Центральні, республіканські, фабрично-заводські й місцеві комітети та господарські органи виділили необхідні кошти і приміщення для курсів медичних сестер. Ці курси проходили у містах та великих підприємствах. Великий внесок у підготовку середнього і молодшого медичного персоналу зробили стаціонарні 2-річні школи. Наприкінці року лише у Житомирській та Харківській областях працювало 56 таких шкіл. Протягом 1939 р. - пер. пол. 1941 р. на території УРСР в них навчалось понад 11 тис. робітників та представників інших соціальних верств (Чернега 2004, с. 33).

Головним завданням реалізації військово-медичної доктрини під час бойових дій було зменшення санітарних втрат, тому до санітарної служби Червоної Армії призивалися найкращі медичні працівники. В складних умовах військового часу, коли армія і тил гостро відчували нестачу медичних кадрів, велику роль у залученні широких мас населення до санітарної роботи відігравало товариство Червоного Хреста. Саме воно стало основною громадською базою органів охорони здоров'я і взяло на себе відповідальність за підготовку середніх і молодших медичних кадрів, організацію санітарних формувань.

Таким чином, червонохресний актив з першого місяця війни приступив до своєї роботи, де головна увага була зосереджена на санітарній діяльності, підготовка медичних кадрів та організація санітарних формувань. Його активісти працювали у військових шпиталях, допомагали при розвантаженні санітарних поїздів тощо.

У роки Другої світової війни значно збільшилась кількість членів Червоного Хреста, зокрема, на 15 жовтня 1939 р. по території УРСР курси медичних сестер без відриву від виробництва пройшли 13980 чоловік (ДАРФ, ф. р. 9501, спр. 82, арк. 41).

А за 1940 р. УТЧХ поповнився на 562 935 чоловік і нараховував на початку 1941 р. 2 158 091 членів організації (ЦДАВО України, ф. 4616, спр. 1, арк. 3).

Проте, московське керівництво прагнуло до ще більшого кількісного складу червонохресних організацій. Тому 22 лютого 1941 р. РНК СрСр затвердив новий статут СТЧХ і ЧХ, відповідно до якого передбачалась масова кампанія залучення цивільних громадян до справи зміцнення санітарної оборони та здійснення допомоги особам, що постраждали від війни (Барсуков 1957, с. 276).

7 липня 1941 р. вийшов наказ Наркомату охорони здоров'я СРСР «Про масову підготовку медичних сестер і санітарних дружин». Згідно цього наказу, треба було забезпечити курси медичних сестер необхідною кількістю лікарів-викладачів і необхідною кількістю досвідчених медичних сестер для керівництва практичними заняттями. Крім того, забезпечити всі курси медичних сестер запасу СТЧХ і ЧП лікувальними базами для проходження учбово-виробничої практики тощо (Барсуков 1977, с. 31).

З огляду на те, що на початковому етапі війни при підготовці медсестер значно менше було приділено уваги організаційно-масовій роботі. Це призвело до того, що первинні організації Червоного Хреста не були в повному обсязі залучені в практичну санітарно-оборонну роботу. Тому для виправлення даної ситуації в організаційно-масовій роботі Виконком СТЧХ і ЧП в другій половині 1942 р. провів ряд заходів. Зокрема, в липні 1942 р. було оголошено Всесоюзне соціалістичне змагання товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця; проведено переоблік первинних організацій і членів товариств Червоного Хреста; проведено наради-се- мінари для різних червонохресних комітетів; посилена практична допомога комітетам Червоного Хреста на місцях; надруковані Виконкомом СТЧХ і ЧП та відправленні червонохресним комітетам: 260 тис. плакатів, 550 тис. екземплярів гасел, 50 тис. брошур. В результаті проведення даних заходів організаційно-масова робота Червоного Хреста значно покращилась (ДАРФ, ф. р. 9501, спр. 456, арк. 3-4).

Діяльність ЧХ у роки війні переповнена героїчними подвигами його співробітниками, що у важких умовах рятували життя сотням поранених. 23 серпня 1941 р. вийшов наказ Народного комісаріату оборони «Про порядок висування до державної нагороди військових санітарів за гарну бойову роботу». Так, наприклад, за виніс з поля бою 15 поранених з їхніми гвинтівками чи ручними кулеметами нагороджували медалями «За бойові заслуги» чи «За відвагу», за виніс 25 поранених вручали орден «Червона Зірка», за виніс 40 поранених - орден «Червоний Прапор», а за врятування 80 поранених - орден «Леніна» (Кузьмин 1970, с. 217).

Згодом, у статуті ордена Слави, встановленого 8 листопада 1943 р., було зазначено, що нагородженню ним підлягають ті, хто «...ризикуючи життям, під вогнем супротивника надавати допомогу пораненим протягом низки боїв». В кінці війни багато співробітників Червоного Хреста були відзначено цими медалями та орденами (Медична фалеристика 2021).

В роки війни набув великого поширення донорський рух. 16 вересня 1941 р. вийшов наказ Наркомату охорони здоров'я СРСР «Про покращення організації роботи з донорства». Згідно цього наказу, треба було проводити широку агітаційну та політико-просвітницьку роботу з донорства; організовувати прибуття донорів на донорські пункти для медичного обстеження і пункти переливання крові; ведення кількості донорів із числа товариств Червоного Хреста; організувати контроль за чіткою роботою донорських пунктів; забезпечити донорські комісії придатними приміщеннями для нормальної роботи з обстежень донорів (Барсуков 1977, с. 45-46).

В УРСР діяли два наукові інститути (Київський та Харківський), донорські пункти, 17 обласних станцій з переливання крові та 5 пересувних станцій переливання крові, де проводилась велика науково-дослідницька робота. Ці заклади навчили санітарну службу Червоної Армії як краще зберігати кров на більш тривалий час та надсилати її на фронт. Переливання крові стало можливим не тільки у великих лікарнях, а і в сільських дільницях та на полі бою. Під час окупації українських земель наукові інститути з переливання крові на деякий час припинили свою діяльність. Лише після звільнення територій від окупантів свою діяльність відновив Харківський інститут (вересень 1943 р.). Водночас зазначимо, що Київський інститут з переливання крові розпочав свою роботу у грудні 1943 р., але згодом зупинив свою діяльність на термін з 20 грудня 1944 р. по 1 січня 1945 р. з метою створення нормальних умов для своєї роботи (ЦДАГО України, ф. 1, спр. 1357, арк. 18).

Всі інші станції переливання крові були заново створенні тільки у 1944 р. по мірі звільнення областей України від нацистських окупантів (ЦДАГО України, ф. 1, спр. 1358, арк. 1).

Яскравим прикладом патріотизму стало добровільне донорство. Сотні тисяч людей вступали в ряди донорів, щоб віддати свою кров захисникам батьківщини. Перший донорський пункт Червоного Хреста був відкритий у червні 1941 р. в Києві на вул. Виноградній (Патлажанова 1991, с. 28).

Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 24 червня 1944 р. був встановлений нагрудний знак «Почесний донор СРСР», яким нагороджувались особи, які багаторазово здавали кров та активно проводили роботу з залучення населення у ряди донорів (ЦДАВО України, ф. 4616, спр. 10, арк. 22).

Знак «Почесний донор СРСР» виготовлявся з латуні з накладенням емалі. Він кріпився до одягу за допомогою гвинта і гайки. Розмір знаку 35х38 мм. Нагрудний знак мав округлу форму, злегка здавлену з боків. Над верхньою частиною знаку накладна напівкругла пластинка шириною між верхніми кінцями 32,5 мм, між нижніми - 30 мм і висотою 2,5 мм. Поперек пластинки напис золотом «Почесний донор». Нижня частина нагрудного знаку покрита темно-бронзової гілкою у вигляді півмісяця, зверненого прогином всередину. Звужені частини гілки доходять до середини знаку, а потім, злегка розширюючись, доходять до нижньої частини верхньої пластинки. Усередині знаку червоним контуром зображена п'ятикутна зірка, верхній зубець якої впирається в нижній край пластинки, а два нижніх - в бронзову гілку. Висота зірки 27,5 мм. Посередині зірки накладної рівносторонній червоний хрест з білою окантовкою по краях розміром 15х15 мм. На середині гілки невелика планка з написом «СРСР». Внутрішня частина покрита білою емаллю. Знак прикріплюється за допомогою вушка і кільця до планки, покритою червоною емаллю, розміром 30 мм в ширину і 15 мм у висоту. Зверху і знизу планка має алюмінієвий кант висотою 1,5 мм. (Емшанова 2018).

Нагрудний знак «Почесний донор СРСР» носився на правій стороні грудей і розташовувався нижче державних нагород СРСР Разом з нагрудним знаком «Почесний донор СРСР» нагородженому вручали посвідчення встановленого зразка. Також для заохочення здавати кров були засновані знаки «Донор СРСР» трьох ступенів і «Крапля крові». Крім того, донорам видавали картки для харчування, хоча їх постачання було не постійне (ЦДАГО України, ф. 1., спр. 2351, арк. 44).

Отже, основними методами державно-правової діяльності компартії у досліджуваний період стало насилля та терор. Тоталітарний режим жорстоко контролював всі аспекти життя громадськості. Мілітарна зорієнтованість Червоного Хреста в СРСР напередодні Другої світової війни було закономірним результатом внутрішніх та зовнішніх процесів. З метою заохочення та залучення більшої кількості людей до санітарно-оборонної роботи Виконком СТЧХ і ЧП запроваджував різні нагородні відзнаки. Проте вони не змогли покращити показники виконання мобілізаційних планів у 1930-х рр. Дана організація повністю залежала від волі партійних чиновників і розглядалася через призму партійно-державної ідеології. У роки Другої світової війни остаточно окреслились напрями роботи Червоного Хреста: підготовка санітарно-оборонних кадрів для Червоної Армії та громадянських органів охорони здоров'я; організація допомоги пораненим бійцям і офіцерам на фронті та в тилу; організація широкого донорського руху; організація допомоги населенню, яке постраждало від військових дій; надання допомоги органам охорони здоров'я в проведенні санітарних та протиепідемічних робіт; широка санітарно-оборонна підготовка населення тощо. За виявлену мужність та сміливість, ризикуючи своїм життям та надаючи допомогу пораненим протягом низки боїв медики Червоного Хреста були відзначені численними відзнаками та нагородами.

військово-оборонний червоний хрест відзнака

Список джерел та літератури

1. Барсуков М.И., 1977, Здравоохранение в годы Великой Отечественной войны. 1941-1945. Сборник документов и материалов. Москва: «Медицина».

2. Барсуков М.И., 1957, Очерки истории здравоохранения СССР (1917-1956 гг.). Москва: «Медицина».

3. Болдырев Т.Е., 1939, Готов к санитарной обороне СССР: Пособие для сдачи норм на значок «ГСО СССР» 2-й степени. Москва: Медгиз.

4. Головко М.Л., 2004, Суспільно-політичні організації та рухи України в період Другої світової війни 1939-1945 рр.. Київ.

5. Державний архів Російської Федерації (м. Москва) (далі ДАРФ) ф. р. 9501, спр. 82, 43 арк.

6. ДАРФ, ф. р. 9501, спр. 456, 220 арк.

7. Емшанова Е.В., 2018, Знаки отличия членов Красного Креста, медицинских работников Народного комиссариата здравоохранения СССР и войскового медицинского персонала РККА в 1920-1940-е годы., Герценка: Вятские записки: [научно-популярный альманах], Вып. 33, Киров.

8. Кузьмин М.К., 1970, Медики - Герои Советского Союза, Москва: «Медицина», 223 с.

9. Литовченко Т.А., 2004, Військово-оборонна діяльність Українського Товариства Червоного Хреста у 1930-1937-х рр. ХХ сторіччя. Наукові записки. Історичні науки. Збірник наукових праць.

10. Львівський І.І., 1936, Будь готовий до санітарної оборони. Посібник для піонерів та школярів, що готуються скласти норми на значок БГСО. Київ: На варті.

11. Медична фалеристика. Нагороди ВГО «Країна», 2021.

12. Національний музей історії України. - Фондова колекція: МДАЕ-1283 «Готов к санитарной обороне»; МДАЕ-1282 «Отличник санитарной обороны СССР»; МДАЕ-1284 «Будь готов к санитарной обороне»; МДАЕ-1285 і МДАЕ-1286 «Готов к санитарной обороне» 1934 р., СРСР; НЗД-27 «10 років Українського Червоного Хреста 1918-1928 рр.» УРСР).

13. Наградные знаки СССР, 2017, Всё о Второй мировой. Исторический, научно-образовательный сайт о Второй мировой войне.

14. Несвячений Г.П., 1927, Червоний Хрест молоді, Харків: ГУ УОКК.

15. Патлажанова Н.Н., 1991, Советский Красный Крест: к возрождению нравственности, Москва.

16. Свистович С.М., 2007, Громадський вимір соціалістичного експерименту в Україні (20-30 рр. ХХ ст.). Київ: «Варта».

17. Селескериди И.Г., 1939, Готов к санитарной обороне СССР: Пособие для подготовки норм ГСО 1-й степени, Москва: Медгиз.

18. Струш М., 1931, Молодь і санітарна оборона країни, Харків: Медвидав.

19. Центральний державний архів вищих органів влади України (далі ЦДАВО України), ф. 4616, спр.1,71 арк.

20. ЦДАВО України, ф. 4616, спр. 10, 66 арк.

21. Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі ЦДАГО України), ф. 1., спр.7106, 58 арк.

22. ЦДАГО України, ф. 1, спр.1357, 82 арк.

23. ЦДАГО України, ф. 1, спр. 2351,66 арк.

24. ЦДАГО України, ф. 1, спр. 1358, 17 арк.

25. Чернега П.М., 2004, Вклад робітників України у зміцнення воєнно-економічної могутності СРСР в роки Другої світової війни (1939-1945). Київ: Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 428 с.

26. Финклер Ю.М., 1944, Готов к санитарной обороне, Москва: Медгиз.

27. Финклер Ю.М., 1950, Деятельность Обществ Красного Креста и Красного Полумесяца СССР, Москва: Исполнительный комитет Союза обществ Красного Креста и Красного Полумесяца СССР.

References

1. Barsukov M.I., 1957, Ocherki istorii zdravookhraneniia SSSR (1917-1956) [Essays on the history of health care in the USSR (1917-1956)], Moskva: «Medytsyna». [In Russian].

2. Barsukov M.I., 1977, Zdravookhranenie v hody Velykoi Otechestvennoi voiny. 1941-1945. Sbornik dokumentov i materyalov [Health care during the Great Patriotic War. 1941-1945. Collection of documents and materials], Moskva: «Medytsyna». [In Russian].

3. Boldyrev T.E., 1939, Hotov k sanitarnoi oborone SSSR: Posobie dlia sdachy norm na znachok «HSO SSSR» 2-y stepeni [Ready for the sanitary defense of the USSR: A guide for passing the norms for the badge «GSO USSR» 2 degree], Moskva: Medhyz. [In Russian].

4. Cherneha P.M., 2004, Vklad robitnykiv Ukrainy u zmitsnennia voenno-ekonomichnoi mohutnosti SRSR v roky Druhoi svitovoi viiny (1939-1945) [The contribution of Ukrainian workers to strengthening the military and economic power of the USSR during the Second World War (1939-1945).]. Kyiv: Natsionalnyi pedahohichnyi universytet im. M.P. Drahomanova. [In Ukrainian].

5. DARF, fond 9501, sprava 456, 220 arkushiv.

6. Derzhavnyi arkhiv Rosiiskoi Federatsii (m. Moskva) (DARF), fond 9501, sprava 82, 43 arkushy.

7. Emshanova Е.V., 2018, Znaki otlichyia chlenov Krasnoho Kresta, meditsynskikh rabotnikov Narodnoho komyssariata zdravookhraneniia SSSR i voiskovoho meditsynskoho personala RKKA v 1920-1940-e hody., Hertsenka: Viatskie zapysky: [nauchno-populiarnyi almanakh]. Vyp. 33. [Online].

8. Finkler Yu.M., 1944, Hotov k sanytarnoi oborone [Ready for sanitary defense], Moskva: Medhyz. [In Russian].

9. Finkler Yu.M., 1950, Deiatelnost Obshchestv Krasnoho Kresta i Krasnoho Polumesiatsa SSSR [Activities of the Red Cross and Red Crescent Societies of the USSR], Moskva: Ispolnitelnyi komytet Soiuza obshchestv Krasnoho Kresta i Krasnoho Polumesiatsa SSSR. [In Russian].

10. Holovko M.L., 2004, Suspilno-politychni orhanizatsii ta rukhy Ukrainy v period Druhoi svitovoi viiny 19391945 rr. [Socio-political organizations and movements of Ukraine during the Second World War 1939-1945], Kyiv. [In Ukrainian].

11. Kuzmin M.K., 1970, Mediki - Heroi Sovetskoho Soiuza [Physicians - Heroes of the Soviet Union]. Moskva: «Medytsyna». [In Russian].

12. Lvivskyi I.I., 1936, Bud hotovyi do sanitarnoi oborony. Posibnyk dlia pioneriv ta shkoliariv, shcho hotuiutsia sklasty normy na znachok BHSO [Be prepared for sanitary defense. A guide for pioneers and schoolchildren preparing to draw up standards for the BGSO badge], Kyiv: Na varti. [In Ukrainian].

13. Lytovchenko T.A., 2004, Viiskovo-oboronna diialnist Ukrainskoho Tovarystva Chervonoho Khresta u 1930-1937-kh rr. XX storichchia [Military and defense activities of the Ukrainian Red Cross Society in the 1930s and 1937s of the 20th century]. Naukovi zapysky. Istorychni nauky. [Online]. [In Ukrainian].

14. Medychna falerystyka. Nahorody, VHO «Kraina», 2021 [Medical faleristics. Highlights of the VGO «Land»] [Online]. [In Ukrainian].

15. Nahradnye znaky SSSR, 2017, Vse o Vtoroi mirovoi. Ystorycheskyi, nauchno-obrazovatelnyi sait o Vtoroi myrovoi voine [Award signs of the USSR. All about the Second World War.] [Online]. [In Russian].

16. Nesviachenyi H.P., 1927, Chervonyi Khrest molodi [Red Cross of youth]. Kharkiv: HU UOKK. [In Ukrainian].

17. Patlazhanova N.N., 1991, Sovetskii Krasnyi Krest: k vozrozhdeniu nravstvennosti [The Soviet Red Cross: to the revival of morality], Moskva. [In Russian].

18. Seleskeridi I.H., 1939, Hotov k sanytarnoi oborone SSSR: Posobye dlia podhotovky norm HSO 1 stepeny [Ready for the sanitary defense of the USSR: A guide for the preparation of GSO standards of the 1st degree], Moskva. [In Russian].

19. Strush M., 1931, Molod i sanitarna oborona krainy [Youth and sanitary defense of the country], Kharkiv: Medvydav. [In Ukrainian].

20. Svystovych S.M., 2007, Hromadskyi vymir sotsialistychnoho eksperymentu v Ukraini (20-30 rr. ХХ st.) [The social dimension of the socialist experiment in Ukraine (20-30s of the ХХ century).]. Kyiv: «Varta». [In Ukrainian]. TsDAHO Ukrainy, fond 1, sprava 2351,66 arkushiv.

21. TsDAHO Ukrainy, fond 1, sprava1357, 82 arkushi.

22. TsDAHO Ukrainy, fond 1, sprava1358, 17 arkushiv.

23. TsDAVO Ukrainy, fond 4616, sprava 10, 66 arkushiv.

24. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy (TsDAHO Ukrainy), fond 1., sprava 7106, 58 arkushy.

25. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady Ukrainy (TsDAVO Ukrainy), fond 4616, sprava1, 71 arkushy.

26. Vse o Vtoroi myrovoi. Istorycheskyi, nauchno-obrazovatelnyi sait o Vtoroi myrovoi voine. Nahradnye znaky SSSR. [Award signs of the USSR. All about the Second World War. Historical, scientific and educational site about the Second World War]. [Online].

Размещено на Allbest.ru