"Нескорені": діяльність у Полтаві підпільної молодіжної групи на чолі з Оленою (Лялею) Убийвовк (1941-1942)

Проте навіть така кількість не задовольнила вище партійне керівництво УРСР. 2 листопада 1963 р. ЦК Компартії України зазначив, що партійні комітети формально підійшли до виявлення всіх учасників антинацистського руху та зобов'язав їх до 1 квітня 1964 р. надіслати остаточні дані. В Україні з новою силою почалися пошуки підпільників і партизанів. Так партизанами та підпільниками було визнано багато людей непричетних, які в умовах окупації не боролися проти німців, а стали жертвами нацистського терору або пересиджували окупацію, зачаївшись у схронах. Згідно з довідкою Полтавського обкому партії за 1965 р., в області діяло 2 326 партизанів, 6 365 підпільників і патріотів, зокрема учасників підпільних організацій - 1 175. 4 009 учасників антинацистського Руху Опору загинуло від рук окупантів Ibid. С. 203..

З огляду на це кількість подвигів членів підпільної молодіжної групи на чолі з Оленою Убийвовк постійно зростала. Так, у праці за 1977 р. вказано, що за короткий час учасники групи визволили з полону 18 радянських військовослужбовців, частину з них вдалося переправити через лінію фронту Емец П.Н. Герои остаются молодыми. На рубежах огненных лет. Воспоминания участников Великой Отечественной войны, очерки и документы. Харьков: Прапор, 1977. С. 48.. У виданні за 1984 р. вже вказано, що за період існування групи вони врятували та переправили до партизан понад 50 радянських військовополонених За мужество и отвагу. Документальные очерки о Героях Советского Союза - уроженцах Полтавы и Полтавской области / И.Е. Горобец, В.С. Дмитренко, П.М. Клименко; ред. С.И. Исаев. Харьков: Прапор, 1984. С. 382.. Крім того, з року в рік у радянських історичних і публіцистичних текстах зростала і кількість її учасників: від 12 до понад 20.

У 1947 р. розстріляних підпільників було нагороджено медалями «Партизану Великої Вітчизняної війни» І ступеня за доблесть і мужність, проявлені у партизанській боротьбі проти німецько-нацистських загарбників. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 р. Олені Убийвовк присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно) Нариси історії Полтавської обласної партійної організації / Ред. колегія: І.Ю. Горобець та ін. Харків: Прапор, 1981. С. 199..

Постановою Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1965 р. «Про присвоєння загальноосвітнім школам УРСР імені героїв Великої Вітчизняної війни з метою увічнення подвигу радянських патріотів, які проявили мужність і героїзм в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни», Полтавській середній школі № 20 було присвоєно ім'я Бориса Серги, учасника підпільної групи, створено музейну кімнату, де зберігаються його речі та світлини.

Висновки

Підпільна молодіжна група «Нескорена полтавчанка» - цілком післявоєнний радянський ідеологічно-пропагандистський конструкт. Відповідно до матеріалів розсекреченої кримінальної справи, вона перебувала на стадії організаційного формування, ніякого штабу (у повоєнний час до нього включили шістьох страчених учасників) ще не мала. Із джерел випливає, що з листопада 1941 р. по січень 1941 р. лідерами групи були Олена Убийвовк і Сергій Ільєвський, а з січня по квітень 1942 р. функції керівника перебрав на себе Сергій Сапіго. З кандидатурою останнього погоджувалися не всі учасники, що спричиняло конфліктні ситуації.

Провал підпільної молодіжної групи стався через неналежну конспірацію та недосвідченість її учасників. Зрадницею організації не можна вважати лише Валентину Терентьєву, адже ненадійними виявилися родичі та найближче оточення підпільників. Поведінка й особистісні риси, як-от необережність, зарозумілість і безвідповідальність, найстаршого учасника групи Сергія Сапіго значною мірою призвели до викриття групи. Негідно він поводився і під час слідства в гестапо. Тому поява вулиці Сергія Сапіго в Полтаві 1961 р. свідчила про початок повороту до політики неосталінізму з його міфами.

Причетними до викриття молодіжної підпільної групи виявилися її члени Георгій Іванов і Дмитро Морачевський. Однак порушені проти них у повоєнний період слідчі справи закрили, незважаючи на існування беззаперечних доказів зради. Пояснити це можна тим, що Дмитро Морачевський був майором Червоної Армії, а Георгій Іванов - учасником війни і мав військові нагороди, а тому їхні заслуги не піддавалися сумніву.

Подвиг Олени Убийвовк беззаперечний: будучи одним із лідерів організації, вона проявила мужність і сміливість, пішовши разом із товаришами на смерть.

Радянська влада та її спецслужби у післявоєнний час спотворили образ відважних захисників Полтави, які у надзвичайно тяжких умовах окупації кинули виклик ворогові, не боячись боротися та героїчно загинути. Підпільна молодіжна група виникла з ініціативи патріотично налаштованої молоді, без участі партійного керівництва, і тому викликала інтерес органів НКВС, яке тривалий час вело розслідування її діяльності. Комуністична партія та її каральні органи підозріло ставилися до тих організацій, які існували поза державним контролем.

Назва «Нескорена полтавчанка» виникла у повоєнний час і жодного стосунку до підпільної молодіжної групи не має. Це художня, літературна назва, яка з'явилася в публічному просторі завдяки повісті Олеся Гончара «Земля гуде» і потім була підхоплена партійними органами.

Насамкінець зазначимо, що розсекречена слідчо-кримінальна справа дає можливість проаналізувати повсякденний зріз атмосфери й оточення, в яких перебували та боролися молоді люди - учасники групи. Ставлення рідних, друзів, побратимів, співгромадян до ініціативної молоді, яка намагалася чинити опір нацистам, діяти, а не пересиджувати окупацію, не завжди виявлялося у розумінні, підтримці та допомозі: дехто з них обирав шлях колаборантства та зрадництва.

Молоді люди - учасники підпільної комсомольсько-молодіжної групи - зробили все, що могли в тих умовах. Яскравим свідченням цього є слова Лялі Убийвовк, написані у листі до рідних напередодні страти: «Ми зробили небагато, але ми щиро прагнули зробити якомога більше для щастя наших людей» Лубенський Л. Ляля... С. 74..

Сьогодні ще залишається багато «білих плям» в історії діяльності підпільної молодіжної групи на чолі з Оленою Убийвовк. До цього часу опрацьовано не всі архіви, зокрема, німецькі, радянські (російські) ще чекають на свого дослідника. Тривають дискусії вчених і пересічних громадян щодо ролі і місця полтавських підпільників в антинацистському русі. Наша стаття, підготовлена на основі нових документів, і є кроком до деміфологізації подій і постатей періоду Другої світової війни в Україні загалом і Полтаві зокрема.

References

Anderson Hughes, J.R. (2011). Forced prostitution: the competing and contested uses of the concentration camp brothel (PhD Degree). New Brunswick, New Jersey [in English].

Berkhof, K. (2011). Zhnyva rozpachu: zhyttia i smert v Ukraini pid natsystskoiu vladoiu [Harvest of Despair: Life and Death in Ukraine under Nazi Rule]. Kyiv: Krytyka [in Ukrainian].

Bilousko, O., Pustovit, T. & Revehuk, V. (2020). Druha svitova viina. 1939-1945. Poltavskyi vymir. Podii. Postati. Dokumenty: Vol. 1: Protsesy. Diiachi. Refleksii [Second World War. 1939-1945. Poltava measurement. Events Figures. Documents: Vol. 1: Processes. Actors Reflexes]. Poltava:«Poltavskyi literator» [in Ukrainian].

Emets, P.N. (1977). Geroi ostaiutsa molodymi. Na rubezhakh ognennykh let. Vospominaniya uchastnikov Velikoy Otechestvennoy voiny, ocherki i dokumenty [Heroes remain young. At the turn of the fiery years. Memoirs of participants in the Great Patriotic War, essays and documents]. Kharkov: Prapor [in Russian].

Gertjejanssen, Wendy Jo (2004). Victims, heroes, survivors. Sexual violence on the eastern front during World War II (PhD Thesis). Minneapolis: MN [in English].

Gorobets, I.E., Dmitrenko, V.S. & Klimenko, P.M. (1984). Za muzhestvo i otvagu: Dokumentalnye ocherki o Geroyakh Sovetskogo Soyuza - urozhentsakh Poltavy i Poltavskoy oblasti [For courage and bravery: Documentary essays about the Heroes of the Soviet Union - natives of Poltava and the Poltava region]. Kharkov: Prapor [in Russian].

Hinda, V. (2013). Zhinoche tilo, yak odyn iz resursiv vyzhyvannia na okupovanykh natsystamy terytoriiakh [The female body as one of the resources of survival in the territories occupied by the Nazis]. Historians. 20.12.2013. Retrieved from https://bit.ly/3GYLKCH [in Ukrainian].

Hinda, V. (2021a). Ahenty-kokhanky: zhinky na sluzhbi nimetskoi ta partyzanskoi rozvidok [Mistress Agents: Women in the Service of German and Partisan Intelligence]. Storinky voiennoi istorii Ukrainy, 23, 116-134 [in Ukrainian].

Hinda, V. (2021b). «Dity okupatsii» - vyhnantsi povoiennykh suspilstv [«Children of the occupation» are exiles from post-war societies]. INTERMARUM: istoriia, polityka, kultura, 9, 237-252 [in Ukrainian].

Hinda, V. (2021c). “Intymni stosunky ta seksualne nasylstvo pid chas nimetsko-radianskoi viiny v okupatsii i na fronti” [“Intimate relationships and sexual violence during the German-Soviet war in the occupation and at the front”]. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy [in Ukrainian].

Hohun, O. (2014). Stalinski komandos. Ukrainski partyzanski formuvannia, 1941-1944 rr. [Stalin's commandos. Ukrainian partisan formations, 1941-1944.]. Kyiv: «Nash Format» [in Ukrainian].

Honchar, O. (1979). Zemlia hude: Povist [The Earth is humming: A story]. Kyiv: Veselka [in Ukrainian].

Horobets, I.Yu. (Ed.). (1981). Narysy istorii Poltavskoi oblasnoi partiinoi orhanizatsii [Essays on the history of the Poltava regional party organization]. Kharkiv: Prapor [in Ukrainian].

Kentii, A., Lozytskyi, V. & Slobodianiuk, M. (2010). Radianskyi rukh Oporu na okupovanii terytorii Ukrainy [Soviet Resistance movement in the occupied territory of Ukraine]. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy [in Ukrainian].

Kudrytskyi, A.V. (Ed.). (1992). Poltavshchyna: Entsyklopedychnyi dovidnyk [Poltava region: Encyclopedic guide]. Kyiv: UE [in Ukrainian].

Muhlhauser, R. (2010). Eroberungen: Sexuelle Gewalttaten und intime Beziehungen deutscher Soldaten in der Sowjetunion 1941-1945 [Conquests: Sexual Violence and Intimate Relationships by German Soldiers in the Soviet Union 1941-1945]. Hamburg: Hamburger Edition [in Germany].

Lubenskyi, L. (1977). Lialya. Na rubezhakh ognennykh let. Vospominaniya uchastnikov Velikoy Otechestvennoy voiny, ocherki i dokumenty [Lialya. At the turn of the fiery years. Memoirs of participants in the Great Patriotic War, essays and documents]. Kharkiv: Prapor [in Russian]..

Ortenberg, D. [1970]. “Esliya pogibnu...". Nam ne zabyt vas, rebyata! Ocherki, dokumentalnye rasskazy, vospominaniya o komsomolsko-molodezhnom podpolie [“If I die...”. We won't forget you guys! Essays, documentary stories, memories of the Komsomol youth underground]. Moskva: Molodaya gvardiya [in Russian].

Petrenko, I. (2007). Chlen shtabu pidpilnoi hrupy “Neskorena poltavchanka” Borys Serha (1921-1942) [Borys Serga (1921-1942), a member of the headquarters of the underground group “Unconquered Poltava woman”]. Poltava: Dyvosvit [in Ukrainian].

Petrenko, I. (2019). Chlen shtabu pidpilnoi hrupy “Neskorena poltavchanka” Borys Serha (1921-1942) [Borys Serga (1921-1942), a member of the headquarters of the underground group “Unconquered Poltava woman”]. Ukrainske viisko: suchasnist ta istorychna retrospektyva. Zbirnyk materialiv Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii 29 lystopada 2019 r. Kyiv: NUOU, pp. 93-94 [in Ukrainian].

Petrenko, I. (2020). Diialnist v period Druhoi svitovoi viiny v Poltavi pidpilnoi orhanizatsii “Neskorena Poltavchanka”: do pytannia pro kerivnyka [Activities of the underground organization “Neskorena Poltavchanka” in Poltava during the Second World War: to the question of the leader]. Ukrainske viisko: suchasnist ta istorychna retrospektyva. Zbirnyk materialiv I Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii 27 lystopada 2020 r. Kyiv: NUOU, pp. 105-106 [in Ukrainian].

Pruhlo, T. & Konoplia, M. (1969, 23-25, 27 lypnia). Burelom [Hurricane]. Zoria Poltavshchyny [in Ukrainian].

Revehuk, V. (2004). Poltavshchyna v roky druhoi svitovoi viiny (1939-1945) [Poltava Oblast during World War II (1939-1945)]. Poltava: PP Shevchenko R.V. [in Ukrainian].

Revehuk, V. (2015). Poltavshchyna pid nimetskoiu okupatsiieiu (1941-1943). Narysy istorii [Poltava region under German occupation (1941-1943). History essays]. Poltava: Dyvosvit [in Ukrainian].

Skorobahatov, A. (2006). Kharkiv u chasy nimetskoi okupatsii (1941-1943) [Kharkiv during the German occupation (1941-1943)]. Kharkiv: «Prapor» [in Ukrainian].

Stiazhkina, O. (2013). V radianskii provintsii: osvoiennia (vid)movy [In the Soviet province: mastering (from)language]. Donetsk: DonNU [in Ukrainian].

Suprunenko, O.B., Yakymenko, M.A. & Loburets, V.Ye. (Eds.). (1999). Poltava. Istorychnyi narys [Poltava Historical essay]. Poltava: Poltavskyi literator [in Ukrainian].

Viun, H. (1973). Pid znakom Chervonoho Khresta v Poltavi 1941-1942 rr. Spohad-zvit dlia istorii [Under the sign of the Red Cross in Poltava, 1941-1942. Memoir-report for history.]. N.d.: «Ukrainski visti» [in Ukrainian].

Zhuk, V. (2004). Bezsmertnyi podvyh. Istorychni narysy pro Chutivshchynu u period Velykoi Vitchyznianoi viiny 1941-1945 rokiv ta podvyhy yii syniv i dochok na frontakh i v tylu [Immortal feat. Historical essays about the Chutiv region during the Great Patriotic War of 1941-1945 and the exploits of its sons and daughters on the fronts and in the rear]. Poltava: ASMI [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru