Історико-правові умови становлення правової ідеології українців ХІХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історико-правові умови становлення правової ідеології українців ХІХ ст.

Довганич Василь Антонович, кандидат юридичних наук, старший оперуповноважений в особливо важливих справах Третього оперативного відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську та м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідування розташованого у м. Львові, полковник ДБР

Мета. Метою дослідження є визначення впливу історико-правових чинників на розвиток правової ідеології українців ХІХ ст. Основний акцент здійснено на характеристиці ключових напрямків правової ідеології, що розвивалися, а також визначено рівень їх практичної реалізації в суспільно-правових умовах ХІХ -- початку ХХ ст. Одним із завдань дослідження було встановлення важливості впливу історицизмів на процес становлення і розвитку правової ідеології, що важливо й в умовах сьогодення, адже повномасштабне вторгнення Росії. Є одним із ключових факторів, які обумовлюють потребу відмови саме від радянських ідеологічних стереотипів, в тому числі й правових.

Методика. Методологічну основу дослідження склав комплекс загальнонаукових, спеціальнонаукових і філософських методів, а також принципи історизму. Результати. У працях українських вчених прослідковується п'ять підходів. Для першого, філософсько-правового, властиве повне співставлення правової ідеології та національної ідеології. Другий напрям є винятково історико-правовий. У межах третього напрямку пропонують розглядати правову ідеологію як елемент правової політики держави, зокрема сфера забезпечення прав людини. Популярною є також думка, що ідеї правової ідеології є ціннісними орієнтирами, які активно впливають на правомірну поведінку людини і на процес правотворення.

Наукова новизна. Охарактеризовано внутрішні та зовнішні історицизми, які в ХІХ ст. сприяли розвитку трьох типів правової ідеології - ліберального, консервативного і соціалістичного. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у подальших історико-правових дослідженнях, підготовці спецкурсів.

Ключові слова: правова ідеологія, історицизм, суспільно-правова думка, консервативна ідеологія, ліберальна ідеологія, соціалістична ідеологія.

Istorical and legal conditions of the formation of the legal ideology of ukrainians in the 19th century

Vasyl Dovhanych, Candidate of Law Sciences, senior operational officer in particularly important cases of the Third Operational Department (located in Ivano-Frankivsk and Ternopil') of the Territorial Department of the State Bureau of Investigation located in the city of Lviv, colonel of the DBR, the city of Ivano-Frankiv

Purpose. The purpose of the study is to determine the influence of historical and legal factors on the development of the legal ideology of Ukrainians in the 19th century. The main emphasis is placed on the characteristics of the key directions of legal ideology that were developing, and the level of their practical implementation in the socio-legal conditions of the 19th - early 20th centuries is also determined. One of the tasks of the study was to establish the importance of the influence of historicisms on the process of formation and development of legal ideology, which is also important in today's conditions, because of the full-scale invasion of Russia. It is one of the key factors that determine the need to abandon Soviet ideological stereotypes, including legal ones.

Methods. The methodological basis of the research was a complex of general scientific, special scientific and philosophical methods, as well as the principles of historicism Results. Five approaches are followed in the works of Ukrainian scientists. The first, philosophical-legal, is characterized by a complete juxtaposition of legal ideology and national ideology. The second direction is exclusively historical and legal. Within the limits of the third direction, it is proposed to consider legal ideology as an element of the legal policy of the state, in particular, the sphere of ensuring human rights. There is also a popular opinion that the ideas of legal ideology are value orientations that actively influence the lawful behavior of a person and the process of law-making. As a result, legal ideology can be considered an element of legal culture or even legal mentality.

At the same time, within the latter, legal ideology is the most dynamic category, because it depends on public opinion, group and individual legal awareness. It was established that historical conditions have a decisive influence on the process of formation of legal ideology, as they not only impose on it the specifics of the era, social attitudes, the general level of cultural development, spirituality, but also turn a specific legal ideology into an element of culture that takes root in the legal consciousness of the population, becomes a component of his legal mentality. It was in the 19th century. three main types of legal ideology of Ukrainians were formed: liberal, Christian-conservative and socialist (social- democratic). Originality. The internal and external historicisms that in the 19th century are characterized. contributed to the development of three types of legal ideology - liberal, conservative and socialist. Practical significance. The results of the study can be used in further historical and legal research, preparation of special courses.

Key words: legal ideology, historicism, socio-legal thought, conservative ideology, liberal ideology, socialist ideology.

правовий ідеологія історицизм

Постановка проблеми

Виходячи з розуміння правової ідеології як цілісної системи ідей та поглядів, що розвилися в межах конкретної правової системи, еволюціонували під впливом суспільно-політичних та історичних умов. Характерно, що такі процеси були властиві в тому числі й для народів, які не володіли власною державою, але постійно оперували ідеями її відродження. Як результат, важливо зрозуміти чинники, що впливали на процес формування і зміст правової ідеології українців ХІХ ст., тобто час коли відбулося не тільки формування української нації, а й становлення основних концепцій державотворення й витворення винятково українського змісту правової ідеології, яка в майбутньому стала рушієм визвольних змагань й сприяла відродженню національної держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Впродовж останніх десятиліть правова ідеологія українців стала об'єктом наукових пошуків цілого ряду правників. Це є позитивним моментом і засвідчує про початок формування нової парадигми історико - правового минулого, коли саме національні підх оди до розуміння права і держави, стали ключовими в контексті боротьби за відновлення цієї держави. З іншого боку, зростання кількості праць присвячених правовій ідеології українців засвідчує про те, що вона не є аморфною, а має не тільки історичну протяжній, а й глибокий правовий зміст.

Загалом, методологічною основою дослідження стали праці І. Бородіна, Р. Калюжного, Н. Козака, І. Кресіної, А. Луцького, С. Моїсеєва, М. Недюхи, В. Толстенка, К. Тронхілла та ін.

Метою дослідження є визначення впливу історико-правових чинників на розвиток правової ідеології українців ХІХ ст.

Виклад основного матеріалу дослідження

Розкриваючи впливі історико-правових чинників на процес формування правової ідеології українців, доцільно конкретизувати зміст поняття правова ідеологія та історицизм. Стосовно правової ідеології, то в працях українських вчених прослідковується п'ять підходів. Для першого, філософсько-правового, властиве повне співставлення правової ідеології та національної ідеології. Так, І. Кресіна запропонувала вважати правову ідеологію складовою національної свідомості [4]. Схожий зміст в правову ідеологію вкладають Р. Калюжний, І. Бородін, В. Череватюк, Л. Шапенко та Т. Токарєва, які вважають, що це штучно створений на основі філософського чи релігійного вчення механізм впливу на суспільну, групову та індивідуальну свідомість [12, р. 349].

Другий напрям є винятково історико-правовий, і його представники, зокрема О. Здіорук, А. Луцький, І. Музика та ін. пропонують розглядати правову ідеологію винятково в історичному контексті але не як сформовану під впливом історичних і правових факторів ідею, а як своєрідну «рушійну силу впливу держави на суспільство..., елемент правової системи» [5, с. 27]. Тобто, правова ідеологія на кожному з історичних моментів розвитку держави, здійснює різний вплив на останню, закономірно репрезентуючи тенденційні суспільно-політичні й правові ідеї.

Ряд провідних українських вчених, зокрема О. Зайчук, М. Недюха, Н. Оніщенко, П. Рабінович та ін. пропонують розглядати правову ідеологію як елемент правової політики держави, зокрема сфера забезпечення прав людини. М. Недюха, вважає, що саме правова ідеологія є основним джерелом правової політики держави й формулює перспективи розвитку національної системи права [8, с. 301]. Натомість Р. Калюжний, Ю. Мірошниченко, М. Оніщук, В. Толстенко, А.Шевченко, вважають правову ідеологію елементом правової свідомості, тобто сукупністю правових ідей, принципів, цінностей, ідеалів, теорій, концепцій, які формуються в суспільстві самостійно або завдяки цілеспрямованій діяльності, відображають наявний стан правовідносин, визначають основи суспільного сприйняття правопорядку, установлюють основні цілі розвитку правової системи й системи законодавства держави [10, с. 4].

Ще іншої думки дотримується Р. Калюжний, який зазначає, що ідеї, що містяться в правовій ідеології, являють собою ціннісні орієнтири, які активно впливають на правомірну поведінку людини і на процес правотворення, стаючи оціночними орієнтирами стосовно правових норм у державі [2, с. 111].

Кожен з цих підходів є важливим, але ми вважаємо, що права ідеологія - це сформовані історично, під впливом суспільно-правових умов розвитку, цінності, які визначають як зміст державно-правової думки так і саму політику держави. Як наслідок, правову ідеологію можна вважати елементом правої культури чи навіть правової ментальності. При цьому, в межах останньої, саме правова ідеологія, є найбільш динамічною категорією, адже залежить від громадської думки, групової та індивідуальної правосвідомості.

Стосовно поняття «історицизм» то воно для української науки є відносно новим. Енциклопедичне визначення історизму вказує, що це «принцип розуміння різних теорій, в основі яких знаходиться філософське пояснення історичного процесу» [1]. В іноземній наці існують більш чіткі й теоретично обґрунтовані підходи до трактування історицизму. Це закономірно, адже вперше про історицизм почали говорити німецькі філософи в кінці XVIII ст., а зараз є популярною думка, що це «це наполягання на історичності будь-якого знання і пізнання [13].

Як результат, саме історичні умови мають визначальний вплив на процес становлення правової ідеології, оскільки не тільки наклад ають на неї специфіку епохи, суспільні настрої, загальний рівень розвитку культури, духовності, а й перетворюють конкретну правову ідеологію на елемент культури, який вкорінюється у правосвідомості населення, стає складовою його правової ментальності.

У контексті визначення змісту правової ідеології українців доцільно проаналізувати ХІХ ст., тобто час коли українці були позбавлені власної державності, а правові системи Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперії відрізнялися між собою. Характерно, що попри приналежність до різних правових та ідеологічних систем, українці в ХІХ ст. витворили власну систему правових цінностей, в тому числі й сформували ідею соборності й самостійності українських земель.

Саме в ХІХ ст. сформувалися три основні типи правової ідеології українців: ліберальний, християнсько-консервативний та соціалістичний (соціал-демократичний). Показово, що ці типи були домінуючими і після 1991 р.

Для кінця ХІХ - початку ХХ ст. лібералізм був своєрідною панацеєю від більшості проблем, оскільки орієнтувався на вирішення основних соціальних проблем.

Поширення лібералізму в середовищі українських правників обумовлювалося кількома основними факторами, які можна чітко класифікувати на зовнішні та внутрішні.

Зовнішніми були:

- передові європейські ідеали, які проникали на українські землі безпосередньо і опосередковано через імперію Габсбургів;

- суспільно-політичні та економічні умови, які мали місце в другій половині ХІХ ст. і формували суспільні відносини та регулювали рівень правової активн ості і правової культури населення провінції зокрема та імперії - загалом;

- діяльність емігрантів з Наддніпрянщини, які обрали Галичину для продовження власної громадсько-політичної активності.

Внутрішніми чинниками були наступні:

- правова система та адміністративний устрій Галичини, які розвивалися в умовах конституціоналізму та парламентаризму і забезпечили високий рівень праворозуміння;

- активізація політичних поглядів представників світської інтелігенції, які на відміну від духовенства відмовлялися від консервативних ідеалів, і відстоювали ідеї громадянської та соціальної рівності.

Виникаючи, як протилежна до християнства ідеологічна течія, лібералізм був виразом теорії «природнього права», а його апологети Т. Гоббс, Д. Дідро, Дж. Локк, Ш. Монтеск'є, Ж.Ж. Руссо, та ін. шукали аргументи стосовно визначення прав особи та її місця у суспільних відносинах, що постійно змінювалися. Тільки на початку XIX ст. представники відповідного ідейного політичного руху в Іспанії почали називати себе «лібералами» [6, с. 218].

Ми погоджуємося з твердженням української дослідниці І.А.Павленко, що окрім релігійного фактору, визначальним у процесі формування лібералізму було європейське Просвітництво, яке відстоювало ідеали гуманізму і формувало ідеал суспільства з вільною і розумною особистістю [9, с. 10].

Загалом в основі лібералізму стояла теза, що людина від природи вільна і володіє природними правами: правом на життя, особистою свободою, власністю, свободу думки. Зазначені ідеали лягли в основу Великої французької революції 1789 р. та інших політичних трансформацій епохи Відродження [6, с. 248].

Однак, у контексті визначення змісту правової ідеології, доцільно звернути увагу не стільки на соціальні права особи, як на політичні та правові. Один із ідеологів лібералізму Дж. Локк вважав, що основоположними правами людини є «право на життя, свободу і власність» [7, с. 119]. Якщо екстраполювати це формулювання на реалії ХІХ ст., то доцільно виокремити такі характерні риси:

1) громадянські права та свободи - право особистої свободи, право на свободу віросповідання та свободу совісті, приватної власності, свободу пересування територією держави та ін. Гарантування такого роду прав почало утверджуватися в рамках проведених імператрицею Марією Терезією реформ. Для галицьких українців, особливе значення мала релігійна реформа, яка урівняла в правах греко-католицьких та римо-католицьких священників. Хоча рівність була формальною, але для українців був відкритий окремий навчальний заклад духовного спрямування, що призвело до формування ліберального світогляду серед українського духовенства, яке до 1860 -х років очолювало національно-визвольний і політичний рух краю;

2) політичні права і свободи - право на участь у владі (активне і пасивне виборче право). На думку С. Моїсеєва, ця група прав характеризує правову державу новітнього періоду [7, с. 120], якою на нашу думку частково була імперія Габсбургів, оскільки затверджені в конституції політичні права і свободи громадян, мали в основному декларативний характер, хоча їх практична реалізація відбувалася у чітко встановлених державою правових рамках;

3) побутові права - соціальні, економічні та культурні. На жаль такий тип прав був найменш розвиненим в правовій системі Австрійської, а згодом і Австро-Угорської імперії. Причиною цього був багатонаціональний склад населення, а тому забезпечення прав окремого народу натикалося на обмеження прав іншого народу. В цьому плані, яскравим прикладом є Галичина, де українсько-польські стосунки були прикладом політичних маніпуляцій офіційної влади, яка у випадку активізації національного руху поляків, надавала субвенції українцям, і навпаки.

З огляду на відсутність національної державності, правові обмеження для розвитку національного руху, реалізація ліберальних ідей серед українців відбувалася із запізненням. У другій половині XIX - на початку XX ст. українські громадсько-політичні діячі лише починали приміряти ліберальні ідеї до українських реалій, ліберальна думка, як така, вже складала низку розвинених концептуальних модифікацій, теоретичних шкіл та практикуючих ліберальну ідеологію партій [11, с. 203]. Складністю реалізації ліберальної ідеології в українській правовій дійсності було те, що вона завжди підпорядковувалася соціальній та національній ідеям [11, с. 204].

Стосовно християнсько-консервативної правової ідеології, то можна виділити такі її головні принципи, що були характерними для ХІХ - початку ХХ ст.:

- суспільство - це система норм, звичаїв, традицій, інститутів, що сягають корінням в історію;

- існуючий правовий та політичний інститут кращий за будь-яку теоретичну схему;

- збереження національних традицій, мови, освіти, закону, прагнення єдності українського народу, як пріоритетні орієнтири у суспільно-політичному житті українства;

- орієнтація на державний авторитет, а у даному випадку на Австро-Угорську монархію, що знайшло відображення у виробленні концепції «органічної праці»;

- орієнтація на поступову реалізацію поставлених завдань, шляхом здобуття та захисту прав у всіх галузях суспільно-політичного життя;

- приватна власність - гарант особистої свободи і соціального порядку.

Н. Козак у структурі українського консерватизму початку ХХ ст. виділяє три напрями: поміркований, традиційний і радикальний [3, с. 8].

Правова ідеологія християнсько-консервативного напряму відображала потреби та інтереси українського селянства, яке було найбільшим соціальним прошарком у Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст. Уявлення про правові ідеї цього напряму дає соціально-політична доктрина греко-католицької церкви. Головні її засади базуються на дотриманні загальнолюдських цінностей і передбачають такі ідеї:

- свобода окремої особистості;

- солідарність: окремі особистості лише спільними зусиллями здатні досягнути суспільного блага; відповідно, суспільство розглядається як органічна цілісність, що має власну внутрішню ієрархію (родину, локальну спільноту, народ, державу, міжнародну спільноту, за умов, що людська спільнота поєднана між собою зв'язками суспільного солідаризму);

- моральність: наголошується на абсолютному значенні засад моралі, особливо на необхідності оцінки політичних та правових дій з позицій християнської моралі;

- власність: гарантією свободи й незалежності особи виступає приватна власність;

- держава повинна сприяти створенню для кожної особистості умов для її гармонійного розвитку, надавати можливість співпраці з іншими особистостями, групами й суспільством взагалі.

Одночасно християнська правова доктрина перебуває в опозиції щодо ліберального індивідуалізму й соціалістичного колективізму. Провідною ідеєю є визнання тези, що людина, завдячуючи власній вільній волі, є творцем історії, а духовний елемент має абсолютні переваги над матеріальними детермінантами.

Ідейно-політична доктрина консерватизму об'єднує консервативні цінності: традиції, звичаї, релігію, мораль, авторитет, державу, закон, порядок, націю, свободу і відповідальність, стабільність, прагматизм, приватну власність тощо як соціально - політичні орієнтири щодо оптимальної організації суспільного життя. Отож цілком закономірний зв'язок консерватизму з християнською соціально -політичною доктриною. Натомість консерватизм відкидає ідею рівності, крім рівності в сфері моралі і чесноти. Визнається природна ієрархічність людського суспільства, природна нерівність, привілеї вищих верств. Свобода не притаманна природі людини, зміст мають тільки конкретно історичні свободи, перевірені традиціями. Консервативна ідеологія орієнтує на сильну державну владу, здійснювану професійною політичною елітою. На відміну від лібералізму, інтереси держави, нації, суспільства цінуються вище, ніж інтереси індивіда. Поступовість та еволюційність у правотворенні становить основу ідеології.

Консервативна ідеологія ґрунтувалася на засадах українського історичного легітимізму, визнанні пріоритету державних інтересів над суспільними. При цьому правова ідеологія християнсько-консервативного напряму відображала потреби та інтереси українського селянства, яке було найбільшим соціальним прошарком у Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Поява соціалістичної політико-правової ідеології була цілком закономірним процесом, обумовленим розвитком продуктивних сил та модернізаційними процесами у економічній сфері, що зрештою стало причиною появи нових соціальних груп з їхніми власними політичними інтересами та вимогами. Наявні правові ідеології не здатні були інтегрувати їх у політичну та правову системи суспільства. Це було загальноєвропейською тенденцією, яка знайшла найбільший розквіт у тих країнах, де промисловий розвиток був найбільш динамічним, а отже в Англії, Німеччині та Австрії.

Соціалістична політико-правова ідеологія ґрунтувалася на ідеї ліквідації капіталізму і перетворення суспільства в інтересах трудящих класів, ідеалом є суспільний устрій заснований на суспільній власності, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості.

У межах соціалізму напряму почали виникати різні за методологічною основою і за тематикою вчення про державу і право. Найпоширеніші з них - з позиції марксизму і з погляду соціал-демократії.

Соціалістична ідеологія стала однією із найпопулярніших в кінці ХІХ - на початку ХХ ст., що було закономірним з огляду на суспільно-політичні тенденції тогочасної Європи. Як в Галичині, так і в Наддніпрянщині саме партії соціалістичного, соціал-демократичного спрямування складали основу політичного руху українців і фактично визначали вектор розвитку державно-правової думки. Одночасно, слід зауважити, що для українців був характерним не винятково соціалістичний, а соціал-демократичний тип правової ідеології з характерними ліберальними підходами.

Висновки

Таким чином, в ХІХ ст. сформувалися об'єктивні внутрішні та зовнішні історицизми для розвитку трьох типів правової ідеології - ліберального, консервативного і соціалістичного напрямків. Розвиток подібних ідей стимулювали, як правові системи країн до яких входили українські землі, так і тенденції розвитку тогочасної західноєвропейської державно-правової і філософської думки. Важливим фактором розвитку правової ідеології були контакти українців Га личини та Наддніпрянщини, що сприяли насамперед взаємодії основних типів ідеології, зокрема ліберальної та соціалістичної.

Список використаних джерел

1. Історицизм. Велика українська енциклопедія.

2. Калюжний Р.А. Правова ідеологія як фундаментальний чинник становлення в Україні правової держави та громадянського суспільства. Вісник Запорізького нац. ун- ту. 2012. № 1 (І). Юридичні науки. С. 109-112.

3. Козак Н.А. Український консерватизм: історія і сучасність: автореф. дис... канд. політ. Наук : 23.00.01. Львів, 2001. 20 с.

4. Кресіна І.О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: (Етнополітологічний аналіз). К.: Вища школа, 1998. 392 с.

5. Луцький А.І. Сучасна філософсько-правова та теоретико-правова думка про правову ідеологію (досвід України та пострадянських країн) Вісник Запорізького нац. ун-ту: зб. наукових праць. Юридичні науки. 2013. № 4. С. 24-30.

6. Луцький А.І. Формування та розвиток правової ідеології в Україні: [монографія]. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2015. 312 с.

7. Моїсеєв С. Сучасна теорія прав людини: ліберальні та комунітаристські підходи. Філософія права і загальна теорія права. 2013. № 1. С. 118-134.

8. Недюха М. Правова ідеологія: основні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття. Публічне право. № 3 (7) (2012). С. 299-306.

9. Павленко І.А. Історико-філософська реконструкція лібералізму Дж. Ролзом: параметри розуміння справедливості: автореф. дис. ... канд. філос. наук / Київ. нац. ун -т ім. Т. Шевченка. К., 2011. 16 с.

10. Толстенко В.Л. Правова ідеологія у розвиткові сучасної Української держави і суспільства: автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Відкритий міжнар. ун-т розв. людини «Україна». К., 2012. 18 с.

11. Українська державність у ХХ столітті: Історико-політологічний аналіз / кер. авт. кол.: О. Дергачов. К.: Політична думка, 1996. 440 с.

12. Borodin I., Cherevatiuk V., Shapenko L., Tokarieva K. Legal ideology in the context of development of the legal state and formation of the civil society in Ukraine. Revista de Direito International, Brasilia, 2021. V. 18, N. 3. P. 334-352.

13. Thornhill C. Historicism. In The Routledge Encyclopedia of Philosophy.

References

1. Historicism. Great Ukrainian encyclopedia.

2. Kaliuzhnyi R.A. (2012). Pravova ideolohiia yak fundamentalnyi chynnyk stanovlennia v Ukraini pravovoi derzhavy ta hromadianskoho suspilstva [Legal ideology as a fundamental factor in the formation of a legal state and civil society in Ukraine]. Visnyk Zaporizkoho nats. un-tu, 1 (I). Yurydychni nauky, 109-112. (in Ukrainian)

3. Kozak N.A. (2001). Ukrainian conservatism: history and modernity: PhD thesis abstract.. Lviv. (in Ukrainian)

4. Kresina I.O. (1998). Ukrainska natsionalna svidomist i suchasni politychni protsesy: (Etnopolitolohichnyi analiz) [Ukrainian national consciousness and modern political processes: (Ethno-political analysis)]. K.: Vyshcha shkola. (in Ukrainian)

5. Lutskyi A.I. (2013). Suchasna filosofsko-pravova ta teoretyko-pravova dumka pro pravovu ideolohiiu (dosvid Ukrainy ta postradianskykh krain) [Modern philosophical - legal and theoretical-legal opinion about legal ideology (experience of Ukraine and post -Soviet countries)]. Visnyk Zaporizkoho nats. un -tu: zb. naukovykh prats. Yurydychni nauky , 4, 2430. (in Ukrainian)

6. Lutskyi A.I. (2015). Formuvannia ta rozvytok pravovoi ideolohii v Ukraini. [Formation and development of legal ideology in Ukraine]. Ivano-Frankivsk: Symfoniia forte. (in Ukrainian)

7. Moiseiev S. (2013). Suchasna teoriia prav liudyny: liberalni ta komunitarystski pidkhody [Modern theory of human rights: liberal and communitarian approaches]. Filosofia prava i zahalna teoriia prava, 1, 118-134. (in Ukrainian)

8. Nediukha M. (2012). Pravova ideolohiia: osnovni teoretyko-metodolohichni pidkhody do vyznachennia poniattia [Legal ideology: basic theoretical and methodological approaches to defining the concept]. Publichne pravo, 3 (7), 299-306. (in Ukrainian)

9. Pavlenko I.A. (2011). Historical and philosophical reconstruction of liberalism by J. Rawls: parameters of understanding justice: PhD thesis abstract. K.. (in Ukrainian)

10. Tolstenko V.L. (2012). Legal ideology in the development of the modern Ukrainian state and society: PhD thesis abstract. K. (in Ukrainian)

11. Derhachov O. (1996). Ukrainska derzhavnist u ХХ stolitti: Istoryko-politolohichnyi analiz [Ukrainian statehood in the 20th century: Historical and political analysis]. K.: Politychna dumka. (in Ukrainian)

12. Borodin I., Cherevatiuk, V., Shapenko, L., Tokarieva, K. (2021). Legal ideology in the context of development of the legal state and formation of the civil society in Ukraine. Revista de Direito International, Brasilia. (Vol. 18), 3, 334-352. (in English)

13. Thornhill C. Historicism. In The Routledge Encyclopedia of Philosophy. (in English)

Размещено на Allbest.ru