Адміністративно-політичне становище волинського воєводства другої Речі Посполитої

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський інститут ЗВО «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Адміністративно-політичне становище волинського воєводства другої Речі Посполитої на початку 20-х років ХХ століття

Юрчук Людмила Василівна

Кандидат історичних наук, доцент

Міжвоєнний період - час складних випробувань для населення Волині. Після припинення бойових дій на більшовицько-польському фронті наступило перемир'я. З польського боку, за його умовами, 6 листопада 1920 року було створено кордон Міністерства військових справ, який у січні наступного року перейменували у кордон Головного командування Війська Польського. Цивільна влада у краї в цей час підпорядковувалася Тимчасовому Управлінню Прифронтових і Етапних Територій.

У лютому 1921 року на основі закону від 4 лютого 1921 р. «Про юридично-політичне унормування становища на землях, приєднаних до території Речі Посполитої, згідно з умовами про попередній мир та перемир'я, підписаних у Ризі 12 жовтня 1920 року», було створено Волинське воєводство з центром у Луцьку, яке стало третім у Польщі після Люблінського та Бялистоцького за площею і займало 8,9% її території. Його передбачали поступово інтегрувати до державного організму.

Стабільність на Волині мала забезпечити нова адміністрація. Її формували виключно з поляків, вихідців з центральних та західних територій держави. З 283 осіб, які працювали у воєводському та повітових управліннях у 1923 році, 274 були поляками. Створенням цивільної адміністрації опікувалося Міністерство внутрішніх справ. Йому підпорядковувалися також Державна поліція, Корпус охорони прикордоння. Опорою місцевої влади стали понад 3,5 тисяч військових осадників, переселених з метою нової колонізації українських земель. волинський воєводство більшовицький

Державна поліція діяла на основі ухвали сейму від 24 липня 1919 року. Згідно з сеймовою постановою територіальна організація поліції була пристосована до адміністративного поділу і сформована на військовий взірець. Першим підрозділом державної поліції на Волині став Луцький міський комісаріат, сформований у 1920 року.

Командуванню у Варшаві підпорядковувалися окружні команди, повітові відділи, комісаріати та постерунки. Волинське воєводство контролювала команда державної поліції XIII округу у складі Луцької, Ковельської, Горохівської, Володимирської, Камінь -Каширської, Рівненської, Дубнівської, Острозько- Здолбунівської, Костопільської та Сарненської повітових команд. У справах слідства вони підпорядковувалися Луцькій та Рівненській прокуратурам, окружним судам та Волинській і Поліській окружним воєводським командам поліції. З питань громадської безпеки команди державної поліції були виконавчими органами староств повітів.

Постерунки поліції розквартировувалися у ґмінах. Вони формувалися подібно до інших органів місцевої влади. Так, у жовтні 1921 року до Дубна прибула восьма рота поліцейських у кількості 130 чоловік, мобілізована у Лодзі. Роту очолили: один комісар, один аспірант, чотири пшодовніки та три постерункові.

Кількість постів не була постійною і залежала від рівня кримінальної та політичної ситуації у повітах. Наприклад, Дубнівський повіт налічував 23 постерунки, у Здолбунівському повіті зафіксовано 30 постерунків, Костопільський мав 4 постерунки, а Сарненський - 5. Постерунки державної поліції, зібравши інформацію про внутрішню ситуацію, передавали її повітовим командам державної поліції.

У складі державної поліції в період з лютого 1921 по 1926 роки працював спеціальний відділ політичної поліції. Він розслідував справи, пов'язані з шпигунством на користь СРСР, більшовицькою агітацією на теренах Волинського воєводства, організацією прокомуністичного підпілля, фактами зради батьківщині державними службовцями.

З червня 1923 року під контролем державної поліції перебував і кордон з Радянським Союзом, на якому до цього несла службу Прикордонна охорона. 293 км рубежу поділили на Рівненський (91 км), Острозький (111 км), Кременецький (91 км) відрізки, що відповідали межам прикордонних повітів. Рівненськоий відтинок патрулювали комендатури поліції у Новій Гуті, Уйщах, Сторожеві, Корці та Богданівці; Острозький - командування рот у Пашуках, Майкові, Мощаниці, Острозі, Болотківцях і Вілії; Кременецький - прикордонні роти у Болошівці, Дедеркалах, Манівцях та Білозірці .Опрацьовані нами архівні матеріали свідчать, що у 1921-1924 роках ситуація у прикордонній зоні залишалася тривожною. Наприклад, комендант ІІ роти державної поліції у Корці в своїй телефонограмі до коменданта державної поліції XIII округу у Луцьку повідомив про те, що 28 липня 1923 року кілька невідомих осіб, озброєних карабінами, перейшли р. Корчик поблизу хутора Монастирського. Проте порушники, виявлені вартою державної поліції, утекли під прикриттям темряви на радянську сторону. 14 серпня 1924 року Волинське воєводське управління повідомило Міністерство внутрішніх справ про плановані напади диверсійних груп. В інформації говорилося, що згідно з результатами розвідки, проведеної розпорядженням Кременецького старости, організовуються диверсійні напади на територію Волині. Конфідент поліції доповідав, що формують три військові групи з метою проникнення на територію Польщі, озброєні револьверами, бомбами, ручними і машинними карабінами. Завданням таких груп є напади на постерунки поліції, перевезення агітаційної літератури, можливо, грошей та документів радянським конфідентам, що мешкають у прикордонних селах.

Конституція Польщі 1921 року гарантувала усім громадянам право на розвиток національного життя. У той же час держава зберігала за собою контроль над ним. Під особливою опікою поліції перебували осередки «Просвіти». Волинська окружна воєводська команда державної поліції 30 вересня 1924 року розпорядилася регулярно інформувати її про діяльність всіх відділень «Просвіти». Службовці мали зібрати списки просвітян та про тих, хто їм симпатизує, скласти характеристики на керівництво товариства, подати відомості про їхнє майно. Вже через місяць експозитури та повітові команди почали надсилати помідомлення, на основі яких було складено звіт для відділу публічної безпеки воєводства. У документі повідомлялося, що читальні, секції, драматичні гуртки «Просвіти» приступили до організації українського приватного шкільництва у зв'язку з низьким рівнем писемності серед місцевого українського населення. У відповідь Волинське воєводське управління звернулося до староств з вимогою посилити спостереження за «Просвітою». До 20 січня 1925 року всі експозитури політичної поліції мали підготувати детальну інформацію про стан приватного шкільництва на своїй території. Під конторолем влади перебувало також життя українських політичних партій у краї. Так, 26 серпня 1925 р. Волинська окружна команда державної поліції наказала своїм експозитурам і відділам зібрати матеріал та повідомити її про діяльність Українського Національно-Демократичного об'єднання. Подібний наказ вони отримали щодо діяльності «Селянського Союзу» та «Української Радикальної партії». Приводом для цього стало те, що останні дві в 1925 році провели у Львові спільну конференцію, на якій виступили з ініціативою об'єднання з метою поліпшити українські справи у рільництві та на шкільній ниві.

Особливо ретельно відслідковувалася та перевірялася інформація щодо діяльності, створеної у 1920 році у Празі Є. Коновальцем, Української Військової Організації. Так, 2 червня 1926 року начальник політичної поліції Волинського воєводського управління, спираючись на дані військової контррозвідки, повідомляв повітові команди, що УВО має намір спільно з Українською соціал-радикальною партією та молодіжним осередком «Луг» розпочати активні дії у Малопольщі. З цього приводу поліція отримала завдання здійснити запобіжні заходи у всіх повітах Волині.

На початку 20-х років Волинь стала об'єктом активної діяльності закордонного відділу ЦК КП(б)У, який підпорядковувався ЦК РКП(б) та виконкомові Комінтерну. На волинських теренах підривною діяльністю керувало київське відділення Закордвідділу. Важливою ділянкою таємної роботи цієї структури була організація повстанських загонів на окупованій поляками території. У 1921 році на території Північної Волині діяли загони Островського (200 осіб), Василевського (60 осіб), і Русакова (17осіб). У південній Волині оперував загін із 30 осіб. Керовані більшовицьким підпіллям, повстанці діяли у Ковельському, Любомльському, Луцькому повітах. Влітку 1923 року державна поліція провела проти них 36 облав та понад ста розвідувальних акцій. Внаслідок цих заходів у Луцьку було засуджено 75 чоловік.

У жовтні 1923 року Компартію Східної Галичини реорганізували у Комуністичну партію Західної України (КПЗ. Численні архівні матеріали дають можливість стверджувати - поліція через своїх конфідентів оперативно відслідковувала і неодноразово попереджувала комуністичну повстанську діяльність. Наприклад, у листопаді 1924 року команда державної поліції ХІІІ округу повідомляла до Варшави, що у Дубенському та Здолбунівському повітах діють, добре озброєні карабінами і револьверами, загони Української революційної повстанської армії, які здійснюють напади переважно на поляків. Вказувалося, що член «Закордоту» Г. Цвик організував вбивствство родини гайового державних лісів Й. Привлоцького у с. Бадівка ґміни Новомалин Острозького повіту. Через деякий час поліція повідомляла, що у зв'язку з можливим нападом повстанців під охорону були взяті державні установи, мости, дороги, засоби зв'язку в Острозі. Поліція також встановила, що на Волинському прикордонному відрізку діють озброєнні групи українських повстанців отамана Ю. Тютюнника.

Ризький мирний договір 1921 року поділив Волинську землю на польську і радянську: «...західні українці опинились у складі Другої Речі Посполитої всупереч своїй волі, внаслідок воєнних дій, а тому в їхніх очах Польська держава поставала як окупант-загарбник.». Згідно статті другої документа, на Волині кордон простягнувся на відстань близько 300 км. Він починався на півночі біля села Біловіж у Сарненському повіті і проходив у напрямку до залізничної колії Олевськ-Сарни, перетинаючи її між ст. Остки і ст. Сновидовичі, залишаючи на боці радянської України села Войтовичі, Собичин, Михайлівка та Будки Сновидецькі, а на боці Польщі - села Радзивиловичі, Рачків, Біловезьке, Біловіж і Сновидовичі. Далі лінія кордону проходила у загальному напрямку на с. Мишаківка, де українськими були села Майдан Голишевський, Задерев'я, Маріамполь, Жолни, Кленова, Рудня Кленова, а польськими - села Дерть, Окопи, Нетреба, Перелисянка, Нова Гута і Мишаківка. Потім межа пролягала до устя р. Корчик, з українським селом Млинок, і вверх по р. Корчик, а місто Корець залишалося польським. Продовжувалася лінія кордону у напрямку на с. Милятин, де села Піддубці, Кілікїв, Должки, Параївка, Улапіанівка і Мар'янівка були з українського боку, а села Богданівка, Черниця, Крилок, Майкове, Долга, Фридерлянд, Куразький Поруб і Милятин - на польській території. Далі кордон проходив вздовж дороги із с. Милятин у м. Острог, залишаючи села Мощанівка, Кривин і Солов'є на боці України, а села Мощаниця, Бадівка, Вільбівно, м. Острог і дорогу - у Польщі. Закінчувався східний кордон Волинського воєводства на Кременнеччині, у загальному напрямі на м. Білозірка. Села Велика Боровиця, Степанівка, Баймаки, Ліски, Сівки, Волоски, Дідківці, В'язовець, Кривчики та м. Ямпіль знаходилися на українській території, а у

Польщі села - Боложівка, Садки, Обори, Шкробатівка, Паньківці, Грибова, Лисогірка, Мололків і м. Білозірка.

Проте Ризький мир не розв'язав до кінця конфлікт між сусідніми державами. Більшовики, які ще мріяли про світову революцію, активно підтримували проти польські акції. На кордоні, як відзначалося вище, росла кількість інцидентів, що мали сприяти суспільним заворушенням, розповсюджувалися комуністичні ідеї та більшовицька пропаганда.

Джерела

Litwinski R. Policja Panstwowa wojewodztwa Lubelskiego w czasie wojny polsko-radzecriej 1920 roku // Rocznik Chelmski. - Chelm? 1996.- S. 207-228.

Державний архів Рівненської області (далі Держархів Рівненської обл.). Ф. 87. Дубенское поветовое управление государственной полиции. Оп. 1. Спр. 12. Историческая справка о возникновении и организации полицейских органов на территории повета. 29 июля 1924 р. к. л. 2.

Zycie Wolynia. - 1925. - № 41, 42.

Держархів Рівненської обл. Ф. 300. Експозитура политической полиции в г. Ровно. Оп. 1. Спр. 25а. Переписка с волынским воеводским управлением государственной полиции о мерах борьбы с деятельностью, напрвленной против польского буржуазного государства. 23 ноября 1924 - 27 октября 1925 г., 45 арк.

Держархів Рівненської обл. Ф. 300. Експозитура политической полиции в г. Ровно. Оп. 1. Спр. 4. Переписка с Волынским воеводскским управлением государственной полици и постерунками о мерах борьбы с деятельностью коммунистических организаций. 9 января 1923 г. - 19 июля 1926 г., к. л. 301.

Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО України). Ф. 1. Центральний комітет Компартії України. Оп. 20. Спр. 622.

Держархів Рівненської обл. Ф. 87 Дубенское поветовое управление государственной полиции. Оп. 1. Спр. 374. Информации постерунков государственной полиции о настроениях среди рабочих сельского хозяйства на территории повета. 12 октября 1936 г. - 19 октября 1936 р., к. л. 10.

Держархів Рівненської обл. Ф. 66. 4-а пограничная рота государственной полиции в Остроге Здолбуновского повета. Оп. 1. Спр. 10. Переписка с Острожским поветовым управлением государственной полиции об организации надзора за деятельностью вооруженных групп. 2 февраля 1924 г. - 30 сентября 1924 г., к. л. 19.

Держархів Рівненської обл. Ф. 300. Експозитура политической полиции в г. Ровно. Оп. 1. Спр. 16. Переписка с Ровенским поветовым староством, постерунками государственной полиции о надзоре над деятельностью обществ и союзов. Апрель 1923 - январь 1927 г., 367 арк.

Козира В. Політика Міністерства внутрішніх справ Польської Республіки щодо Східних Кресів у 1918-1926 рр. Ucrainica Polonica: Зб. наук. праць. - Київ-Житомир. - 2005. - Т.2. - С. 25-47.

Юрчук Л. В. Становлення Корпусу охорони прикордоння на Волині : завдання та особливості служби на польсько-радянському кордоні (1921-1924 рр). Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки РДГУ. Збірник наукових праць. - Рівне: РДГУ, 2006. - Вип. 10. - С. 98-103.

Україна крізь віки: [у 15 т.]. - Інститут історії НАН України. - Т. 11. - Україна між двома світовими війнами (1921-1939 рр.) - К.: Альтернативи, 1999. - 336 с.

Размещено на Allbest.ru/