Митна політика в Другій Речі Посполитій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Митна політика в Другій Речі Посполитій

Бармак Микола Валентинович доктор історичних наук, професор кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, м. Тернопіль

Анотація

Митна політика Другої Речі Посполитої відігравала важливу роль у формуванні економічної стратегії держави, скерованої на відновлення та розвиток економіки після Першої світової війни. Цей період характеризується встановленням національних митних бар'єрів, адаптацією до нових економічних умов та інтеграцією у міжнародну торгівлю. Уряд впроваджував різноманітні митні тарифи та квоти, що мали на меті захист національного виробництва та стимулювання експорту. Важливим аспектом митної політики було також врегулювання прикордонної торгівлі, що вимагало співпраці з сусідніми країнами. Одним із головних завдань митної політики було збалансування інтересів різних секторів економіки, таких як сільське господарство, промисловість і торгівля. Держава активно впроваджувала заходи, скеровані на зниження залежності від імпорту, стимулюючи розвиток внутрішнього виробництва та індустріалізацію. Зокрема, митні тарифи часто переглядалися для захисту новостворених промислових підприємств, які потребували часу для становлення та конкурентоспроможності. Ефективність митної політики вплинула на макроекономічні показники країни, включаючи рівень інфляції, валютний курс та зовнішньоторговельний баланс. Митні реформи також сприяли зміцненню державних фінансів через збільшення митних надходжень до бюджету. Проте, митна політика Другої Речі Посполитої не була позбавлена викликів і суперечностей. Періодичні зміни в політичному керівництві, внутрішні соціально-економічні конфлікти та міжнародні торгівельні обмеження впливали на стабільність та прогнозованість митних регуляцій.

Дослідження митної політики в Другій Речі Посполитій охоплює аналіз законодавчих, економічних та адміністративних заходів, скерованих на регулювання зовнішньої торгівлі і захист внутрішнього ринку. Проаналізовано ключові аспекти митного законодавства, вплив митних тарифів на економіку, особливості становлення митної служби тощо. Важлива увага приділена розвитку митного законодавства, формуванню митних тарифів, нормативним актам, що визначали правила ввезення та вивезення товарів, а також ставки митних зборів, їх зміни впродовж досліджуваного періоду. Висвітлено вплив митної політики на економічне зростання держави, конкурентоспроможність польської економіки. Охарактеризовано організацію митної служби, її роль у контролі за дотриманням митного законодавства. Вивчення митної політики в Другій Речі Посполитій сприяє оцінці впливу місцевих економічних і соціальних умов на митне регулювання та практику, визначення загальних тенденцій та окремих аспектів польської митної політики міжвоєнного періоду, зміни підходів до митного регулювання. Дослідження базується на аналізі архівних документів, законодавчих актів та наукової літератури. Воно дозволяє зрозуміти, як митна політика сприяла економічному розвитку та захисту національних інтересів в складних умовах міжвоєнного періоду. Загалом митна політика Другої Речі Посполитої свідчила про державне втручання в торгівельні процеси як інструмент економічного впилву в умовах складної внутрішньої та зовнішньої ситуації.

Ключові слова: Друга Річ Посполита, мито, митні тарифи, митні кредити, «Дирекція мит у Львові».

Abstract

митна політика річ посполита

CUSTOMS POLICY IN THE SECOND COMMONWEALTH

Barmak Mykola Valentynovych Doctor of Historical Sciences, Professor of the Department of History of Ukraine, Archeology and Special Branches of Historical Sciences of Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk, Ternopil

The customs policy of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth played an important role in the formation of the economic strategy of the state, aimed at the recovery and development of the economy after the First World War. This period is characterized by the establishment of national customs barriers, adaptation to new economic conditions and integration into international trade. The government introduced various customs tariffs and quotas aimed at protecting national production and stimulating exports. An important aspect of customs policy was also the regulation of border trade, which required cooperation with neighboring countries. One of the main tasks of the customs policy was to balance the interests of different sectors of the economy, such as agriculture, industry and trade. The state actively implemented measures aimed at reducing dependence on imports, stimulating the development of domestic production and industrialization. In particular, customs tariffs were often revised to protect newly established industrial enterprises that needed time to become established and competitive. The effectiveness of the customs policy affected the country's macroeconomic indicators, including the inflation rate, exchange rate, and foreign trade balance. Customs reforms also contributed to the strengthening of state finances due to the increase in customs revenues to the budget. However, the customs policy of the Second Commonwealth was not without challenges and contradictions. Periodic changes in political leadership, internal socio-economic conflicts and international trade restrictions affected the stability and predictability of customs regulations.

The study of customs policy in the Second Polish-Lithuanian Commonwealth covers the analysis of legislative, economic and administrative measures aimed at regulating foreign trade and protecting the domestic market. Key aspects of customs legislation, the impact of customs tariffs on the economy, features of the formation of the customs service, etc. are analyzed. Important attention was paid to the development of customs legislation, the formation of customs tariffs, normative acts that determined the rules for the import and export of goods, as well as the rates of customs duties, their changes during the studied period. The impact of customs policy on the economic growth of the state, the competitiveness of the Polish economy is highlighted. The organization of the customs service, its role in monitoring compliance with customs legislation is characterized. The study of customs policy in the Second Polish-Lithuanian Commonwealth contributes to the assessment of the influence of local economic and social conditions on customs regulation and practice, the determination of general trends and individual aspects of Polish customs policy in the interwar period, and changes in approaches to customs regulation. The research is based on the analysis of archival documents, legislative acts and scientific literature. It allows us to understand how customs policy contributed to economic development and protection of national interests in the difficult conditions of the interwar period. In general, the customs policy of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth testified to state intervention in trade processes as a tool for economic development in the conditions of a difficult internal and external situation.

Keywords: Second Commonwealth of Nations, customs duties, customs tariffs, customs credits, «Directorate of Customs in Lviv».

Постановка проблеми

Торгівля товарами з іноземними державами передбачала сплату імпортного та експортного мита. Припинено стягнення митних платежів з товарів, що переміщувалися через митну територію Другої Речі Посполитої, виконувало функцію додаткового прибутку формування податкової системи держави. Однак з часом, політика щодо транзитних товарів зазнала змін, що дозволило створити більш сприятливі умови для міжнародної торгівлі і збільшити транзитний потенціал країни. Зниження або скасування митних зборів на транзитні товари сприяло перетворенню Польщі на важливий торгівельний вузол у Центральній Європі, через який проходили значні обсяги міжнародного товарообігу. Це не лише збільшило прибутки від транзитних зборів, але й сприяло розвитку транспортної інфраструктури, створенню нових робочих місць і підвищенню економічної активності в прикордонних регіонах. Крім того, зменшення митних бар'єрів для транзитних товарів підвищувало конкурентоспроможність польських портів і транспортних коридорів, роблячи їх привабливішими для міжнародних перевізників. Це також сприяло зміцненню економічних зв'язків Другої Речі Посполитої з іншими країнами та інтеграції до інших торгівельних систем. Загалом митна політика цього часу скеровувалася на збалансування захисту внутрішнього ринку та стимулювання міжнародної торгівлі. Вона включала запровадження чітких митних правил і процедур, оптимізацію митних тарифів та створення сприятливих умов для транзиту товарів, що сприяло економічному розвитку країни та її інтеграції у світову економіку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Варто зауважити, що досліджувана проблема ще не стала об'єктом вивчення, характеризується науковою новизною. Окремі її аспекти у свій час аналізували польські автори: Х. Домінічак [10], А. Дроздек [2], К. Мачаліка-Дроздек [1, s. 7-25], Я. Дворас- Кулік [3, s. 57-66] та інші. З українських - С. Кулик [11, с. 98-109; 12, с. 86-91], А. Кліш, М. Москалюк [13, с. 1128-1140; 14; 14, с. 1187-1202] та інші.

Джерельна база досліджуваної проблеми представлена архівними мате-ріалами фонду 162 «Дирекція мит, м. Львів. 1922-1939 рр.» Центрального державного історичного архіву, м. Львів (далі - ЦДІАЛ України) [6, арк. 82, 82 зв.; 7, арк. 28; 8, арк. 79], публікаціями в офіційних виданнях «Dziennik Ustaw Rzeczvpospolitei Polskiej» [4, s. 943-1046; 16, s. 2068-2070; 17, s. 15831604], «Dziennik Urz^dowy Ministerstwa Skarbu» [9, s. 2], збірці документів [15] тощо.

Мета статті - проаналізувати особливості митної політики в Другій Речі Посполитій досліджуваного періоду.

Виклад основного матеріалу

Мито було основним способом збору коштів, необхідних для функціонування держави. Інститут мита був одним із найдавніших державних зборів, що збиралися з товарів внаслідок перетину товарами митного кордону населеного пункту або держави [1, s. 7]. Його ключове значення у системі державних прибутків у той час пояснюється різноманітністю форм і методів, за допомогою яких стягувалася ця данина. У період становлення Другої Речі Посполитої діяли митні тарифи держав, до складу яких входила територія новоутвореної держави. Від 1918 р. відбувається формування єдиної системи митних тарифів, яка повинна була відповідати новим економічним і політичним умовам. Цей процес включав уніфікацію різноманітних правил і положень, які раніше діяли в різних частинах країни, і створення цілісної та ефективної митної системи, яка могла б сприяти розвитку національної економіки та забезпечувати стабільний прибуток держави [2, s. 42]. Мито один із важливих правових інструментів, за допомогою якого формується економічна політика країни [1, s. 20].

Митна система в незалежній Польщі сформувалася в умовах нестабільної політичної, економічної та правової ситуації. Законодавчий хаос і правова мозаїка були наслідком успадкованих систем колишнього поділу. Це усклад-нювала економічна ситуація, яка виникла через необхідність відбудови зруйнованої війною країни та інфляцію, спричинену економічною кризою як у Польщі, так і у світі. Виконання митного законодавства було ефемерним [3, s. 57].

Після відновлення незалежності Польської держави розпочався процес уніфікації положень національної митної системи, започаткований постановою Ради міністрів від 4 листопада 1919 р. про митний тариф. Ця постанова містила двадцять статей, визначала основні принципи і тарифи, що мали застосовуватися на всій території країни, замість колишніх місцевих правил, успадкованих від попередніх держав. Уніфіковані митні тарифи сприяли створенню більш ефективного та прозорого механізму збору мит, що забезпечило стабільні надходження до державного бюджету і підтримувало економічний розвиток Польщі. Відтак, митна політика стала важливим інструментом державного регулювання зовнішньої торгівлі та захисту національних економічних інтересів [4, s. 943-1046].

Основні засадничі положення щодо сплати митного збору регулювалися такими документами: тарифом від 11 червня 1920 р., який визначав базові правила та ставки для сплати митних зборів; положенням про митне провадження від 13 грудня 1920 р., цей нормативний акт регулював процедури митного оформлення товарів; постановою президента Другої Речі Посполитої від 26 жовтня 1924 р. про оновлення тарифів та правил митних процедур. Окрім того діяла значна кількість інших нормативно-правових актів, які регулювали сферу митного права та забезпечували детальне правове врегулювання різних аспектів митних відносин [5, арк. 70].

Структурно розпорядження від 4 листопада 1919 р. складалося з десяти розділів: «Продукти харчування і продукти тваринного походження», «Продукти тваринного походження та вироби з них», «Матеріали і вироби з дерева», «Будівельні матеріали і керамічні вироби», «Паливо, асфальт, смоли та продукти з них», «Матеріали і хімічні продукти», «Руди, метали і металеві вироби», «Папір, паперові вироби і друкарське мистецтво», «Матеріали і волокнисті вироби», «Одяг, ґудзики, намистини, аксесуари, матеріали» тощо [4, s. 950-1026]. Для прикладу наведено дані з першої групи товарів. Вважаємо, що продукти харчування, призначені для масового споживача, зазвичай, митом не обкладалися. Так, серед товарів першої групи «Продукти харчування і продукти тваринного походження» без сплати мита ввозилися крупи з зерна, за винятком очищеного (мито - 4 мп. за 100 кг) і не очищеного рису (мито - 2 мп. за 100 кг), що мав би містити 5 % ваги цільного продукту, призначеного для виготовлення крохмалю. Детальні умови і методи фіскального контролю встановлювалися окремою постановою Міністерства фінансів. За 100 кг такого продукту мито складало суму в розмірі 70 ф. [4, s. 951].

За свіжі картоплю, кормові та цукрові буряки, цикорій, ріпу, моркву та капусту мито не сплачувалося. Натомість за солоні, мочені та мариновані продукти в негерметичній тарі розмір мита становив 5 мп., за сушені - 200 мп. за 100 кг продукту. Розтерті або подрібнені коренеплоди тарифікувалися з 50 % податком. Наприклад, розмір мита за 100 кг ваніліну і шафрану складав відповідно 430 мп., кардамону та інших продуктів - 145 мп., гвоздики, кориці, перцю, імбиру, майорану, лаврового листка тощо - 70 мп. Коренеплоди в малих посудинах або декоративній упаковці, призначеній для споживачів, оподатковувалися, зважаючи на їх вагу та розмір. Деякі коренеплоди, використовувані для виготовлення ефірних масел, за умови отримання особливого дозволу міністерств фінансів, промисловості й торгівлі, не оподатковувалися. Детальні умови та спосіб здійснення фіскального контролю визначалися нормативним актом [4, s. 953].

На такий продукт масового споживання, як чай, розмір мита становив в залежності від сорту - 120 мп. і 40 мп. за 100 кг. Однак за денатурований чай, призначений для виробництва теїну, на підставі розпорядження Міністерства фінансів і за погодженням з Міністерством промисловості і торгівлі, мито не сплачувалося. Для прикладу наведемо аналогічну ситуацію з дріжджами. Так, вартість мита за 100 кг пресованого продукту складала 30 мп., сухих - 190 мп., інших - 17 мп. Окремі їх види вимагали дозволу відповідних міністерств, тоді мито не сплачувалося. Варто зауважити, що на дріжджі сплачувався лише внутрішній податок [4, s. 954, 956].

Міністерство фінансів вважало, що ввезення імпортних спиртових дріжджів з-за кордону ставило під сумнів дотримання закону про монополію та становило загрозу національним інтересам Другої Речі Посполитої через значну різницю в податкових ставках. Хоча дослідження, проведене місцевою митницею, не зафіксувало випадків імпорту фірмових дріжджів до східних воєводств, існували обґрунтовані підстави, що їх нелегально ввозили через західні воєводства на кордоні з Чехословаччиною. Відомо про те, що у 1925 р. з Чехословаччини незаконно ввезено 2,3 т дріжджів Р-Д. Гармеліним до Львова. Затримання вантажу призвело до штрафу в розмірі 793,5 злотих [6, арк. 82]. Під час податкової перевірки складу, де зберігалися імпортні дріжджі, не вдалося виявити ані покупців, ані продавців. З метою запобігання незаконній торгівлі імпортними дріжджами, Міністерство фінансів ввело обов'язок для місцевих податкових структур маркувати ці товари [6, арк. 82 зв.].

За спирт денатурований і сухий спирт з домішкою мила в твердому стані сплачувалося мито в розмірі 50 мп. за 100 кг. Технічні види спирту на підставі дозволу зазначених попередньо державних структур, митом не обкладалися [4, s. 956]. Окрім того до цієї категорії належала кухонна сіль і для тварин, м'ясо свіже, солоне і морожене, твердий сир, нежирний і неферментований, оселедці, риба. Мальки та ікра для зариблення водойм, спеціальні комбікорми, макуха і овес будь-якого виду, виготовлений з відходів або побічних продуктів виробництва; велика рогата худоба, дрібна худоба, домашні тварини та усі інші тварини з дозволу Міністерства фінансів за погодженням з Міністерством сільського господарства [4, s. 957-959]. Найвищі митні податкові ставки першої групи товарів стосувалися ікри - 1 мп. (усі товари в розрахунку за 100 кг) - 1 тис. мп., шипучих вин, в залежності від ваги пляшок - 2500 мп., сигар, сигарет - 830 мп., тонко нарізаного тютюну для сигарет і папиросів - по 1 тис. мп. [4, s. 954, 955, 958].

Керівництво Державного спиртового департаменту, з орієнтацією на підтримку та співпрацю з органами державного управління, ініціювало пропа-гандистську кампанію проти незаконного ввезення алкоголю, що призвело до значних фінансових втрат для державної скарбниці. Управління державної монополії зверталося з проханням про розміщення агітаційних плакатів у приміщеннях підпорядкованих установ та на видних для зацікавлених осіб місцях [7, арк. 28]. Відомо про те, що окремі чиновники державних управлінь спиртової і тютюнової монополії зловживали своїм службовим становищем, підробляли документи тощо [8, арк. 79].

У наведеному нижче митному тарифі зустрічалися не лише друкарські помилки (s. 953, 962, 968, 973, 983, 995-996, 1002, 1004, 1006, 1007, 1009, 1011), але й не точно вказані митні тарифи. Наприклад, замість 3 % митного податку - вказувалося 30 % або ж замість 120 мп. вартість мита за вино мала б бути 110 мп. [4, s. 950]. За нашими підрахунками, митні тарифи стосувалися 217 груп товарів. Зокрема, у статті 1 передбачалося, що будь-який товар, що ввозився на територію Польщі, підлягав оподаткуванню у відповідності з митним тарифом. З продовольчих товарів, що обкладалися митами, на додаток до імпортного мита, стягувалися ще внутрішні збори на підставі чинного законодавства. Товари, що перевозилися або вивозилися через митну територію держави оподатковувалися. У інших статтях йшлося про те, що для нарахування та збору митних зборів і для всіх видів діяльності, пов'язаних з митним законодавством, створювалися митниці [4, s. 943]. Вони перебували під контролем Міністерства фінансів, на місцях підпорядковувалися дирекціям мит. Наприклад, «Дирекція мит у Львові» здійснювала управління митними структурами у Львівському, Станіславівському, Тарнопільському і Краківському воєводствах. Відділ митної охорони відповідав за організацію, управління персоналом та матеріально-технічне забезпечення митної варти [9, s. 2]. Адміністративний відділ керував справами прикордонної служби, а митний відділ займався митним провадженням [10, s. 128]. На думку С. Кулик, основним питанням залишався підхід органів державної влади до прикордонних меж. Неоднозначне його розуміння і трактування негативно відображалося на становищі місцевого населення. Незважаючи на активні заходи влади щодо багатьох нагальних проблем, протягом 1920-х рр. вдалося частково їх розв'язати. Однак залишалися організаційні питання, такі як охорона кордону, визначення ширини смуг на окремих його ділянках, отримання дозволів, спрощення правил перебування у прикордонній зоні та полювання [11, с. 106].

Ввезення та вивезення товарів дозволялося виключно на митних маршрутах: залізницями загального користування, морськими портами, сухопутними і водними шляхами. Перетин митної лінії з товарами на інших напрямках дозволявся лише податковими органами. Існували окремі уточнення щодо часу доби для перевезення вантажів. Так, переміщення товарів залізницею дозволялося у світлий час доби - від світанку - до заходу сонця. Однак, якщо цього вимагали нагальні потреби, податкові органи робили винятки. Перевезення через митницю, осіб і вантажів здійснювалося громадським транспортом у відповідності з розкладом, як вдень, так і вночі. Рух пасажирів на дорогах дозволявся лише вночі [4, s. 943-944].

С. Кулик писала про те, що умови і особливості переміщення транспортних засобів через митні кордони Речі Посполитої у міжвоєнний період визначалися певними інструктивними службовими повноваженнями, які були обов'язковими до виконання митними органами. Зокрема, інструкція про переміщення автомобілів, мотоциклів та велосипедів через митний кордон Другої Речі Посполитої передбачала її практичне використання офіцерами прикордонної служби відповідно до розпорядження міністра фінансів від 2 червня 1926 р. [12, с. 87].

Ввезення та транспортування об'єктів, що належали державним монополіям, дозволялося лише на підставі окремих дозволів. Окремими нормативними актами визначалося, на які товари поширювалися монопольні обмеження. Окрім того, Міністерство фінансів мало право, після консультацій з іншими зацікавленими державними структурами, заборонити або обмежувати імпорт і експорт певних товарів з міркувань «суспільного блага» [4, s. 944].

Визначення тарифних позицій, за якими оцінювалася вартість товарів, в основному залежала від матеріалу або матеріалів, з яких їх виготовляли. Якщо у митників були сумніви щодо частин компонентів товару, зазвичай, тарифна ставка була вищою. Вартість митного податку визначалася на підставі таких показників, як-от: вага, розмір, кількість штук тощо. Основою обчислення мита за вагою виступала так звана «сира» маса. Мито стягувалося з товарів, що ввозилися без упакування, у відповідності з фактичною вагою. Наприклад, якщо вартість товару не перевищувала 20 марок польських (далі - мп.) за 100 кг, вищій ставці оподаткування підлягали лише ті товари, на які поширювалася дія постанови Ради Міністрів від 4 листопада 1919 р. про митний тариф. До ваги рідин, що перевозилися у резервуарах або інших засобах, що використовувалися з цією метою, транспорту, додавалося 20 % «чистої» ваги, якщо у постанові не йшлося про інші умови. З посилок поштових вантажів до 5 кілограмів «сирої» ваги ввізне мито становило 3 мп. [4, s. 944-945].

Не оподатковувалися митом при ввезенні предмети, призначені для безпосереднього використання послами іноземних держав, з метою їх тимчасового перебування у Польщі, а також уповноважені дипломатичні представники іноземних держав, про що обумовлювалося в окремих нормативних актах; офіційні приналежності, такі, як-от: прапори, емблеми, печатки та бланки, призначені для засвідчення документів дипломатичними структурами і консульськими установами іноземних держав; предмети, необхідні для переговорів, слухань, слідчих дій та інші об'єкти, пов'язані з функціонування органів державної влади; виставки іноземних орденів та медалей; товари, що є об'єктами державної монополії, ввезені монопольними структурами; засоби платежів; пам'ятки старовини, твори мистецтва, науки і промисловості, наукові засоби і прилади, призначені для громадських колекцій і наукових установ; твори мистецтва польських художників; будівельні матеріали, приладдя, необхідні для обслуговування шляхів сполучення, розташованих на митницях, закордонних залізничних станціях тощо; лекала та зразки товарів, непридатні для іншого використання. Однак ця вимога не поширювалася ні на предмети державної монополії та споживчі товари; речі, що були у вжитку, з якими подорожують посадові особи підприємств громадського транспорту, пілоти, що мають для особистого та професійного використання, продукти харчування та ліки, необхідні під час подорожі; транспортні засоби, передані у тимчасове користування, як-от: залізничні вагони, підводи, судна, автомобілі, велосипеди і літаки разом з предметами, що використовуються для їх внутрішнього обладнання або необхідні, щоб підтримувати їх у русі, а також інші транспортні засоби: тачки, корзини, сани, упряж для верхових тварин, якщо ці засоби та предмети вже використовувалися лише для перевезення осіб, не з наміром уникнення сплати митних платежів. При перевезенні транспортних засобів: автомобілів, мотоциклів, велосипедів тощо слід перевіряти їх безпеку [4, s. 945-946].

Без митного оподаткування перевозилися труни з трупами, урни з прахом трупів, вінки, квіти, предмети, призначені для обслуговування або прикраси могил; товари, на які ставка мита не перевищувала 10 фенігів (далі - ф.). Окрім того, Міністерство фінансів могло звільнити від сплати митного податку використовуване рухоме майно осіб, які перемішувалися на митну територію після тривалого перебування за кордоном, якщо вони мали використовуватися для власного використання або для виконання своїх професійних обов'язків; весільні церемонії, одруження осіб з постійним місцем проживання на території Другої Речі Посполитої; вживані речі, отримані у спадщину; предмети, призначені для особистого користування потерпілих і постраждалих від повеней та інших стихійних лих: продукти харчування, одяг, побутова техніка, предмети, які використовувалися для перебудови або ведення ними господарства; вітчизняні товари, повернуті з-за кордону на митну територію держави у незмінному вигляді; іноземні оподатковувані товари, які в подальшому призначалися для повернення за кордон; використана та маркована зворотна зовнішня тара внутрішніх предметів, таких як: бочки, скрині, скрині, залізні циліндри, кошики, пляшки тощо, що походили з внутрішніх експортних перевезень; зовнішня та внутрішня тара, наприклад: бочки, залізні циліндри, фляги тощо, позначені знаками, які надходили з-за кордону для використання країні, якщо вони вивозилися за кордон. Не підлягали звільненню від митного оподаткування продукти харчування, матеріали, напівфабрикати та сировина [4, s. 946-947].

За погодженням з Міністерством промисловості та торгівлі, Міністерство фінансів могло дозволити возити тимчасово, без сплати комісії, комплектуючі частини для міжнародних ярмарок, промислових та комерційних конкурсів тощо. Аналогічно могли вивозитися вітчизняні товари за кордон з метою їх переробки. Окрім того, Міністерство фінансів могол ввозити без сплати мита бурове обладнання, для нафтової промисловості тощо. Загалом, воно мало право дозволити возити певні матеріали і засоби в залежності від суспільних потреб. В окремих випадках мито могли стягувати і в іноземній валюті. Однак, зазвичай, його сплачували національною валютою Другої Речі Посполитої. Так, сума митних платежів округлювалася до 5 ф., а сума до сплати - більше як 3 ф. - до 5 ф., заборгованість в сумі від 8 ф. сплачувалася у розмірі 10 ф., а борг нижчий за 3 ф. не сплачувався. Також з товарів, отриманих на офіційному складі, крім митних платежів, стягувався митний збір. Приватні структури, які мали власні офіційні склади, сплачували за зберігання товару за окремими нормативами, проте могла становити 60 ф. за 100 кг «сирої» ваги. За перші три дні плата за зберігання не стягувалася. За перевезення залізничним транспортом додатково ще стягувався митний збір у розмірі 0,2 % від загального податку, не менше 20 ф. і не більше 5 мп. для поштових відправлень [4, s. 947-948].

Судова практика щодо застосування тарифів і митних правил перебувала у сфері впливу податкових органів. Скарги щодо застосування митного тарифу й наданих до нього протокольних роз'яснень, подавалися безпосередньо після митного оформлення в письмовій формі. Скарги, які митниця вважала обґрунтованими, враховувалися нею, а інші негайно подавалися для вирішення до Міністерства фінансів, яке виносило відповідну постанову за погодженням з Міністерством торгівлі та землеробства. Протилежна сторона не мала правового захисту проти рішення Міністерства фінансів [4, s. 948].

У розпорядженні йшлося про ухвалення єдиних правил щодо покарання за контрабанду товарів, звільнення від митних платежів та порушення митних правил, неправильне і неточне декларування товарів тощо. Зазначені умови мали застосовуватися на територіях, що перебували під колишнім австрійським, прусським та російським контролем з початку Першої світової війни. Дія цього положення поширювалася на усі митні структури Другої Речі Посполитої і набувала чинності з 10 січня 1920 р., відповідно втрачали чинність австрійський закон про митний тариф від 13 лютого 1906 р., німецький митний тариф від 25 грудня 1902 р. і російський митний тариф від 13(26) січня 1903 р. [4, s. 949].

Згідно з цією постановою мито зростало під час переміщення товарів через митну територію Другої Речі Посполитої. Це збільшення митних зборів скеровувалося на захист внутрішнього ринку від надмірної конкуренції з боку іноземних товарів та стимулювання розвитку національної промисловості. Підвищені митні тарифи також сприяли поповненню державної скарбниці, забезпечуючи необхідні фінансові ресурси для відбудови країни та підтримки її економічної стабільності. Цей період характеризувався активною роботою над уніфікацією митних правил, їх адаптацією до нових реалій, що дозволило створити більш ефективну та централізовану митну систему. Реформа митної політики стала одним з ключових аспектів економічної політики уряду, скерованої на зміцнення економіки та підвищення суспільного добробуту [15, s. 174].

Зовнішня торгівля товарами передбачала сплату двох зборів у вигляді мита та митних зборів. Значний вплив мала форма митного збору, пов'язана з економічними взаєминами з сусідніми країнами. Торговельні угоди між Другою Річчю Посполитою та її сусідами призвели до застосування нижчих митних зборів, що сприяло активізації торговельних зв'язків і збільшенню обсягів торгівлі. Такі угоди дозволяли встановлювати більш сприятливі умови для імпорту та експорту товарів, що стимулювало економічне зростання та інтеграцію Польщі у міжнародну економіку. Наприклад, зниження митних зборів на певні категорії товарів робило їх більш доступними на внутрішньому ринку та сприяло розвитку галузей, що залежать від імпортної сировини або обладнання. Загалом, митна політика Другої Речі Посполитої скеровувалася на досягнення балансу між захистом національних виробників і стимулюванням міжнародної торгівлі. Це включало як впровадження уніфікованих митних тарифів, так і укладення двосторонніх угод, які дозволяли зменшити митні бар'єри та сприяти економічному співробітництву з іншими країнами [2, s. 45].

Аналізуючи митні збори міжвоєнного періоду, варто зауважити на ролі експортних мит, сформованих на підставі розпорядження від 31 липня 1924 р. про регулювання митних відносин. Йшлося про захист внутрішнього споживача шляхом обмеження обсягів експорту окремих товарів при товарообміні з іншими державами. Згадуваний циркуляр зазнав змін лише 23 жовтня 1934 р., зважаючи на ухвалу міністра фінансів. Фактично, основна роль митниці зводилася до захисту внутрішнього споживача від засилля товарів іноземного походження. Це передбачало не лише обмеження експорту, але й застосування високих імпортних мит, які робили іноземні товари менш конкурентоспроможними на внутрішньому ринку. Такий підхід скеровувався на підтримку національного виробництва та забезпечення економічної стабільності в країні. Упродовж міжвоєнного періоду митна політика включала заходи для стимулювання експорту продуктів, які не впливали на внутрішній ринок, що дозволяло залучати додаткові валютні надходження до державного бюджету. Митні органи активно працювали над контролем і регулюванням обсягів торгівлі, забезпечуючи при цьому баланс між інтересами національних виробників і споживачів. Тобто, митні збори та політика експортних мит відігравали важливу роль у формуванні економічної стратегії Другої Речі Посполитої, забезпечуючи захист внутрішнього ринку та підтримку національної економіки у складний міжвоєнний період [16, s. 2068-2070].

Суттєві зміни в характер митних зборів запроваджено розпорядженням президента держави від 27 жовтня 1933 р. про митне право. Це розпорядження ввело нові принципи та правила, які були спрямовані на подальшу модернізацію митної системи та адаптацію її до сучасних економічних умов. Одним із ключових аспектів цього документа було вдосконалення процесів митного контролю та оформлення товарів, що сприяло підвищенню ефективності роботи митних органів. Розпорядження також встановлювало більш чіткі і прозорі процедури визначення митних ставок, що дозволяло зменшити корупційні ризики та сприяло розвитку справедливої конкуренції. Крім того, нове митне право забезпечувало більш гнучке реагування на зміни у міжнародній торгівлі, дозволяючи швидше адаптувати митні тарифи у відповідь на економічні виклики та можливості. Одним з важливих нововведень стало впровадження спеціальних тарифів на стратегічно важливі товари, що допомагало захистити національні інтереси та стимулювало розвиток пріоритетних галузей економіки. Посилено контроль за експортом та імпортом товарів, що дало можливість ефективніше боротися з контрабандою та іншими порушеннями митного законодавства. Розпорядження від 27 жовтня 1933 р. про митне право мало значний вплив на формування сучасної митної політики Другої Речі Посполитої, заклавши основу для подальшого розвитку і вдосконалення митної системи країни [17, s. 1583-1604].

Його важливою умовою було визначення єдиної системи митних тарифів та їх поширення на територію Другої Речі Посполитої та вільного міста Ґданська. На митницях не усі імпортовані товари обкладалися податками. Так, ввезені у вільну митну зону і призначені для зберігання або обробки, не обкладалися митними зборами. Натомість, іноземні товари, призначені для споживання на певній митній території, підлягали митному оформленню. Вітчизняні товари, що вивозилися на вільну митну територію, підлягали митному оформленню [17, s. 1583]. Захист західного, північно- західного, південного, східного та північно-східного кордонів вимагав створення єдиної системи на кордоні між Другою Річчю Посполитою та Німеччиною, вільним містом Ґданськ, Чехословаччиною, Румунією, СРСР, Латвією і Литвою. Митну охорону утворено 10 березня 1920 року і підпорядковано Міністерству фінансів [18, s. 32-33]. Переміщення пасажирів і товарів через митний кордон здійснювалося виключно на митних пунктах. Окремим розпорядженням дозволялися пасажирські та вантажні перевезення через кордон, бічними шляхами сполучення [17, s. 1587].

На підставі розпорядження від 27 жовтня 1933 р. Рада міністрів мала право накладати додаткові мита на імпортовані товари і транспортні засоби, що походили з країн зі знеціненою валютою застосовуючи засоби протекціонізму для підтримки національного виробництва. Окрім того, імпорт-експорт товарів міг супроводжуватися сплатою коштів за їх митне оформлення, незалежно від сплати мита. Ці питання регламентувалися розпорядженням міністра фінансів. Так, розмір плати за оформлення товарів не мав перевищувати 10 % від загальної суми. Натомість додаткові митні збори - не більше 5 % від суми належного мита. Зазвичай, додаткова плата була і за збереження товарів на складах [17, s. 1585].

Міністерство фінансів розробило програму кредитування митних платежів під їх заставу. Визначалися умови за яких могла надаватися позика на підставі страхування ризиків з відповідною відсотковою ставкою тощо. У разі несплати належних кредитних зобов'язань, проводився аукціон з продажу товарів. Сума початкової вартості яких включала мито, транспортування товару, його зберігання тощо. Наприклад, якщо ринкова ціна товару була вищою ніж сума заборгованості, його стартова вартість корегувалася умовами ринку. З цього приводу Міністерство фінансів визначало випадки, коли товар міг бути реалізований нижче ринкової ціну [17, s. 1600, 1601].

Сплата митних платежів була результатом визначення їх розміру митними структурами, що регулювалася на підставі постанови від 30 березня 1925 р. щодо порядку надання митних кредитів, митного оформлення товарів тощо. Митні збори можуть здійснюватися у Варшаві, Лодзі, Сосновці, Граєво, Познані, Лешно, Збошині, Бидгощі, Львові, Перемишлі, Кракові, Люблінці, Катовіце, Дзедзіце, Цешині, Бельську, Вільнюс, для перевезення морем у Гдині [3, s. 64]. Заборговані митні платежі потрібно було повернути упродовж двох місяців з дня визначення суми митного зобов'язання. Проте Міністерство фінансів могло продовжити вказаний термін до чотирьох місяців. Несвоєчасне повернення митної позики призводило до стягнення боргу шляхом примусового виконання [3, s. 59].

Митний кредит мав на меті відтермінувати сплату необхідного мита. Відтермінування платежів, безсумнівно, було позитивним явищем для імпортерів, мало на меті стимулювати економічний розвиток Другої Речі Посполитої. Митні збори регулювалися постановою президента Польщі від 27 жовтня 1933 р. про митне право [3, s. 64].

Висновки

Дослідження митної політики в Другій Речі Посполитій демонструє комплексний підхід держави до регулювання зовнішньої торгівлі та захисту внутрішнього ринку в умовах політичної нестабільності та економічних викликів. Політика скеровувалася на стимулювання національної економіки, розвиток промисловості та захист інтересів польських виробників. Водночас, вона мала значний вплив на соціально-економічне становище населення та міжнародні торговельні відносини. Аналіз доводить те, що митна політика відігравала ключову роль у державному управлінні, а її ефективність залежала від здатності адаптуватися до внутрішніх та зовнішніх викликів. Розуміння історичних аспектів митної політики Другої Речі Посполитій є цінним джерелом для сучасності, оскільки дає змогу розуміти вплив митної політики на соціальне становище населення, роль митної політики у внутрішній політиці держави.

Література:

1. Machalica-Drozdek K. Rola cla w rozwoju gospodarczym kraju ze szczegolnym uwzgl§dnieniem czasow wspolczesnych // Kwartalnik Prawno-Finansowy / Redaktor naczelny Prof, dr hab. Wieslawa Miemiec. 2/2019. S. 7-25.

2. Drozdek A. Charakter prawny cla jako daniny publicznej w krajowym i unijnym prawie celnym. Szczecin, 2017. 315 s.

3. Dworas-Kulik J. Kredytowanie naleznosci celnych na gruncie ustawy z dnia 31 lipca 1924 roku w przedmiocie uregulowania stosunkow celnych // Roczniki nauk prawnych. Tom XXIX. Numer 4. 2019. S. 57-66.

4. Rozporz^dzenie Ministrow Skarbu oraz Przemyslu Handlu z dnia 4 listopada 1919 r. o taryfie celnej // Dziennik Ustaw Rzeczvpospolitei Polskiej. 1919. Nr. 95. Poz. 510. S. 943-1046.

5. ЦДІАЛ України. Ф. 162. Оп. 1. Спр. 23. 90 арк.

6. ЦДІАЛ України. Ф. 162. Оп. 1. Спр. 74. 98 арк.

7. ЦДІАЛ України. Ф. 162. Оп. 1. Спр. 24. 33 арк.

8. ЦДІАЛ України. Ф. 162. Оп. 1. Спр. 69. 89 арк.

9. STATUT ORGANIZACYJNY MINISTERSTWA SKARBU // Dziennik Urz^dowy Ministerstwa Skarbu. Warszawa, 15 kwietnia 1921. Nr. 13-14. 24 s.

10. Dominiczak H. Granica polsko-niemiecka 1919-1939. Warszawa, 1975. 292 s.

11. Кулик С. Ю. Особливості визначення прикордонних меж у Станіславівському воєводстві в 1920-х рр. // Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: Історія. Чернівці: Чернівецький університет, 2023. № 2. С. 98-109.

12. Кулик С. Ю. Умови та особливості переміщення транспортних засобів через митні кордони Речі Посполитої у міжвоєнний період // Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Історичні науки. Том 34 (73) № 1. Видавничий дім «Гельветика», 2023. С. 86-91.

13. Кліш А., Москалюк М. Соціальна і матеріальна підтримка митних структур «Дирекцією мит у Львові» (1920-ті рр.) // Актуальні питання в сучасній науці. № 5 (23). 2024. С.1128-1140.

14. Кліш А., Москалюк М. Боротьба з контрабандою «Дирекції мит у Львові» // Вісник науки та освіти (Серія «Філологія», Серія «Педагогіка», Серія «Соціологія», Серія «Культура і мистецтво», Серія «Історія та археологія»)»: журнал. 2024. № 3(21) 2024. С. 1187-1202.

15. Weinfeld I. Daniny. Podatki, oplaty, cla i akcyzy, skarbowosci polskiej. T. II. Warszawa, 1937. 133 s.

16. Rozporz^dzenie Ministra Skarbu z dnia 23 pazdziernika 1934 r. o wyjasnieniach uzupelniaj^cych taryfi? celn^ wywozow^ // Dziennik Ustaw Rzeczvpospolitei Polskiej. 1934. Nr. 96. Poz. 874. S. 2068-2070.

17. Rozporz^dzenie Prezydenta Rzeczpospolitej Polskiej z dnia 27 pazdziernika 1933 r. o prawie celnym // Dziennik Ustaw Rzeczvpospolitei Polskiej. Nr. 84. Poz. 610. S. 1583-1604.

18. Szczepanski K. Ochrona granicy wschodniej w latach 1918-1924. Transformacje struktur formacji granicznych po odzyskaniu niepodleglosci // Zeszyt Naukowy Muzeum Wojska. 2005. 18. S. 32-44.

References:

1. Machalica-Drozdek, K. (2019). Rola cla w rozwoju gospodarczym kraju ze szczegolnym uwzgl^dnieniem czasow wspolczesnych [The role of customs in the economic development of the country with particular emphasis on modern times]. KwartalnikPrawno-Finansowy 2, 7-25. [in Polish].

2. Drozdek, A. (2017). Charakter prawny cla jako daniny publicznej w krajowym i unijnym prawie celnym [The legal nature of customs duties as a public levy in national and EU customs law], 315. [in Polish].

3. Dworas-Kulik, J. (2019). Kredytowanie naleznosci celnych na gruncie ustawy z dnia 31 lipca 1924 roku w przedmiocie uregulowania stosunkow celnych [Crediting customs duties under the Act of July 31, 1924 on the regulation of customs relations]. Roczniki nauk prawnych, XXIX, 4, 57-66. [in Polish].

4. Rozporz^dzenie Ministrow Skarbu oraz Przemyslu Handlu z dnia 4 listopada 1919 r. o taryfie celnej [Regulation of the Ministers of Treasury and Trade Industry of November 4, 1919 on customs tariff]. Dziennik Ustaw Rzeczvpospolitei Polskiej, 1919, 95, 510. 943-1046. [in Polish].

5. TsDIAL Ukrainy. F. 162. Op. 1. Spr. 23. 90 ark.

6. TsDIAL Ukrainy. F. 162. Op. 1. Spr. 74. 98 ark.

7. TsDIAL Ukrainy. F. 162. Op. 1. Spr. 24. 33 ark.

8. TsDIAL Ukrainy. F. 162. Op. 1. Spr. 69. 89 ark.

9. STATUT ORGANIZACYJNY MINISTERSTWA SKARBU [ORGANIZATIONAL STATUTE OF THE MINISTRY OF TREASURY]. Dziennik Urz^dowy Ministerstwa Skarbu. Warszawa, 15 kwietnia 1921, 13-14. 24. [in Polish].

10. Dominiczak, H. (1975). Granica polsko-niemiecka 1919-1939 [Polish-German border 1919-1939], 292 s. [in Polish].

11. Kulyk, S. Yu. (2023). Osoblyvosti vyznachennia prykordonnykh mezh u Stanislavivskomu voievodstvi v 1920-kh rr. [Peculiarities of defining border boundaries in the Stanislaviv Voivodeship in the 1920s.]. Naukovyi visnyk Chernivetskoho natsionalnoho universytetu imeni YuriiaFedkovycha: Istoriia, 2, 98-109. [in Ukrainian].

12. Kulyk, S. Yu. (2023). Umovy ta osoblyvosti peremishchennia transportnykh zasobiv cherez mytni kordony Rechi Pospolytoi u mizhvoiennyi period [Conditions and features of the movement of vehicles across the customs borders of the Polish-Lithuanian Commonwealth in the interwar period]. Vcheni zapysky TNUimeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Istorychni nauky, 34 (73), 1, 86-91. [in Ukrainian].

13. Klish, A., Moskaliuk, M. (2024). Sotsialna i materialna pidtrymka mytnykh struktur «Dyrektsiieiu myt u Lvovi» (1920-ti rr.) [Social and material support of customs structures «Directorate of Customs in Lviv» (1920s)]. Aktualnipytannia v suchasnii nautsi, 5(23), 1128-1140. [in Ukrainian].

14. Klish, A., Moskaliuk, M. (2024). Borotba z kontrabandoiu «Dyrektsii myt u Lvovi» [Fight against smuggling «Directorate of Customs in Lviv»]. Visnyk nauky ta osvity (Seriia «Filolohiia», Seriia «Pedahohika», Seriia «Sotsiolohiia», Seriia «Kultura i mystetstvo», Seriia «Istoriia ta arkheolohiia»)»: zhurnal, 3(21), 1187-1202. [in Ukrainian].

15. Weinfeld, I. (1937). Daniny. Podatki, oplaty, cla i akcyzy, skarbowosci polskiej [Tributes. Taxes, fees, customs duties and excise duties, Polish treasury], II, 133. [in Polish].

16. Rozporz^dzenie Ministra Skarbu z dnia 23 pazdziernika 1934 r. o wyjasnieniach uzupelniaj^cych taryf§ celn^ wywozow^ [Regulation of the Minister of Treasury of October 23, 1934 on explanations supplementing the export customs tariff]. Dziennik Ustaw Rzeczvpospolitei Polskiej, 1934, 96, 874, 2068-2070. [in Polish].

17. Rozporz^dzenie Prezydenta Rzeczpospolitej Polskiej z dnia 27 pazdziernika 1933 r. o prawie celnym [Regulation of the President of the Republic of Poland of October 27, 1933 on customs law]. Dziennik Ustaw Rzeczvpospolitei Polskiej, 1933, 84, 610, 1583-1604. [in Polish].

18. Szczepanski, K. (2005). Ochrona granicy wschodniej w latach 1918-1924. Transformacje struktur formacji granicznych po odzyskaniu niepodleglosci [Protection of the eastern border in 1918-1924. Transformations of the structures of border formations after regaining independence]. ZeszytNaukowyMuzeum Wojska, 32-44. [in Polish].

Размещено на Allbest.ru