Інструментарій Голодомору у формуванні масової свідомості тоталітарної доби (на прикладі громад етнічних меншин)

Саме у цій непримиренній боротьбі фактів реального життя та фанатизму народжувалася радянська ментальна «роздвоєність», або ж тоталітарна соціальна шизофренія. Реальність (світ емпірики) і комунобільшовицька утопія (світ ідеологем) існували синхронно як світи, що перетиналися лише під час допитів у ДПУ У «країні трудящих» нормою ставало цілком утилітарне ставлення до селян: влада рятувала вмираюче селянство не з гуманізму та не задарма -- за власний кошт тих самих селян, у борг. Цинічний розрахунок виклав голова Дніпропетровського облвиконкому Алексєєв у записці на ім'я очільника Раднаркому УСРР В. Чубаря Там само. Спр. 6277. Арк. 78..

Кремль у змодельованій ним самим ситуації виступив таким собі Мефістофелем, що навесні 1933 р. змусив селян підписати довічну угоду кров'ю: хочеш жити -- працюй, безсловесно та бездумно. Керівники республіки, власне, того й не приховували. Доповідна М. Хатаєвича Й. Сталіну про перспективи посівної кампанії 1933 р. цілком відверта: «Відчувається витверезіння після того розгулу і загострення приватницьких, дрібнобуржуазних прагнень, які переживала більшість колгоспників під час минулих хлібозаготівель. У середовищі тих колгоспників, які зовсім недавно тягали й розкрадали колгоспний хліб, ставилися недбало до колгоспного майна, не хотіли чесно працювати в колгоспному виробництві, відзначається, що вони більше усвідомлюють необхідність чесно та старанно працювати для колгоспу, помічено зростання турботи про зміцнення усуспільненого колгоспного виробництва» Там само. Арк. 106.. З розлогого й дуже детального тексту виходить, що українські колгоспники не лише усвідомили «хибність» своєї попередньої поведінки: «старанний добросовісний колгоспник» -- це просто-таки новий біологічний вид.

* * *

В основі тоталітаризації СРСР лежала утопічність стратегії другого комуністичного штурму, що мислилася як переможна соціальна війна, в якій районні парткомітети мали перетворитися на вузловий елемент здійснення суцільної колективізації під гаслами стрімкого й переможного переходу в комуністичну фазу (пізніше підправлену на «соціалістичну»). Центр генерував «імпульси», що мали безвідмовно виконуватися на місцях, без жодних дискусій і з максимальною самовіддачею. При цьому опція (не)реалістичності завдань була відсутня у принципі. В більшовицькій системі координат «маси» втратили базові ознаки живих біологічних об'єктів, перетворившись на людино-години робочого часу / трудодні, які не потребували жодних вкладень для існування. Реквізувати все зерно, посівматеріал, продовольство, обкласти нищівними податками і штрафами, а крім того вилучити чи не всі наявні гроші через систему держпозик -- таким був «план» побудови комунізму. Фактично йшлося навіть не про систему рабської праці за окраєць хліба -- про «ударницьку» з максимальною самовіддачею натще! Утримання «мас» просто не передбачалося, воно мало компенсуватися добре продуманою, розлогою системою наказів і репресій за 'їх невиконання.

Універсальним приводом терору стала риторика боротьби за «суцільну колективізацію» й ліквідацію «останнього капіталістичного класу -- куркульства». Вона спрацювала як компонента негативної мобілізації в кількох інтерпретаційних площинах: «війна з куркульством», «боротьба / війна за суцільну колективізацію», «боротьба / війна за хліб / хлібозаготівлі», «війна з буржуазною Польщею / фашистською Німеччиною / українськими буржуазними націоналістами».

Хронічний брак кадрів (люди ж бо залишалися людьми та банально не витримували) перетворив місцеві органи управління, районні й низові парт(ком)осередки на «прохідний двір», де панувало свавілля заїжджих «уповноважених», що змітало на своєму шляху все живе та людяне. Вони ж ставали інструментом прищеплення страху перед самостійністю і знищували навички жити власним розумом, як і транслювали навіжену віру в те, що якщо здати весь хліб, підписатися на позику на всю зарплату, виконати всі розверстки, сплатити всі штрафи, то назавтра -- настане комунізм. Це така собі інверсія суїцидальності тоталітарних сект -- роздягнутися до нитки, віддати все «месії» та ввійти у царство Боже, заподіявши колективне самогубство.

Всі, хто мали альтернативне мислення, ким би вони не були -- партфункціонерами, головами колгоспів, активістами чи одноосібниками / «куркулями» або двадцятип'ятитисячниками-робітниками -- оголошувалися «відщепенцями» й лінчувалися в той чи інший спосіб. Ідентифікатором «іншого» в документах 1933 р. ставала саме адекватність світосприйняття катастрофи Голодомору. На висушеному згарищі вкорінювалися лише саджанці з «перепрошитими» мізками. Лише так можна було вижити фізично. У цьому полягав перспективно згубний наслідок Голодомору.

Жодних вагомих відмінностей розгортання алгоритмів штучного Голодомору, що зробив тоталітаризацію УСРР / СРСР незворотною, в місцях компактного розселення нацменгромад, у національних радах та районах не спостерігалося. Як і решта мешканців радянської України, так звані нацмени за фактом громадянства стали об'єктом голодоморних тоталітарних технологій.

REFERENCES / СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Arendt, Kh. Dzherela totalitaryzmu. 2-e vyd. Kyiv, 2005 [in Ukrainian].

[Арендт Х. Джерела тоталітаризму. 2-ге вид. Київ: Дух і літера, 2005. 540 с.].

2. Ivanchenko, A.V. (Comp.), Kulchytskyi, S.V. (Ed.). Holodomor v Ukraini 1932-- 1933 rr.: bibliohrafichnyi pokazhchyk. Odesa, 2022 [in Ukrainian].

[Голодомор в Україні 1932--1933 рр.: бібліографічний покажчик / Упоряд. А.В. Іванченко; Ред. кол.: С.В. Кульчицький (наук. ред.), І.О. Бірюкова (відп. ред.). Ред. І.С. Шелестович. ОННБ; Інститут історії України НАН України. Одеса, 2022. 560 с.]

3. Henotsyd ukraintsiv 1932--1933 za materialamy dosudovykh rozsliduvan. Kyiv; Kharkiv, 2022 [in Ukrainian].

[Геноцид українців 1932--1933 за матеріалами досудових розслідувань / упоряд.: О. Петришин, М. Герасименко, О. Стасюк; Нац. акад. прав. наук України [та ін.]; вступ. слово: О. Петришин. Київ; Харків, 2022. 664 с.].

4. Trahedyia sovetskoj derevny. Kollektyvyzatsyia y raskulachyvanye. 1927--1939. Dokumenty y materyaly. V 5 t. T. 3. Konets 1930--1933. Moscow, 2001 [in Russian]. [Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. 1927--1939. Документы и материалы. В 5 т. Т. 3. Конец 1930--1933 / РАН, Ин-т рос. истории, Федер. архив. служба России, Рос. гос. архив соц.-полит. истории, Гос. архив Российской Федерации, Рос. гос. архив экономики, Рос. гос. воен. архив, Центр. архив Федер. службы безопасности России, Моск. школа соц. и экон. наук, Бостон колледж (США), Ун-т Торонто (Канада), Ун-т Мельбурна (Австралия), Бирмингемский ун-т (Великобритания), Сеульский гос. ун-т (Республика Корея), под ред. В.Данилова, Р.Маннинг, Л.Виолы. Москва: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2001. 1008 с.].

5. Pyrih, R.Ya. (Comp.). Holod 1932--1933 rokiv na Ukraini: ochyma istorykiv, movoiu dokumentiv. Kyiv, 1990 [in Ukrainian].

[Голод 1932--1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів / Кер. кол. упоряд. Р.Я. Пиріг. Київ: Політвидав України, 1990. 605 с.].

6. Pyrih, R.Ya. (Comp.). Holodomor 1932--1933 rokiv v Ukraini: dokumenty i materialy. Kyiv, 2007 [in Ukrainian].

[Голодомор 1932--1933 років в Україні: документи і матеріали / Упоряд. Р.Я. Пиріг; НАН України. Ін-т історії України. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. 1128 с.].

7. Yakubova, L., Prymachenko, Ya. V obnmakh strakhu i smerti: Bilshovytskyі teror v Ukraini. Kharkiv, 2016 [in Ukrainian].

[Якубова Л., Примаченко Я. В обіймах страху і смерті: Більшовицький терор в Україні. Харків: Книжковий клуб « КДС », 2016. 544 с.].

8. Yakubova, L. Instrumentarn sotsialnykh zmin: bilshovytskyі teror i radianizatsiia v Ukraini. Yefimenko, H.H., Kulchytskyi, S.V, Pyrih, R.Ya., Skalskyi, VK, Yakubova, L.D. Ukraina і ukraintsi vpostimpersku dobu (1917--1939). Kyiv, 2021: 378-424 [in Ukrainian]. [Якубова Л. Інструментарій соціальних змін: більшовицький терор і радянізація в Україні. Єфіменко Г.Г., Кульчицький С.В., Пиріг Р.Я., Скальський В.В., Якубова Л.Д. Україна й українці в постімперську добу (1917--1939) / НАН України, Ін-т історії, України. Київ: Академперіодика, 2021. С. 378--424].

9. Yakubova, L. Etnonatsionalnyі postup radianskoi Ukrainy. Yefimenko, H.H., Kulchytskyh S.V Pyrih, R.Ya., Skalskyh VV, Yakubova, L.D. Ukraina і ukraintsi v postimpersku dobu (1917--1939). Kyiv, 2021: 425-465 [in Ukrainian].

[Якубова Л. Етнонаціональний поступ радянської України. Єфіменко Г.Г., Кульчицький С.В., Пиріг Р.Я., Скальський В.В., Якубова Л.Д. Україна й українці в постімперську добу (1917--1939) / НАН України, Ін-т історії України. Київ: Академперіодика, 2021. С. 425--465].

10. Yakubova, L. Povsiakdenne zhyttia etnichnykh menshyn radianskoi Ukrainy u mizhvoiennu dobu. Kyiv, 2011 [in Ukrainian].

[Якубова Л. Повсякденне життя етнічних меншин радянської України у міжвоєнну добу. КуК, 2011. 339 с.].

11. Reabilitovani istoriieiu: U 27 t. Luhanska oblast: U 3 kn. Kn. 1. Luhansk, 2004 [in Ukrainian]. [Реабілітовані історією: У 27 т. Луганська область: У 3 кн. Кн. 1. Луганськ, 2004. 729 с.].

12. Hryhorenko, P.H. Spohady. Kyiv, 2007 [in Ukrainian].

[Григоренко П.Г. Спогади. Київ: Україна, 2007. 664 с.].

13. Istoriia povsiakdennosti v yii etnichnomu vymiri: spohady hreka-komunista. Kyiv, 2009 [in Ukrainian].

[Історія повсякденності в її етнічному вимірі: спогади грека-комуніста. Київ: Інститут історії України НАН України, 2009. 332 с.].

Размещено на Allbest.ru