Історична освіта та її роль у формуванні громадянської свідомості суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історична освіта та її роль у формуванні громадянської свідомості суспільства

Воронін Віктор Миколайович

доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії та археології, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

м. Полтава

Анотація

У статті досліджується вплив історичної освіти на формування громадянської суспільної свідомості.

Надано теоретичне визначення поняттям «історична освіта» та «національна свідомість». Визначено структурні критерії національної свідомості.

Означено алгоритми процесів історичного навчання крізь призму долучення таких елементів, як функція освіти, функція розвитку та функція виховання, що існують в нероздільній сукупності. Окремо визначено функції історичної освіти -- забезпечення населення історичними знаннями про власну соціальну ідентичність, формування самосвідомості індивіда, об'єднання суспільства за ідеологічною ознакою.

Встановлення зв'язок та взаємозалежність між історичною освітою та громадянською освітою. Здійснено огляд наукових позицій В. Мелоуна, К. Х. Г. Карраско, О. Василенко, О. Пометун щодо ролі історичної та громадянської освіти у формуванні громадянської свідомості суспільства. Досліджено патерни доповнення історичної освіти громадянською -- у якості співвідношення останніх за змістовно-формальним принципом.

Зазначено потенційні межі впливу історичної освіти на галузі, дотичні до громадянської свідомості суспільства -- національну ідентичність, історичну культуру, політичну культуру, соціальну культуру, національну ідейність та національну тотожність. Проаналізовано можливість виховання соціально свідомого індивіда за допомогою освітньо-історичного комплексу, а також -- ролі інституту сім'ї у доповненні стандартів громадянської свідомості, закладених історико-освітнім середовищем.

Проаналізовано феноменологію національної свідомості в Україні та деяких зарубіжних країнах світу крізь призму застосування історичної освіти у якості інструмента прищеплення апропріативних ідеологічних цінностей. Зазначено роль та місце навчання історії та громадянської освіти як чинника формування національно-громадської позиції української молоді в умовах протидії неспровокованій російській військовій агресії та повоєнної відбудови України.

Ключові слова: історична освіта, історичне навчання, національна свідомість, громадянська свідомість, громадянська освіта, національна ідентичність, ідеологія.

Abstract

Voronin Viktor Mokolaevich Doctor of historical sciences, Professor, Professor of the Department of History and Archaeology, Luhansk Taras Shevchenko National University, Poltava

HISTORICAL EDUCATION AND ITS ROLE IN FORMING CIVIC AWARENESS OF SOCIETY

The article examines the influence of historical education on the formation of civic social consciousness.

The concepts of "historical education" and "national consciousness" are theoretically defined. The structural criteria of national consciousness are defined.

Algorithms of the processes of historical learning through the prism of inclusion of such elements as the function of education, the function of development and the function of upbringing, which exist in an inseparable aggregate, are defined. The functions of historical education are defined separately - providing the population with historical knowledge about their own social identity, forming the individual's self-awareness, uniting society on an ideological basis.

Establishing connections and interdependence between history education and civics education. A review of the scientific positions of V. Malone, K. Kh. G. Carrasco, O. Vasylenko, O. Pometun regarding the role of historical and civic education in the formation of civic consciousness of society was carried out. Patterns of supplementing historical education with civic education have been studied - as a ratio of the latter according to the substantive and formal principle.

The potential limits of the influence of historical education on the fields related to the civic consciousness of society are indicated - national identity, historical culture, political culture, social culture, national idealism and national identity. The possibility of raising a socially conscious individual with the help of the educational-historical complex is analyzed, as well as the role of the family institution in supplementing the standards of civic consciousness laid down by the historical-educational environment.

The phenomenology of national consciousness in Ukraine and some foreign countries of the world is analyzed through the prism of the application of historical education as a tool for instilling appropriate ideological values. The role and place of teaching history and civic education as a factor in the formation of the national and public position of Ukrainian youth in the conditions of countering unprovoked Russian military aggression and post-war reconstruction of Ukraine is indicated.

Keywords: historical education, historical education, national consciousness, civic consciousness, civic education, national identity, ideology.

Постановка проблеми

Генний код нації, витоки її формування, генераційного розвитку та здобуття власної ідентичності -- історичні факти, що потребують фактологічного підтвердження засоби документального/ академічного підтвердження (перевірки). Сьогодні, в умовах інформатизації суспільства та, зокрема, загострення міжнародних (міждержавних) конфліктних ситуацій, питання державної історико-освітньої та частково -- інформаційної політики набуває додаткового рівня актуалізації.

Засадничим засобом формування громадянської свідомості суспільства та національної ідеологізації доцільно називати історичну освіту. Останню варто розглядати у якості сукупності ретроспективних даних про націю (етнос), заснованих на достовірності фактологічної, мовно-культурної та історичної парадигм розвитку певної соціальної групи, що проживає на певній території. Призначеннєва функція історичної освіти полягає не лише у фактологічному викладі історичних фактів, але й у представленні таких історичних фактів пристосовно до національного виміру -- з метою формування уявлень індивіда про національну свідомість, національну тотожність та національну ідентичність.

Сегментованої актуальності історична освіта та її використання у якості засобу формування громадянської суспільної свідомості набуває в умовах повномасштабного вторгнення рф до України від 24.02.2022 р. Виходячи з цього, роль та місце навчання історії та громадянської освіти як чинника формування національно-громадської позиції української молоді в умовах протидії неспровокованій російській військовій агресії та повоєнної відбудови України набуває квінтесенційного дослідницького значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання історичної освіти та її ролі у формуванні громадянської свідомості суспільства є предметом науково-дискурсних обговорень вітчизняних та зарубіжних науковців.

Серед представників вітчизняної доктрини застосовними вважатимемо дослідження К. Каленюк, І. Селищевої, О. Пометун, О. Василенко, О. Батіщевої, О. Ніколаєнко, Л. Чупрій, Л. Нагорна та ін. У зазначених дослідження розглядаються, зокрема, проблеми місця історичної освіти у формуванні національної свідомості та самосвідомості, поєднання історичного та громадянського рівнів (форматів) освіти як складників забезпечення відповідної парадигми громадянської суспільної свідомості, застосування історичної пам'яті та історичних знань у якості підґрунтя налагодження суспільно-історичного свідомого взаємозв'язку, особливості використання історичної освіти у якості джерела соціального виховання та інструмента формування державно-національної політики.

Іноземні (закордонні) дослідження у галузі використання історичної освіти у якості механізму формування громадянської суспільної свідомості представлені науковими напрацюваннями В. Мелоуна, К. Х. Г. Карраско, А. Коена, Дж. Кріттендена, Д. Хізера, Дж. Шуля, Дж. Ноукса та ін. Зазначені аналітичні дослідження, окрім іншого, розглядають проблемні питання загальної генерації історичної освіти як субелементу громадянської освіти, перекваліфікації історичної освіти як засобу формування національної єдності та ідентичності, першопричинності соціальної (громадянської освіти) перед формуванням витоків історичного освітнього простору, філософських вимірів генерації історичної та соціально-громадянської освіти тощо.

Мета статті -- визначити, дослідити та проаналізувати особливості застосування історико-освітніх теорій у якості механізмів форсованого формування громадянської свідомості суспільства, заснованої на категоріях фактологічної, ідеологічної та суспільно орієнтованої єдності.

Виклад основного матеріалу

Початково пропонуємо розібратися із розумінням та визначенням понятійно-категоріального апарату даного дослідження.

Так, термін «історична освіта» вітчизняними та зарубіжними науковцями розглядається як крізь призму індивідуального збагачення духовно-національного базису громадян (громадянський аспект), так і у якості джерела отримання фактичної інформації про історичні факти, події тощо (генерально- узагальнений аспект).

Як зазначає вітчизняна дослідниця К. Каленюк [1], історична освіта є комплексом знань, навичок та уявлень про події історичного простору, порядок пропозиції котрої здобувачам освіти формується як частина державної політики та включає в себе побудову наративів соціально свідомого, національно налаштованого та ідентично координованого суспільства із єдністю поглядів та переконань стосовно історичного, етнічного, оригінаційного минулого земель та нації, що проживають на певній території. Дана дефініція є проявом локально-галузевого погляду на проблему використання історичної освіти як інструмента формування громадянсько активної позиції, а, отже, і громадянської соціальної свідомості певного національного утворення.

На противагу, генерально-узагальнений підхід до розуміння та визначення проблеми ототожнення історичного освітнього середовища із формуванням громадянської свідомості крізь призму визначення феномену «історична освіта» надав американський дослідник В. Мелоун у власній праці «Громадянська освіта», датованій 1969 р. [2]. Автор зазначає, що, по-перше, історична освіта є підгалуззю освіти громадянської, побічно вказуючи на універсальний характер історичної освіти, що повинен виявлятися у «дотриманні фактологічного, повного, всебічного та безстороннього відображення подій та фактів об'єктивної дійсності, що мали місце у минулому, без їхнього викривлення, перекручення та намагання видавати бажане за дійсне».

Аналіз двох вищезазначених визначень демонструє наявність принципової наріжної проблематики у трактуванні феномену історичної освіти. Партикуляція терміну «історична освіта» спрямована на формування національно свідомих поглядів та переконань індивіда шляхом зближення останнього із культурно-історичним кластером етнічної ретроспективи, тоді як генералізація терміну «історична освіта» дозволяє розглядати дану дефініцію з позиції відображення фактів та обставин у форматі об'єктивності. Подібна конфліктологія, на наш погляд, у контексті використання потенціалу історичної освіти як механізму формування громадянської свідомості суспільства може бути вирішена виключно шляхом предметно-реального трактування фактів та обставин об'єктивної дійсності із орієнтацією на пояснювальну інтеграцію етніко-соціальної, соціально-структурної та ретроспективно-історичної єдності нації (етносу) з метою її консолідації на основі наявної історичної фактології.

Опрацьована вище інформаційна парадигма дозволяє дійти проміжного висновку щодо кореляції історичної освіти із національною свідомістю. Відтак, розглянемо основні теоретичні підходи до розуміння національної свідомості у системі набуття історичних знань.

Вітчизняний дослідник І. Вдовенко [3] наголошує на ототожненні понять «національна свідомість» та «національна самосвідомість». Так, національна самосвідомість формується на підставі національної свідомості. Національна свідомість, в свою чергу, не є відгалуженою категорією -- остання генерується на основі не лише індивідуальних, але і освітніх та інформаційних складників, що використовуються для цілей соціального збагачення населення. Джерелом даного соціального збагачення, якраз-таки, є освітньо-наукова сфера, до якої і належить історична наука.

У праці іноземного дослідника К. Х. Г. Карраско [4] поняття «національної свідомості», в свою чергу, пов'язане із історичною свідомістю та історичною пам'яттю. Історична свідомість є трактуванням ретроспективних подій з позиції їхньої приналежності до національної ідентичності, а національна ідентичність, водночас, є складником національної свідомості. Вищезазначене підводить до умовиводу про те, що національна свідомість має історичний підтекст генерації, і даний історичний елемент повинен забезпечуватися за допомогою державного спрямування в освітній, інформаційній, просвітницькій та інформаційно-просвітницькій галузі. історична освіта громадянська свідомість суспільство

Критеріальні основи національної свідомості (котрі фактично походять від термінологічного розуміння генезису історичної освіти та національної свідомості), відтак, можна розкрити з позиції її структуризації. Вона є наступною: ототожнення національно-культурних, психологічних особливостей нації (етносу), що доповнюється почуттям тотожності із нацією (етносом) та психологічним, соціально-моральним усвідомленням національного як предмету власної поєднаності із державним, символічним тощо [1]. Виходячи з цього, історичне навчання та історична освіта в структурі формування громадянської свідомості повинні реалізовувати саме вищезазначені призна- ченнєві функції.

Реалізація процесів історичного навчання та їхньої ролі у формуванні громадянської свідомості суспільства може впроваджуватися за допомогою алгоритмізації. Елементами історичного навчання можна визнати функцію освіти, функцію розвитку та функцію виховання, що існують в нероздільній сукупності [1].

Освітня функція виходить із позиціювання історії як дисципліни суспільного призначення, що формує прецедент соціально свідомого сприйняття надаваної інформації здобувачами освіти [1].

Розвиткова функція призначена інтегрувати здобувачів історичної освіти у ціннісну суспільну систему, засновану на регуляції норм, правовідносин щодо історичного минулого, історичного сьогодення та потенційного історичного майбутнього держави, а також -- етносу (як соціальної групи, що проживає на певній території) [1].

Виховна функція, в свою чергу, покликана формувати певні соціальні якості, цінності та риси індивідів, що здобувають освіту, за допомогою трактування історичних фактів становлення держави. Інтегративним елементом історико-виховної функції доцільно називати формування національно-соціалізованого прецеденту, що дозволяє за допомогою уроків/занять із історичних дисциплін реалізувати тотожне ставлення індивіда-здобувача освіти до себе та нації як нерозривних елементів ідеологічного оточення [1].

На відміну від вищеозначених принципологічних функцій історичного навчання, окремо наявні функції історичної освіти розкриваються за розширеною ідеологічною парадигмою -- забезпеченням населення історичними знаннями про власну соціальну ідентичність, формуванням самосвідомості індивіда, об'єднанням суспільства за ідеологічною ознакою тощо. На думку Д. Хізера [5], викладеній ним у праці «Історія громадської освіти : компаративне порівняння» від 2002 р., три вищезазначені структурні елементи функціонального забезпечення історичної освіти розкриваються за їхньою поступовою реалізацією. Це означає, що забезпечення населення історичними знаннями про соціальну ідентичність формує самосвідомість індивіда, а наявні наративи самосвідомості можуть слугувати подальшим об'єднавчим чинником до генералізації власних міркувань ідеології на рівні соціального влаштування.

Потрібно зауважити, що історична освіта як засіб формування громадянської свідомості суспільства не існує у нелінійній матеріальній площині. Остання натомість комунікує із іншими науковими галузями, чільне місце серед яких, як ми зазначали на початку даного дослідження (праця В. Мелоуна [2]), займає громадянська освіта. Інший згаданий іноземний науковець, К. Х. Г. Карраско [4], приводить у якості прикладу побудову громадянської ідентичності, засновану на логічному доповненні ідеології, в умовах чого громадянська освіта формує та детермінує певний державний курс ідентичності, а історична освіта функціонує в умовах забезпечення власної провідної функції -- забезпечення громадян достовірною інформацією про історичні події, проте, окрім того, в розрізі доповнення та підтвердження історичної ідентичності нації. Подібний взаємозв'язок, відтак, дозволяє розглядати історичну освіту у якості частини громадянсько- просвітницької системи.

При цьому відмітимо, що зв'язки історичної освіти із іншими освітньо- науковими галузями є не єдиним мірилом співвідношення на рівні реалізації громадянсько свідомих суспільних стартапів. Так, історична освіта впливає на галузі, дотичні до громадянської свідомості суспільства -- національну ідентичність, історичну культуру, політичну культуру, соціальну культуру, національну ідейність та національну тотожність. Реалізація останніх передбачає виховання соціально свідомого індивіда за допомогою освітньо- історичного комплексу, а також -- встановлення ролі інституту сім'ї у доповненні стандартів громадянської свідомості, закладених історико- освітнім середовищем. З цього приводу О. Пометун зауважила [6], що взаємозв'язок між сімейним розумінням питань національної ідентичності, державним спрямуванням та координацією історико-освітньої складової та сформованістю національної свідомості та громадянської свідомості як похідних від історичного виховання вимірів є складниками єдиної парадигми національної ідеї.

До даного твердження доцільно привести в приклад також наукову позицію О. Василенко, котра під час дослідження європейських моделей громадсько-освітнього виховання (в тому числі -- дорослих за андрагогічною типологією) [7] запропонувала розглядати історичну освіту як засіб інтеграції необхідних ціннісно-орієнтаційних уявлень соціуму про власну єдність за допомогою відповідних державних програм.

У дійсності, такою державною програмою в ЄС наразі є Хартія Ради Європи з освіти для демократичного громадянства і освіти з прав людини від 2010 р. (Charter of the Council of Europe on Education for Democratic Citizenship and Human Rights Education from 2010) [8], що покликана пропагувати належні демократичні цінності історико-виховного спрямування. Необхідність сутнісної переорієнтації сфери освітньо-наукового історичного спрямування призвела до брифінгу Європарламенту на тему «Громадянське виховання в національних навчальних програмах» 2023 р. (European Parliament Citizenship education in national curricula briefing 2023) [9], що агрегує сутнісно-ідеологічні складники виховання громадянської свідомості через перевірену репрезентацію історико-типологічної дійсності здобувачам освіти або особам, що здобувають історичні знання відповідно до стандартів неперервного навчання та андрагогічного вчення.

Ми вважаємо, що Україні в умовах сьогодення необхідно створювати програмні підвалини до розкриття потенціалу національно-просторового, національно-ідеологічного та історико-свідомого розвитку. В умовах протидії російській військовій агресії проти України необхідно консолідувати суспільство за національно-громадським фактором (на цьому наголошує також згадана в даному дослідженні О. Пометун [6]). У якості трампліну для такої консолідації, на наш погляд, можна використати Проєкт концептуальних засад реформування історичної освіти в системі загальної середньої освіти, запропонований МОН від 07.06.2023 р. [10], побічно надавши опцію історичного навчання за андрагогічним спрямуванням -- подібно наявному європейському досвіду.

Висновки

Аналіз ролі та місця історичної освіти у формуванні громадянської свідомості суспільства дозволив дійти наступних умовиводів.

По-перше, терміни «історична освіта» та «національна свідомість» знаходяться у нерозривному зв'язку, співвідносячись за впливом першої на формування другої. Субскдаником національної свідомості, в свою чергу, виступає національна самосвідомість, що дозволяє визначити межі ототожнення індивідом власного місця в системі суспільно-національної парадигми.

По-друге, зв'язок та взаємозалежність між історичною освітою та громадянською освітою виявляється у якості співвідношення останніх за змістовно-формальним принципом. Громадянська освіта доповнює історичну, сукупно формуючи контексти самосвідомості особи.

По-третє, вітчизняному державно-культурному апарату в аспекті формування національно-громадської позиції української молоді в умовах протидії неспровокованій російській військовій агресії та повоєнної відбудови України необхідно сформувати дорожню карту забезпечення громадсько- свідомого історизму. Джерельним складником таких видозмін можна визначити Проєкт концептуальних засад реформування історичної освіти в системі загальної середньої освіти, запропонований МОН від 07.06.2023 р.

Література:

1. Каленюк, К., Лопацька, М. Роль історичної освіти у формуванні національної свідомості учнів. НАПН, 2023. 4 с.

2. Malone, W. C. Civic education. Peabody Journal of Education. Vol. 46 (2). 1968. P. 110-114.

3. Вдовенко, І. Формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді в процесі технологічної освіти. Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Вип. 57. Серія : Педагогічні науки : реалії та перспективи. 2015. С. 51-57.

4. Carrasco, C. J. G. Re-imagining the Teaching of European History. Promoting Civic Education and Historical Consciousness. 1st ed. Routledge, 2022. 246 p.

5. Heather, D. The History of Citizenship Education: A Comparative Outline. Parliamentary Affairs. Vol. 55 (з). 2002. P. 457-474.

6. Пометун, О. Навчання історії й громадянської освіти як чинник формування національної й громадянської ідентичності учнів в умовах війни та повоєнного розвитку України. Український педагогічний журнал Online. 2023. Режим доступу : https://uej.undip. org.ua/index.php/j ournal/arti cl e/vi ew/661/692

7. Василенко, О. Становлення і розвиток громадянської освіти в європейських країнах. НАПН, 2014. 6 с.

8. Рада Європи. Хартія Ради Європи з освіти для демократичного громадянства і освіти з прав людини (Рекомендація CM/Rec (2010) 7 Комітету Міністрів). Офіційний вебсайт РЄ (українською). Режим доступу : https://www.coe.int/uk/web/compass/council-of- europe-charter-on-education-for-democratic-citizenship-and-human-rights-education

9. EP. European Parliament Citizenship education in national curricula briefing 2023. 16 p.

10. МОН. Концептуальні засад реформування історичної освіти в системі загальної середньої освіти (проєкт) від 07.06.2023 р. 29 с.

References:

1. Kaleniuk, K., Lopatska, M. The role of historical education in the formation of national consciousness of students. NAPN, 2023. 4 p.

2. Malone, W. C. Civic education. Peabody Journal of Education. Vol. 46 (2). 1968. P. 110-114.

3. Vdovenko, I. Formation of national self-awareness of school and student youth in the process of technological education. Scientific journal of the NPU named after M. P. Dragomanov. Vol. 57. Series: Pedagogical sciences: realities and prospects. 2015. P. 51-57.

4. Carrasco, C. J. G. Re-imagining the Teaching of European History. Promoting Civic Education and Historical Consciousness. 1st ed. Routledge, 2022. 246 p.

5. Heather, D. The History of Citizenship Education: A Comparative Outline. Parliamentary Affairs. Vol. 55 (3). 2002. P. 457-474.

6. Pometun, O. Teaching history and civic education as a factor in the formation of national and civic identity of students in the conditions of war and post-war development of Ukraine. Ukrainian Pedagogical Journal Online. 2023. Access mode: https://uej.undip.org.ua/index.php/ journal/article/view/661/692

7. Vasilenko, O. Formation and development of civic education in European countries. NAPN, 2014. 6 p.

8. Council of Europe. Council of Europe Charter on Education for Democratic Citizenship and Human Rights Education (Recommendation CM/Rec (2010) 7 of the Committee of Ministers). Official website of the Council of Europe (in Ukrainian). Access mode: https://www.coe.int/ uk/web/compass/council-of-europe-charter-on-education-for-democratic-citizenship-and-human- rights-education

9. EP. European Parliament Citizenship education in national curricula briefing 2023. 16 p.

10. MON. Conceptual principles of reforming historical education in the system of general secondary

11. education (project) dated 06.07.2023, 29 p.

Размещено на Allbest.ru