Питання Фінляндії в контексті совєтсько-німецьких переговорів 12-13 листопада 1940 р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання Фінляндії в контексті совєтсько-німецьких переговорів

12-13 листопада 1940 р.

Марков Андрій Миколайович

здобувач кафедри всесвітньої історії, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, історичний факультет, кафедра всесвітньої історії, м. Вінниця

Мельничук Олег Анатолійович

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, історичний факультет, кафедра всесвітньої історії, м. Вінниця

Анотація

У статті окреслено питання Фінляндії на переговорах у Берліні між совєтами та нацистами 12-13 листопада 1940 р. Німецька зовнішня політика після провалу Битви за Британію спрямовується на розвиток відносин із державами, що межують із СССР. Це робилось у контексті підготовки плацдармів вторгнення у Совєтський Союз, тож Фінляндія не стала винятком. Одночасно Фінляндією цікавився СССР, адже згідно з таємним протоколом до пакту про ненапад від 23 серпня 1939 р. (пакт Молотова-Ріббентропа) Фінляндія належала до совєтської сфери впливу і тому совєтське керівництво прагнуло у повній мірі реалізувати це положення.

Виокремлено основні аспекти, які стали ключовими у совєтсько-німецьких переговорах щодо Фінляндії: питання належності Фінляндії совєтській сфері впливу; наявність німецьких військ у Фінляндії в рамках угоди про транзит від вересня 1940 р.; видобуток та експорт корисних копалин до Німеччини; перспектива можливого конфлікту між СССР та Фінляндією і наслідки для Німеччини.

Основну увагу зосереджено саме на ключових питаннях щодо Фінляндії, адже вони викликали найбільше протиріч між совєтами та нацистами щодо Фінляндії. Ні одна зі сторін не хотіла поступатись своїми інтересами у цій державі, що робило становище Фінляндії на дипломатичній арені між СССР та Німеччиною доволі хитким. Німеччина, своєю чергою, розглядала Фінляндію з тих аспектів, що її цікавили на той момент, а саме - розміщення своїх військ та експорт копалин. СССР обмежувався положеннями пакту

Молотова-Ріббентропа і реакцією Німеччини на спробу продовжити реалізацію. До Фінляндії змогли донести думку, що на цих переговорах Німеччина «врятувала» Фінляндію. Проте фінське керівництво цілком усвідомлювало становище власної держави між двома тоталітарними режимами

Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше на ґрунтовному аналізі іноземних джерел (зокрема запису переговорів) окреслено хід переговорів, конфліктні ситуації щодо Фінляндії. Таке дослідження закладає основу для подальших досліджень дипломатичних переговорів між совєтами та нацистами протягом 1939-1941 рр..

Ключові слова: совєтсько-німецькі переговори, Берлін, Молотов, Гітлер, Ріббентроп, Фінляндія, Друга світова війна, сфери впливу.

Abstract

совєтсько німецькі переговори фінляндія

Markov Andrii Mykolaiovych Researcher of the Department of World History, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, historical faculty, the Department of World History, Vinnitsa

Melnychuk Oleh Anatoliiovych Doctor of Historical Sciences, Professor, Head of the Department of World History, Department of World History, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, historical faculty, the Department of World History, Vinnitsa

THE QUESTION OF FINLAND IN THE CONTEXT OF THE SOVIET- GERMAN NEGOTIATIONS OF 12-13 NOVEMBER 1940

The article outlines the issues of Finland in the negotiations in Berlin between the Soviets and the Nazis on 12-13 November 1940. After the failure of the Battle of Britain, German foreign policy began to focus on relations with the states bordering the USSR. This was done in the context of preparing for the invasion of the Soviet Union, and Finland was no exception. At the same time, the USSR was interested in Finland, as according to the secret protocol to the Non-Aggression Pact of 23 August 1939 (the Molotov-Ribbentrop Pact), Finland belonged to the Soviet area of influence, and the Soviet leadership wanted to fully implement this clause.

The main aspects that became key in the German-Soviet negotiations on Finland are outlined: the issue of Finland's belonging to the Soviet sphere of influence; the location of German troops in Finland under the transit agreement of September 1940; the mining and export of minerals to Germany; the possibility of a potential conflict between the USSR and Finland and the consequences for Germany.

The main attention is focused on the key issues related to Finland, as they caused the most disagreements between the Soviets and the Nazis over Finland. Neither side was willing to compromise its interests in this country, which made Finland's position in the diplomatic arena between the USSR and Germany rather unstable. Germany looked to Finland for the issues that interested it at the time, such as military and mineral exports. The USSR was confined to the provisions of the Molotov-Ribbentrop Pact and Germany's reaction to the attempt to continue its implementation. The idea was conveyed to Finland that Germany had “saved” Finland in these negotiations. However, the Finnish leadership was well aware of its situation between two totalitarian regimes.

The scientific novelty of the article is that for the first time, based on a thorough analysis of foreign sources (including records of negotiations), the course of negotiations and conflict situations concerning Finland are outlined. This study forms the basis for further research on the diplomatic negotiations between the Soviets and the Nazis in 1939-1941.

Keywords: negotiations, Berlin, Molotov, Hitler, Ribbentrop, Finland, the World War II, areas of influence

Постановка проблеми

Переговори совєтського наркома закордонних справ Вячєслава Молотова з його колегою Йоахімом фон Ріббентропом та очільником Третього Райху Адольфом Гітлером 12-13 листопада 1940 р. є доволі дискусійною темою в історичній науці. Це вже не був той рівень дружніх відносин совєтів та нацистів, як під час підписання пакту Молотова- Ріббентропа у вересні 1939 р. Погіршення німецько-совєтських відносин явно прослідковується на листопадових переговорах. І одним з яблук розбрату було питання Фінляндії, на якому ні А. Гітлер, ні В. Молотов не могли виробити спільної позиції. Вже після переговорів, коли совєтське керівництво відправило свої умови приєднання до Троїстого пакту, саме питання Фінляндії буде першим пунктом цього переліку, відповідно, ключовим. Крім того, власне, результат цих переговорів, точніше, його відсутність, повністю підтвердили думку А. Гітлера у доцільності саме зараз посилювати підготовку нападу на СССР, де Фінляндії відводилась своя роль.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливий внесок у дослідження цієї теми зробили науковці Л.Ріс [1; 2], Л.Ганнікайнен [3], О.Вехвіляйнен [4], А.Галушка та Є.Брайлян [5]. Л.Ріс у своїх монографіях [1; 2] дотикається проблеми переговорів В.Молотова у Берліні. Його детальний аналіз психологічних портретрів А.Гітлера і Й.Сталіна дає можливість прослідкувати цей конфлікт з точку зору переговорних тактик. Монографія А.Галушки та Є.Брайляна [5], в якій теж порушено питання переговорів, дає змогу зосередитись на умовах, які висували одне одному нацисти і совєти.

Л.Ганнікайнен [3] та О.Вехвіляйнен [4] у своїх працях лише поверхово розглядають цю тему, зосереджуючись на наслідках, які вони мали для Фінляндії.

Мета статті - окреслити основні тези переговорів, що стосувались Фінляндії; прослідкувати основні аргументи, якими користувались сторони переговорів щодо вирішення «фінського питання»; охарактеризувати реакцію Фінляндії на ці переговори. Аналіз змісту переговорів дає змогу прослідкувати ступінь розвитку німецько-фінської співпраці та окреслити загалом тодішній рівень совєтсько-німецьких відносин.

Виклад основного матеріалу

Згідно з таємним протоколом до пакту Молотова-Ріббентропа від 23 серпня 1939 р. [6, с. 82] Фінляндія як держава належала до сфери інтересів Совєтського Союзу. Спроба реалізувати положення пакту дипломатичним та воєнним шляхом протягом осені 1939 - весни 1940 рр. провалилась. Відсутність збройної підтримки для Фінляндії у Зимовій війні змушує Гельсінки шукати союзника у континентальній Європі. Активне втручання СССР у внутрішньополітичні справи Фінляндії лише посилювало прагнення фінів знайти такого союзника. Альтернатив у Гельсінки було небагато: через втручання совєтів проєкт розбудови Північноєвропейського союзу зі Швецією, Норвегією та Фінляндією не був здійснений; Великобританію і Фінляндію розділяла відстань і німецький контроль над важливими морськими протоками у Балтійському морі. Тож єдиним для фінів союзником став нацистський Третій Райх.

З іншого боку, Третій Райх був зацікавлений у розвитку відносин з Фінляндією, попри збереження офіційного нейтралітету під час Зимової війни. 31 липня 1940 р. німецький фюрер віддав наказ про підготовку до нападу на СССР, тож з'явилась потреба змінити дипломатичну стратегію з Фінляндією. Візит у серпні 1940 р. німецького райхсмаршала Йозефа Фельт'єнса, подальше підписання угоди щодо транзитного транспортування німецьких військ у вересні 1940 р., імпорт німецької зброї та експорт корисних копалин, таких як молібден, нікель, кобальт та мідь для військової промисловості Третього Райху [5, с. 282] стали вагомими чинниками, що сприяли позитивному розвитку відносин з Фінляндією у рамках підготовки нападу на СССР. Таке пожвавлення німецько-фінських відносин не могло не дратувати совєтське керівництво, адже пакт Молотова-Ріббентропа залишався чинним. Відповідно, завдання реалізувати положення щодо приналежності Фінляндії до совєтської сфери інтересів ставало все важчим на тлі німецько-фінської співпраці.

Крім того, на тлі битви за Британію, наростали суперечності між СССР та Третім Райхом не лише у Фінляндії. Відсутність ентузіазму А.Гітлера щодо вторгнення на Британські острови автоматично посилила його інтерес щодо вторгнення на Схід. Британський історик Лоренс Ріс наводить твердження

Губерта Менцеля, майора, який працював в оперативному управлінні штабу німецької армії щодо зміни воєнних планів німецького військового керівництва: «Ми підійшли до завдання наступу на Совєтський Союз зі значними застереженнями і великою обережністю. Але альтернативи в нас не було... Ми знали, що росіяни фактично винищили весь свій офіцерський корпус 1938 р., тож їм знадобиться майже чотири роки [на його відновлення]... Під час Фінської кампанії ми зрозуміли, що росіяни навряд чи здатні керувати масштабними операціями» [1, с. 116].

Окремо слід відзначити план, який пропонував Й.Ріббентроп: переконати совєтське керівництво у доцільності звернути увагу на південь - Індію та Аравію. Це розв'язало б суперечки щодо Центрально-Східної Європи. Така схема Й.Ріббентропа, за твердженнями Л.Ріса, описувала бачення нового світоустрою, згідно з яким нацисти контролюватимуть Європу, Совєтський Союз - Індію та Перську затоку, Японія - Далекий Схід, а Італія - середземноморський регіон і частини Африки [1, с. 117].

Зі свого боку, совєтський керманич Іосіф Сталін був занепокоєний, що Німеччина має наміри не тільки до Фінляндії, але й до Угорщини, Румунії та Болгарії. Крім того, І.Сталін був одержимий питанням контролю проток через Босфор та Дарданелли - одвічну мрію ще з царських часів. З іншого боку, І.Сталін нервував через швидке захоплення Франції і лише припустив, що німці можуть готувати вторгнення на СССР [2, с. 91-92]. Совєтам було важливо знати пріоритети німецької зовнішньої політики. Це завдання було доручено В.Молотову у таємній інструкції, яку залишив йому І.Сталін [1, с. 119]. Тому без вагань совєтське керівництво погодилось на пропозицію німців провести переговори щодо поточної ситуації у Європі та намагання вирішити суперечки.

12 листопада 1940 р. переговори з В.Молотовим спочатку провів його колега Й.Ріббентроп. Загалом, бесіду вів німецький міністр закордонних справ, під час якої обговорили такі теми: радикальний план Ріббентропа щодо совєтської сфери впливу в Індії та Перській затоці; шляхи досягнення угоди між СССР та державами Троїстого пакту; проблема проток Босфор і Дарданелли; врегулювання японсько-китайського конфлікту тощо [7, с. 262-263]. Слід звернути увагу, що під час бесіди з Й.Ріббентропом щодо «великого східно- азійського простору», В.Молотов порушив питання тлумачення цього терміну, на яке Й.Ріббентроп не зміг дати точної відповіді. У цьому контексті совєтський нарком закордонних справ сказав, що «Необхідна особлива ретельність при розмежуванні сфер інтересів Німеччини та Росії. Встановлення цих сфер інтересів торік було лише частковим рішенням, яке, за винятком фінського питання. має застарілий і непотрібний вигляд.» [7, с. 264] Говорячи про «застаріле і непотрібне» встановлення сфер інтересів, В.Молотов мав на увазі території Польщі, країн Балтії та Румунії. Фінляндію не вдалось включити до сфер інтересів СССР, тож, на думку В.Молотова, важливо переглянути саму схему розмежування цих сфер.

Переговори з Й.Ріббентропом носили характер підготовки до бесіди з А.Гітлером. Вже з очільником Третього Райху В.Молотов міг говорити більш детально. А.Гітлер багато говорив загальних речей про майбутній світоустрій, про розширення та про вигоди, які отримали Третій Райх та СССР, підписавши цей пакт. А.Гітлер міг бути ознайомлений з запитом СССР щодо «фінського питання», тож тертя між совєтами та нацистами назвав «відхиленнями, які вже мали місце кілька разів під час російських операцій проти Польщі» [8, с. 267]. Так німецький очільник, попри власні інтереси у Польщі та Литві, поступився на користь російських інтересів, щодо цих «відхилень». Далі А.Гітлер натякнув на совєтській потребі у Фінляндії, говорячи, що «розуміє старання Росії отри-мати незамерзаючі порти з безпечним виходом у відкрите море» [8, с. 272]. Фюрер таким чином намагався провести паралель, що якщо Німеччина робила певні поступки на користь СССР, всупереч пакту, то й СССР міг би поступитись деякими територіями на користь німецьких інтересів, наприклад, у Фінляндії.

В.Молотов звернув увагу на загальність тез фюрера і в інших аспектах, крім Фінляндії, і сказав, що «фінське питання досі залишається невирішеним. І він [В.Молотов] просить фюрера сказати йому, чи залишаються чинними пункти німецько-російської угоди щодо Фінляндії. З точки зору радянського уряду жодних змін тут не відбулося» [8, с. 273]. Перед тим совєтський нарком окреслив попередні спроби вирішити проблеми у рамках пакту, а саме обмін Литви на Люблінське воєводство, роблячи натяк, що і питання Фінляндії теж можна розв'язати. Бачимо дві протилежні точки зору щодо вирішення проблеми Фінляндії, які наступного дня переговорів лише посилюватимуться.

Наступну бесіду 13 листопада В.Молотов і А.Гітлер одразу розпочали з Фінляндії. А.Гітлер одразу зазначив, що «Німеччина не має там політичних інтересів» [9, с. 276]. Щоб підкреслити вміння Третього Райху дотримуватись умов пакту, фюрер стверджував, що ініціатива перегляду положень німецько- совєтського договору 1939 р. йшла саме зі сторони СССР. Це стосувалось обміну Литви на Люблінське воєводство та території Буковини і Бессарабії. Тому ситуація, де пропозиція уточнити належність Фінляндії до совєтської сфери впливу походить від совєтів, є схожою до попередніх.

Попри отримані запевнення щодо приналежності Фінляндії до совєтської сфери впливу, А.Гітлер зазначив, що «бажання Німеччини уникнути війни з непередбачуваними наслідками у Балтійському морі не порушує німецько- російських угод» [9, с. 280]. Тому якщо СССР все-таки розпочне нову війну проти Фінляндії «подібний конфлікт може мати далекосяжні наслідки» [9, с. 283].

Це був прямий натяк на те, що СССР поки що не може вторгнутися до Фінляндії знову. На думку Оллі Вехвіляйнена, СССР мав зачекати з реалізацією пакту приблизно півроку [4, с. 102].

Бажання А.Гітлера мати Фінляндію незалежну, ніж совєтську, спровоковано двома факторами. По-перше, як зазначалось вище, Німеччині потрібна була промислова сировина - нікель, кобальт, молібден тощо. Шахти у Петсамо, де вони видобувались, до того теж ставали точкою протиріч у німецько-совєтських відносинах. Ще в червні 1940 р. В.Молотов звернувся до Фінляндії з проханням анулювати концесію британсько-канадської компанії «Mond Nickel Company» на видобуток корисних копалин. Потім цю концесію треба було передати Совєтському Союзу. СССР також відхилив пропозицію Фінляндії про купівлю частини видобутку шахт. Переговори нарешті почалися в Москві в січні 1941 р. Повільно поступаючись совєтським вимогам, Фінляндія все ж зуміла ефективно утримати совєтів від Петсамо [10, р. 66-67]. Повільні домовленості щодо Петсамо, були зумовлені тим, що Фінляндія згідно з інструкціями, отриманими в Німеччині, затягувала і гальмувала переговори, переривала їх за рекомендаціями німців [11, с. 564]. Тому під час переговорів А.Гітлер вкотре сказав, що не бажає конфлікту у Балтійському морі саме зараз, адже Німеччина «вкрай зацікавлена в отриманні з Фінляндії нікелю та лісоматеріалів» [9, с. 277]. Домовитись з незалежним урядом Фінляндії щодо експорту матеріалів було набагато легше, ніж якби це був совєтський уряд.

По-друге, Німеччина використовувала Фінляндію як державу-транзит до норвезького Кіркенеса, згідно з угодою про транзит вересня 1940 р. Це питання стало доволі дискусійним між А.Гітлером і В.Молотовим, адже саме це було одним з питань, що спровокували ці переговори. Совєтський нарком був налаштований категорично проти такого транзиту: «не може бути й мови про перебування у Фінляндії німецьких військ...» [9, с. 280]. Така реакція В.Молотова могла бути спричинена тим фактом, що СССР міг припускати можливість нападу Німеччини. Крім того, наявність німецьких військ у Фінляндії могла свідчити про військову залученість цієї держави у майбутньому. Аргументи В.Молотов використав прості: Німеччина провокує антисовєтські демонстрації у Фінляндії. На що А.Гітлер відповів, що «Німеччина не має жодного відношення до демонстрацій у Фінляндії» [9, с. 284] і «фінський уряд щойно надіслав ноту, в якій він запевняє про бажання найтіснішої та дружньої співпраці з Росією» [9, с. 282]. Крім того, він запевнив совєтів у тому, що «транзитні перевезення німецьких військ будуть закінчені протягом найближчих днів. Після цього жодні нові ешелони з військами посилатися вже не будуть» [9, с. 281].

Німецьке керівництво, зі свого боку, турбувалось, що новий конфлікт між СССР та Фінляндією може спричинити ще сильніший опір фінів і можливий вступ Швеції у війну. На думку фюрера, «у разі вступу Швеції у можливу війну, Сполучені Штати отримають плацдарм у тих районах» [9, с. 284]. Війна, як він неодноразово повторював, могла спричинити подальший конфлікт між Німеччиною та СССР. Більш лаконічно це описав Франц Гальдер у своєму щоденнику: «Фінляндія: Подальший тиск Росії - привід до війни» [12, с. 245]. На що В.Молотов відповів, що «мир у районі Балтійського моря може бути повністю гарантований, якщо між Німеччиною та Росією буде досягнуто повне розуміння з фінського питання» [9, с. 282]. Переговори щодо теми Фінляндії завершились тим, що сторони погодились визнати теоретичну належність Фінляндії до совєтської сфери впливу. Далі сторони обговорювали інші аспекти, що відбувались у Європі.

Бачимо дві протилежні сентенції як з боку А.Гітлера, так і з боку В.Молотова. Лякаючи совєтське керівництво вступом Швеції, як плацдарму США, у ймовірний совєтсько-фінський конфлікт, фюрер, власне, сам виношував ідеї використати Фінляндію як плацдарм німецьких військ. Крім того, приналежність Фінляндії до совєтської сфери впливу могла ускладнити поставки нікелю і поставити у залежність німецьку військову промисловість від совєтських поставок цих корисних копалин. З іншого боку, В.Молотов стверджував, що «совєтський уряд вважає за свій обов'язок остаточно врегулювати фінське питання. Для цього не потрібні будь-які нові угоди» [9, с. 281]. Наявність німецьких військ могла ускладнити нове завоювання совєтами Фінляндії, тому СССР важливо було підтвердити приналежність Фінляндії до совєтської сфери впливу.

Вище наведена розмова відбувалась і в контексті ідеї включити СССР до Троїстого пакту, про що пропонував Й.Ріббентроп. Вже під час останньої розмови у сховищі німецького міністра закордонних справ, В.Молотов зазначив, що «Щодо фінського питання вже було наведено ясність під час його попередніх розмов із фюрером. Він був би вдячний імперському міністру закордонних справ, якби той прокоментував перелічені вище питання, оскільки це сприяло б наведенню ясності у всіх питаннях» [13, с. 297]. Тобто крім питання турецьких проток, належності Буковини, сфери впливу на Балканах, саме фінське питання турбувало совєтське керівництво. Про що говорить перший пункт умов, за яких СССР готовий вступити до Троїстого пакту: «німецькі війська будуть негайно виведені з Фінляндії, яка за договором 1939 р. належить до сфери впливу Совєтського Союзу. У той самий час Совєтський Союз зобов'язується підтримувати мирні відносини з Фінляндією та захищати німецькі економічні інтереси до Фінляндії» [14, с. 261]. Ті питання, що непокоїли А.Гітлера, у разі повного входження Фінляндії у совєтську сферу впливу були сконцентровані саме в цій умові. Тож не дивно, що німецькі війська залишились на території Фінляндії, адже А.Гітлер упевнився у фінській підтримці [15, с. 127]. Вже через декілька тижнів німецьке керівництво підготувало відому Директиву №21.

Підсумовуючи сам діалог між В.Молотовим та Й.Ріббентропом і А.Гітлером, Л.Ріс влучно висловився, що «це обговорення нагадувало діалог двох глухих, оскільки Молотов відмовлявся відповідати на будь-які масштабні запитання Гітлера. Натомість у відповідь він ставив ще детальніші питання про безпосередні наміри німців» [2, с. 94]. Питання Фінляндії дійсно було тим питанням, на якому Німеччина та СССР не могли зійтись остаточно.

Окремо слід відзначити реакцію Фінляндії на переговори. Інформацію щодо переговорів фіни могли отримати через німецьких посланців, наприклад, від Й.Фельт'єнса. Якщо для Німеччини та СССР питання Фінляндії носило характер підтвердження чи перегляду сфер впливів, то для Фінляндії ці переговорили мали іншу парадигму. І Й.Фельт'єнс та інші посланці хотіли довести, що А.Гітлер у Берліні зупинив СССР щодо завоювання Фінляндії. Це послання також мало на меті показати фінам, що єдиним напрямком, звідки вони можуть шукати допомоги, є Німеччина [3, s. 15].

Фінське керівництво з осторогою ставилось до таких переговорів. Зокрема, Карл Маннергейм, головнокомандувач збройними силами Фінляндії згадує, що ці переговори «викликають у Фінляндії сильне занепокоєння... держава знову стає об'єктом торгу.» [16, с. 271]. Ці занепокоєння посилюються ще й відсутністю достовірної інформації щодо переговорів. На думку К.Маннергейма, такі переговори свідчили про відсутність таємної співпраці між Німеччиною та Фінляндією [16, с. 272], що могло зіграти на руку Гельсінки у розвитку совєтсько-фінських відносин.

Більш пригнічено до цих переговорів поставився посол Фінляндії в СССР Юго Паасіківі. Він зазначив, що «ці події. мали велике значення для Фінляндії» [17, с. 247]. У контексті розмови про видобуток нікелю у Петсамо було сказано, що «оскільки в цій справі Совєтський Союз зайшов досить далеко, підтверджую свої серйозні побоювання щодо початку дій з боку Совєтського Союзу, якщо питання не отримає позитивного для нього розвитку.» [17, с. 192-193] Ю.Паасіківі не хотів допустити нового витку конфлікту, тож намагався шукати будь-які точки дотику із совєтським керівництвом.

Висновки

Таким чином, переговори В.Молотова 12-13 листопада 1940 р. показали стан відносин Фінляндії з Третім Райхом та СССР. Сторони не дійшли компромісу у питанні транзиту німецьких військ та видобутку і експорту нікелю до Німеччини. А.Гітлер розраховував на участь Фінляндії у майбутньому вторгненні в СССР і на отримання безперешкодного постачання корисних копалин. Тому майбутній конфлікт лише б порушив ці плани. Екпорт нікелю з-під совєтської Фінляндії міг збільшити залежність Німеччини від постачань СССР, а розвивати відносини з нейтральною Швецію могло бути проблематично.

У свою чергу СССР турбувався тим, що наявність німецьких військ, які транзитом переводяться до норвезького Кіркенеса, на думку совєтів, суперечила пакту Молотова-Ріббентропа. Це свідчило про потенційну окупацію Фінляндії німецькими військами, попри положення пакту. Тому В.Молотову важливо було отримати інформацію, що Фінляндія залишається у совєтській сфері впливу. Ця ж теза щодо перебування німецьких військ у Фінляндії лягла в основу умов, за яких СССР міг вступити до Троїстого пакту. Загалом, наявність військ стала сигналом, що Німеччина зацікавлена у Фінляндії. При цьому німецькі війська, попри обіцянки, так і не були виведені з Фінляндії. Навпаки, питання Фінляндії, як і інші аспекти переговорів, посили віру фюрера у те, що варто розробляти план щодо нападу на СССР.

Для Фінляндії переговори теж носили характер занепокоєння. Попри тезу, яку намагались донести німці до фінів щодо «захисної парасольки» і порятунку Фінляндії від нового конфлікту з СССР, це всерівно викликало тривогу, наприклад в К.Маннергейма чи Ю.Паасіківі. Фінляндія продовжувала залишатись розмінною монетою у переговорах.

Таким чином, питання Фінляндії на переговорах у листопаді 1940 р. стало одним з конфліктних для А.Гітлера та Й.Ріббентропа з одного боку, та В.Молотова - з іншого. Ні нацисти, ні совєти не могли поступитись своїм зацікавленням Фінляндію, тож цей конфлікт продовжував жевріти аж до початку німецького вторгнення у Совєтський Союз.

Література:

1. Ріс Л. Гітлер і Сталін. Тирани та Друга світова війна. Київ: Лабораторія, 2023. 544 с.

2. Ріс Л. За лаштунками війни. Сталін, нацисти і Захід. Київ: Лабораторія, 2023. 464 с.

3. Hannikainen L. Suomen jatkosota 1940-luvun kansainvalisen oikeuden nakokulmasta. Helsinki, 2023. 106 s.

4. Вехвіляйнен О. Фінляндія в другій світовій війні: між Німеччиною і Росією. Київ: Темпора, 2010. 256 с.

5. Галушка А., Брайлян Є. Змова диктаторів: Поділ Європи між Гітлером і Сталіним, 1939-1941. Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2018. 368 с.

6. Секретный дополнительный Протокол. Москва. 23 августа 1939 года. СССР- Германия. 1939-1941. Секретные документы. Москва: Эксмо, 2011. С. 82.

7. Запись беседы между Риббентропом и Молотовым: В присутствии замнаркома Деканозова и советников посольств Хильгера и Павлова в качестве переводчиков. Берлин. 12 ноября 1940 г. СССР-Германия. 1939-1941. Секретные документы. Москва: Эксмо, 2011. С. 255-264.

8. Запись беседы между Гитлером и Молотовым: В присутствии Риббентропа, а также советников посольств Хильгера и Павлова в роли переводчиков. 12 ноября 1940 г. СССР-Германия. 1939-1941. Секретные документы. Москва: Эксмо, 2011. С. 265-275.

9. Запись беседы между Гитлером и Молотовым: В присутствии Риббентропа и Деканозова, а также советников посольств Хильгера и Павлова в роли переводчиков. Берлин. 13 ноября 1940 г. СССР-Германия. 1939-1941. Секретные документы. Москва: Эксмо, 2011. С. 275-290.

10. Krosby P. Finland's relations with the Soviet Union, 1940-1952. Vancouver: University of British Columbia Library, 1958. 336 p.

11. Сообщение о работе агентов Г ермании, Италии и Японии в Финляндии, о переговорах Финляндии и СССР по Петсамо-никелю, о торговом договоре между Финляндией и Германией, о намерении Германии оккупировать южную Финляндию и занять никелевые рудники. 13 марта 1941 г. Мюнхенский сговор. Рассекреченные документы Службы внешней разведки Российской Федерации. 1933-1939. Москва: Вече, 2020. С. 564

12. Гальдер Ф. Военный дневник. Ежедневные записи начальника Генерального штаба сухопутных войск 1939-1942 гг. Том 2. От запланированного вторжения в Англию до начала восточной кампании (1.7 1940-21.6 1941). Москва: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1969. 328 с.

13. Запись заключительной беседы Риббентропа с Молотовым. 13 ноября 1940 г. СССР-Германия. 1939-1941. Секретные документы. Москва: Эксмо, 2011. С. 291-300.

14. Посол Германии в Советском Союзе в Министерство иностранных дел Германии. Советско-нацистские отношения. 1939-1941: Док. Париж; Нью-Йорк: Третья волна, 1983. С. 261.

15. Гейстінґс М. І розверзлося пекло... Світ у війні 1939-1945 років. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. 752 с.

16. Маннергейм К. Мемуари. У 2-х томах. Том 2. Львів: видавництво «Астролябія», 2022. 624 с.

17. Паасикиви Ю. Моя работа в Москве и Финляндии в 1939-1941 гг. Ч. ІІ. Время перемирия. Jkpaasikivi.fi: веб-сайт. URL: https://jkpaasikivi.fi/wp-content/uploads/2021/05/-2-

3. pdf. 285 с. (дата звернення: 09.07.2024).

References:

1. Ris L. (2023) Hitler i Stalin. Tyrany ta Druha svitova viina [Hitler and Stalin: The Tyrants and the Second World War]. Kyiv: Laboratoriia. 544 s. [in Ukrainian]

2. Ris L. (2023) Za lashtunkamy viiny. Stalin, natsysty i Zakhid [World War II: Behind Closed Doors; Stalin, the Nazis, and the West]. Kyiv: Laboratoriia. 464 s. [in Ukrainian]

3. Hannikainen L. (2023) Suomen jatkosota 1940-luvun kansainvalisen oikeuden nakokulmasta [Finland's Continued War in the 1940s from the perspective of international law]. Helsinki. 106 s. [in Finnish]

4. Vekhviliainen O. (2010) Finliandiia v druhii svitovii viini: mizh Nimechchynoiu i Rosiieiu [Finland in the Second World War: between Germany and Russia]. Kyiv: Tempora. 256 s. [in Ukrainian]

5. Halushka A., Brailian Ye. (2018) Zmova dyktatoriv: Podil Yevropy mizh Hitlerom i Stalinym, 1939-1941 [A Conspiracy of Dictators: The division of Europe between Hitler and Stalin, 1939-1941]. Kharkiv: Klub simeinoho dozvillia. 368 s. [in Ukrainian]

6. Sekretnyiy dopolnitelnyiy Protokol. Moskva. 23 avgusta 1939 goda [Secret Additional Protocol. Moscow. 23 August 1939]. SSSR-Germaniya. 1939-1941. Sekretnyie dokumentyi. Moskva: Eksmo, 2011. S. 82. [in Russian]

7. Zapis besedyi mezhdu Ribbentropom i Molotovyim: V prisutstvii zamnarkoma Dekanozova i sovetnikov posolstv Hilgera i Pavlova v kachestve perevodchikov. Berlin. 12 noyabrya 1940 g. [Record of conversation between Ribbentrop and Molotov: In the presence of Deputy Commissar Dekanozov and Embassy counsellors Hilger and Pavlov as interpreters. Berlin. 12 November 1940] SSSR-Germaniya. 1939-1941. Sekretnyie dokumentyi. Moskva: Eksmo, 2011. S. 255-264. [in Russian]

8. Zapis besedyi mezhdu Gitlerom i Molotovyim: V prisutstvii Ribbentropa, a takzhe sovetnikov posolstv Hilgera i Pavlova v roli perevodchikov. 12 noyabrya 1940 g. [Record of conversation between Hitler and Molotov: In the presence of Ribbentrop, and embassy counsellors Hilger and Pavlov as interpreters. 12 November 1940] SSSR-Germaniya. 1939-1941. Sekretnyie dokumentyi. Moskva: Eksmo, 2011. S. 265-275. [in Russian]

9. Zapis besedyi mezhdu Gitlerom i Molotovyim: V prisutstvii Ribbentropa i Dekanozova, a takzhe sovetnikov posolstv Hilgera i Pavlova v roli perevodchikov. Berlin. 13 noyabrya 1940 g. [Record of conversation between Hitler and Molotov : In the presence of Ribbentrop and Dekanozov, with embassy counsellors Hilger and Pavlov as interpreters. Berlin. 13 November 1940] SSSR-Germaniya. 1939-1941. Sekretnyie dokumentyi. Moskva: Eksmo, 2011. S. 275-290. [in Russian]

10. Krosby P. (1958) Finland's relations with the Soviet Union, 1940-1952. Vancouver: University of British Columbia Library. 336 p. [in English]

11. Soobschenie o rabote agentov Germanii, Italii i Yaponii v Finlyandii, o peregovorah Finlyandii i SSSR po Petsamo-nikelyu, o torgovom dogovore mezhdu Finlyandiey i Germaniey, o namerenii Germanii okkupirovat yuzhnuyu Finlyandiyu i zanyat nikelevyie rudniki. 13 marta 1941 g. [Report on the work of German, Italian and Japanese agents in Finland, on the negotiations between Finland and the USSR on Petsamo-nickel, on the trade agreement between Finland and Germany, on Germany's intention to occupy southern Finland and take over the nickel mines. 13 March 1941]. Myunhenskiy sgovor. Rassekrechennyie dokumentyi Sluzhbyi vneshney razvedki Rossiyskoy Federatsii. 1933-1939. Moskva: Veche, 2020. S. 564 [in Russian]

12. Galder F. (1969) Voennyiy dnevnik. Ezhednevnyie zapisi nachalnika Generalnogo shtaba suhoputnyih voysk 1939-1942 gg. Tom 2. Ot zaplanirovannogo vtorzheniya v Angliyu do nachala vostochnoy kampanii (1.7 1940-21.6 1941) [War Diary. Daily writings of the Chief of the General Staff of the Army 1939-1942 Vol. 2. From the planned invasion of England to the beginning of the Eastern Campaign (1.7 1940-21.6 1941)]. Moskva: Voennoe izdatelstvo Ministerstva oboronyi SSSR, 1969. 328 s. [in Russian]

13. Zapis zaklyuchitelnoy besedyi Ribbentropa s Molotovyim. 13 noyabrya 1940 g. [Recording of Ribbentrop's final conversation with Molotov. 13 November 1940] SSSR-Germaniya. 19391941. Sekretnyie dokumentyi. Moskva: Eksmo, 2011. S. 291-300. [in Russian]

14. Posol Germanii v Sovetskom Soyuze v Ministerstvo inostrannyih del Germanii [German Ambassador to the Soviet Union to the German Ministry of Foreign Affairs]. Sovetsko- natsistskie otnosheniya. 1939-1941: Dok. Parizh; Nyu-York: Tretya volna, 1983. S. 261. [in Russian]

15. Heistings M. (2019) I rozverzlosia peklo... Svit u viini 1939-1945 rokiv [All Hell Let Loose: The World At War 1939-1945]. Kharkiv: Knyzhkovyi Klub «Klub Simeinoho Dozvillia». 752 s. [in Ukrainian]

16. Mannerheim K. (2022) Memuary [Memories]. U 2-kh tomakh. Tom 2. Lviv: vydavnytstvo «Astroliabiia». 624 s. [in Ukrainian]

17. Paasikivi Yu. Moya rabota v Moskve i Finlyandii v 1939-1941 gg. Ch. II. Vremya peremiriya [My work in Moscow and Finland in 1939-1941. P. ІІ. Time of the Armistice.]. Jkpaasikivi.fi: veb-sayt. URL: https://jkpaasikivi.fi/wp-content/uploads/2021/05/-2-3.pdf. (data zvernennya: 09.07.2024). [in Russian]

Размещено на Allbest.ru